Вища нервова діяльність

Вища нервова діяльність - це процеси, що відбуваються у вищих відділах центральної нервової системи тварин і людини. До цих процесів відносять сукупність умовних і безумовних рефлексів, а також "вищих" психічних функцій, які забезпечують адекватну поведінку тварин і людини в мінливих навколишніх природних і соціальних умовах. Вищу нервову діяльність центральної нервової системи слід відрізняти від роботи центральної нервової системи по синхронізації роботи різних частин організму між собою. Вищу нервову діяльність пов'язують з нейрофізіологічними процесами, що проходять в корі великих півкуль головного мозку і найближчої до неї підкірці.

Термін "вища нервова діяльність" вперше введений в науку І. П. Павловим, що вважав його еквівалентним поняттю психічна діяльність. Всі форми психічної активності, включаючи мислення і свідомість людини, Павлов вважав елементами вищої нервової діяльності.

Безперервне вдосконалення психічних процесів вищої нервової діяльності відбувається двома шляхами - емпіричним і теоретичним. Теоретичний здійснюється в процесі навчання (засвоєння чужого досвіду). Емпіричний здійснюється в процесі життя - при отриманні безпосереднього досвіду і перевірки сформованих в результаті теоретичного навчання стереотипів на особистій практиці.


Література