Арап Петра Великого

Question book-4.svg
У цій статті не вистачає інформації.
Інформація повинна бути проверяема, інакше вона може бути поставлена ​​під сумнів і вилучена.
Ви можете відредагувати цю статтю, додавши посилання на авторитетні джерела.
Ця відмітка встановлена ​​2 червня 2012.

Арап Петра Великого - історичний роман Олександра Сергійовича Пушкіна.


1. Про роман в цілому

Цінність цього роману полягає в тому, що він є другим прозовим твором в історії літературної творчості А. С. Пушкіна, який почав писати "Арапа ..." 31 липня 1827. Більше того, можна вважати його по-справжньому вдалим досвідом написання прозового тексту, оскільки першим є начерк повісті "Надінька", яка відноситься до ліцейського періоду; начерк так і не переріс у самодостатнє і закінчене літературний твір. У серпні та вересня 1837 були зафіксовані останні дати авторської роботи над текстом "Арапа ...". Справедливості заради варто відзначити, що роман не був закінчений, а за життя поета були надруковані лише два обраних уривка. В " Современнике "за 1837 з'явилися ці уривки, які були об'єднані під однією назвою" Арап Петра Великого ", оскільки сам Пушкін так і не дав назви своїм історичним дослідженням.


Джерела

У ході роботи над романом А. С. Пушкін мав скрупульозно збирати матеріали про події петровської епохи, її традиціях і способі життя. Особливу складність, що підкреслює цінність досягнення Пушкіна, складає те, що повного всеосяжного історіографічного опису періоду правління Петра I до Пушкіна не існувало. Єдиним джерелом для автора служив багатотомна праця Івана Івановича Голікова "Діяння Петра Великого, мудрого перетворювача Росії", на який Пушкін багато в чому спирався у створенні життєпису свого прославленого предка. Голикову вдалося зібрати письмовий, усний та фольклорний матеріал про петровської епохи, але в цілому відомості були представлені у вельми роздробленому вигляді. Що стосується ключового фабульного напрямки роману "Арап Петра Великого", то він був запозичений з історичного анекдоту "Щедрість монарха у нагородженні заслуг", який був зафіксований тим же Голіковим. Оскільки А С. Пушкін сам довгий час захоплювався збиранням історичних переказів та анекдотів, він вносив деякі корективи інтерпретаційного характеру в історії, що викладаються Голіковим. Інший сюжетно-битопісательний джерело для Пушкіна - праця А. О. Корниловича, який представляє собою зібрання історичних нарисів про домашній обстановці і повсякденному стані Санкт-Петербурга петровської пори.


3. Тема, історичний контекст, особистість головного героя

Незважаючи на прагнення дотримуватися принципу історичної достовірності, заради виграшу літературної якості Пушкін переосмислив деякі фактичні дані. Зокрема, в реальності А. П. Ганнібал одружився тільки через шість років після кончини Петра Першого, а його дружина, темпераментна гречанка Євдокія Діопер, що не походила з боярського роду. Можливо, Пушкін при написанні "Арапа ..." керувався необхідністю з'єднати перекази про Ганнібала з напівлегендарний повідомленнями про інших предків, що відбувалися з гілки Пушкіних, що додає образу заголовного персонажа певну еклектичну собирательность, від чого розповідь тільки виграє.

Версію про релевантністю для автора сімейних переказів та історичних анекдотів підтверджують друзі і радники Пушкіна Олексій Вульф і Петро В'яземський, які виступають в ролі основних свідків літературного процесу, оскільки ескізи, робочі плани, програмні розробки тексту і чорнові варіанти до нас не дійшли. А. М. Вульф, наприклад, посилаючись на самого Пушкіна, говорить про те, що "Головна зав'язка роману буде невірність дружини сього арапа, яка народила йому білого дитини, за що була посаджена в монастир".

У центрі романного тексту знаходиться людина, улюбленець історичних обставин, наділений винятковими особистими якостями, з неабиякою долею, але аж ніяк не типовий персонаж шахрайського наративу. Цар Петро - його хрещений батько, тому він є непохитним сподвижником реформаційних намірів правителя Росії, що налаштовує проти "арапа" представників консервативної боярської середовища, незадоволеною активною діяльністю царя-реформатора. Він - відданий "пташеня гнізда Петрова", щиро демонструє свої найкращі якості, нездатний на зраду і відступництво. У той же час він як би нарочито позбавлений ініціативи, волі до самостійного прийняття рішень: Петро вирішує за Ганнібала навіть питання, пов'язані з особистим життям, що аніскільки не бентежить "арапа". Незважаючи на те, що петербурзькі реалії петровського часу представлені читачеві через призму сприйняття Ібрагімом Ганнібалом і його столичним нерозлучним приятелем Корсаковим, автор залишає за собою право зробити узагальнення. У цьому відношенні цікаво думка дослідника творчості Пушкіна Н. Н. Петрунін, яка зазначає, що "герої в оповіданні отримують окремі грані авторського сприйняття, їм не доводиться пізнавати час і місце дії в процесі поступового руху від зовнішніх проявів духу епохи до її глибинним внутрішнім процесам ".


4. Аналіз історичної епохи у світлі образу героя

У процесі продовження роботи над романом автору відкриваються нові аспекти вітальної і духовної проблематики заголовного героя тексту. Насправді в абсолютному центрі оповідання перебуває особистість Петра Великого; разом зі своїм сподвижником Ібрагімом він постає в ролі сполучного елемента всієї просторово-часової і культурної парадигми, на якій базується текст роману. Важливо було продемонструвати безперервне внутрішнє протиборство тих людей, які чинили опір духовним і культурним перетворенням Петра, чого віртуозно домігся Пушкін. Автор "Арапа Петра Великого" продемонстрував складні трансформаційні процеси, що мали місце в моральному житті цілого народу і країни в переломний для історії Росії момент. Справа в тому, що історична наука почала 1820-их років у фактологічному і методологічному аспектах не була готова до виконання такого комплексного завдання, саме тому романний працю А. С. Пушкіна не міг бути завершеним. Сама канонізована форма російського роману також не відповідала завданням, які поклав на неї Пушкін, що також вплинуло на те, що "Арап Петра Великого" залишився незавершеним.

У 1976 році відомий радянський режисер А. Н. Мітта за мотивами пушкінського твори створив фільм " Розповідь про те, як цар Петро арапа женив ", який відразу знайшов широку популярність.

З важливих літературознавчий досліджень, присвячених генезису, тематику і сюжетик тексту роману, можна відзначити наукову статтю Д. П. Якубовича "Арап Петра Великого" їх збірки "Пушкін. Дослідження та матеріали", виданого в Ленінграді в 1979 році. Також звертає на себе увагу аналіз "Арапа ...", запропонований філологом, фольклористом Д. Д. Благим у книзі "Творчий шлях Пушкіна (1826 - 1836)".


Перегляд цього шаблону Твори Олександра Сергійовича Пушкіна
Роман у віршах Євгеній Онєгін
Поеми

Руслан і Людмила Кавказький бранець Гаврііліада Вадим Брати розбійники Бахчисарайський фонтан Цигани Граф Нулін Полтава Тазіт Будиночок у Коломні Єзерський Анджело Мідний вершник

Вірші

Вірші 1813-1825 (список) Вірші 1826-1836 (список)

Драматургія

Борис Годунов Русалка Сцени з лицарських часів

Маленькі трагедії : Скупий лицар Моцарт і Сальєрі Кам'яний гість Бенкет під час чуми

Казки

Наречений Казка про попа і про працівника його Балду Казка про медведихе Казка про царя Салтана Казка про рибака і рибку Казка про мертву царівну і про сім богатирів Казка про золотого півника

Художня проза

Арап Петра Великого Історія села Горюхина Рославлев Дубровський Пікова дама Кірджалі Єгипетські ночі Подорож в Арзрум Капітанська дочка Роман у листах Повість про стрільця

Повісті Бєлкіна : Постріл Заметіль Трунар Станційний доглядач Панночка-селянка

Історична проза

Історія Пугачова Історія Петра

Інше

Список творів Пушкіна Переклади Пушкіна з іноземних мов

Незакінчені твори виділені курсивом