Речицький повіт

Речицький повіт - адміністративно-територіальна одиниця в складі Чернігівського намісництва і Мінської губернії Російської імперії, пізніше Гомельської губерній РРФСР, що існувала в 1793 - 1926 роках. Центр - місто Річиця.


1. Адміністративний поділ

У 1913 в повіті було 23 волості: Автютевічская (центр - с. Великі Автютевічі), Брагінська, Васілевічская, Горвольская, Деражіцкая, Дерновічская, Домановічская, Дудічская, Заспенская, Іолчанская (центр - д. Нова Іолча), Карповічская, Крюковічская, Лоєвського, Мікулічская, Молодушская, Наровлянського, Рівненсько-Слобідська, Ручаевская, Савічская, Хойнікского, Холмечская, Юревічская, Якима-Слобідська [1].

У 1926 році волостей було 9: Брагінська, Васілевічская, Горвальская, Комарінская, Лоєвського, Річицька, Холмечская, Хойнікского, Юревічская.


2. Історія

Речицький повіт у складі Чернігівського намісництва Російської імперії був утворений в 1793 після 2-го розділу Речі Посполитої. Раніше, з 1566 по 1793 рік у складі Мінського воєводства Великого князівства Литовського існував Речицький повіт. У 1796 повіт відійшов до Мінської губернії Російської Імперії. У 1919 переданий в Гомельську губернію РРФСР. У грудні 1926 Речицький повіт переданий до складу БРСР. 8 грудня 1926 повіт перейменований в Речицький округ.


3. Населення

За даними перепису 1897 року в повіті проживало 221,8 тис. чол. У тому числі білоруси - 82,5%; євреї - 12,8%; українці - 1,7%; російські - 1,4%; поляки - 1,1%. У повітовому місті Річиці проживало 9280 чол. [2]

Примітки