Корпус військових топографів (КВТ) (до 1866 - Корпус топографів) - був організований в 1822 році для централізованого проведення картографічних зйомок на території Російської імперії під керівництвом Військово-топографічного депо. Раніше топографічним забезпеченням Російської імператорської армії займалися офіцери квартирмейстерської частини, організованою Петром I 20 лютого 1702. Після жовтневого перевороту 1917 року, як рід служби продовжував існувати під такою ж назвою до 1923 року. [1] З 1923 року - перетворений у військово-топографічну службу (ВТС) РСЧА, потім - ВТС НД CCCР, з 1991 по 1992 рік - ВТС НД Росії, а з 1992 року по теперішній час - топографічну службу НД Російської Федерації.

Нагрудний знак юнкерів. Затверджено - 18 січня 1917 року. Вінок з лаврових гілок, зав'язаний стрічкою. На нього накладено двоголовий орел під трьома імператорськими коронами, що тримає в лапах стріли, під ним - географічний глобус, на якому вміщено вензель імператора Олександра II. Юнкера залишилися вірними присязі під час перевороту 1917 року

1. Призначення

Корпус військових топографів був створений з метою топографічного (топогеодезичного) забезпечення збройних сил (ЗС), проведення державних картографічних зйомок в інтересах як НД, так і держави в цілому під керівництвом військово-топографічного депо [2] Головного штабу, як єдиного замовника картографічної продукції в Російської імперії. Корпус був утворений за безпосередньої участі П. М. Волконського, К. І. Оппермана, Ф. Ф. Шуберта і складався з офіцерів - геодезистів, класних топографів, топографів унтер-офіцерського звання, класних військових художників, некласного художника, учнів топографів і художників. Офіцери і чиновники Корпуси виконували топографічні зйомки в цілях створення точних карт і планів місцевості в інтересах воєнних дій, виробляли зйомки і рекогносцировки по замовленнях Геологічного комітету (в кам'яновугільних басейнах і в золотоносних районах), Міністерства закордонних справ (при русі посольств за кордон і в місцях їх розташування), Міністерства землеробства (в цілях межування земель), Міністерства державного майна (в цілях обміру й оцінки територій), Комітету з будівництва державних доріг (для вишукування оптимальних маршрутів) і т. п. Офіцерами і фахівцями Корпуси виконувалися також і великі астрономо - геодезичні роботи по створенню державної геодезичної мережі тригонометричних пунктів в якості основи при топографічних зйомках, [3] визначення форми і розмірів Землі і взаємного розташування на ній місцевих предметів. [4]


2. Основні етапи розвитку та структура

Парадна форма обер-офіцера корпусу військових топографів у 1881 р.

28 січня 1822 р. положення про Корпус топографів було затверджено імператором Олександром I :

  • 1. Корпус Топографов при Главном Штабе учреждается с тою целью, чтобы успешно могли производиться съёмки государственные во время мирное и обозрение мест в тылу армий в военное
  • 2. В Корпус имеют поступать способнейшие кантонисты военных сиротских отделений, Военно-топографического Депо и при Армии и корпусах находящихся.
  • 3. Штаб и обер-офицеры сего Корпуса имеют линию производства с офицерами квартирмейстерской части; имеют равное им преимущество ранга состоять в одинаковом с ним положении во всем
  • 5. Нижние чины сего Корпуса, коим именоваться топографами, должны иметь познания: а) Российскую грамматику и правописание, б) Географию, с) Арифметику, д) Алгебру до первой степени уравнений, д) Геометрию, е) Плоскую тригонометрию, ж) Топографическую съёмку, з) Чистописание и рисование планов.
  • 6. Для изучения сим познаниям учреждается при Корпусе Училище [5]

В первый год существования Корпуса было принято 144 воспитанника. Руководителем был назначен Ф. Ф. Шуберт с подчинением его управляющему Квартирмейстерской части Главного штаба.

В 1832 году штаты Корпуса составляли 70 офицеров и 456 топографов (сведённых в восемь рот, из которых одна, численностью 120 человек, называлась ротой Военно-топографического депо, 60 из них обучались гравированию и литографскому делу, а остальные семь рот( по 48 топографов в каждой) использовались на съёмках в различных районах России). По штатам 1832 года должность директора Корпуса была сокращена и сам Корпус был передан в непосредственное подчинение генерал-квартирмейстера Главного штаба, который через Военно-топографическое депо (ВТД), как орган единого заказчика всей картографической продукции в империи, руководил Корпусом военных топографов. Директором ВТД был назначен Ф. Ф. Шуберт, который с 1834 по 1843 годы одновременно занимал должность генерал-квартирмейстера Главного штаба. В том же году училище при Корпусе топографов было переименовано в школу топографов (старое название было восстановлено в 1863 году). В 1855 году численность Корпуса составляла 951 человек (241 офицер и 710 нижних чинов, из них 600 топографов). Это была самая большая численность личного состава корпуса за время его существования с 1822 по 1918 годы. С 1824 по 1839 годы геодезисты и астрономы (инженеры) готовились также при Дерптском университете под руководством В. Я. Струве; с 1840 года - при Пулковской астрономической обсерватории, а с 1854 года - при Академии Генштаба, в составе которой было Геодезическое отделение. С 1892 года выпускники училища Корпуса могли поступать на Геодезическое отделение Академии Генштаба (пять человек из десяти принимавшихся на отделение). В 1866 г. Корпус топографов был преобразован в Корпус военных топографов, который возглавил начальник Военно-топографического отдела Главного штаба (практика совмещения должностей начальника топографической службы вооружённых сил и военно-топографического управления Генштаба сохранена и поныне). Общая численность личного состава составляла 643 человека, в том числе: 6 генералов, 33 штаб-офицера, 156 обер-офицеров, 170 классных топографов, 236 топографов унтер-офицерского звания и 42 ученика. В 1877 г. было утверждено новое положение о Корпусе, Военно-топографическом училище. Численность личного состава сократилась до 515 человек, из них: 6 генералов, 26 штаб-офицеров, 367 обер-офицеров и классных топографов, унтер-офицерского звания. [6] В 1890 г. получило силу закона Положение о полевом управлении войск в мирное время, переботанное на основании опыта русско-турецкой войны 1877-1878 гг. В нём был определён штат, согласно которому в штабе армии полагалось иметь пять штаб-офицеров Корпуса военных топографрв, в штабных корпусах - по два обер-офицера и одному младшему топографу. Согласно Положению управление генерал-квартирмейстера армии состояло из четырёх отделений: операционного, отчётного, разведывательного и топографического. В 1910 г. Главному управлению Генерального штаба подчинялись пять полевых частей Корпуса военных топографов и Военно-топографическом училище. В конце 1915 г. офицеры Корпуса под руководством Военно-топографического депо стали применять аэросъёмки в целях топографической разведки, а с начала 1917 г. образованы фотометрические (с марта 1917 г. - фотограмметрические) части, что явилось крупным шагом в деле совершенствования организации разведки и топографического обеспечения боевых действий войск.

В штате Корпуса находились также и гражданские чиновники - классные военные топографы, имевших гражданские чины в соответствие с Табелем о рангах Российской империи. Единственное на данное время современное справочное издание [7] приводит их биографические данные, а также на 715 офицеров Корпуса военных топографов Российской императорской армии, служивших в период его существования.


3. Форма одежды (1867 год)

ОПИСАНИЕ ФОРМЫ ОБМУНДИРОВАНИЯ И ВООРУЖЕНИЯ, ПРИСВОЕННОЙ ЧИНАМ КОРПУСА ВОЕННЫХ ТОПОГРАФОВ

  • 1. Геодезистам (Генералам, шт.- и об.-офицерам)
геодезист генеральского звания
Топографы унтер-офицерского звания

Шапка - из черного сукна; околыш черный бархатный с светлосиними выпушками; герб и прибор серебряные; выпушка по верхнему кругу у генералов и шт.-офицеров из серебряного шнура, а у об.-офицеров светлосиняя. Мундир - темнозеленый, двубортный, застегивается на 8 пуговиц; воротник скошенный, черный бархатный; обшлага черные бархатные; клапаны на обшлагах вырезные из светлосинего сукна. На воротнике и обшлагах с клапанами серебряное шитье с бортом, присвоенное мундиру офицеров Генерального штаба. Подбой воротника светлосиний. Эполеты - пехотные, из серебряной канители по чинам; подбой светлосиний. Аксельбант - серебряный. Сюртук - существующего образца, воротник черный бархатный; выпушки вокруг воротника, по верху обшлагов и на карманных клапанах - светлосиние; подкладка под воротником светлосиняя, а под сюртуком черная. Плечевые погоны и пуговицы, как на мундире. Шаровары - серосиние, со светлосиними выпушками.Сабля - драгунская, на поясной портупее из серебряного галуна, подшитого черным сафьяном. Башлык, шарф, перчатки, китель, летние шаровары, сапоги со шпорами, мундштук и седло общие всем регулярным войскам. Вальтрап по образцу, установленному для офицеров Генерального штаба, но выпушки по краям лампаса светлосиние.

  • 4. Топографам унт.-офицерского звания.

Форма обмундирования, им теперь присвоенная, со следующими изменениями: погоны без высечек, обшлага прямые, шинель из солдатского серого сукна, сабля драгунская в железных ножнах на поясной портупее из черной юфти, как у легкой кавалерии; кушака не полагается, и, сверх того, у топографов, находящихся в Военно-топографическом училище, плечевые погоны обшиваются узким серебряным галуном, как у юнкеров. При походной форме топографы имеют сумку по особому образцу и револьвер на шнуре из светлосинего гаруса с унт.-офицерскими ромбами, в чушке артиллерийского образца, которая надевается на поясной ремень портупеи с правой стороны

- Историческое описание перемен в одежде и вооружении российских войск. - 1947. - Т. 31. - С. 73-96.

.


4. Деятельность Корпуса военных топографов в мирное время

Создание непрерывного картографического изображения крупного масштаба на геодезической основе на всю территорию российской империи, такова была одна из основных задач, стоявшая перед чиновниками Корпуса военных топографов. До 1832 года были закончены тригонометрические, а на их основе и топографические съёмки в Виленской, Петербургской и частично в Киевской губерниях. С 1832 по 1844 годы они развернулись в Гродненській, Псковской, Подольской, Волынской и Московской губерниях и, по окончании работ в западных приграничных губерниях, топографические съёмки продвинулись на восток страны.

Жетон в память 75-летия Корпуса военных топографов. Российская Империя, 1897 г. Неизвестная мастерская. Без клейм. Серебро, золото, эмаль, 15,58 г. Размеры 40,8x23 мм
Жетон КВТ коллежского советника Крекова Николая Авксентьевича, действительного члена Западно-Сибирского отдела Императорского РГО

[8]

Для выполнения астрономо-геодезических работ и тригонометрических съёмок были организованы специальные части Корпуса топографов, так называемые триангуляции : Волынская и Подольская, Киевская, Бессарабская, Царства Польского, Могилёвская, Смоленская, Московская, Орловская, Тульская, Нижегородская, Костромская, Казанская и др. Руководителями астрономо-геодезических работ (начальниками триангуляций) были: К. И. Теннер, Ф. Ф. Шуберт, П. А. Тучков, И. И. Стебницкий и другие. Триангуляции (то есть части Корпуса топографов) измеряли базисы, определяли астрономические и геодезические пункты I, II и III классов, прокладывали нивелирные ходы, закладывали нивелирные марки, а также выполняли иные виды работ для нужд государственных топографических съёмок и создания карт на геодезической основе.

Жетон Военно-топографической съемки Юго-западного пограничного пространства
Жетон КВТ подпоручику Михееву Н. Г. за участие в съемке Юго-западного пограничного пространства

С 1845 года топографические съёмки на территории Европейской России стали производиться в едином масштабе - одна верста в дюйме. С 1845 по 1867 год топографическими съёмками на геодезической основе была покрыта территория 20 губерний из 69. Площадь съёмок составила 1 027 001 кв. вёрст. К числу значительных работ Корпуса военных топографов, имевших мировое значение, относятся градусные измерения: Русско-Скандинавской дуги меридиана - от Измаила через Луцк, Барановичи, Тарту, Торнио до Фугленеса (на побережье Северного Ледовитого океана) протяжённостью 2020΄ по широте; дуг параллели 52 с.ш. - от бывшей русско-германской границы (севернее Калиша) до Орска (на Урале) протяжённостью 3924΄ по долготе; дуг параллели 4720΄ - от Ясс до Астрахани протяжённостью 20. В 1852-1854 гг. російські триангуляции были связаны с триангуляциями Восточной Пруссии и Австрии (руководитель К. И. Теннер), а в 1910-1912 годах была установлена связь через Памир между русской и индийской триангуляциями (подполковник М. И. Чейкин [9]). На основе съёмок чиновников Корпуса военных топографов были изданы многие картографические произведения, среди которых можно назвать десятивёрстку Стрельбицкого, получившую название по имени автора), которая основана более чем на 20 тысячах астрономических и геодезических пунктах.

По мере распространения телеграфной сети, в России начал входить в употребление способ определения географических долгот, основанный на передаче по телеграфу времени между определяемыми пунктами. Этот способ впервые применил в России в 1860 году полковник Форш - новатор и автор целого ряда изобретений в геодезии. В 1872 году капитан М.А. Савицкий вместе с геодезистами Картаци, Бонедорфом и Кульбергом определил разность долгот между Пулковом и Москвою. В 1875 году по ходатайству начальника австрийских градусных измерений профессора Опольцера, была сделана астрономическая связь австрийских триангуляций с русскими. С этой целью по телеграфу были определены разности долгот от Пулкова до Вены, от Вены до Варшавы и от Варшавы до Пулкова. Первые две разности долгот были определены капитаном М.А. Савицким. [10]

К 1873 году по материалам последних съёмок и рекогносцировок было составлено и отгравировано 775 номенклатурных листов карты масштаба три версты в дюйме; в те же годы офицеры КВТ проводили нивелировку и съемку по линиям активно строящихся железных дорог. На конец XIX - начало XX в. пришлось бурное развитие аэрофотосъёмки и аэрофотограмметрии в России, в котором корпус военных топографов принял непосредственное участие. [11] Характеризовать многогранную деятельность чиновников Корпуса топографов, их роль в картографировании земной поверхности, а равно и роль РГО в государственной системе Российской империи, могут слова председателя Распорядительного комитета Русского географического общества академика П. П. Семёнова-Тяньшанского генерал-губернатору Западной Сибири Н. Г. Казнакову с выражением благодарности за помощь Омскому отделу общества:

Спешу принести вашему высокопревосходительству выражение живейшей признательности Географического общества за благосклонное доставление Совету сведений о деятельности корпуса военных топографов штабс-капитана Орлова, командированного благодаря просвещенному вниманию Вашего высокопревосходительства к участию в экспедиции члена сотрудника императорского Русского Географического общества Г. Н. Потанина [12]

в Северо-Западную Монголию. Ваше постоянное просвещенное участие к научным интересам Географического общества уже много раз давало возможность присоединить к снаряжаемым обществом экспедициям чинов корпуса топографов и таким образом обогатить экспедиции материалами для картографии исследуемого пространства. Географическое общество с признательностью вспоминает при этом об экспедиции М. В. Певцова [13],о Вашем содействии первой экспедиции члена - сотрудника Потанина и Рафаилова, экспедиции Аминова [14] о водоразделе Оби и Енисея, о Вашем покровительстве экспедиции Пржевальского и других.

- Історія Омська і омської області

[15]


5. Діяльність Корпусу військових топографів на фронтах

Російсько-турецька війна (1828-1829 рр..) - "для огляду місць в тилу армії" були сформовані дві півроти по 8 офіцерів і 24 топографів і астрономічна група. Одна піврота випливала безпосередньо за армією і виробляла зйомку маршрутів, фортець, позицій, інша займалася зйомкою місцевості в тилу армії. Астрономічна група визначала астрономічні пункти, на основі яких в 1828 і 1829 рр.. піврота в Молдавії та Валахії і топографами інших частин в Болгарії була виконана зйомка в масштабі 2 версти в дюймі на площі 55 кв. верст. Розмноження маршрутних карт і планів фортець, а також друкування окремих аркушів карт по знімальним оригіналам вироблялися літографією при канцелярії генерал - квартірмейстра Головного штабу. Роботи, виконані на фронті були першим досвідом топогеодезичного забезпечення бойових дій військ російської армії.

Кримська війна (1853-1856 гг.) - під керівництвом полковника Ходзько І. І. був сформований топографічний загін, який займався зйомкою маршрутів, планів битв, табірних місць, а також території Туреччині на площі 9669 кв. верст - інструментально, 3765 кв. верст - полуінструментально і, 1885 кв. верст - глазомірним способом. [16] Після закінчення війни окружним військово-топографічним відділом вироблялися (1857 р.) топос'емки на геодезичній основі території Кавказького краю в масштабі дві версти в дюймі, а в окремих районах-в масштабі півверсти в дюймі.

Російсько-турецька війна (1877-1878 рр..) - до початку війни на всю територію ТВД крім оглядово-географічних карт масштабів 20 і 40 верст в дюймі, малася топографічна карта масштабу 10 верст в дюймі. Пятіверстка малася тільки на частину Кавказу й Туреччини, а двухверстка на частину Кавказу, прикордонну частину Туреччини і райони Балкан. Наприкінці 1876 р. при польовому штабі армії на Балканському ТВД, був сформований топографічний відділ чисельністю 17 чоловік, а в 1878 р. - в ньому складалося вже 102 офіцера і топографа. Під час цієї війни артилерійські офіцери Реутов і Семенов, використовуючи топографічну карту, вперше визначили відстань до цілі, ніж було покладено початок топографическому забезпеченню артилерії. [6] Досвід топогеодезичного забезпечення військ в роки російсько-турецької війни показав необхідність завчасно готувати топографічні карти на території ймовірних ТВД. [6 ]

Російсько-японська війна (1904-1905 рр..) - тільки на сьомий місяць війни, тобто в серпні 1904 р., одинадцятьма топографами були розпочаті зйомки в районі Мукдена. До квітня 1906 р. були сформовані три маньчжурські зйомки силами 302-х офіцерів та топографів під початком трьох генералів. [6] Таким чином, час було згаяно і навіть такі сили не змогли поліпшити топогеодезичного забезпечення Маньчжурської армії. Фактично, топогеодезичного забезпечення бойових дій було незадовільним: відсутні карти двухверстного масштабу; постачання наявними картами з Петербурга було скрутним.

Перша світова війна (1914-1918 рр..)-Досвід попередньої війни показав необхідність мати запас карт на власну територію і можливі ТВД. Акцент в ці роки був зроблений на збільшення чисельності особового складу картографічного закладу за рахунок частин Корпусу військових топографів, в результаті, з 1906 по 1914 р. було видрукувано 33000000 карт різних масштабів. До початку війни на складах малися:

  • полуверсткі і верстовкі західного прикордонного простору;
  • трехверстовкі Європейської Росії (однокрасочние із зображенням рельєфу штрихами;
  • десятіверстка Європейської Росії;
  • двадцатіверстка Європейської Росії, військово-дорожня;
  • сорокаверстка Середньої Росії, стратегічна.

[6] Були створені деякі запаси топографічних карт в п'яти західних округах, але потреби в великомасштабних картах, необхідних піхоті і артилерії, задоволено не було. До травня 1917 штатна чисельність Корпусу військових топографів була збільшена до 732 чоловік. [17] Для друку карт були залучені деякі приватні друкарні і видавництва Петербурга (ними видрукувано 58, 3 млн екз. карт різних масштабів), а картографічні закладу Корпуси до січня 1918 віддрукували 46 млн екз. Загальна кількість карт різних масштабів, віддрукованих під час війни, разом з довоєнними запасами склало 139, 6 млн екз. [6] Для порівняння інші держави віддрукували: Німеччина -275, Австро-Угорщина -65, Англія -32, Італія та Франція - по 20 млн екз. карт [18]


6. Список офіцерів свити його імператорської величності з квартирмейстерської частини, Генерального штабу та інших відомств, що зробили істотний вплив на становлення і розвиток Корпусу військових топографів і топографічне (топогеодезичні) забезпечення військ [19]

Офіцери Корпусу військових топографів

(Див. основну статтю Корпус військових топографів (список)


7. Ювілейна медаль

Аверс і реверс настільної ювілейної медалі "В пам'ять п'ятдесятиріччя Корпусу військових топографів. 1822-1872 рр.." СПб. монетний двір, 1872 р. Без підпису медальєра. Портрет Імператора за ескізом К. Шнітцшпана (Ch. Schnitzspahn). (Мідь, 229,97 гр. Діаметр 87 мм)

(Див. основну статтю Корпус військових топографів (список)


8. Начальники Корпусу військових топографів

Під час відсутності з об'єктивних причин штатного начальника Генерального (Головного) штабу, тимчасове виконання його обов'язків, звичайно, покладалися на начальника Військово-топографічного депо (Військово-топографічного відділу ГУ ГШ) - начальника Корпусу військових топографів.


9. Підсумки роботи Корпуси

Корпус військових топографів російської імператорської армії проіснував 95 років. Фахівцями корпусу здійснювалася підготовку кадрів; виконувалися астрономо-геодезичні, топографічні та картографічні роботи; виготовлялися топогеодезичні інструменти та прилади; проводилися наукові дослідження, обчислення координат астрономічних і геодезичних пунктів, складання каталогів та інше. Корпус виконав великий обсяг астрономогеодезіческіх робіт. Інструментальної топографічної зйомки виконано на площі 7425319 квадратних кілометрів, полуінструментальной і глазомірним - на площі 506 247 квадратних кілометра; визначено 3900 астрономічних пункту; геодезичних пунктів 1 класу точності - 3650; 2-го і 3-го класів - 63 736. [ 6] Картографічна діяльність Корпусу військових топографів і його картографічні закладу користувалися широкою популярністю в наукових колах і за їх межами. На всесвітніх виставках ( Відень, 1873 і Париж, 1895) Військово-топографічний відділ Головного штабу за виконання топографічних зйомок на великих територіях і гідності російських карт присудили премії, а у Відні - і почесний диплом виставки. Корпус військових топографів виконував свої роботи на науковій основі, тому їх відрізняє висока точність. Багато хто з них, наприклад градусні вимірювання, не втратили значення і в наші дні. Всі інструментальні топографічні зйомки на великих площах в різних районах Росії вироблялися на твердій геодезичній основі, що забезпечила створення точних топографічних карт. Корпус створив ряд карт, завдяки яким вивів російську картографію в XIX столітті на передові позиції світової картографії. [6]


9.1. Доля офіцерів КВТ після жовтневого перевороту 1917 року [23]

  • перейшло на бік РСЧА - не менше 85 відсотків офіцерів Корпусу військових топографів [24]
  • У 1921 р. в Белграді знаходилося офіцерів-емігрантів Корпусу військових топографів - 88 (деякі з них були прикомандировані до КВТ ще до перевороту з інших військових частин [25]
  • загинуло на фронтах громадянської війни - відомо про загибель лише одного офіцера КВТ (в районі Омська), якого під час проведення топографічної зйомки пограбували і зарубали червоноармійці. У тому числі - не менше 10 офіцерів загинуло від тифу.
  • репресовано в перші роки радянської влади - не менше 5 офіцерів. [26]
  • "Справа топографів" в 1923 р. - велика частина з засуджених через рік була покликана на службу знову.

10. Примітки

  1. Топографія.Інтернет-сайт - www.topogis.ru / zd.html (російська).
  2. В. Н. Філатов стаття генерал-майора Філатова - www.agentura.ru/dossier/russia/vtu/ (російська).
  3. До відома, роботи розпочаті офіцерами і чиновниками Корпусу військових топографів тривали аж до створення Єдиної державної геодезичної мережі в 1963 році.
  4. Хвостів В. Вступна стаття / / С. В. Сергєєв, Є. І. Долгов. Військові топографи Російської армії. - М ., 2001. - С. 4-5.
  5. Повний звід Законів Російської імперії. 1822 р. № 28, 901. Цитується за Історичний нарис діяльності Корпусу військових топографів 1822-1872 рр. .. - СПб. , 1972. - С. 82.
  6. 1 2 3 4 5 6 7 8 Про військово-топографічної службі та топогеодезичного забезпечення військ. РІО ВТС ВР СРСР. Москва. 1980 стр 48-52.
  7. С. В. Сергєєв, Є. І. Долгов. "Військові топографи Російської армії". Москва. 2001
  8. Жетон на згадку 75-річчя Корпусу військових топографів. Російська Імперія, 1897 р. Невідома майстерня. Без клейм. Срібло, золото, емаль, 15,58 м. Розміри 40,8 23 мм. Схоронність відмінна. Рідкісний. Належав Н. А. Крекову.
  9. О. Г. Чістовскій "геодезист ЧЕЙКІН" - do.gendocs.ru/docs/index-145474.html? page = 12.
  10. Олександр Севенко "Генерал від інфантерії Михайло Савицький" - zetgrodno.com / general-ot-infanterii-mihail-savick.
  11. Краснопевцев Б.В. "ОСНОВНІ ПОДІЇ В ІСТОРІЇ фотограмметрії в 19 і 20 століттях" - bvkras.narod.ru/HistoryFGM/HistoryFGM1.htm.
  12. Обручов В. / / Армійський збірник. 2008. № 12 Великий першовідкривач Азії Григорій Потанін - militera.lib.ru/explo/1/art/index_node340card36671.html.
  13. Музей мандрівника П. К. Козлова "Хроніка російських експедицій до Центральної Азії" - kozlov-museum.ru/history-azia/chronics /.
  14. Сайт "Таємниці віків" Перші дослідники Паміро-Алая - agesmystery.ru/node/1314.
  15. РГТ Известия Імп. Російського Географічного товариства, що видаються під ред. секретаря товариства. Звіти про роботу військових топографів - www.snor.ru/?an=sc_414_05 (російська).
  16. "Історичний нарис діяльності Корпусу військових топографів 1822-1872 рр.." СПб. 1872 Стр.365.
  17. Очевидність збільшення чисельності Корпуси до 1000 осіб була відзначена ще в статті І. Свищева "Наші військові карти" в газеті "Російський інвалід" № 214 від 5 октября1911 р., де також зазначалося: "... карти центральних районів в силу гіркій необхідності, у багатьох місцях застаріли .... "
  18. Саліщев К. А. Основи картоведенія, стр. 100. Цитується за книгою "Про військово-топографічної службі та топогеодезичного забезпечення військ". РІО ВТС ВР СРСР. Москва. 1980 стр 59.
  19. С. В. Сергєєв, Є. І. Долгов. "Військові Топографи Російської Армії". Москва. 2001 Р. Стор. 587-591
  20. А. І. Сапожников Російський генерал "голландської нації": граф П. К. Сухтелен - www.reenactor.ru/ARH/PDF/Sapoznikov_01.pdf (російська).
  21. Сайт "Російська імператорська армія" - www.regiment.ru/bio/F/38.htm (російська).
  22. Сайт "Імена на карті Арктики" - www.gpavet.narod.ru / shtubendorf.htm (російська).
  23. за даними військового історика С. В. Сергєєва
  24. І.В.Захарін "До питання про роль військових топографів РККА в 1918-1923 рр.." - veteranvtu.ru/history/memoris/49-k-voprosu-o-roli-voennykh-topografov-rkka-v-1918-1923 -gg.html (російська).
  25. Сергія Володимировича Волков "Трагедія російського офіцерства" - swolkov.narod.ru/tro/071.htm (російська).
  26. Сайт "Перші репресії колишніх офіцерів і початок справи" Весна" - www.xxl3.ru/krasnie/tinchenko/razd1-2.html (російська).

11. Коментарі

Література

  • С. В. Сергєєв, Є. І. Долгов. "Військові топографи Російської армії". Топографічна служба ВС РФ. Москва.: ЗАТ "СіДіПресс" 2001 р. ISBN 5-8443-0006-8
  • Є. І. Долгов, С. В. Сергєєв. "Військові топографи Червоної армії". Топографічна служба ВС РФ. Москва.: РІЦ МО РФ, 2005 р.
  • Історичний нарис діяльності Корпусу військових топографів 1822-1872. С.-Петербург. 1872
  • В. К. Сергєєв. Рукопис з історії Корпусу військових топографів.