Волинське князівство

Волинське князівство
князівство
Kievan Rus-personal crest of Volodymer the Great.jpg
1154 - 1199

1431 - 1452

Alex K Halych-Volhynia-flag.svg
Alex Volhynia.svg
Герб
Столиця Володимир-Волинський
Релігія православ'я
Форма правління монархія
Русь в XII столітті

Волинське князівство або Володимиро-Волинське князівство ( укр. Володимирська ) - Давньоруське князівство, що існувало з X по XII століття. У літописах воно називається "Володимірскім". Столицею було місто Володимир-Волинський. У XII столітті до складу князівства входили такі міста, як Кременець, Луцьк, Буськ, Дорогобуж, Берестя, Белз, Червен, Шумськ, Пересопниця.

Першим волинським князем був Всеволод, син Володимира Святославича Святого. В кінці XI століття в Перемишлі та Теребовлі утвердилася старша лінія потомства Ярослава Мудрого ( Перша галицька династія). В 1154 Волинське князівство відокремилося від київських князів під владою старшої лінії потомства Володимира Мономаха [1], засновником династії був Ізяслав Мстиславич. Його сини Мстислав і Ярослав княжили відповідно у Володимирі-Волинському та Луцьку. Центри уділів синів Мстислава знаходилися також у Белзі, червня і Берестя, Ярослава - в Пересопниці, Дорогобужі та Шумську.

В 1199 князь Роман Волинський (син Мстислава Ізяславича) був запрошений на престол Галицького князівства і об'єднав його зі своїм, в результаті чого утворилося Галицько-Волинське князівство. Протягом десятиліття після загибелі Романа ( 1205) його синам Данилу й Васильку Романовичам вдалося зміцнитися на Волині, яку вони об'єднали в своїх руках після смерті свого двоюрідного дядька, останнього сина Ярослава Ізяславича Мстислава Німого ( 1227) і вигнання свого двоюрідного брата Олександра Белзького ( 1230). Спираючись в боротьбі проти угорців і чернігівських Ольговичів на ресурси Волинського князівства, Данилові Романовичу вдалося остаточно утвердитися в Галичі в 1239.

Після смерті Володимира Васильковича, не залишив спадкоємців ( 1288), Волинь відійшла у володіння нащадків Данила. З 1320 Волинь перебувала в залежності від Великого князівства Литовського. Любарт Гедимінович, одружений першим шлюбом на дочці Андрія Юрійовича, на протязі багатьох років княжив на Волині. В результаті війни за галицько-волинську спадщину ( 1340 - 1392) відбувся розділ волинських земель між Польщею і Литвою, Федір Любартович позбувся володінь на Волині, вони були перерозподілені на користь Вітовта.


Хронологія


Примітки