Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Девальвація



План:


Введення

Девальвація ( лат. de - Пониження; лат. valeo - Мати значення, коштувати) - зменшення золотого вмісту грошової одиниці в умовах золотого стандарту. У сучасних умовах термін застосовується для ситуацій офіційного зниження курсу національної валюти по відношенню до твердих валют у системах з фіксованим курсом валюти, встановлюваним грошовими владою [1]. Девальвація розглядається як інструмент центральних банків з управління національною валютою, протилежний ревальвації.

В умовах плаваючого валютного курсу не відбувається прямого офіційного призначення вартості національної валюти. Тому для ситуації зниження курсу валюти застосовується термін знецінення ( англ. depreciation ), А для ситуації зростання курсу валюти термін подорожчання ( англ. appreciation ) [2] [1]. Центральний банк може лише непрямими методами ( валютними інтервенціями) змінювати курс. У цих умовах знецінення або подорожчання буде не результатом прийняття офіційного документа, а результатом зміни вартості валюти під впливом ринкових механізмів.

Курс рубля в Росії прив'язаний до "кошика валют", де 55% доларів і 45% євро в межах валютного коридору, встановленого Центробанком. Для здійснення девальвації рубля потрібно розширити верхню межу валютного коридору і не перешкоджати руху цін на євро і долар вгору на валютних торгах.


1. Девальвація та інфляція

Термін " інфляція "близький за значенням до терміна" девальвація ", однак перший частіше відносять до купівельної спроможності національної валюти на місцевому товарному ринку, а другий - купівельної спроможності відносно іноземних валют. За змістом, і те й інше характеризується зміною купівельної спроможності. Часто девальвація валюти може бути однією з причин інфляції всередині країни. Однак іноземні валюти також схильні до інфляції, тому інфляція можлива і без девальвації. Якщо ж іноземні валюти схильні дефляції, то можлива девальвація без інфляції.


2. Види девальвації

Розрізняють офіційну (відкриту) і приховану девальвацію.

При відкритій девальвації Центральний банк країни офіційно оголошує девальвацію національної валюти, з обігу вилучаються знецінені паперові гроші або відбувається обмін таких грошей на нові, стійкі кредитні гроші (але за курсом, відповідному знецінення старих грошей, тобто більш низькому).

При прихованій девальвації держава знижує реальну вартість грошової одиниці по відношенню до іноземних валют, не вилучаючи знецінені гроші з обігу.

Відкрита девальвація викликає зниження товарних цін, прихована ж девальвація не веде сама по собі до зміни цін.


3. Причини девальвації

Причинами девальвації національної валюти можуть бути інфляція або дефіцит платіжних балансів [3].

Хоча девальвація викликається макроекономічними чинниками, безпосереднє зниження курсу валюти викликається рішенням регулюючих органів в країні. Таким рішенням може бути офіційне зниження фіксованого керівництвом країни курсу, відмова від підтримки курсу валюти, відмова від прив'язки курсу валюти до валют інших країн або валютним кошиках з метою зменшення дефіциту платіжного балансу країни, підвищення конкурентоспроможності вироблюваних товарів на світовому ринку, стимулювання внутрішнього виробництва.


4. Ризики девальвації

Під ризиком девальвації валюти розуміється ризик різкого стресового зниження курсу валюти щодо інших валют. Можливість оцінки ризику девальвації суттєво залежить від того, в якій формі вона відбувається. Зниження керівництвом країни фіксованого курсу може бути передбачене заздалегідь; стихійна девальвація, викликана нездатністю регулюючих органів підтримати курс валюти, складно піддається оцінці.

На очікуваннях різкого падіння курсу валюти, інвестори починають вкладати гроші в більш матеріальні носії. Але, тим не менше, це є крайнім заходом.


5. Приклади девальвації

Як приклад девальвації можна привести різке падіння фунта в 1992 році, на якому зміг суттєво заробити Сорос. Під натиском спекулянтів уряд вирішив, що не має сенсу і далі утримувати валюту. Падіння фунта проти німецької марки склало тоді близько 12%. Ще один приклад - італійська ліра, відноситься приблизно до того ж часу. Девальвація тоді склала близько 7%. Обидві країни входили в Європейську валютну систему і відхилення їх курсів від паритету було вище встановлених норм. Після різкого падіння національних валют Великобританія та Італія заявили про вихід з європейської валютної системи.


5.1. Девальвація в Росії

Історичним прикладом відкритої девальвації може служити грошова реформа 1839-1843 рр.. в Росії, що виразилася в тому, що знецінені асигнації були обмінені по курсу 3 руб. 50 коп. за 1 срібний рубль на кредитні квитки, які, в свою чергу, підлягали обміну на золото і срібло за номінальною вартістю. Таким чином, тимчасова стабілізація рубля була досягнута методом відкритої девальвації: за 1 рубль асигнаціями утримувачі їх отримали лише близько 29 коп. сріблом.

Історичним прикладом прихованої девальвації може служити грошова реформа 1897 р. в Росії. Вона виразилася в тому, що був введений розмін кредитних білетів на золоті монети, номінально карбованець за карбованець, але при цьому золотий вміст рубля було знижено на 1/3 - з 26,1 до 17,4 частки чистого золота.

17 серпня 1998 у зв'язку з економічною кризою було оголошено про рішення девальвувати рубль, введенні одностороннього мораторію на банківські розрахунки із Заходом, належне погашення державних облігацій ( ДКО - ОФЗ) і про заморожування рахунків приватних банків.

Через 10 років російський рубль знову був девальвований з метою поліпшення платіжного і торгового балансу і стимулювання притоку капіталу [4] [5]. За 6 місяців (з початку серпня 2008 року по початок лютого 2009 року) рубль подешевшав по відношенню до бівалютного кошика приблизно на 40% (з 29,3 до 40,9 рублів за розрахункову одиницю складається на 55% з USD і на 45% з EUR) [6].


5.2. Девальвація в Республіці Білорусь

1 січня 2009 Національний Банк Республіки Білорусь знизив курс білоруського рубля на 20,5% по відношенню до долара США. Одночасно з цим банк перейшов до розрахунку курсу білоруського рубля виходячи з прив'язки до кошика валют, до складу якої включено долар, євро та російський рубль в рівних частках [7].

23 травня 2011 Національний Банк Республіки Білорусь одноразово знизив курс білоруського рубля на 56,2% по відношенню до долара США до рівня 4930 рублів за 1 долар США [8].

20 жовтня 2011 курс білоруського рубля був знову девальвований більш ніж на 50% - на цей раз за підсумками торгів на єдиній сесії Білоруській валютно-фондовій біржі. Курс рубля змінився з 5712 до 8680 рублів за 1 долар (курси Нацбанку за 20 і 21 жовтня відповідно) [9]. Сукупна девальвація за неповні десять місяців 2011 року склала 189% [9].


6. Наслідки девальвації

Позитивні сторони

Наслідком девальвації є стимуляція експорту, оскільки експортер при обміні вирученої іноземної валюти на свою знецінену валюту отримує девальваційний дохід. Однак у Білорусі девальвація не принесла очікуваного ефекту [10] :

"Експорт товарів у 2008 році був 32,6 млрд доларів, а після девальвації склав 21300000000 доларів. Тобто ця девальвація сильно не простимулювала наш експорт," - Олексій Данильченко, професор, доктор економічних наук, завідувач кафедри міжнародних відносин ФМО, БГУ.

Підвищення попиту на вітчизняні товари усередині країни.

Зниження темпів витрачання золотовалютних резервів країни.

Підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Однак тільки в разі, якщо [11] :

"... Девальвація здійснюється в комплексі з обмежувальної грошово-кредитної і дохідної політикою, а також структурними реформами," - Ольга Кірвель, кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародних економічних відносин ФМО, БГУ.

Негативні сторони

Очевидним мінусом жорсткої девальвації є втрата довіри до знецінюється валюті [12].

Девальвація підвищує ціни на імпортні товари і робить їх менш конкурентоспроможними порівняно з місцевими (вітчизняними) товарами і тому обмежує імпорт, тобто відбувається імпортозаміщення. Від цього страждає населення, а також підприємства, що купують іноземне сировину, деталі, обладнання, технології.

Знецінюються вклади в національній валюті, що зазнала девальвації. Відбувається ажіотажне зняття грошових коштів з банківських депозитів в девальвіруемой валюті.

Девальвація провокує зростання темпів інфляції, так як при здешевленні вітчизняної продукції виробники підвищують ціни на внутрішньому ринку (розкручування девальваційних-інфляційної спіралі), ще більше знецінюючи вклади та заощадження.

Девальвація створює валютні ризики для бізнесу, що особливо шкідливо в умовах кризи.

Головним мінусом проведеної російськими фінансовими властями т. н. "Плавної" девальвації стало формування валютного фінансового "міхура", що призвело до відтоку рублевої ліквідності, припиненню кредитування реального сектора, зростання вартості рублевих ресурсів, багатомісячному анабіозу економічної активності.

Падає реальна купівельна спроможність грошових доходів населення в девальвіруемой валюті (зарплат, пенсій і грошових допомог), знижується купівельна активність.


7. Валютні війни

Валютні війни (конкурентна девальвація) - положення в світовій фінансовій системі, при якому країни змагаються один з одним для досягнення відносно низького обмінного курсу для своєї національної валюти, з тим, щоб наростити обсяги експорту і допомогти вітчизняній промисловості. Явище валютних війн досить рідкісне. Широко визнано, що одним з епізодів є що стався в 1930 році, коли деякі держави здійснювали продажу валюти нижче її реальної вартості, з метою придушення обсягів зовнішньої торгівлі інших країн [13]. Професор Каліфорнійського університету Берклі Баррі Ейхенгрін вважає, що підсумком ослаблення національних валют буде частково скоординована лібералізації монетарної політики [14]. Глава МВФ Домінік Стросс-Кан 2 жовтня 2010 заявив, з посиланням на ситуацію в Китаї і заяву Мінфіну Бразилії про початок світової валютної війни, що новий спалах валютних війн знов можлива [15].


Джерела


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru