Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Російська республіка


Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg

План:


Введення

Росія Історія Росії
Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg
Стародавні слов'яни, руси (до IX століття)
Давньоруська держава ( IX - XIII століття)

Держава Рюрика ( IX століття)

Київська Русь ( X століття - 1240); ( розпад)

Питома Русь ( XII - XVI століття)

Новгородська республіка ( 1136 - 1478)

Володимирське князівство ( 1157 - 1389)

Князівство Литовське і Руське ( 1236 - 1795)

Московське князівство ( 1263 - 1547)

Об'єднання Русі

Російське царство ( 1547 - 1721)
Російська імперія ( 1721 - 1917)

Російська республіка ( 1917)

Радянська Росія ( 1917 - 1922)

Альтернативні освіти

Радянський Союз ( 1922 - 1991)
Російська Федерація1991)

Правителі | Хронологія | Експансія
Портал "Росія"

Російська республіка - держава, що існувала на території колишньої Російської імперії фактично з Лютневої до Жовтневої революції . Офіційно проголошена постановою Тимчасового уряду від 1 (14) вересня 1917 [1].

24 жовтня ( 6 листопада) того ж року Передпарламент відмовив у довірі голові Тимчасового уряду Олександру Керенському.


1. Політичний устрій

Політична структура Російської республіки складалася з тимчасових органів державної влади.

Крім того, Тимчасовим урядом був утворений ряд комісій, в яких розроблялися проекти майбутнього державного устрою Росії, в тому числі проект конституції (див. Російська демократична федеративна республіка).


2. Історія

2.1. Лютнева революція

З січня 1917 р. Петроград пережив хвилю політичних сутичок 9 січня (страйкувало 200 тис.), 14 (27) лютого, 17 лютого ( 2 березня). Це було початком переходу від звичайних заводських мітингів до масових вуличних дій і відкритої політичної боротьби.

Feb 1917.jpg

23 лютого ( 8 березня) в Петрограді почалися мітинги і страйки під гаслами "Геть війну", "Геть самодержавство", "Хліба!", незабаром перейшли в масові заворушення. страйкувало 90 тис. Страйки і політичні виступи стали переростати в загальну політичну демонстрацію проти царизму.

24-25 лютого почався загальний страйк, який охопив 240 тис. робітників. Петроград був оголошений у стані облоги, указом Миколи II засідання Державної думи були припинені. У місто введені війська, але солдати стали відмовлятися стріляти в робітників.

26 лютого колони демонстрантів рушили до центру міста. Сталося кілька зіткнень з поліцією, до вечора поліція очистила центр міста від демонстрантів.

27 лютого ( 12 березня) загальний страйк переріс у збройне повстання, тільки з Петроградського артилерійського складу робочі взяли 40 тис. гвинтівок і 30 тис. револьверів. Вранці 27 лютого повстала навчальна команда запасного батальйону Волинського полку в числі 600 чоловік. Начальник команди був убитий. До Волинському приєдналися Литовська і Преображенський полки. Загальний страйк переріс у збройне повстання, почався масовий перехід військ на сторону повсталих і досяг 66 700 повсталих солдатів, якими були зайняті найважливіші пункти міста, урядові будівлі, заарештовані міністри. (Вранці 27 лютого повсталих солдатів налічувалося 10 тисяч, вдень - 26 тисяч, ввечері - 66 тисяч, на наступний день - 127 тисяч, 1 березня - 170 тисяч, тобто весь гарнізон Петрограда.) Дума встала перед вибором або примкнути до повстання і спробувати оволодіти рухом, або загинути разом з царизмом. Створений Тимчасовий комітет Державної думи під головуванням октябриста М. Родзянко в ніч на 28 лютого оголосив, що бере на себе ініціативу утворення нового уряду.

Одночасно там же в Таврійському палаці створюється Петроградська рада під керівництвом Н. С. Чхеїдзе і А. Ф. Керенського.

2 (15) березня Микола II зрікся престолу за себе і свого сина на користь Михайла Олександровича, але Михайло не ризикнув прийняти владу, так як не мав ніякої реальної силою і передав всю владу Тимчасовому уряду до скликання Установчих зборів, яке повинно було вирішити питання про форму правління. При відкладанні ж питання про форму правління до Установчих зборів повернення монархії не виключалося [2]. Тимчасовий комітет Державної Думи сформував Тимчасовий уряд на чолі з князем Львовим, якого змінив соціаліст Керенський. Тимчасовий уряд оголосив про вибори в Установчі збори.

Ще раніше був обраний Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів. 1 (14) березня - Петроградська рада видав Наказ № 1 : "Про демократизації армії". Цим наказом Рада підпорядкував Петроградський гарнізон своєму політичному керівництву і позбавив Думський комітет можливості використовувати армію в своїх інтересах. У країні встановилося двовладдя.

У перші тижні лютневої революції були ліквідовані комітети у справах друку, поліцейські та жандармські управління. Скасовані посади та установи були замінені комісарами Тимчасового уряду.

Західні губернії Російської республіки

3 (16) березня новий міністр юстиції Керенський зустрівся з членами Петроградської ради присяжних, яких він ознайомив з програмою діяльності міністерства на найближчий час: перегляд кримінальних, цивільних, судопроізводственних і судоустройственних законів. Було оголошено " еврейское равноправие по всей полноте", предоставление женщинам политических прав. В дальнейшем также была учреждена особая следственная комиссия для расследования и предания суду бывших должностных и частных лиц. По результатам работы комиссии, в частности, был осуждён Сенатом и приговорён к пожизненной каторге генерал В. А. Сухомлинов, бывший военный министр, признанный виновным в неподготовленности русской армии к войне. Большинство фигурантов расследования были освобождены за отсутствием в их деятельности состава преступления.

Открытки художника В. Табурина "Дети-политики". 1917 год.

2 марта Керенский издал указ, предписывающий прокурорам страны освободить всех политических заключённых (и передать им поздравления от имени нового правительства).

6 (19) марта в России была объявлена всеобщая амнистия. На свободе оказались около 90 тысяч заключённых, среди которых было много уголовников.

25 марта Временным правительством был издан Закон о передаче хлеба в распоряжение государства (монополии на хлеб). Согласно ему "все количество хлеба, продовольственного и кормового урожая прошлых лет, 1916 и будущего урожая 1917, за вычетом запаса необходимого для продовольствия и хозяйственных нужд владельца, поступает со времени взятия хлеба на учет, в распоряжение государства по твердым ценам и может быть отчуждено лишь при посредстве государственных продовольственных органов" (смотри статью Продразвёрстка).


2.2. Апрельский кризис

18 апреля 1917 г. Временное правительство направило союзникам России ноту, подписанную министром иностранных дел П.Милюковым, в которой опровергались слухи о том, что Россия намеревается заключить сепаратный мир. В ноте говорилось о "всенародном стремлении довести мировую войну до решительного конца". Когда 20 апреля эта нота была опубликована, то к Мариинскому дворцу, где располагалось Временное правительство, пришли несколько воинских подразделений с плакатами "Долой Милюкова!", "Милюков в отставку".

20 и 21 апреля прошли демонстрации сторонников Временного правительства с лозунгами "Доверие Милюкову", "Да здравствует Временное правительство". В противовес им 21 апреля была устроена демонстрация вооружённых рабочих с лозунгами "Долой войну!", "Долой Временное правительство", "Вся власть Советам!". Эти демонстранты напали на сторонников правительства, были убитые и раненые.

29 апреля ушёл в отставку военный министр А. Гучков, а 2 мая под давлением других членов Временного правительства ушёл в отставку и Милюков. Первый правительственный кризис Временного правительства завершился образованием 5 мая 1917 коалиционного правительства с участием эсеров и меньшевиков, главой которого остался Г.Львов.


2.3. Май - июнь 1917 года

В мае 1917 г. украинская Центральная Рада потребовала от Временного правительства предоставить Украине широкую автономию и создать украинские воинские части. Правительство утрачивало контроль над происходящим в регионах. Исполнительные комитеты местных советов самовольно вводили налоги, запрещали вывоз определённых товаров из своих местностей. 17 мая Кронштадтский совет рабочих и солдатских депутатов постановил заменить всех представителей Временного правительства в Кронштадте своими, а с остальной Россией сноситься через Петроградский совет.

В мае 1917 года Временное правительство организовало Министерство продовольствия, которое возглавил публицист А. В. Пешехонов руководивший им с 5 мая до 25 сентября 1917 года. Он стремился осуществить хлебную монополию. Но попытки учета излишков не имели видимых результатов в связи с сопротивлением (иногда и с применением силы) населения.

В армии воинская дисциплина падала. Целые части отказывались от выполнения приказов. Неугодные командиры смещались подчиненными и изгонялись. Начались братания с противником. Новый военный министр А. Ф. Керенский объезжал воинские части и призывал солдат к выполнению своего долга.

Военный министр Керенский со своими помощниками. Слева направо: полковник Барановский, генерал-майор Г. А. Якубович, Б. В. Савинков, А. Ф. Керенский и полковник Г. Н. Туманов.

3 июня открылся Первый всероссийский съезд советов рабочих и солдатских депутатов. Вопреки предложениям большевиков потребовать передачи всей власти Советам Съезд принял резолюцию, поддерживающую Временное правительство и войну до победы.

7 июня Временное правительство решило выселить анархистов из самовольно занятой ими дачи бывшего царского министра Дурново на окраине Петрограда. На этой даче также помещались рабочий клуб и учреждения профсоюзов Выборгского района. В ответ на это 8 июня забастовали рабочие 29 заводов Петрограда. Центральный и петроградский комитеты РСДРП(б), чтобы придать выступлению организованный характер, в тот же день назначили на 10 июня мирную демонстрацию рабочих и солдат. Однако Съезд Советов 9 июня запретил эту демонстрацию.

14 июня Съезд Советов принял решение о проведении 18 июня демонстрации в поддержку Временного правительства. Однако на демонстрации, в которой участвовало около 500 тыс. чел. сторонники большевиков несли лозунги "Вся власть Советам!", "Долой 10 министров-капиталистов!", "Хлеба, мира, свободы!". Под этими же лозунгами прошли демонстрации в Москве, Минске, Иваново-Вознесенске, Твери, Нижнем Новгороде, Харькове и других городах.

18 июня анархисты с дачи Дурново привели демонстрантов к тюрьме, в которой содержались несколько арестованных за антиправительственную деятельность. По их требованию семь арестованных были выпущены и отведены на дачу Дурново. В ответ на это утром 19 июня дачу захватили правительственные войска и арестовали 60 человек. В числе арестованных был кронштадтский матрос Железняков и в связи с этим кронштадтская "республика" потребовала от министра юстиции выпустить арестованных, угрожая двинуться на Петроград с оружием в руках.

С начала 1917 года на конец апреля было запланировано большое наступление российской армии. Однако разложение войск сделало невозможным проведение наступления в намеченные сроки. Оно было отложено на конец июня. После совещания с командующими фронтами Верховный Главнокомандующий генерал М. В. Алексеев 30 марта (12 апреля) подписал директиву № 2647 о подготовке наступления. 22 мая по настоянию военного и морского министра Керенского, Временное правительство удалило с должности Верховного главнокомандующего генерала Алексеева, заменив его генералом Брусиловым. Наступление в общем направлении на Львов из районов Злочев и Бржезаны началось 16(29) июня. Первые два дня принесли наступающим некоторый тактический успех. Но затем наступление остановилось. Войска стали обсуждать приказы и митинговать, отказывались продолжать наступление. В итоге, несмотря на значительное превосходство в живой силе и технике, наступление успеха не имело и 20 июня было прекращено.


2.4. Июльские дни

2 июля Временное правительство после переговоров с украинской Центральной Радой приняла решение назначить в качестве высшего органа управления краевыми делами на Украине особый орган - секретариат, состав которого должен был быть определён правительством по соглашению с Центральной Радой. Было также обещано комплектование отдельных воинских частей иcключительно украинцами. С этим решением были категорически несогласны члены Временного правительства от партии кадетов - А. И. Шингарёв, Д. И. Шаховской, А. А. Мануйлов и В. А. Степанов. Они ушли в отставку.

3 июля на улицах Петрограда появились вооружённые пулемётами автомобили. Забастовали рабочие ряда заводов. Вечером этого дня к Таврическому дворцу, где заседал Петроградский Совет, подошёл 1-й пулемётный полк с плакатами "Долой министров-капиталистов!" і отряды вооружённых рабочих-красногвардейцев. Пятитысячная толпа солдат и рабочих пришла к особняку Кшесинской, где размещались Центральный и петроградский комитеты РСДРП(б).

Июльская (1917 год) демонстрация в Петрограде

4 июля к Таврическому дворцу продолжали подходить вооружённые солдаты и рабочие. К ним присоединился крупный (до 10 тысяч бойцов) вооружённый отряд разагитированных большевиками и анархистами матросов, прибывших из Кронштадта. При этом не прекращались митинги перед особняком Кшесинской, с балкона которого большевистские ораторы произносили свои речи. В этот день перед демонстрантами выступал и В. И. Ленин, срочно прибывший утром 4 июля в Петроград из Финляндии, где он отдыхал [3].

Начались вооружённые столкновения с верными Временному правительству войсками. Одним из обстоятельств, переломивших настроение солдат, стало опубликование 5 июля в газете "Живое слово" сообщения о финансировании большевиков немецкими властями.

В течение 6 июля особняк Кшесинской, дача Дурново и Петропавловская крепость были очищены от большевиков, солдат и кронштадтских матросов. Была создана Особая следственная комиссия. К ответственности за антиправительственные действия были привлечены В. И. Ленин, Г. Е. Зиновьев, Л. Д. Троцкий, А. В. Луначарский, А. М. Коллонтай, М. Ю. Козловский, Ф. Ф. Раскольников, С. Г. Рошаль, Я. С. Ганецкий и другие большевики. Ленину, однако, удалось скрыться от ареста.

8 июля ушёл в отставку глава Временного правительства Г. Е. Львов, так как он возражал против предлагаемого министрами-социалистами (эсерами и меньшевиками) немедленного провозглашения республики и социализации земли. Главой правительства стал А. Ф. Керенский.

В разгар июльского кризиса финский сейм провозгласил независимость Финляндии от России во внутренних делах и ограничил компетенцию Временного правительства вопросами военной и внешней политики. 12 июля Сейм направил в адрес Временного правительства требование признать "неотъемлемые права Финляндии". В ответ на это 18 июля временное правительство распустило Сейм и назначило его новые выборы.

6 липня австро-німецькі війська завдали контрудару з району Злочів в напрямку Тернополя і прорвали фронт 11-й армії, що спричинило за собою відхід 7-й і 8-й армій. Австро-німецькі війська, зустрічаючи незначний опір просунулися вперед і 15 липня російські війська зупинилися на лінії Броди, Збараж, р. Збруч. Втрати Південно-Західного фронту убитими, пораненими і полоненими склали 1968 офіцерів і 56 361 солдата.

12 липня була відновлена ​​смертна кара на фронті. 19 липня Керенський призначив нового Верховного Головнокомандувача - генерала Л. Г. Корнілова.

25 липня було сформовано новий коаліційний Тимчасовий уряд.


2.5. Московське Державне Нарада

13-15 серпня 1917 р. в Москві відбувалося так зване Державне Нарада. У ньому брали участь представники Всеросійського центрального виконавчого комітету Рад робітничих і солдатських депутатів, представники Рад селянських депутатів і фронту, члени Державної думи всіх чотирьох скликань, представники міських і земських самоврядувань, торгово-промислових організацій, сільськогосподарських товариств та організацій землевласників, університетів та інших вищих навчальних організацій, профспілок, кооперативів і національних організацій.

Рідко в якому з доповідей на нараді не йшлося про різні прояви кризи, в якій опинилася Росія після подій червня-липня, особливо після провалу наступу на фронті. Помітний резонанс викликав виступ отамана Донського козачого війська генерала А. М. Каледіна. Від імені всіх козачих військ він закликав до повного усунення політики з армії, об'єднання фронту і тилу на основі військових порядків, відновлення влади командирів, ліквідації рад і комітетів. Доповідь Верховного головнокомандувача Корнілова був насичений фактами вбивств офіцерів, мародерства і дезертирства, деморалізації фронту. Він заявив, що уряд має взяти на себе "рішучість і тверде непохитне проведення намічених заходів" по "оздоровленню фронту і тилу" "в ім'я перемоги". [4].


2.6. Корніловського виступу

26 серпня генерал Корнілов зробив спробу взяти на себе всю повноту влади для боротьби з "безвідповідальними організаціями". Роль Керенського в Корніловського виступу залишається двозначною: прихильники генерала Корнілова вважають його дії повністю санкціонованими головою уряду Керенським, потім відмовився від своїх слів. Праві на чолі з генералом Корніловим планували розігнати не тільки більшовиків, а й взагалі Ради. Керенському навряд чи вдалося б зберегти владу у випадку передбачуваної перемоги генерала Корнілова. За популярній легенді, генерал Корнілов пообіцяв "повісити на першому стовпі Леніна, а на другому - Керенського" [5].

Заарештовані генерали - учасники Корніловського виступи (" Биховський в'язня ")
Я не контрреволюціонер. Я ненавидів старий режим, який тяжко позначився на моїх близьких. Повернення до старого немає і не може бути. Але нам потрібна влада, яка дійсно врятувала б Росію, яка дала б можливість з честю закінчити війну і довела б Росію до Установчих зборів.

27 серпня Керенський назвав дії генерала Корнілова заколотом, оголосив про його зняття з посади і призначив Верховним Головнокомандувачем себе.

У своєму зверненні генерал Корнілов назвав виступ міністра-голови брехнею, і заявив, що

Вимушений виступити відкрито, я, генерал Корнілов, заявляю, що Тимчасовий уряд під тиском більшовицького більшості Рад діє в повній згоді з планами німецького Генерального штабу і, одночасно з майбутньою висадкою ворожих сил на Ризькому узбережжі, вбиває армію і потрясає країну всередині.

Генерал А. М. Кримов отримав від Корнілова наказ направити свій 3-й кавалерійський корпус в Петроград.

Керенський дозволив видачу зброї більшовицької Червоної гвардії для боротьби з корниловцами. ВЦВК сформував Комітет народної боротьби з контрреволюцією, який мобілізував на боротьбу з корниловцами до 60 тис. чоловік; назустріч наступаючим солдатам були вислані більшовицькі агітатори. Проти Корнілова виступили також залізничники. 30 серпня Тимчасовий уряд амністував більшовиків. 3 вересня з " Хрестів "випустили Троцького.

Корніловці зазнали поразки, бо розпропагувати більшовиками війська 3-го кавалерійського корпусу відмовилися продовжити рух на Петроград. Корнілов і його сподвижники були заарештовані, а Кримов застрелився.


2.7. Вересень-жовтень 1917

Кадети в знак солідарності з генералом Корніловим подали у відставку, викликавши черговий урядова криза. Підсумком його стало заснування 1 вересня 1917 Директорії ("Діловий кабінет") з п'яти осіб на чолі з Керенським і оголошення Росії республікою. Протягом вересня 1917 з'являються також і інші нові органи влади: Демократичне нараду і Передпарламент. До 26 вересня формується третій коаліційний уряд.

До листопада 1917 року стає очевидною нездатність Тимчасового уряду впорається з наростаючою анархією. Армія воюючої країни стрімко розвалюється; за лютий - листопад 1917 дезертирували до 1,5 млн осіб. Політика продрозкладки провалилася, норми хліба в Петрограді та Москві були зменшені до 0,5 фунта на людину в добу. Різко зросла страйковий рух у містах і самозахоплення поміщицьких земель в селах.

На цьому тлі відбувається "більшовизація Рад", активно протікала в серпні-жовтні 1917 року. До початку листопада 1917 року більшовики займають до 90% місць у Петроградській Раді, до 60% в Московському, більшість місць в 80 місцевих Радах великих промислових міст. 17 вересня 1917 головою Моссовета стає більшовик В. П. Ногін, 25 вересні 1917 року головою Петроради стає Троцький, який вже був головою Петроради в 1905. На бік більшовиків переходять солдатські комітети, в першу чергу Північного і Західного фронтів, петроградський гарнізон і Центробалт. На II з'їзді депутатів Балтфлоту прийнята резолюція про те, що флот "не підпорядковується уряду", був обраний більшовицько-Лівоесерівський ЦК Балтфлоту.

На початок жовтня із 974 діючих у країні Рад робітничих і солдатських депутатів 600 висказивазалісь за розгін Тимчасового уряду, і знищення системи "двовладдя". У той же час добитися більшовизації Рад селянських депутатів не вдалося; з 455 таких Рад в 264 взагалі не було більшовицьких фракцій.

У жовтні в Петроград конспіративно повертається Ленін. Вже з 15 вересня він починає активно схиляти своїх прихильників до початку підготовки повстання проти Тимчасового уряду. В результаті повстання 25 жовтня Тимчасовий уряд був повалено.


Примітки


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Російська Демократична Федеративна Республіка
Російська народна республіка лемків
Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
Російська Америка
Іоанн Російська
Російська архітектура
Російська кухня
Російська музика
Російська граматика
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru