Автономія вищого навчального закладу (самоврядування вищого навчального закладу) - самостійність вищого навчального закладу у підборі і розстановці кадрів, здійсненні навчальної, наукової, фінансово-господарської та іншої діяльності відповідно до законодавством та статутом вищого навчального закладу.

Видом автономії вищого навчального закладу є університетська автономія.


1. Російська імперія, СРСР, Російська Федерація

1.1. Історія

У царстованіе Олександра I в 1804 перший загальний університетський статут ввів автономію університетів.

У царювання Миколи I в 1835 університетська автономія була скасована (зокрема, був скасований університетський суд). Управління університетами перейшло до піклувальникам навчальних округів.

В ході великих реформ 1860 - 1870-х років, в 1863, автономія університетів була відновлена ​​(див. Університетський статут 1863 року).

У період реалізації програми контрреформ 1880-х років в 1884 автономія була знову ліквідована.

На початку Революції 1905-1907 років в 1905 автономія університетів була відновлена, але фактично урізана в 1907. Таким залишалося становище університетів до лютого 1917.

Після Лютневої революції 1917 Тимчасовий уряд вживало кроки по восставноленію автономії вищих навчальних закладів, та введенню автономії в середніх навчальних закладах.

У радянський час автономія вузів була цілком і повністю скасована.


1.2. Правові акти

Ст. 3 Федерального закону "Про вищу і післявузівську професійну освіту" від 22.08.1996 № 125-ФЗ.

2. Інші країни

Країни, де вузам надається автономія: