Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Нервова система



План:


Введення

Декарт : "Роздратування ступні передається по нервах в мозок, взаємодіє там з духом і таким чином породжує відчуття болю".

Нервова система - цілісна морфологічна і функціональна сукупність різних взаємозв'язаних нервових структур, яка спільно з гуморальної системою забезпечує взаємозв'язану регуляцію діяльності всіх систем організму і реакцію на зміну умов внутрішнього і зовнішнього середовища. Нервова система діє як інтегративна система, пов'язуючи в одне ціле чутливість, рухову активність і роботу інших регуляторних систем (ендокринної та імунної). Нервова система забезпечує можливість для розвитку психіки. [1]


1. Загальна характеристика нервової системи

Все розмаїття значень нервової системи витікає з її властивостей.

  1. Збудливість, подразливість і провідність характеризуються як функції часу, тобто це процес, що виникає від подразнення до прояву відповідної діяльності органу. Згідно електричної теорії поширення нервового імпульсу в нервовому волокні він поширюється за рахунок переходу локальних осередків порушення на сусідні неактивні області нервового волокна або процесу розповсюджується деполяризації потенціалу дії, яка подобу електричного струму. У синапсах протікає інший-хімічний процес, при якому розвиток хвилі збудження-поляризації належить медіатора ацетилхоліну, тобто хімічної реакції.
  2. Нервова система має властивість трансформації та генерації енергій зовнішнього і внутрішнього середовища і перетворення їх в нервовий процес.
  3. До особливо важливого властивості нервової системи відноситься властивість мозку зберігати інформацію в процесі не тільки онто-, але і філогенезу.

1.1. Нейрони

Нервова система складається з нейронів, або нервових клітин і нейроглії, або нейрогліальних клітин. Нейрони - це основні структурні та функціональні елементи як в центральній, так і периферичної нервової системи. Нейрони - це збудливі клітини, тобто вони здатні генерувати і передавати електричні імпульси ( потенціали дії). Нейрони мають різну форму і розміри, формують відростки двох типів: аксони і дендрити. У нейрона зазвичай кілька коротких розгалужених дендритів, по яких імпульси йдуть до тіла нейрона, і один довгий аксон, по якому імпульси йдуть від тіла нейрона до інших клітин (нейронів, м'язовим або залозистим клітинам). Передача збудження з одного нейрона на інші клітини відбувається за допомогою спеціалізованих контактів - синапсів.


1.2. Морфологія нейронів

Структура нервових клітин різна. Існують численні класифікації нервових клітин, засновані на формі їх тіла, довжини і формі дендритів та інших ознаках. За функціональним значенням нервові клітини поділяються на рухові (моторні), чутливі (сенсорні) і інтернейрони. Нервова клітина здійснює дві основні функції: а) специфічну - переробка надходить на нейрон інформації та передача нервового імпульсу; б) біосинтетичних для підтримки своєї життєдіяльності. Це знаходить вираз і в ультраструктури нервової клітини. Передача інформації від однієї клітини до іншої, об'єднання нервових клітин в системи і комплекси різної складності визначають характерні структури нервової клітини - аксони, дендрити, синапси. Органели, пов'язані із забезпеченням енергетичного обміну, белоксинтезирующей функцією клітини та ін, зустрічаються в більшості клітин, в нервових клітинах вони підпорядковані виконанню їх основних функцій - переробці і передачі інформації. Тіло нервової клітини на мікроскопічному рівні представляє собою округле і овальне освіту. В центрі клітини розташовується ядро. Воно містить ядерце і оточене ядерними мембранами. У цитоплазмі нервових клітин розташовуються елементи зернистої та незерністие цитоплазматичної мережі, полісоми, рибосоми, мітохондрії, лізосоми, многопузирчатие тільця та інші органели. В функциональной морфологии тела клетки внимание привлекают прежде всего следующие ультраструктуры: 1) митохондрии, определяющие энергетический обмен; 2) ядро, ядрышко, зернистая и незернистая цитоплазматическая сеть, пластинчатый комплекс, полисомы и рибосомы, в основном обеспечивающие белоксинтезирующую функцию клетки; 3) лизосомы и фагосомы - основные органеллы "внутриклеточного пищеварительного тракта"; 4) аксоны, дендриты и синапсы, обеспечивающие морфофункциональную связь отдельных клеток.

При микроскопическом исследовании обнаруживается, что тело нервных клеток как бы постепенно переходит в дендрит, резкой границы и выраженных различий в ультраструктуре сомы и начального отдела крупного дендрита не наблюдается. Крупные стволы дендритов отдают большие ветви, а также мелкие веточки и шипики. Аксоны, так же как и дендриты, играют важнейшую роль в структурно-функциональной организации мозга и механизмах системной его деятельности. Как правило, от тела нервной клетки отходит один аксон, который затем может отдавать многочисленные ветви. Аксоны покрываются миелиновой оболочкой образуя миелиновые волокна. Пучки волокон составляют белое вещество мозга, черепные и периферические нервы. Переплетения аксонов, дендритов и отростков глиальных клеток создают сложные, не повторяющиеся картины нейропиля. Взаимосвязи между нервными клетками осуществляются межнейрональными контактами, или синапсами. Синапсы делятся на аксосоматические, образованные аксоном с телом нейрона, аксодендритические, расположенные между аксоном и дендритом, и аксо-аксональные, находящиеся между двумя аксонами. Значительно реже встречаются дендро-дендритические синапсы, расположенные между дендритами. В синапсе выделяют пресинаптический отросток, содержащий пресинаптические пузырьки, и постсинаптическую часть (дендрит, тело клетки или аксон). Активная зона синаптического контакта, в которой осуществляются выделение медиатора и передача импульса, характеризуется увеличением электронной плотности пресинаптической и постсинаптической мембран, разделенных синаптической щелью. По механизмам передачи импульса различают синапсы, в которых эта передача осуществляется с помощью медиаторов, и синапсы, в которых передача импульса происходит электрическим путем, без участия медиаторов.

Важную роль в межнейрональных связях играет аксональный транспорт. Принцип его заключается в том, что в теле нервной клетки благодаря участию шероховатого эндоплазматического ретикулума, пластинчатого комплекса, ядра и ферментных систем, растворенных в цитоплазме клетки, синтезируется ряд ферментов и сложных молекул, которые затем транспортируются по аксону в его концевые отделы - синапсы. Система аксонального транспорта является тем основным механизмом, который определяет возобновление и запас медиаторов и модуляторов в пресинаптических окончаниях, а также лежит в основе формирования новых отростков, аксонов и дендритов.


1.3. Нейроглия

Глиальные клетки более многочисленны, чем нейроны, и составляют по крайней мере половину объёма ЦНС, но в отличие от нейронов они не могут генерировать потенциалов действия. Нейроглиальные клетки различны по строению и происхождению, они выполняют вспомогательные функции в нервной системе, обеспечивая опорную, трофическую, секреторную, разграничительную и защитную функции.

2. Сравнительная нейроанатомия

2.1. Типы нервных систем

Существует несколько типов организации нервной системы, представленные у различных систематических групп животных.

  • Диффузная нервная система - представлена у кишечнополостных. Нервные клетки образуют диффузное нервное сплетение в эктодерме по всему телу животного, и при сильном раздражении одной части сплетения возникает генерализованный ответ - реагирует все тело.
  • Стволовая нервная система (ортогон)- некоторые нервные клетки собираются в нервные стволы, наряду с которыми сохраняется и диффузное подкожное сплетение. Такой тип нервной системы представлен у плоских червей и нематод (у последних диффузное сплетение сильно редуцировано), а также многих других групп первичноротых - например, гастротрих и головохоботных.
  • Узловая нервная система, или сложная ганглионарная система - представлена у аннелид, членистоногих, моллюсков и других групп беспозвоночных. Большая часть клеток центральной нервной системы собраны в нервные узлы - ганглии. У многих животных клетки в них специализированы и обслуживают отдельные органы. У некоторых моллюсков (например, головоногих) и членистоногих возникает сложное объединение специализированных ганглиев с развитыми связями между ними - единый головной мозг или головогрудная нервная масса (у пауков). У насекомых особенно сложное строение имеют некоторые отделы протоцеребрума ("грибовидные тела").
  • Трубчатая нервная система (нервная трубка) характерна для хордовых.

2.2. Нервная система различных животных

2.2.1. Нервова система книдарий и гребневиков

Наиболее примитивными животными, у которых есть нервная система, считаются книдарии. У полипов она представляет собой примитивную субэпителиальную нервную сеть ( нервный плексус), оплетающую всё тело животного и состоящую из нейронов разного типа (чувствительных и ганглиозных клеток), соединённых друг с другом отростками ( диффузная нервная система), особенно плотные их сплетения образуются на оральном и аборальном полюсах тела. Раздражение вызывает быстрое проведение возбуждения по телу гидры и приводит к сокращению всего тела, в связи с сокращением эпителиально-мускульных клеток эктодермы и одновременно их расслаблением в энтодерме. Медузы устроены сложнее полипов, в их нервной системе начинает обособляться центральный отдел. Помимо подкожного нервного сплетения у них имеются ганглии по краю зонтика, соединённые отростками нервных клеток в нервное кольцо, от которого иннервируются мышечные волокна паруса и ропалии - структуры, содержащие различные органы чувств ( диффузно-узловая нервная система). Бо́льшая централизация наблюдается у сцифомедуз и особенно кубомедуз. Их 8 ганглиев, соответствующие 8 ропалиям, достигают достаточно крупных размеров.

Нервова система гребневиков включает субэпителиальное нервное сплетение со сгущениями вдоль рядов гребных пластинок, которые сходятся к основанию сложно устроенного аборального органа чувств. У некоторых гребневиков описаны находящиеся рядом с ним нервные ганглии.


2.2.2. Нервова система первичноротых

Плоские черви имеют уже подразделенную на центральный и периферический отделы нервную систему. В целом нервная система напоминает правильную решётку - такой тип строения был назван ортогоном. Она состоит из мозгового ганглия, у многих групп окружающего статоцист (эндонного мозга), который соединен с нервными стволами ортогона, идущими вдоль тела и соединенные кольцевыми поперечными перемычками ( комиссурами). Нервные стволы состоят из нервных волокон, отходящих от рассеянных по их ходу нервных клеток. У некоторых групп нервная система довольно примитивна и близка к диффузной. Среди плоских червей наблюдаются следующие тенденции: упорядочивание подкожного сплетения с обособлением стволов и комиссур, увеличение размеров мозгового ганглия, который превращается в центральный аппарат управления, погружение нервной системы в толщу тела; и, наконец, уменьшение числа нервных стволов (у некоторых групп сохраняются лишь два брюшных (боковых) ствола).

У немертин центральная часть нервной системы представлена парой соединённых двойных ганглиев, расположенных над и под влагалищем хоботка, соединённых комиссурами и достигающих значительного размера. От ганглиев идут назад нервные стволы, обычно их пара и расположены они по бокам тела. Они также соединены комиссурами, расположены они в кожно-мускульном мешке или в паренхиме. От головного узла отходят многочисленные нервы, наиболее сильно развиты спинной нерв (часто двойной), брюшной и глоточный.

У брюхореснічних хробаків є надглоткового ганглій, окологлоточное нервове кільце і два поверхневих бічних подовжніх ствола, з'єднаних комісурами.

У нематод є окологлоточное нервове кільце, вперед і назад від якого відходять по 6 нервових стовбурів, найбільші - черевний і спинний стовбури - тягнуться вздовж відповідних гіподермальние валиків. Між собою нервові стовбури зв'язані полукольцевие перемичками, іннервують вони відповідно м'язи черевних і спинних бічних стрічок. Нервова система нематоди Caenorhabditis elegans була закартировано на клітинному рівні [2]. Кожен нейрон був зареєстрований, простежено його походження і більшість, якщо не все, нейронні зв'язки відомі. [3]

У цього виду нервова система має статевим диморфізму : чоловічий та гермафродитні нервова система мають різну кількість нейронів і груп нейронів, щоб виконувати полоспеціфіческіе функції.

У кінорінх нервова система складається з окологлоточного нервового кільця і вентральної (черевного) ствола, на якому, відповідно до властивої їм сегментацією тіла, групами розташовані гангліонарних клітини.

Схоже влаштована нервова система волосатик і пріапулід, але їх вентральний нервовий стовбур позбавлений потовщень.

У коловерток є великий надглоткового ганглій, від якого відходять нерви, особливо великі - два нерва, що йдуть через все тіло з боків кишечника. Більш дрібні ганглії лежать в нозі (педальний ганглій) і поряд з жувальним шлунком (ганглій мастакса).

У скребней нервова система дуже проста: усередині піхви хоботка є непарний ганглій, від якого відходять тонкі гілочки вперед до хоботка і два більш товстих бічних ствола тому, вони виходять з піхви хоботка, перетинають порожнину тіла, а потім за її стінок йдуть назад.

У кільчастих хробаків є парний надглоткового нервовий вузол, навкологлотковим коннектівамі (коннектіви на відміну від комиссур з'єднують різнойменні ганглії) з'єднаний з черевної частиною нервової системи. У примітивних полихет вона складається з двох поздовжніх нервових тяжів, в яких розташовуються нервові клітини. У більш високоорганізованих форм вони утворюють парні ганглії у кожному сегменті тіла (нервова драбина), а нервові стовбури зближуються. У більшості ж полихет парні ганглії зливаються (черевна нервова ланцюжок), у частині зливаються і їх коннектіви. Від гангліїв відходять численні нерви до органів свого сегменту. У ряді полихет відбувається занурення нервової системи з-під епітелію в товщу м'язів або навіть під шкірно-мускульний мішок. Ганглії різних сегментів можуть концентруватися, якщо зливаються їх сегменти. Аналогічні тенденції спостерігаються і у олігохет. У п'явок нервовий ланцюжок, що лежить в черевному лакунарним каналі, складається з 20 або більше гангліїв, причому в один об'єднуються перші 4 ганглія (подглоточний нервовий вузол) і останні 7.

У ехіуріди нервова система розвинена слабо - окологлоточное нервове кільце з'єднане з черевним стовбуром, але нервові клітини розсіяні по них рівномірно і ніде не утворюють вузлів.

У сіпункулід є надглоткового нервовий ганглій, окологлоточное нервове кільце і позбавлений нервових вузлів черевної стовбур, що лежить на внутрішній стороні порожнини тіла.

Тихоходки мають надглоткового ганглій, окологлоточное коннектіви і черевну ланцюжок з 5 парними гангліями.

Оніхофор мають примітивну нервову систему. Мозок складається з трьох відділів: протоцеребрум іннервує очі, дейтоцеребрум - антени, а трітоцеребрум - передню кишку. Від окологлоточних коннектів відходять нерви до щелеп і ротовим сосочка, а самі коннектіви переходять в далекі один від одного черевні стовбури, рівномірно вкриті нервовими клітинами і з'єднані тонкими комісурами.


2.2.2.1. Нервова система членистоногих

У членистоногих нервова система складається з парного надглоткового вузла, що складається з декількох з'єднаних нервових вузлів (головний мозок), окологлоточних коннектів і черевного нервового ланцюжка, що складається з двох паралельних стовбурів. У більшості груп головний мозок ділиться на три відділи - прото-, Дейта-і трітоцеребрум. Кожен сегмент тіла має по парі нервових гангліїв, але часто спостерігається злиття гангліїв з утворенням великих нервових центрів; наприклад, подглоточний нервовий вузол складається з декількох пар зрощених гангліїв - він контролює слинні залози і деякі м'язи стравоходу.

У ряді ракоподібних в цілому спостерігаються ті ж тенденції, що і у кільчастих хробаків: зближення пари черевних нервових стовбурів, злиття парних вузлів одного сегмента тіла (тобто утворення черевного нервового ланцюжка), злиття її вузлів в поздовжньому напрямку в міру об'єднання сегментів тіла. Так, у крабів є лише дві нервові маси - головний мозок і нервова маса в грудях, а у веслоногих і ракушкових раків утворюється єдине компактне освіту, пронизане каналом травної системи. Головний мозок раків складається з парних часткою - протоцеребрума, від якого відходять зорові нерви, мають гангліозні скупчення нервових клітин, і дейтоцеребрума, иннервирующего антени I. Зазвичай додається і трітоцеребрум, утворений слившимися вузлами сегмента антен II, нерви до яких зазвичай відходять від окологлоточних коннектівов. У ракоподібних є розвинена симпатична нервова система, що складається з мозкового відділу і непарного симпатичного нерва, що має кілька гангліїв і иннервирующего кишечник. Важливу роль у фізіології раків грають нейросекреторні клітини, розташовані в різних частинах нервової системи і виділяють нейрогормони.

Головний мозок багатоніжок має складну будову, освічений, швидше за все, багатьма гангліями. Подглоточний ганглій іннервує всі ротові кінцівки, від нього починається довгий парний поздовжній нервовий стовбур, на якому в кожному сегменті припадає по одному парному ганглії (у двупарноногих багатоніжок в кожному сегменті, починаючи з п'ятого, по дві пари гангліїв, розташованих один за одним).

Нервова система комах, також складається з головного мозку і черевної нервової ланцюжку, може досягати значного розвитку і спеціалізації окремих елементів. Головной мозг состоит из трёх типичных отделов, каждый из которых состоит из нескольких ганглиев, разделённых прослойками нервных волокон. Важным ассоциативным центром являются " грибовидные тела " протоцеребрума. Особенно развитый мозг у общественных насекомых (муравьёв, пчёл, термитов). Брюшная нервная цепочка состоит из подглоточного нервного узла, иннервирующего ротовые конечности, трёх крупных грудных узлов и брюшных узлов (не более 11). У большинства видов не встречается во взрослом состоянии более 8 ганглиев, у многих и они сливаются, давая крупные ганглиозные массы. Может доходить до образования только одной ганглиозной массы в груди, иннервирующей и грудь, и брюшко насекомого (например, у некоторых мух). В онтогенезе зачастую происходит объединение ганглиев. От головного мозга отходят симпатические нервы. Практически во всех отделах нервной системы имеются нейросекреторные клетки.

У мечехвостов головной мозг внешне не расчленён, но имеет сложное гистологическое строение. Утолщённые окологлоточные коннективы иннервируют хелицеры, все конечности головогруди и жаберные крышки. Брюшная нервная цепочка состоит из 6 ганглиев, задний образован слиянием нескольких. Нервы брюшных конечностей соединены продольными боковыми стволами.

Нервова система паукообразных имеет чёткую тенденцию к концентрации. Головной мозг состоит только из протоцеребрума и тритоцеребрума в связи с отсутствием структур, которые иннервирует дейтоцеребрум. Метамерность брюшной нервной цепочки яснее всего сохраняется у скорпионов - у них большая ганглиозная масса в груди и 7 ганглиев в брюшке, у сольпуг их только 1, а у пауков все ганглии слились в головогрудную нервную массу; у сенокосцев и клещей нет разграничения между нею и головным мозгом.

Морские пауки, как и все хелицеровые, не имеют дейтоцеребрума. Брюшная нервная цепочка у разных видов содержит от 4-5 ганглиев до одной сплошной ганглиозной массы.


2.2.2.2. Нервная система моллюсков

У примитивных моллюсков хитонов нервная система состоит из окологлоточного кольца (иннервирует голову) и 4 продольных стволов - двух педальных (иннервируют ногу, которые связаны без особого порядка многочисленными комиссурами, и двух плевровисцеральных, которые расположены кнаружи и выше педальных (иннервируют внутренностный мешок, над порошицей соединяются). Педальный и плевровисцеральный стволы одной стороны также связаны множеством перемычек.

Схоже устроена нервная система моноплакофор, но педальные стволы соединяются у них только одной перемычкой.

У более развитых форм образуется в результате концентрации нервных клеток несколько пар ганглиев, которые смещаются к переднему концу тела, причём наибольшее развитие получает надглоточный узел (головной мозг).


2.2.3. Нервова система вторичноротых

2.2.3.1. Нервная система позвоночных
2.2.3.1.1. Нервная система млекопитающих
2.2.3.1.2. = Морфологическое деление =

Нервная система млекопитающих и человека по морфологическим признакам подразделяется на:

Головний мозок Передний мозг Конечный мозг

Обонятельный мозг, Базальные ганглии, Кора больших полушарий, Боковые желудочки

Промежуточный мозг

Эпиталамус, Таламус, Гипоталамус, Третий желудочек

Ствол мозга Средний мозг

Четверохолмие, Ножки мозга, Сильвиев водопровод

Ромбовидный мозг Задний мозг

Варолиев мост, Мозжечок

Продолговатый мозг

Спинний мозок

К периферической нервной системе относят черепномозговые нервы, спинномозговые нервы и нервные сплетения.


2.2.3.1.3. = Функциональное деление =

2.3. Онтогенез

2.3.1. Модели

В настоящий момент нет единого положения о развитии нервной системы в онтогенезе. Основная проблема заключается в оценке уровня детерминированности (предопределения) в развитии тканей из зародышевых клеток. Наиболее перспективными моделями являются мозаичная модель и регуляционная модель. Ни та, ни другая не может в полной мере объяснить развитие нервной системы.

  • Мозаичная модель предполагает полное детерминирование судьбы отдельной клетки на протяжении всего онтогенеза.
  • Регуляционная модель предполагает случайное и изменяемое развитие отдельных клеток, при детерминированности только нейрального направления (то есть любая клетка определённой группы клеток может стать какой угодно в пределах возможности развития для этой группы клеток).

Для беспозвоночных мозаичная модель практически безупречна - степень детерминации их бластомеров очень высока. Но для позвоночных все гораздо сложнее. Некая роль детерминации и здесь несомненна. Уже на шестнадцатиклеточной стадии развития бластулы позвоночных можно с достаточной долей уверенности сказать, какой бластомер не является предшественником определённого органа.

Маркус Джакобсон в 1985 году ввёл клональную модель развития головного мозга (близка к регуляционной). Он предположил, что детерминирована судьба отдельных групп клеток, представляющих собой потомство отдельного бластомера, то есть, "клонов" этого бластомера. Муди и Такасаки (независимо) развили эту модель в 1987 году. Построена карта 32-клеточной стадии развития бластулы. Например, установлено, что потомки бластомера D2 (вегетативный полюс) всегда встречаются в продолговатом мозге. С другой стороны, потомки почти всех бластомеров анимального полюса не имеют выраженной детерминации. У разных организмов одного вида они могут встречаться или не встречаться в определённых отделах головного мозга.


2.3.1.1. Регуляционные механизмы

Выяснено, что развитие каждого бластомера зависит от наличия и концентрации специфических веществ - паракринных факторов, которые выделяются другими бластомерами. Например в опыте in vitro с апикальной частью бластулы оказалось, что в отсутствие активина (паракринного фактора вегетативного полюса) клетки развиваются в обычный эпидермис, а при его наличии, в зависимости от концентрации, по возрастанию её: клетки мезенхимы, гладкомышечные, клетки хорды или клетки сердечной мышцы.

Все вещества, определяющие поведение и судьбу клеток, их воспринимающих, в зависимости от дозы (концентрации) вещества в данном участке многоклеточного зародыша, называются морфогенами.

Одни клетки секретируют во внеклеточное пространство растворимые активные молекулы (морфогены), убывающие от своего источника по градиенту концентрации.

Та группа клеток, чьё расположение и назначение задано в пределах одних и тех же границ (с помощью морфогенов), называется морфогенетическим полем. Судьба самого морфогенетического поля жестко определена. Каждое конкретное морфогенетическое поле отвечает за образование конкретного органа, даже если эту группу клеток трансплантировать в различные части зародыша. Судьбы же отдельных клеток внутри поля зафиксированы не столь жестко, так что они могут в известных пределах менять назначение, восполняя функции утраченных полем клеток. Концепция морфогенетического поля является более общим понятием, по отношению к нервной системе она отвечает регуляторной модели.

С понятиями морфоген и морфогенетическое поле тесно связано понятие эмбриональной индукции. Это явление, также общее для всех систем организма, впервые было показано на развитии нервной трубки.


2.3.1.2. Развитие нервной системы позвоночных

Нервова система утворюється з ектодерми - зовнішнього з трьох зародкових листків. Між клітинами мезодерми і ектодерми починається паракрінной взаємодія, тобто в мезодермі виробляється спеціальна речовина - фактор зростання нейронів, яке передається в ектодерми. Під впливом чинника зростання нейронів частина ектодермальних клітин перетворюється в нейроепіталіальние клітини, причому освіта нейроепителиальние клітин відбувається дуже швидко - зі швидкість 250000 штук на хвилину. Цей процес називається нейрональной індукцією (окремий випадок ембріональної індукції).

В результаті утворюється нервова пластинка, яка складається з однакових клітин. З неї утворюються нервові валики, а з них - нервова трубка, яка відокремлюється від ектодерми (конкретно за утворення нервової трубки і нервового гребеня відповідає зміна типів кадгерінов, молекул клітинної адгезії), йдучи під неї. Механізм нейруляции дещо різниться у нижчих і вищих хребетних. Замикається нервова трубка не одночасно по всій довжині. Насамперед замикання відбувається в середній частині, потім цей процес поширюється до заднього і переднього її кінців. На кінцях трубки зберігається два незамкнутих ділянки - передній і задній нейропори.

Потім відбувається процес диференціації нейроепителиальние клітин на нейробласти і гліобласти. Гліобласти дають початок астроцитам, олігодендроцити і епіндімним клітинам. Нейробласти стають нейронами. Далі відбувається процес міграції - нейрони переміщаються туди, де вони будуть виконувати свою функцію. За рахунок конуса росту нейрон повзе, подібно амебі, а шлях йому вказують відростки гліальних клітин. Наступний етап - агрегація (злипання однотипних нейронів, наприклад, беруть участь в утворенні мозочка, таламуса і пр). Нейрони впізнають один одного завдяки поверхневим лигандам - ​​спеціальним молекулам, що є на їх мембранах. Об'єднавшись, нейрони шикуються в необхідному для даної структури порядку.

Після цього йде дозрівання нервової системи. З конуса росту нейрона виростає аксон, від тіла відростають дендрити.

Потім відбувається фасцікуляціі - об'єднання однотипних аксонів (освіта нервів).

Останній етап - запрограмована загибель тих нервових клітин, в яких стався збій під час формування нервової системи (близько 8% клітин посилають свій аксон не туди, куди потрібно).


3. Нейронауки

Сучасна наука про нервову систему об'єднує багато наукових дисципліни: поряд з класичними нейроанатоміі, неврологією і нейрофізіологією, важливий внесок у вивчення нервової системи вносять молекулярна біологія та генетика, хімія, кібернетика і ряд інших наук. Такий міждисциплінарний підхід до вивчення нервової системи знайшов відображення в терміні - нейронаука (neuroscience). У російськомовній науковій літературі як синонім часто використовується термін "нейробіологія". Однією з основних цілей нейронауки є розуміння процесів, що відбуваються як на рівні окремих нейронів, так і нейронних мереж, підсумком яких є різні психічні процеси: мислення, емоції, свідомість. У відповідність з цим завданням вивчення нервової системи ведеться на різних рівнях організації, починаючи з молекулярного і закінчуючи вивченням свідомості, творчих здібностей і соціальної поведінки.

В останні роки, завдяки появі нових методів дослідження, в ветеринарної медицини стала розвиватися галузь, названа ветеринарної психоневрології, що досліджує системні взаємозв'язки між діяльністю нервової системи як єдиного цілого і іншими органами і системами.


3.1. Професійні спільноти та журнали

Товариство нейронаук (SfN, the Society for Neuroscience) [1] - найбільша некомерційна міжнародна організація, що об'єднує понад 38 тисяч вчених і лікарів, що займаються вивченням мозку і нервової системи. Товариство було засновано в 1969, штаб-квартира знаходиться в Вашингтоні. Основною його метою є обмін науковою інформацією між вченими. З цією метою щорічно проводиться міжнародна конференція в різних містах США і видається Журнал нейронаук (The Journal of Neuroscience) [2]. Товариство веде просвітницьку та освітню роботу.

Федерація європейських товариств нейронаук (FENS, the Federation of European Neuroscience Societies) [3] об'єднує велику кількість професійних товариств з європейських країн, у тому числі і з Росії. Федерація була заснована в 1998 і є партнером американського суспільства нейронаук (SfN). Федерація проводить міжнародну конференцію в різних європейських містах раз на 2 роки і випускає Європейський журнал нейронаук (European Journal of Neuroscience) [4]


4. Цікаві факти

  • Американка Херрієт Коул (1853-1888) померла у віці 35 років від туберкульозу і заповідала своє тіло науці. Тоді патологоанатом Руфус Б. Універ з медичного коледжу Ханеманна в Філадельфії витратив 5 місяців на те, щоб акуратно вийняти, розкласти і закріпити нерви Херрієт. Йому вдалося навіть зберегти очні яблука, що залишилися прикріпленими до очних нервах.

Примітки

  1. Р. Конечний, М. Боухал Розвиток нервової системи ак умова розвитку психіки - vprosvet.ru / biblioteka / nervnaya-sistema / (html). Психологія в медицині. Авіценум (1983).
  2. завдяки тому, що тіло цих тварин полягає завжди з одного і того ж набору клітин
  3. White JG, Southgate E, Thomson JN, Brenner S (1986) The structure of the nervous system of the nematode Caenorhabditis elegans. Phil. Trans. Royal Soc. London. B 314, 1-340.

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Симпатична нервова система
Центральна нервова система
Периферична нервова система
Соматична нервова система
Вегетативна нервова система
Вища нервова діяльність
Система
Система оповіщення
Покривна система
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru