Ланселот

Ланселот і Гвіневра

Ланселот Озерний (Ланцелот, фр. Lancelot du Lac , англ. Lancelot of the Lake , Також Launcelot) - в легендах про короля Артура і заснованих на них лицарських романах - славнозвісний з лицарів Круглого столу.

Сюжет Ланселота складають чудове виховання Ланселота Дівою Озера (звідки його прізвисько), численні перипетії його любові до королеви Гвіневре - дружині короля Артура, марне його участь у пошуках святого Грааля, добути який йому перешкоджає тяжіє над ним гріх перелюбства, магічні чари помилкової Гвіневри, зачаття їм чистого від гріха Галахада, овладевающего Граалем, покаяння і смерть Ланселота.


1. Життєпис

1.1. Народження і виховання

Батьками Ланселота були король Бан і королева Елейн в країні Бенвік ( Бретань). (Згідно з деякими версіями, його початковим (або хрестильним) ім'ям було "Галахад", але він змінив ім'я, і ​​пізніше так був названий його син).

Король Бан втік зі своєї країни і помер. Його дружина віддала немовля дружелюбно настроєною феї - Діві Озера, яка виховала хлопчика.

1.2. Пошуки Грааля

Потрапивши в Камелот, він полюбив королеву Гвіневру, і вона також полюбила його. В ім'я своєї Прекрасної Дами він здійснив безліч подвигів. Зокрема, порятунок викраденої королеви від сера Мелеаганта лягло в основу "Лицаря у візку" Кретьєна де Труа: якось Гвіневру викрав сер Мелегант і, щоб дістатися до його замку, Ланселоту довелося поступитися своїм благородством і скористатися візком (з точки зору лицарської моралі - ганебне діяння, бо в ній возили тільки злочинців).


1.2.1. Народження Галахада

Матір'ю Галахада стала Елейн, дочка короля Пелес з Корбеніка (родича Йосифа Аримафейського і зберігача Грааля), яка намагалася спокусити лицаря. Ланселот, будучи в гостях у її батька, відмовлявся від подібної "честі", але придворна дама Бруз навела на дівчину чари, і та стала схожа на Гвіневру. Коли Ланселот дізнався про обман, було вже пізно.

Через деякий час Елейн прибула до двору, чим викликала ревнощі королеви Гвіневри. Завдяки чарам Бруз Ланселот знову провів з нею ніч. Гвіневра розгнівалась на свого лицаря і прогнала його. Ланселот збожеволів від горя, і поневірявся "дурником" цілих два роки, і ніхто не приймав його за лицаря, і не знав, де він. Його товариші по Круглому столу шукали його, але марно.

Якось Ланселот забрів у Корбенік. Незважаючи на те, що він був у блазнівському вбранні, Елейн дізналася улюбленого і зцілила його силою Грааля. Він оселився з нею в замку Бліант на острові. А коли їх синові було вже 14 років, Ланселот на прохання своїх друзів повернувся в Камелот і його зв'язок з королевою відновилася.

Згідно з іншою версією легенди, Ланселот зійшовся з Елейн, дочкою Пелеаса, лише одного разу, і ніколи більше Гвіневре не змінював.


1.3. Любов до Гвіневре

Королева періодично гневалась на свого вірного лицаря і проганяла його геть від свого двору. Ланселот був ідеальним закоханим, fin amant, т.е лицарем, який повинен любити тільки одну даму, жертвувати заради неї всім, навіть своїм життям і честю.

"Бо ви - чемний з усіх лицарів на світі і всім дамам і дівчатам покірний слуга. Але є одне, сер лицар, чого, здається мені, вам не вистачає: ви лицар нежонатий, а не хочете полюбити якусь дівицю або благородну даму. Розповідають, що ви любите королеву Гвіневера і що вона зуміла чарами і чаклунством зробити так, щоб ви ніколи нікого, крім неї, не полюбили і щоб жодна інша жінка не радувала красою вашого погляду. І про те багато хто в цій країні і високого роду і низького вельми горюють ". Томас Мелорі


1.4. Трагічна розв'язка і смерть короля Артура

2. Взаємовідносини

  • батьки:
    • Бан, король Бенвіка
    • Елейн, королева
  • вихователька:
  • сюзерен:
  • кохана:
  • чоловіка / співмешканка:
    • Елейн, дочка короля Пелес (Олена, дочка Пеллеаса)
  • син:
  • інші родичі:
    • сер Ектор (Hector de Maris) - єдинокровний брат, побічний син короля Бана
    • сер Ліонель - кузен, син Борі Старшого, брата короля Бана
    • сер Борі Молодший - кузен, син Борі Старшого, брата короля Бана

3. Джерела складання образу

  • легенди про Трістана та Ізольду
  • бретонські легенди
  • "Прото-Ланцелет"
  • "Лицар у візку" Кретьєна де Труа - перший твір, зосереджене на Ланселот
  • "Ланцелет" Ульріха фон Цацікховена
  • "Книга про Ланселот і королеві Гіневри" (The Book of Sir Launcelot and Queen Guinevre), Томас Мелорі

4. Обробка сюжету в літературі

Сюжет Ланселота з'являється в артурівського циклу порівняно пізно. Його зовсім не знають кельтські джерела, не порушені французьким впливом.

У віршованому куртуазном епосі його розробляють: " Лицар воза "(Le chevalier de la charrette) Кретьєна де Труа та "Ланцелот" Ульріха фон Цацікхофен [кінець XII в.]; Ланселот грає також більш чи менш важливу роль в ряді менш значних романів, як "Diu Krne" Гейнріха фон дем Тюрлін (бл. 1215), "Рігомер" та ін

У прозовому французькому романі XIII століття, що представляє розкладання і циклізації куртуазного епосу, сюжет Ланселота стає в центрі оповідання; до нього пристосовуються, з ним контамініруются сюжетні цикли Мерліна, пошуків святого Грааля і загибелі короля Артура. Так створюється близько 1215 великий прозовий роман про Ланселот, який лежить в основі численних переробок і переказів майже на всіх європейських мовах - німецькою (Ульріх Фюетерер і його продовжувачі), голландською, італійською, англійською (куди відноситься і друкована "Mort d'Arthure" Томаса Мелорі, XV століття), іспанською, португальською. Він протягом століть визначав тематику лицарського роману.

Все історично засвідчені обробки сюжету Ланселота у своїй основній частині без особливих труднощів можуть бути зведені до "Chevalier de la charrette" Кретьєна.


4.1. Аналіз сюжетної лінії

Таким чином сюжет Ланселота в його основній частині - прославлянні порушує узи церковного шлюбу і обітниці феодальної вірності любові васала і королеви - оформляється у Кретьєна де Труа, основоположника і видатного майстра куртуазної літератури у Франції, в романі, написаному по натяку самого автора для пропаганди нового " куртуазного "світогляду і нового погляди на любов.

Сюжет Ланселота є частиною цієї літератури - виразниці перших проблисків нового індивідуалістичного світогляду, з його реабілітацією земної радості і земної любові, з його сублімацією сексуальних відносин у формі "служіння дамі" (див. Куртуазна література). Традиційні елементи сюжету - якщо такі взагалі були - втрачають у порівнянні з нової тематичної установкою свою значимість. Можливо, як припускають деякі дослідники, що історія Ланселота і Гвіневри являє собою (як і історія Кліджеса і Феніси в іншому романі Кретьєна) лише "куртуазну" переробку сюжету Трістана та Ізольди).

У всякому разі індивідуалістична і антицерковна загостреність сюжету була сприйнята досить чітко. Про це свідчить величезна популярність сюжету в епоху починається розпаду феодалізму; про це свідчить і оцінка сюжету Ланселота у Данте, що вкладає в уста Франчески да Ріміні знамениту посилання на роман про Ланселот (" Божественна комедія "," Пекло ", п. V, терцини 43-46).

Момент протесту проти традиційних форм ідеології та побуту в сюжеті Ланселота не вислизнув і від Теннісона : поет-лауреат процвітаючої вікторіанської буржуазії сприймає і трактує як суто "ганебний" і "гріховний", що підриває підвалини суспільства, епізод любові Ланселота і Гвіневри ("Idylls of the King").


5. У масовій культурі

5.1. У кінематографі


6. Бібліографія

  • I. Видання текстів: "Chevalier de la charrette" Кретьєна - найкраще видання: W. Foerster, Halle, 1899;

також відомі видання:

    • Roman de Rigomer, W. Foerster, 1908;
    • Lanzelet, KA Hahn, Frankfurt a / M., 1845;
    • Diu Krne, Sholl, Stuttgart, 1852;
  • прозаїчний французький роман, що зберігся в численних рукописах та друкованих виданнях з XV століття - The vulgate version of the Arthurian romances, ed. by HO Sommer, Washington, 1908 - 1911;

Der altfranzsische Prosaroman von Lancelot del Lac, Marburger Beitrge, 2, 6, 8, 1911 - 1912;

  • переказ на французький сучасний яз.: Paris G., Les romans de la table ronde, P., 1868 - 1877, III-IV;
  • прозаїчна версія німецького переказу Фюетерера, Peter, 1886 (Bibliothek des lit. Vereins in Stuttgart);
  • среднеголландскій віршований переказ, вид. Jonckbloet, s'Gravenhage, 1846;
  • англійська (шотландський) переказ XV століття, Stevenson, 1865;
  • англійська прозаїчний переказ - Т. Мелорі (Mort d'Arthure) - ряд видань, найкраще: О. Sommer, London, 1899; італійський
  • прозаїчний переказ - стародруки изд., 1558, перевидано 1862.
  • II. Bchtold, Lanzelet des Ulrich von Zatzikhofen, Frauenfeld, 1870; Maertens P., Zur Lancelotsage, Strassburg, 1880; Weston JL, The Legend of sir Lancelot du Lac, London, 1901; Lot F., tude sur Lancelot en prose, P., 1918. Див "Куртуазна література", "Роман" (розд. "Роман лицарський").