Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Рокоссовський, Костянтин Костянтинович


RokossovskyKK.jpg

План:


Введення

Костянтин Костянтинович (Ксаверьевіч) Рокоссовський ( пол. Konstanty Rokossowski ; 21 грудня 1896, Варшава - 3 серпня 1968, Москва) - радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1944), маршал Польщі (05.11.1949). Командував парадом Перемоги.

Двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945).


1. Походження

Народився в Варшаві 21 грудня 1896. [1]

Перебуваючи в Червоній Армії, не пізніше 1919, Рокоссовський став вказувати 1896 як рік народження і писатися Костянтином Костянтиновичем замість Костянтина Ксаверьевіч, за деякими відомостями, справжнє ім'я - Казимир [2]. Після присвоєння звання двічі Героя Радянського Союзу місцем народження став вказувати Великі Луки, де і був встановлений бюст Рокоссовського. Згідно короткої автобіографії, написаній 27 грудня 1945 [3], народився в місті Великі Луки (згідно анкеті від 22.04.1920, в місті Варшаві [4]). Батько - поляк Ксаверій Юзеф Рокоссовський (1853-1902), який походив з шляхетського роду Рокоссовський (герба Гляубіч або Окша), ревізор Варшавській залізної дороги. Його предки втратили шляхетство в середині XIX століття. Мати - білоруска Антоніна (Атоніда) Овсянникова (? -1911), вчителька, родом з Телехан, Білорусь.

Батько послав його вчитися в платне технічне училище Антона Лагуна, але в 1902 батько помер. Костянтин працював помічником кондитера, потім дантиста, а в 1909 - 1914 роках - каменотесом в майстерні Стефана Висоцького, чоловіка його тітки Софії, у Варшаві, а потім в містечку Груец в 35 км на північний захід від Варшави. В 1911 померла мати. Для самоосвіти Костянтин читав багато книжок російською та польською мовами.


2. Перша світова війна

2 серпня 1914 року, 18-річний Костянтин, добровольцем (мисливцем) вступив в 6-й ескадрон 5-го Каргопольського драгунського полку 5-й кавалерійської дивізії 12-й армії. У квітні 1920, заповнюючи кандидатську картку на заміщення командних посад, Рокоссовський вказав, що в царській армії служив вольноопределяющимся і закінчив 5 класів гімназії. Насправді він служив тільки мисливцем (добровольцем) і, отже, не мав необхідного освітнього цензу в 4 класу гімназії для того, щоб служити вольноопределяющимся. 8 серпня Рокоссовський відзначився при проведенні кінної розвідки в села Ястржем, за що був нагороджений Георгіївським хрестом 4-го ступеня і вироблений в єфрейтори. Брав участь в боях під Варшавою, навчився поводитися з конем, опанував гвинтівкою, шашкою і списом.

В начале апреля 1915 года дивизия была переброшена в Литву. В бою под городом Поневежем Рокоссовский атаковал немецкую артиллерийскую батарею, за что был представлен к Георгиевскому кресту 3-й степени, однако не получил награду. В бою за железнодорожную станцию Трошкуны, вместе с несколькими драгунами, скрытно захватил окоп немецкого полевого караула, и 20 июля был награждён Георгиевской медалью 4-й степени. Каргопольский полк вёл окопную войну на берегу Западной Двины. Зимой-весной 1916 года в составе партизанского отряда сформированного из драгун, Константин многократно пересекал реку с целью разведки. 6 мая за атаку на немецкую заставу получил Георгиевскую медаль 3-й степени. В отряде он познакомился с унтер-офицером Адольфом Юшкевичем, имевшим революционные взгляды. В июне вернулся в состав полка, где снова переправлялся через реку в разведывательный поиск.

Драгун К. Рокоссовский. 1916 год.

В конце октября переведен в учебную команду 1-го запасного кавалерийского полка. В феврале 1917 года Каргопольский полк переформировали, Рокоссовский попал в 4-й эскадрон, вместе с другими бойцами по льду переходил Двину и атаковал немецкие караулы. 5 марта полк временно находился в тылу, был созван и перед конным строем полковник зачитал акт об отречении Николая II от престола. 11 марта полк присягнул Временному правительству. В полку появились убежденные сторонники большевиков, среди которых был Иван Тюленев, согласно Приказу № 1 Петроградского Совета был избран полковой комитет. 29 марта Рокоссовский произведен в младшие унтер-офицеры.

Немцы наступали на Ригу. З 19 августа Каргопольский полк прикрывает отступление пехоты и обозов в Латвии. 23 августа Рокоссовский с группой драгун отправился в разведку у местечка Кроненберг и обнаружил немецкую колонну, двигавшуюся по псковскому шоссе. 24 августа 1917 года представлен и 21 ноября награждён Георгиевской медалью 2-й степени. Драгуны выбирают Рокоссовского в эскадронный, а затем в полковой комитет, решавший вопросы жизни полка. Рокоссовский с группой драгун-поляков вернулся в Польшу и вступил в военную организацию, формировавшуюся лидерами польских националистов. В декабре 1917 года Константин Рокоссовский, Адольф Юшкевич и другие драгуны вступают в Красную Гвардию. В конце декабря Каргопольский полк перебрасывают в тыл на восток. 7 апреля 1918 года на станции Дикая, западнее Вологды, 5-й Каргопольский драгунский полк расформирован.


3. Громадянська війна

С октября 1917 года добровольно перешёл в Красную Гвардию (в Каргопольский красногвардейский отряд рядовым красногвардейцем), затем в Красную Армию.

С ноября 1917 года по февраль 1918 года в составе Каргопольского красногвардейского кавалерийского отряда в должности помощника начальника отряда участвовал в подавлении контрреволюционных восстаний в районе Вологды, Буя, Галича и Солигалича. С февраля по июль 1918 года принимал участие в подавлении анархистских контрреволюционных выступлений в районе Харькова, Унеча, Михайловского хутора, Карачев-Брянска. В июле 1918 года в составе этого же отряда переброшен на Восточный фронт под Свердловск и участвовал в боях с белогвардейцами и чехословаками под ст. Кузино, Свердловском, ст.Шамары и Шаля до августа 1918 года. С августа 1918 года отряд переформирован в 1-й Уральский имени Володарского кавалерийский полк, Рокоссовский назначен командиром 1-го эскадрона.

7 березня 1919 года вступил в РКП(б) (Членский билет № 239).

В Гражданскую войну командир эскадрона, отдельного дивизиона, отдельного кавалерийского полка. 7 ноября 1919 года южнее станции Мангут в схватке с заместителем начальника 15-й Омской Сибирской стрелковой дивизии армии Колчака полковником Вознесенским Николаем Саверяновичем (в мемуарах Рокоссовского ошибочно "Воскресенским") зарубил последнего, а сам был ранен в плечо.

7 ноября 1919 года мы совершили набег на тылы белогвардейцев. Отдельный Уральский кавалерийский дивизион, которым я тогда командовал, прорвался ночью через боевые порядки колчаковцев, добыл сведения, что в станице Караульная расположился штаб омской группы, зашел с тыла, атаковал станицу и, смяв белые части, разгромил этот штаб, захватил пленных, в их числе много офицеров.

Во время атаки при единоборстве с командующим омской группой генералом Воскресенским я получил от него пулю в плечо, а он от меня смертельный удар шашкой... [5]

23 января 1920 года Рокоссовский был назначен командиром 30-го кавалерийского полка 30-й дивизии 5-й армии.

Влітку 1921 года, командуя красным 35-м кавалерийским полком в бою под Троицкосавском нанёс поражение 2-й бригаде генерала Бориса Петровича Резухина из Азиатской дивизии генерала барона Унгерна фон Штернберга и был тяжело ранен [6]. За этот бой Рокоссовского наградили орденом Красного Знамени.

В октябре 1921 года переведён командиром 3-й бригады 5-й Кубанской кавалерийской дивизии.

В октябре 1922 года в связи с переформированием 5-й дивизии в Отдельную 5-ю Кубанскую кавбригаду по собственному желанию назначен на должность командира 27-го кавалерийского полка этой же бригады.

В 1923 и 1924 гг участвовал в боях против вышедших на территорию СССР (Забайкалье) белогвардейских отрядов генерала Мыльникова, полковника Деревцова, Дуганова, Гордеева и есаула Щедрина (был начальником Сретенского боевого участка). 9 июня 1924 года во время проведения оперативно-войсковой операции против отрядов Мыльникова и Деревцова Рокоссовский возглавлял один из отрядов красноармейцев, шедший по узкой таёжной тропе.

Шедший впереди Рокоссовский, наткнулся на Мыльникова, произвел в него два выстрела из маузера. Мыльников упал. Рокоссовский предполагает, что Мыльников ранен, но ввиду непроходимой тайги, по-видимому, отполз под куст, его не могли найти...

[7]

Оперативным путём установили местонахождение раненого генерала Мыльникова в доме одного из местных жителей и 27 июня 1924 года арестовали. Отряды Мыльникова и Деревцова были разгромлены в один день.


4. Межвоенный период

30 апреля 1923 года женился на Юлии Петровне Барминой. 17 июня 1925 года у них родилась дочь Ариадна.

Сентябрь 1924 - август 1925 - слушатель Кавалерийских курсов усовершенствования командного состава, вместе с Г. К. Жуковым и А. И. Ерёменко. С июля 1926 по июль 1928 год служил в Монголии инструктором отдельной Монгольской кавдивизии (г. Улан-Батор). С января по апрель 1929 года прошёл курсы усовершенствования высшего начальствующего состава при Академии им. М. В. Фрунзе, где познакомился с работами М. Н. Тухачевского.

В 1929 году, командуя 5-й Отдельной Кубанской кавалерийской бригадой, участвовал в боях под г. Маньчжурией, Чжалайнором-Хайларом.

С января 1930 года командовал 7-й Самарской кавалерийской дивизией (одним из командиров бригад в которой был Г. К. Жуков). В феврале 1932 года переведён на должность командира-комиссара 15-й Отдельной Кубанской кавалерийской дивизией (Даурия).

С введением в 1935 году персональных званий в РККА получил звание комдива [8].

В 1936 году К. К. Рокоссовский командует 5-м кавалерийским корпусом в Пскове.


5. Арешт

27 июня 1937 года был исключен из ВКП(б) "за потерю классовой бдительности" [9]. В личном деле Рокоссовского имелась информация, что он был тесно связан с К. А. Чайковским [10]. 22 июля 1937 года уволен из РККА "по служебному несоответствию" [11]. Комкор И. С. Кутяков дал показания на командарма 2-го ранга М. Д. Великанова и прочих, а тот, в числе прочих, "показал" на К. К. Рокоссовского [12]. Начальник разведотдела штаба ЗабВО дал показания, что Рокоссовский в 1932 году встречался с начальником японской военной миссии в Харбине Мититаро Комацубара [13].

В серпні 1937 года поехал в Ленинград, где был арестован по обвинению в связях с польской и японской разведками, став жертвой ложных показаний. Два с половиной года провёл под следствием (Следственное дело № 25358-1937).

Доказательства строились на показаниях поляка Адольфа Юшкевича, соратника Рокоссовского в гражданскую. Но Рокоссовский-то хорошо знал, что Юшкевич погиб под Перекопом. Он сказал, что всё подпишет, если Адольфа приведут на очную ставку. Стали искать Юшкевича и обнаружили, что он давно умер.

- К. В. Рокоссовский, внук [14].

З 17 серпня 1937 по 22 березня 1940 года, согласно справке от 4 апреля 1940 года [15], содержался во Внутренней тюрьме УГБ при НКВД по Ленинградской Области на Шпалерной улице [15]. По рассказам жены маршала Казакова [16], Рокоссовский подвергался пыткам. В этих пытках принимал участие начальник Ленинградского У НКВД Заковский. Рокоссовскому выбили несколько передних зубов, сломали три ребра, молотком били по пальцам ног, а в 1939 году его выводили во двор тюрьмы на расстрел и давали холостой выстрел. Однако, Рокоссовский не дал ложных показаний ни на себя, ни на других [17]. По рассказу правнучки, в своих записях отметил, что враг посеял сомнения и обманул партию - это привело к арестам невиновных [18]. По сведениям полковника юстиции Климина Ф. А., бывшего в числе трёх судей Военной коллегии ВС СССР, разбиравших дело Рокоссовского, в марте 1939 года состоялся суд, но все свидетели, давшие показания, уже были мертвы. Рассмотрение дела было отложено на доследование, осенью 1939 года состоялось второе заседание, также отложившее вынесение приговора [19]. По некоторым предположениям, Рокоссовский был этапирован в лагерь [2]. Есть версия, что все это время Рокоссовский находился в Испании в качестве военного эмиссара под псевдонимом, предположительно, Мигель Мартинес (из "Испанского дневника" М. Е. Кольцова) [20].

22 березня 1940 года был освобожден в связи с прекращением дела, при ходатайстве С. К. Тимошенко к И. В. Сталину, и реабилитирован. К. К. Рокоссовского полностью восстанавливают в правах, в красноармейской должности и в партии, весну проводит с семьей на курорте в Сочи. В том же году с введением генеральских званий в РККА ему присваивается звание " генерал-майор ".


6. Велика Вітчизняна війна

6.1. Начальный период войны

К началу Великой Отечественной войны командовал 9-м механизированным корпусом в сражении под Дубно-Луцком-Бродами. Несмотря на некомплект танков и транспорта, войска 9 мехкорпуса в течение июня - июля 1941 года активной обороной изматывали противника, отступая только по приказу. За успехи был представлен к 4-му ордену "Красного Знамени".

11 июля 1941 года назначен командующим 4-й армией на южном фланге Западного фронта (вместо арестованного А. А. Коробкова), 17 июля Рокоссовский прибыл в штаб Западного фронта, однако в связи с ухудшением обстановки ему поручено руководство оперативной группой для восстановления положения в районе Смоленска. Ему выделили группу офицеров, радиостанцию и два автомобиля; остальное он должен был добирать сам: останавливать и подчинять себе остатки 19-й, 20-й и 16-й армий, выходивших из смоленского котла, и удерживать этими силами район Ярцево. Маршал вспоминал:

В штабе фронта я ознакомился с данными на 17 июля. Работники штаба не очень-то были уверены, что их материалы точно соответствуют действительности, поскольку с некоторыми армиями, в частности с 19-й и 22-й, не было связи. Поступили сведения о появлении в районе Ельни каких-то крупных танковых частей противника. [5]

Эта непростая задача была успешно решена:

В короткое время собрали порядочное количество людей. Были здесь пехотинцы, артиллеристы, связисты, саперы, пулеметчики, минометчики, медицинские работники В нашем распоряжении оказалось немало грузовиков. Они нам очень пригодились. Так началось в процессе боев формирование в районе Ярцево соединения, получившего официальное название "группа генерала Рокоссовского". [5]

Группа Рокоссовского способствовала деблокаде окружённых в районе Смоленска советских армий. 10 августа она была реорганизована в 16-ю армию (второго формирования), а Рокоссовский стал командующим этой армии. В сентябре 1941 года Рокоссовский получил звание генерал-лейтенанта.


6.2. Московська битва

Командующий 16-й армией генерал-лейтенант К.К.Рокоссовский (второй слева), член Военного Совета А.А.Лобачев и писатель В.П.Ставский осматривают захваченную советскими войсками технику противника, фотография А. Капустянского.

На початку Московської битви основні сили 16-ї армії Рокоссовського потрапили в Вяземський "котел", однак управління 16-ї армії, передавши війська 19-ї армії, встигло вийти з оточення. "Нової" 16-й армії було наказано прикрити Волоколамское напрямок, при цьому Рокоссовському знову довелося збирати собі війська. Рокоссовський перехоплював війська на марші, у його розпорядження надійшов окремий курсантський полк, створений на базі Московського піхотного училища ім.Верховної Ради РРФСР, 316-та стрілецька дивізія генерал-майора І. В. Панфілова, 3-й кавалерійський корпус генерал-майора Л. М. Доватора. Незабаром під Москвою була відновлена ​​суцільна лінія оборони, і зав'язалися запеклі бої. Про цю битву Рокоссовський так написав 5 березня 1948 :

У зв'язку з проривом оборони на ділянці 30-й армії і відходу частин 5-ї армії, війська 16-ї армії, борючись за кожен метр, в жорстоких боях були відтіснені до Москви на рубежі: на північ від Червона Поляна, Крюково, Істра, і на цьому рубежі в жорстоких боях остаточно зупинили німецький наступ, а потім перейшовши в загальне контрнаступ, спільно з іншими арміями, що проводиться за задумом товариша Сталіна, ворог був розбитий і відкинутий далеко від Москви. [15]

Під Москвою К. К. Рокоссовський придбав полководницький авторитет. За битву під Москвою, К. К. Рокоссовський був нагороджений орденом Леніна. В цей період в 85-м похідно-польовому госпіталі при штабі армії він познайомився з військлікарем 2-го рангу Галиною Василівною Таланова [21].


6.3. Сталінградська битва

8 березня 1942 Рокоссовський був поранений осколком снаряда. Поранення виявилося важким - були зачеплені права легеня, печінка, ребра і хребет. Після операції в Козельске, був доставлений в московський госпіталь в будівлі Тимірязєвської академії, де проходив лікування до 23 травня 1942. Приїхала в госпіталь з концертом Валентина Сєрова закохалася в нього, але генерал не відповів їй взаємністю.

26 травня прибув до Сухиничі і знову прийняв командування 16-ю армією. 30 вересня 1942 генерал-лейтенант К. К. Рокоссовський був призначений командуючим Сталінградським фронтом. При його участі був розроблений план операції "Уран" по оточенню і знищенню ворожого угруповання, що наступала на Сталінград. Силами кількох фронтів 19 листопада 1942 почалося проведення операції, 23 листопада кільце навколо 6-ї армії генерала Ф. Паулюса було замкнуто. Пізніше Рокоссовський підбив підсумок:

... Успішно була виконана задача, пов'язана з участю військ Донського фронту в загальному наступі, проведеному за задумом товариша Сталіна, що вилилася в повне оточення всієї Сталінградської угруповання німців ... [22]

Керівництво по розгрому ворожого угруповання Ставка доручила Донському фронту на чолі з К. К. Рокоссовським, що було проявом поваги до нього.

31 січня 1943 війська під командуванням К. К. Рокоссовського полонили фельдмаршала Ф. фон Паулюса, 24 генерала, 2500 німецьких офіцерів, 90 тис. солдатів. 28 січня він був нагороджений щойно заснованим орденом Суворова.


6.4. Курська битва

Рокоссовський пише у своїй автобіографії:

У лютому 1943 року наказом товариша Сталіна призначають командувачем Центральним фронтом. Керував діями військ цього фронту у великому оборонному, а потім контрнаступательной битві, що проводиться за задумом товариша Сталіна на Курсько-Орловській дузі ... [15]

В лютому - березні 1943 керував військами щойно створеного Центрального фронту в Севський операції. З донесень розвідки було ясно, що влітку німці планують великий наступ в районі Курська. Командувачі деяких фронтів пропонували розвивати успіхи Сталінграда і провести широкомасштабний наступ влітку 1943 К. К. Рокоссовський був іншої думки. Він вважав, що для настання потрібно подвійне, потрійне перевагу сил, чого у радянських військ на цьому напрямі не було. Щоб зупинити німецький наступ влітку 1943 року під Курськом, необхідно перейти до оборони. Необхідно буквально укрити в землі особовий склад, бойову техніку. К. К. Рокоссовський проявив себе блискучим стратегом і аналітиком - на підставі даних розвідки він зумів в точності визначити ділянку, на якому німці завдали головний удар, створити на цій ділянці глубокоешелонірованную оборону і зосередити там близько половини своєї піхоти, 60% артилерії і 70% танків. Воістину новаторським рішенням була також артилерійська контрпідготовка, проведена за 10-20 хвилин до початку німецької артилерійської підготовки. Оборона Рокоссовського виявилася настільки міцною і стабільною, що він зміг передати значну частину своїх резервів Ватутіну, коли у того на південному фланзі Курської дуги виникла загроза прориву . Його слава вже гриміла по всіх фронтах, він став широко відомим на Заході, як один з найталановитіших радянських воєначальників. Дуже популярним був Рокоссовський і серед солдатів. У складі Центрального фронту в 1943 році був сформований і вступив в бої 8-й Окремий штрафної (офіцерський) батальйон, прозваний німецької пропагандою "Бандою Рокоссовського". [23]

Після Курської битви Рокоссовський успішно провів силами Центрального (від жовтня 1943 року перейменованого в Білоруський) фронту Чернігівсько-Прип'ятської операцію, Гомельської-Речицький операцію, Калинковицького-Мозирську операцію.


6.5. Білоруська операція

Повною мірою полководницький талант К. К. Рокоссовського проявився влітку 1944 при проведенні операції зі звільнення Білорусії. Про це Рокоссовський пише:

Здійснюючи задум Верховного Головнокомандувача товариша Сталіна по розгрому центральної групи німецьких військ і звільнення Білорусії, з травня 1944 року керував підготовкою операції і наступальними діями військ 1-го Білоруського фронту ... [15]

План операції розроблявся Рокоссовським спільно з А. М. Василевським і Г. К. Жуковим.

Берлін, 1945

Стратегічною родзинкою цього плану була пропозиція Рокоссовського завдати удар по двох головних напрямках, що забезпечувало охоплення флангів противника на оперативній глибині і не давало останньому можливості маневру резервами.
Операція "Багратіон" почалася 22 червня 1944.
29 червня 1944 генералу армії К. К. Рокоссовському була вручена діамантова зірка Маршала Радянського Союзу, а 30 липня - перша Зірка Героя Радянського Союзу. До 11 липня було взято в полон 105-тисячне угруповання противника. Коли на Заході засумнівалися у кількості полонених в ході операції "Багратіон" [джерело не вказано 751 день], то І. В. Сталін наказав провести їх по вулицях Москви. З цього моменту І. В. Сталін став називати К. К. Рокоссовського по імені та по батькові, такого звернення удостоювався лише маршал Б. М. Шапошников [24]. Далі війська 1-го Білоруського фронту брали участь у визволенні рідної К. К. Рокоссовському Польщі.


6.6. Завершення війни

Рокоссовський пише:

У листопаді 1944 року призначають командувачем військами 2-го Білоруського фронту, отримавши особисто від товариша Сталіна завдання: підготувати наступальну операцію по прориву оборони противника на рубежі р. Нарев і розгрому східно-прусської угруповання німців ... [15]

Командуючим 1-м Білоруським фронтом був призначений Г. К. Жуков, і честь взяття Берліна була надана йому. Рокоссовський запитав у Сталіна за що його переводять з головного напрямку на другорядний ділянку:

Сталін відповів, що я помиляюся: ту ділянку, на який мене переводять, входить у загальну західний напрямок, на якому будуть діяти війська трьох фронтів - 2-го Білоруського, 1-го Білоруського і 1-го Українського; успіх цієї операції буде залежати від тісної взаємодії цих фронтів, тому на підбір командувачів Ставка звернула особливу увагу. <...> Якщо не просунетеся ви і Конєв, то нікуди не просунеться і Жуков, - уклав Верховний Головнокомандувач [5].

В якості командувача 2-м Білоруським фронтом К. К. Рокоссовський провів ряд операцій, в яких виявив себе як майстер маневру. Йому двічі доводилося розгортати свої війська практично на 180 градусів, вміло концентруючи свої нечисленні [джерело не вказано 751 день] танкові і механізовані з'єднання. В результаті дій його і сусіднього фронту була розгромлена потужна Померанська угруповання німців. 1 червня 1945 Рокоссовському вручена друга зірка Героя Радянського Союзу.

Перед початком Параду Перемоги 24 червня 1945

7 січня 1945 Галина Таланова народила від нього дочку Надію. Рокоссовський дав їй своє прізвище, потім допомагав, але з Галиною не зустрічався [25].

У лютому 1945, через тридцять років, Рокоссовський зустрів свою сестру Хелену в Польщі [26].

24 червня 1945 за рішенням І. В. Сталіна К. К. Рокоссовський командував Парадом Перемоги в Москві (брав Парад Перемоги Г. К. Жуков). А 1 травня 1946 Рокоссовський приймає парад. З липня 1945 до 1949, за наказом Верховного Головнокомандуючого, він - творець і Головнокомандувач Північною групою військ на території Польщі в р. Легніца, Нижня Сілезія. Налагоджував зв'язок з урядом, військовими округами Війська Польського, громадськими організаціями, надавав допомогу у відновленні народного господарства Польщі. Були побудовані казарми, будинки офіцерів, склади, бібліотеки, лікувальні установи, передані в подальшому Війську Польському.


7. Діяльність у Польщі

Костянтин Рокоссовський у формі маршала Польщі

В 1949 польський президент Болеслав Беруть звернувся до І. В. Сталіну з проханням направити до Польщі для проходження служби на посаді міністра національної оборони поляка К. К. Рокоссовського. Незважаючи на тривале проживання в Росії, Рокоссовський залишився поляком за манерою й мови, що забезпечило прихильність більшості поляків [27]. У 1949 році міська народні ради Гданська, Гдині, Картуз, Сопота, Щецина і Вроцлава постановами визнали Рокоссовського "Почесним громадянином" своїх міст, які війська під його командуванням звільнили під час війни. Однак, деякі газети і західна пропаганда посилено створювали йому репутацію "московита" і "намісника Сталіна". В 1950 на нього двічі було скоєно замах польськими націоналістами, в тому числі з кадрів польської армії, що перебували раніше в Армії крайової [28].

У 1949-1956 роках він виконав велику роботу з переозброєння, структурної реорганізації польської армії (сухопутні моторизовані війська, танкові з'єднання, ракетні з'єднання, війська ППО, авіація та Військово-Морський флот), підйому обороноздатності та боєготовності у світлі сучасних вимог (загроза ядерної війни ), зберігши її національну своєрідність. Згідно інтересам армії в Польщі були модернізовані шляхи сполучення і зв'язок, створена військова промисловість (артилерія, танки, авіація, інша техніка). У квітні 1950 введено новий Статут внутрішньої служби Війська Польського. Навчання будувалося на основі досвіду Радянської Армії. Рокоссовський постійно відвідував військові частини і маневри. Для навчання офіцерів були відкриті Академія Генерального штабу ім. К. Свєрчевського, Військово-технічна академія ім. Я. Домбровського і Військово-політична академія ім. Ф. Дзержинського. Також працював заступником голови Ради Міністрів Польщі, був членом Політбюро ЦК Польської об'єднаної робочої партії. 14 травня 1955 года присутствовал при подписании Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи в Варшаве.

После смерти президента Болеслава Берута и Познанских выступлений, первым секретарём ПОРП был избран "антисталинист" Владислав Гомулка. Конфликт между поддерживавшими Рокоссовского "сталинистами" ("натолинская группа") и "антисталинистами" в ПОРП привел к смещению Рокоссовского из Политбюро ЦК ПОРП и Министерства национальной обороны, как "символа сталинизма". 22 октября в письме в ЦК ПОРП, подписанном Н. С. Хрущёвым, советская сторона выразила согласие с таким решением [29]. Рокоссовский уехал в СССР и больше не приезжал, а всё своё имущество в Польше раздал обслуживавшим его людям [30].


8. Возвращение в СССР

С ноября 1956 года по июнь 1957 года - заместитель Министра обороны СССР, по октябрь 1957 года - Главный инспектор Министерства обороны СССР с оставлением в должности заместителя Министра обороны. С октября 1957 года по январь 1958 года - в связи с обострением ситуации на Ближнем Востоке, командующий войсками Закавказского военного округа. Также этот перевод связывают с тем, что на состоявшемся в 1957 году Пленуме ЦК КПСС, Рокоссовский сказал в своём выступлении, что многие из находящихся на руководящих постах должны чувствовать вину за неправильную линию Жукова на посту Министра обороны СССР. С января 1958 года по апрель 1962 года - снова заместитель Министра обороны СССР - главный инспектор Министерства обороны. В 1961-1968 годах возглавлял Государственную комиссию по расследованию причин гибели подводной лодки С-80.

В 1962 году Н. С. Хрущев сказал Рокоссовскому написать "почерней и погуще" статью против И. В. Сталина, по словам главного маршала авиации Александра Голованова, Рокоссовский ответил: " Никита Сергеевич, товарищ Сталин для меня святой! ", - и на банкете не стал чокаться с Хрущевым. [31] На следующий день его окончательно сняли с должности заместителя Министра обороны СССР. Бессменный адъютант Рокоссовского генерал-майор Кульчицкий, объясняет упомянутый выше отказ отнюдь не преданностью Рокоссовского Сталину, а глубоким убеждением полководца в том, что армия не должна участвовать в политике. Встречавшиеся и служившие с ним неизменно отмечали его интеллигентность и уважительное отношение к людям [ источник не указан 635 дней ].

С апреля 1962 года по Серпень 1968 года - генеральный инспектор Группы генеральных инспекторов Министерства обороны СССР. Расследовал сдачу недостроенных кораблей на флоте. [18]

Писал статьи в " Военно-исторический журнал ". За день до своей смерти в августе 1968 года Рокоссовский подписал в набор свои воспоминания "Солдатский долг".

3 августа 1968 года К. К. Рокоссовский скончался от рака. Урна с прахом К. К. Рокоссовского похоронена в Кремлёвской стене.

Как дважды Герою Советского Союза К. К. Рокоссовскому в городе Великие Луки установлен бронзовый бюст. В его честь также назван проспект в Минске, в Киеве, в Волгограде и в Пскове. В Благовещенске Амурской области действует Дальневосточное высшее военное командное училище (военный институт) имени Маршала Советского Союза К. К. Рокоссовского.


9. Мнения современников

  • Главный маршал авиации А. Е. Голованов :
    Вряд ли можно назвать другого полководца, который бы так успешно действовал как в оборонительных, так и наступательных операциях прошедшей войны. Благодаря своей широкой военной образованности, огромной личной культуре, умелому общению со своими подчиненными, к которым он всегда относился с уважением, никогда не подчеркивая своего служебного положения, волевым качествам и выдающимся организаторским способностям он снискал себе непререкаемый авторитет, уважение и любовь всех тех, с кем ему довелось воевать. Обладая даром предвидения, он почти всегда безошибочно разгадывал намерения противника, упреждал их и, как правило, выходил победителем. Сейчас еще не изучены и не подняты все материалы по Великой Отечественной войне, но можно сказать с уверенностью, что когда это произойдет, К. К. Рокоссовский, бесспорно, будет во главе наших советских полководцев [32].
  • Маршал А. М. Василевский :
    Хочу сказать несколько теплых, сердечных слов о общем любимце Красной Армии Константине Константиновиче Рокоссовском. Это один из выдающихся полководцев наших Вооруженных Сил. Командуя рядом фронтов, причем всегда на весьма ответственных направлениях, Константин Константинович своим упорным трудом, большими знаниями, мужеством, храбростью, огромной работоспособностью и неизменной заботой о подчиненных снискал себе исключительное уважение и горячую любовь. Я счастлив, что имел возможность на протяжении Великой Отечественной войны быть свидетелем полководческого таланта Константина Константиновича, его завидного во всех случаях спокойствия, умения найти мудрое решение самого сложного вопроса. [33]
  • Н. С. Хрущев :
    Я считаю его одним из лучших командующих войсками. И как человек он мне нравился. Особенно нравилась его служебная порядочность. [34]
  • Маршал бронетанковых войск М. Е. Катуков :
    Я много раз думал, почему все, кто так или иначе знал Рокоссовского, относились к нему с безграничным уважением. И ответ напрашивался только один: оставаясь требовательным, Константин Константинович уважал людей независимо от их звания и положения. И это главное, что привлекало в нем. [35]
  • Генерал армии П. И. Батов :
    Он никогда не навязывал своих предварительных решений, одобрял разумную инициативу и помогал развить ее. Рокоссовский умел руководить подчиненными так, что каждый офицер и генерал с желанием вносил в общее дело свою долю творчества. При всем этом сам К. К. Рокоссовский и мы, командармы, хорошо понимали, что полководцем нашего времени без сильной воли, без своих твердых убеждений, без личной оценки событий и людей на фронте, без своего почерка в операциях, без интуиции, то есть без собственного "я", быть нельзя. [36]

10. Громадська діяльність

  • Член РКП(б) с марта 1919 года
  • Член ВЦИК в 1936-1937 гг.
  • Кандидат в члены ЦК КПСС с 1956 года
  • Депутат Верховного Совета СССР 2, 5-7 созывов.
  • Член Политбюро ЦК ПОРП в 1950-1956 гг.
  • Депутат Сейма
  • Заместитель председателя Совета Министров ПНР в 1952-1956 гг.
  • Автор мемуаров "Солдатский долг" (М., 1968). В издание 1997-го года включены фрагменты ранее не публиковавшиеся.

11. Нагороди

11.1. СРСР


11.2. Иностранные награды


12. Пам'ять

12.1. Улицы, названные в его честь


12.2. Пам'ятники Рокоссовському

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Пам'ятник у Великих Луках
Searchtool.svg Пам'ятник у Зеленограді
Searchtool.svg Пам'ятник в Курській області
Searchtool.svg Портрет роботи художника Ездакова О.В.

12.3. Рокоссовський в філателії і нумізматиці


13. Бібліографія

  • Рокоссовський К.К. Солдатський борг. - М.: Воениздат, 1997. - 497 с., Ил. - (Полководці Великої Вітчизняної)
  • Рокоссовський К. К. На Берлінському та восточнопрусской напрямках. / / Військово-історичний журнал. - 1965. - № 2.
  • Рокоссовський К.К. Північніше Берліна. / / Військово-історичний журнал. - 1965. - № 5.
  • Рокоссовський К. К. На Волоколамському напрямку. На північних підступах до столиці. / / Військово-історичний журнал. - 1966. - № 11-12.
  • Рокоссовський К. К. Перемога на Волзі. / / Військово-історичний журнал. - 1968. - № 2.
  • Рокоссовський К. К. На Центральному фронті взимку і влітку 1943 року. / / Військово-історичний журнал. - 1968. - № 6.
  • Рокоссовський К. К. Лист головному редактору "Військово-історичного журналу" В. А. Мацуленко. / / Військово-історичний журнал. - 1992. - № 3.
  • Кардашов В. І. Рокоссовський. - 3-е изд. - М.: Мол.гвардія, 1980. - 446 с., Ил. - (Життя чудових людей)
  • Соколов Б. В. Рокоссовський. - М.: Мол. гвардія, 2010. - 525 с., Ил. - (Життя чудових людей)
  • Носкова А. Ф. К. К. Рокоссовський в Польщі. 1949-1956 рр..: Невідомі сторінки біографії / Studia polonica. До 70-річчя Віктора Олександровича Хорева. - М.: "Індрік", 2002. - С.79-94.
  • Маршал двох народів. Варшава:, 1980.

14. Фільми


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Костянтин Костянтинович
Арцеулов, Костянтин Костянтинович
Родофінікін, Костянтин Костянтинович
Хренов, Костянтин Костянтинович
Вагинов, Костянтин Костянтинович
Арсеньєв, Костянтин Костянтинович
Коккінакі, Костянтин Костянтинович
Баташев, Костянтин Костянтинович
Григор'єв, Костянтин Костянтинович
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru