Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР


Bessarabia bw map.png

План:


Введення

Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР (також Бессарабська операція, Бессарабський похід, Прутський похід 1940, приєднання Північної Буковини до СРСР та Бессарабська кампанія) - передача Бессарабії, Північної Буковини і області Герца Румунією СРСР в 1940. Радянською стороною планувалося як військове вторгнення до Румунії, але, за кілька годин до початку операції, король Румунії Кароль II прийняв ультимативну ноту радянської сторони і передав Бессарабію і Північну Буковину СРСР. Операція по захопленню території радянськими військами тривала 6 днів [1].


1. Передумови

1.1. Приєднання Бессарабії до Румунії

В 1918 Румунія оголосила західноєвропейським державам про те, що не виключає анексії Буковини і Бессарабії. У той момент Бесарабія знаходилася під управлінням Молдавської Демократичної Республіки, керованої лояльним Румунії Сфатул Церій.

Скориставшись громадянською війною в Росії і анархією, румунські війська в січні того ж року перетнули річки Дунай і Прут і дійшли до Дністра. З Сфатул Церій був підписаний договір про об'єднання Бессарабії з Румунією. Новий кордон з ЗСР і УНР, потім з УРСР і Молдавської АРСР у складі СРСР до 1940 року проходила по лінії Дністра. Вона не була визнана радянським урядом. РРФСР також категорично відмовилася визнати ці території за Румунією. У відповідь румунська влада 28 жовтня 1920 в Парижі підписали Бессарабський протокол. З одного боку підписалася Румунія, з іншого - Великобританія, Франція, Італія і Японія. Протокол визнавав приєднання Бессарабії до Румунії законним. Так як у підписанні протоколу не брала участі РРФСР, а румунська влада відмовилися провести плебісцит в регіоні, Франція ратифікувала його в 1924, а Італія - в 1927. Японія протокол не ратифікувала [2], в результаті чого він так і не вступив в силу. 1 листопада 1920 уряду УРСР і РРФСР заявили урядам Румунії, Італії, Франції і Великобританії, що вони не можуть визнати мають якусь силу цей протокол, оскільки він був прийнятий без їх участі [1]. Надалі це було підтверджено на численних міжнародних конференціях [2].


1.2. Політичний суперечка навколо Бессарабії

Бессарабія у складі Румунії
1917 - 1918
Леово Кишинів Болград Дунайська дельта Бендери (1) Аккерман Дністер
1919 - 1939
Хотин Бендери (2) Татарбунари
1940
Бессарабія і Буковина

Питання про Бессарабію був не лише територіальним, а й національним. Бессарабія була колишньої російської губернією, тому, на думку уряду новоствореного СРСР, повинна була увійти до його складу. Крім того, більшість населення Бессарабії не були ні румунами, ні молдаванами. Відповідно до перепису 1897 року "47,6% мешканців Бессарабії були молдаванами, 19,6 - українцями, 8 - росіянами, 11,8 - євреями, 5,3 - болгарами, 3,1 - німцями, 2,9 - гагаузами " [3].

Російський історик В. Рєпін стверджує, що самі молдавани бажали створення національного молдавської держави окремого від Румунії, навіть якщо воно буде в складі СРСР [2]. Місцеве населення страждало від румунізації, особливо російські, українці, болгари, гагаузи, німці та інші народи.

"Румунська адміністрація порахувала завданням виключної важливості витіснення російських і російськомовних з державних органів, системи освіти, культури, намагаючись тим самим максимально зменшити роль" російського фактора "у житті провінції ... Одним із засобів витіснення росіян з державних установ було прийняття в 1918 році Закону про націоналізацію , згідно якому всі жителі Бессарабії повинні були прийняти румунське підданство, розмовляти і писати на румунською мовою ... Вигнання російської мови з офіційної сфери відбилося насамперед на багатотисячному загоні чиновників і службовців. За деякими оцінками, десятки тисяч сімей чиновників, звільнених через незнання мови або з політичних мотивів, залишилися без будь-яких засобів до існування " [4].

Декларація про об'єднання Бессарабії і Румунії
Карта Молдавської АРСР

Багато бессарабських українців проживало на півдні регіону, біля Дунаю. У Бессарабії пройшли повстання проти румунського режиму ( Хотинське, Бендерське, Татарбунарське), які були жорстоко придушені, і безліч страйків, мітингів і демонстрацій протесту. Через це між Румунією та СРСР протягом 1920-х - 30-х років постійно виникали політичні тертя і питання. Румунія побоювалася збройного вторгнення на свою територію і відторгнення Бессарабії, через що румунські підприємці відмовлялися вкладати гроші в розвиток краю, вважаючи, що там ось-ось встановиться радянська влада.

У 1920 році стало очевидно, що радянська Росія не вдаватиметься до збройного вирішення конфлікту, завдяки чому в 1921 відбулося засідання комісії з Дністровського лиману, через який пролягала новий кордон. Радянська сторона спочатку категорично відмовлялися визнати її, але потім стала вимагати для неї особливого статусу. Переговори завершилися безуспішно. У тому ж році в кінці Вересень - початку Жовтень в Варшаві відбулася румунсько-радянська конференція, також завершилася безрезультатно. У той же час проходили переговори по інших спірних питань, наприклад, про повернення Румунії золотого фонду та інших цінностей, вивезених до Росії в 1916 - 1917 роках. На Варшавській конференції глава радянської делегації в розмові з румунським дипломатом побіжно зауважив: "Ми розуміємо, що Бессарабія залишиться за вами, тому що ми не хочемо і не можемо забрати її у вас, але, якщо ми визнаємо за вами титул власника, ви повинні нам за це заплатити " [2]. Румунська сторона категорично відкинула цю пропозицію.

Народний комісаріат у закордонних справах СРСР відправив інструкцію про взаімопогашеніі претензій, але румунська сторона відкинула її. У 1924 році, вже в Вене, переговоры возобновились, однако также не принесли никаких результатов. Советская сторона активно продвигала идею плебисцита, однако румынские дипломаты отвергли её, заявив, что советские агенты могут подтасовать итоги. Основной целью Румынии во всех переговорах было сохранение статуса кво Бессарабии, к тому же значительная часть румынской элиты придерживалась мнения о том, что не следует подписывать с СССР никаких договоров. Это, по их мнению, могло усилить влияние Коминтерна в Румынии [2].

В том же году, по инициативе Котовского, была создана Молдавская АССР как "плацдарм" для возвращения Бессарабии и создания МССР. Так как антагонизм с СССР был непреодолим, Румыния стремилась закрепить за собой Бессарабию многочисленными договорами с третьими государствами. Также она заключила союзы с Малой Антантой и Польшей, так как СССР и к ним имел территориальные и другие претензии. 27 августа 1928 года Румыния досрочно присоединилась к протоколу Литвинова, по которому в действие вводился пакт Бриана-Келлога о невозможности силового вмешательства СССР в бессарабский вопрос. Румынским властям эти действия придали уверенности в том, что Бессарабия - румынская территория.

Подписание договора между Германией и СССР

В січні 1932 года Румыния вступила в переговоры с советской делегацией в Риге [5]. Румынский глава внешнеполитического ведомства заявил, что начались переговоры "которых мы не желаем, с которыми мы смиряемся", так как их инициатором выступила Франция, и Румыния согласилась на переговоры, не желая потерять её поддержку. Договор, который предполагалось заключить, должен был бы действовать 5 лет и предполагал ненападение СССР на Румынию. На переговорах в Риге румыны ставили своей целью закрыть бессарабский вопрос, тогда как советская делегация хотели его признания на бумаге. МИД Румынии запрещал своим дипломатам даже в частных беседах с советской стороной касаться Бессарабии, не говоря уже об обсуждении этого вопроса на встречах. По инструкции, румынские дипломаты должны были растянуть на несколько лет переговоры о пакте, что не удовлетворяло СССР. В конце концов уполномоченный Румынии в Риге князь Стурдза предложил формулировку, по которой советская сторона косвенно признавала Бессарабию принадлежащей Румынии. Советское правительство отказалось от такого поворота событий, и переговоры на этом завершились, тоже, как и все предыдущие, не принеся результата. После переговоров Стурдза написал румынскому премьеру письмо, в котором призывал оберегать Бессарабию от СССР:

"Бессарабия не является для СССР ни простым вопросом престижа, ни незначительным территориальным вопросом Бессарабия - политическая брешь, заботливо сохраняемая в границах буржуазного мира, зародыш военного прорыва в их планах разрушения этого мира" [2]

23 серпня 1939 года был подписан пакт Молотова-Риббентропа, по секретному дополнительному протоколу к которому Бессарабия попадала под советскую сферу влияния, что повлекло за собой кардинальное изменение политики СССР в отношении региона.


2. Конфлікт

Так командование Южного фронта планировало окружить румынские войска на севере Бессарабии

2.1. Подготовка к боевым действиям

В 1939 году советские войска вошли в Польшу и присоединили к СССР Западную Украину и Западную Белоруссию, что очень насторожило румынское правительство. В 1940 году Румыния согласилась передать в пользование немцам свои месторождения нефти в Плоешти (единственные разведанные месторождения в Европе на то время) в обмен на политическую и военную защиту. За это немцы начали поставки трофейного польского оружия в Румынию.

  • 8 февраля 1940 года румынские власти обратились к Германии относительно возможности агрессии со стороны СССР, на что Риббентроп заявил, что немцев не интересует положение Румынии и что он исключает любую советскую агрессию.
  • 29 марта на сессии верховного совета Молотов сделал громкое заявление: "У нас нет пакта о ненападении с Румынией. Это объясняется наличием нерешённого спорного вопроса о Бессарабии, захват которой Румынией Советский Союз никогда не признавал, хотя и никогда не ставил вопрос о возвращении Бессарабии военным путём" [1].
  • 30 березня премьер-министр Румынии высказал озабоченность относительно речи Молотова и обратился в Германию с просьбой повлиять на мнение СССР относительно Бессарабии, на что получил ответ, что безопасность Румынии напрямую зависит от выполнения её экономических обязанностей перед Германией.
  • 6 апреля замнарком внутренних дел комкор Масленников написал письмо в НКИД СССР с просьбой повлиять на Румынию дипломатическим путём, так как с начала 1940 года по апрель того же года с румынской стороны было произведено 25 обстрелов советских пограничников, гражданских лиц, сёл и территорий [1].
  • 9 апреля НКИД СССР послал румынским властям сообщение о том, что было произведено 15 обстрелов со стороны Румынии и румынскими войсками началось минирование мостов через Днестр.
  • 19 апреля Коронный совет Румынии заявил о том, что не пойдёт на уступки СССР, и что он предпочитает военный конфликт добровольной передаче Бессарабии СССР [1]. Також в мае король Румынии Кароль II объявил частичную мобилизацию войск и отправил в Берлин просьбу о содействии в сооружении " Восточного вала ".
  • 11 мая оперативный штаб Киевского военного округа отдал приказ провести набор мобилизационных комплектов карт румынской пограничной зоны.
  • 1 июня на германо-румынской встрече в Берлине Германия заявляет о нейтралитете в случае нападения СССР на Румынию. В тот же день румынская сторона выдвинула предложение СССР увеличить товарооборот, но оно было отклонено советской стороной. Также был улажен конфликт с советским самолётом, который залетел в румынское воздушное пространство на 62 километра. Между тем улучшаются румыно-германские отношения. В Румынию по принципу " нефть за оружие" немцы продолжают поставлять трофейное польское оружие. Происходит милитаризация Румынии.
  • 9 июня после директивы Народного комиссариата обороны СССР о подготовке к операции по возвращению Бессарабии было создано управление Южного фронта. Командующий - генерал армии Георгій Жуков.
  • 10 июня войска 5, 12 и 9А под видом учебного похода начали выдвижение на румынскую границу.
  • 11 июня войска 12 и 5А начинают выдвигаться на румынскую границу.
  • 12 июня генштаб РККА издал распоряжение об обеспечении перевозок войск Южного фронта на румынскую границу. Из-за несогласованной работы НКПС и УВС вместо 709 эшелонов войска получили на треть меньше.
  • 13 июня в Кремле прошло совещание высшего военно-политического руководства. Обсуждалось нападение СССР на Румынию. В итоге был принят указ о создании Дунайской флотилии - оперативного объединения Черноморского флота близ дельты Дуная.
  • 15 июня Черноморский флот СССР был приведён в боевую готовность.
  • 17 июня был разработан план военной операции по захвату Бессарабии. Согласно ему войска 12А из района близ Черновцов следуют вдоль Прута и вместе с войсками 9А, следующими из Тирасполя южнее Кишинёва на Хуши, наносят охватывающий удар противнику и окружают его в районе Бельц и Ясс. Также предусматривались авиаудары по войскам и аэродромам противника, после чего следует десант 201, 204 и 214 воздушно-десантных бригад в городе Тыргу-Фрумос. Десантирование должно было производиться со 120 самолётов ТБ-3. Прикрывать все авиаудары и десант должны были 300 истребителей. Черноморский флот обязан был вести бой с румынским флотом.
  • 19 июня в Проскурове состоялись специальные занятия с командующим составом.
  • 20 июня германскому послу в Бухаресте было передано заявление с намёком на экономическую помощь в защите от грядущего военного конфликта с СССР: "идентичность интересов, которая связывала оба государства в прошлом, определяет также сегодня и определит ещё сильнее завтра их взаимоотношения и требует быстрой организации этого сотрудничества, которое предполагает сильную в политическом и экономическом отношении Румынию, ибо только такая Румыния явится гарантией того, что она сможет выполнять свою миссию стража на Днестре и в устье Дуная" [1].
  • 22 июня войска 5, 9 и 12А начали проработку деталей операции.
  • 23 червня Молотов заявив німецькому послу Шуленбургу про намір СРСР в найближчому майбутньому приєднати до себе не тільки Бессарабію, а й Буковину, зважаючи проживання там українців. Також Молотов заявив, що радянська сторона очікує підтримки з боку Німеччини в цьому питанні і зобов'язується охороняти її економічні інтереси в Румунії. Шуленбург відповів, що це рішення є для Німеччини повною несподіванкою, і попросив не робити ніяких рішучих кроків до прояснення позиції німецької сторони. Молотов заявив, що СРСР буде чекати реакції Німеччини до 25 червня [6] [7].
  • 25 червня на Південний фронт була передана директива про політроботі в період бойових дій. У ній говорилося [1] :
  1. Вояччина і буржуазно-капіталістична кліка Румунії, готуючи провокаційні дії проти СРСР, зосередила на кордоні з СРСР великі військові сили, довела чисельність прикордонних пікетів до 100 чоловік, збільшила чисельність висилаються на охорону кордону нарядів, форсованим темпом виробляє оборонні споруди по своєму кордоні і в найближчому тилу.
  2. Командувач Південним фронтом перед прикордонними частинами Західного округу поставив завдання: а) розмінувати, захопити і утримати мости на прикордонних річках, б) наполегливо обороняти державний кордон на фронті 12-ї армії там, де не будуть діяти частини РККА; в) забезпечити частини РККА провідниками ; г) очистити тил 12-й армії від можливих вогнищ противника в прикордонній смузі Румунії.
У той же день Шуленбург передав Молотову заяву Ріббентропа, в якому говорилося що "Німецький уряд повною мірою визнає права Радянського Союзу на Бессарабію і своєчасність постановки цього питання перед Румунією ...". Також у посланні йшлося про несподіванки претензій СРСР на Буковину і виражалося занепокоєння за долю проживали на цих територіях етнічних німців. Ріббентроп також заявив, що Німеччина залишається вірною московським угодами, будучи, однак, "вкрай зацікавленою" в тому, щоб територія Румунії не стала театром воєнних дій. У цих цілях, Німеччина, зі свого боку, висловила готовність надати політичний вплив на Румунію з метою мирного вирішення "бессарабського питання" на користь СРСР [1] [7] [8].
Також в цей день поблизу Могилева-Подільського в повітряний простір СРСР увійшов літак без пізнавальних знаків. Його безрезультатно обстріляли з радянською застави [1].
Так радянські війська займали Бессарабію
  • 26 червня Молотов вручив румунському послу в Москві Георге Давідеску заяву радянського уряду, в якому говорилося: "" У 1918 році Румунія, користуючись військовою слабкістю Росії, насильно відібрала від Радянського Союзу (Росія) частина його території - Бессарабію - і тим порушила вікове єдність Бессарабії , населеної переважно українцями, з Українською Радянською Республікою. Радянський Союз ніколи не мирився з фактом насильницького відторгнення Бессарабії ...

Тепер, коли військова слабкість СРСР відійшла в область минулого, Радянський Союз вважає необхідним і своєчасним в інтересах відновлення справедливості приступити спільно з Румунією до негайного вирішення питання про повернення Бессарабії Радянському Союзу.

Уряд СРСР вважає, що питання про повернення Бессарабії органічно пов'язане з питанням про передачу Радянському Союзові тієї частини Буковини, населення якої в своїй величезній більшості пов'язане з Радянською Україною як спільністю історичної долі, так і спільністю мови та національного складу. Такий акт був би тим більш справедливим, що передача північної частини Буковини Радянському Союзу могла б уявити, правда, лише в незначній мірі засіб відшкодування того величезного збитку, який був нанесений Радянському Союзу і населенню Бессарабії 22-річним пануванням Румунії в Бессарабії.

Уряд СРСР пропонує Королівському уряду Румунії:

1. Повернути Бессарабію Радянському Союзу.

2. Передати Радянському Союзу північну частину Буковини в межах відповідно до доданої карті.

Уряд СРСР висловлює сподівання, що Королівське уряд Румунії візьме справжні пропозиції СРСР і тим дасть можливість мирним шляхом вирішити тривалий конфлікт між СРСР і Румунією ".


2.2. Вступ радянських військ у Бессарабію

  • 27 червня в Румунії була оголошена мобілізація. У той же день Молотов заявив, що в разі невиконання радянських вимог (передачі Буковини і Бессарабії СРСР) радянські війська готові перетнути румунський кордон [1]. Протягом усього дня поблизу Могилева-Подільського літаки румунських ВПС тричі порушували повітряний простір СРСР і піддавалися обстрілу прикордонних військ. Пізно ввечері коронний рада Румунії оцінив становище держави і вирішив виконати вимоги Радянського Союзу. До того ж, Німеччина дала зрозуміти, що зміна кордону буде носити тимчасовий характер, і вказані території знову увійдуть до складу Румунії. У той же час 6000000 агітлістовок, віддрукованих для розкидання над військами румунів, були завантажені в літаки. Вночі війська СРСР були готові до наступу, завершивши підготовку до операції на три дні пізніше терміну. Війська 12А, перебуваючи в Передкарпаття, розгорнулися на південний схід. Штаб армії розташувався в Коломиї. Йому підпорядковувалися 8, 13, 15, 17ск і Армійська кавалерійська група у складі 2 і 4кк. Війська 5А розгорнулися під Вінницею, їх штаб знаходився в Дунаївцях. Зі штабом в селі Гроссулово вздовж кордону розгорнулася 9А. До складу Південного фронту входили:
    • 32 стрілецькі дивізії;
    • 2 мотострілкові дивізії;
    • 6 кавалерійських дивізій;
    • 11 танкових бригад;
    • 3 бригади ВДВ;
    • 14 корпусних артполків;
    • 16 артполков РГК;
    • 4 артдивизиона;
  • 28 июня
    • В ночь на 28 июня Бессарабский обком румынской компартии создал Бессарабский Временный Ревком, который обратился к населению с воззванием и призывал сохранять спокойствие и порядок. Утром повсеместно начали создаваться временные рабочие комитеты, дружины, отряды народной милиции. Они брали под контроль предприятия и другие важные объекты, защищая их от посягательств начавших отступление румынских войск [9].
    • Ранній ранок. Поскольку советско-румынский конфликт был разрешен мирным путем, войска Южного фронта получили приказ осуществить операцию по "мирному" варианту плана. В Бессарабию и Северную Буковину вводилась лишь часть сосредоточенных войск
    • В 09:00 румынские войска, охранявшие железнодорожный мост в Залещиках, отошли в тыл.
    • В 09:30 румыны сняли охрану с пешеходного моста Залещики.
    • В 10:00 румынские охранники моста Снятын подожгли пикет и отошли в тыл.
    • В 10:20 советские войска начали разминирование мостов в Залещики. На разминировании также присутствовали румынские военные.
    • В 11:00 румынский посол в СССР попросил советское правительство разрешить на несколько дней продлить эвакуацию Бессарабии, ссылаясь на дожди и паводки.
    • В 12:00 в Овидиополь в сопровождении двух матросов и переводчика по морю прибыл румынский майор, который попросил повременить с вводом советских войск в Бессарабию и Буковину. Просьба была отклонена.
    • В 13:00 советские пограничники приступили к взятию под свой контроль всех мостов на реках Черемош, Прут и Днестр на границе с Румынией. Одновременно началось их разминирование.
    • В 13:20 советские войска заняли оставленные румынами погранпосты.
    • В 14:00 часть войск Южного фронта пересекла границу с Румынией и направилась вглубь Буковины и Бессарабии. Другая их часть оставалась на прежних позициях.
    • В 15:30 части 169сд форсировали Днестр близ Могилёв-Подольска.
    • В 15:45 советские войска вступили в Хотин.
    • В 16:00 советские войска заняли 16 румынских пикетов на правом берегу Днестра. Однако с двух соседних пикетов румыны эвакуации не произвели. Пограничники, находившиеся там, заняли оборонную позицию.
    • В 16:40 советские танковые части и артиллерия близ Ямполя переправились через Днестр.
    • В 17:00 на участке Измаильского погранотряда румыны начали эвакуацию своих войск.
    • В 18:00 советские пограничники заняли брошенные румынами погранпосты у городов Фикст и Коту-Суклея.
    • В 18:30 на занятом советскими пограничниками пикете Тихаил-Кузьма сдались 22 румынских солдата, которые отстали от румынских частей.
    • К вечеру была создана смешанная румыно-советская комиссия по урегулированию спорных вопросов. В Бессарабии началось массовое мародёрство, учинённое румынскими войсками [9].
    • Вечер. Советские войска в течение дня заняли города Кишинёв, Черновцы, Бендеры, Бельцы, Аккерман (совр. Белгород-Днестровский).
    • В 20:00 204вдбр получила приказ утром следующего дня провести авиадесантирование в районе города Болград.
    • Происходящее было в целом положительно воспринято местным населением. Во многих городах и сёлах проходили митинги и демонстрации, царило возбуждённое настроение, слышались советские песни [9].
  • 29 июня
    • В 08:00 и 9:30 99 самолётов ТБ-3 вылетели в Болград с 204вдбр на борту.
    • С 12:30 по 14:30 в городе Болград был произведён десант 204вдбр. Всего было высажено 1372 человека.
    • В 18:15 командование десантировавшихся войск получило приказ занять города Рени и Кагул. Для этого необходимо было преодолеть около 50 километров.
    • В 18:30 советские войска заняли Болград.
    • Вечером этого дня советские войска вышли к реке Прут и установили там погранпосты с целью проверки румынских войск и изъятия у них награбленного имущества, которое принадлежало местному населению.
    • В Кишинёве состоялся митинг, в котором приняли участие около 100 тысяч жителей города и соседних сёл. На нём выступали Н. С. Хрущёв, маршал С. К. Тимошенко и председатель бессарабского ВРК С. Д. Бурлаченко [9].
  • 30 июня
    • Ночью советские войска вошли в город Рени, где завязалась перестрелка с румынскими пограничниками.
    • В 04:55 был отдан приказ о переброске в Измаил частей 201вдбр.
    • В 09:35 с аэродрома Скоморохи взлетели 44 самолёта ТБ-3 и направились в сторону Измаила. На их борту было 809 советских десантников.
    • В 12:15 проходила основная стадия десантной операции. Выяснилось, что измаильские взлётно-посадочные полосы слишком малы для приземления, из-за чего часть войск сбросили на парашютах. В результате операции от полученных травм скончались 3 человека. Всего высадилось 746 человек не считая погибших.
    • В полдень в районе Бранешт во время эвакуации румынских войск части 11-го и 8-го кавполков открыли огонь по советской машине 1-го батальона 556сп. Советские войска открыли ответный огонь. Никто не погиб. Один из командиров заметил: "В результате стрельбы 8-й и 11-й полки румынской армии в панике рассеялись. Часть румынских солдат, уроженцев Бессарабии, воспользовавшись суматохой, бросили оружие, обозы и разбежались по домам" [1].
    • Вечером войска Южного фронта вышли к реке Прут на новую советско-румынскую границу.
  • 1 июля
    • Ночью с румынской стороны был открыт непродолжительный огонь. Один советский солдат был ранен. Войска СССР ответный огонь не открыли.
    • Утром части 204вдбр заняли Кагул, что приостановило грабёж местного населения румынскими отходящими войсками.
    • Правительство Румынии отказалось от англо-французских гарантий 1939 года, так как Румыния не хотела войны с СССР [1].
    • Вечером новая граница по Пруту и Дунаю полностью контролировалась советскими войсками.
Эвакуация немцев Бессарабии в Галац
  • 2 июля
    • Днём румынская сторона потребовала у советской возвращения оружия и боеприпасов, оставленных при отступлении в Бессарабии, которое, по мнению Румынии, было отобрано, а по мнению СССР являлось трофейным.
    • В 22:00 с румынской стороны границы в сторону советской было произведено 6 выстрелов из винтовки. Ответный огонь не открывался. Когда советские пограничники заявили румынской комиссии об этом инциденте, её делегаты заявили, что "румынские солдаты чистят оружие и от неосторожности происходят выстрелы".
  • 3 июля
    • В 13:00 из Румынии в СССР было депортировано 134 солдата, которые были ранее мобилизованы с территории Бессарабии, принадлежавшей на тот момент Румынии.
    • В 13:30 близ села Валя-Маре советские пограничники задержали нарушителя границы, пытавшегося бежать в Румынию через Прут. При задержании был открыт огонь, нарушитель был тяжело ранен.
    • В 14:00 граница через Прут и Дунай была окончательно закрыта. Тех румынских солдат, которые не успели отступить в Румынию, задержали и обезоружили.
    • В Кишинёве состоялся парад советских войск и народная демонстрация по поводу присоединения Бессарабии к СССР [9].

2.3. После окончания операции

  • 4 июля 2 румынские роты вышли на правый берег Прута и встали напротив советской границы. В ответ на это СССР в этом районе напротив румынских войск расположил несколько пушек и бронемашин. Румыны к вечеру отошли от границы.
  • 5 июля румыны получили ответ на своё заявление относительно возвращения потерянного оружия и боеприпасов. Советская сторона заявила, что не обязана собирать оружие, побросанное разбежавшимися румынами.
  • 14 июля был завершён подсчёт румынского имущества, захваченного в результате операции.

В первые месяцы после установления новой границы она постоянно нарушалась румынскими солдатами. Во время задержания одного из них он был убит. Также взятие Румынии Германией под свою защиту означала верную смерть еврейскому населению страны. Еврейские беженцы массово хлынули в СССР, все они оседали в новообразованной Молдавской ССР и Аккерманской области УССР.


3. Депортации и репрессии

3.1. Депортации в СССР

Весной - в начале лета 1941 года c территорий, вошедших в состав СССР в 1939 - 1941 годах, началась депортация "нежелательных элементов". В Молдавии (с Черновицкой и Аккерманской областями УССР) депортации начались в ночь с 12 на 13 июня. Депортировались только "главы семей" (которых вывозили в лагеря военнопленных) и члены семей (ссыльнопоселенцы). Ссыльнопоселенцы из этого региона были высланы в Казахскую ССР, Комі АРСР, Красноярський край, Омську і Новосибірську області. Общая оценка числа ссыльнопоселенцев из Молдавии во всех регионах расселения составляет 25 711 человек в 29 эшелонах. Суммарное число "изъятых" обеих категорий приводится в докладной записке замнаркома госбезопасности СССР Кобулова Сталину, Молотову и Берии от 14 июня 1941 года и составляет 29 839 человек. [10]

В кратчайшие сроки начали создаваться новые органы власти. 3 июля были образованы 9 комитетов компартии. До 10 июля действовали около 1100 сельских, 25 городских и поселковых, 54 волостных и 6 уездных исполкомов Советов депутатов трудящихся, куда вошли более 8 тысяч человек [11].


3.2. Репрессии бессарабцев в Румынии

Многие жители края во время присоединения к СССР оказались в Румынии и других странах, куда они уехали, в частности, в поисках работы. Многие стали пытаться вернуться на родину, однако румынские власти зачастую препятствовали этому. Возвращались и служившие в румынской армии бессарабцы, бежавшие из неё. Так 30 июня в Галаце было убито 600 бессарабцев и множество ранено. В Яссах власти продержали 5 тысяч возвращавшихся бессарабцев запертыми в здании вокзала без пищи и воды, а затем погрузили в вагоны и отправили из города [11]. По данным НКВД на 26 июля 149 974 жителя Бессарабии возвратились из Румынии [1].


4. Підсумок

4.1. Военно-стратегическое значение операции

Передача Бессарабии СССР имела большое значение как для этих двух государств, так и для современной Молдавії і Украины. В результате операции была занята территория площадью 50 762 км, на ней проживали 3 776 000 человек. Румыния лишилась 17 % (из 295 649 км) своей территории и 18,9 % (из 19.9 млн [12]) населения. Экономике не был нанесён ощутимый удар. Вклады румынских предпринимателей в развитие Бессарабии были ничтожны, так как те ещё с 1920-х годов предполагали, что Бессарабия отойдёт к СССР, и не хотели терять капиталов [2]. Одновременно с этим Румыния, в результате второго Венского арбитража и Крайовского мирного договора, потеряла, соответственно, Северную Трансильванию, которая отошла к Венгрии, и Южную Добруджу, возвращённую Болгарії. Гитлер этим воспользовался, использовав все три кризиса для усиления влияния Германии в Румынии [13]. Такие значительные изменения границ настроили общественное мнение Румынии против короля Кароля II. Это привело к государственному перевороту, устроенному " Железной Гвардией ", приходу к власти Иона Антонеску и усилению про-германских позиций.

После отречения Кароля II от престола в пользу своего сына Михая I, в стране установилась фактическая диктатура маршала Иона Антонеску, который подписал протокол о присоединении Румынии к Тройственному пакту. Впоследствии, Румыния выступила на стороне стран Оси в войне против СССР. [14]. Кроме того, страна впала в финансовый кризис, а "Железная Гвардия" начала проводить политику терору.

Для СССР присоединение Бессарабии и Северной Буковины тоже сыграло важную роль. СССР расширил свои владения на черноморском побережье, при этом ослабив своего потенциального соперника в Юго-Восточной Европе. Большое значение имел выход к важнейшей судоходной реке Европы - Дунаю [15] и создание на нём Дунайской флотилии. [16]


4.2. Историческое значение операции

Молдавская ССР и Украинская ССР в границах 1940 года

В переговорах с западными союзниками во время Великой Отечественной войны, Сталин настаивал на признании границ СССР 22 июня 1941 года, что означало бы, в частности, признание Бессарабии и Северной Буковины в составе СССР.

В рамках Парижской мирной конференции 1947 года, Румыния и Советский Союз подписали мирный договор, в котором, в частности, заявлялось о взаимном признании советско-румынской границы установленной соглашением 28 июня 1940 года, закрепившим за СССР Бессарабию, Северную Буковину и район Герца [17].

23 травня 1948 года Румыния передала Советскому Союзу остров Змеиный и часть дельты Дуная. До 1991 года в составе СССР Бессарабия была поделена между УССР (Аккерманская область, в последующем - Одесская область) и МССР. Після распада СССР эта территория, таким образом, оказалась разделённой между независимыми Украиной и Молдавией.

Створення Молдавской АССР в 1924 году и последующее её присоединение к МССР сыграло важную роль в современном Приднестровском конфликте и фактически явилось его основой. В 1990 году Верховный Совет МССР принял Заключение комиссии по пакту Молотова-Риббентропа, в котором акт создания МССР объявлялся незаконным, а присоединение Бессарабии к СССР - оккупацией румынских территорий [18] [19]. На этом основании президиум Тираспольского городского совета заявил, что "не считает себя связанным какими-либо обязательствами перед руководством ССР Молдовы". В дальнейшем противостояние между властями Молдавии и Приднестровья усиливалось, вылившись в 1992 году в битву за Бендеры.

Після распада СССР, президенты Румынии, Ион Илиеску, и России, Владимир Путин, подписали 4 липня 2003 года договор о дружеских отношениях и сотрудничестве, по которому Румыния отказалась от территориальных претензий к России как к правопреемнику СССР, в связи с присоединением последним Бессарабии и Северной Буковины. [20]

В даний час ( 2009), Румыния предоставляет своё гражданство гражданам Молдавии на основе родственных отношений с лицами, которые родились на территории тогда ещё румынской Бессарабии до 28 июня 1940 года.


5. Бессарабское имущество

Усього Красная Армия в качестве трофеев захватила продовольствия, имущества, техники, вооружения и боеприпасов [1] :

  • винтовок и карабинов: 52796 шт.
  • пистолетов: 4480 шт.
  • автомат: 1 шт.
  • ручные пулемёты: 1071 шт.
  • станковые пулемёты: 326 шт.
  • малокалиберные винтовки: 149 шт.
  • охотничьи ружья:1080 шт.
  • миномёты: 40 шт.
  • зенитные пулемёты: 6 шт.
  • орудия: 258 шт.
  • патронов: 14296183 шт.
  • гранаты: 34309 шт.
  • противотанковые мины: 1512 шт.
  • миномётные мины: 16907 шт.
  • снарядов: 79320 шт.
  • грузовые машины: 15 шт.
  • легкові машини: 38 шт.
  • автобуси: 2 шт.
  • трактори: 3 шт.
  • мотоцикли з коляскою: 4 шт.
  • велосипеди: 17 шт.
  • телефонні апарати: 125 шт.
  • радіоустановки: 1 шт.
  • телефонний кабель: 117500 м
  • протигази: 21064 шт.
  • ПММ: 545,2 т
  • паровози: 141 шт.
  • криті вагони: 1866 шт.
  • напіввагони: 325 шт.
  • платформи: 45 шт.
  • цистерни: 19 шт.
  • класні вагони: 31 шт.
  • багажні вагони: 2 шт.
  • продфураж: 10137,8 т
  • масло: 36 бочок
  • консерви: 98600 банок в 40 ящиках
  • вино: 3,5 вагона
  • сіно: 103 вагона
  • коней: 1176 голів
  • велика рогата худоба: 60 ​​голів
  • вівці: 220 голів
  • поросята: 79 голів

У Кишиневі народною міліцією був затриманий ешелон з цінностями, підготовлений для відправки в Румунію, в Бельцях робочі перешкодили вивезенню до Румунії устаткування цукрового заводу. Однак отступавшим румунським військам вдалося вивести частину бессарабського майна, у тому числі забраного у місцевого населення. З Флорештського району Сорокського повіту вони вивезли понад 60 коней, 100 підвід та іншого майна. Втрати сільських жителів Бессарабії склали близько 1 млрд леїв [9].

15 серпня 1940 року за указом Президії Верховної Ради СРСР на приєднаних територіях була проведена націоналізація підприємств. Націоналізувалися великі житлові будинки, ощадкаси, транспорт, засоби зв'язку, промислові підприємства та ін Майном МРСР також стало більше 500 підприємств в колишній МАСРР. Іншим указом Президії Верховної Ради від того ж числа націоналізувалися земля.


Примітки

  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Прутський похід 1940 - www.hrono.ru/sobyt/1900war/1940prut.php / / Хронос.
  2. 1 2 3 4 5 6 7 Рєпін В. В. Територіальна суперечка про Бессарабію в поглядах Радянської та Румунської політичних еліт (1918-1934 рр.). - www.newlocalhistory.com/bookshelf/?tezis=almanah6=100=105/html/ / / Ставропольський альманах Російського товариства інтелектуальної історії. - Ставрополь: 2004. - № 6 (спеціальний). (Недоступна посилання)
  3. Історія Республіки Молдова. З найдавніших часів до наших днів = Istoria Republicii Moldova: din cele mai vechi timpuri pină n zilele noastre / Асоціація вчених Молдови ім. Н. Мілеську-Спетару - вид. 2-е, перероблене і доповнене. - Кишинів : Elan Poligraf, 2002. - С. 146. - 360 с. - ISBN 9975-9719-5-4.
  4. Скворцова А. Ю. До общеруминского знаменника не наведені. Росіяни в Бессарабії після її приєднання до Румунії - Кишинів, 1997. - С. 42-43.
  5. Анексія по-радянськи - newtimes.ru/articles/detail/32097. / / The New Times, 20.12.2010
  6. Бесіда наркома закордонних справ В. М. Молотова з послом Німеччини в СРСР Ф. Шуленбургом 23 червня 1940 г - www.hrono.ru/dokum/194_dok/19400623shul.html; hrono.ru
  7. 1 2 Мельтюхов М. І. Втрачений шанс Сталіна. Радянський Союз і боротьба за Балкани.
  8. Ю. Фельштинський. (Cост.) Телеграма № 1074 від 25 червня 1940 від Ріббентропа Шуленбургу / / Оголошено підлягає: СРСР - Німеччина. 1939-1941: Документи і матеріали. - lib.ru/HISTORY/FELSHTINSKY/sssr_germany1939.txt М.: Моск. робітник, 1991.
  9. 1 2 3 4 5 6 Історія Республіки Молдова. З найдавніших часів до наших днів = Istoria Republicii Moldova: din cele mai vechi timpuri pină n zilele noastre / Асоціація вчених Молдови ім. Н. Мілеську-Спетару - вид. 2-е, перероблене і доповнене. - Кишинів : Elan Poligraf, 2002. - С. 221. - 360 с. - ISBN 9975-9719-5-4.
  10. Гурьянов А. Е. Масштаби депортації населення вглиб СРСР у травні-червні 1941 р. - www.memo.ru/HISTORY/Polacy/g_2.htm, memo.ru
  11. 1 2 Історія Республіки Молдова. З найдавніших часів до наших днів = Istoria Republicii Moldova: din cele mai vechi timpuri pină n zilele noastre / Асоціація вчених Молдови ім. Н. Мілеську-Спетару - вид. 2-е, перероблене і доповнене. - Кишинів : Elan Poligraf, 2002. - С. 222. - 360 с. - ISBN 9975-9719-5-4.
  12. на 1939 рік HISTORICAL ATLAS - www.tacitus.nu / historical-atlas / population / balkans.htm
  13. Ф. Гальдер. Військовий щоденник, Т.2, С. 111-115
  14. Плешаков К. В., Богатуров А. Д. СИСТЕМНА ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН. Глава 1. Протиріччя післявоєнного врегулювання (1945-1946). Ситуація в країнах Центральної та Східної Європи. - www.diphis.ru/situaciya_v_stranah_centralnoy_i_vostochnoy_e-a842.html, "Московський робітник", Москва 2000
  15. Roberts, G. Stalin 's Wars: from World War to Cold War, 1939-1953 - books.google.com / books? id = 5GCFUqBRZ-QC & printsec = frontcover & # PPA55, M1 - Yale University Press, 2006.
  16. Мещеряков Б. "Бойове застосування річкових військових флотилій вітчизняного ВМФ в оборонних і наступальних діях сухопутних військ" - flot.com / history / patriotwar / gunboats_river.htm
  17. TREATY OF PEACE WITH ROUMANIA - www.austlii.edu.au/au/other/dfat/treaties/1948/2.html Частина I, стаття 1. Розділ "Australian Treaty Series" на сайті "Australasian Legal Information Institute" austlii.edu.au (Англ.)
  18. Придністров'я / / Молдавія. Сучасні тенденції розвитку - С. 375.
  19. Невизнана республіка. Нариси. Документи. Хроніка - М ., 1997 Т. 1. - С. 97.
  20. БіБіСі: "Росія і Румунія: компроміс з історії" - news.bbc.co.uk/hi/russian/russia/newsid_3044000/3044486.stm

Література


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Приєднання Трансільванії і Буковини до Румунії
Приєднання Прибалтики до СРСР
Приєднання Західної України і Західної Білорусії до СРСР
Реакції приєднання
Приєднання Чукотки до Росії
Договір про приєднання Кореї до Японії
Населення Північної Осетії
Набережна Північної Двіни
Райони Північної Ірландії
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru