Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Велика ложа Франції


Масонство

План:


Введення

Назва Велика Ложа Франції ( фр. Grande Loge de France, GLdF ) По черзі носили два масонських слухняності Франції, перше з 1738 по 1773 роки, потім друге з 1894 по сьогоднішній день. Сучасне послух безпосередньо відбувається з першого (поряд з Великим Сходом Франції) за посередництвом Шотландського статуту XIX століття, незважаючи на два злиття. Це масонський послух відрізняється від "Великої Національної Ложі Франції", з якою її іноді плутають в засобах масової інформації.


1. Історія

1.1. Велика Ложа Франції з 1737 по 1799 роки

Хоча назва Велика ложа Франції з'являється в перший раз тільки 14 травня 1737 [1], починаючи з 1728 французькі франкмасони вже приймають рішення визнати "Великим майстром франкмасонів у Франції" Філіпа, герцога Уортона (фр. Philippe, Duc de Wharton, 1698-1731), що проживає в Парижі і Ліоні з 1728 по 1729, і який вже був у 1723 Великим майстром Великої Ложі Лондона [2].

Герцог Уортон (фр. Duc de Wharton), "Великий Майстер франкмасонів у Франції" в 1728

Після нього і до виникнення французького слухняності, у Франції вже існували щонайменше два Великих майстра: нібито Джеймс Гектор Маклін (James Hector MacLean, 1703-1750), а потім нібито Чарльз Редкліфф, граф Дервентуотер (фр. Charles Radcliffe, Comte de Derwentwater , 1693-1746), обраний 27 грудня 1736 "Великим майстром ордена франкмасонів в Королівстві Франції".

У своїй редакції 1738, Конституція Андерсона згадує про існування Великих майстрів і лож у Франції, наровне з ложами Йорка, Ірландії, Шотландії і Італії, але це коротка згадка не дозволяє встановити дійсне існування національного послуху у Франції, в той час як такі ж національні послуху в Ірландії і Шотландії, незалежні від Лондона з моменту їх заснування, були детально описані в цю епоху [3] :

"Всі ці іноземні ложі перебувають під захистом нашої Великого майстра Англії. Тим не менш, найстаріша ложа в місті Йорку і ложі Шотландії, Ірландії, Франції та Італії, стремящіeся до своєї незалежності, мають своїх власних Великих Майстрів."

В 1737, Шевальє Рамзай виголошує промову [4], розвиваючи ідею o лицарському походження франкмасонства. Пізніше, в період між 1740 - 1770 роком, його погляди безсумнівно вплинуть на створення у Франції численних вищих масонських градусів.

Кілька років потому, француз Луї де Пардайан Гондрен (фр. Louis de Pardaillan de Gondrin, 1707-1743), другий герцог де Антін, обраний "Загальним та Постійним Великим майстром масонів в Королівстві Франції". Точна дата виборів є для істориків спірним питанням: одні датують їх 1738 роком, інші 1740 [5]. Різні автори вважають, що ця подія і є датою зародження Великої ложі Франції [6], хоча точноe використання цієї назви (Велика ложа Франції), коротко промайнув в 1737, більше не засвідчено аж до 1756 годa.

Граф Клермон, Великий майстер Великої ложі Франції з 1743 до 1771 року.

11 грудня 1743 года, после смерти герцога де Антин, Луи де Бурбон-Кондэ (фр. Louis de Bourbon-Cond, 1709-1771), граф Клермон, принц крови и будущий член Французской Академии, избирается Ассамблеей шестнадцати Мастеров " Великим Мастером всех регулярных лож Франции ". В тот же день были приняты " Общие Ордонансы " (или указы) состоящие из 20 статей, где, в последней из них, впервые упоминается о существование во Франции некоего масонского градуса, превышающего первые три, и где это осуждается в следующих выражениях:

"Так как нам стало известно, что в последнее время некоторые братья представляются в качестве шотландских мастеров, и, в некоторых ложах, предоставляют претензии и требуют преимуществ, которые нет существуют и следа в древних архивах и обычаях лож существующих на всей земле; Великая ложа, ибо сохранить единство и гармонию, которые должны царить между франкмасонами, постановила, что в том случаи, если эти шотландские мастера не являются офицерами Великой ложи или же какой-либо ложи, то они будут признаны братьями на равных с другими учениками и подмастерьями, и должны носить одеяния, без каких-либо знаков отличия."

Термин " Великая ложа " в этом тексте, скорее всего, относится к Ассамблее, на которой были приняты " Общиe Ордонансы " (или указы), чем к реальному масонскому послушанию. Что касается четвёртогo градуса, в этом Великая ложа ошибалась, так как историки уже доказали, что этот градус пришёл не из Шотландии, а из Англии, так же как и третий градус, появившийся незадолго до негo. В Шотландии этот градус не знали, в Англии же, он был известен примерно с 1733 года под названием " Шотландский масон ", " Шотландский мастер масон " или " Шотландский мастер " [7].

В течение последующих лет, в основном во Франции, создаётся множество других, так называемых "шотландских " высших градусов. Они встречают большой успех, особенно в Бордо, Лионе и Марселе. Великая ложа Франции не способствовала их внедрению, но в конечном счёте была вынуждена их признать, как свидетельствует её Регламент от 4 липня 1755 года, где обладателям звания " Шотландского мастера " предоставляются различные привилегии [8].

В 1756 году, в конституции лионской ложи " Совершенная Дружба " (фр. La Parfaite Amiti) вновь появляется термин " Великая ложа Франции ":

" [] настоящая Конституция утверждена всеми мастерами Регулярных лож Парижа, именуемых В. Л. Франции [] " [9]

Структура, носящая это название, являлась ещё не совсем истинным масонским национальным послушанием, но скорее всего " Великой ложей регулярных мастеров Парижа, (или) Франции " [9] или же ложей " Великого мастера всех лож Франции ", решения которой распространялись на, примерно, двадцать лож, существующих в Париже, и, более или менее, хорошо соблюдались ложами провинций [10]. Великая ложа состояла из Ассамблеи мастеров Парижских лож, к которым присоединилось, в зависимости от их переездов, некоторое число мастеров из провинциальных лож. В те времена, (Досточтимые) мастера лож не избирались: они получали учредительный патент на свои полномочия и чаще всего являлись основоположниками ложи, которой они руководили. В случае, если они являлись аристократами или же состоятельными людьми, они предоставляли также помещение и несли ответственность за управление. Все это объясняет, почему влияние Великой ложи Франции не распространялoсь так бесспорно по всему королевству, подобно современным масонским послушаниям. Так создавалась, например, по инициативе Жана-Батиста Виллермоза (фр. Jean-Baptiste Willermoz) в 1760 году, " Великая ложа регулярных мастеров Лиона " и, в 1762 году, " Совершенная ложа Шотландии ", основанная Этьеном Морэном (фр. tienne Morin), в 1745 году в Бордо, и названная Парижской ложей - " Великой шотландской ложей Бордо ".

Начиная c 1760 года, Великая ложа столкнётся с рядом расколов, которые кратковременно приостановятся с 1763 по 1766 годы, прежде чем опять возобновятся, а затем приведут, в 1773 году, через два года после смерти Великого мастера - графа Клермона, к разрыву между двумя основными образованиями:

Национальное послушание, мажоритарное, аристократическое, в высшей степени централизованное, которое примет название Великий Восток Франции [11] и доверит титул Великого Мастера Луи-Филиппу Орлеанскому (фр. Louis Philippe d'Orlans, 1747-1793). Подталкиваемое герцогом Люксембургским, заместителем Великого мастера, оно (послушание) примет различные реформы, в том числе: выборы Досточтимых мастеров в ложах, отстранение " подневольных людей [12] и запретит собирать ложи в трактирах или в помещениях светского характера.
" Великая ложа Клермон " (названная в честь Великого мастера скончавшегося в 1771), менее аристократической направленности и объединяющая большинство мастеров парижских лож и около полусотни лож провинций [13], оставшихся ей (ВЛ) преданными. Она сохранит старые обычаи, в частности, гарантии несменяемости Досточтимых мастеров, но окажется не способна противостоять могуществу Великого востока [14], что позволит ВВФ присоединить к себе до января 1777 года первоначально непокорные ложи [15].

Французская революция принудит " Великую ложу Клермон " приостановить свои работы в ноябре 1792 года. А когда, 17 жовтня 1796 года, после Террора, работы возобновляются, её состав будет включать в себя не более чем из 10 лож в Париже и 8 в провинциях. Великий Восток, в свою очередь собравшись 24 лютого 1797 года, не превосходит её в численности, несмотря на то, что накануне революции он состоял из болeе чем 600 лож. Это ситуация приводёт оба послушания к объединению, после подписания [16], 22 червня 1799 года, соглашение об окончательной отмене несменяемости должностей (Досточтимых мастеров), при условии о возможности для Досточтимых, ещё от этого не отказавшихся, сохранить ещё на девять лет руководство их ложей [17].


1.2. Шотландский Устав во Франции с 1799 по 1894 год

Продолжая реформы, начатые ранее, Великий Восток реорганизирует систему высших масонских градусов, создав Французский устав в 7 градусах. В циркуляре от 12 листопада 1802 года, он запрещает своим ложам практиковать другие уставы высших градусов. Это решение вызвало относительно мало незамедлительной реакции [18], так как основные шотландские ложи ещё не возобновили свои работы. Но всё таки, одна из них, основанная в 1777 году Великой ложей Клермон, затем в 1782 году "Шотландской материнской ложeй Авиньона" под названием " Святой Шарль Триумфа Совершенной Гармонии " (фр. Saint Charles du Triomphe de la Parfaite Harmonie) и регуляризованная в 1783 году Великим Востоком под названием " Святой Александр Шотландии ", возобновив свои работы 22 серпня 1804 года, отказалась от такого развития ситуации и постановила созвать представителей Шотландской Ложи для признания её в качестве " Шотландской материнской ложи Франции устава Авиньона ", что и было сделано [19].

Это собрание шотландских масонов, совпадающее с рождением Первой Империи, дала возможность графу Александру де Грасс-Тилли (фр. Comte de Grasse-Tilly), только что прибывшего в Париж, пропагандировать во Франции появление Древнего и Принятого Шотландского Устава, созданного в 1801 году в Соединенных Штатах на основе шотландских градусов, пришедших в большей части из Франции через Антильские острова. Он получил положительную оценку и основал, 22 сентября 1804 года, " Верховный Совет Франции ". Этот совет сразу же начал преобразование лож, вновь объединившихся вокруг " Святого Александра Шотландии ", в новое символическое послушание (отвечающее за управление первыми тремя градусами), названое " Всеобщей великой шотландской ложей ". Это послушание сразу же ставит себя под покровительство принца Луи Бонапарта, выбрав его Великим мастером. Позже, оно назначит во главе себя других могущественных покровителей, в том числе ученого Бернара Ласепеда (фр. Lacpde) и маршалов Келлерманна (фр. Kellermann), Массена (фр. Massna), Лефевра (фр. Lefebvre) и Серюрье (фр. Srurier) [19].

Тем не менее, император Наполеон I немедленно потребовал объединение новых структур с Великим востоком Франции. Он уже назначил своего брата Людовика заместителем Великого мастера Великого Востока за год до этого. Соглашение, разрешающее работы в Древнем и Принятом Шотландском Уставе внутри Великого востока Франции, было быстро найдено и слияние произошло " с радостным энтузиазмом и доверием " 5 грудня 1804 года, под покровительством Камбасереса (фр. Cambacrs). [20]

Немного позже, такое развитие событий приведет к изменению словарного состава французского масонства: тогда как до сих пор " Шотландскими Ложами " назывались только ложи высшие градусы, этот термин отныне используется для обозначения лож первых трех градусов, практикующих устав отличающийся от Французского устава. Вероятно, этот устав был учреждён начиная с 1804 года на основе Французского устава, к которому были добавлены элементы ритуала соблюдаемого "Великой ложей Древних", основанной в Англии в 1751 году. Он приводит, в 1821 году, к разработке " Руководства шотландских масонов ", которое, в первый раз, определило Древний и Принятый Шотландский Устав, относительно первых трех градусов [21]. Эти " шотландские " ложи первых трех градусов, предоставляли своим членам, посвященным в высшие масонские градусы, особые почести, согласно французскому обычаю XVIII века, происхождение которого они как правило приобщали, хотя и неправильно, к древнему масонству Шотландии [22].

Герцог Эли Деказ - Великий Командор Верховного Совета Франции с 1838 по 1860 годы

Союз 1804 года не дожил и до конца Империи. Начались новые расколы. Они привели в 1821 году к пробуждению " Верховного Совета Франции ", вновь независимого от Великого Востока и создающего ложи всех градусов. Эти два послушания сосуществовали затем без значительных конфликтов в течение сорока лет. Так, например, в 1830 году, Великий Восток совместно с Верховным советом организовал блестящий масонский праздник в честь Лафайета, который был членом обеих послушаний [23].

В первой трети XIX века, в отличие от ситуации конца XVIII века, руководящий орган Верховного совета состоял в основном из аристократов, а в Великом Востоке преобладало сословие буржуазии [24]. Это социольное различие затем уравновесилось, прежде чем вновь изменится: после 1850 года, число масонов более скромного происхождения значительно увеличивается на стороне Верховного Совета, возможно, отчасти из-за менее высоких взносов, чем в Великом Востоке [24].

В 1862 году, Наполеон III лично назначил Великим мастером Великого востока Франции маршала Маньяна (фр. marchal Magnan), заменившего князя Люсьена Мюрата (фр. Lucien Murat), вышедшего в отставку. Маршал Маньян, сразу же после назначения, пытался навязать слияние различных масонских уставов (Французского, Шотландского и Египетского) в Великом Востоке Франции, равно так же как это уже пытался сделать в 1804 году Наполеон I. Эта попытка была сорвана упорным сопротивлением Великого Командора Вьена (фр. Viennet), в то время как сам император воздержался уладить их разногласия [25].

В 1862 году, сопротивление Вьен имелo неожиданные последствия: Верховный совет стал активно привлекать внимание республиканцев и противников Империи [25]. Два основных французских послушания оставались однако социально близки. Члены парижских лож обоих послушаний были непосредственно вовлечены в попытки к примирению (между Версалем и Парижем) во время восстания Парижской Коммуны, несмотря на то, что оба послушания отказывались, в то же время, от насильственных действий в Париже [25].

З 1872 года и до конца века, " Шотландский Устав " (так обычно называли в то время, хотя и не совсем правильно, второе масонское послушание Франции) столкнулся с серьёзным внутренним конфликтом, поводом для которого стали: " спор о Великом Архитекторе Вселенной ", создание Третьей Республики и то, что Верховный совет Франции имел "голубые" ложи (то есть ложи первых трех градусов), работающие по Древнему и Принятому Шотландскому Уставу, в то время как в большинстве других стран в этом уставе работали начиная с четвёртого градуса:

Эта особенность вызвала волнения в некоторых из этих голубых лож, где братья требовали отказаться от каких-либо ссылок на Великого Архитектора Вселенной, требовали их независимость от высших градусов, символизм которых, по их мнению, слишком отражал религиозную тематику [26]. Так, в 1875 году, ложа " Союз народов " потребовала своей независимости в следующих выражениях:

" Для Верховных советов - управление Высшими градусами, для Великих Лож - правление символическими мастерскими (ложами) ".

Движение набирает силу, пока 12 лютого 1880 года, двенадцать отколовшихся лож объявляют себя " Великой символической шотландской ложей Франции" (ВСШЛ, фр. GLSE), которая затем разрастается до 36 лож [26]. Это в то самое новое послушание входила ложа " Свободные Мыслители " города Пека, вышедшая из её состава 9 січня 1882 года, чтобы посвятить, 14 января, Марию Дэрем (фр. Maria Deraismes), первую женщину-масона и соучредительницу Международного Ордена сo-масонства " Право человека" (фр. Le Droit Humain). Позднее, ложа " Сободные Мыслители " вновь присоединиться к ВСШЛ. Среди членов ВСШЛ были Гюстав Мезюрёр (фр. Gustave Mesureur), и Освальд Вирт. [27]


1.3. Великая Ложа Франции с 1894 по сегодняшний день

Происхождение современной Великой ложи Франции
1738 1773 1799 1804 1821 1880 1894 2008
Перша Великий восток Франции
Великая
Ложа Великая Верховный совет Франции
Франции Ложа <---> " ДПШУ " Великая ложа
"Клермон" ВСШЛФ Франции
ДПШУ Антильских островов

Верховный совет Франции и "Великая Символическая Шотландская Ложа Франции", которые только что расстались, в 1880 году, соеденились вновь, в 1884 году, на заключительном банкете Конвента Великого востока Франции и, в 1888 году, их официальные отношения были восстановлены [28].

В то время, количество Капитулов Верховного Совета Франции достигло 23 (4 −18 градус), а число символических лож было 90 (1-3 градус), которые были объединены во внутреннюю структуру, называемую " Великой Центральной Ложей Верховного Совета Франции " [28].

В 1894 ложа "Вірність" міста Лілля збирає ложі Півночі Франції, і пропонує розглянути питання про можливість об'єднання блакитних лож "Великої Центральної Ложі" для створення нового незалежного слухняності, яке б об'єдналася у свою чергу з "Великої Символічною Шотландської Ложею Франції". Зборів інших провінційних лож схвалили цю пропозицію і Верховна рада Франції погоджується на проведення установчого Конвенту 7 листопада 1894. 50-ма голосами проти 8-ї та 2-х утрималися, Конвент голосує за автономію, яка і була надана, що призвело до створення нового послуху, яке взяло знову оригінальна назва, не використовувалося з 1773 - Велика Ложа Франції [28].

Гюстав Мезюрер, триразовий Великий Майстер Великої Ложі Франції

.

Перші конституції нової Великої ложі Франції визначають масонство як "універсальний союз, заснований на солідарності" і призначений сприяти "успіху будь визвольної еволюції". ВЛФ забороняла в той період "вимагати від своїх адептів певного віросповідання" і засновувала свою роботу на принципах Декларації Лозаннського Конвенту. Кожна з її лож була вільна працювати чи ні "на славу Великого Архітектора Всесвіту", і цей термін не фігурував на заголовку її офіційної переписки. Всі ці принципи були основним умовою, необхідним "Великої Символічною Шотландської Ложею Франції" для їх майбутнього злиття [28]. Це об'єднання (ВЛФ і ВСШЛФ) здійснилося у 1896 і її автономія стала повністю незалежною у 1904, коли Верховна рада Франції був змушений відмовитися від видачі патентів установчих новим лож. [28]

На початку ХХ століття, чисельний склад Великої ложі Франції зростає з темпом порівнянному лише з темпом Великого Сходу:

вона збільшується з 3000 до 4300 членів в 1903 і до 8400 членів в 1912 (Великий Схід зростає з 17000 членів у 1882 до 30 832 в 1910). Кількість лож Великої Ложі Франції в 1914 році досягає 149 [29].

Протягом більшої частини ХІХ століття, члени лож Шотландського статуту писали праці та есе (у досить літературній манері) швидше за все на загальні теми, оживляючи їх духом доброї волі, але не до чого при цьому не зобов'язує. За часів Третьої Республіки, сюжети стають більш спеціалізованими, вони зачіпали, наприклад, теорії Чарльза Дарвіна, ролі жінки в суспільстві, вплив Церкви на цивілізацію, обов'язки перед Вітчизною або про життя Бенджаміна Франкліна [30]. Зі здобуттям незалежності, і хоча Велика ложа Франції була пов'язана з радикальною партією менше, ніж Великий Схід, їхні інтереси зближуються в деяких дослідженнях і стають більш політичними. Усі чаші зустрічаються питання, пов'язані з освітою або з відділенням церкви від держави. Тільки після скандального "Справи про реєстраційних картках" в 1904, спостерігається повернення до інтересів більш філософським, і навіть метафізичним, в той час, як вплив "позитивізму" слабшає у всьому французькому суспільстві. Деякі ложі спеціалізуються на вивченні символіки і ритуалу, наприклад "Англо-саксонська лoжа", або ложа "Теба" в яку входив короткочасно Рене Генон [30].


Титульний лист диплома майстра Великої Ложі Франції.

В 1911, Велика ложа Франції набуває будівля колишнього францисканського монастиря на вулиці Пюто (фр. Puteaux), в Парижі. Під час Другої світової війни, в не окупованій зоні, роботи ложі тривають, але в уповільненому темпі. У січні 1917, міжнародна конференція збирає на вулиці Пюто слухняності Франції, Бельгії, Італії та Сербії. Там приймається рішення про створення Ліги Націй [31]. 30 і 31 січня 1926 проходить засідання надзвичайного Конвенту, на якому розглядається питання про "способи боротьби з фашизмом".

У червні 1940, архіви Великої ложі відправляються в Орлеан, де вони спалюються. Німецька влада окупують будівлю на вулиці Пюто. Шотландське масонство намагається вижити в підпіллі за встановленими правилами Великого майстра Дюменіль де Грамон (фр. Dumesnil de Gramont) наприкінці 1940 [32].

У момент звільнення, після "чистки" під яку потрапили 172 брата і через безліч загиблих, померлих або пішли у відставку, Велика ложа Франції відновлює свої роботи в кількості всього лише 3600 братів. В 1950 -х роках, Велика ложа Франції і, зокрема, її Великий майстер, доктор П'єр Симон (фр. Pierre Simon) буде відігравати важливу роль у розвитку французького законодавства про контрацепцію. У той же час, протягом ідей орієнтоване на Ініціатичні теми розвивається все більше і більше [33].

Один з девізів ВЛФ - Свобода, Рівність, Братерство

Внаслідок спільних труднощів, випробуваних під час війни, деякі члени ВЛФ ставлять питання про злиття з Великим сходом Франції. Але ця ідея була швидко відкинута, зокрема Великим майстром Дюменіль де Грамон, який сподівається зблизитися до англо-американськими послухом, з якими неформальні відносини були вже встановлені, зокрема за допомогою американських солдатів, дислокованих у Франції. В 1954, Велика ложа Франції відновлює обов'язок проводити роботи лож при відкритій Біблії, умова необхідна для визнання, і в 1956 починає переговори про злиття з "Великої національної ложею Франції". Але переговори не приносять ніяких плодів, так як це злиття увазі повний розрив з Великим сходом Франції [33].

В 1964 розкол стає неминучим. Ця ситуація була викликана підписанням адміністративного угоди з Великим Сходом про обмін інформацією у уникнення аффилиации виключених недобросовісних членів в інше слухняність. Близько 400-500 членів (з 8220) виходять з Великої ложі разом з Великим командором "Верховної ради Франції", щоб приєднатися до "Великої національної ложі Франції", куди вони впроваджують Древній і Прийнятий Шотландський Статут за підтримки Верховної ради південної юрисдикції США [33 ].

Під час останньої третини ХХ століття, як і в інших масонських послухах Франції, чисельність Великої ложі Франції продовжує зростати:

від 17500 членів і 438 лож в 1989 до 25000 членів та 640 лож в 1998, і 27 992 членів і 779 лож на 31 травня 2008 (дані Конвенту 2008 року).

"Декларація принципів" ВЛФ, затверджена в 1953 [34] ставить її в "проміжне становище" між Великим Сходом Франції та Великої національної ложею Франції. ВЛФ підтримує добрі стосунки з католицькою церквою, сановників якої вона іноді запрошує на свої конференції та семінари, поряд з представниками і інших релігій. [35] [36]

На сьогоднішній день, Великим майстром Великої ложі Франції є Ален-Ноель Дюбар (фр. Alain-Nol Dubart). Він замінив Олена Грезеля (фр. Alain Graesel), який був Великим майстром з червня 2006 по червень 2009 і який потім був обраний в червні 2010 президентом Конфедерації Об'єднаних Великих Лож Європи - (фр. GLUD). Ця конфедерація об'єднує, на 31 липня 2011, 18 послухів проголошують себе Традиційним масонством, що працюють в Стародавньому і Прийнято Шотландському Статуті.


2. Принципи та організація

Велика ложа Франції є федерацією лож, які працюють в одному статуті: за дуже невеликим винятком, виправданим певними історичними обставинами [37], всі її ложі працюють виключно в Стародавньому і Прийнято Шотландському Статуті в перших трьох градусах. [38]

ВЛФ дотримується "Стародавні вимоги". Що стосується Базових принципів, встановлених Об'єднаної Великої Ложею Англії, треба уточнити, що ВЛФ дотримується їх тільки частково в їх редакції від 1929, і повністю в їх редакції від 1989, за винятком однак третього пункту, оскільки вона працює "Під Cлава Великого Архітектора Всесвіту" - є для неї творить Принципом, і надає своїм членам право свободи вибору його висловлювання (тлумачення) залежно від їх переконань або сприйняття. [19] [ 39] Тому серед її членів є теїстами і деїсти, у зв'язку з дотриманням цих принципів ВЛФ вважає себе регулярним послухом. [40]


3. Діяльність

Як і у всіх масонських послухах, діяльність Великої ложі Франції полягає в основному в наданні допомоги, консультації та підтримки лож, яких вона об'єднує, зокрема в галузі фінансового управління та узгодження ритуальної практики. Але ВЛФ веде й іншу федеральну діяльність.

3.1. Діяльність всередині лож

Велика ложа Франції видає щомісячний журнал, призначений для її членів. Як і інші великі французькі масонські слухняності, вона надає своїм ложам свободу вибору сюжетів їхніх робіт, але кожен рік з часів свого виникнення, ВЛФ пропонує загальну тему досліджень, під назвою "Сюжет для досліджень в ложах", який змінюється щороку, синтез якого вона потім видає. Ось декілька з цих сюжетів останніх років: "Захист прав людини, гуманізму і духовності" ( 1995), "Чи можна керувати розвитком науки, дбаючи, щоб духовна і моральна еволюція людини супроводжувала його інтелектуальний і матеріальний прогрес" ( 1996) або "ініціатичних підхід і людську гідність" ( 1999) [41].

ВЛФ має різними програмами підтримки: "Братська взаємодопомога" (фінансова допомога нужденним членам або їх сім'ям), "Рукостискання" (консультації та допомогу членам у надзвичайних ситуаціях), "Солідарність молодим" (раніше "Масонський дитячий будинок") і підтримує співтовариство масонських послухів "Мафусаїл" (допомога нужденним людям похилого братам і сестрам) [42].


3.2. Громадська діяльність

Щомісячно (кожної третьої неділі) Велика ложа Франції транслює свою радіопередачу в розділі "Різні аспекти сучасної думки" по каналу Франція-Культура. Так само ВЛФ видає журнал, який виходить один раз на три місяці, заснований в 1965 під назвою "Ініціатичні точки зору" [43]. Кожен випуск ставить в центр уваги конкретну тему, іноді типово масонську (наприклад, "Таємниці Святого Іоанна", № 134 або "Робота в Ложі", № 144), а іноді теми для широкої громадськості (наприклад, "Двохсотріччя Стародавнього і Прийнятого Шотландського Статуту ", № 132 або" Етика та посвячення ", № 147). ВЛФ організовує конференції (наприклад, "Діалог між релігіями і духовності" в січні 2008, або "Етичне управління науково-технічним прогресом" в квітні 2008), а так само її члени або запрошені діячі читають публічні лекції (наприклад, конференції її Великих Майстрів або конференція Пана Люка Феррі (фр. Luc Ferry) 7 червня 2008 [44]). Про кожний подія ВЛФ повідомляє на своєму сайті. Так само деякі з її внутрішніх комісій публікують результати своїх робіт, у тому числі і на своєму сайті. Це стосується, зокрема до її комісії з прав людини і громадянина і до її групі етичних міркувань. Вона також публікує на своєму сайті резюме деяких з її "Сюжетів для досліджень в ложах".

ВЛФ своєму розпорядженні свій, відкритим для публіки музеєм, що складається з близько 2000 експонатів XVIII, XIX і XX століть, і організовує ротативна виставки. Її архіви, доступні (аж до початку ХХ століття) для дослідників за клопотанням.


4. Міжнародні контакти ВЛФ сьогодні

4.1. Конфедерація Об'єднаних Великих Лож Європи

В даний час ВЛФ формує власну мережу міжнародних контактів. В 2000, ВЛФ разом з Великої традиційної символічної ложею "Опера" вона заснувала Конфедерацію об'єднаних великих лож Європи [45]. Станом на липень 2010, в Ковле входять двадцять Великих лож.


4.2. Контакти в Росії

У Росії Великої ложею Франції визнана заснована в 2008 Об'єднана велика ложа Росії (ОВЛР) [46]. ОВЛР була створена 11 жовтня 2008 за участю Великої ложі Франції [47]. Об'єднана Велика Ложа Росії була прийнята в Ковле 5 червня 2010 [48].

Також у Росії, в Москві, є ложа "Микола Новиков" № 1330 (заснована 30 серпня 1991), що працює безпосередньо під юрисдикцією ВЛФ. [47]


5. Російське масонство в ВЛФ

Російські ложі активно працювали в еміграції, насамперед у Франції. Велика кількість лож, також як і велика кількість братів перебувало під юрисдикцією Великої Ложі Франції. Це були Високоповажні ложі :

  • " Астрея "№ 500 [49]
  • "Олександр Сергійович Пушкін" № 1101
  • "Північне сяйво" № 523 [50]
  • "Гермес" № 535 [51]
  • "Золоте руно" № 536 [52]
  • "Юпітер" № 536 [53]
  • "Гамаюн" № 624 [54]
  • "Прометей" № 558 [55]
  • "Англо-саксонська ложа" № 343 [56]
  • "Велика Тріада" № 693 [57]
  • "Гарібальді" № 361 [58]
  • "Герой Людства" № 147 [59]
  • "Гора Синайська" № 6 [60]
  • "Гарячі Товариші" № [61]
  • "Коперник" № 679 [62]
  • "Космос" № 288 [63]
  • "Міжнародна Дружба" № [64]
  • "Праця і Справжні Вірні Друзі" № 137 [65]
  • "Теба" № 347 [66]
  • "Франциско Ферер" № 415 [67]
  • "Філософська Паперть" № 363 [68]
  • "Шотландський Єрусалим" № 99 [69]

Від Великої Ложі Франції, у складі Верховної Ради Франції працювали:

  • Ложі Удосконалення (4-14): "Шотландське Досконалість" № 385 [70], "Друзі любомудрія" № 542 [71]
  • Капітули (15-18): "Астрея" № 495 [72], "Ле Трінітер" № 44 [72], "Вірних Шотландців" № 72 [73]
  • Ареопаг (19-30): "Лютеція" № 309 [74], "Ordo ab Chao" № 639 [75]
  • Консисторія (32): "Росія" № 563 [76]
  • Верховна Рада: "Російський Особливий Рада 33-й і останній ступеня ДПШУ " [77]

З часом, число російських масонів скорочувалася, за рахунок старіння емігрантів. Під час німецької окупації Франції залишилися російські ложі були закриті разом з усіма масонськими ложами.

Після Другої світової війни продовжили свої роботи російські ложі в складі Великої Ложі Франції. Після закінчення Другої Світової війни багато ложі починають зменшаться за кількістю братів, а деякі зливаються з іншими такими ж ложами, або повністю припиняють свою роботу через нечисленність. Так до грудня 1979 року, у зв'язку з неможливістю проводити роботи в ложі, заснула остання ложа в складі ВЛФ - "Астрея" № 500. 19 червня 2010, на Конвенті Великої ложі Франції ложа "Астрея" № 500 увійшла до складу Великої Ложі Франції і відповідно до правил їй був привласнений новий реєстровий номер 1441. [78] [79]

Зараз під юрисдикцією "Великої ложі Франції" знаходяться три російськомовні ложі: "Олександр Сергійович Пушкін" № 1101, " Астрея "№ 1441 та" Микола Новиков "№ 1330. [79]


6. Ложі Великої ложі Франції за межами Франції

За межами Франції у ВЛФ є ложі у чотирнадцяти країнах. [80]. Это явилось результатом того, что Франция обладала колониями, либо на момент инсталляции ложи в стране отсутствовала ложа, состоящая в дружеских отношениях с ВЛФ.


7. Бібліографія

  • Revue "Points de vue initiatiques" La Franc-maonnerie cossaise et la Grande Loge de France, р.38-39 Grande Loge de France|anne=1980
  • Jean-mile Daruty Recherches sur le Rite Ecossais Ancien et Accept, Tlteslangue, 2002, p. 340, Essais et Documents VII|issn=1140-227 X, isbn=2906031-52-6, commentaire rdition de 1879
  • Alain Graesel La Grande Loge de France, Que sais-je?,PUF, 2008, isbn=978-2-13-056199-6
  • Franoise Jupeau-Rquillard La Grande Loge Symbolique cossaise 1880-1911 ou les avant-gardes maonniques, ditions du Rocher, 1998, p. 316,Collection Franc-maonnerie Humanisme et Tradition, isbn=2-268-03137-3
  • Daniel Ligou et al. Histoire des Francs-Maons en France, том1, 2000a, isbn=2-7089-6838-6
  • Daniel Ligou et al. Histoire des Francs-Maons en France, том 2 2000b, isbn=2-7089-6839-4
  • Paul Naudon. Histoire gnrale de la franc-maonnerie, PUF, 1981, isbn=2-13-037281-3
  • Connatre la Grande Loge de France, dit. Ivoire Clair, collection Les Architectes de la Connaissance dirige par Philippe Morbach, Paris, 2000 ISBN 2-913882-06-4
  • Daniel Ligou (dir.), Histoire des Francs-Maons en France, tome 2, 1815-2000, Privat, Toulouse, 2000 ISBN 2-7089-6839-4
  • Дашез, Роже, Histoire de la franc-maonnerie franaise, PUF, Paris, 2003 ISBN 2-13-053539-9
  • Gilbert Garibal, tre franc-maon aujourd'hui, Marabout, Alleur (Belgique), 1994 ISBN 2-501-02029-4
  • С. П. Карпачев Путеводитель по масонским тайнам .Издательство ЦГО, 2003 г. - 192 стр. ISBN 5-7662-0143-5
  • Іванов С. "Історичний союз російських лож" СПб.: АІР. 2011 .- 520 с.: ISBN 978-5-9902797-1-1

Примітки

  1. Dans le certificat de constitution de la loge " Bussy-Aumont " Harv Graesel 2008
  2. Daniel Ligou et al.2000a p=40-41
  3. Revue Points de vue initiatiques|1980|p=17
  4. Ce discours est disponible dans son intgralit sur Wikisource, ici.
  5. Alain Bernheim dit que c'est l'historien Claude-Antoine Thory (dans son ouvrage de 1813?) qui aurait le premier avanc la date du 24 juin 1738 et il semble douter de cette information. Andr Kervella voque plutt le dbut de l'anne 1740. (Voir la page de discussion de l'article)
  6. Notamment Naudon|1981|p=72 qui crit que se tint ce jour l une " vritable assemble des reprsentants de toutes les loges "anglaises" et "cossaises" ". Toutefois, Naudon n'indique pas sur quelle source il se fonde et ce n'est pas confirm par les auteurs plus rcents.
  7. Revue "Points de vue initiatiques"|1980|p=22
  8. " Les Matres cossais auront la surveillance de tous les travaux. Eux seuls auront le droit de relever les fautes commises, ils ont la libert de prendre la parole, d'tre toujours arms et de rester couverts, et s'il arrivait l'un d'entre eux de commettre quelque infraction aux rglements, les cossais seuls les jugeront " (Revue "Points de vue initiatiques"|1980|p=31-32)
  9. 1 2 Graesel|2008|p=7
  10. Dachez|2003|p=56
  11. Prcdemment, le terme " Grand Orient " dsignait l'endroit o se runissait la Grande Loge: De mme qu'une loge parisienne se runissait " l'Orient de Paris ", la Grande Loge de France se runissait " au Grand Orient de France " Harv|Daniel Ligou et al.|2000a|p=106
  12. Afin d'viter les inconvnients qui auroient pu natre chaque jour dans la socit de l'galit maonnique entre les Matres et les Serviteurs." (Discours du Grand Orateur Bacon de la Chevalerie le 3 juillet 1777)
  13. Graesel|2008|p=16
  14. Les sceaux de l'ancienne Grande Loge de France furent remis au Grand Orient aprs que le garde des sceaux prcdent, Duret, fut crou au Chtelet pour " affaire de franc-maonnerie ", du 9 au 17 octobre 1773 harv|Revue "Points de vue initiatiques"|1980|p=43
  15. Daniel Ligou et al.|2000a|p=77-106
  16. le 23 mai pour le Grand Orient et le 9 juin pour la Grande Loge Graesel|2008|p=18
  17. Revue "Points de vue initiatiques"|1980|p=58-59
  18. Parmi celles-ci, la " Parfaite Union " de Douai protesta immdiatement avant de s'incliner. La " Runion des Etrangers de Paris " protesta en mars 1803, refusa de s'incliner et fut radie.
  19. 1 2 3 Revue "Points de vue initiatiques"|1980|p=70
  20. Revue "Points de vue initiatiques"|1980|p=93
  21. Graesel|2008|p=25
  22. Revue "Points de vue initiatiques"|1980|p=88
  23. Graesel|2008|p=26
  24. 1 2 Graesel|2008|p=27
  25. 1 2 3 Graesel|2008|p=30-35
  26. 1 2 Revue "Points de vue initiatiques"|1980|p=161-174
  27. Daniel Ligou et al.|2000b|p=154
  28. 1 2 3 4 5 Daniel Ligou et al.|2000b|p=96-97
  29. Daniel Ligou et al.|2000b|p=100
  30. 1 2 Revue "Points de vue initiatiques"|1980|p=172-173
  31. Daniel Ligou et al.|2000b|p=112
  32. Daniel Ligou et al.|2000b|p=172
  33. 1 2 3 Daniel Ligou et al.|2000b|p=185-188
  34. Texte intgral consultable sur son site web - www.gldf.org/content/view/34/43/lang,fr/ (accd 28 juillet 2008)
  35. [Comme Mgr Pzeril en 1973.]
  36. Daniel Ligou et al.|2000b|p=207-209
  37. Par exemple l' Anglo-Saxon Lodge fonde en 1904 - samisdat.com/5/23/523f-asl.htm
  38. Див The Importance of Recognition, Freemasonry Today, by Peter Roberts - www.freemasonrytoday.com/07/p06.php (Англ.)
  39. См. 275 Years of Freemasonry Celebrated in France, Freemasonry Today, by Julian Rees - www.freemasonrytoday.com/26/p09.php (Англ.)
  40. Карпачёв С. Путеводитель по тайнам масонства - www.freemasonry.ru/wp-content/uploads/2009/06/putevod.pdf
  41. Daniel Ligou et al., Histoire des Francs-Maons en France, vol. 2, Privat, 2000b (ISBN 2-7089-6839-4)
  42. Source: site web de la GLDF - www.gldf.org/content/category/8/17/132/lang,fr/ (consult le 29 juillet 2008)
  43. Point de vues initiatiques - www.gldf.org/content/view/51/76/lang,fr/
  44. compte-rendu - www.gldf.org/content/view/16/1/lang,fr/ de la confrence de M. Luc Ferry (consult le 28 juillet 2008)
  45. Article on United Grand Lodges of Europe in "The Plumbline" - web.archive.org/web/20070715130634/http: / / www.fm-fr.org/fr/spip.php?article62
  46. См. Отчет комиссии по признанию Конференции Великих лож (Великих Мастеров) Северной Америки, 2009 год - www.freemasons-freemasonry.com/phpnews/show_news.php?uid=143 (Англ.)
  47. 1 2 Серков А. И. История русского масонства ХХ века. У 3 т. - СПб.: Видавництво ім. Н. І. Новикова, 2009. стр 442-446 с.
  48. Раздел "Новости" на официальном сайте ОВЛР - mason.ru/ovlr.php?s=1&second=65#46
  49. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-as2.htm
  50. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-lss.htm
  51. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-ger.htm
  52. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-run.htm
  53. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-jup.htm
  54. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-gam.htm
  55. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-pro.htm
  56. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-asl.htm
  57. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-lvt.htm
  58. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-gar.htm
  59. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-gch.htm
  60. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-sin.htm
  61. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-tov.htm
  62. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-kop.htm
  63. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-kos.htm
  64. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-mdr.htm
  65. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-tru.htm
  66. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-teb.htm
  67. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-fer.htm
  68. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-fil.htm
  69. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-shi.htm
  70. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-shs.htm
  71. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-lub.htm
  72. 1 2 Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-ast.htm
  73. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-kvs.htm
  74. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-lut.htm
  75. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-are.htm
  76. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-kro.htm
  77. Віртуальний сервер Дмитра Галковского - samisdat.com/5/23/523f-ros.htm
  78. Серков А. И. История русского масонства XX века. У 3 т. - СПб.: Видавництво ім. Н. І. Новикова, 2009. 264 с. + 472 с. + 544 с.
  79. 1 2 Иванов С. Ю. "Исторический союз русских лож" СПб.: АИР. 2011 .- 520 с.: ISBN 978-5-9902797-1-1
  80. Grande Loge de France around the world - www.gldf.org/content/view/355/159/lang,fr/
  81. The White Swan Lodge, No 1348 - www.thewhiteswan.org
  82. Logia Genesis - www.logiagenesis.com/

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Велика жіноча ложа Франції
Велика змішана ложа Франції
Велика ложа
Об'єднана велика ложа Англії
Велика традиційна символічна ложа Опера
Велика земельна ложа вільних каменярів Німеччини
Масонська ложа
Велика Нева
Велика Невка
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru