Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Рамсес III


Ramses3.png

План:


Введення

Рамсес III - фараон Стародавнього Єгипту, що правив приблизно в 1185 - 1153 роках до н. е.., з XX династії. Син Сетнахту і цариці Тейе Меренісіт.

Час правління Рамсеса III стало останнім значним періодом підйому єгипетської державності в епоху Нового царства. Це тридцятиріччя, ознаменувалося новими військовими подіями, колосальним храмовим будівництвом. Епоха бурхливих міждинастичних подій і переворотів минула, Єгипет, який зумів зберегти своє фундаментальне багатство, знову вступив у смугу розквіту царської влади в останній раз протягом своєї трьохтисячолітньої історії. У народному говорі Рамсес III називався Рамсес-па-Нутер, з чого греки зробили відомого Рампсинита. Рамсес-па-Нутер означає "Рамсес-бог" і це прізвисько яке де зустрічається і на пам'ятниках.


1. Імена

Особисте ім'я

як Син Ра

C2F31O34
O34
S38X7O28
[1]

або

N5A40F31O34
O34
W24
X7
O28
[2]

або

C2F31O34
O34
S38O28
[1]

або

C2F31S29S29S38O28
[2]

або

N5F31S29M23S38O28
[3]

Ra - msj - sw HqA - Jwnw
Ра-міси-су хека-Іуну
"Народжений Ра, пан Геліополя "

Тронне ім'я

як Цар

N5F12C10N36M17Y5
N35
[2]

або

N5S38C10N36M17Y5
N35
[4]

або

N5F12C10M17Y5
N35
N36
[2]

або

N5F12C12Aa11
N36
[5]

або

N5F12U5D36
X1
H6U6M17Y5
N35
G7
[6]

Wsr - mAat - Ra mrj - Jmn
Усер-маат-Ра Мері-Амон
"Сильний правдою Ра, улюблений Амоном"

Хорове ім'я

як Хор

E1
D40
O29VM23iiX1
Z2s
[7]

KA - nxt aA - nsyt
Ка-Нахт-аа-несуть
"Сильний бик, з великим царством"

E1
D40
Z1E23
F9F9
Z4X1
D40
N35
M3
Aa1X1
D40
Z1
D36
V30
F23
D40
X7
M16Z10
S22
X1
X1
A1
B1
T14Z2
N25
[8]

KA - nxt mAj - pHtj nxt - a nb - xpS HAo - sTtjw
Ка-Нахт-
"Сильний бик, потужний лев з сильною рукою, пан ударної сили, хто бере в полон азіатів"

E1
D40
S29G43O34
Aa1
D56D54
I6
X1
O49
F12T16N35
M3
Aa1X1
D40
Z1
D36
O34
G3
Aa15
T31
D40
V13
V28N35
W24V1
T14A1
Z2
[9]

KA - nxt swsx - Kmt wsr - xpS nxt - a smA - THnwjw
Ка-Нахт-
"Сильний бик, що розширив Єгипет, разючий сильною рукою, яка вбиває лівійців"

E1
D40
Z1
D36
D46
Aa15
T31
V28U8
N35
W24V1
F16
F16
Y5
U32
Y1
F34Z1
G36
D21
F9
X1Z4
D40
D2Z1
Z1E10
V1N21
Z4Z1
S3
X7
N35
D40
[10]

KA - nxt a dm - Hnwtj mn - jb wr - pHtj - Hr - bAwj - n - onw
Ка-Нахт-аа-несуть
"Сильний бик, з сильною рукою, яка загострює два роги, з фіксованим Буде, з великою силою на полі бою, доблесті"

E1
D40
F9F9
Z4X1
D40
S42
Aa15
D40
F23
N35
M3
Aa1X1
D40
Z1
D36
V30
N35
D21
M17H4
D40
Aa15
N18
N18
N18
N25
X1
Z2
I9
Aa1
V12
D40
U33G17
V28T14A1
[11]

KA - pHtj sxm - xpS nxt - a nb - nrw - m - tAw - xAswt - Fnxw - THnw
Ка-Нахт-аа-несуть
"Потужний бик, з потужною силою удару з сильною рукою, перш ніж страх переважає в будь-якій країні або зарубіжних країн, яка руйнує лівійці"

E1
D40
Y5
N35
Aa1U22

KA - nxt mnx - mnw sHtp - nb - r - Dr - m - nA (y) = f - Axwt [7]
Ка-Нахт-аа-несуть
"Сильний бик, з великим царством"

Небті-ім'я

як Пан подвійного вінця

G36
D21
W4Z3W19A52
[2]

або

G36
D21
W4Z3W19M17N18
V13
N35
N35
A52
[12]

Wr - Habw - sd - mj - tA - Tnn
Ур-хеб-сед-ми-Татен
"Великий в Хеб-сед як Птах - Татен "

F12S29D21
D40
F9X1Z4
D40
W19M17M17X1
I9
A40Z1I9
Y5
N35
V13
G43A40S29V29
V31
V29
V31
T31
D40
T10
X1
Z2
Z2
Z2
D46
D21
D40
Aa15
N18
Z1N21
O34
N35
Z2
[12]

Wsr - pHtj - mj - jt = f - MnTw sksk - pDt - 9 - dr - m - tA = sn
Усер-
"Богатый властелин, как и его отец Монту, разрушитель Девяти Луков (врагов Египта), завоеватель в своей стране"

D4
X1
Aa11
N35
N9
X1
R8Z3S29V28D58W3
D21Z1
Z2
O1Z1
Z2
O49Z1
O49Z1
N5Z1
V30
[11]

Jrj - mAat - n - psDt sHAb - rAw - pr - ra - nb
І
"Маат принимает руководство [богов] Эннеады, храм каждый день праздничный делает"

HASHQ3X1
Q3X1
Z10
D40
U33V28N35
W24V1
T14N25
Z2
G17O28O24Z2
D2Z1
Q1X1
O1
O34
N35
Z2
[11]

[wr - HAbw - sd - mj - tA - Tnn] - ptpt - THn - wjw m - jwnw - Hr - st.sn
Ур-хеб-сед-ми-Татенен
"[Великий в Хеб-сед как Татенен] ливийцев сводится к груды трупов на месте"

Золотое имя

как Золотой Хор

F12M4M4M4W19C17
[2]

Wsr - rnpwt - mj - Jtm
Усер-ренпут-ми-Атум
"Долго живущий как Атум "

F12S29M4M4M4W19M17X1
U15
Aa15
V1
A40
[2]

Wsr - rnpwt - mj - Jmn
Усер-ренпут-ми-Амон
"Долго живущий как Амон"

R8X1
D21
Z4
Y1
Aa15
O1
D21
D54
I9
Aa15
F32
X1
Z1F51
() S29G43V28X1
X7
D21
X1
Y1
S29D58X7
X1
N35
N19
G1
[8]

NTrj - m - prj = f - m - Xt swHt - jort - sbot - n - Hr - Axtj
Н
"Красивый и мощный, как изображения богов и богинь своих жертв больше"

D36
N35
D6
N35
U33Z2
D21
Z1
D40
G17F31R8Z3R8X1
D21
Z2
M17M17X1
X3
() I12 () Z2
X1
D58F46
Y1
M19W3
N5
O34
N35
Z2
[11]

an - Tl - m - mswt - nTrw - nTrwt oAb - aAbt = sn
Н
"Божественное в ближайшие вперед от чрева, и замечательно разумный яйцо [еще не родившегося царя] из Harakhty"

X7
N35
D40
V30
F23
F23
Z7Z4
D4
X1
N1
() Z10N21
D21
U7
D21
I9
Aa15
Aa18Z1
Aa1
I9
X1
A14
I9
[9]

onw nb - xpSwj jrj - tAS - r - mrj = f - m - sA - xftjw = f
Н
"Смелый владельцев сильные руки, которые границы по своему вкусу множеств в Rьcken своих врагов"


2. Воцарение Рамсеса III. Письменные источники

Голова мумии фараона Рамсеса III

Ещё будучи престолонаследником, Рамсес принимал видное участие в управлении страной. Рамсес III взошёл на престол в 26-й день I месяца сезона Шему (то есть Засухи). К этому времени, по всей вероятности, ему было уже за тридцать, а в его семье насчитывалось несколько детей. Безусловно, своим относительно спокойным и плодотворным царствованием Рамсес III был полностью обязан Сетнахту, сумевшему воплотить мечты о новой династии на зыбкой почве анархии, прекратившей существование дома Рамсеса Великого. В отличие от своих предшественников, он не оставил ни единого документа, датированного первым годом правления, в который многие цари начинали активную деятельность. Датированные источники от его правления встречаются не особенно часто; исключением в этом смысле являются лишь колоссальный архив Дейр эль-Медины и памятники крупных чиновников. На 5-м и 15-м годах правления фараона были организованы особые поездки царя с целью проинспектировать состояние многочисленных храмовых комплексов страны. Между этими событиями заключены три большие военные надписи, повествующие о важных внешнеполитических событиях, последствия которых сказались на всей жизни долины Ніла. Конец войн приходится на 11-й год правления Рамсеса III.

Документы, относящиеся ко второй половине царствования, довольно однообразны: религиозные тексты и декреты в пользу Амона, датированные 16-м и 20-м годами правления сохранились в Карнаке. В тексте стелы из Мемфиса от 24-го года царствования сохранилось упоминание об установлении культа Рамсеса III, существовавшего практически со времени его воцарения. Редкие царские памятники, сохранившие датировку, с лихвой компенсируются бесчисленными документами из Дейр эль-Медины, что, возможно, говорит о росте волнений в этом сообществе, приведшем к некому подобию мятежа на 29-м году правления царя.


3. Военные компании

Грандиозные триумфальные рельефы храма Мединет-Абу упоминают три важные даты, связанные с военными компаниями Рамсеса III: 5-й, 8-й и 11-й годы правления фараона. Каждая дата фигурирует в начале длинной надписи, состоящей в основном из наименований вражеских народов, поверженных египетскими войсками. Военные компании 5-го и 11-го года были связаны с восстаниями ливийцев, события военной компании 8-го года стали продолжением военной компании Мернептаха против " народов моря ". В источниках также имеются упоминания о нубийской и сирийской военной компаниях Рамсеса III, но какая-либо конкретная информация о них и датировки в текстах о сирийской военной компании из Карнака и Мединет-Абу отсутствуют.


3.1. Разгром ливийцев на 5-м году правления

На 5-ом году правления Рамсеса в Египет с запада вторглись ливийцы, руководимые своим царемм Термером. Вторжение ливийцев по своим размерам значительно превосходило отражённое Мернептахом четверть века назад. Папирус Харриса повествует: "Чехену (ливийцы) - в движении, они затаились. Они собрались, их сошлось несметное количество, в том числе либу, сепеды и машауши, все собрались и устремились против Египта". Это был целый союз ливийских племён, включавший в себя население земель Чемеху, Лебу и близких им Мешауаш. Большая надпись 5-го года в Мединет-Абу является основным источником, повествующим о произошедших событиях. Наиболее часто, как и в папирусе Харриса, здесь упоминаются Лебу, в то время как народы, упомянутые в других источниках, например, Сепеду, опускаются вовсе. В сцене представления царём трофеев военной кампании, четыре вида пленников, которых он приводит, названы только как Лебу. Интересно, что действующими совместно с ливийцами надпись 5-го года неожиданно упоминает о двух народах, входящих в конгломерат "народов моря": пеласгов и закаров. Надписи названия этих народов детерминированы иероглифами мужчины и женщины, что подчеркивало - речь шла не столько о воинах, сколько о целом народе. Об их происхождении ничего не известно, кроме того, что они не входили в число народов, с которыми воевал Мернептах.

Рамсес воин. Сцена первого пилона храма Мединет-Абу - фараон, прогоняющий врагов Египта

Как и при Мернептахе военному столкновению предшествовало постепенное проникновение ливийцев в Нижний Египет. Так или иначе, уже к моменту назревания волнений среди этих народов первые отряды ливийских воинов стояли на тех рубежах, где их когда-то остановил Мернептах. Генеральное сражение имело место вблизи крепости Рамсеса носящей имя Хесеф-Тхамху. В ходе упорного сражения египтянам удалось разгромить ливийские войска. Поражение ливийской войск было ужасно, - 12 535 отрезанных у убитых рук были принесены фараону как военные трофеи дня. По меньшей мере, египтяне пленили тысячу ливийских воинов. Победа над ливийцами нашла своё отражение в рельефах на северной стороне храма в Мединет-Абу. На первом рельефе изображено, как египетская армия готовится встретить нападение ливийской. Перед фараоном изображены иностранные воины-наемники, воины-египтяне, колесницы, составляющие большую часть войска фараона. Рамсес III едет в своей колеснице с синей боевой короной на голове. Следующая сцена слева. Войска ливийской коалиции побеждена египетскими в беспорядочном хаосе битвы. Рамсес изображен в крепости неподалеку. Пленные ливийские воины проходят справа. В это же время писцы делают записи рук убитых вражеских солдат.


3.2. Отражение нашествия "народов моря" на 8-м году правления

Отражение нашествия "народов моря". Прорисовка рельефа храма Мединет-Абу

На 8-ом году правления Рамсеса III Египет встал перед угрозой нового вторжения " народов моря ". В тексте упоминается большой перечень стран, не устоявших перед несокрушимыми армиями пришельцев: "Ни одна страна не выстояла против их рук, Хета, Кеди, Кархемиш, Ирчу, Ирса. Они опустошили эти (местности) и разбили стан в одном месте в земле Амор (Амурру), люди которой пленены и которой как не бывало." Если следовать традиционной локализации, согласно которой Хета - Хеттское царство в Малой Азии, Кеди располагался рядом с Угаритом, Кархемиш стоял на верховьях Евфрата, Ирчу (Арцава ?) находился где-то на юге современной Турции, а Ирса - древним название Кипра, - то грандиозный размах "нашествия" действительно впечатляет. Помимо пеласгов и закаров, уже упоминавшихся в текстах 5-го года Рамсеса III, в документах 8-го года упомянуты народы Шекелеш (сикулы ?), Шардана (сарды ?, впоследствии заселившие остров Сардиния), Дануна (данайцы ?), Уешеш. Часть воинских сил сопровождала женщин и детей, ехавших в повозках, запряженных волами, другие шли по морю на кораблях.

Пленные воины "народов моря"

Рамсес III с большой энергией стал готовиться к отражению нашествия врагов. Он укрепил восточную границу, построив там крепость, названную его именем. Собрал флот, который распределил по северным гаваням. "Я установил своё пограничное укрепление в Джахи (район Финикии), оно было поставлено ещё до того, как устья Нила с военными судами, галерами и баржами я сделал подобными мощной стене". Собрав большую сухопутную армию, Рамсес лично отправился в Сирию руководить кампанией. В ходе ожесточенного сражения в Финикии Рамсесу удалось остановить победное шествие "народов моря" и отбросить их назад. В том же году египтяне разгромили в Рохауте (Конопское русло) и морские силы противника.

Події цієї військової кампанії розбиті на сім епізодів на північній стіні в Мединет-Абу. Перша сцена, праворуч від останньої сцени, що зображує Першу Лівійської Війну, представляє Рамсеса III, який спостерігає за роздачею зброї єгипетським солдатам. Наступна сцена відображає подробиці представлені в попередній сцені. Потім зображено бій в Фінікії. Рамсес III зображений в урочистій манері, будучи головною фігурою в сцені, він натягує тятиву лука. У цьому епізоді єгипетські війська беруть перемогу над військами морських народів. Цікавий аспект цієї сцени - те, що на вищому регістрі і в середині пейзажу зображено воли з возами. Кожна віз, запряжений чотирма волами, тягнуть її. Єгиптяни яро нападають на ці вози, на деяких з яких сидять жінки і діти.

Цікавий ряд сцен, які спочатку здаються не підходящими за тематикою - Рамсес III, полює на левів. Мабуть, ці сцени символізує сили порядку - фараона і його армію - проти сил хаосу, що навіть дикі леви схилилися перед фараоном. На зовнішньому тилу південного пілона зображена подібна символічна сцена, що представляє полювання Рамсеса на дикого бика.

Військово-морський бій з "народами моря". Промальовування рельєфу храму Мединет-Абу

Морська битва представлено в наступній сцені. Рамсес III знову представлений центральною фігурою. Він стоїть на тілах переможених супротивників, знову зміцнюючи символічний жест єгипетського панування. Зліва - єгипетський військовий морський флот з озброєними воїнами проти флоту морських народів. Внизу цієї сцени єгипетські воїни відводять бранців. Рамсес III повідомляє нам: "А тих, які вторглися з моря зустріло в гирлах Нілу страшне полум'я [царського гніву]: огорожа з копій оточила їх на узбережжі, їх витягли з води, оточили і розпростерли на березі, вбили і перетворили на купу трупів" . У наступній сцені Рамсесу III призводять полонених, а потім - фараон постає перед богом Амоном.

Два племені з числа "народів моря" - пеласги і Закарі, відомі надалі під назвою филистимлян, мабуть, за згодою фараона осіли на родючому палестинському узбережжі, де створили союз п'яти самоврядних міст: Гази, Ашкалону, Екрону (Екрону), Гата і Ашдода.


3.3. Війна з лівійцями на 11-му році правління

Лише тільки "навала народів моря" було зупинено, нові хвилювання почалися на західних кордонах єгипетської держави на 11-му році правління фараона. На цей раз серед лівійських воїнів переважали не Лебу, а представники народу Мешауаш, очолювані царем Машаро - сином царя Капура. Лівійці підійшли до єгипетської фортеці Хачо і взяли її в облогу. Сюди ж з основною армією прибув і Рамсес III. В сталося битві лівійці були розгромлені і бігли, втративши вбитими 2175 воїнів і полоненими понад 2 тисяч осіб (одну третину останніх складали жінки і діти). У полон потрапив і цар машауашей Мешешер, а також ще п'ять вождів лівійців. Крім того, єгиптяни захопили значну кількість рогатої худоби, коней, ослів і багато зброї.

Однак, лівійська загроза остаточно так і не була ліквідована. Одночасно зі створенням помпезних написів на славу фараона-переможця, в страху перед військовою загрозою будується стіна заввишки 15 м навколо храму Тота в Гермополе, подібні роботи ведуться в храмі Осіріса в Абідосі, в святилище Упуата в Ассиута. Факти говорять, що фараон побоювався вторгнення ворога не тільки в Дельту Нілу, а й у Середній Єгипет. Паралельно долині Нілу від Гермополя до Абидоса мешкали племена Чехенну, одного з народів, що входили у конгломерат Дев'яти Луків. Перемоги Рамсеса III умиротворили лівійців лише на час. Загроза з заходу знову хвилювала Єгипет уже на 28-му році правління Рамсеса III.


3.4. Походи проти кочівників Палестини, в Сирію і Нубію

Ще один бій, крім воєн з "народами моря" і лівійцями, згадано в папірусі Харріса. Рамсес вів також війну в Едом, на південь від Мертвого моря, проти кочових народів шасу, що жили біля гори Саара (бібл. Сеїр), де була взята багата воєнна здобич. Якщо ця кампанія, можливо, була оборонним заходом, вжитим з метою відображення сусідніх з Палестиною кочових племен, то вторгнення в царство Амурру і колишні володіння Хетського царства в Сирії переслідували завойовницькі цілі. Коротка інформація про ці події є в Мединет-Абу і Карнаке, де на рельєфах зображено взяття армією фараона однією з ворожих фортець. У текстах збереглися дві назви: місто Ірчу і "хетський Туніп".

Однак, мізерні записи не розкривають нам всієї повноти картини цієї військової кампанії. Відомо, що Рамсес III взяв у Сирії, як мінімум 5 укріплених міст, а також зводив там нові фортеці. В одному з пунктів у Сирії був побудований також храм Амона, в якому було вміщено велике зображення головного бога Єгипту. Не виключено, що фараон проник дуже далеко на північний схід, але закріпити свої завоювання в Сирії не зміг. Війни, які вів Рамсес III створюють враження, що відтепер Єгипту доводиться захищати вже власну територію. Про "азіатської імперії" за часів XX династії, здається, вже забули. Єгипетські гарнізони поки ще прісутствовуют в Сирії і Палестині, проте, їх вплив тут стало мінімальним, а єгипетські пам'ятники, цього часу - дуже рідкісними. Судячи з усього, Рамсес III був останнім фараоном, при якому хоч якесь єгипетське присутність в Палестині зберігалося.

В Нубії при Рамсесе III практично нічого примітного скоєно не було. Сцена рельєфу в Мединет-Абу показує фараона, нападника на групу нубійців, проте немає жодного свідчення того, що Рамсес III-коли проводив таку кампанію. Багато істориків погоджуються, що це просто приклад прославлення фараона, який стверджує його право на владу. В Нубії лише виявлені царські імена, вирізані на пам'ятках попередніх царів і стели " царського сина Куша "Хорі I, сина Кама, який отримав цю посаду ще при Саптахе, який, ймовірно, від імені свого царя звів частину храму в Кубане. Дві статуї фараона були колись споруджені в Каср Ібрім. В даний час від них залишилася лише нижня частина. Хорі I успадковував його син, Хорі II, виконував обов'язки намісника Нубії і при Рамсесе IV.

Тріумфальні тексти Мединет-Абу завершуються переліком більш ніж 250 найменувань народів і місцевостей, велика частина з яких не ідентифікована. Обложений ворогами у власній країні, Рамсес III гідно відбив вторгнення, але єгипетський воїн вже не міг, як колись переможно простувати на берегах Оронта і Євфрату. Характерна риса документації епохи Рамзеса III - пишність і відсутність такої важливої ​​конкретної інформації.


4. Експедиція в Пунт

За наказом Рамсеса III була здійснена експедиція в країну Пунт, згадана в папірусі Харріс: "Побудував я (Рамсес III) човна великі і кораблі перед ними з командами численними, супроводжуючими багатьма, капітани їх з ними, спостерігачі і воїни, щоб командувати ними. Були вони наповнені добром Єгипту незліченним, кожного сорту за десять тисяч. Послані вони у велике море з водами, назад поточними, прибули вони в країну Пунт, не було невдач у них, (прибулих) в цілості, що вселяють жах. Тури і кораблі були наповнені добром Країни Бога, з дивовижних речей країни цієї: прекрасною миррою Пунта, ладаном в десятках тисяч, без рахунку. Діти правителя Країни Бога прибутку перед даниною своєї, приготовленої для Єгипту ... "На зворотному шляху кораблі пристали до красноморского узбережжя в районі, де починалася дорога до міста Коптос; там було проведено перевантаження товарів на нільські кораблі, які слідували на північ, в Пер-Рамсес. Шлях до країни Пунт, відому стародавнім єгиптянам ще з Стародавнього царства, лежав через Ваді-Хаммамат по Червоному морю. Найбільш дорогоцінний дар Пунта - Ладанова дерева, привезені воїнами Рамсеса III, зображені в скарбниці храму Мединет Абу. Серед інших товарів, привезених з Пунта, єгиптяни відзначали чорне дерево, кістка, дорогоцінні камені, золото, рідкісних тварин.


5. Вельможі двору

Ми практично нічого не знаємо про видатних особистостей, які були б сучасниками Рамсеса III. Відомі два вельможі, що займали при ньому пост візира. Перший, Хорі, вступив на цю посаду ще за Саптахе. Він зумів пережити смуту кінця XIX династії. На 10-му році правління Рамсеса III його змінив хтось Та, вперше згаданий в джерелах на 16-му році правління царя. На 29-му році правління Рамсеса Та, будучи одночасно візирів Півночі і візирів Півдня, згадується в справі про заворушення в селищі Дейр ель-Медіна; одночасно він брав участь у підготовці святкування сед царя, доставляючи в Мемфіс - місце проходження церемонії - статуї богів з Верхнього Єгипту. Після 29-го року всі згадки про Та зникають. Так як на першому році правління Рамсеса IV обов'язки візиря виконував верховний жрець Амона, а власне візир з'явився лише на другому році правління нового царя, можна припустити, що з якихось причин кілька років пост другої людини в державі залишався вакантним.

Правитель Фів Пасер відомий завдяки збудованій ним капелі, блоки якої були використані при реставрації західної вежі Мединет-Абу. Верховним жерцем Амона спочатку був Бакенхонсу, який займав цю посаду ще при Сетнахту, а потім Усермаатранахт і його брат (?) Рамсеснахт. Зростаюча незалежність влади храму Амона в Карнаці і посилення впливу візира на державні справи підтверджуються текстом папірусу Харріса (59,10 - 60,1), що розповідає про покарання візира, втрутиться, всупереч волі царя, у внутрішні справи храму Хору в Атрібісе.

Царя оточує величезна кількість "чашників", як відомо, в більшості випадків азіатів за походженням. Саме вони переважали в числі суддів, які брали участь у розгляді по справі про змову проти Рамсеса III; серед самих змовників також переважали їх колеги.

Нубія, як уже згадувалося, потрапила під владу однієї сім'ї з Бубастіс, кілька представників якої носили ім'я Хорі. З цього ж міста, а, може, навіть і з тієї ж сім'ї, відбувався Іроі, верховний жрець Бастет, який брав участь у змові проти царя і страчений; йому успадкував його син - також Хорі.


6. Будівельна діяльність

Доказом тимчасового зміцнення держави служить величезний поминальний храм Рамсеса III на західному березі Фів, присвячений Амону і відомий нині, як храм Мединет-Абу. Це розкішне кам'яна споруда служило одночасно і пам'ятником царських перемог. Якщо за величиною і багатством оздоблення воно і поступалося велетенським споруд Аменхотепа III і Рамсеса II, але, тим не менше, воно наочно показує, якими засобами мало Нове царство навіть напередодні свого падіння. Храм і навколишні його споруди сплановані у вигляді прямокутника, обмеженого товстої стіною кріпосного типу зі складними укріпленими воротами. Від Ніла до храму був проритий канал, що підходить до набережної з пристанню. Збоку до храму примикав палац, з вікна якого фараон показувався присутнім на храмовому дворі особам. Двері храму, величезні храмові колони, що підтримують навіс перед палацом, його косяки і ворота були обшиті золотом. Храм володів ріллями і садами, у нього були свої кораблі, цар постачав його рабами. Верхній і Нижній Єгипет, Палестина і Нубія повинні були платити йому подати. Про розміри храмових володінь можна судити хоча б з того, що людей біля храму значилося понад 60 000.

Решта храми, побудовані Рамсесом, здебільшого загинули. Відомі невелике святилище Амона в Карнаке, кілька невеликих додатків до Карнакському храму, храм богині Мут. Храм бога Хонсу був тільки розпочато Рамсесом. Він також виявив свою будівельну діяльність в Мемфісі і Геліополь, побудувавши там невеликі святилища.

У пустелі Атек, на Синайському півострові було видобуто величезна кількість міді, яку перевозили до Єгипту і сухопутним шляхом, і по морю. На тому ж Синайському півострові, в бірюзової пустелі в Серабіт ель-Хадим експедицією, відправленої туди, було видобуто велику кількість бірюзи. Ця подія згадано в папірусі Харріса: "Я послав вельмож і чиновників в країну бірюзи, до матері моєї, Хатхор, володарці бірюзи. Привезли вони для неї срібло, золото, царський полотно, просте полотно, а також багато речей, незліченні як пісок в обитель її. І ось, привезли мені чудову справжню бірюзу в мішках багатьох; привезені вони в моїй присутності. Не було зроблено нічого подібного з часів царів ". Стела двадцять третього року правління Рамсеса III, виявлена ​​на Синаї, містить титулатуру царя і вихваляння Хатхор, пані бірюзи, що повністю підтверджує даний факт.


7. Ослаблення царської влади

7.1. Піднесення жрецтва

Але, незважаючи на ці успіхи, в правління Рамсеса триває процес ослаблення країни. Поступаючись тиску жрецтва, підтримка якого у важкий для країни час була необхідною, Рамсес звільнив храми від рекрутської повинності їх працівників (заклик в армію кожного десятого). Це змусило Рамсеса включати до складу свого війська в незмірно більшому масштабі, ніж раніше, найманців (шерданов, лівійців, филистимлян та інших). За своє царювання Рамзес роздав храмам 107 000 осіб (2% всього населення Єгипту), близько 3 тисяч км орних земель (15% всієї оброблюваної в країні землі), 500 000 голів рогатої худоби, не рахуючи безлічі інших підношень, щорічних поставок і дарів.


7.2. Страйк в Дейр ель-Медіна

Великі дари і привілеї храмам, які все більше і більше стали протиставляти себе центральної влади, зміст зменшився, але все ще великого війська, виснажливі війни, самоуправство місцевої адміністрації - все це привело до різкого погіршення внутрішнього становища країни, до зубожіння державної скарбниці. Ця скарбниця, одного разу, на 29-му році правління, спорожніла настільки, що не було можливості в термін видати постачання ремісникам і службовцям царського некрополя в селищі Дейр ель-Медіна. Доведені голодом до відчаю, люди відкрито виступали проти верховної влади. Ось що розповідають уривки туринського щоденника цього руху: "29 роки, 10 другого місяця сезону перет. Пролом п'яти стін Некрополя робітниками, які кричать: "Ми голодні вже 18-й день". Вони сіли на задній частині храму Тутмоса III. Прийшли секретарі в'язниці Некрополя, двоє начальників робочих, два квартирмейстера і закричали: "Повертайтеся". І вони поклялися: "Повертайтеся, у нас є зерно фараона: воно складено там, в Некрополі". Робітники послухалися, але ймовірно були обмануті; під наступним днем написано: "Новий пролом. Досягнення південній частині храму Мережі II ". На третій день з'явилися до них для переговорів колишні особи та військова влада, але робітники не хотів з ними говорити. Покликані були жерці; робочі їм сказали:" Ми пішли сюди від голоду і спраги. У нас нет платья, нет масла, нет рыбы, пищи. Напишите об этом фараону, нашему милостивому господину, чтобы нам дали возможность существовать". Чиновники испугались апелляции к фараону и выдали рабочим жалованье за предыдущий месяц; они, очевидно, собрались было его присвоить. Но беспорядки на этом не прекратились. Уже на следующий день начался бунт в крепости Некрополя. "Сказал Пехор: "Уходите и захватите с собою инструменты, разбейте двери, заберите жен и детей; я пойду пред вами к храму Тутмоса III и посажу вас там". Однако спустя месяц новые беспорядки повторилась по тем же причинам. Хроника отмечает: "Прохождение через стены, прекращение работ в Некрополе. Явились трое офицеров гарнизона за рабочими. Тогда сказал рабочий Месу: "Именем Амона, именем царя, меня сегодня не заставят работать". Чиновники на это ответили: "Его нельзя наказывать, - он поклялся именем фараона". Власти ничего не могли поделать с рабочими: те упорствовали и издевались над чиновниками. Визир Та в то время был в отсутствии; он сопровождал фараона на юг, "к богам южной страны, чтобы привезли их к празднику юбилея " (дело происходило незадолго до тридцатилетнего юбилея царствования Рамсеса III); тем не менее он в 28 день четвёртого месяца сезона Перет прислал в Фивы и приказал прочесть странное послание: "Если я к вам не пришёл, то не потому ли это, что мне нечего вам принести? Что касается вашей речи: "не воруй наших припасов" - то разве я для того поставлен визирем, чтобы воровать? Я в этом не виноват. Даже в закромах ничего нет, но вам все-таки дам, что найдется". Рабочим действительно выдали половинные порции; они успокоились, но потом опять стали бунтовать. Конец папируса не сохранился.


8. Заговоры против Рамсеса III

Сегодня уже сложно ответить на вопрос, была ли некая связь между общественным кризисом, концом карьеры везира Та и заговором против Рамсеса III. Об этом заговоре, одном из самых известных во всей древнеегипетской истории, мы знаем, прежде всего, из текста Туринского юридического папируса, содержащего частичный отчёт о деле и приговор судей. Эти материалы дополняет информация из другого свитка, в настоящее время разделенного на два документа - папирус Ли и папирус Роллин, в которых рассказывается о магических действиях, совершенных заговорщиками. В тексте папируса Рифо также уточняется, что царём, против которого был составлен заговор, был Рамсес III.

Вступление Туринского папируса представляет собой речь самого царя, наставляющего судей, которые будут разбирать дело; одновременно царь представлен так, как будто он уже находится в ином мире среди богов. Речь идет о тексте, безусловно созданном, подобно папирусу Харриса, уже при Рамсесе IV, выступающем в роли исполнителя последней воли отца. Этот факт подтверждает гипотезу об успешно осуществленных намерениях заговорщиков.

"Повелел я (то есть Рамсес III) начальнику сокровищницы Монтуэмтауи, начальнику сокровищницы Паиферту, штандартоносцу Кара, дворецкому Пабеса, дворецкому Кедендену, дворецкому Баалмахару, дворецкому Паирсуну, дворецкому Джхутирехнеферу, царскому докладчику Пенренут, писцу архива Маи, писцу архива Параэмхебу, штандартоносцу пехоты Хои: "что же касается речей, сказанных этими людьми - я не знаю их. Пойдите и допросите их". Они пошли, и они допросили их и они предали смерти от собственных рук тех, кого они предали смерти - я (их) не знаю, (и они) наказали других - я (их) также не знаю. Повелел (я накрепко): "Берегитесь, остерегайтесь ошибочно подвергнуть наказанию чело(века) ... который над ним". Так я сказал им опять и опять. Что же касается всего сделанного, это они, которые сделали это, и пусть падёт все, что они сделали на их головы, ибо освобожден я и защищён я на протяжении вечности, ибо я среди праведных царей, которые перед Амоном-Ра, царём богов, и перед Осирисом, правителем вечности".

Несмотря на то, что мы довольно мало знаем о реально происходивших событиях, из текста источников становится ясно, что во главе заговора находилась царица по имени Тейе и её сын, именуемый в отчёте Пентауром ( "Которого звали другим именем"), хотя его настоящего имени мы опять же не знаем. Заговор быстро распространился в женском доме (гареме) царя. В итоге, царица Тейе хотела посадить на трон своего сына, который, по-видимому, не имел на это никаких прав. Законный наследник престола, будущий Рамсес IV, упоминается в качестве единственного претендента на престол уже с 22-го года правления отца, предстающий в текстах вместе со своим братом, будущим Рамсесом VI. Вероятно, подобная определённость вызывала зависть и ревность со стороны второстепенных жен и их детей, которые и создали основу для заговора.

Дам царского дома поддержали многие высшие сановники - всего двадцать два человека. Одну из центральных ролей в произошедшем исполнял управитель дворца фараона Паибакикамен, ему помогали дворецкий Меседсура, начальники гарема Паининук и Патауэмдиамон, другие знатные люди. Вместе с царицей они стали посылать другим дамам женского дома подстрекательные письма. Особый интерес представляет способ, которым преступники пытались погубить царя - они прибегали к колдовству, изготовляя "магические свитки для препятствования и устрашения" и делая "богов и людей из воска для ослабления людских тел".

Но после убийства Рамсеса воцарить своего ставленника заговорщикам однако не удалось. Они были схвачены вместе с царевичем и его матерью и преданы суду.

Интересно отметить, что, видимо в процессе следствия подозреваемым меняли имена. Так, имя Паибакикамен означает "Вот, слепой слуга", имя Меседсура - "Ра его ненавидит", а имя Бинэмуас - "Мерзость в Фивах". Несомненно, имена этих людей до трагической развязки были "Добро в Фивах" и "Ра его любит" - но они потеряли право на них.

Через некоторое время несколько членов трибунала сбежали вместе с заговорщиками. Когда они были найдены, их ждало страшное наказание - им отрезали носы и уши. Ничего не известно о судьбе сердца заговора - царицы Тейе.

Описывая казнь главных злоумышленников, писец употребляет довольно странные выражения: "они оставили его на месте; он умертвил себя сам". Это могло означать, что по приказу суда преступники покончили с жизнью самостоятельно. Однако тщательное исследование мумии, найденной в Дейр эль-Бахри и известной как "Безымянный принц", дают повод высказать более драматичную догадку. Останки принадлежали мужчине тридцати лет, хорошо сложенному и без всяких пороков, который был погребён без обязательного бальзамирования. Более того, тело было завернуто в ритуально нечистую для египтян сырую шкуру барана. Все внутренние органы остались на месте. Никогда ещё лицо не отражало такой мучительной и страшной агонии. Искаженные черты несчастного говорят о том, что почти наверняка его похоронили живьём.


9. Погребение Рамсеса III. Завещание потомкам

Рамсес III скончался в начале 32 года правления - на 14-й день третьего месяца сезона Шему в Фивах, так как новость о смерти фараона и восхождении на престол Рамсеса IV достигла Дейр эль-Медина 16-го числа этого же месяца.

Царя похоронили в просторной гробнице (KV11) в Долине царей, строительство которой было начато ещё Сетнахтом. Открыта усыпальница была ещё в древности, о чём свидетельствуют граффити на её стенах. Хотя первые три коридора были построены Сетнахтом, находящиеся рядом боковые камеры отделывал уже сам Рамсес. При строительстве третьего коридора была пробита крыша гробницы Аменмеса. Ось гробницы Рамсеса III в результате была перенесена немного вправо. Проход вёл через четвёртый коридор, помещение ложной шахты, первый колонный зал, два зала, предшествующие погребальной камере к самому погребальному покою, где находился саркофаг. Четыре боковые камеры и заключительный коридор завершали гробницу. Великолепно сохранившиеся рельефы гробницы превосходны.

Рамсесом III был узурпирован превосходный каменный саркофаг Мережі II. В великолепном антропоморфном деревянном саркофаге Рамсеса III, украшенном изображениями богинь и четырёх сыновей Хора, было обнаружено тело Аменхотепа III в - гробнице-тайнике Аменхотепа II. Известны пять ушебти царя, хранящиеся в Лондоне, Турине, Лувре и Дюрхеме. Царская мумия была найдена в тайнике Дейр эль-Бахри внутри огромного саркофага царицы Яхмес-Нефертари. Судя по его мумии, Рамсес был человеком низкорослым (его рост 1,68 м), но коренастым.

В память о своих деяниях Рамсес III оставил потомкам завещание. Заключительная часть папируса Харрис посвящена последней воле фараона, желавшего увидеть на своём престоле законного наследника, перечисляющего все свои благие дела, совершенные во славу предков и в наставление грядущим поколениям.

"...Покрыл я всю землю фруктовыми садами зеленеющими и позволил народу отдыхать в их тени. Дал я, чтобы шла женщина Египта без боязни в то место, куда она хочет, без того, чтобы посягали чужеземцы или кто-либо в пути. Дал я пребывать в праздности войску и колесничим в мое время, причем шердены и кехеки пребывали в своих городах покоящимися в праздности. Не испытывали они страха, ибо не было мятежей в Сирии и схваток в Куше. Их луки и их оружие мирно покоились на складах, тогда как они насыщались и пили с радостью. Их жены были с ними, и дети их при них. Не оглядывались они назад (из беспокойства). Сердца их довольны, ибо был я с ними, защищая и охраняя их. Я кормил всю страну: будь то чужеземцы, будь то египетский народ, мужчины и женщины. Я вызволил человека из беды его, и я дал ему дыхание. Избавил я его от сильного, более влиятельного, чем он. Дал я всем людям жить в спокойствии в их городах... Удвоил я снабжение страны, тогда как прежде она была нищей. Страна была сытой в мое правление. Делал я благие дела, как богам, так и людям... Провел я царствование (свое) на земле в качестве правителя Обеих Земель, причем (были) вы рабами у ног моих и не попирал я вас.
Были вы угодными сердцу моему, сообразно с полезными делами вашими и выполняли вы рьяно мои повеления и поручения.
И вот, упокоился я в некрополе, подобно отцу моему Ра. Я соединился с Эннеадой богов на небесах, на земле и в мире загробном. Утвердил Амон-Ра моего сына на троне моём. Принял он мой сан правителя Обеих земель благополучно, воссев на престоле Хора... Усермаатра Сетепенамон, да будет он жив, невредим и здрав, наследник Ра от плоти его, Рамсес Хекамаат Мериамон..."


10. Семья Рамсеса III

Сведения о семье Рамсеса III крайне скудны. Единственное упоминание о его "великой супруге" сохранилось на базе статуи в храме Рамсеса во владениях Мут : это была царица Исида, сестра (?) царя. Кроме неё существовала, по крайней мере, ещё одна женщина, предположительно царица Тити, обладательница красивой гробницы в Долине Цариц, родившая царю одного из наследников, будущего Рамсеса IV. Полное отсутствие данных о второстепенных женах становится менее удивительным, если учесть, что даже главная супруга - Исида была упомянута только благодаря сыновьей памяти одного из своих детей - будущего Рамсеса VI, по приказу которого имя матери высекли на цоколе статуи отца. Свидетельством полного отсутствия у Рамсеса III внимания к своим женам стали пустые картуши у статуй цариц в Мединет-Абу : их сыновья не удосужились оставить для истории имена матерей. Пытаясь во всём повторять Рамсеса Великого, Рамсес III имел большое потомство: все его преемники от Рамсеса IV до Рамсеса IX были его сыновьями и внуками. В Долине Цариц обнаружены шесть гробниц сыновей Рамсеса III, отличающиеся высоким художественным уровнем росписей. Рамсес изображен представляющим умерших царевичей - Парахерунемефа, Хаэмуаса и Рамсеса Аменхерхепешефа богам загробного мира; другие три гробницы остались невостребованными, ввиду того, что их потенциальным обладателям удалось воссесть на престол. Все три гробницы принцев с захоронениями, а также ещё одна в Долине Царей были ограблены ещё в древности.

Правил Рамсес 31 год и 40 дней.

Статуи Рамсеса III в храме в Мединет-Абу.
Голова мумии фараона Рамсеса III

Придворные предприняли несколько скрытых покушений на фараона, а после их провала решили захватить ладью фараона, что опять не дало никакого результата. Заговорщики перепробовали магию и яд - безрезультатно. Наконец, они открыто напали на Рамсеса III и были схвачены личной царской гвардией. Мятежники предстали перед судом.

  • 1182 - 1151 гг. (31 год) - по Ю. фон Бекерату / Э. Ф. Венте
  • 1184 - 1153 гг. (31 год) - по Э. Хорнунгу
  • 1190 - 1158 гг. (32 года) - по Р. Паркеру
  • 1185 - 1154 гг. (31 год) - по KA Kитчену
  • 1187 - 1156 гг. (31 год) - по Р. Крауссу


XX династия (Рамессиды)
Попередник:
Сетнахт
фараон Єгипту
ок. 1185 - 1153 до н. е..
Наступник:
Рамсес IV

Примітки

  1. 1 2 Надпись в погребальном храме Рамзеса III. Мединет-Абу
  2. 1 2 3 4 5 6 7 Часто используемое в надписях в храмах
  3. KA Kітчен. Надписи Рамессидов в 8-и томах. 1973-90. Том V, стр. 259 (84)
  4. Надпись в погребальном храме Рамзеса III Мединет-Абу
  5. Гробница Рамсес III
  6. Папірус Гарріса I. Колонка 3, строка 2
  7. 1 2 Часто используемое. Надписи в храмах
  8. 1 2 Эпиграфический обзор. Мединет-Абу. Том I, плита 46
  9. 1 2 Эпиграфический обзор. Мединет-Абу. Том I, плита 27
  10. Епіграфічних огляд. Мединет-Абу. Том VI, плита 392(c)
  11. 1 2 3 4 Эпиграфический обзор. Мединет-Абу. Том VI, плита 391
  12. 1 2 KA Kитчен. Надписи Рамессидов в 8-и томах. 1973-90. Том V, стр. 268

12. Бібліографія

  • Історія Стародавнього Сходу. Зародження найдавніших класових суспільств і перші вогнища рабовласницької цивілізації. Частина 2. Передня Азія. Єгипет / За редакцією Г. М. Бонгард-Левина - М .: Головна редакція східної літератури видавництва " Наука ", 1988. - 623 с. - 25000 екз .
Видатні діячі Стародавнього Єгипту
Фараони Раннього царства Нармер Менес Хор Аха Джер Ден Хасехемуі Pharaoh.svg
Фараони Стародавнього царства Джосер Снофру Хуфу Хафра Менкаура Сахура Піопі II
Фараони Середнього царства Ментухотеп II Аменемхет I Сенусерт I Сенусерт III Аменемхет III
Фараони XVIII династії Нового царства Яхмос I Тутмос I Тутмос III Аменхотеп II Аменхотеп III Ехнатон Хоремхеб Тутанхамон
Фараони XIX і XX династій Нового царства Рамсес I Мережі I Рамсес II Мернептах Рамсес III
Правителі Пізнього періоду Шешонк I Піанхі Тахарка Псамметих I Нехо II Амасій II Птолемей I
Цариці Нейтхотеп Мернейт Хетепхерес I Нефрет Меретітес Хенутсен Хетепхерес II Мересанх III Хамерернебті II Хенткаус Іпуть Анхнесмеріра Анхнесмеріра II Нітокріс Ашаіт Хенткаус II Нефер Менет Іта Нефрусобек Тетішері Яххотеп Яхмос-Нефертарі Яхмес Хатшепсут Менхет, міну та Мерті Тіаа Мутемуйя Ку Тадухепа Кілухепа Сатамон Ісіда (цариця) Нефертіті Кийа Анхесенамон Нефертарі Меренмут Клеопатра VII
Діячі культури і науки Імхотеп Хеміун Инени Сенмут Тутмос Молодший Манефон Гораполлон Аменхотеп, син Хапу Танін
Воєначальники, жерці і придворні Яхмес, син Ебани Рехміра Аменемхеб Аменхотеп, син Хапу Уджагорресент Потін Хоремхеб Джедхонсуефанх Масахарта Менхеперри Осоркона III Піанхі Пінеджем I Пінеджем II Псусеннес II Псусеннес III Смендес II Такелот II Херіхор Шешонк II Шешонк III Меріра Птахдуауу Тефнахт I Хаемуас Кагемни Ра-Космос Рехміра Чаї Ейе Аменемхет (номарх Антінополісскій) Аміртей Аміртей I Анхтіфі Ірсу Ментухотеп I Нехо I Петубастисе I Піопінахт Псамметих I Саренпута I Саренпута II Тефнахт I Тефьеб Хети I Хети I (номарх Сіута) Хети II (номарх Сіута) Хуфхор


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Рамсес II
Рамсес XI
Рамсес I
Рамсес IV
Рамсес V
Рамсес VI
Рамсес IX
Рамсес X
Пер-Рамсес
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru