Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Наукова фантастика



План:


Введення

2000 рік у поданні Альбера Робіда
П:
У Вікіпедії є портал
"Наукова фантастика"

Наукова фантастика (НФ) - жанр у літературі, кіно та інших видах мистецтва, один з різновидів фантастики. Наукова фантастика грунтується на фантастичних припущеннях в області науки і техніки, у тому числі як природних, так і гуманітарних наук [1]. Твори, засновані на ненаукових припущеннях, відносяться до інших жанрів (див., наприклад, Фентезі). Теми науково-фантастичних творів - нові відкриття, винаходи, невідомі науці факти, дослідження космосу і подорожі в часі. Дія наукової фантастики часто відбувається в майбутньому, що ріднить цей жанр з футурологією.


1. Термінологія

Автором терміну "науково-фантастична" є, ймовірно, Яків Перельман, який в 1914 році написав і опублікував додаткову главу "Сніданок у невагомою кухні" до роману Жюля Верна "З гармати на Місяць", якій дав термін "науково-фантастична". До цього схожий термін - "фантастично наукові подорожі" - щодо Уеллса і інших авторів ужив Олександр Купрін у своїй статті "Редіард Кіплінг" (1908). [2]

У 1970 році W. Atheling писав: " Уеллс спочатку використовував цей [ який? ] термін для позначення того, що ми сьогодні назвали б науковою фантастикою, в якій підставою для розповіді виступає свідоме прагнення спиратися на вже відомі (у момент написання) факти, і вже якщо в оповіданні також зустрічалося якесь диво, то принаймні мова не мала йти про цілий арсеналі чудес " [3].


2. Визначення наукової фантастики

Існує багато суперечок серед критиків і літературознавців про те, що вважати науковою фантастикою. Тим не менше, більшість з них сходиться на тому, що науковою фантастикою є література, заснована на якомусь допущення в області науки: появі нового винаходу, відкриття нових законів природи, іноді навіть побудові нових моделей суспільства ( соціальна фантастика).

У вузькому розумінні, - наукова фантастика про технології та наукові відкриття (тільки передбачуваних або вже вчинених), їх захоплюючих можливості, їх позитивному або негативному впливі, про парадокси, які можуть виникнути. НФ в такому вузькому розумінні будить наукове уяву, змушує думати про майбутнє і про можливості науки.
У більш загальному розумінні, НФ - це фантастика без казкового і містичного, де будуються гіпотези про світи, не засновані на потойбічних силах, імітується реальний світ. В іншому випадку, - це фентезі або містика з технічним нальотом.


2.1. НФ і футурологія

Зачастую действие НФ происходит в далеком будущем, что роднит НФ с футурологией, наукой прогнозирования мира будущего. Многие НФ-писатели посвящают своё творчество литературной футурологии, попыткам угадать и описать реальное будущее Земли, как это делали Артур Кларк, Станислав Лем и др. Другие писатели пользуются будущим лишь как сеттингом, позволяющим полнее раскрыть идею их произведения.

Однако фантастика о будущем и научная фантастика не совсем одно и то же. Действие многих научно-фантастических произведений происходит в условном настоящем (" Великий Гусляр " К. Булычёва, большинство книг Ж. Верна, рассказы Г. Уэллса, Р. Брэдбери) или даже прошлом (книги о путешествиях во времени). В то же время, в будущее иногда помещают действие произведений, не связанных с научной фантастикой. Например, действие многих произведений фэнтези происходит на Земле, изменившейся после ядерной войны (" Шаннара " Т. Брукса, "Пробуждение каменного бога" Ф. Х. Фармера, "Сос-верёвка" П. Энтони). Поэтому более надежный критерий - не время действия, а область фантастического допущения.


2.2. Погляди

Г. Л. Олди условно делят научно-фантастические допущения на естественно-научные и гуманитарно-научные. К первым относится введение в произведение новых изобретений и законов природы, что характерно для твёрдой НФ. Ко вторым относится введение допущений в области социологии, истории, психологии, этики, религии и даже филологии. Таким образом создаются произведения социальной фантастики, утопии и антиутопии. При этом в одном произведении может сочетаться несколько видов допущений одновременно [1].

Сергей Снегов в 1992 году в предисловии к своей книге " Люди как боги " писал: " Раз фантастика, значит, нечто выдуманное, нечто отличное от реальной действительности. А раз научная, то, стало быть, в чём-то соответствует законам развития и познания мира, выражает какую-то реальность природы и человека - хоть и выдуманное, но правдивое зеркало глубинной человеческой сущности ".

Как пишет в своей статье Мария Галина, "Традиционно считается, что научная фантастика (НФ) - это литература, сюжет которой разворачивается вокруг какой-то пусть фантастической, но всё-таки научной идеи. Точнее будет сказать, что в научной фантастике изначально заданная картина мира логична и внутренне непротиворечива. Сюжет в НФ обычно строится на одном или нескольких как бы научных допущениях (возможна машина времени, передвижение в космосе быстрее света, надпространственные тоннели, телепатия и прочее)" [4].


3. История фантастики

Появление фантастики было вызвано промышленной революцией в XIX столітті. Первоначально научная фантастика была жанром литературы, описывающим достижения науки и техники, перспективы их развития и т. д. Часто описывался - как правило, в виде утопии - мир будущего. Классическим примером такого типа фантастики являются произведения Жюля Верна.

В ХХ веке значительный вклад в развитие научной фантастики как жанра внесли американские писатели - представители наиболее технологически развитого государства. В работах всемирно известных авторов, таких как Рей Бредбери, Айзек Азимов, Роберт Шекли поднимаются философские проблемы путей развития человечества, обсуждаются последствия внедрения технологий. Под влиянием работ американских авторов, а также в связи с широким распространением английского языка, и его превращением в общепринятый язык межкультурной коммуникации характерной особенностью второй половины ХХ века стало появление писателей фантастов, пишущих на английском языке, однако не являющихся носителями языка [5]. Появились также специальные издания, в которых публикуются произведения зарубежных авторов, пишущих на английском языке. [6]

Поздне́е развитие техники стало рассматриваться в негативном свете и привело к появлению антиутопии. А в 1980-е годы начал набирать популярность её поджанр киберпанк. В нём высокие технологии соседствуют с тотальным социальным контролем и властью всемогущих корпораций. В произведениях этого жанра основой сюжета выступает жизнь маргинальных борцов с олигархическим режимом, как правило, в условиях тотальной кибернетизации общества и социального упадка. Известные примеры: "Нейромант" Уильяма Гибсона.


3.1. Фантастика в России и СССР

" Аэлита " Якова Протазанова, первый советский НФ-фильм

В России научная фантастика с XX века стала популярным и широко развитым жанром. Среди самых известных авторов - Иван Ефремов, братья Стругацкие, Александр Беляев, Кир Булычёв и другие.

Ещё в дореволюционной России отдельные научно-фантастические произведения писали такие авторы, как Фаддей Булгарин, В. Ф. Одоевский, Валерий Брюсов, [7] К. Э. Циолковский несколько раз излагал свои воззрения на науку и технику в виде художественных рассказов [8]. Но до революции НФ не была сложившимся жанром со своими постоянными писателями и поклонниками.

В СССР научная фантастика была одним из самых популярных жанров. Существовали семинары молодых фантастов, клубы любителей фантастики. Выходили альманахи с рассказами начинающих авторов, такие как " Мир приключений ", фантастические рассказы публиковались в журнале " Техника - молодёжи ". В то же время, советская фантастика подвергалась жёстким цензурным ограничениям. От неё требовалось поддерживать позитивный взгляд на будущее, веру в коммунистическое развитие. Приветствовалась техническая достоверность, осуждалась мистика, сатира. В 1934 году на съезде Союза писателей Самуил Яковлевич Маршак определил жанру фантастики место в одном ряду с детской литературой [9].

Одним из первых в СССР научную фантастику начал писать Алексей Николаевич Толстой (" Гиперболоид инженера Гарина ", " Аэлита "). Экранизация романа Толстого "Аэлита" была первым советским фантастическим фильмом. В 1920-е - 30-е были опубликованы десятки книг Александра Беляева ("Борьба в эфире", " Ариэль ", " Человек-амфибия ", " Голова профессора Доуэля " и др.), "альтернативно-географические" романы В. А. Обручева (" Плутония ", " Земля Санникова "), сатирико-фантастические повести М. А. Булгакова (" Собачье сердце ", " Роковые яйца "). Их отличала техническая достоверность и интерес к науке и технике. Образцом для подражания ранних советских фантастов был Герберт Уэллс, который сам был социалистом и несколько раз посещал СССР.

В 1950-е бурное развитие космонавтики приводит к расцвету "фантастики ближнего прицела" - твёрдой НФ об освоении Солнечной системы, подвигах космонавтов, колонизации планет. К авторам этого жанра относят Г. Гуревича, А. Казанцева, Г. Мартынова и других.

В 1960-е и позднее советская фантастика начинает уходить от твёрдых рамок научности, несмотря на давление цензуры. Многие произведения выдающихся фантастов позднесоветского периода относятся к социальной фантастике. В этот период появляются книги братьев Стругацких, Кира Булычёва, Ивана Ефремова, которые поднимают социальные и этические вопросы, содержат воззрения авторов на человечество и государство. Нередко фантастические произведения содержали скрытую сатиру. Эта же тенденция нашла отражение и в кинофантастике, в частности, в работах Андрея Тарковского (" Солярис ", " Сталкер "). Параллельно с этим в позднем СССР снималось много приключенческой фантастики для детей (" Приключения Электроника ", " Москва - Кассиопея ", " Тайна третьей планеты ").

В современной России научная фантастика популярна и развита, хотя и уступает в популярности среди молодёжи фэнтези и другим модным жанрам. Ежегодно публикуются сотни новых наименований фантастических книг, нередко снимаются фантастические фильмы. При этом, однако, подавляющая часть из них - сугубо развлекательные. Выходят журналы и альманахи о фантастике: " Если ", " Мир фантастики ", " Полдень, XXI век "; появляются крупные сайты о фантастике, такие как " Лаборатория фантастики ".


4. Разновидности научной фантастики

Научная фантастика за свою историю развилась и разрослась, породила новые направления и поглотила элементы более старых жанров, таких как утопия и альтернативная история. Научная фантастика делится, в основном, по области допущения: открытия и изобретения, ход истории, организация общества, путешествие во времени и др. Разумеется, деление на направления достаточно условно, так как одно и то же произведение может сочетать элементы сразу нескольких видов фантастики.

"С Земли на Луну" Жюля Верна

4.1. Твёрдая НФ

Старейший и первоначальный жанр научной фантастики. Его особенностью является жёсткое следование известным на момент написания произведения научным законам [10]. В основе произведений твёрдой НФ лежит естественнонаучное допущение: например, научное открытие, изобретение, новинка науки или техники [3]. До появления других видов НФ её называли просто "научной фантастикой". Термин hard science fiction впервые был использован в литературной рецензии P. Schuyler Miller, опубликованной в феврале 1957 года в журнале " Astounding Science Fiction ".

Классикой твёрдой НФ называют некоторые книги Жюля Верна (20 000 лье под водой, Робур-завоеватель, С Земли на Луну) и Артура Конана Дойля (Затерянный мир, Отравленный пояс, Маракотова бездна), работы Герберта Уэллса, Александра Беляева. Константин Циолковский, помимо своих научных работ, написал несколько научно-фантастических произведений: "На Луне" (1893) и "Вне Земли" (1918), а также участвовал в качестве консультанта при съёмках научно-фантастического фильма.

Отличительной особенностью этих книг была детальная научно-техническая база, а в основе сюжета лежало, как правило, новое открытие или изобретение. Авторы твёрдой НФ совершили немало "предсказаний", правильно угадав дальнейшее развитие науки и техники. Так, Верн описывает вертолёт в романе "Робур-завоеватель", самолёт во "Властелине мира", космический полёт в "С Земли на Луну" и "Вокруг Луны". Уэллс предсказал видеосвязь, центральное отопление, лазер, атомное оружие [11] [12] Беляев в 1920-е годы описал космическую станцию, радиоуправляемую технику.

Твёрдая НФ была особенно развита в СССР, где остальные жанры фантастики не приветствовались цензурой. Особо распространена была "фантастика ближнего прицела", рассказывающая о событиях предполагаемого недалекого будущего - в первую очередь, колонизации планет Солнечной системы. К наиболее известным образцам фантастики "ближнего прицела" относятся книги Г. Гуревича, Г. Мартынова, А. Казанцева, ранние книги братьев Стругацких (" Страна багровых туч ", " Стажёры "). Их книги рассказывали о героических экспедициях космонавтов на Луну, Венеру, Марс, в пояс астероидов. В этих книгах техническая достоверность в описании космических полётов сочеталась с романтическим вымыслом об устройстве соседних планет - тогда еще сохранялась надежда найти на них жизнь.

Хотя основные произведения твёрдой НФ были написаны в XIX и первой половине XX в., многие авторы обращались к этому жанру и во второй половине XX в. Наприклад, Артур Кларк в своей серии книг " Космическая одиссея " опирался на строго научный подход и описал развитие космонавтики, очень близкое к реальному. В последние годы, по мнению Эдуарда Геворкяна, жанр переживает "второе дыхание" [13]. Примером, чему может служить учёный-астрофизик Аластер Рейнольдс, который удачно сочетает твёрдую научную фантастику с космооперой и киберпанком (так, например, все космические корабли у него досветовые).


4.2. Соціальна фантастика

Произведения в которых фантастическим элементом является другое строение социума, полностью отличное от реально существующего, или являющееся доведением его до крайностей.

4.3. Хронофантастика

Хронофантастика, темпоральная фантастика, или хроноопера - жанр, рассказывающий о путешествиях во времени [14]. Ключевым произведением этого поджанра считается " Машина Времени " Уэллса. Хотя о путешествиях во времени писали и раньше (например, " Янки из Коннектикута при дворе короля Артура " Марка Твена), именно в "Машине Времени" перемещение во времени впервые было намеренным и научно обоснованным, и таким образом этот сюжетный ход был введён конкретно в научную фантастику [14].

В XX веке идея путешествия во времени, и даже туризма, получила развитие. Фантасты посвятили много произведений анализу временных парадоксов, которые могут быть вызваны путешествием в прошлое или возвращением из будущего в настоящее. Эта тема, например, поднимается в знаменитом рассказе Рэя Брэдбери " И грянул гром " [15]. Кир Булычёв использовал путешествие во времени в десятках своих книг, в том числе в цикле об Алисе.

Хронофантастика часто соединяется с альтернативной историей, Один из самых популярных сюжетов в хронофантастике - герой из настоящего, попавший в прошлое, изменяет ход истории. "Янки" Твена послужил источником вдохновения для множества подобных книг [15]. Самые известные "попаданческие" произведения - Леон Спрэг де Камп "Да не опустится тьма", Гарри Гаррисон "Восстание во времени", Пол Андерсон "Три сердца и три льва". Также часто встречаются книги о параллельных мирах, образовавшихся из-за различного развития во времени, и людях, путешествующих между ними или даже контролирующих их развитие [15]. Такая идея лежит в основе "Патруля времени" Андерсона, "Перекрёстков времени" Андре Нортон, " Конца вечности " Азимова, "Черновика" Лукьяненко, телесериала "Доктор Кто" [14].

Из-за злоупотребления этими приемами в развлекательной фантастике, жанр получил также прозвище "хроноопера" (по аналогии с космооперой, см. ниже). Заезженная тема обрела второе дыхание в пародиях и иронической фантастике. Классические примеры - кинотрилогия " Назад в будущее ", фильм " Иван Васильевич меняет профессию ", фрагмент трилогии Стругацких "Понедельник начинается в субботу".


4.4. Альтернативно-историческая

Вірші у яких розвивається ідея того, що в минулому відбулося чи не відбулося будь-яка подія, і що могло б з цього вийти.

Перші зразки такого роду припущень зустрічаються ще задовго до появи наукової фантастики. Далеко не всі вони представляли собою художні твори - іноді це були серйозні праці істориків. Наприклад, історик Тит Лівій міркував, що було б, піди Олександр Македонський війною на його рідний Рим [16]. Знаменитий історик сер Арнольд Тойнбі також присвятив Македонському кілька своїх есе: що було б, якщо б Олександр прожив довше, і навпаки, якби його не було взагалі. Сер Джон Сквайр випустив цілу книгу історичних есе, під загальним заголовком "Якби все вийшло не так".

Якою була б карта світу, якби нацисти перемогли (Філіп К. Дік, " Людина у високому замку ")

У XIX столітті до альтернативної історії стали вдаватися автори патріотичних утопій, щоб "переписати історію" на свою користь. Француз Луї Жоффруа описав світ, в якому Наполеон переміг усіх своїх супротивників, англієць Натаніель Хоуторн "залишив в живих" своїх співвітчизників Байрона і Кітса, американець Кастелло Холфорд придумав американську утопію, в якій колоністи знаходять золото на узбережжі Вірджинії. Як і багато іншого, альтернативну історію в наукову фантастику ввів Герберт Уеллс. У своїй книзі "Люди як боги" Уеллс поєднав хронофантастіку, альтернативну історію і патріотичну утопію: він ввів ідею безлічі паралельних світів, розгалужених від ключових точок в історії і розвиваються кожен сам по собі. В одному з них виявляється утопічна, процвітаюча Англія.

Найпопулярніші "ключові точки" в альтернативній історії - це найбільші битви та війни. Особливо часто описується перемога Німеччини у Другій Світовій війні - як правило, у вигляді антиутопії-попередження ( Філіп К. Дік - " Людина у високому замку ", багато книг Гаррі Тертлдава, тощо) [17] [18]. Часто "переписують" підсумки громадянської війни в США (особливо Геттісбергской битви), революції та громадянської війни в Росії, битви при Гастінгсі, Наполеонівських воєн. При цьому багато авторів на догоду патріотичним настроям переписують історію "на свою користь". Відзначають, що в нинішньої російської фантастики публікується безліч альтернативних історій і хроноопер, де історія Росії переписана в патріотичному дусі, відповідно до переконаннями автора (наприклад, монархічними або соціалістичними) [19] [20].

Окремо варто відзначити такі види альтернативної історії, як альтернативна географія та криптоісторія. Альтернативна географія виходить з припущення, що географія Землі відрізняється від відомої нам, і з цим пов'язані зміни в історії. Класичний зразок - роман В. Аксьонова " Острів Крим ": у ньому Крим виявляється островом, Фрунзе не може штурмувати Перекоп і барон Врангель створює в Криму незалежну державу. Криптоісторія ж "змінює" не сьогодення і майбутнє, а минуле. Вона заснована на припущенні, що реальна історія відрізняється від відомої нам, але була забута, прихована або сфальсифікована [21]. Андрій Валентинов є автором ряду таких книг, наприклад в його циклі "Око сили" за всіма значимими подіями в історії Землі стоять інопланетні "ляльководи".

Альтернативна історія давно вийшла за межі літератури. У кінематографі альтернативну історію представляють, наприклад, мультсеріал Zipang, псевдо-документальні фільми " Перші на Місяці "і" Аполлон 18 "(обидва - криптоісторія про політ радянських космонавтів на Місяць)," КША: Конфедеративні Штати Америки ". Комп'ютерні ігри Red Alert, TimeShift, Resistance: Fall of Man, World in Conflict засновані на альтернативній історії Холодної війни, за сюжетом переросла у справжню війну між Росією і США.


4.5. Апокаліптична та постапокаліптичній фантастика

Популярність постапокаліптичній фантастики - одна з причин популярності " сталкерського туризму ".

Тісно пов'язані жанри, дія творів в яких відбувається під час або незабаром після катастрофи планетарного масштабу (зіткнення з метеоритом, ядерної війни, екологічної катастрофи, епідемії).

Одним з перших зразків сучасного постапокаліпсіс був роман Мері Шеллі "Остання людина", в якому людство гине від страшної епідемії. Джек Лондон написав роман "Червона чума" на ту ж тему.

Однак справжній розмах постапокаліптика отримала в епоху Холодної війни, коли над людством нависла реальна загроза ядерного голокосту. У цей період створюються такі твори, як "Пісня про Лейбовіц" В. Міллера, "Dr. Bloodmoney" Ф. Діка, "Вечеря в Палаці збочень" Тіма Пауерса, " Пікнік на узбіччі "Стругацьких [22]. Вірші у цьому жанрі продовжують створюватися і після закінчення Холодної війни (наприклад, " Метро 2033 " Д. Глуховського).

Постапокаліпсіс особливо популярний в кіно (" Сталкер "А. Тарковського, серії фільмів" Божевільний Макс "і" Планета мавп "), комп'ютерних іграх ( Fallout, Half-Life, STALKER), коміксах. У цих творах малюється людство, відкинуте катастрофою назад у розвитку, вимушене виживати в умовах високої радіації, боротьби з мутантами, нестачі продовольства та енергії. У книзі П. Буля "Планета мавп" та її екранізаціях показана Земля, на якій мавпи розвинулися в новий розумний вигляд і витіснили людей.

Постапокаліпсіс і антиутопія часто перетинаються. Так, в "451 градус за Фаренгейтом" Бредбері відбувається атомна війна. У багатьох книгах і фільмах в жанрі антиутопії тоталітарне суспільство складається в результаті якої-небудь катастрофи. Часті перетину і з альтернативною історією: у серії Гаррі Тертлдава "Світова війна", ядерна зброя застосовується вже в 1943 році. У повісті " День тріффідов "Дж. уїнда поєднав літературу жахів і постапокаліпсіс, Стівен Кінг в " Темної вежі "- постапокаліпсіс та фентезі.


4.6. Утопії і антиутопії

"Сплячий" Уеллса: технократична антиутопія з кастовим ладом. Ілюстрація Х. Ланоса

Жанри, присвячені моделюванню суспільного устрою майбутнього. В утопіях малюється ідеальне суспільство, що виражає погляди автора. У антиутопіях - повна протилежність ідеалу, жахливе, зазвичай тоталітарне, суспільний устрій.

Жанр утопії значно старше жанру наукової фантастики, і злився з ним лише в останнє століття. Початок жанру було покладено ще працями античних філософів, присвячених створенню ідеальної держави. Назва походить від жанру однойменного твору Томаса Мора.

У XIX-XX столітті в науковій фантастиці почали з'являтися образи майбутнього соціального устрою Землі - як ідеальні, з точки зору авторів, так і відразливі, покликані попередити несимпатичні авторам суспільні тенденції. Першій науково-фантастичної антиутопією називають " Коли сплячий прокинеться "Г. Уеллса (1897) [23] [24].

Бурхливі події XX століття, низка світових воєн і революцій, встановлення диктатур, породили цілий ряд творів в обох жанрах. Ключові антиутопії XX століття:

Жанр утопії в XX столітті виявився менш затребуваний, серед небагатьох зразків: " Люди як боги "все того ж Уеллса," Острів "О. Хакслі. В СРСР багато авторів зверталися до комуністичної утопії, малюючи ідеальне комуністичне суспільство майбутнього. Таким, наприклад, є роман І. Єфремова" Туманність Андромеди "і Стругацьких" Полудень, XXII століття " [25].

У кінематографі антиутопія почалася з класичного німого фільму 1927 року " Метрополіс ", в якому були присутні всі основні елементи антиутопії: технологічно розвинене, тоталітарна, розділене на касти суспільство і бореться за його зміна герой. Інші ключові антиутопії:" Заводний апельсин "(за однойменним романом Берджеса), " Гаттака "," Еквілібріум "," V - значить вендета "(за однойменним коміксом Алана Мура). Склалася навіть різновид розважальних антиутопій, в яких типовий сеттінг антиутопії служить як фон для пригод героїв: " Втеча Логана "," Суддя Дредд "," Еон Флакс "," Ультрафіолет ". Фільми в жанрі утопії зустрічаються рідше. До них відносять, наприклад, екранізацію "Туманності Андромеди" та інших утопій.


4.7. Космічна опера

Бак Роджерс на обкладинці журналу Amazing Stories - одного з найбільших видавців космічної опери

"Космічної оперою" охрестили розважальну пригодницьку НФ, що публікувалися в популярних у 1920-50-х в США pulp -журналах. Назва була дано в 1940 р. Вілсоном Такером і, спочатку, було презирливим епітетом (по аналогії з "мильною оперою"). Проте з часом термін прижився і перестав носити негативний відтінок.

Дія "космоопер" відбувається в космосі і на інших планетах, звичайно в умовному "майбутньому". В основі сюжету лежать пригоди героїв, а масштаби подій обмежені лише фантазією авторів. Спочатку твори цього жанру були чисто розважальними, але згодом прийоми "космічної опери" увійшли і в арсенал авторів художньо значною фантастики.

Класиками космоопери були: Едгар Берроуз з циклом про пригоди Джона Картера на Марсі, Едмонд Гамільтон ("Зоряні королі", "Зоряний вовк") [27], Мюррей Лейнстер [28], Е. Е. "Док" Сміт ("Ленсмени"). Вони публікувалися у знаменитих pulp-журналах Weird Tales, Amazing Stories, Wonder Stories, Astounding Science Fiction. Тоді ж з'явилися перші многоавторскіе серіали книг і коміксів - " Бак Роджерс "," Флеш Гордон "та ін

До 1950-м через високу комерціалізації і штампового в жанрі космоопери настала криза, його популярність впала. Відродити її зумів кінематограф, в першу чергу серією фільмів " Зіркові війни ", а також телесеріалами" Зоряний шлях "і" Бойовий крейсер "Галактика" " [29]. У жанрі космічної опери прославилися такі фантасти, як Андре Нортон ("Королева сонця"), Гаррі Гаррісон ("Сталева пацюк"), Лоїс Макмастер Буджолд ("Барраяр"). Особливо популярна категорія космоопери - "військова" фантастика, присвячена великомасштабним війнам цивілізацій в космосі, а іноді і політичним інтригам. Характерні зразки - " Зірковий десант "Р. Хайнлайна," Гра Ендер "О. С. Карда," Хонор Харрингтон " Д. Вэббера, " Завтра война " А. Зорича, а также телесериалы " Вавилон-5 ", " Макросс ", компьютерные игры Starcraft, Master of Orion, игры по вселенной Star Wars.

Хотя космическая опера в целом считается развлекательным жанром, её приемы используются и авторами более "серьёзных" направлений НФ. Так, социальную фантастику с космооперой сочетают " Дюна " Ф. Херберта, " Обитаемый остров " Стругацких, " Звёздный десант " Р. Хайнлайна, " Гиперион " Д. Симмонса. А Брюс Стерлинг ещё при основании киберпанка сочетал его с космооперой. Причём эта тенденция отхода от традиционного "романа меча и звездолёта" в сторону "космопанка", получила дальнейшее развитие в XXI веке - сейчас подобное сочетание помимо Брюса Стерлинга, характерно также и для творчества Юкито Кисиро, Аластера Рейнольдса и Андрея Ливадного.


4.8. Кіберпанк

Жанр, рассматривающий эволюцию общества под воздействием новых технологий, особое место среди которых уделено телекоммуникационным, компьютерным, биологическим, и, не в последнюю очередь, социальным. Фоном в произведениях жанра нередко выступают киборги, андроиды, суперкомпьютер, служащие технократичным, коррумпированным и аморальным органазациям/режимам. Название "киберпанк" придумал писатель Брюс Бетке, а литературный критик Гарднер Дозуа подхватил его и стал использовать как название нового жанра. Он кратко и ёмко определил киберпанк как "Высокие технологии и жалкая жизнь" ("High tech, low life") [30].

Классиками и отцами-основателями киберпанка называют Уильяма Гибсона (" Нейромант ", 1984) и Брюса Стерлинга (" Схизматрица ", 1985) [31], а также Филипа К. Дика, который в некоторых своих книгах - " Мечтают ли андроиды об электроовцах? ", "Из глубин памяти", и других - предвосхитил киберпанк ещё в 1960-70-е [32] . К первой волне киберпанка относятся также Пэт Кадиган, Руди Рюкер и Джон Ширли.

Виртуальная реальность - одна из самых популярных тем в киберпанке

В 90-е жанр разросся и приобрел популярность. В это время появились молодые авторы, такие как Тэд Уильямс (цикл "Иноземье"), Пол ди Филиппо (" Рибофанк "), Нил Стивенсон. Однако реальное развитие высоких технологий уже начало обгонять фантазию авторов, поэтому киберпанк в его изначальном виде постепенно растворился в стилевых экспериментах и смешениях с другими жанрами. Эту тенденцию называют пост-киберпанк, он делится на два крупных потока: нанопанк и биопанк. Некоторые относят к пост-киберпанку так же и стимпанк.

Киберпанк широко [30] представлен в кинематографе, хотя многие картины балансируют на грани киберпанка и других видов фантастики. Это, например, многочисленные экранизации книг Ф. К. Дика: " Бегущий по лезвию ", " Вспомнить всё " [33] [34], " Особое мнение " [35]. " Джонни-мнемоник " является экранизацией одноименной книги Гибсона, а " Газонокосильщик " можно назвать неавторизованной экранизацией романа Дэниела Киза " Цветы для Элджернона ", перенесённой в жанр киберпанка. А также вспомнить фильм Нирвана. Однако наиболее успешным кинопроизведением в этом жанре остается трилогия " Матрица " братьев Вачовски [36]. В ней вводится принципиально новый для киберпанка сюжетный ход: вся жизнь в XXI веке на самом деле виртуальная реальность, продукт иллюзий для нашего мозга. В мультипликации создан целый ряд фильмов и телесериалов в жанре киберпанк, в основном в Японии : " Призрак в доспехах ", " Эрго Прокси ", " Эксперименты Лэйн " и др.

Киберпанк часто пересекается с другими видами НФ, особенно с антиутопией. Почти в любом произведении киберпанка есть оттенок капиталистической антиутопии: продажные СМИ, всесильные корпорации, тотальный контроль. Это особенно характерно для книг Ф. К. Дика и их экранизаций. Пост-апокалипсис сочетается с киберпанком в фильмах " Искусственный разум ", " Эрго Прокси ", " Сны Оружия ". Кроме того, стимпанк зародился из киберпанка: первое произведение в этом жанре, " Машина различий " Гибсона и Стерлинга, относится к обоим жанрам.


4.9. Стимпанк

Жанр, созданный с одной стороны в подражание таким классикам фантастики как Жюль Верн и Альбер Робида, а с другой являющийся разновидностью пост-киберпанка. Иногда из него отдельно выделяют дизельпанк, соответствующий фантастике первой половины XX века. Также может быть отнесён к альтернативной истории, так как упор делается на более удачное и совершенное развитие паровой техники вместо изобретения двигателя внутреннего сгорания.


5. Цікаві факти

Запущенный с Земли в августе 2007 года и совершивший в мае 2008 посадку на Марс в районе его северного полюса зонд Феникс привёз на Красную планету цифровую библиотеку научной фантастики. [37]

Примітки

  1. 1 2 Г. Л. Олди. "Фантастическое допущение" - www.mirf.ru/Articles/art2521.htm - Журнал " Мир Фантастики "
  2. http://www.kuprin.org/kipling.pdf - www.kuprin.org/kipling.pdf
  3. 1 2 SF citations for OED - www.jessesword.com/sf/view/1674
  4. Галина М. С. Старая, новая, сверхновая Журналы фантастики на постсоветском пространстве. "Новый мир" № 8, 2006 г. - magazines.russ.ru/novyi_mi/2006/8/ga13.html
  5. Тимар Г.С. Сотрудничество с Преисподней - zhurnal.lib.ru/editors/j/jacko_w_a/hades.shtml
  6. Bewildering Stories - www.bewilderingstories.com/
  7. В. А. Ревич. Не быль, но и не выдумка: Фантастика в русской дореволюционной литературе.- М.: Знание, 1979.- 64 с.- (Новое в жизни, науке, технике. Серия литература.- 1979.- № 6).
  8. Бугров Виталий и Халымбаджа Игорь. Фантастика в дореволюционной русской литературе - heraskov.lit-info.ru/review/heraskov/005/493.htm
  9. Антон Первушин "10 мифов о советской фантастике. Миф 3", журнал "Реальность Фантастики" № 1(41), январь 2007
  10. Борис Невский. Жанры. "Твердая" научная фантастика - www.mirf.ru/Articles/art2067.htm
  11. Сбывающиеся сценарии цивилизации - www.ng.ru/science/2005-06-22/13_futurologia.html - Независимая газета
  12. Предвидения Герберта Уэллса: 80 % предсказаний - в яблочко! - www.cripo.com.ua/?sect_id=9&aid=64886
  13. Эдуард Геворкян. "Последний бастион" - www.pereplet.ru/text/gevorkyan.html
  14. 1 2 3 Борис Невский. В лабиринте времени - www.mirf.ru/Articles/print856.html - журнал " Мир Фантастики ".
  15. 1 2 3 Сергій Бережний. Минуле як навчальний полігон - barros.rusf.ru/article274.html
  16. А що, якби? Альтернативна історія як наука - www.mirf.ru/Articles/print62.html - журнал " Світ Фантастики "
  17. Утопія. Третій рейх. Якби Гітлер переміг. - www.mirf.ru/Articles/art1736.htm - " Світ фантастики ", № 41, - січень 2007
  18. Андрій Валентинов. Четвертий рейх - www.rf.com.ua/article/17. - Журнал "Реальність фантастики"
  19. Андрій Валентинов. Свисток для реваншиста - www.mirf.ru/Articles/print3489.html
  20. Нік Перумов. З любов'ю до Батьківщини - www.mirf.ru/Articles/art3490.htm
  21. Істина десь поруч ... закутки криптоісторія - www.mirf.ru/Articles/art984.htm - журнал " Світ Фантастики "
  22. По кому дзвонить дзвін. Фантастичний Апокаліпсис - www.mirf.ru/Articles/art1762.htm
  23. Ю. Кагарлицький. Що таке фантастика? М.: Художня література, 1974.
  24. Н. І. Чорна. У світі мрії та передбачення. Наукова фантастика, її проблеми та художні особливості. Київ, "Наукова думка", 1972
  25. 1 2 Утопії і антиутопії - www.mirf.ru/Articles/art2195.htm - журнал "Світ Фантастики"
  26. Журнал Fantastica. Чорне-пречерное майбутнє - www.ffan.ru/article/books/2135/
  27. Володимир Гаків. "Зоряний король Едмонд Гамільтон"
  28. Михайло Ахманов : "Мюррей Лейнстер" - akhmanov.narod.ru / stat_leinster.htm
  29. Три обличчя космоопери. Зіркові пригоди - www.mirf.ru/Articles/print652.html - журнал " Світ Фантастики "
  30. 1 2 Директорія свідомої волі. 10 і 1 файл про кіберпанк - www.mirf.ru/Articles/print2456.html - журнал " Світ Фантастики "
  31. Cyberpunk as a Science Fiction Genre - project.cyberpunk.ru / idb / scifi.html
  32. Derek Littlewood, Peter Stockwell. Impossibility fiction: alternativity, extrapolation, speculation. Rodopi perspectives on modern literature (том 17). Rodopi, 1996. ISBN 90-420-0025-2, 9789042000254
  33. The Cyberpunk Project - Total Recall - project.cyberpunk.ru / idb / total_recall.html
  34. Cyberpunk Keview Total Recall - www.cyberpunkreview.com/movie/decade/1990-1999/total-recall/
  35. Cyberpunk: Sub-Genre Spotlight - www.irosf.com/q/zine/article/10102 by Eugie Foster
  36. Відеодром: 100 головних фантастичних фільмів. Кіберпанк - www.mirf.ru/Articles/art2735_3.htm. - Журнал " Світ Фантастики "
  37. Курсор: Космічний. Якщо, № 7 - 2008, стор. 283

Джерела


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Фантастика
Гор (фантастика)
Наукова журналістика
Наукова література
Наукова конференція
Наукова школа
Наукова картина світу
Наукова картина світу
Наукова бібліотека МДУ
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru