Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Промислова революція



План:


Введення

Промислова революція (промисловий переворот, Велика індустріальна революція) - це перехід від ручної праці до машинного, від мануфактури до фабрики. Перехід від переважно аграрної економіки до індустріального виробництва, в результаті якого відбувається трансформація аграрного суспільства в індустріальне. Промисловий переворот відбувався в різних країнах не одночасно, але в цілому можна вважати, що період, коли відбувалися ці зміни починався від другої половини XVIII століття і тривав протягом XIX століття. Характерною рисою промислової революції з'явився стрімке зростання продуктивних сил на базі великої машинної індустрії та затвердження капіталізму в якості панівної світової системи господарства.

Термін "промислова революція" був введений в науковий обіг видатним французьким економістом Жеромом Бланки.

Промислова революція пов'язана не просто з початком масового застосування машин, а й зі зміною всієї структури суспільства. Вона супроводжувалася різким підвищенням продуктивності праці, швидкої урбанізацією, початком швидкого економічного зростання (до цього економічне зростання, як правило, був помітний лише в масштабах століть), історично швидким збільшенням життєвого рівня населення. Промислова революція дозволила протягом життя всього лише 3-5 поколінь перейти від аграрного суспільства (де більшість населення вело натуральне господарство) до індустріального.


1. Інновації

Прядильна машина С. Кромптона, 1779

Успіх промислової революції у Великобританії був заснований на декількох інноваціях [1], що з'явилися до кінця XVIII ст.:


2. История промышленной революции

Промышленная революция началась в Великобритании в последней трети XVIII века и приняла в первой половине XIX века всеобъемлющий характер, охватив затем и другие страны Европы и Америки.

У період XVII века Англия начала обгонять мирового лидера Голландию по темпам роста капиталистических мануфактур, а позже и в мировой торговле и колониальной экономике. К середине XVIII века Англия становится ведущей капиталистической страной. По уровню экономического развития она превзошла остальные европейские страны, располагая всеми необходимыми предпосылками для вступления на новую ступень общественно-экономического развития - крупное машинное производство.

Промышленная революция сопровождалась и тесно с ней связанной производственной революцией в сельском хозяйстве, ведущей к радикальному росту производительности земли и труда в аграрном секторе. Без второй первая просто невозможна в принципе, так как именно производственная революция в сельском хозяйстве обеспечивает возможность перемещения значительных масс населения из аграрного сектора в индустриальный.


2.1. Паровий двигун

У світовій історії початок промислової революції пов'язують з винаходом ефективного парового двигуна в Великобританії у другій половині XVII століття. Хоча саме по собі подібний винахід навряд чи б щось дало (необхідні технічні рішення були відомі і раніше), але в той період англійське суспільство було підготовлено до використання інновацій в широких масштабах. Це було пов'язано з тим, що Англія на той час перейшла від статичного традиційного суспільства до суспільства з розвиненими ринковими відносинами і активним підприємницьким класом. Крім того, Англія мала достатніми фінансовими ресурсами (так як була світовим торговельним лідером і володіла колоніями), вихованим в традиціях протестантської трудової етики населенням та ліберальної політичної системою, в якій держава не пригнічувало економічну активність.

Першою спробою використання парового двигуна в промисловості вважається водяний насос Томаса Севери, запатентований в 1698 р. Але він не був успішним через часті вибухів бойлера і обмеженої потужності. Більш досконалою була машина Томаса Ньюкомена, розроблена до 1712 [2] [3] Мабуть, Ньюкомен використовував раніше отримані експериментальні дані Дені Папена, який вивчав тиск водяної пари на поршень в циліндрі і спочатку нагрівання та охолодження пари для повернення поршня в початковий стан виробляв вручну.

Схема парової машини Ньюкомена

Насоси Ньюкомена знайшли застосування в Англії та інших європейських країнах для відкачування води з глибоких затоплених шахт, роботи в яких без них робити було б неможливо. До 1733 р. їх було куплено 110, з яких 14 на експорт. Це були великі і дорогі машини, дуже неефективні за сучасними стандартами, але вони себе окупали там, де видобуток вугілля обходилася порівняно дешево. З деякими удосконаленнями їх до 1800 р. виробили 1454 штуки, і вони залишалися у вживанні до початку XIX ст .. [4]

Наиболее известная из ранних паровых машин разработка Дж. Уатта была предложена в 1778 г. Уатт существенно усовершенствовал механизм, сделав его работу более стабильной. Одновременно мощность увеличилась примерно в пять раз, что дало 75 % экономию в себестоимости угля. Еще более важные последствия имел тот факт, что на базе машины Уатта стало возможно преобразование поступательного движения поршня во вращательное, то есть двигатель теперь мог крутить колесо мельницы или фабричного станка. Уже к 1800 г. фирма Уатта и его компаньона Болтона произвела 496 таких механизмов, из которых только 164 использовались как насосы. Еще 308 нашли применение на мельницах и фабриках, а 24 обслуживали доменные печи.

В 1810 г. в Англии насчитывалось 5 тыс. паровых машин, а в следующие 15 лет число их утроилось. [5]

Парова машина Дж. Уатта

Поява металлорежущих станков, таких как токарный, позволили упростить процесс изготовления металлических частей паровых машин и в дальнейшем создавать все более совершенные и для разнообразных целей. К началу XIX в. английский инженер Ричард Тревитик и американец Оливер Эванс совместили бойлер и двигатель в одном устройстве, что позволило далее использовать его для движения паровозов и пароходов.


2.2. Текстильна промисловість

Модель прядильной машины XVIII в. из музея Вупперталя, Германия
Ткацкая фабрика в городе Реддиш, Великобритания

В начале XVIII в. британская текстильная промышленность еще была основана на обработке местной шерсти индивидуальными ремесленниками. Эта система называлась "коттеджной индустрией", так как работа выполнялась на дому, в небольших домиках-коттеджах, где проживали ремесленники со своими семьями. Требующее более тонкой обработки изготовление нитей из льна и хлопка в средневековой Англии широкого распространения не получило, поэтому текстиль из хлопка импортировали из Индии.

Изобретение в 1733 г. летучего челнока увеличило спрос на пряжу. В 1738 г. была создана машина, прявшая нить без участия человеческих рук, а в 1741 г. близ Бирмингема открылась фабрика, прядильную машину на которой приводил в движение ослик. Владельцы фабрики, Пол и Вятт, вскоре открыли новую фабрику близ Нортгемптона, оснащенную уже пятью прядильными машинами с полусотней челноков на каждой, которая работала до 1764 г. В 1771 г. в Кромфорде, Дербишир, начала работать прядильная фабрика Аркрайта, который поощрял изобретательство, и его машины были усовершенствованы, теперь они приводилась в движение водяным колесом. Кроме того, теперь кроме шерсти на новых машинах стало возможно обрабатывать и растительное волокно, импортируемое из Америки. К 1780 г. в Англии насчитывалось 20, а еще через 10 лет - 150 прядильных фабрик и на многих из этих предприятий работало по 700-800 человек. [6]

Затем водяное колесо начали заменять паровой машиной. В период с 1775 по 1800 г. заводы Уатта и Болтона в Сохо выпустили 84 паровые машины для хлопчатобумажных фабрик и 9 машин - для шерстяных фабрик. [7] К середине XIX века ручное ткачество в Великобритании почти совершенно исчезло. В текстильной промышленности большую роль сыграл так называемый сельфактор, обеспечивший механизацию прядильных процессов.


2.3. Машинобудування

В средневековой Европе изготовлением механизмов занимались мастера часовых дел и изготовители навигационных и научных инструментов. Детали часовых механизмов даже использовали при изготовлении первых прядильных станков. Многие детали изготавливали из дерева плотники, поскольку металл был дорог и труден в обработке.

С появлением все возрастающего спроса на металлические детали прядильных станков, паровых машин, а также сеялок и других механизмов введенных в употребление в британском сельском хозяйстве с начала XVIII в. [8], были изобретены токарные станки, а в первой половине XIX в. фрезерный и другие станки для металлообработки.

Среди других ремесел, требовавших высокоточной обработки металла, было изготовление замков. Одним из самых известных механиков, прославившихся в изготовлении замков, был Джозеф Брама. Его ученик Генри Модсли впоследствии работал для королевского флота и сооружал машины для производства шкивов и блоков. Это был один из первых примеров поточного производства со стандартизацией деталей.


2.4. Металлургия и транспорт

Коулбрукдэйл ночью, Ф. Я. Лютербург Младший, 1801 г.
Огни доменной печи в городе Коулбрукдейл

Увеличение числа машин вызвало повышенную потребность в металле и это потребовало развития металлургии. Главным достижением этой эпохи в металлургии была замена древесного угля, использовавшегося средневековыми кузнецами, на каменноугольный кокс. Его ввел в употребление в XVII в. Клемент Клерк и его мастера кузнечных дел и литья.

С 1709 г. в местечке Коулбрукдэйл Абрахам Дарби, основатель целой династии металлургов и кузнецов, использовал кокс для получения чугуна из руды в доменной печи. Из него поначалу делали лишь кухонную утварь, которая отличалась от работы конкурентов лишь тем, что ее стенки были тоньше, а вес меньше. В 1750х годах сын Дарби построил еще несколько домен, и к этому времени его изделия были еще и дешевле, чем изготовленные на древесном угле. В 1778 г. внук Дарби, Абрахам Дарби III, из своего литья построил в Шропшире знаменитый Железный мост, первый мост в Европе, полностью состоящий из металлических конструкций.

Железный мост, Шропшир, Великобритания

Для дальнейшего улучшения качества чугуна в 1784 г. Генри Корт разработал процесс пудлингования. Рост производства и улучшение качества английского металла к концу XVIII в. позволило Великобритании полностью отказаться от импорта шведского и русского железа. Развернулось сооружение каналов, позволявших перевозить уголь и металлы. [6]

С 1830 по 1847 г. производство металла в Англии возросло более чем в 3 раза. Применение горячего дутья при плавке руды, начавшееся в 1828 г., втрое сократило расход топлива и позволило использовать в производстве низшие сорта каменного угля, С 1826 по 1846 г. экспорт железа и чугуна из Великобритании увеличился в 7,5 раза. [9]

Огромное значение имело появление железных дорог. Перший паровоз був побудований в 1804 году Ричардом Тревитиком. В последующие годы многие инженеры пытались создавать паровозы, но самым удачливым из них оказался Георг Стефенсон, который в 1812 - 1829 рр.. предложил несколько удачных конструкций паровозов. Его паровоз был использован на первой в мире железной дороге общественного пользования из Дарлингтона к Стоктону, открытой в 1825 г. После 1830 г. в Великобритании началось быстрое строительство железных дорог.


2.5. Химикаты

Промышленная революция сделала возможным промышленное производство некоторых наиболее востребованных на рынке химикатов, чем было положено начало развитию химической промышленности. Серная кислота была известна еще в средние века, но получали ее из окислов, образующихся при сжигании минеральной серы, в стеклянных сосудах. В 1746 г. Джон Ребук заменил их на более объемистые свинцовые, чем значительно увеличил производительность процесса.

Другой важной задачей было производство щелочных соединений. Метод промышленного производства карбоната натрия был разработан в 1791 г. французским химиком Никола Лебланом. Он смешивал серную кислоту с поваренной солью и получаемый сульфат натрия нагревал со смесью известняка и вугілля. Смесь продуктов реакции обрабатывали водой, из раствора получали карбонат натрия, а нерастворимые вещества (известняк, уголь и сульфид кальция) отбрасывали. Хлороводород поначалу также загрязнял атмосферу производственных помещений, но позже его научились использовать для получения соляной кислоты. Метод Леблана был прост, дешев и давал значительно более доступный продукт, чем ранее использовавшийся метод получения соды из золы растений [10].

Туннель под Темзой, первый в Европе туннель под водной преградой, открытый в 1843 г. Для его строительства использовали цемент.

Карбонат натрия использовали во множестве производственных процессов, в том числе для изготовления мыла, стекла, бумаги, а также в текстильной промышленности. Серная кислота кроме производства соды также находила применение для удаления ржавчины с металлических изделий и в качестве отбеливателя для тканей. Лишь к началу XIX в. Чарльз Теннант и Клод Луи Бертолле разработали более эффективный отбеливатель на основе хлорной извести. Фабрика Теннанта по производству нового отбеливателя в течение длительного времени оставалась крупнейшим в мире химическим предприятием.

В 1824 г. британский каменщик Джозеф Аспдин запатентовал химический процесс производства портландцемента. Он заключался в спекании глины с известняком. Далее смесь перемалывали в порошок, смешивали с водой, песком и гравием, в результате чего получался бетон. Через несколько лет инженер Марк Изамбар Брюнель применил бетон для строительства первого в мире водонепроницаемого тоннеля под рекой Темзой [11], а в середине XIX в. его использовали для сооружения современной городской канализации.


2.6. Газовые фонари

Еще одним достижением промышленной революции стало уличное освещение. Его появление в британских городах стало возможным благодаря шотландскому инженеру Уильяму Мердоку. Он изобрел процесс получения светильного газа путем пиролиза каменного угля, а также способы его накопления, транспортировки и использования в газовых фонарях. Первые газовые светильники были установлены в Лондоне в 1812-20 гг. Вскоре большая часть угля, добываемого в Великобритании, шла на нужды освещения, так как оно не только повышало комфорт и безопасность на городских улицах, но и способствовало удлинению рабочего дня на фабриках и заводах, ранее зависевших от освещения сравнительно дорогостоящими свечами и масляными лампами.


3. Причины промышленного переворота

Существует мнение, что вывоз капитала из зарубежных британских колоний явился одним из источников накопления капиталов в метрополии, способствовавшим промышленной революции в Великобритании и выводу этой страны в лидеры мирового промышленного развития [12]. В то же время, аналогичная ситуация в других странах (например, Іспанії, Португалии) не привела к ускорению экономического развития. Кроме того, промышленность успешно развивалась в ряде стран, не имевших колоний, например, в Швеції, Пруссии, США.

Как полагает нобелевский лауреат по экономике Джон Хикс, главными факторами промышленной революции в Англии были следующие [13] [14] :

  • формирование институтов, защищающих частную собственность и контрактные обязательства, в частности, независимой и эффективной судебной системы;
  • высокий уровень развития торговли;
  • формирование рынка факторов производства, в первую очередь рынка земли (то есть торговля землёй стала свободной и была освобождена от феодальных ограничений);
  • широкое применение наёмного труда и невозможность использования принудительного труда в широких масштабах;
  • развитость финансовых рынков и низкий уровень ссудного процента;
  • развитие науки.

При этом он не переоценивает [15] значение технических изобретений: "Промышленная революция произошла бы и без Кромптона и Аркрайта и была бы, особенно на поздних стадиях, такой же, какая имела место в действительности" [16].

Дещо інший погляд на причини Промислової революції був вироблений в працях економічних істориків: Іммануїла Валлерстайна, Крістофера Хілла, Чарльза Вілсона, Ж. Берж'є тощо, - які аналізували хід індустріалізації Західної Європи та інших країн у XVIII-XIX вв. на базі конкретних фактів, що були в їх розпорядженні. На їхню думку, ключову роль у прискоренні промислового зростання Англії в XVIII столітті зіграла система протекціонізму, введена в 1690-і роки і посилена додатковими протекціоністськими заходами до середини XVIII ст. Саме вона забезпечила швидкий розвиток англійської промисловості, незважаючи на конкуренцію з боку більш сильної на той час голландської промисловості, а також забезпечила розвиток промисловості Пруссії, Австрії і Швеції, де теж були введені протекціоністські системи [17].

Значно меншу або зовсім незначну роль в цьому процесі, на їхню думку, відіграли чинники, пов'язані з грошима і наявністю капіталу. Дослідження істориків показали, що в переважній більшості промислові підприємства в період 1700-1850 рр.. грунтувалися представниками середнього класу (селянами, торговцями, ремісниками), які не вдавалися до жодних зовнішніх джерел фінансування, а розвивалися за рахунок власних коштів або грошей, узятих у родичів / знайомих [18]).

Серед інших факторів, що виділяються економічними істориками, сприяти Промислової революції могли також:

- Боротьба з монополіями і забезпечення реальної свободи підприємництва (в Англії особливо активно ці заходи проводилися в період з 1688 р. по 1724 р. і після 1746 [19]);

- Укладення негласного суспільного договору між бізнесом і суспільством, гарантував, що вони будуть дотримуватися певних правил поведінки, поважаючи права і бізнесу, і суспільства [20].


4. Промисловий переворот в Росії

Савицький К. А. "Ремонтні роботи на залізниці", 1874

У другій чверті XIX століття в Росії почався період підготовки до впровадження машинного виробництва в провідних галузях промисловості і транспорту, що стало завершальним етапом створення передумов промислової революції в Росії. Промислова революція в Росії в кінці першої половини XIX століття носила вкрай гострий і суперечливий характер, що було обумовлено різноманіттям соціально-економічних укладів величезною за територіальними масштабами країни. Розвиток капіталістичного устрою в Росії супроводжувалося процесом розкладання феодальних відносин і гальмуючим впливом панівного на той момент в Росії класу поміщиків-кріпосників. Промисловий переворот в Росії почався в 1830-1850-х роках, коли були створені, практично з нуля, технічно передові для того часу текстильна і цукрова промисловість і почалося технічне переозброєння металургії. Але найбільш інтенсивно індустріалізація йшла в періоди 1891-1900 рр.., В 1920-1930-і роки і 1950-1960-і роки.


5. Соціальні наслідки

5.1. Урбанізація і зміни в соціальній структурі

Швидко розвивається промисловість та обслуговуючий сектор надавали безліч нових робочих місць. У той же час поява дешевих промислових товарів вело до розорення дрібних виробників і розорилися ремісники ставали найманими робітниками. Але головним джерелом поповнення армії найманих робітників стали зубожілі селяни, які переселялися в міста. Тільки з 1880 по 1914 рік 60 млн європейців переселилися з сіл у міста. Швидке зростання міського населення і внутрішня міграція в XIX столітті стали практично повсюдно масовим явищем у Європі. Наприклад, населення Парижа з 1800 року по 1850 рік зросла більш ніж на 92%, населення Манчестера з 1790 року по 1900 рік збільшилося в 10 разів. У ряді країн міське населення до початку XX століття стало переважаючим (у Бельгії за переписом 1910 воно становило 54%, у Великобританії (1911 рік) - 51,5%). У Німеччині в 1907 році воно становило 43,7%, у Франції в 1911 році - 36,5% всього населення.

Швидка урбанізація і зростання числа найманих робітників надзвичайно загострили соціальні проблеми. Поки центри фабричного виробництва були відносно невеликими, міський житель міг на додаток до заробітку на фабриці обробляти город, а в разі втрати роботи найнятися на ферму. Але із зростанням міст таких можливостей ставало все менше. Мігрували в міста селянам доводилося з трудом пристосовуватися до незвичних умов міського побуту. Як зауважив Ф. Бродель, "жити в місті, позбутися традиційної підтримки городу, молока, яєць, птиці, працювати у величезних приміщеннях, терпіти малоприємний нагляд майстрів, коритися, не бути більш вільним у своїх пересуваннях, прийняти твердо встановлені години роботи - все це в найближчому майбутньому стане тяжким випробуванням ".

Протягом XIX - початку XX століття житлові умови більшості найманих робітників не відповідали елементарним санітарно-гігієнічним вимогам. У більшості випадків їх оселі були перенаселені. Якщо під перенаселенням розуміти проживання в кожній кімнаті, включаючи кухню, більше двох чоловік, то в перенаселених квартирах жили: в Познані - 53%, в Дортмунді - 41%, в Дюссельдорфі - 38%, в Ахені і Ессені -37%, в Бреслау - 33%, в Мюнхені - 29%, в Кельні - 27%, в Берліні - 22% робітників. Були перенаселені 55% квартир в Парижі, 60% в Ліоні, 75% в Сент-Етьєні. Була також поширена "здача ліжок постояльцям", що практикувалася сім'ями, знімали квартири. В Лондоні зустрічалися оголошення про здачу частини кімнати, причому чоловік, який працював вдень, і дівчина, що працювала прислугою в готелі вночі, повинні були користуватися однією постіллю. Сучасники в середині XIX століття писали, що в Ліверпулі "від 35 до 40 тисяч населення живе нижче рівня грунту - в льохах, не мають зовсім стоку ...".

До винаходу газового освітлення тривалість робочого дня на підприємствах залежала від природного освітлення, але з появою газових пальників фабрики отримали можливість працювати в нічний час. У Франції багато бумагопрядільной фабрики в 1840-х роках встановили робочий день в межах 13,5-15 годин, з яких на відпочинок виділялося по півгодини три рази за зміну. На англійських фабриках в 1820-1840-х роках робочий день за вирахуванням трьох перерв для прийому їжі (1 година на обід і по 20-30 хвилин на сніданок і вечеря) тривав 12-13 годин. Поширеною ставала робота у недільні дні.

Малолітня прядильниці в Південній Кароліні, США, 1908 р.

У промисловості почав масово використовуватися жіночу працю і вперше в історії безліч жінок початок трудитися поза домом. При цьому на текстильних фабриках чоловіки працювали наглядачами та кваліфікованими механіками, а жінки обслуговували прядильні і ткацькі верстати і отримували меншу зарплату, ніж чоловіки. Впровадження машин дозволяло використовувати елементарно навчених, малокваліфікованих працівників і тому повсюдним явищем також став дешевий дитячу працю. У 1839 році 46% фабричних робітників Великобританії не досягли 18-річного віку. Офіційно визнавалося: "Бувають випадки, що діти починають працювати з 4-х років, іноді з 5, 6, 7 і 8 років у рудниках".

Соціальні протести, прокинулося почуття "соціального сорому" за лиха трудящих, прагнення зменшити політичну нестабільність змушували політиків виступати в підтримку розробки соціальних програм для незаможних, державного регулювання відносин між працею і капіталом. [21]

В цілому рівень життя населення в результаті промислової революції виріс. Поліпшення якості харчування, санітарних умов, якості та доступності медичного обслуговування призвело до значного зростання тривалості життя і падіння смертності. Стався демографічний вибух. За 13 століть (з VI по XIX століття) європейської історії населення континенту ніколи не перевищує 180 млн осіб. За один тільки XIX століття (з 1801 по 1914 роки) число європейців зросла до 460 млн осіб. [22]

На думку дослідників Н. Розенберга та Л. Бірдцелла, "промислова революція позначила початок драматичного періоду покращення в матеріальному становищі західноєвропейських і американських товариств, яке торкнулося всіх і кожного", а "романтичне уявлення про благополучного життя працівників у доіндустріальною Європі можна відкинути як чисту фантазію ". [23]


5.2. Освіта

Філософ читає лекцію з використанням моделі планетної системи. Дж. Райт, ок. 1766 Наукові знання поширювалися в неформальних філософських гуртках.

Знання про інновації поширювалися різними шляхами. Працівники, які отримали кваліфікацію в одного наймача, могли потім перейти до іншого. Такий спосіб підвищення кваліфікації був досить поширеним, в деяких країнах, таких як Франція і Швеція, відправляти працівників на стажування за кордон навіть було державною політикою. Стажери, як і зараз, звичайно вели записи про свої роботи, які дійшли до наших днів як пам'ятники епохи.

Іншим способом поширення знань були філософські товариства і гуртки, члени яких, зокрема, вивчали " натуральну філософію ", як тоді називали природничі науки та її практичне використання [24]. Деякі суспільства публікували звіти про свою діяльність, на основі яких пізніше виникли наукові журнали та інші періодичні видання, у тому числі енциклопедії.

Середньовічні університети в ході промислової революції також змінилися, а їхні освітні стандарти наблизилися до сучасних. Крім того, з'явилися нові вищі навчальні заклади, зокрема, політехнічні і спеціалізовані інститути та академії.


Примітки

  1. Eric Bond, Sheena Gingerich, Oliver Archer-Antonsen, Liam Purcell, Elizabeth Macklem The Industrial Revolution - Innovations - industrialrevolution.sea.ca / innovations.html. Industrialrevolution.sea.ca (17 лютого 2003). Фотогалерея - www.webcitation.org/61FiPn5ZT з першоджерела 27 серпня 2011.
  2. Hulse, David H: The Early Development of the Steam Engine; TEE Publishing, Leamington Spa, UK, 1999 ISBN 1-85761-107-1
  3. LTC Rolt and JS Allen, The Steam engine of Thomas Newcomen (Landmark, Ashbourne, 1997), 44.
  4. Rolt and Allen, 145
  5. Всесвітня історія. Енциклопедія. Том 6.ГЛАВА VI.ДВОРЯНСКО-монархічної РЕАКЦІЯ У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ І буржуазно-революційних РУХ 20-х РОКІВ XIX В. - historic.ru/books/item/f00/s00/z0000036/st134.shtml
  6. 1 2 Всесвітня історія. Енциклопедія. Том 5.Глава XX. Англія в XVIII в. Початок промислового перевороту - historic.ru/books/item/f00/s00/z0000034/st020.shtml
  7. Всесвітня історія. Енциклопедія. Том 5.Глава XXVI. Техніка і природознавство в Європі в другій половині XVII і в XVIII вю - historic.ru/books/item/f00/s00/z0000034/st026.shtml
  8. Overton, Mark Agricultural Revolution In England: the transformation of the agrarian economy, 1500-1850 - books.google.com / books? id = nj8ixXhFgLAC & pg = PA122 & dq = Rotherham plough of plough of 1730 & f = false Cambridge University Press, 1996
  9. Всесвітня історія. Енциклопедія. Том 6. ГЛАВА IX.РАЗВІТІЕ КАПІТАЛІЗМУ І РОСТ РОБОЧОГО РУХУ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ У 30-40-х РОКАХ XIX В. - historic.ru/books/item/f00/s00/z0000036/st176.shtml
  10. Clow, Archibald & Clow, Nan L. (June 1952), Chemical Revolution, Ayer Co, pp. 65-90, ISBN 0-8369-1909-2
  11. Properties of Concrete - www.ce.memphis.edu/1101/notes/concrete/concrete_properties_slides.pdf Published lecture notes from University of Memphis Department of Civil Engineering. Retrieved 2007-10-17.
  12. Це є одним з аргументів прихильників теорії первісного нагромадження.
  13. Хікс дж. Теорія економічної історії - www.vopreco.ru / rus / books.files / hicks.html. М.: НП "Журнал Питання економіки", 2003. С.184-188; Hicks J. A Theory of Economic History. Oxford, 1969, pp. 145-166
  14. Тобто він вважає економічні і соціальні чинники основними і головними причинами промислової революції в Англії
  15. Тобто він не вважає технічні винаходи основною і головною причиною промислової революції в Англії.
  16. Питання економіки, № 8, 2008, "В пошуках інституційних характеристик економічного зростання", стор 17 [1] - www.vopreco.ru/rus/redaction.files/8-08.pdf
  17. Wallerstein I. The Modern World-System II. Mercantilism and the Consolidation of the European World-Economy. New York - London, 1980 pp. 233, 266; Wilson C. England's Apprenticeship, 1603-1763. New York, 1984 pp. 166, 184
  18. JF.Bergier. The Industrial Bourgeoisie and the Rise of the Working Class 1700-1914. Fontana Economic History of Europe, ed. by C. Cipolla. Vol. III, Glasgow, 1978, pp. 412-413; Hill C. Reformation to Industrial Revolution. A Social and Economic History of Britain, 1530-1780. Bristol, 1967, pp. 199-201
  19. Hill C. Reformation to Industrial Revolution. A Social and Economic History of Britain, 1530-1780. Bristol, 1967, pp. 139, 179
  20. Більш докладний виклад цього погляду економічних істориків на причини Промислової революції міститься в книзі: Кузовков Ю. Світова історія корупції. М., 2010, глави XII, XIV-XVII - www.yuri-kuzovkov.ru/second_book/
  21. І. Чикалова. Біля витоків соціальної політики держав Західної Європи - www.socpolitika.ru/rus/social_policy_research/applied_research/document469.shtml
  22. М. Меерсон, Д. В. Прокудін ЛЕКЦІЇ З ІСТОРІЇ ЗАХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ XX СТОЛІТТЯ. Лекція 1 Введення в ХХ століття. Що таке модернізація? - sch57.msk.ru/collect/wst1.htm
  23. Н. Розенберг, Л. Є. Бірдцелл мл, "Як Захід став багатим: Економічний перетворення індустріального світу", гол. "Розвиток промисловості: 1750-1880" - www.libertarium.ru/l_lib_rich0
  24. The Lunar Society - web.archive.org/web/20080207075746/http: / / jquarter.members.beeb.net / morelunar.htm at Moreabout, the website of the Birmingham Jewellery Quarter guide, Bob Miles.

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Промислова безпека
Промислова екологія
Промислова інженерія
Об'єднана промислова корпорація
Центрально-Промислова область
Промислова вулиця (Санкт-Петербург)
Торгово-промислова палата Росії
Всеросійська сільськогосподарська і кустарно-промислова виставка
Московська державна художньо-промислова академія імені С. Г. Строганова
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru