Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Ефес (місто)



План:


Введення

Координати : 37 56'23 "пн. ш. 27 20'27 "в. д. / 37.939722 с. ш. 27.340833 сх. д. (G) (O) 37.939722 , 27.340833

Карта міста

Ефес ( лат. Ephesus , греч. Ἔφεσος , тур. Efes ) - Стародавнє місто на західному узбережжі Малої Азії, при впадінні річки Каістра (суч. Малий Мендерес), на південь від Смірни (суч. Ізмір) (сучасна територія Туреччини). В даний час археологічна зона Ефеса, розміром більше десяти кілометрів, знаходиться в околиці міста Сельчук, Туреччина. У музеї Сельчука зібрані унікальні знахідки з ефеський храмів.

Місто було закладено на березі Егейського моря, тим самим, був портовим містом, і швидко розвивався за рахунок торгівлі. Згодом море відійшло, що і стало причиною швидкого занепаду міста. Сьогодні руїни Ефеса знаходяться на відстані приблизно 6 км від берега моря.

Своєю славою Ефес у великій мірі зобов'язаний місцевим культу східної богині родючості, згодом ототожненою з грецькою богинею Артемідою. Поклоніння богині йде з незапам'ятних часів, але будівництво присвяченого їй храму, одного з семи чудес світу, почалося в першій половині VI століття до н.е..

Населення міста сягало 200 тис. жителів, і Ефес був другим містом в Римської імперії за розміром і значенням після Рима.

В 1869 англійськими вченими були проведені перші археологічні розкопки заснованого Лисимахом міста на горі, в результаті яких світу була відкрита краса античного міста.

Залишки стародавнього Ефеса приховані під майже непрохідним болотом.


1. Легенда про заснування міста

Згідно з легендою, Андрокл, син афінського правителя Кодра, отримав від Дельфійського оракула наказ заснувати нове місто. Місце для нового міста йому повинні були вказати вогонь, риба і дикий кабан. Андрокл вирушив на пошуки "знаків" вздовж берега Егейського моря і висадився на березі прекрасної бухти. Саме в цей час місцеві рибалки смажили рибу. Від іскри, яка вилетіла з багаття, загорівся кущ, з якого вискочив потривожений кабан. Тут і було закладено місто.

Дикий кабан став символом міста, де йому було встановлено пам'ятник.

Під час будівництва міста Андрокл довелося зустрітися з войовничим плем'ям амазонок, в одну з яких, Ефесі (що перекладається як бажана), він закохався. На честь неї і було названо місто. Пізніше майже всі амазонки стали дружинами греків-поселенців.


2. Історія

Артеміди

2.1. Неоліт

Околиці Ефеса були населені ще в епоху неоліту, про що свідчать розкопки курганів Арвальі і Кукурічі. [1]

2.2. Бронзовий вік

В ході розкопок останніх років були знайдені поселення раннього бронзового століття у пагорба Аязулук. У 1954 році неподалік від руїн базиліки Св. Іоанна було знайдено кладовище мікенської епохи (1500-1400 рр.. До н. Е..). Серед знахідок були вироби з кераміки. [2] В епоху бронзового століття Ефес був столицею невеликого карійського держави [3], потім заселений греками-іонійцями з Афін. А також, на місці візантійської фортеці в Сельчуке розташовувався древнє місто Апасов, який був столицею стародавньої держави Арцава.


2.3. Еллінський період

У 10 столітті до н. е.. на пагорбі Аязулук, в трьох кілометрах від центру стародавнього Ефеса, була заснована грецька колонія, що підтверджується розкопками 1990-х років в замку Сельчука. Приблизно в 650 р. до н. е.. Ефес був атакований і зруйнований кіммерійцями. Був зруйнований, в тому числі, і храм Артеміди. В археологічному музеї Ефеса є кілька кіммерійських знахідок.

Після вигнання кіммерійців в місті встановилася тиранія. Відомі такі тирани з роду Басілідов (іноді їх називають царями):

  • Мелас I - одружений на сестрі царя Лідії Гигеса
  • Мілет - одружений на сестрі царя Лідії Садіатта
  • Піфагор - захопив короткочасно владу ок 600 р. до н. е.. і по видимому не ставився до роду Басілідов
  • Мелас II - одружений на дочці царя Лідії Аліатт III
  • Піндар - син Меласа II, правил до завоювання міста лідійским царем Крезом (ок 560 р. до н. е..)
  • Мелас III - син Піндара, ставленик лидийского царя Креза, правил до 555 р. до н. е..
  • Аристарх - правил з 555 р. до н. е..
  • Афенагор - правил як васал персів
  • Комас - правил як васал персів
  • Меланка - правил як васал персів, кін. V ст. до н. е..

Періодично, в ході повстань, місто намагався звільниться від тиранії і влада переходила до ради, званому куретів. Місто процвітав, на цей час припадає творчість таких помітних людей як Каллін [4] (елегійний поет), Гіппонакс (сатирик), Геракліт (філософ), Паррасий (художник), Зенодот (філолог і поет), фізики Соран Ефеський і Руф.

Близько 560 до н.е.. місто було завойоване лідійским царем Крезом. При ньому Ефес досяг найбільшого розквіту і пишності. Незважаючи на жорсткий стиль правління, Крез ставився до жителів Ефеса з повагою і навіть вкладав кошти в новий величезний храм Артемиды. [5] В Британском музее находятся колонны главного фасада этого храма, украшенные рельефами и несущие памятные надписи Креза.

Когда Крез вторгся в Персию, ионийцы отказались от мира, предложенного им царём Персии Киром II Великим, встав на сторону лидийцев. После поражения Креза ионийцы, в свою очередь, предложили мир, однако Кир настаивал на капитуляции и присоединении к империи. [6] В 547 г. до н. э., после поражения от персидской армии, находившейся под командованием Гарпага, Эфес, вместе с другими греческими городами в Малой Азии, стал частью Персидской империи.

Эфес процветал и под властью персов, однако, после повышения налогов при Камбисе II и Дарии I, эфесцы приняли участие в восстании ионийцев (499 г. до н. э.). В 498 г. до н. э. повстанцы были разбиты в битве под Эфесом.

В 479 г. до н. е.. ионийцы, действовавшие в союзе с Афинами и Спартой, вытеснили персов из Анатолии.

Около 470 г. до н. э. афинянину Кимону удалось вернуть Эфесу свободу, после чего город вошёл в Делосский союз.

Когда началась Пелопоннесская война (431 - 404 г. до н. э.) между Афинами и Спартой, Эфес оставался на стороне Афин, но около 412 г. до н. э. присоединился к общему восстанию подконтрольных Афинам государств и стал союзником Спарты.

В 401 г. до н. э. Эфес поддержал восстание Кира Младшего против его брата, персидского царя Артаксеркса.

В 394 г. до н. е.. эфесцы участвовали в походе Конона, свергнувшего гегемонию Спарты. За Анталкидову миру в 387 г до н. е.. Эфес вновь признал власть Персии. Затем город попал под власть тирана Сирфакса.

В 356 г. до н. э. храм Артемиды был сожжен Геростратом, который испытывал маниакальное желание прославиться, но вскоре началось его восстановление. Новый храм должен был стать ещё больше.


2.4. Эллинистический период

В 334 г. до н. е.. Александр Македонский разбил персидскую армию в битве при Гранике, результатом которой стало освобождение греческих городов Малой Азии, в том числе и Эфеса. Тиран Сирфакс был забит камнями.

В 290 г. до н. э., после смерти Александра Македонского, город перешёл под власть Лисимаха - одного из военачальников Александра. Последний перенёс город из заболоченной долины на гору и построил новую гавань. Необходимость этого была вызвана начавшейся в городе эпидемией. Но жители города не хотели покидать свои дома. Тогда Лисимах приказал перекрыть доступ к пресной воде жителям старого города, что вынудило их переселиться на новые места. Новый город был назван в честь второй жены Лисимаха Арсинои II.

Бунт в Эфесе, начавшийся после вероломного убийства Агафокла, сына Лисимаха, дал Селевку I Никатору, другому полководцу Александра Македонского и основателю династии Селевкидов, шанс устранить своего соперника и подчинить себе Малую Азию. Лисимах погиб в битве при Курупедионе в 281 г. до н. э., после чего город вошёл в состав государства Селевкидов и снова стал называться Эфесом. Однако уже в 263 г. до н. е.. Эфес был захвачен фараоном Птолемеем III и до 197 г. до н. е.. находился под властью Египта.

Антиох III Великий, сирийский царь из династии Селевкидов, попытался вернуть греческие города Малой Азии, но столкнулся с интересами Рима и в 190 г. до н. е.. был разбит Сципионом Азиатским в битве при Магнесии. В результате Эфес перешёл под власть пергамского царя Эвмен II (197-152 гг. до н. э.). Его сын Аттал III завещал царство римскому государству.


2.5. Римский период

Римский одеон в Эфесе.

Став частью Римской республики, город сразу ощутил на себе влияние метрополии. Значительно выросли налоги, город систематически подвергался грабежам. В 88 г. до н. е.. город присоединился к антиримскому восстанию городов Малой Азии, которое возглавил царь Понта Митридат. В результате восстания были убиты около 80 тысяч римских граждан, многие из которых жили в Эфесе. Однако, увидев как Зенобий, полководец Митридата, обошёлся с жителями Хиоса, эфесцы отказались вступать в его армию. Зенобий был убит, за что Эфес был жестоко наказан Митридатом. Тем не менее, город получил самоуправление, но ненадолго. Уже в 86 г. до н. э. Митридат был разбит Луцием Корнелием Суллой. На этом закончилась первая Митридатова война, и Эфес вернулся под власть Рима. Вместе с другими малоазиатскими городами, Эфес должен был выплатить огромную контрибуцию, наложенную Суллой, что надолго осложнило финансовое положение города.

Во время гражданской войны в Риме, которая последовала после убийства Цезаря в 44 г. до н. э., дань с Эфеса получали обе стороны, но в 27 г. до н. э., при Августе, город стал фактически столицей римской провинции Азии, занимавшей западную половину Малой Азии. Город стал быстро развиваться, и со временем стал одним их крупнейших в империи, уступая только самому Риму. На первый и второй века нашей эры пришёлся расцвет города, население которого оценивалось в 400-500 тысяч человек.

В эти годы была построена знаменитая Библиотека Цельса и огромный театр, вмещавший до 25 тыс. зрителей. В Эфесе было несколько крупных бань и одна из наиболее развитых систем акведуков, включавшая в себя, помимо четырёх основных акведуков, множество сооружений меньшего размера.

В 262 г. н. э. город разорили готы, и с этого момента начался период его упадка.


2.6. Византийский период

В 5-6 веках Эфес был важнейшим городом Византийской империи после Константинополя. При императоре Константине I Великом город был в значительной степени перестроен, были выстроены новые бани. К 4 веку большинство эфесцев, по-видимому перешло в христианство, и в 401 г. храм Артемиды был, на сей раз окончательно, разрушен. Камень, из которого он был построен, пошёл на строительство других зданий, в том числе Софийского собора. [7] При императоре Юстиниане I в городе была построена базилика Св. Иоанна.

В 614 г. город был частично разрушен землетрясением. В дальнейшем, значение города как центра торговли убывало, по мере того как гавань постепенно заполнялась илом из реки. Неоднократно предпринимавшиеся попытки углубления дна не могли спасти ситуацию. [8] На сегодняшний день гавань находится в 5 километрах от города. Потеряв гавань, город лишился и выхода к Эгейскому морю, что немедленно ударило по торговле. Люди стали покидать город, перебираясь на близлежащие холмы. Руины храмов использовались в качестве источника строительного камня для новых жилищ.

Арабские грабежи 654-655, 700 и 716 гг. ещё больше ускорили упадок города. К моменту завоевания турками-сельджуками в 1090 г. от него осталась лишь небольшая деревня. В 1100 г. Византия возвратила контроль над населенным пунктом (переименованным в Агиос-Феологос, в честь ап. Иоанна Богослова) и удерживала его до 1308 г. Проходившие мимо крестоносцы были сильно удивлены, увидев деревню на том месте, где должен был быть шумный портовый город. Даже храм Артемиды был совершенно забыт.


2.7. Османский период

В 1304 году крепость Агиос-Феологос (тур. Аясолук) была занята войсками Саса-бея. В скором времени здесь появился сильный флот, совершавший отсюда рейды по окрестностям. С этого начался новый, непродолжительный период процветания, уже под властью Сельджуков. В городе появились новые значительный сооружения - мечеть Исабей (1374-1375), караван-сараи и турецкие бани. В 1390 г. территория вошла в состав Османской империи.

В 15 веке Эфес был окончательно заброшен. Соседний город Аясолук в 1914 г. был переименован в Сельчук.


3. Христианство в Эфесе

Ефесяне сжигают книги после проповеди апостола Павла

Начиная с 50-х годов н. е.. Эфес - важный центр раннего христианства. В 52-54 гг. здесь жил апостол Павел, занимаясь миссионерской деятельностью. Здесь также жил, и возможно именно здесь написал своё Евангелие, апостол Иоанн. Он похоронен в церкви, названной его именем. Эфес также вошёл в число семи городов, упомянутых в Откровении Иоанна Богослова (2:1). Апостол Иоанн не мог быть похоронен в Эфесе, так как последнии дни жизни провёл в ссылке на острове Патмос, где по преданию был закопан живым, а когда через несколько дней могилу раскопали, тело его не было найдено.

В 35 году после проповеди апостола Павла " из занимавшихся чародейством довольно многие, собравши книги свои сожгли пред всеми; и сложили цены их, и оказалось их на пятьдесят тысяч драхм " (Деян. 19:19).

Согласно некоторым средневековым преданиям, в этом городе проживала свои последние годы Дева Мария, Мать Иисуса Христа. Здесь же была построена первая в мире церковь, освящённая во имя Матери Божьей. С данной местностью связаны истории о семи спящих отроках и о житии Лазаря Галисийского.

Здесь был умучен св. Порфирий Эфесский, лицедей. Епископом эфесским был святитель Марк, известный защитник Православия на Ферраро-Флорентийском соборе.

В Эфесе в 431 году был созван собор для решения вопроса о том, обладал ли Иисус только божественной сущностью или, также, человеческой. "По этому вопросу церковь раскололась: грубо говоря, епископы к востоку от Суэца поддержали Нестория, а епископы к западу от Суэца поддержали св. Кирилла Западные епископы явились первыми, заперли двери для опоздавших и второпях вынесли решение в пользу св. Кирилла, председательствовавшего на заседаниях собора." Третьего вселенского собора [9]


3.1. Дом Девы Марии

Во время Своего распятия, Иисус Христос завещал Своей Матери заботиться об Иоанне, как о собственном сыне, а Иоанну заботиться о Марии, как о родной матери (Евангелие от Иоанна; 19, 25-27).

Поскольку апостолы разделили между собой территории для распространения христианства, а территория Малой Азии досталась Иоанну, то он поселил Деву Марию в Эфесе, где Она и жила последние годы жизни.

В результате проведенных в конце XIX століття. раскопок около горы Панаир, где находится святой источник, около которого местные христиане встречали традиционный праздник, посвященный Деве Марии, был выявлен ряд остатков фундаментов, а также куски угля, которые в результате исследований методом Карбон-14 были датированы I в.н.э.

В настоящее время в этой местности (в 7 км от города) находится небольшая церковь, которая является местом паломничества христиан. Мусульмане в этих местах также с глубоким уважением относятся к ней как к святыне.

Также сохранился и источник, вода из которого является целительной. Около него расположена стена желаний, где каждый может загадать желание, закрепив узелок из любой материи на специально установленных решетках.


4. Населення

5 000 человек 200 чел.

4.1. Чисельність

4.2. Динаміка

4.3. Відомі жителі та уродженці

5. Цікаві

В Ефесі збереглося безліч археологічних пам'яток. Особливо багате місто пам'ятниками римської епохи, серед міст східного Середземномор'я тут їх найбільше. Далеко не всі ще розкопано, але те що можна побачити дає певне уявлення про колишню розкіш міста.

5.1. Бібліотека Цельсія

Бібліотека Цельсія

Бібліотека була побудована в епоху Імперії, під час правління Адріана по проекту архітектора Тіберія Юлія Аквілі, який побажав присвятити її своєму батькові. Будівництво почалося в 114 р. н.е.. і було завершено в 135 р. н.е.. вже спадкоємцями Тіберія Юлія Аквіла, який заповідав велику суму коштів на покупку книг і зміст бібліотеки. У 2-ій половині III ст. під час навали готовий внутрішня частина будівлі була повністю зруйнована пожежею, який пощадив, фасад будівлі. Двох'ярусний фасад, прикрашений колонами, має вид театральної декорації. Колони нижнього ярусу, які стоять на подіумі центральних сходів з дев'яти ступенів, згрупованих попарно в чотири ряди і увінчані капітелями Корінфа. Колони верхнього ярусу мають менші розміри. Трикутні і напівкруглі тимпани вінчають колони трьох центральних пар. На нижньому поверсі за сценічно оформленою колонадою видно три портали в обрамленні найтоншого орнаменту, що імітує рельєфний фриз. Над порталами знаходяться три величезних отвору вікон.


5.2. Одеон

Одеон

Напівкругле споруда, відома також як Малий театр, стоїть на схилі пагорба, на північ від Агори. Судячи з напису, його побудував в 150 р. н.е.. Публій Ведій Антоній. Початкове призначення Одеон - булевтерий - місце засідань міської Сенату. Перше крите спорудження, розраховане на 1400 місць, використовувалося по черзі: то для засідань Сенату, то для театральних вистав. Архітектурне рішення Одеона аналогічно класичним моделям:

  • аудиторіум з його двоярусним півколом рядів, розділений на чотири основних сектора сходовими проходами;
  • конструкція Просценіум говорить про те, що будова була призначена швидше для засідань Сенату, ніж для театральних вистав.

5.3. Агора

Руїни Агори відносяться до романським спорудам періоду Римської імперії, побудованим, швидше за все, за час правління імператорів Августа і Клавдія. Агора, яка остаточно була забудована при Феодосії ( IV ст.), була прикрашена подвійний колонадою портика, під яким розміщувалися торгові ряди. Це був центр торгової діяльності, куди з'їжджалися купці з усіх кінців Імперії. Тут був також ринок рабів і проводилися збори за випадками релігійних і світських свят. На півночі від Агори стоять руїни колонади Базиліки, побудованої при династії імператорів Августов.


5.4. Театр

Руїни театру

Театр дійшов до нас у гарному стані і по праву вважається одним з тих пам'яток минулого в цій археологічній зоні, які збереглися найкраще. Як всі споруди того часу, ефеський театр розділений на три секції : скена (включаючи просценіум), орхестра (круглий майданчик, де виступав хор) і Каве (сектор залу для глядачів). Місткість театру - близько 24 000 - 25 000 місць. Зал по відношенню до сцени піднімався на 30 м і завершувався портиком для поліпшення акустики всього ансамблю. Вдень на сцені театру, проводилося до 50 боїв гладіаторів між собою і з тваринами.

Кожин С. Л. Храм Адріана

5.5. Храм Адріана

Храм Адріана

Напис, вигравійована на архітраві храму, свідчить про дату його споруди - близько 138 р. н.е.. - маловідомим архітектором П. Квінтіліусом, який присвятив храм імператору Адріану. Перед монументальним пронаосом піднімаються п'єдестали від чотирьох статуй, які колись прикрашали храм. За тим написів, які збереглися на п'єдесталах, можна визначити, що це були статуї імператорів Діоклетіана, Максиміана, Констанція Хлору і Галерея. Коринфский ордер храму, безпомилково визначається з першого погляду по вишуканості скульптурної орнаментики. Дві центральні колони підтримують легку, витончену арку - все, що збереглося від оригінального трикутного тимпана, який колись вінчав будівлю. Орнаментика арки як би продовжує мотив фризів, які йдуть цільної лінією по антаблементу; в центрі арки поміщений бюст Тихе (богині-покровительки міста). Архітрави порталів багато декоровані з використанням античних орнаментів. Над головним порталом, який веде в наос, знаходиться напівкругла Люнетта, де на тлі витонченого переплетення кольорів і листя аканта представлена ​​жіноча фігура, яка нагадує античні зображення Медузи. В середині наоса можна побачити частину оригінального подіуму, який колись підтримував статую обожнюваного імператора Адріана.


5.6. Будинки на схилі пагорба

З протилежного боку Храму Адріана розташований оригінальний ансамбль будівель під назвою "Будинки на схилі пагорба", які повернені до вулиці куретів. В основному тут жили представники привілейованих верств суспільства, у зв'язку з чим вулиця має іншу назву - "Будинки багатіїв". Вони розміщені таким чином, що кожен будинок служить свого роду терасою для наступного за ним будинку. Так званий Будинок Перістеля II відрізняється великою кількістю декорацій. Він був побудований в I столітті, але з часом кілька разів перебудовувався, аж до VI століття. Численні кімнати всередині будинків мають мозаїчні підлоги і настінні фрески IV століття. Будинок Перистіля I також реставрувався. Датування його споруди та ж, що і попереднього будинку, тобто I століття. Одна з кімнат відома під назвою "театр", оскільки її стіни прикрашені фресками на театральні сюжети. Деякі фрески зображують сцени з п'єс Менандра і Евріпіда. На інших фресках зображені чоловічі і жіночі оголені постаті.


5.7. Базиліка Св. Іоанна

Базиліка побудована в 6 в. при імператорі Юстиніані I там де імовірно знаходилася гробниця апостола.

5.8. Публічний будинок

На протилежній бібліотеці стороні вулиці, розмістилося будівлю так званого публічного будинку, до якого з бібліотеки вів підземний хід. Чоловіки міста, так обманювали своїх дружин, кажучи, що йдуть читати книги. На тротуарі, який веде до публічного дому, збереглася одна з найперших в світі реклам, на якій одна з жриць любові запрошує до себе в гості. У той час це була почесна професія.

Насправді, це, по всій видимості, просто улюблена легенда ("байка") всіх екскурсоводів. Навряд чи, за свідченнями істориків, це був публічний дім, швидше за все, просто будинок багатих городян. А також те, що в одній з його кімнат зображені портрети чоловіка і жінки (нібито говорять про рід занять в цьому будинку), не обов'язково є символом публічного будинку, оскільки в багатих будинках таке зображення присутнє завжди, а саме портрети господарів. Маленькі кімнати, на які вказують у легендах, теж не обов'язково є комнатками для занять любов'ю, оскільки вони насправді стандартного для подібних багатих будинків розміру. Ще в цьому будинку були знайдені статуетки бога родючості (відповідно з великим дітородним органом) і це теж, за словами багатьох гідів є свідченням того, що ця споруда була публічним домом. Але знову ж історики кажуть, що такими статуетками були прикрашені багато подружніх спальні того періоду [10].


5.9. Вулиця куретів

Ворота Геракла

Вулиця куретів простягнулася вздовж схилу від Бібліотеки Цельсія і Воріт Геракла до Агора.

Той вигляд, який вона має в наші дні, був відданий їй на кордоні IV і V ст., коли проводилися роботи по її відновленню після сильного землетрусу середини IV століття, який повністю зруйнував вулицю. Мощення з мармуру і каменя гармонує з руїнами античних будівель, які стоять по обидва боки вулиці. Можна побачити колони, кам'яні пьедесталами, подіум, капітелі, фризи, статуї та залишки торгових лавок і житлових будинків. З цих античних руїн, часто привезених сюди з інших районів міста, виразно виділяються криті галереї з колонами, покриття яких виконано з цінного тонкої мозаїки. На порожніх п'єдесталах, повернених до колон, колись стояли статуї. На багатьох п'єдесталах до цих пір збереглися написи, вигравірувані в камені. Більшість статуй були поміщені в музей. Назва вулиці пов'язано з міфологічними персонажами, які дали ім'я священної касти куретів. Спочатку вони очолювали знамениті культові дії в Храмі Артеміди, а з часом почали відігравати головну роль в Пританій, де збереглася безліч написів, які розповідають про їх діяльності. Такі ж написи зустрічаються і по всьому місту.

На цій та інших вулицях міста розміщувалися ями, накриті решітками, де поміщали засуджених за вбивство або згвалтування. Кожен перехожий мав право плюнути в яму, ніж висловлював своє засудження.

На вулиці також розташована стіна з мармуру, на якому викарбувані всі міські закони. Закони в той час були незмінні.


5.10. Пританій

Притані в давнину називалася будівля, яка призначалася для розміщення канцелярських служб, де проводилися також святкові прийоми і банкети для міської знаті. Його можна порівняти із сучасним муніципалітетом. У розташованому поруч з Притані Храмі Гестії постійно горів священний вогонь, підтримуваний пританами - священнослужителями, які брали участь у культових обрядах і в жертвоприношеннях. Відомо, що Храм належить до III в.до н.е...

У певний час, прітаней жували опій, і сп'янівши, танцюючи йшли від пританію до Храму Артеміди. Якщо в цей час священнослужителя помічав злочинець, якого везли на кару, то його звільняли.


5.11. Храм Артеміди

Руїни храму Артеміди в Ефесі

Лише одна непримітна колона вціліла від храму Артеміди, одного з семи чудес світла. Колона була знайдена під час археологічних розкопок, що проводилися Британським музеєм у 1870-х рр.. Незначні фрагменти фриза і ще кілька невеликих знахідок знаходяться частково в Британському музеї, частково в археологічному музеї Стамбула.


Примітки

  1. New findings push back estimated age of Ephesus - www.turkishdailynews.com.tr/archives.php?id=1331 Turkish Daily News 1996-10-29
  2. Coskun zgnel (1996). "Mykenische Keramik in Anatolien". Asia Minor Studien 23.
  3. Грант М. Грецький світ в докласичний епоху - М., 1998. - С.225
  4. Translation BY ML West Greek Lyric Poetry - books.google.be / books? hl = nl & lr = & id = cABi5Pt7FgQC & oi = fnd & pg = PR7 & dq = Ephesus "poetess" & ots = T730ospusU & sig = EMrKry8YitSs5MXiO0zHzmVi3s4 # PPP1, M1 - Oxford University Press, 1999. - P. 21. - ISBN 0192836781.
  5. Cremin Aedeen The World Encyclopedia of Archaeology - Richmond Hill, Ontario: Firefly Books, 2007. - P. p173. - ISBN 1554073111.
  6. Herodotus i. 141
  7. St. Sophia Construction for the Third Time - www.exploreturkey.com/exptur.phtml?id=176
  8. Tore Kjeilen Accessed September 24, 2007 - lexicorient.com / eo / ephesus.htm. Lexicorient.com (20 лютого 2007).
  9. Рассел Б. Історія західної філософії. Сибірське університетське видання, 2007 р. стр.445
  10. Джерело: екскурсія гіда-історика в Ефесі

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Ефес
За (місто)
Місто
Тіба (місто)
Сайтама (місто)
Кавасакі (місто)
Нара (місто)
Лімерік (місто)
Антрім (місто)
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru