Грот, Микола Якович

Микола Якович Грот (18 [30] Квітень 1852, Гельсінгфорс - 23 травня [ 4 червня ] 1899, с.Кочеток, Харківська губернія) - російський філософ-ідеаліст, психолог. Брат К. Я. Грота.


1. Біографія

Народився в сім'ї філолога, академіка Я. К. Грота і письменниці Наталії Петрівни Семенової (1824-1899), сестри відомих діячів і письменників Миколи Петровича Семенова і Петра Петровича Семенова-Тян-Шанського.

Дружина - Наталія Миколаївна Лавровська. Діти: Євгенія, Олексій, Марія, Наталія, Ольга, Олена, Надія, Лев.

Закінчив історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету ( 1875). Нагороджений золотою медаллю за твір "Спростування Платона і піфагорійців по метафізиці Арістотеля".

Після річної стажування в Німеччині влаштувався в Ніжині, викладав психологію, логіку та історію філософії в місцевому Історико-філологічному інституті.

Захистив магістерську дисертацію "Психологія почувань в її історії та головних основах" ( 1880) та докторську "До питання про реформу логіки. Досвід нової теорії розумових процесів" ( 1882).

Неодноразово друкувався у французькому журналі "Філософський огляд" ("Revue philosophique") під редакцією академіка Теодюля Рібо.

В 1883 - 1886 рр.. завідував кафедрою філософії Новоросійського університету в Одесі, з 1886 р. - Професор Московського університету, де до самої смерті працював на кафедрі філософії.

З 1888 року - голова Московського психологічного товариства.

В 1889 р. заснував журнал " Питання філософії та психології ", який і очолював з 1889 до 1896 р.


2. Наукові погляди

Н. Я. Грот з учнями. Одеса, 1886 р.

У ранній період під впливом К. Д. Кавеліна погляди Грота тяжіли до позитивізму. Надалі Грот еволюціонував до побудови метафізики на основі даних дослідної науки (так званого монодуалізм) і до пошуку природничонаукових підстав для етики та аксіології. Намагався інтегрувати системи Канта, Шеллінга, Шопенгауера, Гартмана. Визнавав реальність свідомості Всесвіту, а людини наділяв сверхвременним початком, вкладеним в нього Богом. Розвивав психічну теорію, в якій в якості одиниці аналізу виділяв "психічний оборот", в якому об'єднувалися відчуття (як зовнішнє враження на організм), відчування (як переробка зовнішнього враження у внутрішнє), мислення (як викликане цим враженням рух) і воля (як зовнішній рух організму назустріч предмету).

У роботі "Підстави експериментальної психології" ( 1896) запропонував програму побудови психології, яка повинна бути об'єктивною, природної, експериментальною наукою. Був активним прихильником практичного використання психології, її зв'язки з педагогікою, медициною і юриспруденцією. Однією з найважливіших у творчості Грота є проблема емоційного розвитку. У книзі "Психологія почувань в її історії та головних основах" ( 1880) він стосовно психології використовує закони диференціації та інтеграції, відкриті в фізіології, доводить можливість експериментального дослідження емоцій. Поєднуючи, за традицією того часу, проблему формування емоцій з розвитком моральності, Грот по-новому підійшов до питання про свободу волі, пов'язуючи її з характером залежності людини від свого стану. При цьому сама проблема наявності чи відсутності свободи волі, на його думку, може бути зрозуміла і вирішена лише на основі самосвідомості людини, тобто усвідомлення людиною свободи свого вибору тієї чи іншої форми діяльності.


3. Цікаві факти

Н. Я. Грот - автор низки статей у " Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона ".

В 1911 р. публічну бібліотеку в Нью-Йорку перевели з двох старих в одне нове будівля. Число томів склало майже 2 мільйони, і першою книгою, яку зажадали в новому читальному залі в 9 годин 8 хвилин ранку, виявилося твір Н. Грота російською мовою "Моральні ідеали нашого часу". Про цей факт написав у своїй статті "Що можна зробити для народної освіти" ( 1913) В. І. Ленін.


4. Праці

Солов'їв Вл. С., Трубецькой С. Н., Грот М. Я., Лопатин Л. М.

Окремі видання

Статті


Література