Люксембурзький мову

Люксембурзький мова (самоназв. - Ltzebuergesch) - один з мов повсякденного спілкування населення Люксембургу (поряд з французьким та німецьким). Отримав статус офіційного тільки в 1984.

1. Класифікація

Відноситься до індоєвропейської сім'ї мов ( Германські мови). За німецької діалектології мова класифікується як західнонімецький, средненемецкого культурний діалект, що відноситься до Мозельськіє-франкським (средненемецкого група є підгрупою верхньонімецької).

За класифікацію люксембурзького як окремої мови говорить те, що носії стандартного німецького (верхньонімецької - Hochdeutsch) як рідного зазнають великих труднощів у розумінні люксембурзької мови. Проти - те, що немає чіткої мовної кордону люксембурзького з сусідніми німецькими діалектами.

Існують різні діалектні форми люксембурзького: Areler, Eechternoocher, Klirrwer, Miseler, Veiner, Weelzer і т. д. Із заходу на схід люксембурзький поступово переходить в інші Мозельськіє-франкські діалекти.

2. Особливості люксембурзького мови

До особливостей люксембурзького мови, що відрізняє його від стандартного німецького, можна віднести наступне:

• Непослідовне здійснення " другий пересування (перебою) приголосних" , характерне для багатьох средненемецкого діалектів. Так глухим щілинним і аффриката в літературному німецькій мові можуть відповідати глухі смичние в люксембурзькому (тобто більш давні форми): СР ньому. was - люкс. wat - " що ", нім. Apfel - люкс. Apel -" яблуко ", але з іншої сторони ньому. Fu - люкс. Fu -" нога ".

• Велика кількість запозичень з французької мови: СР ньому. vorschlagen - "пропонувати", але люкс. proposieren, від франц. proposer.

• Ряд слів відрізняються від відповідних у стандартному німецькою, але мають еквіваленти в діалектах, напр. люкс. Gromper - "картопля", але ньому. Kartoffel, франц. pomme de terre.

Писемність на основі латинського алфавіту. Єдині та обов'язкові правила правопису затверджені указом від 10 жовтня 1976 р., невеликі зміни внесено 30 липня 1999 р.

3. Географічне положення

Число говорять в світі - 300 000 чол., З них 250 000 - в Великому Герцогстві Люксембург, решта - в Бельгії (провінція Люксембург), в Німеччині (прикордонні області на південно-заході гір Ейфель під Бітбургом і в долині Мозеля в околицях Тріра), у Франції (частина департаменту Мозель під Тіонвілем), в Румунії ( Трансільванія), в США (штати Іллінойс і Вісконсін).

4. Використання мови

Закон про мову, затверджений 24 лютого 1984 р. (Оригінал - французькою мовою):

Стаття 1. Національна мова Люксембургу - люксембурзький.

Стаття 2. Тексти законів публікуються на французькою мовою.

Стаття 3. Мови адміністрації - за вибором люксембурзький, німецьку та французьку.

Стаття 4. Запити до адміністративних органів: якщо запит буде здійснено на люксембурзькому, французькою або німецькою мовою, адміністрація по можливості повинна відповісти на мові прохача.

Люксембурзький є основною мовою повсякденного спілкування. На ньому також вказуються назви населених пунктів на дорожніх щитах після французької форми (у тому числі і в люксембургоязичних районах Бельгії). Особисті листи, запрошення, листівки пишуться в основному на люксембурзькому мовою, а офіційні повідомлення - переважно французькою. Продавці в традиційних магазинах говорять по-Люксембурзький, в той час як у більш великих торгових центрах часто працюють жителі Франції чи Німеччини, які говорять по-французьки чи по-німецьки.

Через відносно обмеженого словникового складу люксембурзького мови говорять на ньому в різних ситуаціях використовують слова з більш розповсюджених мов, в основному з французької, але також і з літературного німецького.

Люксембурзькі діалектизми вживаються і в німецької літературної мови в Люксембурзі. До них відносяться лексичні діалектизми, напр. Schmiere - "хліб з маслом" (нім. Butterbrot), Karnickel - "кролик" (нім. Kanninchen), і семантичні, напр. Tracht - "костюм" та "ноша" (у ньому. - тільки "костюм").

У початковій школі Люксембургу заняття проводяться на люксембурзькому або німецькою мовою. Французький вивчається з 2-го класу. З 10-го класу всі предмети (за винятком мовних) викладаються на французькою мовою.

У парламенті до Другої світової війни говорили по-німецьки і по-французьки. Після війни місце німецької мови зайняв люксембурзький. В даний час французька мова вживається депутатами рідко, в основному при цитуванні текстів законів і у протокольних випадках.

Художня література в Люксембурзі видається німецькою, французькою та люксембурзькому мовами - див люксембурзьку літературну бібліографію (на франц. мовою).

На люксембурзькому мовою виходять теле-і радіопрограми від компанії RTL Ltzebuerg, які приймаються на території Люксембургу, а також доступні через супутники Астра в Європі і в потоковому мовленні в Інтернеті. Вони вносять свій вклад у стандартизацію і подальше розвитку мови.

Люксембурзька преса, напр. щоденні газети Luxemburger Wort, Tageblatt або Ltzebuerger Journal, в основному німецькою мовою, але також містить і статті французькою. Крім того, є дві виключно франкомовні газети, La Voix du Luxembourg і Le Quotidien, які розраховані насамперед на іноземців. Навпаки, інформаційний портал RTL Ltzebuerg повністю на люксембурзькому мовою.

Створюється Вікіпедія на люксембурзькому мовою (c 21 червня 2004 р.)

Література

• Берков В. П. Сучасні германські мови. - М., ТОВ "Видавництво АСТ": ТОВ "Видавництво Астрель", 2001.