Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Процес Галілея



План:


Введення

Галілей перед Інквізицією
(Картина Крістіано Банті, 1857)

Процес Галілея - інквізиційний процес над 70-річним фізиком і астрономом Галілео Галілеєм, що відбувся в 1633 в Римі. Галілей був звинувачений в публічній підтримці забороненої геліоцентричної системи світу Миколи Коперника, яку католицька церква раніше засудила як єретичне вчення ( 1616). В результаті процесу, незважаючи на згоду зректися коперніканства і покаятися, Галілей був засуджений до довічного ув'язнення в тюрмі, яке незабаром було замінено на домашній арешт і довічний нагляд інквізиції.

Процес Галілея згодом став символом протистояння науки і релігії - або, в більш широкому сенсі, вільнодумства і догматичного (політичного або релігійного) вчення, що претендує на абсолютну духовну монополію; [1] посилання на цей процес часто використовується як аргумент у полеміці на подібні теми.


1. Передісторія

Ще в молодості Галілей познайомився з книгою Коперника і став переконаним прихильником геліоцентричної моделі світу. [2] Спочатку, в XVI столітті, католицька церква ще поблажливо ставилася до коперніканству, хоча багато видних теологи вже тоді засуджували його як єресь. Вони вказували на те, що гіпотеза про рух Землі прямо суперечить текстам Псалмів ( Псалом. 103:5), віршу з Еклезіаста ( ЕКК. 1:5), а також епізоду з "Книги Ісуса Навина" ( Нав. 10:12), де, на їхню думку, ясно говориться, що Земля нерухома, а Сонце ходить навколо Землі.

Позицію церкви прояснює лист впливового кардинала Беллармино, спрямоване 12 квітня 1615 теологу Паоло Антоніо Фоскаріні, захиснику коперніканства [3]. Кардинал пояснює, що церква не заперечує проти трактування коперніканства як зручного математичного прийому, але прийняття його як реальності означало б визнання того, що колишнє, традиційне тлумачення біблійного тексту було помилковим. А це, в свою чергу, похитне авторитет церкви:

Во-первых, мне кажется, что Ваше священство и господин Галилео мудро поступают, довольствуясь тем, что говорят предположительно, а не абсолютно; я всегда полагал, что так говорил и Коперник. Потому что, если сказать, что предположение о движении Земли и неподвижности Солнца позволяет представить все явления лучше, чем принятие эксцентриков и эпициклов, то это будет сказано прекрасно и не влечёт за собой никакой опасности. Для математика этого вполне достаточно. Но желать утверждать, что Солнце в действительности является центром мира и вращается только вокруг себя, не передвигаясь с востока на запад, что Земля стоит на третьем небе и с огромной быстротой вращается вокруг Солнца,- утверждать это очень опасно не только потому, что это значит возбудить всех философов и теологов-схоластов; это значило бы нанести вред святой вере, представляя положения Святого Писания ложными.
Во-вторых, как вы знаете, собор запретил толковать Священное Писание вразрез с общим мнением святых отцов. А если ваше священство захочет прочесть не только святых отцов, но и новые комментарии на книгу "Исхода", Псалмы, Экклезиаст и книгу Иисуса, то вы найдёте, что все сходятся в том, что нужно понимать буквально, что Солнце находится на небе и вращается вокруг Земли с большой быстротой, а Земля наиболее удалена от неба и стоит неподвижно в центре мира. Рассудите же сами, со всем своим благоразумием, может ли допустить церковь, чтобы писанию придавали смысл, противоположный всему тому, что писали святые отцы и все греческие и латинские толкователи?

Оригинальный текст (итал.)

Primo, dico che VP et il Sig.r Galileo facciano prudentemente a contentarsi di parlare ex suppositione e non assolutamente, come io ho sempre creduto che habbia parlato il Copernico. Perch il dire, che supposto che la Terra si muova e il Sole sia fermo si salvano tutte le apparenze meglio che con porre gli eccentrici et epicicli, benissimo detto, e non ha pericolo nessuno; e questo basta al mathematico: ma volere affermare che realmente il Sole stia nel centro del mondo e solo si rivolti in s stesso senza correre dall'oriente all'occidente, e che la Terra stia nel 3 cielo e giri con somma velocit intorno al Sole, cosa molto pericolosa non solo d'irritare i filosofi e theologici scolastici, ma anco di nuocere alla Santa Fede con rendere false le Scritture Sante...
Secondo, dico che, come lei sa, il Concilio prohibisce le scritture contra il commune consenso de' Santi Padri; e se la PV vorr leggere non dico solo li Santi Padri, ma li commentarii moderni sopra il Genesi, sopra li Salmi, sopra l'Ecclesiaste, sopra Giosu, trover che tutti convengono in esporre ad literam ch'il Sole nel cielo e gira intorno alla Terra con somma velocit, e che la Terra lontanissima dal cielo e sta nel centro del mondo, immobile. Consideri hora lei, con la sua prudenza, se la Chiesa possa sopportare che si dia alle Scritture un senso contrario alli Santi Padri et a tutti li espositori greci e latini.

- Текст письма (итал.)

19 февраля 1616 года по запросу инквизиции перед теологической комиссией так называемых квалификаторов были поставлены на рассмотрение два положения, вобравшие в себя суть учения Коперника.

24 февраля на заседании экспертов и консультантов было решено вынести следующий вердикт [4] :

Первое предположение: Солнце является центром мироздания и, следовательно, неподвижно. Вердикт: все считают, что это заявление нелепое и абсурдное с философской точки зрения, и кроме того формально еретическое, так как выражения его во многом противоречат Священному Писанию, согласно буквальному смыслу слов, а также обычному толкованию и пониманию Отцов Церкви и учителей богословия.
Второе предположение: Земля не есть центр мироздания, она не является неподвижной и движется как целостное (тело) и к тому же совершает суточное обращение. Вердикт: все считают, что это положение заслуживает такого же философского осуждения; с точки зрения богословской истины, оно, по крайней мере, ошибочно в вере.

26 февраля кардинал Беллармин по поручению Папы объявил Галилею о запрете "разделять и защищать" гелиоцентрические идеи (оставляя возможность рассматривать теорию Коперника как способ вычислений). 5 марта 1616 года декретом конгрегации было запрещено издание книг, в которых гелиоцентризм признавался бы отражением реальности. Этим декретом книга Коперника включалась в индекс запрещённых книг "до её исправления", где продержалась до 1835 года. В 1620 году рекомендованные небольшие исправления, представляющие гелиоцентризм лишь математической моделью, были опубликованы, и книгой, при условии внесения этих цензурных правок владельцем, можно было пользоваться снова.

Церковный запрет гелиоцентризма, в истинности которого Галилей был убеждён, был неприемлем для учёного. Он вернулся во Флоренцию и стал размышлять, как, формально не нарушая запрета, продолжать защиту истины. В конце концов он решил издать книгу, содержащую нейтральное обсуждение разных точек зрения. Он писал эту книгу 16 лет, собирая материалы, оттачивая аргументы и выжидая благоприятного момента.


2. Процесс

2.1. Мотивация устроителей

В 1623 году новым Папой, под именем Урбан VIII, был избран кардинал Маттео Барберини, давний знакомый и почитатель Галилея, автор стихотворной оды в честь учёного. У квітні 1624 года Галилей поехал в Рим, надеясь добиться отмены запрета 1616-го года. Он был принят со всеми почестями, награждён подарками и лестными словами, однако в главном вопросе ничего не добился. Запрет гелиоцентризма был отменён только два столетия спустя, в 1818 году.

Фронтиспис "Диалога" Галилея

В марте 1630 года книга "Диалог о двух главнейших системах мира - птолемеевой и коперниковой", итог почти 30-летней работы, в основном завершена, и Галилей, решив, что момент для её выхода благоприятен, представил тогдашнюю версию своему другу, папскому цензору Риккарди. Почти год он ждёт его решения, затем решает пойти на хитрость. Он добавляет к книге предисловие, где объявляет своей целью развенчание коперниканства и передаёт книгу тосканской цензуре, причём, по некоторым сведениям, в неполном и смягчённом виде. Получив положительный отзыв, он пересылает его в Рим. Римская цензура требует прислать им экземпляр окончательной версии для собственной оценки; Галилей, ссылаясь на трудности пересылки из-за эпидемии чумы, согласен прислать только предисловие и заключение [5]. Наконец, летом 1631 года ватиканский секретарь Чамполи, симпатизировавший Галилею, присылает долгожданное разрешение от имени Папы. Впоследствии Папа Урбан отрицал, что он давал такое разрешение, и сместил Чамполи с его должности [6].

На початку 1632 года "Диалог" вышел в свет. Книга написана в форме диалога между двумя сторонниками Коперника и Симпличио, приверженцем Аристотеля і Птолемея. [7] В предисловии Галилей, со свойственной ему саркастической иронией, пишет о декрете 1616 года : "Некоторые безрассудно утверждали, что декрет явился результатом не трезвого исследования, но недостойной злобы; поговаривали даже, что виновникам его, как совершенно невежественным в астрономических вопросах, не следовало бы своими поспешными запрещениями обрезывать крылья мыслящих умов". [8] Далее он обещает опровергнуть этих "некоторых". В действительности, хотя в книге нет авторских выводов, сила аргументов в пользу системы Коперника говорит сама за себя. Немаловажно, что книга написана не на учёной латыни, а на "народном" итальянском языке.

Галилей надеялся, что Папа отнесётся к его уловке так же снисходительно, как ранее к аналогичной по идеям его книге "Письма к Инголи" (1624), однако просчитался. В довершение всего он сам безрассудно разослал 30 экземпляров своей книги влиятельным духовным лицам в Риме. Незадолго перед тем (1623) Галилей вступил в конфликт с иезуитами; [9] защитников у него в Риме осталось мало, да и те, оценив опасность ситуации, предпочли не вмешиваться.

Папа Урбан VIII

Большинство биографов Галилея сходится во мнении, что в простаке-Симпличио римский Папа узнал самого себя, свои аргументы (из прежних бесед его с Галилеем), и посчитал это личным оскорблением. Историки отмечают такие характерные черты Урбана, как деспотизм, упрямство и невероятное самомнение [10]. Сам Галилей позже считал, что инициатива процесса принадлежала иезуитам, которые представили Папе крайне тенденциозный донос о книге Галилея (см. ниже письмо Галилея к Диодати).

Существует и другая версия: надобность в процессе вытекала из насущной политической обстановки. Её сторонники опираются на тот факт, что престиж Папы Урбана VIII был тогда низким, как никогда прежде: сказались и его беззастенчивое покровительство родственникам за счёт церкви, и беспринципные интриги во время Тридцатилетней войны, когда Папа неожиданно вступил в союз с протестантской Швецией против католического австро-испанского блока. Посланник Модены писал из Рима, что Папа Урбан в ярости, "он потерял голову и делает величайшие глупости". [10] В этой обстановке расправа над своевольным Галилеем должна была, по этой версии, послужить уроком для врагов Урбана VIII и укрепить авторитет Папы. Первая из этих двух версий более распространена - возможно, потому, что она лучше объясняет, отчего гнев Папы Урбана был настолько силён, что пережил и процесс, и Галилея, и даже (отчасти) самого Урбана.

Уже через несколько месяцев "Диалог" был запрещён и изъят из продажи, а 30 вересня 1632 года Галилея вызвали в Рим на суд Инквизиции по подозрению в ереси. Покровитель Галилея, Великий герцог Тосканский Фердинанд II поручил Никколини, своему послу в Риме, заступиться за учёного, но успеха не имел. Никколини сообщил герцогу, что Урбан, разгневанный до предела, заявил ему: "Ваш Галилей вступил на ложный путь и осмелился рассуждать о самых важных и самых опасных вопросах, какие только можно возбудить в наше время". В другой беседе, спустя несколько дней, Папа добавил: "Он запутал себя в сложном деле. Вещь очень опасная и книга крайне вредная. Дело хуже, чем думает великий герцог, - прошу ему написать." [11].

После неудачных попыток добиться отсрочки по причине плохого здоровья и продолжающейся эпидемии чумы (Урбан на это пригрозил доставить его насильно в кандалах) Галилей подчинился, отбыл положенный чумной карантин и прибыл в Рим 13 февраля 1633 года. Никколини, по указанию герцога Фердинанда II, поселил его в тосканском посольстве.


2.2. Судебное следствие

Добившись приезда Галилея, инквизиция тем не менее не спешила с его вызовом. Первый допрос состоялся только спустя 2 месяца, 12 квітня 1633 года. Следствие тянулось с 21 апреля по 21 июня.

На первом допросе Галилею предъявили обвинение по нескольким пунктам, основными из которых были: [12]

  • Галилей в своей книге излагает запрещённое учение как истинное и приводит многочисленные аргументы в его защиту;
  • он не полностью исполнил указания цензора и ввёл его в заблуждение относительно направленности книги.
Галилей перед судом инквизиции. Картина Жозефа-Николя Робер-Флёри, 1847, Лувр.

У перший же день інквізиція пустила в хід прямий фальсифікація. В пред'явлений Галілею протокол засідання інквізиції від 25 лютого 1616 були додані слова про те, що Галілею нібито було офіційно наказано утримуватися від захисту коперніканства "в якому б то не було вигляді". Ця фраза означала, що Галілей свідомо пішов проти церкви і його слід кваліфікувати як "закоренілого єретика", що підлягає багаття (саме за цією статтею була страчена Жанна д'Арк). Сучасна ретельна криміналістична експертиза виявила явні ознаки фальсифікації документа, зокрема, фрази "в якому б то не було вигляді" в оригіналі не було [13]. На щастя, Галілей виявив у тому 1616 розсудливу передбачливість і запасся листом кардинала Беллармино, з якого ясно випливало, що офіційної процедури заборони особисто для Галілея в цьому році не було, інквізиція обмежилася "умовлянням", порушення якого тягло набагато менш радикальні юридичні наслідки . [13] Крім того, Галілею в листі було наказано тільки "не захищати" коперніканство, але не було заборонено обговорювати його. Після цього затія з фальсифікацією була залишена, і суд зосередився на головному пункті обвинувачення.

Судячи зі збережених документів і листів, ніякі наукові теми на процесі не обговорювалися. Основними були два питання: свідомо чи Галілей порушив едикт 1616 року, і розкаюється він у скоєному. [14] У підсумку вчений був поставлений перед вибором: або він покається і зречеться своїх "помилок", або його спіткає доля Джордано Бруно і багатьох інших, закатованих інквізицією. Галілей не став опиратися і на першому допиті оголосив, що не є коперниканцем, а в книзі хотів не захистити, а розвінчати думку про рух Землі.

Після закінчення допиту обвинуваченого взяли під арешт. Галілей провів під арештом всього 18 днів (з 12 по 30 квітня 1633) - ця незвичайна поблажливість, ймовірно, була викликана згодою Галілея покаятися, а також впливом тосканського герцога Фердинанда II, невпинно клопотати про пом'якшення долі свого старого вчителя. Беручи до уваги його хвороби і похилий вік, в якості в'язниці була використана одна із службових кімнат у будинку інквізиційного трибуналу [15].

На другому допиті, 30 квітня 1633 Галілей визнав, що приводячи в книзі аргументи прихильника Коперника, він "з марнославства" захопився і надав цим аргументам більшої сили, ніж мав намір. Галілей запропонував інквізиції дати йому можливість "виправити" свою книгу, але в цьому йому було рішуче відмовлено. [15]

Франсиско Гойя. Галілей в руках інквізиції.

Історики досліджували питання, чи застосовувалися до Галілею катування в період ув'язнення. Документи процесу опубліковані Ватиканом не повністю, а те, що побачило світ, можливо, піддалося попередньою редагуванню. [16] Проте у вироку інквізиції були виявлені наступні слова: [14]

Помітивши, що ти при відповідях не зовсім щиро признаєшся в своїх намірах, ми визнали за необхідне вдатися до суворого випробуванню.

Оригінальний текст (Лат.)

Cum vero nobis videretur non esse a te integram veritatem pronunciatam circa tuam intentionem: judicavimus necesse esse venire ad rigorosum examen tui, in quo (absque praejudicio aliquo eorum, quae tu confessus es, et quae contra te deducta sunt supra, circa dictam tuam intentionem) respondisti Catholice.

- Вирок Галілею (лат.)

Після "випробування" Галілей в листі з в'язниці (23 квітня) обережно повідомляє, що не встає з ліжка, так як його мучить "жахлива біль в стегні". Біограф Галілея Е. А. Предтеченський пише: [14]

Що могло означати це "суворе випробування"? Очевидно, це не допит або що-небудь інше, що нагадує допит, бо всі допити і без того були неабиякими, а отже, не потрібно було б вживати прикметник "суворий" або "суворий" - "rigorosum", якщо б мова йшла про допит, це - по-перше, а по-друге, - тому, що і Нікколіні у своєму листі говорить "про допит і випробуванні", тобто відрізняє друге від першого. Крім того, Лібрі у своїй "Історії математичних наук в Італії" каже, що у всіх творах про інквізицію і у всіх інквізиційних процесах "examen rigorosum" означає саме тортури і що катування завжди вживалася, коли сумнівалися в намірі підсудного.

І. Р. Григулевич у своїй книзі "Інквізиція" також підтверджує, що термін "суворе випробування" мав на увазі тортури. [11] Все ж багато істориків вважають версію про застосування тортур не доведеною; документально підтверджена лише загроза тортурами, часто супроводжувалася імітацією самої тортури. У будь-якому випадку, якщо катування і була, то в помірних масштабах, так як вже 30 квітня вченого, за особистою вказівкою Папи, відпустили назад в тосканське посольство [17] :

Високоповажний брат Вінченцо Макулан да Фіренцуола, Генеральний секретар святої Римської та всесвітньої Інквізиції, зважаючи поганого здоров'я і похилого віку, вищезазначеного Галілео Галілея, порадившись спочатку зі Святішим [Папою], наказав йому жити в палаці посла великого герцога Етрурії [Тоскани], пояснивши йому, що названий палац повинен служити місцем ув'язнення, і що він не повинен розмовляти ні з ким, окрім слуг та мешканців названого палацу, і бути в Інквізицію по всякому вимогу під страхом покарання на розсуд Святий Конгрегації.

Третій допит відбувся через 10 днів, 10 травня, і не містив нічого нового. Тим часом три експерта інквізиції дали висновок: книга порушує заборону на пропаганду "пифагорейской доктрини" про обертання Землі. 16 червня інквізиція провела пленарне засідання за участю Урбана VIII, де постановила [18] :

Ознайомившись з усім ходом справи і вислухавши показання, Святіший визначив допитати Галілея під загрозою тортури і, якщо встоїть, то після попереднього зречення як сильно підозрюваного в єресі ... засудити до ув'язнення на розсуд Святий Конгрегації. Йому наказано не міркувати більш письмово або усно-яким чином про рух Землі і про нерухомість Сонця ... під страхом покарання як невиправного.

Цей документ містить сліди редагування, і німецький дослідник Вольвіль висловив припущення, що в справжньому тексті пропонувалося застосувати тортури, а не загрозу тортури [19].

Нікколіні продовжував клопотати про пом'якшення долі Галілея, але Урбан був непохитний: "Я ще раз повторюю, що не можна зробити ніякого полегшення Галілею ... Синьйор Галілей був моїм другом, і ми часто розмовляли з ним запросто і їли за одним столом, але справа йде про віру і релігії ". [11]

Останній допит Галілея відбувся 21 червня. Галілей підтвердив, що згоден покаятися; на цей раз його не відпустили в посольство і знову взяли під арешт.


2.3. Вирок

Жан Антуан Лоран. Галілей у в'язниці.

22 червня 1633 Галілею вручили заздалегідь підготовлений текст зречення. Спочатку оголосили вирок: Галілей винен у поширенні "помилкового, єретичного, противного Св. Писанню навчання" про рух Землі. Він засуджений до тюремного ув'язнення на термін, який встановить Папа. Галілея оголосили не єретиком, а "сильно запідозреним в єресі"; таке формулювання також була тяжким звинуваченням, проте рятувала від багаття.

Наведемо текст вироку з незначними скороченнями: [20] [21]

... Ти, Галілей, син флорентійця Вінченцо Галілея, який має 70 років від роду, в 1615 р. був звинувачений в сем Святому судилище в тому, що вважаєш за істину і поширюєш в народі псевдовчення, за яким Сонце знаходиться в центрі світу нерухомо, а Земля рухається навколо осі добовим обертанням, в тому, що ти мав учнів, яким викладав це вчення, в тому, що ти з приводу цього вчення вів листування з деякими німецькими математиками [Кеплером], в тому, що ти видав кілька листів про сонячних плямах, в яких вищезгадане вчення оголошував істинним.
Коли ж тобі безперервно нагадували про твоє омані, роблячи тобі заперечення на підставі Св. писання, ти відповідав, що Св. Писання поза твого розуміння. Нарешті, з'явився на світ примірник твого твору, у вигляді листа до одного з колишніх учнів твоїх, і ти в ньому, слідуючи бредням Коперника, розвивав деякі положення, що суперечать здоровому глузду і Св. писання ...
Але так як нам завгодно було поки вчинити з тобою поблажливо, то в Св. Конгрегації, що зібралася в присутності пана нашого 25 лютого 1616, було вирішено, щоб Високопреосвященніший кардинал Беллармино тобі вселив, щоб ти цілком відступився від вищевказаного лжевчення; те ж саме тобі було повторено і через комісар Св. судилища, в присутності нотаріуса та свідків, під страхом тюремного ув'язнення - надалі не говорити і не писати на користь засудженої коперниковской системи; потім ти був нею відпущений.
У минулому ж 1632 з'явилася книга, видана у Флоренції, заголовок якої доводить, що ти її автор ... Вищезгадана книга по ретельному її розгляді виявила, що ти явно переступив зроблене тобі навіювання і продовжував захищати думки, вже прокляті і засуджені Св. Церквою. В сказаної книзі ти різними способами ухитряється представити питання не цілком вирішеним, а думка Коперника вельми ймовірним, але і це є вже страшне оману, тому що ніяким чином не може бути ймовірним те, що Св. Церква остаточно визнала помилковим і гидким Св. Писання.
Тому, викликаний сюди на нашу вимогу, ти постав перед Св. судилищем і на допиті під присягою зізнався, що зазначена книга складена і випущена у світ тобою. Ти також зізнався, що писати її почав років 10 або 12 тому, вже після зробленого тобі вищезгаданого навіювання, і випрошуючи дозволу для видання свого твору, ти не попередив цензорів, що тобі було вже заборонено дотримуватися системи Коперника та яким би то не було чином поширювати її.
Точно так же ти покаявся, що текст зазначеного твори складений таким чином, що читач може швидше піддатися наведеними помилковим доводам і стати на боці помилкового вчення; при цьому ти виправдовуєшся тим, що, написавши твір у розмовній формі, ти захопився бажанням надати найбільшу силу доказів на користь своїх думок, і кажеш, що й кожна людина, розмірковуючи про щось, тим швидше прістращается до улюбленого положенню, ніж важче його довести, чим воно безпідставне, хоча і здається ймовірним.
Так як нам здавалося, що ти не зовсім щиросердно зізнаєшся в свій намір, то ми розсудили, що потрібно піддати тебе суворому випробуванню, на якому, всупереч колишнім твоїм показаннями і поясненнями, ти відповідав, як справжній католик. Внаслідок цього, розглянувши та обговоривши зріло всі сторони твого справи і взявши до уваги твої свідчення і вибачення, так само як і сутність канонічних правил, ми прийшли щодо тебе до наступного висновку:
Внаслідок розгляду твоєї провини і свідомості твого в ній присуджуємо і оголошуємо тебе, Галілей, за все вищевикладене і визнав тобою під сильним підозрою у сього Св. судилища в єресі, як одержимого помилковою і осоружно священному і Божественному Писанню думкою, ніби Сонце є центр земної орбіти і не рухається від сходу до заходу, Земля ж рухається і не є центр Всесвіту. Також визнаємо тебе ослушників церковної влади, яка заборонила тобі викладати, захищати і видавати за ймовірне вчення, визнане помилковим і гидким Св. писанню.
З цієї причини ти підлягаєш всім виправлень і покаранням, Св. канонами та іншими загальними і приватними узаконеними покладеним за злочини подібного роду. Звільнитися від них можеш ти тільки в тому випадку, коли від чистого серця і з невдаваної вірою відречешся перед нами, проклянеш і зненавидиш як вищезазначені помилки і єресі, так і взагалі всяке оману, всяку єресь, противну Католицької римської церкви, у виразах, які нам заманеться.
Але, щоб настільки тяжкий і шкідливий гріх твій і непослух не залишилися без всякої винагороди і ти згодом не став би ще сміливі, а, навпаки, послужив би прикладом і застереженням для інших, ми постановили книгу під заголовком "Діалог" Галілео Галілея заборонити, а тебе самого ув'язнити при Св. судилище на невизначений час. Для рятівного же покаяння твого наказуємо, щоб ти в продовженні 3 років раз на тиждень прочитував 7 покаянних псалмів ...
Так ми говоримо, вимовляємо, оголошуємо за вирок, постановляємо, присуджуємо владою, нам даній, найкращим чином і по крайньому нашому розумінню.

Копії вироку за особистим розпорядженням Папи Урбана були розіслані в усі університети католицької Європи. [22]


2.4. Зречення

Після оголошення вироку Галілей зачитав текст зречення: [11]

Я, Галілео Галілей, син Вінченцо Галілея, венеціанець, на сімдесятому році мого життя особисто стоячи перед судом, схиливши коліна перед вами, високі і високоповажні панове кардинали Вселенської християнської республіки, маючи перед очима Святе Євангеліє, якого торкаюся власними руками, клянусь, що завжди вірував, тепер вірую і за допомогою Божої надалі буду вірити у все, що містить, проповідує і чому вчить свята Католицька і Апостольська Церква. Але так як від цього Святого судилища мені було давно вже зроблено законне навіювання, щоб я покинув помилкова думка, яка вважає Сонце в центрі Всесвіту і нерухомим, щоб не тримався цієї думки, не захищав його, не вчив йому яким би то не було способом, ні усно, ні письмово, а я тим часом склав і надрукував книгу, в якій викладаю засуджена вчення і привожу на користь його сильні доводи, хоча і не привожу остаточного висновку, то внаслідок цього визнаний я знаходяться під сильним підозрою в єресі, то є що думаю і вірю, ніби Сонце є центр Всесвіту і нерухомо, Земля ж не центр і рухається.
Посему, желая изгнать из мыслей ваших, высокопочтенные господа кардиналы, равно как и из ума всякого истинного христианина, это подозрение, законно против меня возбуждённое, от чистого сердца и с непритворной верою отрекаюсь, проклинаю, возненавидев вышеуказанную ересь, заблуждение или секту, не согласную со Св. Церковью.
Клянусь впредь никогда не говорить и не рассуждать, ни устно, ни письменно, о чем бы то ни было, могущем восстановить против меня такое подозрение; когда же узнаю кого-либо, одержимого ересью или подозреваемого в ней, то о таком обязуюсь донести сему Св. судилищу или же инквизитору, или ординарию ближайшего места. Кроме того, клянусь и обещаю уважать и строго исполнять все наказания и исправления, которые наложило или наложит на меня сие Св. судилище.
В случае нарушения мною (да хранит меня Бог) чего-либо из этих слов, свидетельств, клятв и обещаний подвергаюсь всем наказаниям и исправлениям, назначенным Св. канонами и другими общими и частными постановлениями против преступлений сего рода. В этом да поможет мне Господь и святое его Евангелие, которого касаюсь собственными руками.
Я, поименованный Галилео Галилей, отрёкся, поклялся и обязался, как сказано выше. В подтверждение прикладываю руку под сиею формулою моего отречения, которое прочёл во всеуслышание от слова до слова. Июня 22 дня 1633 г. в монастыре Минервы в Риме.
Я, Галилео Галилей, от вышесказанного отрёкся собственноручной подписью.

Общеизвестна легенда, по которой после суда Галилей сказал " И всё-таки она вертится! ". Однако доказательств тому нет. В своей книге Витторио Мессори пишет, что данный миф был создан и запущен в обращение в 1757 году журналистом Джузеппе Баретти. [23]


3. Жизнь Галилея после суда

Папа не стал долго держать осуждённого в тюрьме. После вынесения приговора Галилея поселили на одной из вилл Медичи, откуда он был переведён во дворец своего друга, архиепископа Пикколомини в Сиене. Спустя 5 месяцев Галилею было разрешено вернуться домой в Арчетри. Здесь он провёл остаток жизни под домашним арестом (как "узник инквизиции" и под постоянным её надзором). Режим содержания Галилея не отличался от тюремного, и ему постоянно угрожали переводом в тюрьму за малейшее нарушение режима. [22] Галилею не дозволялось посещение городов, хотя тяжелобольной узник нуждался в постоянном врачебном наблюдении. В первые годы ему запрещено было принимать гостей под страхом перевода в тюрьму; впоследствии режим был несколько смягчён, и друзья смогли навещать Галилея - правда, не более чем по одному. [22] Инквизиция следила за пленником до конца его жизни; даже при кончине Галилея присутствовали два её представителя. [24]

Сохранилось письмо Галилея к его другу Элиа Диодати (1634), где он делится новостями о своих злоключениях и их причинах [25]. Письмо было послано через доверенное лицо, и Галилей в нём вполне откровенен:

В Риме я был приговорён Святой инквизицией к заточению по указанию Его Святейшества местом заточения для меня стал этот маленький городок в одной миле от Флоренции., со строжайшим запрещением спускаться в город, встречаться и беседовать с друзьями и приглашать их
Когда я вернулся из монастыря вместе с врачом, посетившим мою больную дочь перед её кончиной, причём врач сказал мне, что случай безнадёжный и что она не переживёт следующего дня (как оно и случилось), я застал дома викария-инквизитора. Он явился, чтобы приказать мне, по распоряжению Св. инквизиции в Риме, что я не должен был обращаться с просьбой разрешить мне вернуться во Флоренцию, иначе меня посадят в настоящую тюрьму Св. инквизиции
Это происшествие и другие, о которых писать было бы слишком долго, показывает, что ярость моих весьма могущественных преследователей постоянно возрастает. И они в конце концов пожелали раскрыть своё лицо: когда один из моих дорогих друзей в Риме, тому около двух месяцев, в разговоре с падре Христофором Гринбергом, иезуитом, математиком этой коллегии, коснулся моих дел, этот иезуит сказал моему другу буквально следующее: "Если бы Галилей сумел сохранить расположение отцов этой коллегии, он жил бы на свободе, пользуясь славой, не было бы у него никаких огорчений и он мог бы писать по своему усмотрению о чём угодно - даже о движении Земли" и т. д. Итак, Вы видите, что на меня ополчились не из-за того или иного моего мнения, а из-за того, что я в немилости у иезуитов.

В конце письма Галилей высмеивает невежд, которые "подвижность Земли объявляют ересью" и сообщает, что намерен анонимно опубликовать новый трактат в защиту своей позиции, но прежде хочет закончить давно задуманную книгу по механике [26]. Из этих двух планов он успел осуществить только последний, заложив тем самым основу классической механики.

Галилей умер 8 января 1642 года, в возрасте 78 лет, в своей постели. Папа Урбан запретил хоронить Галилея в семейном склепе собора Санта Кроче во Флоренции. Похоронили его в Арчетри без почестей, ставить памятник Папа тоже не позволил. [27]


4. Последствия процесса

Результаты суда над Галилеем произвели тягостное впечатление на образованную Европу. Декарт отменил планы публикации уже готового философского трактата "Мир" ( Le Monde), в котором движение Земли излагается в гелиоцентрическом духе [28]. Осенью 1633 года Декарт писал Мерсенну об осуждении Галилея [29] :

Это меня так поразило, что я решил сжечь все мои бумаги, по крайней мере никому их не показывать; ибо я не в состоянии был вообразить себе, что он, итальянец, пользовавшийся расположением даже Папы, мог быть осуждён за то, без сомнения, что хотел доказать движение Земли Признаюсь, если движение Земли есть ложь, то ложь и все основания моей философии, так как они явно ведут к этому же заключению.

Трактат "Мир" был опубликован в 1664 году, посмертно [30].

Французский астроном-коперниканец Буллиальд, один из авторов закона всемирного тяготения, также приостановил издание своего труда "Филолай" до 1639 года, причём в конце концов опубликовал книгу в Голландии без указания имени автора. [31] Ряд учёных, в том числе и Декарт, переселились в более терпимые протестантские страны. Отметим также, что итальянская научная школа, ранее прославленная такими именами, как Леонардо да Винчи, Кардано, Торричелли, сам Галилей и многие другие, вскоре после осуждения Галилея переживает упадок длительностью в два столетия, и в списке выдающихся учёных этого периода практически нет итальянских имён [32].

Однако надолго приостановить победу гелиоцентризма Ватикану не удалось. Книга, дорого стоившая Галилею, сразу вызвала огромный интерес, и судебный процесс этот успех только усилил. В протестантских странах она была сразу переведена (с помощью вышеупомянутого Диодати) на латинский язык (1635) и выдержала несколько изданий, в скором времени появились переводы её на французский, английский и фламандский языки.

Дополнительным ударом по геоцентризму стали открытые Кеплером (несколькими годами ранее процесса) три закона движения планет, и особенно его исключительно точные астрономические таблицы, составленные в рамках гелиоцентрической модели. Уже спустя полвека практически все видные учёные Европы стали коперниканцами, и истинность гелиоцентрической системы перестаёт быть предметом обсуждения. [33]

Историки указывают, что в конечном счёте процесс нанёс серьёзный ущерб не новой астрономии, а репутации католической церкви: "Урбан VIII открыл период неуклонного падения авторитета римской курии. Тридцатилетняя война подкосила её светский авторитет, процесс Галилея - её моральный авторитет" [34]. Сам Галилей также проницательно предупреждал [35] : "Берегитесь, теологи, желающие сделать из вопроса о движении или покое Солнца и Земли догмат веры Вы сами создаёте почву для ересей, считая без всякого основания, что писание гласит то, что вам угодно, и требуя, чтобы люди знающие отрешились от собственного мнения и неопровержимых доказательств."

В 1737 году прах Галилея, как он и просил, был перенесён в семейный склеп собора Санта Кроче, где 17 марта он был торжественно погребён рядом с Микеланджело. В 1758 году Папа Бенедикт XIV велел вычеркнуть работы, защищавшие гелиоцентризм, из " Индекса запрещённых книг "; впрочем, эта работа проводилась неспешно и завершилась только в 1835 году. [36]

З 1979 по 1981 годы по инициативе Папы Иоанна Павла II работала комиссия по реабилитации Галилея, и 31 октября 1992 года Папа Иоанн Павел II официально признал, что инквизиция в 1633 году совершила ошибку, силой вынудив учёного отречься от теории Коперника. [37] Тем не менее современные теологи Ватикана утверждают, что приговор Галилею был гуманным, а значительная доля вины за случившееся ложится на самого Галилея. К этой точке зрения присоединился и православный богослов Андрей Кураев. [38] В 1980-х годах появилась версия Пьетро Редонди о том, что церковь судила Галилея за гелиоцентризм, чтобы спасти его от более тяжкого обвинения - в атомизме. Эта гипотеза, давно опровергнутая наукой, активно пропагандируется Кураевым; см. об этом: " Галилей и обвинение в атомизме ".


5. Культурное влияние

История суда над Галилеем - одна из популярных тем в литературе и искусстве.

Ведь каждый день пред нами солнце ходит,
Однако ж прав упрямый Галилей.

( А. С. Пушкин, "Движение" (1821) [39])

Твердили пастыри, что вреден
и неразумен Галилей,
но, как показывает время:
кто неразумен, тот умней.

Учёный, сверстник Галилея,
был Галилея не глупее.
Он знал, что вертится Земля,
но у него была семья.

( Евгений Евтушенко, "Карьера" (1957) [40])

Феликс Кривин включил притчу "Отречение Галилея" в свой цикл "Божественные истории". [41]

Признание Галилея упоминается в фильме "Тот самый Мюнхгаузен" режиссёра Марка Захарова по сценарию Григория Горина.

Допрос инквизиции и процесс над Галилеем фигурируют в пьесе Бертольда Брехта "Жизнь Галилея" (1939) [42], а также в опере композитора Н.Мартынова на основе либретто автора, написанного по мотивам пьесы Б.Брехта (1985 год)


6. Цікаві факти


Література


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Галілея
Перетворення Галілея
Число Галілея
Термометр Галілея
Життя Галілея
Парадокс Галілея
rp-процес
p-процес
s-процес
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru