Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Проблема "мова чи діалект"



План:


Введення

Проблема "мова чи діалект" - проблема, пов'язана з визначенням статусу певної різновиди мови як окремого мови або як діалекту якогось мови.


1. Суть проблеми

Питання, чи є деяка мовна різновид ( ідіом) мовою або діалектом, відноситься до однієї з найскладніших проблем лінгвістики, причому наслідки такого рішення можуть виходити і далеко за її межі.

Якщо суворого вибору в позначенні конкретної різновиду мови краще уникнути, лінгвісти зазвичай використовують термін ідіом (або "проміжне" позначає "мова / діалект").

Не існує єдиного розуміння проблеми " мову або діалект "і, відповідно, єдиних критеріїв її рішення. Тому, стверджуючи, що якийсь ідіом є саме мовою або саме діалектом, необхідно обумовлювати, на підставі яких критеріїв робиться цей висновок. Це означає, що на питання" є два (близькоспоріднених) ідіома діалектами або різними мовами? ", як правило, не можна відповісти просто" так "або" ні ", не обумовлюючи, що мається на увазі.

Серед критеріїв, якими можуть керуватися при вирішенні проблеми, можна виділити дві основні групи - соціолінгвістичні та структурні.


1.1. Співвідношення мови і діалекту

Можливі такі варіанти формулювань:

  • мова / ідіом A є діалектом мови B (молдавський як діалект румунської, урду як діалект хінді, балкано-гагаузька як діалект гагаузької, галісійська як діалект португальської);
  • мова / ідіом B є діалектом мови A (індонезійська як діалект малайського);
  • мови / ідіоми A і B, не співвідносячись як діалекти / варіанти один одного, є діалектами / варіантами єдиної мови C (молдавський і румунський, малайський і індонезійська, урду і хінді, балкано-гагаузька та гагаузька, галісійська і португальська, таджицька, фарсі і дарі).

2. Соціолінгвістичні критерії

Соціолінгвістичні критерії нерідко визнаються найважливішими для вирішення проблеми " мову або діалект "; загальним для них є звернення до зовнішніх чинників.

2.1. Функціональна повноцінність

Слідуючи цьому критерію, окремою мовою вважається ідіом :

  • функціонально повноцінний;
  • має власний письмовий стандарт, незалежний від інших мов;
  • функціонує в різних сферах письмового та усного спілкування;

часто також -

  • має певний офіційний статус, закріплений законодавчо на місцевому або більш високому рівні (пор. німецький за походженням термін Ausbausprache - "розвинений мова").

Як правило, ідіоми, що не володіють перерахованими перевагами (наприклад, використовувані лише в ситуації побутового спілкування), вважаються діалектами інших мов. Загальна письмова традиція (пор. німецький термін Dachsprache - "мова-дах") часто об'єднує досить далеко розійшлися ідіоми (наприклад, "діалекти" італійського, німецького, арабського, даргинского або китайської мов) або навіть слабо родинні ( латинь в середні віки). У різних частин одного ідіома можуть виявитися різні "даху" (для нижньосаксонського діалектів на північному сході Нідерландів "дахом" є нідерландський, а на півночі Німеччині - німецьку). Цей принцип свідомо не може бути застосований до мов, не обслуговується ніякої письмовій традицією.


2.2. Політичний фактор

У деяких випадках ідіоми, що знаходять в подібному функціональному розподілі, можуть вважатися як діалектами однієї мови, так і різними мовами, залежно від політичної ситуації. Наприклад, англійська та сербохорватська мають по кілька стандартних (регіональних) варіантів ( етнолектов) плюс безліч традиційних діалектів. Проте варіанти англійської мови (британський, американський, австралійський та інші) загальновизнано вважаються однією мовою, не в останню чергу тому, що вони використовуються дружніми державами (див. Співдружність націй). Стандартні ж варіанти сербохорватської (тобто сербський, чорногорський, хорватська, боснійський) зазвичай, особливо у відповідних країнах, вважаються окремими мовами, причому саме в силу політичних причин (прагнення підкреслити незалежність) - хоча поки їх носії перебували в одній державі, їх мова вважалася єдиним. Більше того, ця ситуація продовжує розвиватися: чим далі віддаляється Чорногорія від Сербії, тим все більше голосів лунає за проголошення окремого чорногорського мови.

Інші приклади:

В якості ілюстрації політичного підходу у вирішенні питання про статус ідіома часто цитують вислів відомого лінгвіста Макса Вайнрайха: " Мова - це діалект, у якого є армія і флот "(в оригіналі на ідиш : אַ שפּראַך איז אַ דיאַלעקט מיט אַן אַרמיי און פֿלאָט, у латинській транскрипції: A shprakh iz a dialekt mit an armey un flot).


2.3. Самоідентифікація носіїв ідіома

"Govorimo jezike sa prostora bivse-Jugoslavije" - працівники цього австралійського магазину сповіщають відвідувачів про своїх мовних здібностях, не вступаючи при цьому в суперечку про те, як же треба називати мови, уживані "на просторах колишньої Югославії"

Багато дослідників цілком покладаються на думку носіїв про те, якою мовою вони говорять. Проте думки різних носіїв можуть не збігатися між собою, оскільки це думка легко змінюється під впливом зовнішніх факторів і пропаганди. Затвердження одних людей, що вони говорять мовою X, може суперечити думці інших носіїв цього ж мови, які стверджують, що перші говорять іншою мовою (приклад 1), і нарешті, у багатьох культурах взагалі не було і немає чіткого уявлення про свою мову ( приклад 2).

Приклади:

  1. Лури ( Іран) стверджують, що вони говорять по- перському, перси ж заперечують це і кажуть, що вони не розуміють мови луров [1].
  2. На литовсько-білорусько-польському пограниччі і взагалі в західній Білорусії багато місцевих жителі здавна вільно говорять на декількох мовах і вважають себе хто литовцем, хто поляком, хто білорусом, хто російською, але багато не можуть співвіднести себе з певною національністю. На питання "Так хто ж ви?" відповідають: "Ми тутейші "(тобто, тутешні, тутешні). На питання" А на якій мові між собою говорите? "знизують плечима і не цілком впевнено відповідають:" Ми по-просту говоримо ". На Землі таких місць, де люди вважають себе всього- всього "місцевими", а свою мову - "звичайним", досить багато. Іншими словами, наявність чіткого уявлення про власну національності і рідною мовою не універсально [2].

2.4. Етнічна орієнтація

Часто при вирішенні питання, є два ідіома одним або різними мовами, вдаються до етнічного умовою: якщо носії обох ідіомою відносяться до одного етносу, значить це одна мова, якщо до різним - різні. Проте слід розуміти, що визначення народу є ще більш складним: скоріше, одним із параметрів для класифікації народів є мовний, а не навпаки. Крім того, нерідко спостерігається невідповідність народів і мов: так, американці і англійці кажуть по-англійськи; ірландці говорять по-англійськи і по-ірландськи; мордва говорить по-мокшанська, по-ерзянськупо-русски); носії аварського, андійських, цезских і арчінского мов вважаються аварцами, а мови італійців відносяться до трьох різних підгрупах романських мов. Таким чином, повна відповідність мови і народу, очевидно, є досить рідкісним.

До генетично неоднорідним відносяться також діалекти: німецькі, узбецькі (карлукскіх, половецькі і огузские), кримськотатарські (ногайські, половецькі і огузские), южнокіргізскіе (ногайські, киргизько-кипчацькі і карлукскіх), чулимська з шорскій (северноалтайскіе і хакаські). Кримський діалект кримськотатарського в нинішньому стані є різновид середнього кримськотатарської, латгальскій лінгвістично є діалектом литовського, а не латиського.


3. Структурні критерії

Іншим підходом, принципово відрізняється від соціолінгвістичних, є структурно-лінгвістичний, в рамках якого враховуються лінгвістичні відмінності між ідіомами. Проте вироблення суто лінгвістичних критеріїв для розмежування самостійного мови і діалекту є непростим завданням. По-перше, слід визначити ознаки порівняння, а по-друге, встановити певний "пороговий" рівень.

3.1. Взаімопонятность ідіомою

Найбільш частим підставою для вирішення питання про мову / діалекті є ступінь взаімопонятності відповідних ідіомою: якщо носії різних ідіомою досить добре розуміють один одного (кажучи кожен на своєму ідіоми), значить вони говорять на діалектах однієї мови, якщо ж ні - на різних мовах. Однак на практиці взаімопонятность ускладнюється багатьма іншими чинниками, серед яких: попереднє знайомство з мовою співрозмовника, тема спілкування, саме бажання або небажання розуміти співрозмовника та інше. Крім того, нерідка ситуація так званої "полукоммунікаціі". Це особливий вид багатомовності між близькородинними мовами, коли кожен зі співрозмовників розмовляє рідною мовою, але при цьому вільно сприймає мову співрозмовника. Таке можливо з німецьким і нідерландським, скандинавськими, східнослов'янськими і багатьма іншими мовами.


3.2. Лексікостатістіческіх критерій

Найбільш зручним для порівняння рівнем мовної системи є лексика. Порівнюють зазвичай списки слів, однак розмір і склад цих списків сильно різняться від автора до автора. Щоб надати такому підходу універсальність, підраховують відсоток збігів у базовій лексиці. Цей метод широко використовується в лексікостатістікі і глоттохронологіі, як правило, для більш високих рівнів мовної систематики. Він досить зручний тим, що універсальний, не залежить від зовнішніх факторів і настрої інформанта.


4. Четирехчастний шкала мовної систематики

Одним із прикладів використання лексікостатістіческіх критерію є спроба побудувати мовну систематику. Для цього на емпіричній основі була розроблена своєрідна "шкала близькості ідіомою" з чотирма рівнями близькості: мова - наріччя - діалект - говір [3].

Згідно з цією шкалою, якщо у двох ідіом відсоток збігів у 100-немов базовому списку менше 89 (що відповідає часу розпаду по формулою Сводеша-Старостіна більше 1100 років тому), то ідіоми є різними мовами. Якщо відсоток збігів більше 97 (час розпаду менше 560 років), то ідіоми є діалектами однієї мови. Для залишився ж інтервалу (89-97%) запропонований проміжний рівень дуже близьких мов / віддалених діалектів, в якості назви для якого використовується термін "наречие" в тих випадках, коли відповідний ідіом традиційно розглядається як компонент іншої мови. Коли ж такий ідіом прийнято вважати окремою мовою, за ним зберігається таксон "мова", а об'єднання, куди він входить і яке відповідає за ступенем близькості єдиної мови, називається " кластером ". Наочно вживання таксонів нижніх рівнів проілюстровано у таблиці. При цьому часто буває так, що один або кілька ідіом у одному кластері прийнято вважати мовами, а інші - ні, хоча вони знаходяться на однаковому рівні взаімопонятності / структурної близькості. Як приклад можна привести вайнахського кластер, що включає чеченський і інгушський мови і аккінско-орстхойское наріччя.

Вживання таксонів нижніх рівнів (для "мов і діалектів")
Рівні Приклади
a) б)
1-й рівень (89-95% збігів) зазвичай відповідає або а) самостійного мови (мало взаімопонятному з іншими мовами), або б) групі (кластеру) близькоспоріднених мов. англійська, французький російсько-білоруський кластер,

іберороманскій кластер

2-й рівень (95-99%) відповідає а) прислівники (групами діалектів) або б) окремим близькоспоріднених мов (частково взаімопонятним). пікардское і валлонські прислівники, літературний французьку мову білоруська мова, среднеюжнорусское, севернорусскіе прислівники; галісійська, португальська, іспанська мови
3-й рівень (99-100%) відповідає окремим діалектам (з гарним взаєморозумінням). псковська, товариські, московська групи говірок
4-й рівень відповідає окремим говорам (з дуже невеликими структурними відмінностями). московський міський гомін

Примітка: Підкреслені ідіоми розкриваються в наступних рядках таблиці.

Зазначені рівні в той же час співвідносяться зі ступенем взаімопонятності, що особливо корисно, коли відсоток збігів між мовами невідомий:

  • Між двома мовами взаімопонятность сильно ускладнена, і нормальне спілкування неможливе без спеціального навчання.
  • Усередині мови між двома прислівниками існує взаімопонятность, але не повна; спілкування можливе, але можуть виникнути непорозуміння або помилки.
  • Між діалектами усередині прислівники існує практично повна взаімопонятность, хоча носії відзначають особливості кожного діалекту, зазвичай, у вимові ( акцент) і вживанні деяких слів.

Очевидно, що існуючі структурні критерії, в тому числі і лексікостатістіческіх, можуть призводити до зовсім інших результатів, ніж етно-функціоніальние. Наприклад:

Незважаючи на це, схема є зручним службовим підмогою для організації мов і діалектів у єдину систематику і для порівняння ступеня їх близькості між собою.


5. Інші рівневі схеми і близькі поняття

Ідея виділення кількох рівнів для розрізнення мови і діалекту не нова. У різній формі її вже пропонували, наприклад, Девід Довбай в Реєстрі Лінгвосфери [4] і Терренс Кауфман [5].

5.1. Зовнішній мову, внутрішній мова, діалект

Довбай пропонує замість традиційної дихотомії "мова чи діалект" виділяти три рівні: зовнішній мова (outer language), внутрішній мова (inner language) і діалект. Не даючи їм чітких визначень, він вважає перший базової демографічної одиницею класифікації, а другий - базовою одиницею власне лінгвістичної класифікації. У багатьох випадках ці рівні збігаються з мовою і мовою, хоча нерідкі і розбіжності [6].


5.2. Фото та зони, континуум, комплекси

Кауфман виділяє, крім мов і діалектів, такі випадки.

  • Постачальники зона (language area) включає кілька ідіомою, досить близьких між собою, щоб вважатися діалектами, але досить далеких (відсоток збігів - 92-96), щоб їх носії вважали себе окремими етнічними групами, а свої ідіоми окремими мовами (emergent languages, " народжуються, розвиваються мови "). У російськомовній термінології це відповідає мові і входять в нього прислівники.
  • Діалектний континуум (dialect chain) об'єднує ряд ідіомою, сусідні з яких структурно досить близькі (відсоток збігів - більше 96), але чим далі вони один від одного, тим менше стає близькість, так що між крайніми діалектами взаєморозуміння відсутній, а відсоток збігів менше 89 (але не менше 82), тобто достатній, щоб вважати їх окремими мовами. Однак провести чіткі кордони всередині такого ланцюжка неможливо. Це явище називається також цепочечних порозумінням.
  • Мовний комплекс (language complex) - ситуація, аналогічна попередній з тією лише різницею, що в якості складових компонентів виступають мови (virtual languages, "фактичні мови"), межі між якими також важко провести.

5.3. Аусбау-парадигма

Аусбау-парадигма (парадигма Ausbausprache - Abstandsprache - Dachsprache, "розвинений мова - віддалений мова - мова-дах") була розроблена німецькими соціолінгвістами [Kloss, 1967] і згодом завоювала популярність у світовій лінгвістиці. В основу цієї концепції закладено розуміння того, що існує два незалежних набору критеріїв та аргументів для відрізнення мови від діалекту: один заснований на етно-соціальних функціях, інший на об'єктивних структурних особливостях. Одним з переваг аусбау-парадигми вважається заміна перевантажених і політизованих термінів мова і діалект нейтральними (поки ще), хоча і труднопроїзносимимі німецькими словами. На думку авторів, термінологічна заміна може виявитися корисною в тому, що вона дозволить людям поглянути на застарілі протиріччя з абсолютно іншого ракурсу.


5.4. Діалектний континуум, мовної комплекс, плюріцентрізм, діасістема і кластер

В соціолінгвістиці, діалектології та мовної систематиці існує кілька близьких понять, які оперують з поняттями мова і діалект.

  • Плюріцентрічним мовою називається мову з кількома стандартними варіантами. Така ситуація виникає зазвичай тоді, коли етнічні / політичні кордони не збігаються з мовними. Приклади:
  • Діасістема є генетично єдина мова (тобто одна мова з точки зору структурного подібності, абштанд-мова), представлений декількома варіантами, які з етнофункціональной точки зору вважаються різними мовами (різними аусбау-мовами). Діасістема, на відміну від інших, акцентує насамперед наявність кількох літературних стандартів. Плюріцентрічний мова та діасістема є дуже схожими термінами і часто використовуються як синоніми. У той же час діасістеми, як правило, виникають через плюріцентрічних мов, як, наприклад, трапилося з сербо-хорватською мовою.
  • Кластер використовується у мовній систематиці) як аналог єдиної мови, прислівники якого вважаються окремими мовами з етносоціальної точки зору. При цьому кластер може включати й інші прислівники, які не є мовами ні з якої точки зору.
  • Діалектний континуум передбачає наявність ланцюжка суміжних діалектів, ступінь близькості (і взаєморозуміння) між якими зменшується зі збільшенням кількості проміжних ланок. При великій відстані крайні діалекти можуть (але це не є обов'язковою умовою) бути невзаімопонятнимі що варіюються як окремі мови, проте кордон між ними провести буде дуже складно.
  • Мовний комплекс - ситуація, аналогічна попередній, з тією лише різницею, що в якості складових компонентів виступають мови. Однак межі між ними провести, як і раніше складно.

Приклади:


5.5. Диглосія

Диглосія означає таку форму володіння двома самостійними мовами або підсистемами однієї мови, при якій ці мови та підсистеми функціонально розподілені: наприклад, в офіційних ситуаціях - законотворчості, діловодстві, листуванні між державними установами і т. п. - використовується офіційний (або державний) мова ( якщо мова йде про багатомовному суспільстві) або літературна форма національної мови (в одномовних суспільствах), а в ситуаціях побутових, повсякденних, у сімейному спілкуванні - інші мови, не мають статусу офіційних або державних, або інші мовні підсистеми - діалект, просторіччя, жаргон [7].

Прикладом є арабський світ з Диглосія між літературним арабським і окремими розмовними арабськими мовами.


Примітки

  1. Voegelin, Voegelin. 1977. С. 4.
  2. Бєліков, Крисін. 2001. С. 73.
  3. Коряков Ю. Б. Систематика мов. - 2006 - lingvarium.org / systematics.shtml
  4. Dalby. 2000.
  5. Kaufmann. 1997. С. 31-32.
  6. Обсерваторія Лінгвосфери - lingvarium.org / paedia / linguasphere / register.shtml
  7. Ferguson. 1959.

Література

  • Бєліков В. І., Крисін Л. П. Соціолінгвістика - М ., 2001.
  • Мусорін А. Ю. Що таке окрема мова? (Сибірський лінгвістичний семінар. № 1) - www.philology.ru/linguistics1/musorin-01.htm - Новосибірськ, 2001. - С. 12-16.
  • Dalby D. Linguasphere Register of the World's Languages ​​and Speech Communities - Hebron, 2000 Т. 1.
  • Ferguson, Charles A. Diglossia / / Word, 15 - 1959. - С. 325-340.
  • Kaufmann T. The native languages ​​of Latin America: general remarks / / Atlas of the World's Languages ​​(edited by C. Moseley and RE Asher) - 1994.
  • Kloss H. Abstand languages ​​and Ausbau languages ​​/ / Anthropological Linguistics - Harvard: Harvard Press, 1967.
  • Voegelin CF, Voegelin FM Classification and Index of the World's languages ​​- N. Y. , 1977.
Мова і мови
Мовна система Рівні мови Одиниці мови Мова і мова Синтагма і парадигма Діахронія і синхронія Мова чи діалект Природна мова Штучна мова Різновиди мови
Мовна спорідненість Постачальники систематика Генетична класифікація мов Лінгвістична типологія
Лінгвістика Портал: Лінгвістика

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Проблема
Екологічна проблема
Проблема індукції
Проблема зупинки
Проблема народонаселення
Проблема демаркації
Проблема Плато
Проблема 2038
Проблема Гольдбаха
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru