Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Великий драматичний театр імені Г. А. Товстоногова


Palace-p1030655.jpg

План:


Введення

Координати : 59 55'38 .4 "с. ш. 30 19'51 .58 "в. д. / 59.927333 с. ш. 30.330994 сх. д. (G) (O) (Я) 59.927333 , 30.330994

Герб Росії Культурна спадщина Російської Федерації, об'єкт № 7802384000 об'єкт № 7802384000

Російський державний академічний Великий драматичний театр імені Г. А. Товстоногова1932 до 1992 Ленінградський академічний Великий Драматичний театр імені М. Горького) - театр в Санкт-Петербурзі, один з перших театрів, створених після Жовтневої революції. Названий на честь свого прославленого режисера та художнього керівника Г. А. Товстоногова.


1. Історія театру

1.1. Організація театру, ранні роки

БДТ імені Товстоногова днем

Театр був організований при безпосередній участі письменника Максима Горького, поета Олександра Блока і комісара театрів і видовищ союзу комун Північної області Марії Андреєвої. Восени 1918 року комісаром М. Ф. Андрєєвої був підписаний декрет про створення в Петрограді Особливою драматичної трупи - так спочатку називався театр, відомий сьогодні в усьому світі під абревіатурою БДТ. За задумом ініціаторів створення театру він повинен був стати цитаделлю героїчного репертуару, театром великих соціальних пристрастей, схвильованою революційної патетики, театром "великих сліз і великого сміху" ( А. Блок).

Основою колективу театру стали артисти Театру художньої драми, керованого Андрієм Лаврентьєвим, який і став головним режисером БДТ, а також створеного в 1918 році Театру трагедії під керівництвом Юрія Юр'єва. У новий театр були залучені відомі актори того часу: Юрій Юр'єв, Микола Монахов, Володимир Максимов, Олександр Лаврентьєв; а також режисери та художники Мстислав Добужинський, Микола Петров, Борис Сушкевич, Олександр Бенуа, Володимир Щуко. Головою Директорії (художньої ради) Великого драматичного театру став Олександр Блок, а головним ідеологом - Максим Горький.

Театр був відкритий публіці 15 лютого 1919 у приміщенні Великого залу консерваторії спектаклем "Дон Карлос" Фрідріха Шиллера. Спектаклі театру в перші роки існування повністю відповідали революційної програмі його засновників. У той час ще не склалася радянська драматургія і на сцені театру йшли кращі твори світової класики: Отелло (1920), Король Лір (1920), Дванадцята ніч (1921) і ряд інших. З 1920 театр розташований у приміщенні колишнього Малого театру (театру Суворіна) на Фонтанці, 65.

У 1921 році з Росії на кілька років їдуть Максим Горький і М. Ф. Андрєєва, вмирає Блок. Залишившись без ідейних натхненників, театр залишають провідні актори Ю. М. Юр 'єв, А. Н. Бенуа і головний режисер БДТ А. Н. Лаврентьєв.

В 1923 літературну частину театру очолив Адріан Піотровський, завдяки якому на афіші театру з'явилися п'єси сучасних драматургів: Максима Горького, Юрія Олеші, Олексія файка, Бориса Лавреньова, Миколи Погодіна. У театр надходять нові актори: Олександр Ларіков, Віталій Поліцеймако, Василь Сафронов, Олена Грановська, Валентина Кібардіна, Ольга Казік. В 1923 в театр знову приходить А. Н. Лаврентьєв, який залишався головним режисером театру до 1929 року.

З 1929 до 1934 року головним режисером театру був Костянтин Тверській, учень Всеволода Мейерхольда. Йому вдавалися постановки, в яких про найбільш героїчних речах говорилося без зайвого пафосу. Режисер та актори знаходили в революційних героїв людське і змушували публіку співпереживати почуттям персонажів [2].


1.2. Період кризи режисури (1934-1956)

У 1930-1950-і роки в театрі з'являлися яскраві режисери, однак заявивши про себе цікавими постановками, вони з тих чи інших причин залишали театр. Після відходу з поста головного режисера Костянтина Тверського, цей пост займали:

На чолі театру якийсь час стояли педагоги школи-студії при Великому драматичному театрі - актори Олексій Дикий і Борис Бабочкін. Така часта зміна режисерів відбилася і на атмосфері в колективі, і на якості постановок. До кінця 30-х театр втратив популярність [2].

На початку Великої Вітчизняної війни театр евакуювався в Кіров, і повернувся в блокадний Ленінград 11 лютого 1943, для обслуговування військ Ленінградського фронту і госпіталів.

Творчий криза БТД, намітився ще в середині 1930-х, в післявоєнні роки посилився. Художні керівники утримувалися в театрі лише на недовгий час [3]. У період з 1949 по 1956 рік у театрі змінилося чотири головних режисера. У сезоні 1953-1954 року в БДТ взагалі не було головного режисера, театр управлявся режисерської колегією. В умовах, коли ледь не кожен рік біля керма БДТ вставав нова людина, ні про який план розвитку театру, що склалася репертуарної лінії мова не йшла. Режисерська чехарда негативно позначилася на керованості театру, акторська трупа просто "з'їдала" неугодних режисерів. При тому, що в БДТ в той момент було чимало талановитих акторів, штат був непомірно роздутий.

... Сім років цей театр практично був без справжнього керівника. То вони колегію робили. Те запросили чудової людини, режисера Костянтина Павловича Хохлова, який був уже старий і хворий. Вони його "з'їли". Тут була дуже зла трупа, дуже їх було багато. За сім років усі, кому було не лінь, приходили в цей театр ...

- Олена Горфункель

БДТ в середині 1950-х був серед аутсайдерів ленінградської театрального життя [4]. У театру не було "свого" глядача, вистави йшли при напівпорожніх залах, нові постановки негативно сприймалися театральною критикою та фінансове становище було вельми плачевно.


1.3. Період художнього керівництва театром Г. А. Товстоногова (1956-1989)

Малюнок артиста БДТ А. Е. Гарічева "Георгій Товстоногов". З колекції М. М. Колотило

Товстоногов не відразу прийняв пропозицію очолити БДТ. Однак для порятунку "першого пролетарського театру", за наполяганням курують театри владних і партійних органів Ленінграда [5], 13 лютого 1956 Товстоногов все ж стає головним режисером БДТ ім. Максима Горького.

Товстоногову були надані широкі повноваження. Для проведення адміністративної реорганізації БДТ, директором театру був призначений Георгій Коркін. "Він був жорстокий, він був нещадний. Він міг все реорганізувати, звільнити всіх, кого треба. І він бігав до Георгію Олександровичу кожен день" [5]. З Ленінградського Ленкома Товстоногов запросив в БДТ завідувачку літературної частини театру Діну Шварц. На своїй першій зустрічі з трупою, торкнувшись теми "з'їдання" трупою художніх керівників театру, Товстоногов заявив: "Повинен відразу попередити: я неїстівний" [6]. Оголосивши свою програму, новий художній керівник одразу звільнив майже дві третини трупи, встановивши свій режим "театру монархії".

Товстоногов за шість років на посаді головного режисера Ленінградського театру ім. Ленінського Комсомолу змусив говорити вимогливу ленінградську театральну громадськість про себе, як про надзвичайно талановиту й успішному режисера. Епоху Товстоногова у Великому сучасники охрестили "золотий", а сам театр того періоду стали називати "естетичний оазис для ленінградської інтелігенції". Протягом трьох десятиліть керівництва Товстоногова БДТ залишався одним з лідерів вітчизняного театрального процесу. Багато хто говорив, що Товстоногов не керував театром, - він їм жив.

23 травня 1989 після перегляду нового спектаклю Георгій Товстоногов помер за кермом власного автомобіля.


1.4. Період художнього керівництва театром К. Ю. Лаврова (1989-2007)

2. Сьогоднішній день театру

На Основній сцені театру представлені твори російської, світової класики та сучасної драматургії: " Катерина Іванівна "Л. Н. Андрєєв," Таланти і шанувальники "А. Н. Островського," Марія Стюарт "Ф. Шіллера," Дім, де розбиваються серця "Б. Шоу," Дванадцята ніч, або Як побажаєте "У. Шекспіра," Дорога Памела "Д. Патріка," Каліфорнійська сюїта "Н. Саймона," Квартет "Р. Харвуд," Копенгаген "М. Фрейн," Чорна комедія "П. Шеффера," Влада темряви, або "кігтик зав'яз, всієї пташці прірву" Л. Н. Толстого, " Васса Желєзнова "Максима Горького," Блажь! "А. Н. Островського та П. М. Невежіна," Ніч перед Різдвом "М. В. Гоголя," Парочка старих ідеалів "за драмою Г. Ібсена" Росмерсхольм "," Дядечків сон "Ф. М. Достоєвського.

На Малій сцені йдуть "Чорне і червоне" С. Беккета і А. П. Чехова, " Старий і море "Е. Хемінгуея," Хто боїться Вірджинії Вульф "Е. Олбі," Станційний доглядач "А. С. Пушкіна, А. П. Чехов" Дама з собачкою ", Е. С. Кочергін" Ангелова лялька "," Берендей "С. А. Носова.


3. Трупа

Автопортрет А. Є. Гарічева. З колекції М. М. Колотило
А. Е. Гаріг. "Зінаїда Шарко". З колекції М. М. Колотило
А. Е. Гаріг. "Владислав Стржельчик". З колекції М. М. Колотило
А. Е. Гаріг. "Михайло Волков". З колекції М. М. Колотило
А. Е. Гаріг. "Микола Трофимов". З колекції М. М. Колотило
А. Е. Гаріг. "Кирило Лавров". З колекції М. М. Колотило
А. Е. Гаріг. "Євген Лебедєв". З колекції М. М. Колотило
А. Е. Гаріг. "Тетяна Дороніна". З колекції М. М. Колотило

Біля імені та прізвища актора вказані роки служби в БДТ.


4. Репертуар


4.1. Поточний репертуар

4.2. Екранізації

Примітки

  1. Великий Драматичний Театр ім. Г. А. Товстоногова - www.bdt.spb.ru / kontakts.html
  2. 1 2 Новини Петербурга> Версія для друку> Велику Дорогу Таланту - novostispb.ru/2009/05/26/print: page, 1, bolshuju-dorogu-talantu.html
  3. http://slovari.yandex.ru/dict/krugosvet/article/5/5a/1010342.htm - slovari.yandex.ru/dict/krugosvet/article/5/5a/1010342.htm
  4. Г. А. Товстоногов на сайті БДТ - www.bdt.spb.ru / pamiat / man / tovstonogov_ga / tekst_o_mastere.html
  5. 1 2 Як Г. А. Товстоногов реформував Великий драматичний театр (БДТ) - www.treko.ru/show_article_506
  6. Інтерв'ю з актором БДТ Ізілем Заблудовський - www.bdt.spb.ru / press / akter / man / zabludovskii_iz / nevskoe_vremia (10072007). html

6. Дивись


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Драматичний театр імені А. С. Пушкіна (Красноярськ)
Московський драматичний театр імені М. Н. Єрмолової
Академічний драматичний театр імені В. Ф. Комісаржевської
Пензенський обласний драматичний театр імені А. В. Луначарського
Харківський російський драматичний театр імені Пушкіна
Приморський крайовий академічний драматичний театр імені Горького
Естонський драматичний театр
Драматичний театр Колесо
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru