Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Катерина Медічі


Катерина Медічі

План:


Введення

Катерина Медічі ( фр. Catherine de Mdicis ) Або Катерина Марія Ромола ді Лоренцо де Медічі ( італ. Caterina Maria Romola di Lorenzo de 'Medici ) ( 13 квітня 1519, Флоренція - 5 січня 1589, Блуа), королева і регентша Франції (1560-1563 і 1574), дружина Генріха II, короля Франції з Ангулемской лінії династії Валуа.


1. Дитинство

Портрет Катерини Медичі в дитинстві

Батьки Катерини - Лоренцо II ді П'єро де Медічі, герцог Урбинский ( 12 вересня 1492 - 4 травня 1519) та Мадлен де ла Тур, графиня Оверньская (бл. 1500 - 28 квітня 1519) поєдналися шлюбом в знак союзу між Королем Франції Франциском I і Татом Львом X, дядьком Лоренцо, проти Імператора Максиміліана I Габсбурга.

Молода пара була дуже рада народженню дочки, згідно літописцю, вони "були задоволені так само, як якщо б це був син" [1]. Але, на жаль, їх радості не призначено було тривати довго: батьки Катерини померли в перший же місяць її життя - матір на 15-й день після пологів (в дев'ятнадцятирічному віці), а батько пережив дружину всього на шість днів [2], залишивши новонародженої в спадок герцогство Урбіно і графство Овернь.

Після цього про новонароджену до своєї смерті в 1520 піклувалася її бабуся Альфонсіна Орсіні.

Катерину виростила її тітка, Кларисса Строцці, разом зі своїми дітьми, яких Катерина любила, як рідних братів і сестер, все своє життя [3]. Один з них, П'єтро Строцці, на французькій службі дослужився до маршальського жезла.

Смерть папи римського Льва X в 1521 привела до перерви влади Медічі на Святому престолі, поки в 1523 кардинал Джуліо де Медичі не став Климентом VII. В 1527 Медічі у Флоренції були повалені, та Катерина стала заручницею. Клименту довелося визнати і коронувати Карла Габсбурга імператором Священної Римської імперії взамін на його допомогу в поверненні Флоренції та звільнення юної герцогині.

У жовтні 1529 війська Карла V осадили Флоренцію. Під час облоги з'явилися заклики і погрози вбити Катерину і вивісити на міських воротах або послати в бордель, щоб збезчестити її. Хоча місто й пручався облозі, але 12 серпня 1530 голод і чума змусили Флоренцію до здачі. Климент зустрів Катерину в Римі зі сльозами на очах. Тоді-то він і приступив до пошуку нареченого для неї [4], розглядаючи багато варіанти, але коли в 1531 французький король Франциск I запропонував кандидатуру свого другого сина Генріха, Климент відразу ж схопився за цей шанс: молодий герцог Орлеанский был выгоднейшей партией для его племянницы Екатерины [3].


2. Франція

2.1. Свадьба

Катерина Медічі

В возрасте 14-ти лет Екатерина стала невестой французского принца Генриха де Валуа, будущего короля Франції Генриха II. Её приданое составило 130 000 дукатов и обширные владения, включавшие Пизу, Ливорно и Парму.

Екатерину нельзя было назвать красивой. Во время её прибытия в Рим один венецианский посол описал её как "рыжеволосую, небольшого роста и худую, но с выразительными глазами" - типичная внешность семьи Медичи [5]. Но Екатерина смогла произвести впечатление на избалованный роскошью, утончённый французский двор, обратившись к помощи одного из самых знаменитых флорентийских мастеров, изготовившего для юной невесты туфельки на высоком каблуке. Её появление при французском дворе вызвало фурор. Свадьба, состоявшаяся в Марселе [6], 28 жовтня 1533 года, стала большим событием, отмеченным экстравагантностью и раздачей подарков. Такого скопления высшего духовенства Европа не видела давно. На церемонии присутствовал сам папа Климент VII в сопровождении многих кардиналов. Четырнадцатилетние молодожёны покинули торжество в полночь, чтобы выполнить свои свадебные обязанности [7]. После свадьбы последовали 34 дня непрерывных пиршеств и балов. На свадебном пиру итальянские повара впервые познакомили французский двор с новым десертом из фруктов и льда - это было первое мороженое.


2.2. При французском дворе

25 вересня 1534 года неожиданно умер Климент VII. Сменивший его Павел III расторг союз с Францией и отказался выплатить приданое Екатерины. Политическая ценность Екатерины внезапно улетучилась, ухудшив этим её положение в незнакомой стране. Король Франциск жаловался, что "девочка приехала ко мне совершенно голой" [8].

Екатерине, рождённой в купеческой Флоренции, где родители не были озабочены тем, чтобы дать своим отпрыскам разностороннее образование, было весьма трудно при утонченном французском дворе. Она чувствовала себя невеждой, не умевшей изящно строить фразы и допускавшей много ошибок в письмах. Нельзя забывать, что французский язык был для нее не родным, она говорила с акцентом, и хотя говорила достаточно ясно, придворные дамы презрительно делали вид, что плохо понимают её. Екатерина была изолирована от общества и страдала от одиночества и неприязни со стороны французов, которые высокомерно называли её " итальянкой " и " купчихой ".

В 1536 году неожиданно умер восемнадцатилетний дофин Франциск, и муж Екатерины стал наследником французского престола. Теперь Екатерине предстояло заботиться о будущем трона. Смерть деверя положила начало домыслам о причастности флорентийки к его отравлению для скорого восшествия "Екатерины-отравительницы" на французский престол. По официальной же версии, дофин умер от простуды, тем не менее придворный, итальянский граф Монтекукколи, подавший ему, разгоряченному азартной игрой, чашу с холодной водой, был казнен. [9]


2.3. Рождение детей

Рождение в 1537 году внебрачного ребёнка у мужа подтвердило слухи о бесплодии Екатерины. Многие советовали королю аннулировать брак. Под давлением мужа, желавшего закрепить своё положение рождением наследника, Екатерина долго и тщетно лечилась у всевозможных магов и целителей с одной-единственной целью - забеременеть. Были использованы все возможные средства для удачного зачатия, в том числе питьё мочи мула и ношение навозa коровы и оленьих рогов на нижней части живота [10].

Наконец 20 січня 1544 года Екатерина родила сына. Мальчика назвали Франциском в честь деда, правящего короля (тот даже прослезился от счастья, узнав об этом). После первой беременности у Екатерины, казалось, больше не было проблем с зачатием. Рождением ещё нескольких наследников Екатерина упрочила своё положение при французском дворе. Долгосрочное будущее династии Валуа, казалось, было гарантировано.

Внезапное чудодейственное излечение от бесплодия связывают с знаменитым врачом, алхимиком, астрологом и предсказателем Мишелем Нострадамусом - одним из немногих, входивших в тесный круг доверенных лиц Екатерины.

Генрих часто играл с детьми и даже присутствовал при их рождении. В 1556 году, при очередных родах, Екатерину спасли от смерти хирурги, обломав ножки одной из двойняшек, Жанне [11], которая пролежала в утробе матери мёртвой шесть часов. Впрочем, и второй девочке, Виктории суждено было прожить всего лишь шесть недель. В связи с этими родами, которые прошли очень сложно и едва не стали причиной смерти Екатерины, врачи посоветовали королевской чете больше не думать о рождении новых детей; после этого совета Генрих прекратил посещать спальню своей супруги, проводя всё свободное время со своей фавориткой Дианой де Пуатье [12].


2.4. Діана де Пуатьє

Ещё в 1538 году тридцатидевятилетняя красавица-вдова Диана пленила девятнадцатилетнего наследника престола Генриха Орлеанского, что со временем позволило ей стать чрезвычайно влиятельной особой, а также (по мнению многих) истинной правительницей государства. В 1547 году Генрих проводил треть каждого дня с Дианой. Став королём, он подарил своей возлюбленной замок Шенонсо [13]. Это показало всем, что Диана полностью заняла место Екатерины, которая, в свою очередь, вынуждена была терпеть возлюбленную своего супруга [14]. Ей, как настоящей Медичи, даже удалось превозмочь себя, смирив гордость, и расположить к себе влиятельную фаворитку мужа. Диана же была очень довольна, что Генрих женат на женщине, которая предпочитала не вмешиваться и закрывала на всё глаза.


3. Королева Франции

31 березня 1547 годa умер Франциск I, и на престол взошёл Генрих II. Екатерина стала королевой Франции. Коронация прошла в базилике Сен-Дени в июне 1549 годa.

Во время правления её супруга Екатерина имела лишь минимальное влияние на управление королевством [15]. Даже в отсутствие Генриха её власть была очень ограничена [16]. В начале апреля 1559 года Генрих II подписал мирный договор в Като-Камбрези, положивший конец длительным войнам между Францией, Италией и Англией. Соглашение было подкреплено помолвкой четырнадцатилетней дочери Екатерины и Генриха принцессы Елизаветы с тридцатидвухлетним Филиппом II Испанским.


3.1. Смерть Генриха II

Бросая вызов предсказанию астролога Луки Горико, который посоветовал ему воздержаться от турниров, обратив внимание именно на сорокалетний возраст короля, Генрих решил участвовать в состязании. 30 июня или 1 липня 1559 года он участвовал в поединке с лейтенантом своей шотландской гвардии графом Габриэлем де Монтгомери. Расщеплённое копьё Монтгомери прошло в прорезь шлема короля [17]. Через глаз Генриха дерево вошло в мозг, смертельно ранив монарха. Король был увезён в замок де Турнель, где из его лица были извлечены остальные обломки злополучного копья. Лучшие врачи королевства боролись за жизнь Генриха. Екатерина всё время находилась у постели супруга, а Диана не появлялась, вероятно от страха быть высланной королевой прочь. Время от времени Генрих даже чувствовал себя достаточно хорошо, чтобы диктовать письма и слушать музыку, но уже скоро он ослеп и потерял речь.


3.2. Чёрная королева

10 июля 1559 года умер Генрих II. С этого дня Екатерина выбрала своей эмблемой сломанное копьё с надписью " Lacrymae hinc, hinc dolor " (" от этого все мои слёзы и боль моя ") и до конца своих дней в знак траура носила чёрные одежды [18]. Она первой стала носить траур чёрного цвета. До этого в средневековой Франции траур был белым.

Несмотря ни на что, Екатерина обожала мужа. " Я так сильно любила его ", - писала она дочери Елизавете после смерти Генриха. Екатерина Медичи в течение тридцати лет носила траур по своему супругу и вошла в историю Франции под именем "Чёрная королева".


3.3. Регентство

Королём Франции стал её старший сын - пятнадцатилетний Франциск II. Екатерина занялась государственными делами, принимала политические решения, осуществляла контроль над Королевским Советом. Однако Екатерина никогда не управляла всей страной, которая была в хаосе и на краю гражданской войны. Во многих частях Франции фактически господствовали местные дворяне. Сложные задачи, перед которыми оказалась Екатерина, были запутаны и до некоторой степени трудны для её понимания. Она призвала религиозных лидеров обеих сторон к диалогу, чтобы разрешить проблему их доктринальных различий. Несмотря на её оптимизм, "Конференция в Пуасси" закончилась неудачей 13 жовтня 1561 годa, распустив себя без разрешения королевы. Точка зрения Екатерины на религиозные проблемы была наивна, потому что она видела религиозный раскол в политическом ракурсе. "Она недооценила силу религиозного убеждения, воображая, что все будет хорошо, если только она смогла бы склонить обе стороны к согласию" [19].

Франциск II скончался в Орлеане незадолго до 17-летия от нарыва мозга, вызванного инфекцией в ухе. Детей у него не было, и на престол вступил его 10-летний брат Карл IX.


4. Королева-мать

4.1. Карл IX

17 августа 1563 года второй сын Екатерины Медичи - Карл IX - был объявлен совершеннолетним. Он никогда не был в состоянии управлять государством самостоятельно и проявлял минимум интереса к государственным делам. Карл был также склонен к истерикам, перешедшим со временем во всплески ярости. Он страдал от одышки - признака туберкулеза, который в конце концов и свёл его в могилу.


4.2. Династические браки

Династическими браками Екатерина стремилась расширить и укрепить интересы дома Валуа. В 1570 году Карла женили на дочери императора Максимилиана II, Елизавете. Екатерина пыталась женить одного из своих младших сыновей на Елизавете Английской.

Не забыла она и о своей младшей дочери Маргарите, которую видела невестой снова овдовевшего Филиппа II Испанского. Впрочем, вскоре у Екатерины появились планы объединения Бурбонов и Валуа через брак Маргариты и Генриха Наваррского. Однако Маргарита поощряла внимание к себе Генриха де Гиза, сына покойного герцога Франсуа де Гиза. Когда об этом узнали Екатерина и Карл, Маргарита получила хорошую взбучку [20].

Сбежавший Генрих де Гиз поспешно женился на Екатерине Клевской, что восстановило расположение к нему французского двора. Возможно, именно это происшествие и стало причиной раскола между Екатериной и Гизами [21].

Між 1571 и 1573 годами Екатерина упорно пыталась расположить к себе мать Генриха Наваррского - королеву Жанну. Когда в очередном письме Екатерина изъявила желание увидеть её детей, обещая при этом не вредить им, Жанна д'Альбре ответила: "Простите мне, если, читая это, я хочу смеяться, потому что Вы хотите освободить меня от опасения, которого я никогда не имела. Я никогда и не думала, о том, что, как говорят, Вы едите маленьких детей" [22]. В конце концов Жанна согласилась на брак между её сыном Генрихом и Маргаритой с условием, что Генрих и впредь будет придерживаться гугенотской веры. Вскоре после прибытия в Париж для подготовки к свадьбе сорокачетырехлетняя Жанна заболела и умерла.

Гугеноты не замедлили обвинить Екатерину в убийстве Жанны с помощью отравленных перчаток [23]. Свадьба Генриха Наваррского и Маргариты Валуа состоялась 18 серпня 1572 года в Соборе Парижской Богоматери.

Три дня спустя один из вождей гугенотов адмирал Гаспар Колиньи по пути из Лувра был ранен в руку выстрелом из окна близстоящего здания. Дымящаяся аркебуза была оставлена в окне, но стрелку удалось бежать. [24]. Колиньи перенесли в его апартаменты, где хирург Амбруаз Паре удалил пулю из его локтя и ампутировал один из его пальцев. Екатерина, как говорили, отреагировала на это происшествие без эмоций. Она посетила Колиньи и со слезами на глазах пообещала найти и наказать нападавшего. Многие историки обвинили Екатерину в нападении на Колиньи. Другие указывают на семью де Гиз или на испано- папский заговор, пытавшийся покончить с влиянием Колиньи на короля [25].


5. Варфоломеевская ночь

З ім'ям Катерини Медичі пов'язане одне з найбільш кривавих подій історії Франції - Варфоломіївська ніч. Різанина, яка почалася два дні потому, заплямувала репутацію Катерини несмиваемо. Немає жодних сумнівів, що саме вона стояла за рішенням 23 серпня, коли Карл IX розпорядився: "Тоді убийте їх усіх, убийте їх усіх!" [26].

Хід думок був ясний, Катерина та її італійські радники ( Альбер де Гонді, Лодовіко Гонзага, маркіз де Віллар) очікували гугенотського повстання після замаху на Коліньї, тому вони вирішили завдати удару першими і знищити гугенотських лідерів, які приїхали в Париж на весілля Маргарити Валуа і Генріха Наваррського [27]. Варфоломіївська різанина почалася з першими годинами 24 серпня 1572 року.

Гвардійці короля увірвалися в спальню Коліньї, вбили його і викинули тіло з вікна. Одночасно з цим прозвучав дзвін церкви з'явився умовним знаком до початку вбивств гугенотських лідерів, більшість з яких загинули у власних ліжках [28]. Свіжоспечений зять короля Івана Мазепу був поставлений перед вибором між смертю, довічним ув'язненням і переходом в католицизм. Він вирішив стати католиком, після чого йому запропонували залишитися в кімнаті для його ж власної безпеки. Всі гугеноти всередині і поза Луврa були вбиті, a ті, кому вдалося втекти на вулицю, були застрелені ждавшие їх королівськими стрілками. Паризька різанина тривала майже тиждень, поширившись по багатьом провінціях Франції, де безладні вбивства продовжилися. За словами історика Жюля Мішле, "Варфоломіївська ніч була не вночі, а цілим сезоном" [29]. Ця різанина захопила католицьку Європу, Катерина насолоджувалася похвалою. 29 вересня, коли Генріх Бурбон став на коліна перед вівтарем як добропорядний католик, вона повернулася до послів і засміялася [30]. З цього часу веде свій початок "чорна легенда" o Катерині, злий італійської королеви.

Гугенотські письменники затаврували Катерину як підступну італійку, яка слідувала раді Макіавеллі "вбити всіх ворогів одним ударом" [31]. Незважаючи на звинувачення сучасників в плануванні різанини, деякі історики не цілком погоджуються з цим. Немає ніяких вагомих доказів того, що вбивства були заздалегідь сплановані [32]. Багато хто розглядає цю різанину як "хірургічну страйк", яка вийшла з-під контролю [33]. Тим не менш факт того, що королева-мати знала про підготовлювані вбивствах, практично незаперечний. Які б не були причини того, що сталося кровопролиття, яке дуже швидко вийшло з-під контролю Катерини і кого-небудь ще, історик Нікола Сутерланд назвав Варфоломіївську ніч в Парижі і її подальший розвиток "одним з найбільш суперечливих подій із сучасної історії" [34].

Генріх, Герцог Анжуйський, близько 1573 року, Жан Декорт Інтерес Генріха до управління королівством не був постійним. З листа Генріха III, 1583 рік: "У той час як я - у Капуцинів, і якщо є якісь термінові і важливі справи ... ви, і інші, повинні звернутися з цим до королеви, а не посилати за мною " [35].

6. Генріх III

Два роки потому, зі смертю двадцятитрьохрічного Карла IX, Катерина опинилася перед новою кризою. Передсмертними словами вмираючого сина Катерини були: "о, моя мати ..." [36]. За день до своєї смерті він призначив свою матір регентшею, так як його брат - спадкоємець французького престолу герцог Анжуйський - знаходився в Польщі, ставши її королем. У своєму листі Генріху Катерина написала: "Я розбита горем ... Моє єдина розрада - це скоріше побачити Вас тут, як вимагає того Ваше королівство і в доброму здоров'ї, оскільки, якщо я і Вас втрачу, то заживо поховаю себе разом з Вами" [37 ].



6.1. Улюблений син

Генріх був улюбленим сином Катерини. На відміну від своїх братів, він зайняв престол в повнолітньому віці. Він був найбільш здоровим з усіх, хоча також мав слабкі легені і страждав від постійного стомлення [38]. Катерина не могла контролювати Генріха так, як вона це робила з Франциском і Карлом. [39] Її роль під час правління Генріха зводилася до ролі державного виконавця та мандрувати дипломата. Вона подорожувала по королівству вздовж і впоперек, зміцнюючи владу короля і перешкоджаючи війні. В 1578 Катерина взяла на себе відновлення миру на півдні країни. У віці п'ятдесяти дев'яти років вона зробила вісімнадцятимісячного поїздку по півдню Франції, зустрічаючись там з гугенотських лідерами. Вона перенесла катаральне запалення і страждала ревматизмом, але її головним занепокоєнням був Генріх. Коли у нього стався нарив вуха, такий же, як той, який вбив Франциска II, Катерина була у нестямі від занепокоєння. Після того, як вона почула новину про його благополучному одужанні, в одному листі вона написала: "Я вважаю, що Бог зглянувся наді мною. Бачачи мої страждання від втрати мого мужа і дітей, він не хотів остаточно розчавити мене, відібравши і цього від мене ... Це жахлива біль огидна, повірте мені, бути далеко від того, якого любиш так, як я люблю його, і знаючи про те, що він хворий; це схоже зі смертю на повільному вогні " [40].


7. Франсуа, герцог Алансонскій

Еркюль Франсуа де Валуа, герцог Алансонскій - наймолодший син Катерини Медичі. (Ніколас Хілліард близько 1577 р.) Єлизавета Англійська назвала його "її жабеня", хоча пізніше, всупереч її сподіванням вона знайшла його "не таким потворним" [41]

Під час правління Генріха III громадянські війни під Франції часто переходили в анархію, підтримувану боротьбою за владу між високою знаттю Франції з одного боку і духовенством з іншого [42]. Нової дестабілізуючої складової в королівстві був молодший син Катерини Медичі - Франсуа, герцог Алансонскій, що носив у той час титул "Месьє" ( фр. "Monsieur" ) [43]. Франсуа склав змову з метою заволодіти троном в той час, коли Генріх знаходився в Польщі, і пізніше продовжував порушувати мир у королівстві, використовуючи будь-яку можливість. Брати ненавиділи один одного [44]. Оскільки у Генріха не було дітей, Франсуа був законним спадкоємцем престолу. Одного разу Катерині довелося протягом шести годин читати йому лекцію про його, Франсуа, поведінці [45]. Але амбіції герцога Алансонского (пізніше - Анжуйського) наближали його до нещастя. Його погано споряджена кампанія в Нідерланди в січні 1583 годa закінчилася знищенням його армії в Антверпені [46]. Антверпен став кінцем військової кар'єри Франсуа. Катерина Медічі в листі до нього писала: "... краще тобі було померти в юності. Тоді б ти не став причиною смерті стількох відважних благородних людей". Інший удар спіткав його, коли Єлизавета I після Антверпенської бійні офіційно розірвала свої заручини з ним. 10 червня 1584 Франсуа помер від виснаження після невдач у Нідерландах [47]. На наступний день після смерті сина Катерина написала: "Я настільки нещасна, живучи досить довго, бачачи, як багато людей вмирають раніше за мене, хоча я розумію, що бажанням Бога потрібно коритися, що Він володіє всім і те, що Він позичає нам, тільки до тих пір, поки Він любить дітей, яких Він дає нам " [48]. Смерть самого молодшого сина Катерини стала справжнім лихом для її династичних планів. У Генріха III не було дітей, і здавалося малоймовірним, що коли-небудь вони у нього з'являться. Згідно Салічна законом, спадкоємцем французької корони став колишній гугенот Генріх Бурбон, король Наваррський [17].


8. Маргарита де Валуа

Маргарита де Валуа, Катерина називала її "моє нещастя" і "це істота" [49]

Поведінка наймолодшої доньки Катерини Маргарити де Валуа досаждало матері так само, як і поведінку Франсуа. Одного разу в 1575 Катерина накричала на Маргариту через чутки про те, що у тій з'явився коханець [50]. В інший раз король навіть послав людей, щоб убити коханого Маргарити де Бюсси (друга Франсуа Алансонского), але той встиг втекти [51]. В 1576 Генріх звинуватив Маргариту в неналежних відносинах з однієї придворної дамою [52]. Пізніше, у своїх мемуарах, [53]. Маргарита стверджувала, що якби не допомога Катерини, Генріх б убив її. В 1582 Маргарита повернулася до французького двору без свого чоловіка і вже незабаром почала поводитися досить скандально, міняючи коханців [54]. Катерині довелося вдатися до допомоги посла, щоб утихомирити Генріха Бурбона і повернути Маргариту в Наварру. Вона нагадала їй про те, що її власна поведінка як дружини було бездоганним, незважаючи на всі провокації [55]. Але Маргарита була не в змозі слідувати порадам матері. В 1585, після того, як Маргарита, за чутками, пробувала отруїти і стріляла в чоловіка [56], вона знову втекла з Наварри. Цього разу вона попрямувала у свій власний Ажен, звідки незабаром попросила грошей у матері, які і отримала в кількості, достатній для їжі [57]. Втім, незабаром їй з її черговим коханцем, гнаним жителями Ажена, довелося перебратися до фортеці Карлат. Катерина попросила Генріха про якнайшвидше прийняття заходів, перш ніж Маргарита зганьбить їх знову. У жовтні 1586 Маргариту замкнули в замку д'Уссон. Коханець Маргарити був страчений на її очах [58]. Катерина виключила дочка зі свого заповіту і більше ніколи не бачилася з нею.


9. Смерть

Катерина Медічі, (портрет Франсуа Клуе). Катерина носила удовиний очіпок або французький капюшон, широку чорну блузу з підкресленим корсажем і величезними крилатими рукавами. "По всьому цьому спадала довга чорна мантія". [59]
Еффігіі Катерини Медичі та Генріха II, Абатство Сен-Дені.

Катерина Медічі померла в Блуа 5 січня 1589 у віці шістдесяти дев'яти років. Розтин трупа виявило жахливе загальний стан легенів з гнійним наривом в лівій частині. На думку сучасних дослідників, можливою причиною смерті Катерини Медичі був плеврит. "Ті, хто був близький до неї, вважали, що життя її було скорочено досадою через вчинків її сина", вважав один з літописців [60]. Оскільки Париж в цей час утримувався ворогами корони, Катерину вирішили поховати в Блуа. Пізніше вона була перепоховали в паризькому абатстві Сен-Дені. В 1793, під час Великої французької революції, революційна юрба скинула її останки, як втім і останки всіх французьких королів і королев, у загальну могилу [61].

Через вісім місяців після смерті Катерини все, до чого вона так прагнула і про що мріяла при житті, звелося до нуля, коли релігійний фанатик чернець Жак Клеман заколов її настільки улюбленого сина і останнього Валуа Генріха III.

Цікаво відзначити, що з усіх 10 дітей Катерини тільки Маргарита прожила досить довге життя - 62 роки. Генріх не дожив до 40, а інші діти не дожили навіть до 30.


10. Вплив Катерини Медичі

Деякі сучасні історики прощають Катерині Медичі не завжди гуманні рішення проблем під час її правління. Професор Р. Д. Кнехт [62] вказує, що виправдання її безжальної політики може бути знайдено в її ж листах. Політика Катерини Медичі може бути розглянута як ряд відчайдушних спроб утримати монархію і династію Валуа на троні будь-яку ціну. Можна стверджувати, що без Катерини її сини ніколи не зберегли б влада, тому й період їх правління часто називають "роками Катерини Медичі".

Кімната замку Блуа, де померла Катерина Медічі

Протягом свого життя Катерина ненавмисно мала величезний вплив у моді, наказавши в 1550 до заборони використання товстих корсаж. Заборона стосувалася всіх відвідувачів королівського двору. Протягом наступних майже 350 років після цього жінки вживали корсети зі шнурками, зроблені з китових вусів або металу, щоб якомога більше звузити свої талії. З її пристрастями, манерами і смаком, любов'ю до мистецтва, пишності і розкоші Катерина була істинною Медічі. Її колекція складалася з 476 картин, головним чином портретів, в даний час - частина зібрання Лувра [63]. Також вона була одним з "впливових людей в кулінарній історії". Її банкети в палаці Фонтенбло в 1564 були відомі своєю пишністю. Катерина була особливо добре знаючих і в архітектурі : каплиця Валуа в Сен-Дені, додаток до замку Шенонсо недалеко від Блуа і ін Вона обговорювала план і художнє оформлення свого палацу Тюїльрі. Популярність балету у Франції також пов'язують з Катериною Медічі, яка принесла цей вид сценічного мистецтва з собою з Італії.

Її сучасник, відомий французький гуманіст, мислитель Жан Боден так написав про її королівському правлінні:

"Якщо государ слабкий і зол - то він створює тиранію, якщо жорстокий - організовує бійню, якщо розпущений - влаштує бордель, якщо жадібний - здере з підданих шкуру, якщо неукротим - висмокче кров і мозок. Але найстрашніша небезпека - інтелектуальна непридатність государя". [64]

Так він, сучасник, охарактеризував свою правительку, вважаючи, що надмірна жорстокість государів не ознака сили, а ознака слабкості і "інтелектуальної непридатності".


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Медічі
Марія Медічі
Джуліано Медічі
Медічі, Сальвестро
Фердінандо II Медічі
Козімо II Медічі
Медічі, Іпполіто
Медічі, Лоренцо
Вілла Медічі
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru