Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Марк Порцій Катон Старший


Марк Порцій Катон

План:


Введення

Марк Порцій Катон ( лат. Marcus Porcius Cato ; 234 - 149 до н.е..), звичайно званий на відміну від його правнука Марка Порція Катона Молодшого, сучасника Юлія Цезаря, Старшим (Major) і прозваний також у римських письменників цензором (Censorius, Censor) - являє собою одну з найбільш великих фігур Стародавнього Риму і як державний діяч, і як письменник.

Походить з плебейського роду Порція, родоначальник якого, ймовірно, займався розведенням свиней (porcus), Катон Старший народився в 234 до н.е.. (520 від осн. Риму) в Тускуле і провів свою юність частиною в Сабінські маєтку, займаючись сільським господарством, частиною в походах, частиною виступаючи на римському форумі безоплатним захисником обвинувачених. Уже 17 років від народження він, борючись з Ганнібалом, мав, за словами Плутарха, безліч ран.


1. Коротка біографія

В 204 до н.е.., отримавши Квестури, відправився з Публієм Сципіоном, пізніше прозваним Африканським, в Сицилію, а в наступному році переправився з ним в Африку, займаючись прикриттям транспортних суден при цій переправі. В 199 до н.е.. він отримав посаду едила, в 198 до н.е.. - претора, причому для управління йому дісталася провінція Сардинія; в 195 до н.е.., незважаючи на суворе переслідування їм як претора лихварів, які були прогнані їм з острова Сардинії, він був обраний до консули разом з своїм земляком і покровителем Луцієм Валерій Флакк. Зусилля його як консула перешкодити скасування Оппіева закону проти розкоші залишилися без успіху. Отримавши в проконсульской управління ближню Іспанію, він здобув там чимало перемог, за що після повернення в Рим був нагороджений тріумфом. Він говорив, що завоював в Іспанії більше міст, ніж скільки пробув там днів. В 191 до н.е.. він прийняв як легата Манія Апіліі Глабріона участь у війні з Антіохом і розбив його військо при Фермопілах.

Повернувшись до Риму, він став брати діяльну участь у засіданнях сенату, в народних зборах і в судових справах. У сенаті він заявив себе особливо протидією до отримання різними полководцями (Мінуція Фермо, маніем Апіліі Глабріоном, М. Фульвією Нобіліором) тріумфів. В 184 до н.е.. він отримав, разом з тим же Луцієм Валерій Флакк, цензуру. На цій посаді він ознаменував себе незвичайною строгістю: виключив сім сенаторів з сенату і, між ними, колишнього претора Манілія за те тільки, що той вдень і в присутності дочки поцілував свою дружину; викреслив зі списку вершників кілька осіб по маловажним приводами (одного за повноту , іншого - за жарт під час цензорского огляду); особливо ж ратував проти розкоші, обкладаючи високим податком жіночі прикраси та молодих рабів і всюди повстаючи проти порушення громадських інтересів на користь приватних (наприклад, проти захоплення громадської землі при будівлях і проти зловживання громадськими водопроводами) .

І згодом він був діяльним захисником усяку міру, спрямованої проти псування звичаїв, борючись всіма силами проти іноземного (особливо грецького) впливу. Коли в 155 до н.е.. прибуло в Рим афінське посольство з філософом Карнеадом на чолі і стало помітно дія його на римську молодь, Катон всіляко намагався про те, щоб швидше спровадити гостей геть.

Його боротьба проти грецької освіченості залишилася без результату, але непримиренна ворожнеча до Карфагену, руйнування якого він вперто не переставав вимагати до кінця життя (відомо його звичайне вислів в сенаті: "Ceterum censeo Carthaginem esse delendam" (" Карфаген має бути зруйнований ")), принесла свої плоди, хоча самому Катону і не судилося дожити до здійснення свого бажання. Різкість його характеру і строгість до людей нажили йому чимало ворогів: тому, як свідчить Пліній Старший, він був 44 рази закликаємо до суду, але жодного разу не був засуджений. Помер у 149 до н.е..


2. Культурна спадщина

У римській літературі він має значення ще більше, ніж у державному житті. Він може бути названий засновником римської прозової літератури, якій він дав зразки і в красномовстві, і в історії, і в різних інших видах, будучи безперечно найбільшим прозовим письменником протягом усього II століття Риму, з початком якої виникла взагалі римська словесність.

Речі і історичний твір під заголовком "Origines" були найбільш видними продуктами літературної діяльності Катона, але, за словами Цицерона (De orat., III, 33), не було нічого, "чого б не дослідив і не знав і про що б потім не писав Катон". Він склав свого роду енциклопедію з різних наук, у формі настанов, призначених для сина його Марка (Praecepta ad filium). У цій енциклопедії перебували статті з землеробства, медицині, військовій справі і з усіх предметів, знання яких було корисно доброму громадянину. Нічого з цього збірника до нас не збереглося, як не збереглися і листи Катона, збори висловів знаменитих людей і віршована поема, цитована Геллі і носила назву "Carmen de moribus".

Популярність і моральний авторитет Катона зберігався і в Середні століття, так що йому приписували авторство дуже поширених в Європі і часто цитованих Двовіршів.


2.1. Речі

Красномовство було найтіснішим чином пов'язане з політичною і взагалі гражданскою життям в Римі і тому існувало в Римі з найдавніших часів держави, але тільки з Катоном воно стає мистецтвом, для якого потрібно правильна підготовка. Незважаючи на свою нелюбов до греків, Катон вивчив по їх книгам теорію красномовства і склав першу римську риторику. Як цим керівництвом, так особливо своїми промовами, де теорія ораторського мистецтва додавалася до справи, Катон виявив величезний вплив на красномовство свого часу, так само як і на наступних промовців. Після нього залишилася безліч речей, сказаних в сенаті, у народних зборах і в судах. За часів Цицерона їх зверталося в публіці більше 150, і знаменитий оратор, вивчив їх уважно, говорить (Brut., 17), що в них знаходяться всі достоїнства, які вимагаються від оратора. Якщо цих речей в класичний століття красномовства вже не читали, то тільки тому, що цьому заважав їх застарілий мову. Цицерон порівнює Катона як оратора з грецьким оратором Лісієм, знаходячи між ними особливе схожість в гостроті, витонченість і стислості. За силою і уїдливості, яка іноді проявлялася в промовах Катона, Плутарх (Cat., 4) порівнює цього патріарха римського красномовства навіть з Демосфеном. У приклад цієї сили і уїдливості можна привести збереглася у Геллі уривок, де, нападаючи на привласнили собі громадські гроші полководців, Катон каже: "Злодії, які обікрали приватних осіб, проводять життя в острогах і ланцюгах, а громадські злодії - в золоті і пурпурі".

Як зразок майстерної побудови промов Катона можуть бути зазначені збережені тим же Геллі уривки з промови його на захист родосців, яким жадібні до наживи сенатори хотіли було під порожнім приводом оголосити війну, тоді як здорові політичні міркування вимагали підтримки мирних відносин з дружнім Риму багатим островом. Уривки ці наведені в перекладі в "Лекціях з історії римської літератури" В. І. Модестова (стр. 144-145, вид. 1888). Взагалі мови Катона до нас не дійшли, а збережені у вигляді цитат у стародавніх письменників уривки відносяться приблизно до 93 промов і зібрані у Мейера, в його "Oratorum Romanorum fragmenta" (Цюріх, 1872, 2-е изд.).


2.2. "Початки"

Катон поклав початок і римської історіографії. Передували йому римські історики писали по-грецьки. Видане Катоном в семи книгах твір "Origines" (Почала) - не тільки перше історичний твір латинською мовою, а й надзвичайно важливо для знайомства з римською і взагалі з древньоіталійським історією. Воно було написано за джерелами, якими потім уже мало користувалися римські анналісти та історики. Тут були прийняті до уваги стародавні фасти, місцеві літописи різних італійських міст; це була взагалі історія наскільки можливо документальна, і римські письменники від Корнелія Непота до Сервія одноголосно говорять про незвичайну ретельності автора її в зборах матеріалів. Написана вона була Катоном в старості. Хронологічно вона обіймала шість століть (до 603 м від заснування Риму), а назву свою, "Початки", отримала від того, що в ній дві книги (друга і третя) були присвячені походженню різних міст Італії. Так, принаймні, пояснює цю назву Корнелій Непота (Cat., 3). Ці дві книги, так само як і перша, яка говорила про Рим царського періоду, були, без сумніву, найбільш цінними для римських істориків. Від "Почав" до нас також дійшли тільки уривки, які найкраще видані Герм. Петером в його "Historicorum Romanorum reliquiae" (Лпц., 1870).


2.3. "Про землеробство"

Дійшло до нас - хоча, як все змушує думати, далеко не в справжньому вигляді - лише твір " Про землеробстві "(De agri cultura). У цьому творі дано перші в власної римської історіографії спроби систематизувати правила регламентують проведення землеробських робіт, садівництва, городництва, скотарства, виноробства та ін., причому повідомляються і практичні настанови, до медичних рецептів і слів для змов включно. У ньому повністю розбирається феномен товарної рабовласницької вілли.

Катон першим в Римі розробив регламент проведення робіт рабами на товарній віллі, що має повне власне забезпечення всіма сільськогосподарськими продуктами і вирощує монокультуру на продаж, для обміну з містом ремісничими товарами. У праці "Про землеробство" Катон описує функціонування рабовласницької товарної олівководческой вілли.

Твір "De agri cultura", зване деякими "De re rustica", звичайно друкується у виданнях сільськогосподарських римських письменників ("Scriptores rei rusticae") і всього краще видано Кейла разом з твором Варрона про той самий предмет в 1884 г (Лейпциг). Російською мовою є спеціальне твір Зедергольм: "Про життя і творах Катона Старшого" (Москва, 1857).


3. Видання та переклади

"Землеробство":

  • Марк Порцій Катон. Землеробство. / Пер. і кому. М. Е. Сергеенко за участю С. І. Протасової. (Серія " Літературні пам'ятники "). Відп. ред. І. І. Толстой. М.-Л.: Изд-во АН СРСР, 1950. 220 стр. 4000 екз.
    • перевидання: М.: Ладомир, 1998; СПб.: Наука, 2008.
  • Трактат "Про землеробство" видано в серії " Loeb classical library "під № 283.
  • У серії "Collection Bud": Caton. De l'agriculture. Texte tabli, comment et traduit par R. Goujard. 2e tirage 2002. LVI, 364 p.

"Початки":


4. Дослідження

  • Зедергольм К. Про життя і творах Катона старшого. М., 1857. 103 стр.
  • Кузищин В. І. Господарство Исхомаха і маєток Катона. М., 1998.
  • Альбрехт М. фон. Історія римської літератури. / Пер. з нім. Т. 1. М., 2003. С. 435-451.
  • Сидорович О. В. анналісти і антиквари. М.: РДГУ. 2005. С. 116-120.
  • Квашнін В.А. 2002: Державна діяльність Марка Порція Катона Старшого : Авт. дисс ... к.і.н. М.

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Марк Порцій Катон Молодший
Публій Валерій Катон
Друз Старший
Старший викладач
Старший лейтенант
Едуард Старший
Філострат Старший
Пліній Старший
Старший жуз
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru