Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Бог як ілюзія


TheGodDelusion (rus). Jpg

План:


Введення

"Бог як ілюзія" ( англ. The God Delusion ; 2006) - науково-пізнавальна книга англійської етолога, біолога, популяризатора науки Річарда Докінза, професора Оксфордського університету (до 2008 року) [1].

У книзі Докінз наводить аргументи на користь того, що надприродного творця майже напевно не існує, а віра в персоніфіковане божество - це ілюзія. Ілюзію Докінз визначає як помилкове нав'язливе переконання, що залишається незмінним незалежно від фактів. Він наводить висловлювання Роберта Пірсига - "коли одна людина одержимий ілюзією - це називається безумством. Коли безліч людей одержимо ілюзією - це називається релігією ". Особливістю книги є використання великого числа джерел (список налічує кілька сотень) - як релігійної, так і атеїстичної спрямованості.

"Бог як ілюзія" посідала друге місце в списку бестселерів Amazon.com у листопаді 2006. З грудня 2006 по лютий 2007 вона входила в десятку бестселерів серед наукової літератури в твердій палітурці за версією " Нью-Йорк Таймс ". На січень 2010 року продано більше двох мільйонів екземплярів книги англійською мовою. [2]

Книга привернула багато уваги, ішла безліч коментарів і відгуків, і навіть було написано кілька книг, спрямованих у відповідь.


1. Назва

Офіційний переклад назви на російську не цілком точний. "Delusion" означає "бред", "обман", "оману" (СР: delusion of grandeur - манія величі), а слово "god" вжито як визначення до слова "delusion". Більш вірним міг би бути переклад "Помилка богом" ("Одержимість богом", "Одержимість ідеєю бога", "Божественний марення"). До появи російського видання використовувався варіант перекладу "Ілюзія Бога".

2. Ідея написання

Річард Докінз виступав проти креаціоністського пояснення живої природи у своїх попередніх роботах. Темою " Сліпого годинникаря ", опублікованого в 1986 році, є те, що еволюцію можна пояснити очевидним пристроєм природи. В "Бога як ілюзії" він зосереджує набагато більше аргументів за і проти віри в існування бога. Докінз давно хотів написати книгу відкритої критики релігії, але видавець відмовляв його. До 2006 року його видавець змінив думку про цю ідею. Докінз пояснює це зміна "чотирма роками Буша". [3] У той час ряд авторів, у тому числі Сем Харріс і Крістофер Хітченс, які разом з Докінз були названі "Unholy Trinity" (Безбожний Трійцею), вже написали книги, відкрито критикують релігію. [4] За даними сайту Amazon.co.uk, "Бог як ілюзія" призвела до 50% зростання їх продажів книг з релігії і духовності (включаючи антирелігійні книги, такі як "Бог як ілюзія" і " Бог не великий ") і 120% збільшення продажів Біблії. [5]


3. Короткий зміст

За словами Докінза, його метою було донести до читача наступні думки:

  • Атеїсти можуть бути щасливими, врівноваженими, порядними, моральними та інтелектуально повноцінними людьми.
  • Природний відбір і подібні наукові теорії пояснюють світ кращим, показуючи його багатство і складність, ніж "гіпотеза бога", за якою світ був спроектований вищим розумом.
  • Діти не повинні автоматично вважатися прихильниками релігії своїх батьків. Такі терміни, як "дитина-католик" або "дитина-мусульманин" не можна сприймати спокійно.
  • Атеїсти не повинні соромитися своїх переконань, оскільки атеїзм - це ознака здорового і незалежного розуму.

3.1. Глибоко релігійний невіруючий

Докінз зауважує, що ентузіазм, з яким він ставиться до науки, часто називають "релігійним". Благоговіння перед складністю природи він вважає основою "ейнштейновой релігії", так як Альберт Ейнштейн використав слово " бог "як метафори для загадковості Всесвіту. Тим не менш, Докінз висловлює жаль з приводу того, що багато вчених використовують слово "бог" в пантеистическом і переносному сенсі, так як це заплутує читачів.

Але основну увагу він приділяє критиці віри в надприродного творця, "придатного для поклоніння". Докінз з повагою відноситься до "ейнштейновой релігії" і без жодної поваги - до звичайної релігії. Докінз пише, що сьогодні релігія незаслужено захищена від критики, та ілюструє свою позицію цитатою з Дугласа Адамса :

Релігія ... несе в своєму серці ідеї, які ми називаємо священними або святими або якими завгодно. Це означає, що ця ідея чи поняття, про які вам не можна говорити погано; просто не можна. Чому не можна? - Та тому що не можна. Якщо хтось голосує за партію, яка вам не подобається, можете скільки завгодно це обговорювати, люди будуть сперечатися, але ніхто не образиться ... З іншого боку, якщо хтось скаже "Я не можу торкатися до вимикача по суботах", ви відповідаєте "Це я поважаю".

- Дуглас Адамс [6]

Докинз приводит большое количество примеров привилегированного статуса религии, например - лёгкость получения освобождения от воинской службы по религиозным соображениям, использование эвфемизмов для маскировки религиозных войн, различные льготы для религиозных организаций (например, освобождение от налогов), терпимость к агрессивным фундаменталистам в истории с карикатурами на Мухаммеда.


3.2. Гипотеза бога

Докинз начинает вторую главу с описания Яхве :

Бог Ветхого Завета - возможно, самый неприятный персонаж в мировой литературе. Ревнивый и гордый этим, мелочный, несправедливый, безжалостный властолюбец, мстительный, вдохновитель этнических чисток, женоненавистник, гомофоб, расист, детоубийца, сеющий чуму и смерть садо-мазохист, капризный, злобный хулиган.

По мнению Докинза, гипотеза бога ("существует сверхчеловеческий, сверхъестественный интеллект, который преднамеренно спроектировал и создал вселенную и всё в ней, включая нас") - это научная гипотеза, и к ней следует относиться с тем же скептицизмом, как и к любой другой гипотезе.

Докинз подвергает критике концепцию Стивена Джея Гулда о том, что наука не может исследовать религиозные вопросы, поскольку наука и религия имеют непересекающиеся сферы юрисдикции (Англ.) рос. . Он утверждает, что предположение о существовании бога можно сформулировать в качестве научной гипотезы, подвергнув её соответствующей проверке, а гипотеза непересекающихся сфер используется только для защиты религии от критики, так как даже слабые и спорные научные доказательства своих убеждений верующие охотно принимают. Таким образом Докинз критикует строгий агностицизм, с позиций которого нельзя ничего сказать о вероятности существования бога.

Далее Докинз говорит о популярном аргументе, что "мы не можем опровергнуть существование бога". Вслед за Бертраном Расселом Докинз утверждает, что хотя мы не можем строго доказать, что бога нет, мы также не можем опровергнуть существование орбитального чайника, единорога, зубной феи и макаронного монстра. Отсюда следует, что неспособность опровергнуть существование бога не даёт никакого реального повода верить в него.

Бертран Рассел в своей статье "Есть ли Бог?" ("Is There a God?", 1952) писал [7] :

Многие верующие ведут себя так, словно не догматикам надлежит доказывать заявленные ими постулаты, а наоборот - скептики обязаны их опровергать. Это, безусловно, не так. Если бы я стал утверждать, что между Землей и Марсом вокруг Солнца по эллиптической орбите вращается фарфоровый чайник, никто не смог бы опровергнуть моё утверждение, добавь я заранее, что чайник слишком мал, чтобы обнаружить его даже при помощи самых мощных телескопов. Но заяви я далее, что, поскольку моё утверждение невозможно опровергнуть, разумное человечество не имеет права сомневаться в его истинности, мне справедливо указали бы, что я несу чушь. Однако, если бы существование такого чайника утверждалось в древних книгах, о его подлинности твердили каждое воскресенье и мысль эту вдалбливали с детства в головы школьников, то неверие в его существование казалось бы странным, а сомневающегося передали бы на попечение психиатров в эпоху просвещения, а ранее - в опытные руки инквизиции.

Оригінальний текст (Англ.)

Many orthodox people speak as though it were the business of sceptics to disprove received dogmas rather than of dogmatists to prove them. This is, of course, a mistake. If I were to suggest that between the Earth and Mars there is a china teapot revolving about the sun in an elliptical orbit, nobody would be able to disprove my assertion provided I were careful to add that the teapot is too small to be revealed even by our most powerful telescopes. But if I were to go on to say that, since my assertion cannot be disproved, it is intolerable presumption on the part of human reason to doubt it, I should rightly be thought to be talking nonsense. If, however, the existence of such a teapot were affirmed in ancient books, taught as the sacred truth every Sunday, and instilled into the minds of children at school, hesitation to believe in its existence would become a mark of eccentricity and entitle the doubter to the attentions of the psychiatrist in an enlightened age or of the Inquisitor in an earlier time.


3.3. Доказательства существования бога

В третьей главе Докинз рассматривает известнейшие философские доказательства существования бога. Он обсуждает пять доказательств Фомы Аквинского. Первые три доказательства основаны на бесконечных регрессах. Но даже если у каждого из трёх регрессов на самом деле есть конец, и мы назовём этот конец богом, то не доказано, что это - разумное, всезнающее, всемогущее существо.

Четвёртое доказательство основано на том, что у всякого свойства существует абсолют, а значит - существует нечто абсолютно совершенное, называемое богом. Докинз полагает, что "аналогично можно доказать существование абсолютной вонючки, и на тех же основаниях назвать её богом".

Пятое доказательство Докинз подробно рассматривает в следующей главе, посвященной эволюции.

Он критикует онтологическое доказательство Ансельма Кентерберийского и фактически использует стандартное возражение Иммануила Канта. Он отклоняет "эстетический аргумент" как "неразъяснённый его сторонниками". Докинз заявляет, что шедевральность произведения искусства - доказательство гениальности их авторов, а вовсе не божьей воли. Объяснять шедевры культуры волей божества по мнению Докинза - во многом просто завидовать их авторам.

Что касается людей, утверждающих, что видели чудеса лично, то они могут заблуждаться, нагло обманывать или иногда даже страдать галлюцинациями. В конце концов, мозг - это непревзойдённый симулятор.

Священное писание, как считает Докинз, также ничего не доказывает, "Новый Завет - это древняя сказка" и, к тому же, исторически неточная. Среди учёных есть верующие, но их меньшинство, так что сослаться на авторитетное мнение научного мира невозможно. Касаясь " пари Паскаля ", он ставит под сомнение довод, что каждый может просто поверить, и бог наградит за веру больше, чем за добродетель и поиск правды, спрашивая:

не может ли бог уважать Рассела за его мужественный скептицизм больше, чем он мог бы уважать Паскаля за его трусливый уклончивый выбор?

В конце главы Докинз рассматривает доказательства Стивена Анвина, который попытался статистически доказать существование бога, пользуясь теоремой Байеса. Докинз же считает, что данная работа полностью соответствует принципу GIGO.


3.4. Почему почти наверняка бога нет

В четвёртой главе Докинз пишет, что с помощью теории эволюции на основе естественного отбора можно продемонстрировать, что мир не был создан сверхъестественным разумом, и тем самым опровергнуть пятое доказательство Фомы Аквинского. Он полагает, что гипотетический космический творец потребовал бы много больших доказательств, чем те феномены, которые пытаются с помощью него объяснить. При этом любая теория, объясняющая существование Вселенной, должна обладать гибкостью и возможностью изменяться под воздействием новых данных, как это делает современная теория эволюции. Тогда как попытки разделить сферы божественного и материального - это лишь способ отложить проблему. Докинз использует аргумент от невероятности, для чего вводит понятие " гамбит Боинга 747 ", подтверждающий то, что "бог почти наверняка не существует": "Несмотря ни на что, вы пытаетесь объяснить статистически невероятное событие ссылкой на Создателя, при том что сам Создатель настолько же невероятен".

В этой главе он подвергает критике книгу " Жизнь - как она возникла? Путём эволюции или путём сотворения? " (издана свидетелями Иеговы) за неоднократно предоставляемый читателю выбор между верой в разумный замысел и в волю случая, а не в естественный отбор [8].


3.5. Корни религии

В пятой главе Докинз исследует вопрос возникновения и широкого распространения религий во всех человеческих культурах. Докинз предполагает, что религия - это побочный продукт какого-то полезного явления, и задаётся вопросом, может ли теория мемов объяснить, почему религия распространяется подобно психическому вирусу во всех обществах. Ответа на этот вопрос, однако, Докинз не даёт.

3.6. Корни этики: почему люди добрые?

В шестой главе Докинз пишет, что порядочность и доброта человека объясняются теорией эволюции. Людям не требуется религия для того, чтобы хорошо обращаться с близкими и отвечать добром на добро. Для объяснения альтруизма с точки зрения эволюции выдвигается несколько гипотез.

Одна из них - значение репутации : индивидуум, о котором у сородичей сложится впечатление как об альтруисте, отзывчивой, доброй и порядочной личности, будет пользоваться большим доверием у сородичей, ему будет проще получить от них помощь. Соответственно, ему будет проще выжить и найти партнёра для продолжения рода. И наоборот, индивидуум с репутацией эгоиста будет пользоваться небольшой поддержкой сородичей, и будет получать меньше выгоды от коллективных действий.

Другая гипотеза - коллективный отбор: хотя эгоист, который тратит все свои усилия на собственное выживание, быть может, будет иметь преимущество перед альтруистами внутри группы, при конкуренции между группами преимущество будут иметь группы, содержащие большее число альтруистов. В ходе эволюции у племён, члены которых помогали друг другу, было больше шансов выжить. Таким образом, "гены альтруизма" получат большие шансы закрепиться.


3.7. "Хорошая" книга и изменчивая мораль

Докинз продолжает разговор об этике и утверждает, что представления о нравственности и морали постоянно изменяются, эволюционируют в обществе, вовсе не всегда соответствуют и зачастую противоречат религиозной этике. Докинз приводит примеры из Библии, чтобы продемонстрировать, каким варварством кому-то могут показаться поступки праведников. Что ещё более важно, по мнению Докинза, некоторые люди, столкнувшись с заповедями и примерами в Библии, трактуют их как некий символизм или вообще игнорируют, что означает, что Библия оценивается ими на основе готовых моральных ценностей, и, следовательно, не является их источником.


3.8. Что не так с религией? Зачем на неё нападать?

В восьмой главе Докинз объясняет, почему он так враждебно относится к религии. Он приводит примеры, когда, по его мнению, религия тормозит науку, поощряет фанатизм, гомофобию и оказывает негативное влияние на общество многими другими способами. Докинз напоминает, что в США Библия использовалась для оправдания рабства. За часів крестовых походов "язычники" и "еретики", не пожелавшие обратиться в христианство, были убиты. Есть множество других примеров.


3.9. Жестокое обращение с детьми и побег из религии

Один из таких примеров - идеологическая обработка детей. Этой теме посвящена девятая глава. Докинз приравнивает религиозную идеологическую обработку детей родителями и преподавателями религиозных школ к жестокому обращению с детьми. Докинз настаивает, что нельзя спокойно слушать, когда кто-то говорит о "ребёнке-католике" или "мусульманском ребёнке". Необходимо понять, что маленький ребёнок не способен иметь чёткое независимое представление о Вселенной и о месте человека во Вселенной. Не называем же мы детей " марксистами " или " агностиками ".


3.10. Як заповнити порожнечу?

У заключній главі Докінз задається питанням, заповнює чи релігія порожнечу в житті людини, даючи розраду і натхнення тим, хто їх потребує. Згідно Докінза, з цим набагато краще справляються філософія і наука. Він стверджує, що атеїстичне світогляд - куди більш життєствердне, ніж релігія з її незадовільними відповідями на загадки життя.

3.11. Додатки

У додатку вказані адреси для тих, кому потрібна допомога в "втечу з релігії".

4. Критичні відгуки

У 2006 році книга була видана з відгуками відомих інтелектуалів, таких як лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині Джеймс Дьюї Уотсон, психолінгвіст з Гарварда Стівен Пінкер, а також популярний в Лас-Вегасі дует ілюзіоністів Пенн і Теллер, який прославився викриттями "чудес" і шарлатанів.

Відгуки про книгу були різними. На сайті Metacritic.com книга отримала рейтинг 59 з 100 можливих на підставі 22 рецензій. [9] А престижна британська літературна премія British Book Awards в 2007 назвала Докінза "Автором Року". [10]

На адресу автора було направлено багато критики як з боку віруючих, так і атеїстів. На найпоширеніші закиди Докінз дав коментарі на своєму сайті, [11] більшість з яких увійшло в нове видання книги 2007 року.

У ході полеміки з автором було створено безліч книг, в тому числі " Докінз як ілюзія " Алістера Макграта і " Ангел Дарвіна "Джона Корнвелла.

Філософ Алвін Плантінга у своїй рецензії на книгу критикує довід про складність Бога:

По-перше, чи справді Бог складний? Згідно переважному в класичній теології думку (наприклад, вчення Фоми Аквінського), Бог - просте істота, причому просте в дуже строгому сенсі, так що в ньому немає відмінності між субстанцією і акциденцією, актуальним і потенційним, сутністю та існуванням, і так далі. Деякі дискусії навколо питання про божественну простоті самі по собі дуже мудрі, якщо не сказати загадкові. Зауважимо: не тільки католицькі богослови вважають, що Бог простий; відповідно до Бельгійським сповіданням - яскравим виразом протестантизму - Бог є "єдине і просте духовна істота".


Отже, згідно з традиційними уявленнями богословським, Бог простий, а не складний. Але, мабуть, ще більш примітно те, що Бог не є складним і відповідно до того визначенням "складності", яке дає сам Докінз. Згідно з цим визначенням (наведеним в "Сліпому годинникаря"), об'єкт можна назвати складним в тому випадку, якщо він складається з частин, які "з'єднані між собою невипадковим чином". Але Бог, зрозуміло, є дух, а зовсім не матеріальний об'єкт, і, отже, він не має частин. A fortiori (як люблять говорити філософи) Бог не складається з частин, з'єднаних між собою невипадковим чином - а значить, якщо використовувати визначення Докінза, Бог простий.

- Платінга А.К. Конфуз Докінза: натуралізм ad absursum / / Наука і християнська віра (англ.)

Слід зазначити, що Платінга стверджує що Бог простий, так як згідно з традиційними богословським уявленням і переважному в класичній теології думку він є простим (див. Аргументація ad populum), а також застосовує визначення складності, яке було використане Докінз в контексті книги "Сліпий годинникар" вийшла у світ за 20 років до книги "Бог як ілюзія", і мало відноситься до міркувань про складність нематеріальних сутностей. Докінз у своїй книзі "Бог як ілюзія" говорив про логічну складність персоніфікованого божества, напріер, критикуючи твердження Р. Суінберга про те, що Бог підтримує сталість всіх електронів нашого всесвіту (інакше вони, згідно Суінбергу, просто розпадуться або істотно змінять властивості), попутно розмірковуючи про простоту, Докінз пише:

У науки виникла заминка з поясненням факту X? Не варто хвилюватися. Забудьте про X. Варто підпустити божественного всемогутності - і проблеми X (та й усіх інших) як не бувало, і пояснення виходить на рідкість просте, тому що мова йде, не будемо забувати, лише про одне-єдине бога. Що може бути простіше? Та майже все. Бог, здатний постійно контролювати і виправляти стан кожної окремої частки Всесвіту, не може бути простим. Його існування саме вимагає грандіозного пояснення. Що ще гірше (з точки зору простоти) - інші куточки гігантського свідомості бога одночасно зайняті справами, почуттями і молитвами кожної окремої людини, а також всіх інопланетян, можливо населяють цю та інші сто мільярдів галактик.

- Річард Докінз, Бог як ілюзія

Відносно думки про простоту Бога через його неподільності (єдність), і про міркуваннях Хоми Аквінського Докінз писав:

У книзі "Наука і християнська віра" сер Джон Полкінхорн цитує більш ранній критичний відгук Барда на роздуми Фоми Аквінського: "Його головна помилка полягає в припущенні, що бог логічно простий, не тільки тому, що його сутність неподільна, а й в більш глибокому розумінні - в тому, що справжнє для будь-якої частини бога істинно також і для всієї його суті. Однак цілком логічно припустити, що бог, незважаючи на неподільність, має складну внутрішню будову ". У цьому Вард прав. Дійсно, в 1912 році біолог Джуліан Хакслі визначив складність як "гетерогенність частин", тобто свого роду функціональну неподільність.

- Річард Докінз, Бог як ілюзія

Публіцист Сергій Худієв зазначає з приводу книги Річарда Докінза наступне:

Звертає на себе увагу, що риторика сучасних атеїстів майже буквально відтворює риторику радянської антирелігійної пропаганди; втім, ця риторика відрізняється і подібним рівнем правдоподібності. Наприклад, Річард Докінз у своїй книзі "Бог як ілюзія" пише: "Не думаю, що в світі є атеїсти, готові рушити бульдозери на Мекку, на Шартрський собор, кафедральний собор Йорка, собор Паризької Богоматері, пагоду Шведагон, храми Киото або, скажімо, баміанських Будд ". На тлі історії ХХ століття (особливо російської, але не тільки) ці слова звучать вкрай знущально; зрозуміло, вони нічого спільного не мають з наукової та інтелектуальної сумлінністю. Але Докінз навряд чи свідомо бреше. Він вірить в певний міф, де "наука" ув'язана з "атеїзмом", атеїзм з "розумом", "терпимістю", "просвітою", а "релігія" повинна служити одвічним джерелом зла, божевілля і тиранії. Якщо історична реальність говорить рівно про зворотне - тиранічними і руйнівними виявлялися саме атеїстичні режими - то тим гірше для історичної реальності.

- Худієв С. Великий сцієнтистський міф / / Православ'я і світ, 29.06.2010 р.

У главі 7 "Бог як ілюзія" Докінз представив детальний аналіз подібних аргументів про злочини "атеїстичних режимів". На його думку, традиційне віднесення нацистського режиму в Німеччині до атеїстичним носить упереджений характер з позиції релігії ("Гітлер не міг бути християнином, тому що був винятковим лиходієм"). Докінз вважає, що Гітлер був може бути і не християнином (відомості про його ставлення до християнства дуже суперечливі), але дуже релігійною людиною (віра в "провидіння", яка обрала його). Також Докінз наводить кілька прикладів того, що деякі висловлювання Гітлера щодо євреїв збігаються з деякими моментами з Біблії, наприклад "Роде зміїний" - Євангеліє від Матвія (3:7)

Що ж до Сталінського СРСР, то, на думку Докінза, хоча цей режим офіційно декларував атеїзм, не можна сказати, що мотивом злочинів, реально мали місце, виступав саме атеїзм. Навіть переслідування церкви могли носити не атеїстичний (боротьба з релігією), а антиклерикальний (боротьба з соціальною роллю церкви) або економічний (експропріація церковних цінностей) характер.

У будь-якому випадку, укладає Докінз, не можна з достатніми підставами говорити про те, що злочини "атеїстичних режимів" дійсно відбувалися в ім'я атеїзму, на відміну від злочинів в ім'я релігії. Жоден з цих режимів не ставив за мету свого існування боротьбу з релігією. Зрештою, зазначає автор, Гітлера, Сталіна і Саддама Хусейна також об'єднувало наявність вусів, і з тією ж упевненістю можна вважати причиною їхніх злочинів саме наявність вусів.

Щодо затвердження "Він вірить у певний міф, де" наука "ув'язана з" атеїзмом ", атеїзм з" розумом "," терпимістю "," просвітою ", а" релігія "повинна служити одвічним джерелом зла, божевілля і тиранії", Докінз говорить про те, що бездумні фанатики, які є і серед атеїстів, можуть вбивати в ім'я будь-якої ідеології. Але якщо атеїзм залишає насильство на совісті конкретного злочинця і його системи цінностей, то релігія цілеспрямовано заохочує підозрілість і ворожість до іновірців, одночасно оголошуючи боротьбу за віру священним подвигом. Будь-які заклики до "любові до ближнього" в рамках релігійних систем, як правило, сприймаються тільки по відношенню до одновірців. Атеїзм ж не є чіткої системи цінностей зі своєю ідеологією, обов'язкової для всіх атеїстів. Таким чином, релігія породжує насильство набагато сильніше, ніж атеїзм.


4.1. Полеміка

У статті в журналі " Nature " Лоуренс Краусс, в цілому підтримуючи ідеї Докінза, засуджує неповагу до почуттів віруючих. Він розчарований першою частиною книги, хоча схвалює другу.

4.2. Релігія як основне джерело зла

Ендрю Браун в своєму огляді книги в журналі "Prospect" критикує твердження про те, що, на відміну від віруючих, "атеїсти не творять зла в ім'я атеїзму". Як спростовує приклад наводиться СРСР, де священиків знищували лише через їх сану. Тим не менш, Браун не доводить, що переслідування священнослужителів носили саме атеїстичний, а не антиклерикальний чи інший характер. Крім того, він цитує твердження Роберта Пейпа про те, що релігійний фанатизм не є ні основний, ні навіть однією з ключових причин нападів терористів-смертників [12].

Між тим, Докінз не стверджує, що причина появи терористів-смертників - релігійний фанатизм. На думку Докінза, релігія сама по собі не штовхає людину на подібне, але по-перше, вчить вірити, а не думати, коли мова заходить про релігію, а по-друге, закладає ідею про те, що смерть - не кінець, а мученикам уготована райське життя, ніж робить його вразливим для пропаганди екстремістів при попаданні у важкі життєві ситуації.


Примітки

  1. "Previous holders of The Simonyi Professorship". - www.simonyi.ox.ac.uk / previous-holders-simonyi-professorship / / The official site of the University of Oxford
  2. Comment by Richard Dawkins - richarddawkins.net/comments/436113. RichardDawkins.net (28 січня 2010). Статичний - www.webcitation.org/689hRWgtg з першоджерела 4 червня 2012.
  3. Dawkins, Richard Richard Dawkins explains HIS Latest Book - www.webcitation.org/65dlyUOEr з першоджерела 22 лютого 2012.
  4. Weitzel, Robert. Hitchens, Dawkins, Harris: The Unholy Trinity ... Thank God. - www.atlanticfreepress.com/content/view/2112/1/, Atlantic Free Press.
  5. Smith, David. Believe it or not: the sceptics beat God in bestseller battle - books.guardian.co.uk/news/articles/0,, 2147152,00. html, The Observer.
  6. Douglas Adams. Is there an Artificial God? - Digital Biota 2 Cambridge UK, 1998.
  7. Bertrand Russell : Is There a God? - www.cfpf.org.uk / articles / religion / br / br_god.html
  8. Річард Докінз. Нечленімие складність - ulenspiegel.od.ua /? ID = 4534
  9. Metacritic.com Огляд рецензій на книгу "Бог як ілюзія" - www.metacritic.com/books/authors/dawkinsrichard/goddelusion?q=The God Delusion (Англ.)
  10. British Book Awards 2007 рік, Автор року - www.britishbookawards.co.uk/pnbb_winners2007.asp? (Англ.)
  11. Ричард Докинз комментирует возражения к книге "Бог как иллюзия" - richarddawkins.net/article,318,Im-an-atheist-BUT---,Richard-Dawkins (Англ.)
  12. Dawkins the dogmatist - www.prospect-magazine.co.uk/article_details.php?id=7803

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Ілюзія
Оптична ілюзія
Ілюзія Місяця
Бог
Еа (бог)
Бог
Бог Батько
Тир (бог)
Бог не любов
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru