Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Месроп Маштоц


Mesrob Mashtots 1885.jpg

План:


Введення

Месроп Маштоц ( арм. Մեսրոպ Մաշտոց ; Ок. 361 / 362, селище Хацік, провінція Тарон, поблизу озера Ван - 17 лютого 440, Вагаршапат) - лінгвіст, творець вірменського алфавіту, просвітитель, місіонер, перекладач Біблії, основоположник національної школи і педагогічної думки, представник патристики, теолог, документально відомий винахідник систем письма, святий Вірменської Апостольської Церкви та Вірменської Католицької Церкви.


1. Біографія

1.1. Ранні роки. При дворі царя

Месроп Маштоц [1] народився на початку 360-х років [2] в селі Хацік, в сім'ї напіввільного селянина [3] Вардана [4] [5]. Провінція Тарон, звідки походив Маштоц, була одним з культурних центрів тодішньої Вірменії. Походить, ймовірно, з небідної родини, Маштоц отримав освіту на початку 370-х років в одній з грецькомовних шкіл [6] [7]. Окрім рідної вірменського, володів грецьким, сирійським і перським мовами. Первісне грецька освіта Маштоца було не самим високим для свого часу: він умів читати цією мовою по складах [8], тоді як перським і сирійським володів блискуче [9].

Переїхавши в Вагаршапат, після 385 року прослужив якийсь час при дворі вірменського царя Хосрова III [5] в період азарапетства нікого Аравана [10]. Був на військовій службі, маючи, мабуть, військову ступінь [11]. Служив також писарем і секретарем в царській канцелярії [12] [6]. Там же він вперше глибоко вивчав богослужбові писання [13]. Роки придворної служби зіграли найважливішу роль у формуванні його подальших релігійних і політичних поглядів [14] [15]. В 392 - 393 роках, будучи придворним службовцям, остаточно приймає християнство [16].


1.2. Чернецтво

Статуя Месропа Маштоца в Єревані

В 395 - 396 [17] роках покинув царський двір, прийняв чернецтво і став проповідником Євангелія серед вірменських язичників. Незабаром з групою сподвижників переїжджає в містечко Ротастак (область Голтн) поблизу Нахічевані, де починає перші проповіді [18] [19] [20]. Протягом наступних років Голтн, поряд з Вагаршапат, продовжував залишатися основним центром його діяльності, куди він періодично повертався.

Маштоц усно перекладав для людей Біблію, доступну лише на чужих народу грецькою і ассирійській мовами.

"Однак під час свого проповідництва блаженний Месроп відчував чимало труднощів, бо він був одночасно і читцем, і перекладачем. Якщо ж читав хто-небудь інший, а його при цьому не було, то народ нічого не розумів за відсутністю перекладача" [15].

У цей період своєї діяльності він вів в основному отшельническую життя. Після 387 року велика частина Вірменії опинилася під владою Персії, і грецькі школи були закриті, країна переживала глибокий політичний і культурний криза.

Ослаблення й падіння Вірменського царства призвело до пожвавлення язичницьких вірувань [15]. Порятунок распадающегося вірменської держави Маштоц бачив тільки в зміцненні християнської віри серед усього вірменського народу [15] [19]. Національний алфавіт повинен був стати засобом розвитку вірменської ранньофеодальної культури і, тим самим, засобом збереження політичної, релігійної та культурної самобутності вірменського народу.

Поширення християнства спонукало Месропа Маштоца почати роботу зі створення вірменського алфавіту для перекладу Біблії та богослужбових книг. Перші спроби Маштоц зробив, коли тільки став проповідувати в кінці 390-х в Голтне і Сюніке, де його підтримували місцеві князі [15] [19]. За сприянням у створенні вірменського алфавіту Маштоц звернувся до католікос. У столиці Вагаршапате його задум зустрів підтримку з боку Саака Партева, який також мав схожу ідею [21]. Разом з Католикосом вони приступають до пошуків відповідного алфавіту для перекладу богослужбових книг.


1.3. Вагаршапатское збори

Батьки Вірменської церкви. У центрі св. Маштоц і св. Саак.

З метою створення вірменського алфавіту був скликаний спеціальний церковний собор [22]. У Вагаршапатскій синод прибувають все єпископи вірменської церкви [23] [24]. Синод був скликаний з ініціативи Маштоца, проте роль вірменського католікоса в ньому була дуже значима. Ця подія стала не лише знаком офіційної підтримки Месропа Маштоца з боку церкви, але також проявом позиції держави по відношенню до загальнодержавного питання. Незважаючи на те, що до цього часу питання створення національного алфавіту і перекладу Біблії давно назріло, саме Вагаршапатскій синод став початком процесу його створення. Він практично був офіційним рішенням церкви про необхідність створення алфавіту і перекладу богослужбових книг, скасування в країні сирійської, парфянської і грецької писемності [25], тим самим також позбавлення від деякого впливу грецької і сірійської церкви [26]. Ймовірно, в синоді брали участь не тільки духовні, але також і світські діячі [27]. Цар Врамшапуха, повернувшись у той час з Месопотамії, був сповіщений про "розпитах і пошуках і багатьох труднощів" [28] Месропа Маштоца і католікоса [29]. Підтримавши цю ініціативу, він сповіщає про існування в Месопотамії стародавнього вірменського алфавіту [26] [8] [24] [28]. Питання спочатку не носив характер лише церковною чи релігійної реформи, усвідомлювалося його загальнонаціональне політичне значення [30].

... Бачачи, що Вірменському царству настає кінець, сприйняв лихо як випробування своєму терпінню [15].

З цього моменту царська влада Вірменії фактично приєднується до просвітницькому руху Маштоца і Саака.


1.4. Даниїловим письмена. Оголошення державної мови

Після Вагаршапатского зборів, приблизно в 404 році [31], посланником царя Вагрічом Хадуні від якогось месопотамського єпископа Данила до Вірменії були привезені так звані " Даниїловим письмена ", походження яких досі суперечливе [32]. Згідно з повідомленнями історичних джерел, [24] [28] це були письмена алфавіту вірменської мови, знайдені сирійським єпископом Данилом і належали до більш ранньої історичної епохи. Відомо також, що Месроп Маштоц і Саак Партії, будучи знайомими з існуючими алфавітами їх часу, прийняли "Даниїловим письмена" саме як древньо і наполегливо намагалися відродити їх [33].

Цар Врамшапуха наказує всюди ввести для навчання грамоті новий алфавіт.

І коли багато хто з них засвоїли, наказав (цар) всюди навчати цими ж (письменами). Тим самим блаженний (Маштоц) був удостоєний звання прекрасного вардапета. Близько двох років він займався викладанням і вів (заняття) цими письменами [28].

Цим історичним актом він вперше оголосив вірменську мову як державного [34]. Маштоц, отримавши ступінь архімандрита (вардапета) [35], зібрав перших учнів і почав навчання з використанням алфавіту "Даниїловим письмен". Близько двох років [36] він вів заняття, використовуючи "Даниїловим письмена". Однак даний алфавіт не міг правильно зафіксувати фонетику тодішнього вірменської мови [37] [8] [24] [38]. Це був неповний і недосконалий алфавіт. Перша спроба придбання нового алфавіту завершилася провалом. Історичне значення цих подій полягала лише в першому одержавленні вірменської мови. Після деякого часу Маштоц приступив до створення нового повноцінного алфавіту.


1.5. Створення алфавіту. У Месопотамії

Месроп Маштоц, малюнок із рукописи 1776.

За наказом царя і за згодою католікоса Маштоц з групою учнів здійснив експедицію в північну Месопотамію, в міста Амід, Едесса, потім у Самосата [39]. Головна мотивація його відправлення за кордон є спірною. Ймовірно, він сподівався на допомогу месопотамських вчених і мудреців, менш імовірно - шукав можливо існуючий і зберігся там вірменський алфавіт [40]. Спочатку він відвідує єпископа Данила, який виявив "письмена", однак, "не знайшовши нічого більше колишнього" [41], відбуває в Едессу. Цей факт вказує, очевидно, що Маштоц вів також пошуки письмової системи, про існування якої, можливо, він знав [42].

Месроп попрямував в один з найбільших навчальних і наукових центрів того часу - Едессу - і почав свої пошуки в прославленому едеському книгосховище [43]. Тут він вивчив алфавіти різних мов, ознайомився з їх структурою, формами літер, принципами листи і тільки після цього взявся за створення алфавіту. Ймовірно, в цьому книгосховищі він веде основні наукові роботи [44]. Своїх учнів Месроп розділив на дві групи: одних залишив в Едессі для вивчення сирійської писемності, інших відправив до міста Самосата для вивчення грецької писемності [45]. В Месопотамії Месроп зустрічався з ученими, представниками світської влади і вищим духовенством, з єпископом Аміда Акакієм і єпископом Едесси Пакіда [46], але вони не змогли надати йому ніякої допомоги в справі створення відповідного алфавіту.

До 405 - 406 років [47] в місті Едесса, після довгих наукових пошуків, Маштоц створює 36-буквений вірменський алфавіт [48]. Він розставляє букви в прямій відповідності з буквами грецького алфавіту. У роботі над створенням алфавіту Маштоц використовував грецьку, Пехлеві (среднеперсідском), ефіопську і ряд інших систем письма [41] [49].

"Так зазнав він багато поневірянь в [справі] надання доброї допомоги своєму народу. І йому було даровано таке щастя всемилостивий богом святий правицею своєю, він, як батько, породив нове і чудове дитя - письмена вірменської мови. І там він поспішно написав, дав назви та розставив [письмена по порядку], розташував [їх] по силабо-складах " [48].

Після створення алфавіту він вирушає в місто Самосата, де з грецьким писарем і каліграфом Ропаносом ( Руфін) уточнив накреслення вірменських букв [41] [48]. Як повідомляє літописець, "остаточно накреслив всі відмінності письмен [букв] - тонких і жирних, коротких і довгих, окремих і подвійних" [50]. У Самосат працю зі створення вірменського алфавіту був завершений. Маштоц, два його учня і писар Ропанос почали переклад Біблії, використовуючи новий алфавіт, з притчею Соломонових, здійснюючи перше випробування новоствореного алфавіту [48]. Очевидно, своїм головним справою в Самосат Месроп вважав саме переклад невеликих уривків з Біблії та їх каліграфічне оформлення [51]. Більш ніж через сто років після прийняття християнства як державної релігії Месроп Маштоц став першим перекладачем Біблії на вірменську мову. Ропанос одночасно навчав учнів Маштоца, готував з них писарів нової вірменської писемності [48]. Після відвідин сирійського єпископа Маштоц з учнями відправляється до Вірменії. Згідно літописцю, приблизно рік він провів у месопотамських містах [52]. У Вірменії католікос Саак надає Месропа Маштоца групу вчених-ченців, разом з якими Маштоц остаточно визначає фонетичні та орфографічні норми вірменської мови [8].

Сучасні лінгвісти високо оцінюють заслуги Месропа Маштоца в справі створення вірменського алфавіту:

"Місія Маштоца - справжня наукова, можливо перша в світі, лінгвістична експедиція, яка поставила своєю метою вироблення алфавіту " [53].


1.6. Підстава шкіл та просвітницька діяльність

Месроп Маштоц. Картина Франческо Маджотто, XVIII століття

Після повернення до столиці Маштоц за наказом Врамшапуха почав навчати жителів Мари [54]. Після "переконання у правильності створеного алфавіту" за сприяння католікоса він заснував Вагаршапатскую семінарію - першу вищу школу [55] християнської Вірменії, куди почали збиратися учні з різних кінців та областей країни [56]. У семінарії викладав сам Маштоц. Спочатку вивчалися три основні предмети ("Trivium"): граматика, логіка і риторика, готувалися в основному перекладачі й проповідники [57]. Маштоц очолив також навчання царського двору разом з усім азатскім [58] військом. Перші армяноязичних школи були створені за типом грецьких. Маштоц розробив методику викладання вірменської мови [59]. Він і його помічники вчили не тільки грамотності, але й церковному песнопению, особлива увага приділялася фізичній підготовці.

... Відібравши за велінням Врамшапуха і Саака Великого розумних і здорових дітей, які мали м'якими голосами і довгим диханням, заснував школи в усіх областях і став навчати у всіх куточках перського, але не грецького спадку... [60]

Після створення алфавіту в діяльності Маштоца починається новий етап. Отримавши згоду царя і католікоса, з групою учнів він знову почав проповідувати в провінціях країни. Нове місіонерську подорож він починає з Гохтна і Сюніка, де його діяльності допомагав Васак Сюні, майбутній марзпан (правитель) Вірменії. Після візиту до Візантії і Албанію він відвідав Гардман, одну з найважливіших провінцій північного сходу Вірменії. Тоді ж, на запрошення Ашуші Гугаркского, Маштоц відвідав край Ташірк провінції Гугарк. Як правило, він об'єднував євангельські проповіді з навчанням алфавітом і грамотності [61] [62]. В 410-е роки Маштоц розповсюдив новий алфавіт в більшій частині Східної Вірменії. В 414 році помирає цар Врамшапуха - головна політична опора діяльності Месропа Маштоца. Після нього на вірменський престол був затверджений син сасанидского самодержця Йездігерда I Шапур, а з 419 року в країні почалося безвладдя [63]. Просвітницька діяльність Маштоца відбувалася в обстановці політичної нестабільності.

Тим часом у всій Вірменії розвивалося широке культурно-просвітницький рух. Маштоц і Саак розіслали по різних областях підготовлених учнів, довіривши найбільш здатним з них навчати грамоти та поширювати християнство. Тоді ж вони, зміцнивши на вірменській грунті нову писемність, взялися за переклад Біблії. Оскільки після розділу Вірменії грецькі книги в перської її частини були заборонені, Месроп і Саак перший біблійні перекази робили з сирійських текстів [60].


1.7. Місія у візантійській Вірменії й зустріч з імператором Феодосієм II

Завершивши просвітницьку діяльність у Східній Вірменії, Маштоц з групою учнів та соратників відправився в Візантію для заснування вірменських шкіл в Західній Вірменії [64]. На кордоні він зустрівся з воєначальником візантійських східних військ Анатолієм Флавієм, [65] [66] який листом сповістив візантійського імператора про наміри Месропа. Не отримавши дозволу на діяльність, Маштоц в супроводі Вардана Маміконяна та інших учнів був змушений особисто відправитися [64] у візантійську столицю Константинополь, залишивши частину учнів у місті Меліта у єпископа Акакія Мелітінского. Першопричиною відмови було невдоволення з боку представників духовенства Кесарії, які ці області вважали частиною свого престолу, застосовували там грецьку писемність і були обурені діяльністю Маштоца і Саака [67]. Цим перешкодою, можливо, пояснюється факт такого пізнього початку діяльності Месропа Маштоца в Західній Вірменії з моменту винаходу їм національного алфавіту [68].

Переговори почалися не раніше березня - квітня 420 -го року [69]. Маштоц з почестями був прийнятий молодим імператором Візантії Феодосієм II і отримав його остаточний дозвіл на просвітницьку діяльність "з скріпленими печаткою імператорськими грамотами " [70]. Також він отримав схвалення і з боку грецького патріарха Аттика. Від візантійських властей Маштоц отримав титул " акум ", [71] був висвячений " екклесіастіком записаний в числі перших наставників [72].

Феодосій II, який дав Месропа Маштоца дозвіл вільної діяльності у візантійській частині Вірменії.

З листа імператора Феодосія II вірменському католікос (Хоренаци, III, 57):

"Повів розглянути лист, ми дізналися зміст викладеного тобою і тяжко звинуватили тебе за те, що ти всім серцем віддався цареві язичників, а нам не вважав за потрібне представитися навіть письмово. І в ще більшому ступені осудний тобі в провину те, що, нехтуючи мудрецями нашого міста, ти звернувся за науковими відкриттями до якихось сирійцям. Тому ми були задоволені тим, що наші піддані знехтували таким вченням ... Але так як Месроп розповів нам, що своїм виникненням це мистецтво зобов'язане благодаті згори, то ми розпорядилися, щоб навчалися [у нього] з повним запалом ... "

Всі витрати та інші витрати з навчання грамоти та поширенню християнства оплачувалися з візантійської скарбниці. Ймовірно, були проведені паралельні переговори і з Кесарійським престолом. Згідно з деякими дослідженнями, позитивне ставлення до місії Маштоца з боку візантійського двору мало також політичне підгрунтя на фоні посилення політичного впливу Сасанідів у Вірменії [73]. Незважаючи на це, високий трон і патріарх звинуватили вірменського католікоса Саака в тому, що він і Маштоц в справі створення вірменського алфавіту не звернулися до візантійських вченим, і вірменська церква тим самим прагне до звільнення від всякого візантійського впливу.

З листа грецького патріарха Аттика до вірменського католікос (Хоренаци, III, 57):

"Віддати велику подяку Богу за твою добру славу серед такого варварського народу, але не звільняємо від обвинувачення в тому, що ти не відразу згадав про люб'язність (нам) твоїх блаженних батьків Нерсеса і Григора... Нині ж велінням самодержця серпня [74] тобі дарується право навчати в нашому боці і або підпорядкувати, або вигнати зі свого (єпископського) спадку Єресь борборітов. Посланого ж тобою Месропа ми висвятили екклесіастіком ".

Перші вірменські школи в Західній Вірменії Месроп відкрив між 420 - 422 роками [75] за допомогою полководця Анатолія. Згідно з дорученням патріарха Аттика, протягом цієї місії Маштоц вів запеклу боротьбу проти гностичної секти " борборітов ". Маштоц привіз також імператорський наказ полководцю Анатолію про зміцнення міста Карін і його перейменування в Феодосіополь [76].

Коли Маштоц повернувся із Західної Вірменії, він постав перед новим царем Вірменії Арташес IV (422-428 роки) з доповіддю про свою місію у Візантії. Діяльність Маштоца у візантійській частині Вірменії співпала із загостренням політичної ситуації у Вірменії в цілому [77] і візантійсько-сасанидских відносин зокрема [78].

Другий візит в Західну Вірменію Маштоц завдав наприкінці 420-х років: він відвідав провінцію Бардзр Айк (Висока Вірменія). В області Шалгомк Месроп навчив першу групу жителів. В областях Поцупив, Дерджан і Екелеац він залишив помічників зі своїх учнів і прибув в Айрарат, звідки пішов на колишнє своє місце проживання - в ​​область Голтн [79]. На жаль, в цей же час посилилися антіармянскіе репресії з боку перського самодержця Варахрана V. Вірменське царство було скасовано ( 428 рік), а католікос Саак позбавлений влади. Активна фаза місіонерської діяльності Месропа Маштоца в основному завершилася.


1.8. Репресії Варахрана V

Варахрана V. Ці монети були широко поширені у Вірменії в епоху Месропа Маштоца

В 428 році під приводом позову з боку самих вірменських нахараров [80] Варахрана V скинув свого васала, молодого Арташес IV. За різними звинуваченнями він і католикос Саак партії разом з групою знатних вельмож були викликані в сасанидских столицю Ктесифоні. Поставши перед судом Варахрана V, католікос Саак і вірменський цар були остаточно скинуто і заарештовані. З 428 по 432 роки Месроп Маштоц був практично самотній у своїх діях, які з тих пір не носили масштабного місіонерського характеру. До Вірменії в якості католікоса був відправлений якийсь Сурмак [80]. Через рік він практично був вигнаний з країни. На цей раз його змінив ассірієць Брікшо, [80] який також був відкинутий у Вірменії. Треба думати, що Маштоц, як друга після Саака Партева релігійно-громадська фігура в країні, зіграв важливу роль у цих подіях. Примітно, що вже в 432 році Маштоц не приєднується до групи вірменських князів, які від Варахрана V вимагали звільнити католікоса Саака і відновити його право на патріаршество [81]. Маштоц у зверненні до Варахрану V запропонував кандидатуру маловідомого Тірука Зарішатці. Такий крок можливо пояснити лише усвідомленням Маштоцем глибоких змін у політичній обстановці країни. Питання політичних і релігійних репресій у Вірменії спровокував навіть втручання з боку християнської Візантії [82]. Варахрана V, проте, звільняє Саака, але з обмеженими правами. Католикосом був визнаний якийсь Шамуел. Саак партії був відправлений вглиб країни, в провінцію Багреванд, а Месроп Маштоц призначений їм як місцеблюстителя [83]. Як і у випадку зі своїми попередниками, Шамуел був практично проігнорований вірменським духовенством. Саак партії знаходиться на патріаршеском престолі лише номінально. Маштоц в Вагаршапате практично виконував функції вірменського католікоса [84]. Він так і не став офіційно вірменським Католикосом, незважаючи на те, що після смерті Шамуела (бл. 437) і Саака Маштоц був єдиним ватажком вірменської церкви. Причиною цього, імовірно, стало його селянське незнатне походження.


1.9. Візит до Кавказьку Албанію і Іберію. Царі Арсвал і Бакур

"Албанська книга", Зул 17: "У той час, коли Іранським царем був Йездегір ... святий Месруп створив хороший алфавіт, що складається з 37 букв і відповідний мови 24 племен, які проживають в семи макіль Великого Алупана". [85]

Древньо автори повідомляють, що до свого першого візиту в Західну Вірменію Маштоц побував в Іберії, де з допомогою перекладача Джага склав письмена Іверського мови. Йому сприяли в цьому цар Бакур і єпископ країни Мойсей [60] [86]. Історична концепція створення Маштоцем древнегрузинского алфавіту підтримується авторитетними енциклопедіями [87] [88] [89] [90] і найбільшим числом авторитетних світових фахівців [91] [92] [93] [94].

... І ось тих, які були зібрані з окремих і розрізнених племен, він (Маштоц) зв'язав божественними заповітами і зробив їх єдиним народом, що вихваляють єдиного бога ... [95]

Згідно Корюн, на початку 420 рр.. з якимсь ієреєм перекладачем Беніамін Маштоц створив письмена для алуанцев [66]. Хоренаци уточнює, що це було плем'я гаргарцев [60] [96]. Потім Маштоц особисто прибув до Кавказьку Албанію, де зустрівся з царем Арсвалом і єпископом Єремією, сприяв поширенню албанської писемності, винайденої ним же [96].

Тоді ж на шляху з Албанії Месроп Маштоц прибув до Гардман). Гардманскій князь Хурсов надав у розпорядження Месропа все своє князівство. Перебуваючи там, він отримав запрошення від Ашуші Гугаркского прибути в його володіння, в область Ташірк. Під час другого візиту в Іберію Маштоца всіляко допомагав іберського цар Арчіл I [61] [79] [97]. У Іберії він також залишив вчителів зі своїх учнів.

У цей час одним з найбільш далеких місіонерських подорожей Месропа Маштоца стає його візит в край Баласакан, в древню Каспіану [98]. Боротьба проти язичництва у віддалених краях Закавказзя була пріоритетом для всієї Вірменії, бо Баласакан виявився центром язичницького руху, звідки язичники проникали всередину країни [79]. Місцеві християни на чолі з єпископом Муші надають Маштоца велику допомогу. Діяльність Маштоца в Баласакане була досить масштабною: більшу частину язичників він виселив аж до володінь гунів, тобто північніше Кавказького хребта [79]. Потрібно зазначити, що у своїй антисектантської і антіязической боротьбі Месроп Маштоц нерідко застосовував жорсткі заходи, зокрема як в 420-422 роках проти борборітов у Візантії, так і тут в Баласакане язичницькі громади фактично були виселені.


1.10. Останні роки життя та перекладів Біблії

До 1600-річчю створення вірменського алфавіту

Для кращого освіти країни Месроп Маштоц і католикос Саак відправили своїх учнів Езнік Кохбаці, Корюна і деяких інших у Візантію і північну Месопотамію. У Візантії їх прийняв архієпископ Максиміан (431-434) [79]. Після повернення до Вірменії, в місті Аштішате учні доставили Месроп і Сааку листи і канони Ефеського собору, а також достовірний екземпляр Біблії. У зв'язку з інтригами навколо діяльності колишнього грецького патріарха Несторія, Маштоц підтримував зв'язок з главами візантійської церкви Кирилом Олександрійським, Проклом Константинопольським та інші, які попереджали про можливе існування у Вірменії ідеологів несторіанства [99].

Між 432 - 435 роками Маштоц з Католикосом Сааков і своїми учнями закінчив переклад Біблії, робота над яким велася ще в перші роки створення вірменського алфавіту. У роботі над перекладом Біблії важливу роль зіграли їхні учні, які на чолі Мовсеса Хоренаци були відправлені для вищої навчання в Олександрію [100]. Крім біблійних книг під керівництвом Месропа Маштоца були переведені багато праць античних авторів, зокрема "Екклесіастіка" Євсевія Панфіл і т. д. [101]

І в цей час, поза сумнівом, стала чудовою наша бажана і благодатна країна Вірменія, куди несподівано, завдяки двом рівним мужам, прибутку і стали говорити по-вірменськи законоучитель Мойсей разом з сонмом пророків, і ходів попереду Павло з усім загоном апостолів і з животворящим Євангелієм Христа [102].

В останні роки своєї діяльності Маштоц був самотній. Сасанидские влади виживали вірменського католікоса, який затвердив Месропа в соборній церкві (що в місті Вагаршапате), а сам усамітнився в провінції країни. Після смерті Саака Партева ( 439) на патріарший престол з волі Маштоца був призначений його учень, священик Іовсеп Вайоцдзорці [103].

Месроп не тільки вів велику просвітницьку діяльність, а й був впливовим громадським діячем. Його біограф Корюн пише: "Для багатьох в'язнів і ув'язнених і тріпотливих перед обличчям гвалтівників він домігся відпущення, визволивши їх всесильної силою Христа. Він розірвав багато несправедливих боргових зобов'язань ..." [104]

Маштоц присвятив 45 років проповідування християнства і 35 років розповсюдженню вірменської писемності. Помер після нетривалої хвороби в місті Вагаршапате. Правитель Вірменії Ваан Аматуні і Амаяк Маміконян, брат полководця Вардана Маміконяна, з почестями поховали Месропа в селі Ошакан, де на могилі у 443 році була побудована церква (вона знаходиться в 30 км від Єревана).

Вірменська апостольська церква зарахувала його до лику святих.


2. Алфавіт

Схожість декількох букв вірменської (знизу) і ефіопського (зверху) алфавіту [105]

Вірменський алфавіт спочатку складався з 36 букв, з яких 7 були голосними звуками, а 29 літер - приголосними. При наявності десятків діалектів Маштоц визначив фонетичні норми для загального літературної мови, вибрав один з видів листа, зокрема зліва направо (як у грецькому), а не справа наліво (як в асирійському). Їм були визначені орфографічні норми древнеармянского літературної мови.

Цей алфавіт був створений геніальною людиною з вражаючим почуттям батьківщини - був створений один раз і назавжди, - він досконалий. Той чоловік був подібний богу у дні творіння ... Він такий же факт, як цей алфавіт. Ім'я його Месроп Маштоц [106].

Вірменський алфавіт
Ա
Aйб
Բ
Бен
Գ
Гим
Դ
Та

Едж
Զ
За
Է
Е
Ը
Ит
Թ
Те
ժ
Ж
Ի
Іні
Լ
Льюн
Խ
Хе
Ծ
Тьца
Կ
Кен
Հ
Хо
Ձ
Дза
Ղ
Гхат
Ճ
Тче
Մ
Мен
Յ
Йі
Ն
Ну
Շ
Ша
Ո
Під
Չ
Ча
Պ
Пе
Ջ
Дже
Ռ
Ра
Ս
Се
Վ
Вев
Տ
Тюн
Ր
Ре
Ց
Цо
Ւ
Йюн
Փ
Пьюра
Ք
Ке
Օ
Про
Ֆ
Фе

Основні принципи, яких дотримувався Месроп, створюючи вірменський алфавіт, були наступні: 1) кожній букві відповідає один звук, кожного звуку - одна буква, виключення складає тільки буква " ո ւ "(y), яка складається з двох літерних знаків і не входить в алфавіт; в цьому випадку Месроп просто слід грецького алфавіту, в якому звук у графічно представлений двома знаками o і v (> ov), 2) приймається горизонтальне лист зліва направо , у той час як більшість сучасних Месропа алфавітів дотримувалися зворотного напрямку - справа наліво; перевагу першого очевидно; [107] 3) у вірменському алфавіті немає діакритичних знаків, характерних для більшості алфавітів того часу, в тому числі і грецького, в яких над, під або поряд з буквами ставилися особливі знаки, покликані уточнити їх вимова, 4) як і для будь-якого живого мови, для вірменської мови V століття було характерно неоднакове вимова звуків у різних областях країни, що в якійсь мірі порушувало єдність вимови. Месропа вдалося обійти ці відмінності і створити так зване фонемно лист, що представляє єдину звукову систему вірменської мови.

В XII столітті були додані ще дві літери: голосна " Օ "() і згодна" Ֆ "(f). До цього для позначення даних звуків використовувалися відповідно" Փ "(p ') і" աւ "(aw). Честмір Лоукотка назвав вірменський алфавіт одним з трьох найдосконаліших у світі [108]. Вважається, що (як і у випадку з кирилицею) кістяк маштоцевского алфавіту вживався в Вірменії задовго до "винахідника" (як варіант древнесемитского листа). Є також гіпотеза про те, що його скасували з прийняттям християнства, а Маштоц був ініціатором його відновлення та одержавлення. У середні століття використовувалися види листа "еркатагир", "грчагір", "нотргір", "шхагір", притому з часом графіка букв змінилася від квадратних форм до більш округлим.


3. Творчість

3.1. Шаракани

Вірші Месропа Маштоца

Месроп Маштоц в останні роки займався в основному перекладами, писав церковні вірші, церковно-релігійні трактати. Його твори є найдавнішими зразками древнеармянской церковної поезії - творчості Шараканов ("Шаракани покаяння") - і лежать в основі вірменських духовних піснеспівів і гімнів. Вони складають важливу частину древнеармянского "Шаракноца" (Гімнарія). З його творів до нашого часу дійшли близько 130 церковних віршів. Творчість Маштоца насичене гуманізмом і яскравим людським співчуттям.

Бурхливими хвилями стрясає мене
вихор мого беззаконня, -
Цар-миротворець, допоможи мені!
І несуть мене хвилі по безоднях моря гріховного, -
Добрий керманич, спаси мене! [109]

Ліричний діалог Маштоца зі Всевишнім наповнений людськими емоціями, нерідко він створює драматичні картини, підкреслюючи духовну неміч простого смертного і його слабкість перед Богом.

Поезія Маштоца являє собою щиру бесіду з Господом. Він вчить надії на духовний порятунок.

Надія моя в дитинстві моєму -
Не залиш мене, мій Господи Боже!
Надія моя на старості моєї -
Не залиш мене, мій Господи Боже!
Надія моя в день другого пришестя -
Не залиш мене, мій Господи Боже!

Найбільш відомі шаракани "Милосердний Отче !.."," едіносущія Творець ... "," Боже многомилостивий !..", "В смятенье моєму ...", "Сльози каяття ..." і т. д.


3.2. "Многовещательние мови"

Месроп Маштоц - засновник вірменської патристики. Він є автором збірки "Многовещательние мови" [110], довгий час приписуваного Григорію Просвітителю [111]. В "Многовещательних промовах" Маштоц висловлює ідеалістичні погляди на релігію і суспільство.

4. Легенди про Маштоца

Поштова марка СРСР із зображенням Маштоца, 1962

Одна з найстаріших легенд про життя і діяльність Месропа Маштоца записана в "Історії" Вардана Великого ( XIII століття). Згідно з цією легендою Бог, почувши довгі прохання і молитви Маштоца, зобразив вірменські букви на одній горі в провінції Балу, які, нібито, до сих пір видно місцевим жителям. Легенда розповідає, що жителі почитали це місце святинею [112]. У Балу, поблизу гори св. Месроп, є містечко, схоже на кам'янисту могилу, згідно з легендою, жителі саме це місце вважали місцем створення вірменського алфавіту, ходили на паломництво і називали його "могилою Маштоца" [113]. Інша середньовічна легенда говорить, що Маштоц і Саак з метою винаходу алфавіту на сорок днів усамітнилися в печерах. Під час нічного бачення ангел показав їм на камені сім букв вірменського алфавіту. Отримавши бажане, вони спускаються з гір [114]. Легенда розповідає, що під час похорону Маштоца на шляху з Вагаршапат в Ошакан люди поставили труну на одному камені, щоб відпочити від спеки, і раптом з каменю потекла вода, люди пили цю воду, тамуючи спрагу [115]. За іншою легендою, Маштоц в момент смерті просить хацікцев поставити його тіло на возі, і куди його повезуть воли, там і поховати. Віз зупиняється перед будинком одного бідного селянина, і хацікци, вважаючи це місце занадто невідповідним, ховають там тільки мізинець Маштоца, після чого на місці будують каплицю, яка стає місцем паломництва [116].


5. Учні

Один з молодших учнів Месропа Маштоца Мовсес Хоренаци (ок.410-490) (з мініатюри XIV століття)

Навколо Месропа Маштоца утворилася ціла плеяда письменників і перекладачів, які діяльно сприяли християнізації Вірменії та поширенню в ній освіти. Вірменські історіографи і вчені V століття майже всі були учнями Месропа Маштоца.

В "Історії св. Патріарха Саака і вардапета Маштоца" [117] невідомого автора IX століття згадані також Мамбре (брат Мовсеса Хоренаци), Ардзан Арцруні, [118] Аган Арцруні [119] і Муші [120].


6. Місія Маштоца в історії Вірменії

Святий Месроп Маштоц, рукопис 1651.

Завдяки діяльності Месропа Маштоца вірменський народ знову знайшов національну писемність, вірменську мову був оголошений в якості державного (404 р.). Християнство остаточно закріпилося у вірменському народі і в майбутньому спільно з писемністю стало опорою вірмен в боротьбі проти асиміляції. Якщо з 301 року народ сповідував християнську релігію лише номінально, то вже в 451 році вірмени вийшли на Аварайрській битву.

"Народ, який породив таких мужів і шанує їх, як своїх героїв, і слід їхній приклад, ніколи не загине" [121].

Месроп Маштоц - перший вірменський учитель. Сучасна вірменська писемність, створена Месропом, стала одним з наріжних каменів Вірменської церкви, що зробила величезний духовний вплив на вірменський народ в ті довгі століття, поки Вірменія перебувала під владою інших держав.

Історії рідко відомі імена творців алфавітів в давнину. Месроп Маштоц - перший історичний діяч, створення яким письмовій системи пов'язане не з легендою (наприклад, як з автором готського (або мезоготского) алфавіту Вульфіли, IV ст.), а документально підтверджено. Маштоц не тільки творець алфавіту, але також великий просвітитель, який, на відміну від інших винахідників систем письма, особисто відкривав школи в різних провінціях країни і сприяв поширенню грамотності.


7. Джерела

Сторінка рукописи Хоренаци IX-X століть
  • Основним першоджерелом інформації про життя і діяльність Месропа Маштоца є праця "Житіє Маштоца" його учня й біографа Корюна. Праця написана в 450-е роки за дорученням католікоса Іовсепа Вайоцдзорці. Основні рукописи сягають XIV століття.
  • В історичній науці наступним найважливішим джерелом вважається "Історія Вірменії" Мовсеса Хоренаци, одного з молодших учнів Маштоца, теж сучасника і очевидця його діяльності. Рукописи з IX - XII століть.
  • "Історію Вірменії" Лазара Парпеці прийнято вважати третім першоджерелом. Автор жив у другій половині V століття. Його вчителем був учень Маштоца Аган Арцруні. У його "Історії" є важливі відомості, що доповнюють повідомлення Корюна і Хоренаци.
  • Про життя і діяльність Маштоца пишуть також автори більш пізнього часу, такі як Мовсес Каганкатваці, Киракос Гандзакеци, Товма Арцруні, Михайло Сирієць та інші. Вони, однак, більшою мірою повторюють історіографів V століття, додаючи лише деякі легенди і перекази поширені серед народу в їх епоху. Чисельність найменувань історичних першоджерел перевищує 30 імен.

8. Праці

  • "Многовещательние мови", Ечміадзін, 1894 (Арм.)
  • "Шаракан", Єреван, 1990

9. Фільми про нього

10. Історичні джерела

Вірменська срібна монета із зображенням Маштоца. 1993
Вірменська банкнота, номіналом 1000 драм із зображенням Маштоца. 1994

Література

  • І. Арутюнян. Вірменські письмена. - Тифліс: 1892
  • Лео. Месроп Маштоц. - Ер.: 1962
  • Г. Ачарян. Вірменські письмена. - Ер.: 1968
  • Р. Ачарян. Джерела з історії Месропа і винахід алфавіту. - Париж: 1907
  • Г. Акінян. Св. вардапета Маштоц. - Відень: 1949
  • Г. Севак. Месроп Маштоц і створення вірменських письмен і словесності. - Ер.: 1962
  • Я. А. Манандян. Месроп Маштоц і боротьба вірменського народу за культурну самобутність. - 1941
  • Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер.: 1963
  • J. Marquart. ber den Ursprung des armenischen Alphabets. - Wien: 1917
  • М. Пер-Мовсесян. Історія перекладу Біблії на арм. мову. - СПб.: 1902
  • М. Абегян. Історія древнеармянской літератури. - Ер.: 1948. - Т. I
  • А. Мартиросян. Маштоц. - Ер.: 1988
  • В. С. Налбандян. Винахід вірменського алфавіту. Становлення літератури / / Історія світової літератури: у 9 т.. - М.: 1983-1994. - Т. 2. - С. 285-288
  • H. Thorossian. Histoire de la littrature armnienne. - Paris: 1951

Примітки

  1. Месроп Маштоц - за рукописами тексту праці Корюна употребительнее Маштоц і лише в заголовку його Месровп або Месроп. У Мовсеса Хоренаци послідовно Месроп (Месровп) і лише в одному випадку Маштоц. У невідомого грецького автора згадується як "Μεστίζη" і "Μεστή (ν) τζη" ( Patrologia gracca. - Т. 132. ). В даний час прийнято ці імена ставити поруч - Месроп Маштоц. Дослідники пробували дати етимологію цих імен. Наводимо думки деяких дослідників. А. Гарагашян вважає, що ім'я Месроп походить від перського слова "мюшріф", що означає "писар", "секретар", а Б. Саргісян виробляє його з сирійського "Мар-Сіовп". Г. Халатянц ці пояснення вважає неприйнятними і дає інше пояснення імені Маштоц. У вірменській мові є дієслово "маштел", що означає "лисіти", "облисіти", отже корінь "машт" з часткою "оц" ("машт + оц"), на думку його означає "безволосий", "лисий" ( Вірменські Аршакіди. - М .: 1903. ). Трохи інакше розуміє слово "маштел" Ст.Малхасянц. Він вважає, ім'я це походить від дієслова "стригти", а "Маштоц" - інструмент, яким стрижуть (щось на зразок бритви або ножиць). Н. Адонц ім'я Маштоц виробляє від іранського імені mazd-ак з додатком вірменської ласкательной частинки. Існують також інші концепції походження цієї імені.
  2. Історія вірменського народу (С початку до XVIII століття): підручник для вузів. - Ер: 1975. - С. 322. . Точна дата народження Месропа Маштоца невідома, згідно досліднику А. Мушегяну Маштоц народився приблизно в 356 або 357 роках. ( Вісник суспільних наук. - 1983. - № 7. - С. 75. ), Однак прийнято вважати його датою народження 361 або 362 роки. ( Історія вірменського народу. - Ер. : 1984. - Т. II. - С. 423. (Арм.) ; В. С. Налбандян. Винахід вірменського алфавіту. Становлення літератури - feb-web.ru/feb/ivl/vl2/vl2-2854.htm / / Історія світової літератури: у 9 т.. - М .: 1983-1994. - Т. 2. - С. 285-288. , Е. Агаян. Месроп Маштоц / / Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер. : 1982. - С. 10. ; Вірменська радянська енциклопедія. - Ер. : 1981. - Т. 7. - С. 469. (Арм.) ; СР: Месроп Маштоц - slovari.yandex.ru / ~ книги / БСЕ / Месроп Маштоц / / / Велика радянська енциклопедія. ; Месроп Маштоц - slovari.yandex.ru / ~ книги / Бібліологіческій словник / Месроп Маштоц / / / Бібліологіческій словник. )
  3. Е. Агаян. Месроп Маштоц / / Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер. : 1982. - С. 9. Згідно Фавстоса Бузанда (кн. III, гл.19), в епоху 350-х, коли Нерсес I сів на патріаршескій престол, Хацік був селом "карчазатов". Слово "карчазат" в перекладі означає "напіввільний" ("Карчев" - обмежений, короткий, і "Азат" - вільний, у феодальній Вірменії також " дрібний дворянин "," аристократ "). Г. Ачарян вважає, що Маштоц не був із знатного роду, але міг вважатися" карчазатом "( Г. Ачарян. Вірменські письмена. - 1968. - С. 72, 87. ). Батька Месропа Маштоца біограф Корюн називає "знатним чоловіком на ім'я Вардан" (гл.3). Згідно авторам академічної "Всесвітньої Історії": "Була, наприклад, особлива категорія карчазатов (" полуазатов "); відмінність їх від аназатов неясно, але, мабуть, ними ставали шінакани, що служили в ополченні вершників і отримували внаслідок цього деякі привілеї." ( Всесвітня історія - historic.ru/books/item/f00/s00/z0000017/st128.shtml. - Т. 2, гл. XXV. ). Цим, ймовірно, пояснюється той факт, що Маштоц також в молоді роки пройшов військову службу при аршакідскіе дворі. Я. Манандян вважає, що Месроп Маштоц походив від тих селян, які зобов'язані були служити в "селянської кінноті". Згідно з припущенням дослідника М. О. Еміна, Маштоц походив із знатного роду Маміконянов ( Н. О. Емін. Дослідження та статті. - М .: 1896. - С. 206. )
  4. Історія вірменського народу - Т. II. - С. 423.
  5. 1 2 В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 21-22.
  6. 1 2 М. Абегян. Вірменська церковна література давнини - www.catholic.uz/tl_files/reading_room/abegyan_literatura/.
  7. Корюн пише, що "У дитинстві він навчався грецької писемності "(гл.3). Згідно Хоренаци (кн. III, гл.47), Маштоц навчався у католікоса Нерсеса I Великого (353-373), що не підтверджується іншими джерелами. Г. Ачарян вважає можливим, що Маштоц здобув освіту в монастирі св. Карапета в Тарон ( Г. Ачарян. Вірменський алфавіт. - 1968. - С. 75. (Арм.) )
  8. 1 2 3 4 Парпеці, кн. I, гл. 10
  9. За відомістю Хоренаци, "з тих пір як Месроп залишив царський двір, там не було ні одного досвідченого писаря, бо застосовувалося перське лист "(кн. III, гл.52). Автор повідомляє також, що під час своїх перших проповідування в 390-е роки Маштоц усно перекладав Біблію: "Під час свого проповідництва блаженний Месроп відчував чимало труднощів, бо він був одночасно і читцем, і перекладачем. Якщо ж читав хто-небудь інший, а його при цьому не було, то народ нічого не розумів за відсутністю перекладача "(кн. III, гл.47).
  10. Корюн, 3; Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 424.
  11. Відомості Корюна, що "знанням ратної справи здобув (Маштоц) любов своїх воїнів" (гл.3) призвело армяноведов-істориків до переконання, що при дворі Хосрова III Месроп Маштоц не був рядовим воїном ( В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 23. (Арм.) )
  12. Henri-Jean Martin. The History and Power of Writing / Пер. Lydia G. Cochrane - University of Chicago Press, 1995. - С. 39.
  13. Корюн, 3
  14. В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 26. (Арм.)
  15. 1 2 3 4 5 6 Хоренаци, III, 47
  16. За повідомленням його учня й біографа Корюна "рахунок років святої віри (Маштоца) бере початок від четвертого року царя Крмана". Врам Крман, він же Варахрана IV, правил з 389 року, четвертий рік його правління падає на 392 або 393 роки. Лазар Парпеці більш краткословен. Згідно з ним, Маштоц служив при дворі царя Хосрова III (ок.385-388) "кілька років" (кн. I, гл.10)
  17. А. Г. Абрамян. Датування створення вірменського алфавіту / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 108. (Арм.) . Згідно Корюн "рахунок років духовного життя Блаженного (Маштоца) становить сорок п'ять років" (кн.29). Маштоц помер 17 лютого 440 року ( Ed. Dulaurier. Recherches sur la chronologie armnienne - books.google.com / books? id = wY5zLxS44C0C & pg = PA95 & dq = Recherches sur la chronologie armnienne & as_brr = 3 & ei = o_7_Sp_6G6CCygT-7J36Dg & hl = ru # v = onepage & q & f = false. - Paris: 1859. - С. 135-136. ), З цієї хронології він прийняв чернецтво в 395 або 396 році. Тим самим, прийнявши в 392-393 роках християнську віру, Маштоц залишався при дворі ще ок. 3-4 роки.
  18. Г. Ачарян. Вірменські письмена. - Ер. : 1968. - С. 89-90. (Арм.)
  19. 1 2 3 Корюн, 5
  20. Корюн, 13
  21. Е. Агаян. Месроп Маштоц / / Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер. : 1982. - С. 11. , Мовсес Хоренаци, кн. III, гл.49
  22. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 424. (Арм.) ; Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 11. - С. 251-252. (Арм.) ; Е. Агаян. Месроп Маштоц / / Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер. : 1982. - С. 11. . Вагаршапатскій синод у Корюна згадується як "скликання ради блаженних братів, що печуться про країну (вірменської), щоб створити алфавіт для вірменського народу" (гл.6)
  23. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 424. (Арм.)
  24. 1 2 3 4 Хоренаци, кн. III, гл. 52
  25. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 11. - С. 252. (Арм.)
  26. 1 2 Е. Агаян. Месроп Маштоц / / Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер. : 1982. - С. 11.
  27. В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 33. (Арм.) . Пізніше в північну Месопотамію був відправлений не священик або церковнослужитель, а князь Вагріч Хадуні, який привіз "Даниїловим письмена".
  28. 1 2 3 4 Корюн, 6
  29. В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 34. (Арм.) . У зв'язку з вигнанням 10 червня 404 року грецького патріарха Іоанна Златоуста перський цар доручає своєму васалу, вірменському цареві Врамшапуха, відправитися в північну Месопотамію. Через відсутність досвідченого писаря вони зазнали чималі труднощі. З цього приводу царю представився якийсь священик на ім'я Абел, який сповіщав про існування "Даниїловим письмен" (Хоренаци, кн. III, гл.52, Корюн, 6).
  30. Е. Агаян. Месроп Маштоц / / Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер. : 1982. - С. 10.
  31. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 7. - С. 472. (Арм.)
  32. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 3. - С. 283. (Арм.) , Е. Півазян. Проблема домаштоцевской вірменської писемності і літератури / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 285-324. (Арм.) . Сам посланник Вагріч Хадуні зустрічається з наближеним єпископа Данила якимось ієреєм Абелем, який взявши у нього "письмена", надає їх Вагрічу, останній же привозить алфавіт до Вірменії (Корюн, 6).
  33. Г. Г. Севак. Месроповскіе письмена / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 201. (Арм.) . Цей факт робить деякі концепції сучасних вчених малопереконливими. Зокрема Г. Ачарян вважав, що "Даниїловим письмена" були одним із застарілих варіантів арамейської алфавіту, і плутанина сталася через схожість назві "вірменське" і "арамійське" ( Г. Ачарян. Три питання про месроповском алфавіті (Арм.) / / Журнал "Ечміадзін". - Серпень-вересень 1946. - С. 38-39. (Арм.) ). А. Матевосян вважає, що "Даниїловим письмена" були одним з варіантів давньогрецького "фінікоподобного" листи (Додаток до видання Мовсеса Хоренаци. Історії Вірменії. - Ер. : 1997. - С. 537-538. (Арм.) )
  34. Незважаючи на те, що з 387 року Східна Вірменія стала частиною Персії, проте до 428 року там була збережена царська влада, і країна перебувала в васальному підпорядкуванні майже лише номінально.
  35. Енциклопедія Кругосвет - www.krugosvet.ru/articles/118/1011802/1011802a1.htm. вардапета - ВікіОсвіта - www.wikiznanie.ru / ru-wz / index.php / вардапета. Вардапета - від пехлевійського "varda" - "справа, вчення і наставник", звідси в вірменською мовою вардапета - вчитель, наставник, а також духовний сан ченця з вченим ступенем доктора; архімандрит.
  36. Корюн, 6; Існує думка, що наявні рукописи праці Корюна сягають дефектному манускрипту, в якому при переплетенні відбувся зсув аркушів. Тому насправді слід вважати, що Маштоц, отримавши "Даниїловим письмена" і виявивши їх ущербність, сам приступив до створення вірменського алфавіту і тільки після його винаходу став викладати, отримавши через два роки почесне звання вардапета (Матевосян 1990; цит. По: Юзбашян 2001: 138). І. Арутюнян висловився за виправлення "рік" (ամ) на "місяць" (ամիս). Цю ж точку зору захищає С. Коланджян на підставі фрагмента (VIII ст.) З рукопису "Історії" М. Хоренаци ( Вісник Матенадарана. - Ер. : 1958. - С. 163-182. (Арм.) ). Вважається малоймовірним використання "Даниїловим письмен" протягом двох років.
  37. В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 35-36.
  38. Корюн, 6;
  39. Г. Ачарян. Вірменські письмена. - Ер. : 1968. - С. 115-127. (Арм.)
  40. Згідно з концепцією П. Герун, Маштоц в Месопотамії знайшов книгу Агатангелоса, після чого відтворив древньо письмена (літери) ( PM Herouni. Armenians and Old Armenia. Archaeoastronomy. Linguistics. Oldest History .. - Yerevan: 2004. - С. 81-87. (Англ.) )
  41. 1 2 3 Хоренаци, III, 53
  42. А. Г. Абрамян. Питання домаштоцевской вірменської писемності / / "Збірник наукових матеріалів Матенадарана". - 1941. - № 1. (Арм.) ; Іс. Арутюнян. Вірменський алфавіт. - Тифліс: 1892. (Арм.)
  43. Хоренаци, III, 53. В Едессі він зустрівся з власником книгосховища ритором -язичником Платоном, який вказує йому іншого ритора - "раптово померлого Єпіфанія". Можливо, Єпіфаній Кіпрський (пом. 403 р.), раптово помер на шляху з Константинополя в Кіпр, див Житіє святого отця нашого Єпіфанія, архієпископа Кіпрської - pravoslavie.name / index.php? download/saints/May/12/life04.html, ср Історія св. патріарха Саака і вардапета Маштоца - vehi.net / istoriya / armenia / saak.html
  44. Е. Агаян. Месроп Маштоц / / Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер. : 1982. - С. 11-12.
  45. Корюн, 7
  46. А. Г. Абрамян. Датування створення вірменського алфавіту / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 116-120. (Арм.) . Акакій - Амідскій єпископ в 400-425 роках, ( Н. Акінян. Святої Маштоц вардапета. - Відень: 1949. - С. 111. (Арм.) , Acacius of Amida - encycl.opentopia.com / term / Acacius_of_Amida). Едесское єпископ Пакіда (Paquida), 398-409 років ( O. Braun. Das Buch der Synhados. - Stuttgard, Wien: 1900. - С. 9. (Нім.) ; Hallier. Untersuchungen ber die Edessinische Chronik. - Lepzig: 1892. - С. 105-106. (Нім.) ; List of bishops of Edessa - www.answers.com / topic / list-of-bishops-of-edessa). У текстах вірменських історіографів існує невеликий анахронізм. Назва "ԲԱՔԻԴԱՍ" спотворено як "ԲԱԲԻՂԱՍ" (" Ք "→" Բ "і" Դ "→" Ղ "). Ім'я" Бабілас "пропонували виправити на" Раббулас "(Галусг Тер-Мкртчян - Міабан). І. Маркварт вважає, що тут існує анахронізм, а саме, згадано ім'я Раббула замість імені його попередника Пакіда.
  47. Armenian alphabet - www.britannica.com/EBchecked/topic/35281/Armenian-alphabet / / Encyclopdia Britannica. Вірменське лист - slovari.yandex.ru / ~ книги / БСЕ / Вірменське лист / / / Велика радянська енциклопедія.
  48. 1 2 3 4 5 Корюн, 8
  49. Г. Ачарян. Вірменські письмена. - Відень: 1928. (Арм.) , Г. Севак. Месроп Маштоц. - Ер. : 1962. (Арм.) , І. Маркварт. Історія вірменського алфавіту. - Відень: 1918. (Арм.) , Г. Г. Севак. Месроповскіе письмена / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 163-208. (Арм.)
  50. Більшість дослідників під терміном Корюна "тонкі і жирні, короткі і довгі, окремі і подвійні" бачать каліграфічні подробиці в накресленні окремих частин букв або різні шрифти. Так, наприклад, К. Кафадарян вважає, що Маштоцем були створені три шрифта: а) круглястої статут б) прямолінійний статут в) нотргір. Іншої думки Г. Севак. Він вважає, що терміни Корюна мають певне значення і стосуються фонетики вірменської мови ( Праці кабінету І. Я. Марра. - Єреванській. Госунта, 1947. - № 2. (Арм.) ).
  51. Е. Агаян. Месроп Маштоц / / Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер. : 1982. - С. 13.
  52. За повідомленням Корюна Месроп Маштоц відправився в Месопотамію в п'ятому році царювання царя вірменського Врамшапуха, повернувся в шостому році (гл.7, 9).
  53. Д. А. Ольдерогге. З історії вірмено-ефіопських зв'язків (Алфавіт Маштоца) / / Стародавній Схід: Сб.1. - М .: 1975. - С. 208.
  54. Корюн, 10. Мари, краю або сторона Маров - "Марк". Під цими назвами не слід розуміти Малу або Велику Мідію, а територію вздовж берегів річки Аракс, в основному край Парспатунік.
  55. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 2, 11. - С. 324, 251. (Арм.)
  56. Корюн, 12
  57. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 11. - С. 251. (Арм.) , Ср: А. Алпоячян. Історія вірменської школи. - Каїр: 1946. - Т. I. (Арм.)
  58. Азатскій загін - охоронці царя. Вони супроводжували царя, коли він переїздив з місця на місце
  59. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 7. - С. 471. (Арм.)
  60. 1 2 3 4 Хоренаци, кн. III; гл.54
  61. 1 2 Корюн, 18
  62. Корюн, гл.12-14
  63. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 123-125. (Арм.)
  64. 1 2 Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 427. (Арм.)
  65. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 427. (Арм.) . Згідно Сократу Схоластику - "ватажок східних військ", см.: Сократ Схоластик, "Церковна історія", кн. I, 18 - svitlo.by.ru/nasled/uchitel/evagrshol/istor01.htm. Прокопій Кесарійський називає Анатолія "стратигом сходу", см.: Прокопій Кесарійський, "Війна з персами", кн. I, II - militera.lib.ru/h/caesariensis/01.html, ср: Еліше, "Слово про війну вірменської", р. I, III, VI - www.vehi.net / istoriya / armenia / egishe / EGISHE.html.
  66. 1 2 Корюн, 16
  67. Мовсес Хоренаци. Історія Вірменії. - Ер. : 1997. - С. 324. , Хоренаци, кн. III, гл.54, 57, 39. Вперше в 373 році вірменський цар Пап стверджує католікоса Вірменської Апостольської Церкви без згоди кесарійського архієпископа, що стає причиною великого невдоволення з боку останнього. У відповідь архієпископ Кесарії, організувавши церковний синод, оголосив блізгранічние до Риму вірменські провінції частиною свого престолу
  68. Мовсес Хоренаци Історія Вірменії. - Ер. : 1997. - С. 324.
  69. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 427. (Арм.) . Згідно Хоренаци місія Месропа Маштоца в Західній Вірменії та його виліт до Константинополя співпали з політичним загостренням у Вірменії і Персії (кн. III, гл.56-57). Зокрема зі смертю Сасаніди Іездігерда I -го ( 420 / 421 роки) і поставленням його сина Варахрана V -го (421 -438) перським самодержцем, згодом - вбивством царя Вірменії Шапура і з повстанням вірменських князів. Саме в ці смутні для країни часи Маштоц відправляється в Західну Вірменію і повертається вже після призначення новим Сасанідський царем Варахраном V царя Вірменії Арташес IV-го (кн. III, гл.58, "Про навчання наших західних країв і запровадженні загального миру; про вступ на престол Арташира"). Таким чином, місія Маштоца в Західній Вірменії відбувалася між 420-422 рр.. Це підтверджується також іншим зазначенням Хоренаци. В кн. III, гл.57 наводиться лист Феодосія II-го до католікос Вірменії Сааку, де йдеться про будівництво прикордонного міста Карін. Карін був укріплений відповідно до закону 5 травня 420 року ( Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 123. (Арм.) ). У Корюна є повідомлення (гл.16), що під час святкування Великодня Маштоц знаходився в Константинополі, а переговори з імператором і патріархом були розпочаті пізніше. Великдень відзначається в першу неділю між 22 березня і 25 квітня. Звідси ясно, що Маштоц перебував при візантійському дворі не раніше Березень - Квітень 420 року.
  70. Згідно імператорським наказом Маштоца далося право зібрати отроків у візантійській частині Вірменії. Згідно з іншим наказом Маштоц мав викорінити секту борборітов.
  71. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 427. (Арм.) . "Акума" ( греч. άxουμήτης ) - Грец. - Бдящій, вічно чуйний, те ж, що й титул "спудеї" ( греч. σπουδαιοζ ), Який носили окремі релігійні класи в Константинополі, члени яких клялися жити не багато, займатися читанням і книгами.
  72. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 427. (Арм.) . "Екклесіастікос" (εκκλησιαστής) - проповідник ( І. X. Дворецький. Давньогрецький словник. - М .: 1950. - Т. 1. - С. 65. ).
  73. Вірменія, поділена між Римом і Персією в 387 році, в східній частині (сасанідської) зберегла царську владу до 428-го, після чого останній аршакідскіе цар Вірменії був позбавлений влади, і країна стала управлятися перськими намісниками.
  74. Август ("Augustissimus - святійший) - титул, вперше присвоєний цезарю Октавиану після його одноосібного панування. Після нього титул всіх римських імператорів і членів імператорської родини, особливо імператриці (augusta). Тут - імператор Феодосій II і сестра його, імператриця Пульхерія (з 414 р. в сані "серпень" була співправителькою імператора).
  75. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 10, 427. (Арм.) ; Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 11. - С. 314. (Арм.)
  76. Хоренаци, кн. III, гл.59. Будівництво почалося відповідно до закону 5 травня 420 -го року ( Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 123. (Арм.) )
  77. Смерть царя Шапура, згодом повстання нахараров і антіперсідское партизанський рух на чолі Нерсеса Чічракеці, проголошення нового царя Арташес IV -го.
  78. Війна Візантії з Персією, 420-422 років.
  79. 1 2 3 4 5 Мовсес Хоренаци, кн. III, гл.60
  80. 1 2 3 Хоренаци, кн. III, гл. 64
  81. Хоренаци, кн. III, гл. 65
  82. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 168. (Арм.)
  83. Хоренаци, кн. III, гл. 66.
  84. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 169. (Арм.)
  85. "Албанська книга" - ezid.ru / articles / letif_mammad / the_albanian_book.html
  86. Корюн, гл. 15-17; Киракос Гандзакеци, гл.1, 10; Мовсес Каганкатваці, кн. I, гл.27; кн. II, гл.3; кн. III, гл.24. Цар Бакур, ок. 416-429 років ( Н. Марр. Житіє Петра Івера / / Православний Палестинський збірник. - 1896. - В. 47. - С. 82-83. ), Стор 82-83; єпископ Мойсей, ок. 410-425 років; Патріархи грузинської православної церкви - www.betaneli.ge/all.php?language=russian&go=patriarch # 2a
  87. Catholic Encyclopedia. Mesrob - www.newadvent.org/cathen/10211a.htm. "But his activity was not confined to Eastern Armenia. Provided with letters from Isaac he went to Constantinople and obtained from the Emperor Theodosius the Younger permission to preach and teach in his Armenian possessions. He evangelized successively the Georgians, Albanians, and Aghouanghks, adapting his alphabet to their languages, and, wherever he preached the Gospel, he built schools and appointed teachers and priests to continue his work. Having returned to Eastern Armenia to report on his missions to the patriarch, his first thought was to provide a religious literature for his countrymen. "
  88. Britannica. Alphabet - www.britannica.com/EBchecked/topic/17212/alphabet/. "The Aramaic alphabet was probably also the prototype of the Brāhmī script of India, a script that became the parent of nearly all Indian writings. Derived from the Aramaic alphabet, it came into being in northwest India. The Armenian and Georgian alphabets, created by St. Mesrob (Mashtots) in the early 5th century ad, were also based on the Aramaic alphabet. "
  89. George L. Campbell. Compendium of the World's Languages ​​- Routledge, May 14, 1998. - С. 183. - ISBN 0415160499. : "Old Georgian was written in the xucuri character, traditionally invented by Mesrop Mashtots, to whom the Armenians owe their script. In the eleventh century the ecclesiastical xucuri was replaced by the character known as the mxedruli 'civil', which is in use today . Georgian is the only Caucasian language to have developed its own script. "
  90. Merriam-Webster. Merriam-Webster's Encyclopedia of Literature - 1995. - С. 756. - ISBN 0877790426. : "A collection of biblical commentaries, translations of patristic works, and liturgical prayers and hymns is credited to Mesrob, corroborating his reputation for having laid the foundation of a national Armenian liturgy. He is also credited with contributing to the origin of the Georgian alphabet . "
  91. Азія на рубежі давнину і середньовіччя. Закавказзя в IV-XI ст. - www.kulichki.com/ ~ gumilev/HE2/he2103.htm / / "Історія Сходу" (Схід у середні віки). - М .: 1997. - Т. I. : "Християнізація закавказьких країн мала важливі наслідки і для розвитку місцевої культури. На рубежі IV-V вв. З'явилася вірменська писемність, створена Месропа Маштоца. Не без його допомоги були винайдені і національні алфавіти в Грузії та Албанії."
  92. Peter R. Ackroyd, CF Evans, Geoffrey William Hugo Lampe, Stanley Lawrence Greenslade. The Cambridge History of the Bible: From the Beginnings to Jerome - Cambridge University Press, 1975. - С. 367. - ISBN 0521099730. : "Georgia was converted during the fourth century, tradition has it by the agency of an Armenian slave woman, and whether these details are in any measure true or not, the tradition probably indicates the source of the Georgians 'knowledge of Christianity and the Christian scriptures. These did not begin to be translated into Georgian until Mesrop, provider of an Armenian alphabet, also supplied the Georgians with an adequate means of transcription for their speech. "
  93. Lenore A. Grenoble. Language policy in the Soviet Union - Springer, 2003. - С. 116. - ISBN 1402012985. : "The creation of the Georgian alphabet is generally attributed to Mesrop, who is also credited with the creation of the Armenian alphabet."
  94. Дональд Рейфілд. The Literature of Georgia: A History (Caucasus World) - RoutledgeCurzon. - С. 19. - ISBN 0700711635. : "The Georgian alphabet seems unlikely to have a pre-Christian origin, for the major archaeological monument of the first century 4IX the bilingual Armazi gravestone commemorating Serafua, daughter of the Georgian viceroy of Mtskheta, is inscribed in Greek and Aramaic only. It has been believed, and not only in Armenia, that all the Caucasian alphabets - Armenian, Georgian and Caucaso-AIbanian - were invented in the fourth century by the Armenian scholar Mesrop Mashtots. <...> The Georgian chronicles The Life of Kanli - assert that a Georgian script was invented two centuries before Christ, an assertion unsupported by archaeology. There is a possibility that the Georgians, like many minor nations of the area, wrote in a foreign language - Persian, Aramaic, or Greek - and translated back as they read . "
  95. Корюн, 15
  96. 1 2 І. В. Кузнєцов. Нотатки до вивчення агванского (кавказько-албанського) листа - www.vehi.net / istoriya / armenia / kagantv / yazyk.html,
  97. Арчіл I, ок. 429-435 років; Дивіться Грузинські царі і правителі - wwhp.ru / gruzi.htm
  98. Корюн, 17
  99. Корюн, 23; Хоренаци, кн. III, 61
  100. Хоренаци, кн. III, гл. 62
  101. Хоренаци, кн. II гл. 10
  102. Корюн, 11
  103. Хоренаци, кн. III, гл.66, 67; Михайло Сирієць, пр.5
  104. Корюн, 21
  105. Останній у свою чергу походив від південно-семітського алфавіту "саба", див Ge'ez script - www.omniglot.com / writing / ethiopic.htm
  106. Андрій Бітов про Месропа Маштоца - aboutarmenians.com/2007/01/12/bitov-mashtoc /
  107. Е. Агаян. Месроп Маштоц / / Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер. : 1982. - С. 12.
  108. Ч. Лоукотка. Розвиток письма. - Ер. : 1955. - С. 182. (Арм.)
  109. Шаракан. Переклади Сурена Золя. З вірменської поезії V-XV вв. (Збірник) - www.armenianhouse.org / zolyan / poems-ru / sharakan.html # 2 - Єреван: Хорурдаін Грох, 1990.
  110. Корюн, 20. Յաճախապատում ճառք. - Էջմիծին: 1894. (Арм.)
  111. Г. Г. Габрієлян. Світогляд Месропа Маштоца / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 87-99. (Арм.)
  112. Загальна історія Вардана Великого - www.vostlit.info/Texts/rus11/Vardan/frametext2.htm - М ., 1861. - С. 63.
  113. П. Натанян. Вісник Балу та ін. - Константинополь: 1878. - С. 26-27. (Арм.) , Г. Саркісян. Балу. - Каїр: 1932. - С. 263-264. (Арм.)
  114. Г. Срвандзтян. Давні і нові (історії). - Константинополь: 1874. - С. 41-43. (Арм.)
  115. Вісник Бюракн. - Константинополь: 1898. - № 29. - С. 531. (Арм.)
  116. А. Т. Ганаланян. Месроп Маштоц у вірменських переказах / / Месроп Маштоц. Збірник статей. - Ер. : 1963. - С. 340. (Арм.)
  117. Вірменські житія і мучеництва V-VII ст. Переклад з древнеармянского, вступні статті та примітки К. С. Тер-Давтян - www.vehi.net / istoriya / armenia / saak.html # _ftn24 - Єреван: Наірі, 1994. - С. 34-46.
  118. Під його ім'ям відомі "вопрошеніе Ардзана і відповіді Езнік"
  119. Син Васака Арцруні і двоюрідний брат Баана Маміконяна, брав участь в Арташатском соборі 449 р. З молодих років вів усамітнене життя. Його учнем був історик Лазар Парпеці
  120. Згадують також Корюн і Лазар Парпеці
  121. Jos. Markwart, ук. з р., стор. 7-8.

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru