Василь Давидович Грізні Очи

Ярославські князі ( 1218 - 1471)
Всеволод Костянтинович ( 1218 - 1238)
Василь Всеволодович ( 1238 - 1249)
Анастасія Василівна ( 1255 або 1257 - 1294),

замужем за Федором Ростиславичем Чорним ( 1261 - 1299)

Костянтин Федорович Улемец ( 1299 - 1321)
Давид Федорович ( 1299 - 1321)
Василь Давидович Грізні Очи ( 1321 - 1345)
Василь Васильович ( 1345 - 1380 ?)
Іван Васильович Великий ( 1380 ? - 1426)
Федір Васильович ( 1426 - 1434)
Олександр Федорович череватих ( 1434 - 1463,

номінально до 1471)

Костянтин Всеволодович ( 1249 - 1255 або 1257)

Василь Давидович Грізні Очи (Грозний) - князь ярославський з 1321 по 1345 р., син Давида Федоровича.

Василь Давидович правил в Ярославському князівстві в той час, коли Московське князівство, в особі своїх князів, прагнуло, швидко посилитися за рахунок сусідніх удільних князівств і до свого повного домінування в Північно-Східної Русі.

З 1330 одружений на Євдокії - дочки великого князя Московського Івана Даниловича Калити, але не визнавав над собою його влади і самовільно назвався Ярославським великим князем. [1] У цей період Іван Калита в першу чергу намагався зломити Великого князя Тверського, як більш серйозного суперника Москви. В 1339 Узбек-хан викликав в Орду Олександра Михайловича Тверського та Василя Давидовича. Іван Калита, побоюючись, щоб спільні дії князів, до яких пристав і Білозерський князь Романчук (Роман Михайлович), не привели в Орді до небажаного для нього обороту, вислав загін в 500 чоловік, щоб схопити Василя Давидовича, але князь з дружиною відбився від цього загону і благополучно прибув в Орду. Але в підсумку супротивники Калити якщо і не були покарані ханом, то й не похитнули довір'я останнього до московського князя.

В 1341 помер Іван Калита і князі Тверській, Ярославський і Суздальський ( Костянтин Васильович) "сопрошася [вступили в суперечку] про велике князювання" і відправилися в Орду. Поїхав і син Івана Даниловича, Симеон (Семен) Іванович, в результаті хан оголосив великим князем Симеона. Василь Давидович змушений був змиритися і визнати верховенство московського князя. У тому ж році він, як і всі інші удільні князі, брав участь у поході московських військ на Торжок.

Василь Давидович помер взимку 1345 і був похований в Преображенському соборі ярославського Спаського монастиря. Від шлюбу з Євдокією Іванівною, він мав трьох синів: Василя (став князем Ярославським після смерті батька), Гліба і Романа ( Романовський князь). Після смерті Василя Давидовича Ярославське князівство остаточно розпалася на дрібні уділи і повністю підпало під владу Москви. [1]


Примітки

Джерела