Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Анафема



План:


Введення

Анафема ( греч. ἀνάθεμα - "Відлучення" від ἀνατίθημι - "Покладати, накладати" [1]) - спочатку - жертва богам за даним обітниці, посвята божеству; пізніше - відділення (когось від громади), вигнання, прокляття.

В російською мовою має кілька значень:

  1. Відлучення християнина від спілкування з вірними і від таїнств, що застосовується в якості вищого церковного покарання за тяжкі гріхи (насамперед за зраду православ'ю і ухилення в єресь або розкол) і соборно проголошуване. [2]
  2. Прокляття (застаріле). [3]
  3. У російській просторіччі вживалося як лайливе слово; [4] має похідне прикметник анафемскій, в сучасній мові практично не вживане.

Згідно з " Православної енциклопедії "( 2000), "церковну анафему (або велике відлучення) не слід змішувати з" відлученням "( ἀφορισμός ), Яке представляє собою тимчасове виключення індивіда з церковної громади із забороною брати участь в таїнствах і (для духовних осіб) займати церковні посади. Зване іноді також "малим відлученням", воно на відміну від анафеми служить покаранням за менші провини, наприклад: злодійство, блуд, участь в отриманні церковної посади за допомогою хабара і т. п., не вимагає соборного рішення і не потребує соборному проголошення для вступу в силу ". [2]

Церковне право розглядає анафему як форму покарання у вигляді позбавлення "прав і благ, що знаходяться у винятковому розпорядженні Церкви", що застосовується лише до членів церкви. [5] [6] [7]


1. Походження терміна

У язичницьких авторів ( Гомер, Софокл, Геродот) означав "щось, присвячене богу; дар, приношення в храм", тобто чуже повсякденному вживання.

В Септуагінті був використаний для передачі староєврейського терміна євр. חֵרֶם ( херем) - щось прокляте, знедолену людьми і приречене знищення ( Чис. 21:2-3, Лев. 21:27, Втор. 7:26, Втор. 13:15-17, Нав. 6:17, Нав. 7:11, Зах. 14:11). В синодальному перекладі Старого Завіту переведений терміном закляте.

В Новому Завіті слово "анафема" вживається кілька разів апостолом Павлом :

8 Але якби й ми або Ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий.

9 Як ми сказали, [так] і тепер знов кажу: хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий.

Хто не любить Господа Ісуса Христа, анафема, Маранафа

У грецькому оригіналі це слово також зустрічається в книзі Діянь, хоча і в іншому перекладі:

Вони, прийшовши до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла.

Слово "анафема" в даному випадку переведено, як "клятвою".

При цьому Павло рахується з усталеною синагогальним значенням анафеми і не вживає його коли мова йде про засудження коринфського кровозмішення ( 1Кор. 5:13), показуючи що християнське відлучення є щось відмінне від старозавітного терміна херем. У Новому Завіті слово анафема зустрічається шість разів: двічі в зазначеному вище посланні апостола Павла до Коринтян, двічі в його посланні до галатів ( Гал. 1:8-9), один раз в книзі Діянь і один раз в посланні Павла до Римлян.

Іоанн Златоуст в дванадцятій Бесіді на Послання апостола Павла до Римлян на питання "Що таке анафема?" відповідає - "анафема, тобто хай буде відлучений від всіх і буде чужим для всіх". Сократ Схоластик у своїй "Церковній історії" дає наступне визначення анафеми: "так ми, християни, звичайно називаємо вирок проти богохульника, коли свою думку оголошуємо всім, виставляючи його як би на стовпі". [8]

Апостольські правила не вживають слово анафема, замінюючи його вказівкою "хай буде відлучений від спілкування церковного". Єпископ Смоленський Іоанн (Соколов) в своєму тлумаченні на 10-е апостольське правило пише:

Церковне відлучення в правилах і стародавніх звичаях Церкви мало три ступені:

  1. відлучення від святих Таїн, без позбавлення церковних молитов і духовного спілкування вірних;
  2. не лише позбавлення святих Таїн, а й молитов і духовного спілкування вірних;
  3. вчинене відлучення, або вигнання з самого суспільства Християн з позбавленням всякого, не тільки духовного, але і зовнішнього з ними спілкування: анафема. [9]

Термін анафема вперше був ужитий в канонах Ельвірского собору (початок IV століття), а сама канонічна формула "якщо хто-небудь ... нехай буде анафема" остаточно утвердилася в канонах після Гангрського собору (бл. 340 року) [2].


2. Випадки анафемствованія

2.1. Анафема до поділу церкви в 1054 році

Слово анафема входить у вжиток з IV століття (собори Лаодикійський і Ельвірскій) і стає панівним в церковній практиці починаючи з часів Халкідонського собору ( 451 рік). Традиційною формою анафемствованія стає: "Ім'ярек нехай буде анафема".


2.2. В Руської Церкви

У православній (грецької) богослужбової традиції з 843 року існує особливий чин Торжества Православ'я (Послідування на тиждень Православ'я, інакше Синодик), що чиниться в першу Тиждень (неділя) Великого поста - щорічне проголошення догматів віри, анафеми єресям і єретикам, вічної пам'яті покійним і многоліття живим вірним. У Росії чин Православ'я був введений в XIV столітті на основі грецького синодика з додатком спочатку імен "нових єретиків", якось, Касіяна, архімандрита Юр'єва монастиря, та інших.

В 1766 Святіший Синод схвалив нову редакцію "Послідування на тиждень Православ'я" (була надрукована в 1767), обов'язкову для всіх єпархій; чин став відбуватися тільки єпархіальним архієреями в кафедральних соборах. Одночасно в число анафематізмов була включена анафема тим, хто думає, "яко православний государ зводяться на престол не по особливому про них Божу уподобанням і при помазанні дарування Святого Духа до проходження великого цього звання в них не виливаються".

В 1801 чин анафематствування був скорочений: в ньому перераховувалися тепер тільки самі єресі, без згадки імен єретиків, а з імен державних злочинців залишені тільки Г. Отреп'єв та І. Мазепа. Пізніша синодальна редакція 1869 містила 12 загальних анафематізмов; були опущені всі імена і в 11-й анафематізм вставлена ​​загальна фраза про "долає на бунт і зраду" проти "православних государів".

Згідно з визначенням Синоду від 2 - 4 квітня 1902 № 1495, у всіх храмах сільських і міських (не кафедральних соборах) стало відбуватися "Послідування молебнаго співу про звернення заблукали, певаемаго на тиждень Православ'я і в інших випадках" - без анафематізмов.

У практиці сучасного Московського Патріархату, мабуть, починаючи з 1919 [12], анафематствування [13] опускаються; здійснюється повністю з певними добавками в РПЦЗ [14] [15].

В Московському царстві в XVI - XVII століть, а також в Російської імперії XVIII століття анафемі віддавалися не тільки злочинці проти віри і Церкви, а й державні злочинці; анафематствование часто спричиняло громадянську страту.

Деякі випадки анафематствування в Російській церкві:


2.3. Снятие анафемы в православии

По мнению авторов Православной энциклопедии (2000 год; непосредственный автор статьи - К. А. Максимович), анафема может быть снята при условии принесения покаяния анафематствованным лицом - органом, её наложившим; может быть снята и посмертно, в каковом случае допускаются все виды поминовения усопшего. [35] [2] Однако единственное известное из практики Русской Церкви снятие соборно наложенной анафемы - решение о снятии клятвенных запретов на придерживающихся " старых обрядов " Московского Собора 1667 года, зафиксированное в Синодальном определении 1929 года (" разрушаем и уничтожаем и яко не бывшие вменяем ") [36] и утверждённое Поместным Собором РПЦ 1971 года [37] - произошло по инициативе священноначалия РПЦ и безо всякого покаяния со стороны анафематствованных или даже каких-либо просьб со стороны последних.

Московский же князь Дмитрий Донской, анафематствованный законным Киевским митрополитом Киприаном за антицерковную деятельность, был безо всякой процедуры снятия анафемы прославлен в лике святых Поместным Собором РПЦ 1988 года. [16] [38]

Широко известное обоюдное снятие анафем патриархом константинопольским Афинагором и папой римским Павлом VI в 1964 году в Иерусалиме произошло на основе взаимной политической договорённости.


2.4. В католической церкви

З 1983 года в Римско-католической церкви после принятия нового Кодекса канонического права термин анафема больше не используется.


Примітки

  1. Древнегреческо-русский словарь Дворецкого
  2. 1 2 3 4 К. А. Максимович Анафема - www.pravenc.ru/text/115026.html / / Православна енциклопедія. Том II. - М . : Церковно-науковий центр "Православна енциклопедія", 2000. - С. 274-279. - 752 с. - 40000 екз. - ISBN 5-89572-007-2
  3. Анафема - slovari.yandex.ru/dict/ushakov/article/ushakov/01/us103807.htm? text = Анафема & stpar1 = 1.1.1 / / Тлумачний словник російської мови Ушакова
  4. Словник російської мови: В 4-х т. / РАН, Ін-т лінгвістіч. досліджень. - 4-е изд., Стер. - М.: Рос. яз.; Поліграфресурси, 1999. Т. 1. А-Й. - Стор 37. - feb-web.ru/feb/mas/MAS-abc/01/ma103709.htm
  5. Павлов А. С. Курс церковного права. Св. Троїце-Сергієва Лавра. 1902. С. 419
  6. Ципін В. Церковні покарання - www.klikovo.ru/db/book/msg/4207 / Церковне право
  7. Позиція Митрополита Кирила - www.yro.narod.ru / zaschitim / Kirill_pozicija.htm / / "Комсомольская правда", 12.07.2000 р.
  8. Сократ Схоластик. Церковна історія. VII. 34
  9. Цит. по "Правила Православної Церкви з тлумаченнями Никодима (Мілаша), єпископа далматинського-Істрійського "Переклад з сербської. М., 1993 р.
  10. Halduini Acta conciliorum, Правило 75
  11. Васильєв А. А. Історія Візантійської імперії - www.krotov.info/libr_min/v/vasilyev/VAA1.htm
  12. Достовірно відомо, що принаймні в деяких єпархіях, у тому числі в Москві собором архієреїв на чолі з Патріархом Тихоном, анафематствование відбувалося в Неділю Православ'я 11/24 березня 1918 року з 11-м анафематізмом в новій редакції, прийнятій Помісним Собором 27 лютого ( 12 березня) 1918 року: замість колишніх слів ("думають, яко православні правителі ...") наступний текст: "глаголять дивні речі, і помилкова на святу віру нашу і Церква, повстає на святі храми і обителі, посягають на церковне надбання, поношающім ж і вбиває священики Господні і ревнителі віри батьківськи, анафема. " (Див. " Московскія церковния Вѣдомості ". 1918, № 6, стор 4-5.)
  13. Анафематствування в пізнішій синодальної редакції - www.xxc.ru / orthodox / pastor / torgestvo / index.htmна сайті ХХС
  14. Чин, буваємо в Неділю Православ'я - www.russia-talk.com/otkliki/ot-542.htmв редакції РПЦЗ
  15. Аудіо чинопослідування - www.deacon.ru / attend / attend.htm
  16. 1 2 Послання митрополита Кипріяна ігуменам Сергію і Феодору. - lib.pushkinskijdom.ru / Default.aspx? tabid = 4990
  17. Межа Освяченого Собору 1667 був такий:
    "... Аще Чи ж хто і не підкориться святої східної церкви і цього освяченого Собору, або почне прекословіті, і протівлятіся нам і ми таковаго противника, данною нам властию від Всесвятого і Животворчого Духа, аще чи буде від освященнаго чину, викидає, і оголюємо його всякого священнодійства, і прокляття зраджуємо. Аще ж від мирського чину буде, відлучаємо, і чужа сотворяет, від Отця і Сина і Святого Духа: і прокляття та анафемі зраджуємо, яко єретика і непокорніка; і від православного всесочлененія, і стада, і від церкві Божа відсікаємо, яко гнив і непотреб уд, аж поки зрозумівши і повернеться в правду покаянням. А хто не пізнав, і не повернеться в правду покаянням, і буде в упертості своєму: так буде і по смерті відлучення і частина його і душа з Юдою зрадником, і з распеншімі Христа жидів: і з Арієм, і з іншими проклятими єретиками. залізо, камінь і дереви, та зруйнуються, і нехай розпадеться: а тієї, нехай буде не дозволений, і не зіпсутий, І яко бубон, на віки вічні, амінь "

    - Ф. Є. Мельников. Коротка історія древлеправославной (старообрядницької) церкви - www.krotov.info/history/17/staroobr/melnikov.html

  18. Слідчі документи Е. ПУГАЧОВА - www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XVIII/1760-1780/Pugachev/Sbornik/pred.htm
  19. Прокляття, якого не було. Церква і Толстой: історія відносин - www.pravmir.ru/article_794.html
  20. Послання патріарха Тихона від 19 січня дня, 1918 р. - 09403.khstu.ru/studentsbooks/othistory/historyist/poslanie_Tihona.htm
  21. ЖМП. 1960, № 2, стор 27.
  22. Православна Русь. 1970. № 1. С. 4. Цит. по: Андрій Кострюков, кандидат історичних наук, кандидат богослов'я. Ленін: забута анафема - www.rusk.ru/st.php?idar=113753 / / Православне інформагентство "Російська лінія", 29.01.2009
  23. Нападником на Церкву Христову і учащим, яко Вона розділилася на гілки, яже різняться своїм вченням і життям, і стверджують Церква не сущу мабуть бити, але від гілок, розколів і іновірству соедінітіся імати у об'єднані тіло, і тим, іже не розрізняють істинного священства і таїнств Церкви від єретичних, але вчать, яко хрещення і євхаристія єретиків тяжіти для порятунку, і тим, іже імут спілкування з цими єретиками або сприяють їм або захищають їх нову єресь екуменізму, мняще ю братську любов і єднання розрізнених християн бити: анафема ".

    - "Православна Русь", № 10 (1271) 15/28 травня, 1984 р., Друкарня преп. Іова Почаевскаго, Св.-Троїцький Монастир, Джорданвілі, Н. Й., США, с. 3, кол. 2.; Цит. по: Екуменізм - шлях, що веде в погибель - www.russian-inok.org/page.php?page=tema3&dir=tema&month=0107 # a26 (Перше видання: Джорданвілі, 1992 р.)

  24. Відродилося язичництво, астрологія, теософські і спіритичні товариства, засновані колись Оленою Блаватської, яка претендувала на володіння якоюсь "давньої мудрістю", прихованої від непосвячених. Посилено пропагується " Вчення живої етики ", введене в оборот родиною Реріхів і зване також Агні Йогою.
    <...>
    Освячений Архієрейський Собор, слідуючи апостольської традиції, свідчить: всі вищеперелічені секти і "нові релігійні рухи" з християнством несумісні. Люди, що розділяють навчання цих сект і рухів, а тим більше сприяють їх поширенню, відлучили себе від Православної Церкви.

    - Архієрейський Собор Руської Православної Церкви, 29 листопада - 2 грудня 1994 року, Москва. М.: Видавництво Московської Патріархії, 1995. С.178

  25. Акт про відлучення від церкви Гліба Якуніна - iriney.vinchi.ru/document/004.htm
  26. Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета - www.sedmitza.ru/index.html?sid=50&did=54
  27. Відлучення від Церкви журналіста Дементьєва О. В. - www.pskov-eparhia.ellink.ru/index.php?r_id=4887 / / Офіційний сайт Псковської єпархії, 17 серпня 2009
  28. Псковська єпархія піддала анафемі журналіста - www.interfax-religion.ru/?act=news&div=31611 Інтерфакс 18 серпня 2009.
  29. У компанії з Толстим. Псковська єпархія зрадила критикує її журналіста анафемі - www.newizv.ru/news/2009-08-20/113418/ / / Нові звістки, 19 серпня 2009
  30. Підвели під монастир - www.expert.ru/news/2009/08/19/pskov-anafema/ / / Група "Експерт", 19 серпня 2009
  31. Статут Руської Православної Церкви. Глава VII. Церковний суд - mospat.ru /? mid = 168
  32. Положення про церковний суд Руської Православної Церкви (Московського Патріархату). Глава 5. Порядок церковного судочинства в єпархіальних судах і в загальноцерковному суді першої інстанції - mospat.ru /? mid = 423
  33. У Патріархії роз'яснили, що анафема псковському журналісту в силу ще не вступила - newsru.com/religy/28aug2009/anathema.html NEWSru 28 серпня 2009.
  34. Позовна заява журналіста Олега Дементьєва про відшкодування моральної шкоди - www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=74526&cf =
  35. Анафема: сутність та історія (За матеріалами "Православної Енциклопедії") - www.pravoslavye.org.ua/index.php?action=fullinfo&r_type=&id=5609 на офіційному сайті УПЦ.
  36. Діяння архіпастирів православної св. Церкви в Союзі С. С.Р., очолюваних Московською Патріархією - www.krotov.info/history/20/1920/uhtoms_03.htm # 218
  37. ДІЯННЯ ОСВЯЧЕННЯ Помісного Собору Руської Православної Церкви про скасовано клятви на СТАРІ ОБРЯДИ І НА Дотримуйтеся їх: ЖМП. № 6, 1971 р. - a2k.rbcmail.ru/Sobor/Deyanie.htm
  38. Життя Дмитра Донського - dmdonskoi.ru/2007/09/29/page, 8, zhizn-dmitrija-donskogo.html
  39. Цит. по: Біленький М. С., к. ф. н. Лео Таксиль і його "Забавна Біблія" - www.soft.lt/DataBase/Downloads.asp?Id=44 / / Таксиль Лео. Забавна Біблія. [Пер. з франц.] Изд. 3-е. М., 1976. - С. 7

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru