Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Лак



План:


Введення

Лак - розчин органічних полімерів штучно синтезованих або природного походження (смоли), в різних органічних розчинниках або воді. При затвердінні утворює прозору, блискучу або матову плівку. В даний час існують лаки, що не містять у складі розчинників. Їх низьку в'язкість забезпечують олігомери, які здатні закаліть в присутності спеціальних речовин - затверджувачів або каталізаторів. Лаки умовно ділять на термопластичні і термореактивні. Затвердіння плівки лаку відбувається або за рахунок випаровування розчинника, або за рахунок хімічної реакції полімеризації.

Лаки являють собою розчини твердих речовин в рідинах, здатних або випаровуватися, або висихати; тверді речовини - різні смоли, а рідинами-розчинниками служать етиловий (винний) і метиловий (деревне) спирти, ефірні і рослинні висихають масла. Смоляний розчин, накладений на лакується, висихає, залишаючи тонку, прозору і блискучу плівку (у практиці звану лакуванням), властивості та якості якої визначають гідності взятого лаку.

На іноземних мовах слова фр. laque , ньому. Lack означають фарбу, одержувану осадженням органічних барвистих пігментів металевими солями. Такі фарби по-російськи називаються Баканов, а російське слово "лак", як позначення рідини із зазначеними вище властивостями, в західній Європі перекладається словами англ. varnish , ньому. Firniss , фр. vernis .

Існує безліч різних смол, що йдуть для виробництва лаків; вони відрізняються один від одного за своїми властивостями, в залежності від яких знаходяться і достоїнства одержуваних лаків. Майже всі смоли розчиняються в рослинних оліях і лише небагато в ефірних маслах і спиртах. Смоли, що відрізняються особливою твердістю і тугоплавкістю, називаються копалень. З рідин як розчинники в лаковому виробництві найбільш споживані: звичайний спирт, різні сорти скипидару і лляне масло. За цим розчинників лаки поділяються на три головні групи: лаки спиртові, скипидарні та масляні. Кожна з названих груп має свій підбір смол, відрізняється своїми характерними властивостями і призначенням; виробництво лаків кожної групи вимагає особливих прийомів і пристосувань. Винахід лаку в Європі приписують німецькому ченцеві Феофіла, який жив у XII столітті; в перший час приготування їх було обставлено таємницями і велося келійні чином. Треба думати, що перші лаки європейського виробництва були спиртовими, а першим лаковим заводом на континенті Європи слід вважати завод французького хіміка Шене, побудований в 1803 р.

Виробництво масляних лаків довгий час було привілей Англії, і тільки коли Америка, Португалія та Голландія стали забезпечувати європейські ринки такими ж смолами і копалень, якими Англія у себе користувалася монопольно зі своїх колоній, лакове виробництво зробилося загальнодоступним; однак, виникнення олійно-лакових заводів почалося лише з початку 60-х р. XIX століття, тобто збігається з оприлюдненням досліджень французького хіміка Віолета про лаки в 1862 р.

У Росії початок виробництва олійних екіпажним лаків збіглося з розвитком мережі залізниць. Першим російським заводом високих сортів масляних лаків з'явився завод фірми І. С. Оссовецкого і К о, заснований в 1874 р. в Москві.


1. Спиртові лаки

Спиртової лак - це простий розчин смоли в винному або деревному спирті. Останній самостійно вживається дуже рідко, але часто служить домішкою винного спирту з метою здешевлення лаку. З смол застосовуються шерлак (або шелак), сандарак і мастика. Смола подрібнюється в тонкий порошок і заливається спиртом в 92-95 , в скляних бутлях або балонах; розчинення ведеться при кімнатній температурі і прискорюється постійним збовтуванням. Смола береться завжди в надлишку, з метою отримання насиченого розчину. Так приготований лак проціджується. Ця операція в виробництві спиртових лаків вважається найважчою, вона на різних заводах ведеться різному і ретельно охороняється від сторонніх, зважаючи секретом заводів.

Звичайне проціджування вчиняється c допомогою скляних воронок, викладених повстю або сукняним цеділку; воронки прикриваються стеклами з дрібними віддушинами для доступу повітря. Проціджування йде вельми повільно і завжди пов'язане з втратою спирту. Спиртові лаки одержують назву від смол, на яких вони приготовлені. Так, розрізняють лаки Шелачні, сандарачние і сандарачно-Шелачні. Мастика самостійно не вживається і служить підмішування до названих смолам. Підміна мастики м'якшить лакову плівку, але збільшує її блиск. Лак спиртової, розріджений спиртом, називається політурою. Кроме упомянутых подразделений, спиртовые лаки и политуры ещё получают свои названия от цвета, в который окрашены; так известны красные, жёлтые, белые и различные цветные лакокрасочные материалы. Спиртовые лаки идут для лакировки и полировки деревянных изделий. Лаковый слой не выносит влияний наружной атмосферы и особенно боится сырости и резких перемен температуры; в закрытых же помещениях, при обыкновенных условиях комнатного воздуха, сохраняется долго.

По твёрдости слоя первое место принадлежит лакам шеллачным; сандарачные лаки дают более мягкую лакировку, но они всегда получаются светлее. Цветные лаки подкрашиваются анилиновыми красками, готовятся обыкновенно на сандараке с примесью мастики, служат для лакировки металлических изделий, игрушек, оловянных капсулей и пр. Цвет их, по неустойчивости анилиновых пигментов, весьма непрочен.


2. Скипидарные лаки

Подобно спиртовым, приготовляются простым растворением смол в скипидаре. Скипидарные лаки подразделяются на белые и чёрные; для приготовления первых служит смола даммаровая, для чёрных - асфальт. Даммаровые лаки обыкновенно ценятся по своему оттенку; самые светлые, почти белые, называются эмалевыми. Лаки даммаровые, желтоватые, готовятся трёх сортов, обозначаемых № 1, 2 и 3, всё отличие которых заключается в густоте оттенка; чем лак светлее, тем он ценится дороже и идёт под № 1. Подразделение на сорта асфальтовых лаков делается в зависимости от подмеси канифоли (гарпиуса), служащей для удешевления этих лаков в ущерб их качества. Асфальтовых лаков также имеется три сорта, означаемых в торговле № 1, 2 и 3.

Производство скипидарных лаков обыкновенно связано с производством лаков масляных, тогда как производство спиртовых лаков с производством масляных и скипидарных ничего общего не имеет. Лаки скипидарные приготовляются следующим образом: смолы даммара или асфальт дробятся на куски величиной в орех и в таком виде всыпаются в медный котелок, подогреваемый на очаге. При темп. около 200 C даммара и асфальт размягчаются (смолы, назначаемые для скипидарных лаков, до жидкой плавки доводить не следует; размягчённая смола снимается с очага и обливается в котелке скипидаром, который быстро смешивается со смолой, для чего следует только тщательно перемешивать их железной лопаткой, мешалкой, и скипидар прибавлять малыми порциями. Обыкновенно приливается на 10 частей смолы к 30 ч. скипидара по весу. Лак, таким образом приготовленный, в теплом состоянии сливается в отстойные резервуары, где отстаивается от 2 до 3 недель, и затем уже поступает в торговлю. Применение скипидарных лаков довольно ограничено; их лаковая плёнка мягка, гигроскопична и влияния внешней атмосферы не выдерживает. Все сорта даммаровых лаков употребляются для лакировки поверхностей, окрашенных в белый или в самые светлые колеры. Чёрный, асфальтовый лак идёт для лакировки дешёвых железных изделий или самых простых малярных того же цвета окрасок.


3. Масляные лаки

Пользуются самым обширным и разнообразным применением, поэтому и ассортимент их весьма многочислен. Материалами для производства масляных лаков служат льняное масло, скипидар и различные сорта копалов. Льняное масло идёт в виде олифы, которую заготовляют ранее. Скипидар употребляется только высокой очистки, обыкновенно для лакового дела берут скипидары франц. и американский, получаемые при производстве канифоли. Из копалов - самого важного материала - пользуются особым предпочтением все сорта копала-каури, копала-манилла, занзибар, ангола, сиерра-леона и копал вестиндский (хрустальный). От выбора всех поименованных материалов зависят качества и достоинства масляных Л. Производство масляных Л. более сложно, чем спиртовых и скипидарных; кроме того, здесь требуется особенный навык, опыт и тщательное наблюдение. Всё производство состоит из следующих операций:

  1. приготовление олифы
  2. сортування
  3. дроблення
  4. плавление копалов
  5. варка лака
  6. отстаивание

Лаковая олифа приготовляется из сухого, отстойного льняного масла; масло подогревается до температуры 260 C в особом медном открытом котле на голом огне и во время варки олифы в него прибавляют немного свинцового сахара и борно-кислого марганца. Сваренная олифа должна на пробном стекле высыхать в течение 18 часов, не давать отлипи и представлять собой прозрачную бесцветную, блестящую и эластичную плёнку. Такая олифа является не только растворителем копалов, но сама служит главным составным элементом лаковой оболочки. Линоксеин олифы, соединяясь с копалами, уничтожает их хрупкость, даёт эластичность лаковой плёнке и служит важным условием прочности и устойчивости масляной лакировки. Лаковая олифа заготовляется в запас, сохраняется в отстойных резервуарах и только в чистом, отстоянном виде идёт для приготовления лака.

Сортировка копалов играет также важную роль в производстве. Торговые их сорта получаются в кусках различной величины, различной степени прозрачности и цвета и даже различной твёрдости. При сортировке отбираются куски, однородные по цвету, чистоте, величине и твёрдости, и каждый сорт в отдельности служит для приготовления особого сорта или № Л. Дробление копалов производится помощью ручной машинки, употребляемой для колки сахара; при известном навыке один человек в день может надробить около 6 пудов копала.

Отсортированный, дроблёный копал поступает в плавку и затем в варку Л. Большинство масляных Л. производится из смешения нескольких сортов копала. Подбор и относительная пропорция их для приготовления известн. сорта или, как говорят, специальности Л. и составляет обыкновенно секрет заводов. Комбинации смешений, ввиду огромного выбора копалов и др. смол, бесчисленны, и всякий завод имеет свои приёмы и рецепты. Различные копалы имеют различную твёрдость, а следовательно, и различную температуру плавления. Есть копалы, как занзибар, сиерра-леона и др., плавящиеся выше 400 C, поэтому при плавлении следует соблюдать такой порядок, чтобы в плавильные котлы засыпалась раньше порция тугоплавкого копала и после её расплавления прибавлялись требуемые по рецептам более легкоплавкие копалы и др. смолы. Эта предосторожность уменьшает пригорание смол и даёт болеесветлые оттенки Л., но на практике почтивсегда мастера смешивают сразу дробленыекопалы и смесь подвергают одновременнойплавке. Плавка и варка представляют собой самые сложные и трудные операции в производстве Л. При плавлении копалов происходит обильное выделение летучих продуктов, легко воспламеняемых, поэтому устройство лаковарных очагов требует специальных приспособлений. Плавка копалов и варка Л. на крупных заводах производятся в больших медных котлах ёмкостью в 30-40 вёдер (370-490 литров), помещаемых на очагах, устроенных в полу лаковарни. Над котлом находится воронкообразный железный колпак, с тягой, для отвода летучих продуктов. Котёл снабжён цепью, посредствомкоторой, с помощью установленного вблизи крана, он во всякое время может быть снятс очага. Во всё время плавки, начало которой определяется появлением тяжёлых паров и газов в виде дыма, копал перемешивается железной мешалкой.

По окончании плавки, что узнаётся по прекращению выделения дыма, котёл снимают с очага, и в расплавленный копал, при постоянном перемешивании, вливают по частям определённую порцию олифы, предварительно подогретой до 250 C; затем котёл опять устанавливают на очаг и начинают варку. Эта операция требует особенного знания и опыта. Всё достоинство Л. зависит от определения конца его варки. Л. недоваренный или переваренный бракуется. Конец варки определяется постоянными пробами варимого Л. Пробы эти производятся помощью стекляннойпалочки, которой варимый Л. берут каплями на плоское стекло, и по цвету, густоте и липкости этих капель узнают окончание варки.

Сваренный Л. снимают с очага и дают остыть до 200 C По достижения этой температуры начинают, при постоянном перемешивании, приливать по частям заранее отвешенную порцию скипидара, причём котёл помещают под колпаком с тягой, так как разбавка Л. скипидаром сопровождается сильным выделением паров и газов. Затем Л. дают остыть и остывший, готовый лак сливают в отстойные резервуары.

На малых заводах, а некоторые Л. и на заводах крупных варят в медных котелках меньшего размера, ёмкость которых не превосходит 4-5 вёдер (50-60 литров). Для таких котелков (ручных) устраиваются особые очаги и самые котелки имеют специальную конструкцию со шлемом, отводящим газы в вытяжную трубу, и отверстием, через которое помощью мешалки производится постоянное перемешивание содержимого котелка. Плавка и варка производятся точно так же, как и в больших котлах.

Класичним рецептом масляного Л. вважається наступний: 14 ч. копала, 43 ч. оліфи і 25 ч. скипидару. При цьому, однак, слід зауважити, що всю суть лакового виробництва складають вибір і пропорція копалень, особливості приготування оліфи і спосіб плавлення копали й варіння Л. Відстоювання масляних Л. проводиться в особливих відстійних відділеннях, де поміщаються відповідні резервуари. Відстійне відділення повинне мати температуру не нижче 20 Р (25 C) і бути вільним від вогкості. Резервуари робляться з котельного заліза місткістю від 50 до 100 пд. (820-1640 Кг.) Л. Для кожного сорту Л. повинно мати, принаймні, два резервуари, так як відстоювання триває не менше 6-ти місяців. Відстояний Л. переливається і запаюється в бляшані галони, що вміщають від 5 ФН. (2 Кг.) До 1 пд. (16 Кг.) Л., в яких Л. і надходять у продаж. Масляні Л. підрозділяються на екіпажні, малярні та спеціальні. Між екіпажної Л. відрізняють: Л. підготовчий - для підготовки поверхні під фарбування, Л. під № 2 і 3 - для перших слоевлакіровкі за забарвленням під шліфування і Л. № 1 і № 0 - для останніх шарів лакування екіпажів. З Л. малярних відзначимо Л. статеві, яких буває кілька номерів, за кольором і якістю. Вони відрізняються особливою твердістю плівки і йдуть для лакування фарбованих підлог. Л. малярні копалового, копати-бурштинові - теж по кілька номерів - призначаються взагалі для лакування по дереву і по всякій забарвленні, якщо потрібно блиск і якщо поверхня піддається впливам зовнішньої атмосфери. З лаків спеціальних мають велике значення різні сорти Л.: шкіряних, клееночних, шпалерних, жерстяних, чорних японських і пр.


4. Автомобільні лаки

По суті, автомобільний лак являє собою дуже прозору алкіду смолу найвищого ступеня очищення із спеціальними добавками.

Прозорий лак HS (аш ес) найвищої якості використовується при вторинному ремонті автомобілів, і при роботах, пов'язаних з дизайном автомобілів. Це лак високої прозорості, який забезпечує найвищу якість поверхні, чудову яскравість і блиск. Він стійкий до атмосферних дій, ультрафіолету, має відмінну еластичність і чудово полірується.

В залежності від країни-виробника і марки автомобіля, можуть використовуватися лаки різних фірм. Не секрет, що при виробництві автомобілів у різних країнах використовують різні технології, наприклад, при виробництві своїх авто німецькі виробники звертаються до режиму сушіння у високотемпературних камерах, що істотно заощаджує час. Але при цьому не заощаджує ресурси і електроенергію. А ось японський автопром, внаслідок обмеженості ресурсів за географічним положенням, пішов іншим шляхом, там сушка проводиться з використанням мінімальної кількості електроенергії і тепла, при цьому прискорення процесу досягається за рахунок хімічного каталізу і спеціальних хімічних прискорювачів сушіння.

Даний лак має достатню міцність, але дотримуватися при цьому деякі запобіжні заходи все таки необхідно. Вкрай не рекомендується протирати брудний автомобіль ганчірками, щітками або іншими жорсткими пристосуваннями, особливо в сухому стані. Також, досить серйозні проблеми можуть викликати сумки, коробки та інші предмети, поставлені на брудний кузов, і згодом з нього зняті або пересунути (частинки пилу і піску, завжди незримо присутні на кузові автомобіля, зіграють роль абразиву, і залишать на Вашому авто глибокі подряпини , які згодом усунути буде досить складно).


5. Будівельні лаки. Загальні відомості

Лаки - велика група матеріалів, що представляють собою розчини плівкоутворюючих речовин (смол або полімерів) в органічних розчинниках або воді. Після висихання вони утворюють тверду прозору (безбарвну або кольорову) плівку.

Лаки використовують для одержання прозорих покриттів, коли потрібно захистити й одночасно зберегти або особливо підкреслити структуру поверхні, що фарбується, головним чином цінних порід деревини. У цьому випадку лак наносять на підготовлену поверхню виробу. Лак як останній шар у системі багатошарового покриття додасть йому гарний зовнішній вигляд і підвищить експлуатаційні властивості.

Бітумні лаки одержують із бітумів спеціальних марок з додаванням різних смол, масел. При висиханні бітумні лаки утворюють чорну плівку, що володіє стійкістю до води і деяких хімічних реагентів. Однак антикорозійні властивості бітумної плівки в атмосферних умовах недостатньо високі. Найчастіше бітумні матеріали (лак БТ-577, фарби БТ-177 і БТ-184) застосовують для тимчасового захисту металу, тому що вони значно дешевші інших матеріалів.

Масляні лаки одержують розчиненням природних або штучних смол у висихаючих рослинних оліях з додаванням сикативів і розчинників. З природних смол частіше застосовують каніфоль, шелак і бурштин. Копалень, діммару, сандарак, мастиці, акароід, що ввозяться з Індії та інших країн, використовують в основному для художньої та декоративного розпису. Природні смоли, крім каніфолі і бурштину, є дефіцитними матеріалами і застосовуються обмежено. Їх замінюють синтетичними смолами (полімерами) - перхлорвінілом, алкідними, інден-кумаронові, фенолформальдегідними та ін

Як правило, масляні лаки утворюють тверді прозорі плівки жовтуватого кольору. Внаслідок низької атмосферостійкості покриттів масляні лаки використовуються для обробки виробів усередині приміщень, наприклад для додання блиску зношеним покриттям дерев'яних підлог.

Алкідні лаки - найбільш поширені в побуті із застосовуваних лаків. Являють собою розчини в органічних розчинниках синтетичних алкідних (пентафталевих або гліфталевих) смол. Плівки алкідних лаків тверді, прозорі, слабко пофарбовані; мають гарну адгезію до всіляких поверхонь, водостійкі. Застосовуються як для внутрішніх, так і для зовнішніх робіт. (Хоча традиційно лаки рідко використовуються при виконанні зовнішніх робіт.)

У побуті алкідні лаки помилково називають масляними. Це невірно тому, що хоча при виготовленні алкідних смол і застосовуються рослинні олії, за хімічним складом і будовою алкідні лаки відрізняються від масляних, а по властивостях істотно перевершують їх.

Наведемо основні відомості про найбільш придатних для застосування в домашніх умовах алкідних лаках.

Лак ГФ-166 (ПФ-283) являє собою розчин модифікованої рослинними оліями алкідноі гліфталевої (пентафталевой) смоли в органічному розчиннику з додаванням сикативу НФ-1. Дає однорідну глянсову прозору плівку. Призначений для покриття по масляним фарбам, дерев'яних і металевих поверхнях зовні і всередині приміщень. Наноситься пензлем, валиком або фарборозпилювачем. Розбавляється при необхідності уайт-спіритом або розчинником РС-2. Витрата лаку на одношарове покриття - 70-75 г/м2. Тривалість висихання одношарового покриття - 48 годин.

Лак ГФ-177 являє собою розчин гліфталевих смоли, модифікованої бавовняним маслом, в органічних розчинниках з додаванням сикативу. Призначений для покриття дерев'яних, загрунтованих або пофарбованих металевих поверхонь, експлуатованих в атмосферних умовах. Рекомендується також для фарбування кухонних меблів. Перед роботою лак розбавляють розчинниками 649, 650, РС-2, сольвентом або скипидаром і фільтрують через 2 шари марлі. Дерев'яні поверхні для збереження рекомендується додатково обробити протигнильними складами, провести порозаполненіе і забарвити (наприклад, обробити морилкою). Загрунтовану або раніше забарвлену металеву поверхню слід прошліфувати і протерти уайт-спіритом. Тривалість сушіння одношарового покриття - 24 години, пензлем другий шар лаку наносять через 36 годин. Витрата лаку на одношарове покриття - 60 - 90 г/м2.

Нітролак (нітроцелюлозні лаки) одержують шляхом розчинення нітрату целюлози в суміші активних органічних розчинників. Властивості лаків регулюють введенням у композицію різних смол (алкідних, аміноформальдегідною та ін.) Нітролаки утворять тверді прозорі, практично безбарвні швидковисихаючі плівки. Найчастіше нітролаки (НЦ-221, НЦ-222, НЦ-218, НЦ-228 та ін) застосовують для лакування виробів з дерева.

Епоксидні лаки являють собою розчини епоксидних смол в органічних розчинниках. Перед лакуванням до них додають затверджувач, кількість якого залежить від типу смоли і затверджувача, умов затвердіння і вказується в інструкціях по застосуванню. Лакові плівки мають високими водо-і лугостійкість, механічною щільністю, адгезією до різних матеріалів, однак недостатньо атмосферостійкі. У побуті епоксидні лаки часто використовуються для приготування шпаклівок, склеювання, виготовлення сувенірів та інших цілей.

Спиртові лаки і політури одержують розчиненням в спирті деяких природних смол-шелаку, сандараку (концентрація лаку 30-45%, політури 15-25%). Ці матеріали дають покриття з хорошою механічною міцністю й адгезією до різних поверхонь, високим блиском. Покриття добре поліруються, але відрізняються низькою водостійкістю.

Масляні і спиртові лаки випускаються в незначних кількостях через дефіцитного і дорогого природного сировини. Застосовуються вони переважно для спеціальних цілей, наприклад при виготовленні музичних інструментів.

Нефтеполімерні лаки - нова група лаків, які істотно дешевше масляно-смоляних, але здатні замінити останні, перевершуючи їх по стійкості до дії миючих засобів і різних реагентів.

Ці лаки (НП-2129, НП-2130) отримують у вигляді композицій, розчинів нефтеполімерних смол в органічних розчинниках з різними добавками, що модифікують.

Алкідно-карбамідні лаки (МЧ-52) являють собою розчин в органічних розчинниках композиції смоли алкіду з аміноформальдегідною (карбамідо-меламіноформальдегідною) або узятих разом у певному співвідношенні. Висихають на повітрі при нормальній температурі тільки при введенні в них перед використанням заданої кількості кислотних затверджувачів. З затверджувачем термін придатності лаку обмежується від декількох годин до декількох діб. Такі матеріали можуть висихати і без отверджувача, але при гарячій сушці (80-120 C). Алкідно-карбамідні лаки з отверджувачами утворюють досить швидко висихають на повітрі плівки, що відрізняються підвищеною твердістю, хорошими водо-і зносостійкістю. Застосовуються ці лаки для покриття паркетних підлог, меблів і різних виробів з деревини, експлуатованих усередині приміщення.

Поліуретанові й алкідноуретанові лаки дають плівки, що володіють ісключітельновисокімі механічною міцністю і зносостійкістю. Ними лакують паркетні підлоги, меблі, музичні інструменти.

Поліакрілатних лак АК-156 являє собою розчин акрилового сополімеру в суміші органічних розчинників з добавками органічних барвників. Призначений для створення декоративного покриття по металу, склу та дереву різних порід. Лак надає деревині необхідний відтінок і підкреслює її текстуру, захищає матеріали від атмосферних впливі. Випускається різних кольорів: кольору, жовтий, помаранчевий, червоний, блакитний, зелений, коричневий.

Перед нанесенням лак слід ретельно перемішати, при необхідності можна розбавити ацетоном або розчинником 646. Тривалість сушіння кожного шару - 24 години, для одношарового покриття потрібно 60 г/м2 лаку.

Особливо слід зупинитися на спеціальних лакових складах, використовуваних для захисту деревини. Ці лаки надають поверхні декоративний вигляд, одночасно захищає деревину від цвілі, гниття, пошкодження комахами і атмосферних впливів. Випускається різних кольорів. Застосовуються для зовнішніх і внутрішніх робіт. Їм можна обробляти дерев'яні зовнішні стіни, карнизи, двері, вікна і т. д. Вони надійно захищають деревину від освіти цвілі і загнивання протягом декількох років.




Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Лак для нігтів
Лак для волосся
Лак-кі-Парл (округ, Міннесота)
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru