Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Маркіз де Сад


Sade (van Loo). Png

План:


Введення

Донасьен Альфонс Франсуа де Сад ( фр. Donatien Alphonse Franois de Sade ; 1740 - 1814), який увійшов в історію як маркіз де Сад ( фр. marquis de Sade [Maʁki də sad] ) - Французький аристократ, письменник і філософ. Він був проповідником абсолютної свободи, яка не була б обмежена ні моральністю, ні релігією, ні правом, а основною цінністю життя вважав угамування прагнень особистості.

За його імені сексуальне задоволення, одержуване шляхом заподіяння іншій людині болю та / або принижень, одержало (у роботах сексолога Ріхарда фон Крафт-Ебінга) назву " садизм "(згодом слова" садизм "," садист "стали вживатися і в більш широкому сенсі).


1. Біографія

1.1. Історія титулу роду де Садів

Герб роду де Сад

Предки де Сада носили графський титул ( фр. comte ). Дід Донасьен був першим з цього прізвища, хто отримав титул маркіз і став іменуватися "маркіз де Сад", хоча в офіційних документах він частіше згадується як маркіз де Мазан (marquis de Mazan) [1]; батько письменника титулувався "граф де Сад", до графського роду де Садів по шлюбу належала муза Петрарки Лаура. Відомо, що рід де Садів відноситься до "дворянства шпаги" (noblesse d'pe), що дозволяло передавати титул батька синові у спадок. Незважаючи на цей факт, передача титулу маркіза до батька де Сада і йому самому не була ніяк зафіксована, що ставить його титул саме маркіза, а не графа, під питанням. Суперечки про те, чи був Донасьен саме маркізом, не вщухають досі. У деяких прижиттєвих документах він називається маркізом де Садом (у тому числі у вироку парламенту 1772 р., ряді листів), в деяких - графом (включаючи акт про кончину). В історію літератури він увійшов саме як маркіз де Сад, незалежно від того, чи мав він юридичне право користуватися цим титулом.


1.2. Раннє дитинство

Донасьен Альфонс Франсуа де Сад народився 2 червня 1740 в замку Конде в Парижі. Його батьком був Жан-Батист Жозеф Франсуа граф де Сад, який був потомственим намісником в провінціях Брессе, Бюже, Вальроме і Ж.. До отримання почесного титулу він служив посланником при дворі кельнського курфюрста, потім - послом в Росії. Його мати - Марі-Елеонор де Майї-Брезе де Карман - була фрейліною принцеси де Конде.

Мати де Сада сподівалася на те, що у її сина і юного спадкоємця принца де Конде зав'яжуться тісні дружні відносини, які допоможуть Донасьену влаштуватися в житті. Перебуваючи при дворі, Марі-Елеонор змогла домогтися дозволу принцеси грати її синові з принцом. Але маленький де Сад не виявляв абсолютно ніякого інтересу до свого друга, а одного разу навіть побився з ним, після чого був висланий з палацу і відправився жити до своїх родичів у Прованс [2].

Портрет Жан-Батіста Жозефа Франсуа графа де Сада
Портрет Марі-Елеонор де Майї-Брезе де Карман

В 1745 де Сада відправили жити до його дядька, абатові де Сад (абат д'Ебрей), який повинен був займатися його вихованням. Донасьен оселився в старовинному замку, огородженому масивними кам'яними стінами. У ньому знаходився великий підвал, в якому Донасьен любив залишатися на довгий час один. Пам'ять про це місце де Сад зберіг на все життя. Абат де Сад допоміг хлопчику познайомитися з мадам де Сен-Жермен, яка стала для останнього другою матір'ю, а також з Жаком-Франсуа Абле, який допомагав Донасьену в навчанні, а згодом став керуючим в його будинку [2].

В 1750 де Сад разом зі своїм учителем, Жаком Абле, повернувся в Париж, щоб продовжити навчання в знаменитому Єзуїтському корпусі (коледжі д'Аркур). Донасьену доводилося жити в апартаментах Абле через те, що до моменту його повернення в столицю мати де Сада розлучилася з батьком, переїхавши до належала їй резиденцію Кармеліт, де і померла на самоті в 1777.


1.3. Зрілі роки

В 1754 Донасьен вступив до кавалерійського училища в надії зробити військову кар'єру. В 1755 він отримав звання молодшого лейтенанта королівського піхотного полку. В цей час (1756-1763 рр..) У Європі розгорілася Семирічна війна, в якій маркіз де Сад взяв активну участь. За заслуги в боях 14 січня 1757 він отримав звання корнета карабінерів, а 21 квітня 1759 - звання капітана кавалерії Бургонское полку. В 1763 де Сад пішов у відставку в званні капітана кавалерії.

Після повернення в Париж Донасьен почав вести активне світське життя. Он стал ухаживать за младшей дочерью господина де Монтрей, президента налоговой палаты Франции. Но господин Монтрей был против этой свадьбы, зато он смог организовать свадьбу де Сада со своей старшей дочерью Рене-Пелажи Кордье де Монтрей. 17 мая 1763 года с благословения короля Людовика XV и королевы они поженились. Но, имея буйный характер, де Сад не мог сидеть в новом доме и поэтому посещал разные увеселительные заведения. 29 октября он был заключён в башню замка Венсенн за скандальное поведение в доме свиданий, откуда был выпущен через пятнадцать суток.


1.3.1. Громкие скандалы и тюремные заключения

В 1764 году Донасьен де Сад занял пост своего отца, став королевским генеральным наместником в провинциях Брессе, Бюже, Вальроме и Жэ. В 1767 году 24 января умер граф де Сад. Донасьен Альфонс Франсуа унаследовал сеньориальные права в Лакосте, Мазане, Сомане и земли Ма-де-Кабак поблизости от Арля. 16 октября того же года в донесении бургундского инспектора Марэ появилась запись: "Вскоре мы снова услышим об ужасных поступках де Сада, который ныне старается уговорить девицу Ривьер из Оперы стать его любовницей, предлагая ей за это по двадцать пять луидоров в месяц. В свободные от спектаклей дни девица обязана будет проводить время с де Садом на вилле д'Арней. Девица, тем не менее, ответила отказом". В 1768 году де Сад был привлечён к суду и заключён в замок Сомюр за изнасилование француженки Розы Келлер [3]. Некоторое время де Сад находился в замке под стражей. Затем инспектор бургундский Марэ, выполняя постановление суда Ла Турнель, забрал де Сада из замка Сомюр с заданием поместить задержанного в крепость Пьерре-Ансиз, недалеко от Лиона. 2 июня его перевели в тюрьму Консьержери в Париж, а через неделю по решению Людовика XV преследование было прекращено и де Сада обязали выплатить штраф в размере 100 луидоров.

23 августа 1770 года маркиз де Сад вновь поступил на военную службу в чине майора, а 13 березня 1771 года он получил звание полковника кавалерии.

5 січня 1772 года маркиз де Сад пригласил знакомых дворян на премьеру комедии собственного сочинения, которую он поставил своими силами в родовом поместье Лакост. 27 июня того же года было возбуждено так называемое "Марсельское дело". В 10 часов утра маркиз де Сад вместе со своим лакеем поднялся в комнату девицы Борелли, по прозвищу Мариетт. В комнате также были ещё три девушки - Роза Кост, Марионетта Ложе, Марианна Лаверн. Указанные лица, как засвидетельствовано в полицейском протоколе, предавались в комнате с де Садом следующим занятиям: активная и пассивная флагелляция, анальный секс, от которого девушки, по их словам, отказались, употребление возбуждающих конфет, предложенных де Садом (на самом деле это была шпанская мушка, известная как вредный для здоровья афродизиак). В 9 часов утра 6 января де Сад навестил Маргариту Кост. По документам, маркиз предложил девушке заняться содомией, от чего та отказалась. Затем маркиз угостил Маргариту теми же самыми конфетами. Через несколько дней, с жалобами на боль в желудке, все девушки подали в полицию жалобу на маркиза. 4 июля французский суд вынес указ об аресте де Сада и его пажа. В замке Лакост был проведен обыск, но ничего запрещённого не было найдено. Маркиз де Сад, опасаясь судебного дела, бежал в неизвестном направлении. 3 сентября было вынесено решение королевского прокурора Марселя: "Маркиз де Сад и его слуга Латур, вызванные в суд по обвинению в отравлении и содомии, на суд не явились и обвиняются заочно. Их приговаривают к публичному покаянию на паперти кафедрального собора, затем их должны препроводить на площадь Святого Людовика с тем, чтобы отрубить де Саду голову на эшафоте, а помянутого Латура повесить на виселице. Тела де Сада и Латура должны быть сожжены, а прах - развеян по ветру". 11 сентября того же года Прованский парламент постановил привести в исполнение решение суда от 3 сентября. На следующий день (12 сентября) на одной из центральных площадей Эксе сожгли чучела де Сада и его лакея.

Но настоящая казнь так и не состоялась. Несколько дней спустя Де Саду и Латуру удалось сбежать из крепости, и они отправились в Италию, в Шамбери. После побега и ещё до отъезда Донасьен уговорил сестру свой жены поехать; последняя согласилась и отправилась вместе с ним в Италию, где у них завязался бурный роман. Узнав об этом, тёща де Сада мадам де Монтрей добилась у французского короля так называемого Lettre de cachet - королевское разрешение на арест и заточение под стражу любого лица без объяснения причин. 8 декабря по приказу короля Сардинии де Сада вместе со слугой арестовали в Шамбери и поместили в крепость Миолан, где они провели около пяти месяцев.

В 1773 года в ночь с 30 апреля на 1 мая де Сад, Латур и барон Алле де Сонжи совершили побег из этой крепости. В осуществлении этого им помогла мадам де Сад. После этого Донасьен перебрался в своё родовое имение в Лакосте, где безвылазно жил весь 1774 год, опасаясь очередного ареста, угроза которого постоянно висела над ним. В момент пребывания маркиза в замке его жена, мадам де Сад, собрала группу недовольных сексуальными извращениями своего хозяина и тайно покинула вместе с ними имение. В феврале 1775 года де Сад, устав от затворнической жизни, похитил трёх местных девушек с целью изнасилования. История о пропаже девушек быстро обошла всю местность, и расследование этого дела быстро завершилось. Де Сада обвинили в похищении девушек с целью совращения. Очередной скандал ещё более усугубил и без того незавидное положение Донасьена.

Не желая больше находиться в пустом замке и ожидать ареста, он в июле-декабре того же года под именем графа де Мазан побывал в Италии, где занимался изучением оккультных наук, а также записал ряд своих мировоззрений о науке и искусстве.

В 1776 году де Сад вернулся в Лакост. В октябре того же года Донасьен нанял в свой дом несколько молодых служанок, которые вскоре бежали, за исключением одной девушки - Катерины Триле (Catherine Trillet), которую Донасьен любил называть Жюстиной. 14 січня 1777 года в Париже умерла мать де Сада, Мари-Элеонор де Майе-Брезе де Карман. 17 января отец Катерины Триле, узнав чем может заниматься его дочь в замке маркиза, публично потребовал де Сада отпустить его дочь домой. Маркиз отказался, после чего разгневанный отец пробрался в Лакост и выстрелил в де Сада, но промахнулся и был схвачен стражей. 30 января [2] Донасьен вместе с женой прибыл в Париж, чтобы повидать свою больную маму. Вскоре он получил известие о её смерти. 13 февраля инспектор Марэ арестовал де Сада, исполняя предписания lettre de cachet. Донасьен был заключен в Венсенский замок, в котором он провел 13 лет. 31 декабря дядя де Сада, аббат де Сад, скончался в своём замке.

27 травня 1778 года французский король выдал разрешение де Саду обжаловать постановление от 11 сентября 1772 года. 14 июня Донасьен в сопровождении инспектора Марэ прибыл в Экс. 30 июня прованский парламент отменил решение марсельского суда, но приговорил маркиза к заточению в Венсенском замке. 16 июля по пути в замок де Саду удалось бежать из рук эскорта, и он укрылся в замке Лакост, но вскоре госпожа де Монтрей сообщила в полицию о местонахождении Донасьена, и инспектор арестовал его вновь. В тюрьме с ним обходились жестоко, и он часто писал своей жене письма с просьбами помочь ему с едой, одеждой и особенно с книгами. Тогда же де Сад начал писать свои первые пьесы, рассказы и новеллы.

У січні 1779 года были упрощены условия заключения. Ему предоставили перо и чернила, а также разрешили изредка ходить на прогулки. 13 июля 1781 года мадам де Сад впервые получила разрешение на встречи с мужем, но из-за приступов агрессии и ревности, которые одолевали Донасьена каждый раз при виде жены, посещения прекратились, а мадам постриглась в монахини.

В 1782 году де Сад закончил работу над своим первым сборником литературных произведений. Самое известное произведение этого сборника - "Диалог между священником и умирающим" [4] - будет неоднократно переиздан и станет первым знаменитым творением маркиза.


1.3.2. Бастилія

План Бастилии. Сначала камера де Сада находилась на 2-м этаже, а затем его перевели на 6-й
Рукопись "Жюстины", написанная де Садом в Бастилии

29 лютого 1782 года де Сада перевели в Бастилию, а Венсенский замок закрыли по экономическим причинам.

22 жовтня 1785 года Донасьен начал работу над романом "120 дней Содома" [5]. Через 37 дней де Сад закончил работу над манускриптом, который был написан на рулоне туалетной бумаги длиной около двадцати метров. Маркиз попытался спрятать его у себя в камере, но в 1789 году, когда Донасьена уже не было в Бастилии, охранник нашёл эту рукопись и вынес её ещё до штурма крепости.

8 липня 1787 года Донасьен закончил работу над повестью "Несчастья добродетели". 7 березня 1788 года де Сад завершил свою очередную работу - один из шедевров французской новеллистики - "Евгению де Франваль".

27 квітня 1789 года вспыхнули народные беспорядки. Руководство тюрьмы решило усилить охрану. 2 июля де Сад прокричал из окна своей камеры, что в Бастилии избивают арестантов, и призвал народ прийти и освободить их. 4 июля за скандальную выходку Донасьена перевели в лечебницу Шарантон, запретив ему забрать книги и рукописи, среди которых находилась рукопись "120 дней Содома". 14 июля Бастилию заняли народные толпы, началась Великая французская революция. При взятии Бастилии камера де Сада была разграблена и многие рукописи были сожжены.


1.3.3. Звільнення

Прижизненное издание романа "Жюстина, или несчастья добродетели", 1791

2 квітня 1790 года, после девяти месяцев заключения, де Сад покинул Шарантон; по решению Национальной Ассамблеи были отменены все обвинения, высказанные в lettres de cachet. На следующий день (3 апреля) мадам де Сад добилась в суде развода со своим мужем и обязала его выплатить ей компенсацию. 1 июля маркиз де Сад, под именем гражданин Луи Сад ( citoyen Louis Sade), присоединился к одной из революционных группировок. 1 - 14 июля маркиз де Сад проживал у президентши де Флерье, которая была его любовницей с апреля по август этого года. 25 августа Маркиз де Сад познакомился с молодой актрисой Мари Констанс Ренель, которая стала его любовницей до последних дней его жизни.

В 1791 году де Сад опубликовал свой роман "Жюстина, или несчастья добродетели" ("Justine ou les malheurs de la vertu"). 22 октября того же года в одном из театров Парижа была поставлена драма маркиза де Сада "Граф Окстьерн, или Последствия распутства", которую он закончил ещё в Бастилии. 24 ноября Донасьен читал в " Комеди Франсез " свою пьесу "Жан Лене, или Осада Бове".


1.3.4. Революционные движения

В 1792 году де Сад продолжал писать пьесы и успешно показывать их во французских театрах. 5 марта группа якобинцев, так называемая "Якобинская клика", освистала комедию маркиза "Соблазнитель", которая была поставлена в Театре итальянской комедии. 10 августа во Франции произошло свержение монархии и установление " Первой республики ". В этот же день французскими властями был убит друг и соратник де Сада Станислас де Клермон-Тоннер. 17 октября Донасьена назначили комиссаром по формированию кавалерии, впредь он был обязан посещать все заседания его комитета, писать политические заметки и памфлеты. В этот же день группа неизвестных бунтовщиков ворвалась в родовой замок де Сада Лакост и полностью разграбила его. 30 октября де Сад был назначен комиссаром государственного Совета по здравоохранению. Его коллегами стали комиссары Карре и Дезормо.

1793 год начался с казни короля Людовика XVI, которому 21 января отрубили голову с помощью гильотины. 13 января маркиза назначили присяжным революционного трибунала. 12 мая де Сад стал председателем революционной секции "Пик", но вскоре отказался от должности, передав её своему заместителю. Благодаря своему положению 23 мая Донасьен смог добиться, чтобы все имена его родственников были внесены в список невиновных лиц (к тому времени на семью де Сада и семью его жены начались гонения). 15 ноября в Конвенте де Сад публично зачитал свой памфлет "Прошение секции Пик, адресованное представителям французского народа".

8 грудня [2] за наказом поліцейського департаменту Парижа де Сада заарештували в його власному будинку і відправили до в'язниці Мадлонетт. У ній і в ряді інших в'язниць Донасьен просидів протягом 10 місяців, в які в країні почався якобінський терор [2]. В кінці строку суд виніс маркізу смертний вирок, але де Саду вдалося втекти.

В останні роки де Сад животів у злиднях і хворобах і працював в версальському театрі за сорок су в день. Декрет від 28 червня 1799 р., зарахував його ім'я до списку аристократів, що підлягають вигнання. На початок 1800 р він отримав все ж право громадянства, але незабаром опинився в версальської лікарні, "вмираючий від голоду та холоду", під загрозою нового тюремного ув'язнення за борги. 5 квітня 1801 його поміщають в притулок Сент-Пелажі, а потім переводять в Шарантоні, куди за ним їде мадам Кене - єдина прихильність його останніх років. Там він знову зміг повністю присвятити себе письменництва комедій і навіть ставить їх на сцені для мешканців притулку.


2. Заповіт

Перед смертю маркіз де Сад написав заповіт [6] [7], в якому попросив поховати його в лісі і насипати на його могилу жолудів, щоб дорога до його могили була забута, а саме ім'я його стерлося з пам'яті людей. Де Сад помер в Шарантоні 2 грудня 1814 Смерть його була мирною. Він помер від астматичного нападу. Його передсмертна воля була порушена: тіло Донасьен було розкрито; Ленорман, по всій видимості місцевий священик, не був попереджений, і де Сада за християнським звичаєм поховали на кладовищі в Сен-Моріс. Поховання відбулося 4 (за деякими даними 5-го) грудня 1814 [8]. За іншою версією, його поховали в глухому куті його власного маєтку.


3. Питання про порнографію

Жюльєтта, 1800
Аліна і Валькур
Аліна і Валькур

Протягом більш ніж двох століть точаться суперечки, чи є творчість де Сада порнографією. Однозначної відповіді на це питання дати не можна. Значна кількість тексту в романах де Сада "Жюстіна", "Жюльєтта", "120 днів Содому" складає детальний опис збочених форм сексу . Метою порнографічної літератури є сексуальне збудження читача. У механічному ж описі де Сада немає ніякої чуттєвості, там більше відображено розкриття людської природи, вільної від будь-яких обмежень, часом підкреслено гротескне, нарочито відразливе, що доводить ідею вседозволеності до абсурду, можливо, свідомо [джерело не вказано 295 днів]. У перервах між оргіями герої де Сада пускаються в філософські міркування, цьому присвячений і одягнений в художню форму трактат "Філософія в будуарі". Крім того, з усього літературної спадщини де Сада видаються тільки його скандально відомі твори, тому об'єктивну оцінку його творчості дати вкрай складно.


4. Основні аспекти філософії

  1. Заперечення традиційного для його часу поділу суспільства на дворянство, духовенство і третій стан. У де Сада існують лише стан володарів і стан рабів.
  2. Ідея про те, що вбивство є благом для суспільства, інакше народи загинуть цілком і повністю від перенаселення і брак ресурсів. Аналогічні ідеї були в Томаса Мальтуса.
  3. Інтерес до поведінки людини, з якого знято всі обмеження, починаючи від соціальних і закінчуючи релігійними.
  4. Лібертінаж.

5. Спадщина

  1. Створення прийомів шокування споживача художньої продукції, сильно вплинули на розвиток сюрреалізму, екзистенціалізму, масової культури.
  2. Філософське та естетичне спадщина лібертінажа, гедонізму.
  3. Створення творів, які, спочатку викликаючи природний інтерес, неминуче призводять до відторгнення своєю навмисною, позамежного, безглуздою жорстокістю, можливо, за задумом автора, підштовхуючи, таким чином, людину в протилежну сторону від ідеї вседозволеності, до умовно-християнському моральному кодексу [джерело не вказаний 971 день].

6. Роботи Маркіза де Сада, опубліковані в Росії

  • 1785 - 120 днів Содому, або школа розпусти / Les 120 journes de Sodome, ou l'cole du libertinage (роман)
  • 1788 - Аліна і Валькур, або філософський роман / Aline et Valcour, ou le Roman philosophique (роман)
  • 1788 - Короткі історії, новели і фабліо / Historiettes, Contes et Fabliaux (збірка оповідань)
  • 1795 - Філософія в будуарі / La Philosophie dans le boudoir (роман)
  • 1799 - Нова Жюстіна, або нещастя чесноти / La Nouvelle Justine, ou les Malheurs de la vertu (роман)
  • 1800 - Окстьерн, чи нещастя лібертінажа / Le Comte Oxtiern ou les Effets du Libertinage (п'єса)
  • 1800 - Злочини любові, героїчні і трагічні новели / Les Crimes de l'amour, Nouvelles hroques et tragiques (збірка з 12 повістей)
  • 1801 - Жюльетта, чи успіхи пороку / Histoire de Juliette, ou les Prosprits du vice (роман)
  • 1812 - Маркіза де Ганж / La Marquise de Gange (історичний роман)
  • 1814 - Таємна історія Ізабелли Баварської, королеви Франції, яка містить рідкісні, колись невідомі, а також давно забуті факти, ретельно зібрані автором на підставі справжніх рукописів на мовах німецькою, англійською та латинською / Histoire secrte d'Isabelle de Bavire, reine de France, dans laquelle se trouvent des faits rares, inconnus ou rests dans l'oubli jusqu' ce jour, et soigneusement tays de manuscrits authentiques allemands, anglais et latins (історичний роман)

7. Повна бібліографія маркіза де Сада

7.1. Проза

  • 120 днів Содому, або Школа розпусти (Les 120 journes de Sodome, ou l'cole du libertinage, роман, 1785)
  • Нещастя чесноти (Les Infortunes de la vertu, роман, перша редакція "Жюстіни", 1787)
  • Жюстіна, або Нещасна доля чесноти (Justine ou les Malheurs de la vertu, роман, друга редакція, 1788)
  • Алін і Валькур, або Філософський роман (Aline et Valcour, ou le Roman philosophique, роман, 1788)
  • Дорсі, або Насмішка долі (Dorci, ou la Bizarrerie du sort, новела, 1788)
  • Казки, байки і фабліо (Historiettes, Contes et Fabliaux, 1788)
    • Змій (Le Serpent)
    • Гасконський дотепність (La Saillie Gasconne)
    • Вдале удавання (L'Heureuse Feinte)
    • Покараний звідник (Le M ... puni)
    • Застряглий єпископ (L'vque embourb)
    • Привид (Le Revenant)
    • Провансальські оратори (Les Harangueurs Provenaux)
    • Нехай мене завжди так надувають (Attrapez-moi toujours de mme)
    • Догідливий чоловік (L'poux complaisant)
    • Незрозуміле подія, засвідчене всієї провінцією (Aventure incomprhensible)
    • Квітка каштана (La Fleur de chtaignier)
    • Учитель-філософ (L'Instituteur philosophe)
    • Недотрога, або несподівана зустріч (La Prude, ou la Rencontre imprvue)
    • Емілія де Турвіль, або твердосердя братів (milie de Tourville, ou la Cruaut fraternelle)
    • Огюстіна де Вільбланш, або любовна механізм (Augustine de Villeblanche, ou le Stratagme de l'amour)
    • Буде зроблено, як вимагатися (Soit fait ainsi qu'il est requis)
    • Обдурений президент (Le Prsident mystifi)
    • Маркіз де Телем, або наслідки лібертінажа (La Marquise de Thlme, ou les Effets du libertinage)
    • Відплата (Le Talion)
    • Сам собі наставила роги, або непередбачене примирення (Le Cocu de lui-mme, ou le Raccommodement imprvu)
    • Вистачить місця для обох (Il ya place pour deux)
    • Виправилися чоловік (L'poux corrig)
    • Чоловік-священик (Le Mari prtre)
    • Сеньйора де Лонжевіль, або помсти жінка (La Chtelaine de Longeville, ou la Femme venge)
    • Шахраї (Les Filous)
  • Філософія в будуарі (La Philosophie dans le boudoir, роман у діалогах, 1795)
  • Нова Жюстіна, або Нещасна доля чесноти (La Nouvelle Justine, ou les Malheurs de la vertu, роман, третя редакція, 1799)
  • Злочини любові, героїчні і трагічні новели (Les Crimes de l'amour, Nouvelles hroques et tragiques, 1800)
    • Думки про роман (Une Ide sur les romans)
    • "Жюльєтта і Роні, чи змова в Амбуазе" (Juliette et Raunai, ou la Conspiration d'Amboise)
    • Подвійне випробування (La Double preuve)
    • "Міс Генрієтта Штральзон, або наслідки відчаю" (Miss Henriette Stralson, ou les Effets du dsespoir)
    • '"Факселанж, або помилки честолюбства" (' Faxelange, ou les Torts de l'ambition)
    • Флорвіль і Курваль, або Невідворотність долі (Florville et Courval, ou le Fatalisme)
    • Родріго, або зачарована вежа (Rodrigue, ou la Tour enchante)
    • Лауренція і Антоніо (Laurence et Antonio)
    • Ернестіна (Ernestine)
    • "Доржевіль, або злочинна чеснота" (Dorgeville, ou le Criminel par vertu)
    • "Графиня де Сансерр, або суперниця власної дочки" (La Comtesse de Sancerre, ou la Rivalle de sa fille)
    • Ежені де Франваль (Eugnie de Franval)
  • Історія Жюльєтт, або Успіхи пороку (Histoire de Juliette, ou les Prosprits du vice, роман, продовження "Нової Жюстіни", 1801)
  • "Дні в замку Флорбель, або викрита природа" (Les Journees de Florbelle, ou la Nature devoilee, suivies des Memoires de l'abbe de Modose et des Adventures d'Emilie de Volnange servant de preuves aux assertions, роман, 1806, загублено)
  • Маркіза де Ганж (La Marquise de Gange, історичний роман, 1807-1812)
  • Аделаїда Брауншвейгська, принцеса Саксонська (Adlade de Brunswick, princesse de Saxe, історичний роман, 1812)
  • Таємна історія Ізабелли Баварської, королеви Франції, яка містить рідкісні, колись невідомі, а також давно забуті факти, ретельно зібрані автором на підставі справжніх рукописів на мовах німецькою, англійською та латинською (Histoire secrte d'Isabelle de Bavire, reine de France, dans laquelle se trouvent des faits rares, inconnus ou rests dans l'oubli jusqu' ce jour, et soigneusement tays de manuscrits authentiques allemands, anglais et latins, історичний роман, 1814)

7.2. Історичні роботи

  • La Liste du Suisse (втрачено)
  • La Messe trop chere (втрачено)
  • L'Honnete Ivrogne (втрачено)
  • N'y allez jamais sans lumiere (втрачено)
  • La justice venitienne (втрачено)
  • Adelaide de Miramas, ou le Fanatisme protestan (втрачено)

7.3. Есе

  • Idee sur les romans, introductory text to Les Crimes de l'Amour
  • L'Auteur de "Les Crimes de l'Amour" a Villeterque, folliculaire

7.4. П'єси

  • Діалог між священиком і помираючим (Dialogue entre un pretre et un moribond)
  • Філософія в будуарі (La Philosophie dans le boudoir)
  • Окстьерн, чи нещастя лібертінажа (Le Comte Oxtiern ou les Effets du Libertinage)
  • Les Jumelles ou le / choix difficile
  • Le Prevaricateur ou le Magistrat du temps passe
  • Jeanne Laisne, ou le Siege de Beauvais
  • L'Ecole des jaloux ou la Folle Epreuve
  • Le Misanthrope par amour ou Sophie et Desfrancs
  • Le Capricieux, ou l'Homme inegal
  • Les Antiquaires
  • Henriette et Saint-Clair, ou la Force du Sang (втрачено)
  • Franchise et Trahison
  • Fanny, ou les Effets du desespoir
  • La Tour mysterieuse
  • L'Union des arts ou les Ruses de l'amour
  • Les Fetes de l'amitie
  • L'Egarement de l'infortune (втрачено)
  • Tancrede (втрачено)

7.5. Політичні памфлети

  • Adresse d'un citoyen de Paris, au roi des Franais (1791)
  • Section des Piques. Observations presentes l'Assemblee administrative des hopitaux (28 octobre 1792)
  • Section des Piques. Ide sur le mode de la sanction des Lois; par un citoyen de cette Section (2 novembre 1792)
  • Ptition des Sections de Paris la Convention nationale (1793)
  • Section des Piques. Extraits des Registres des dliberations de l'Assemble gnrale et permanente de la Section des Piques (1793)
  • La Section des Piques ses Frres et Amis de la Socit de la Libert et de l'galite, Saintes, departement de la Charente-Inferieure (1793)
  • Section des Piques. Discours prononc par la Section des Piques, aux manes de Marat et de Le Pelletier, par Sade, citoyen de cette section et membre de la Socit populaire (1793)
  • Petition de la Section des Piques, aux representants de peuple franais (1793)
  • Les Caprices, ou un peu de tout (втрачено)

7.6. Листи та нотатки

  • Letters From Prison
  • Correspondance indite du Marquis de Sade, de ses proches et de ses familiers, publie avec une introduction, des annales et des notes par Paul Bourdin (1929)
  • L'Aigle, Mademoiselle ..., Lettres publies pour la premire fois sur les manuscrits autographes indits avec une Prface et un Commentaire par Gilbert Lely (1949)
  • Le Carillon de Vincennes. Lettres indites publies avec des notes par Gilbert Lely (1953)
  • Cahiers personnels (1803-1804). Publis pour la premire fois sur les manuscrits autographes indits avec une prface et des notes par Gilbert Lely (1953)
  • Monsieur le 6. Lettres indites (1778-1784) publies et annotes par Georges Daumas. Prface de Gilbert Lely (1954)
  • Cent onze Notes pour La Nouvelle Justine. Collection "La Terrain vague," no. IV (1956)

8. Кінематограф

  • Южені (Eugenie), 1970 р. - фільм режисера Хесуса Франко, вільна екранізація роману "Філософія в будуарі".
  • "Маркіз де Сад" (Sade), 2000 р., Бенуа Жако. Життя маркіза де Сада за часів якобінського терору.
  • " Перо Маркіза де Сада "(Quills), 2000 р., Філіп Кауфман. Дія відбувається в XVIII столітті. Сексуальна, шокуюча історія про маркіза де Сада, про те, як його провокаційна творчість перевернула долі багатьох людей.
  • "Маркіз де Сад", 2002 р., Джо Д'Амато. Дія відбувається в XVIII столітті, маркіз де Сад укладений в Шатільонскій замок і займається спогадами про свої пригоди.
  • "Філософія будуара Маркіза де Сада" (L Educazione sentimentale di Eugenie), 2004 р., Ауреліо Грімальді.
  • "Божевілля" (Slen), 2005 р., Ян Шванкмайер, Фільм знятий за мотивами двох оповідань Едгара Аллана По та творів де Сада. Сам Маркіз є одним з головних героїв фільму.

9. У інших авторів

  • Один з центральних персонажів п'єси японського письменника Юкіо Місіми "Маркіза де Сад".
  • Герой п'єси Петера Вайса Переслідування та вбивство Жан-Поля Марата, представлене трупою психічних хворих в Шарантоні під керівництвом маркіза де Сада" (1964)
  • Центральний персонаж твору Дюкорне Ріки "Дізнання. Роман про маркіза де Сада" (1999) Маркіз де Сад, що знаходиться в ув'язненні, під час Революції.

Примітки

  1. Vie du Marquis de Sade by Gilbert Lly, 1961
  2. 1 2 3 4 5 Сайт Neil Schaeffer'a - www.neilschaeffer.com/sade/timeline/1740-1762.htm (Англ.)
  3. Barthes, Roland [1971] (2004). Life of Sade. New York: Farrar, Straus, and Giroux.
  4. Dialogue entre un prtre et un moribond - www.sade-ecrivain.com/dialogue.html (Фр.)
  5. "Les cent vingt journees de Sodome". Oluvres ompletes du Marquis de Sade, tome premier. 1986, Paris. Pauvert
  6. Текст заповіту - oberegova.narod.ru / zav.html
  7. Джерело: В. Б. Бабенко. Прекрасний недоумкуватий маркіз Донасьен де Сад. Життя. Пристрасті. Творчість. М.: Арт-Бізнес-Центр, 1999. с. 405-407
  8. Коротка біографія маркіза - sales-books.by.ru/msade01.htm

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Маркіз
Маркіз Готії
Кемпбелл, Арчибальд, 1-й маркіз Аргайл
Лувуа, Франсуа-Мішель маркіз де
Уотсон-Вентворт, Чарльз, 2-й маркіз Рокінгемскій
Сад
Михайлівський сад
Сад Ермітаж
Сад Бенуа
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru