Координати : 55 45'56 "пн. ш. 37 37'49 "в. д. / 55.765556 з. ш. 37.630278 в. д. (G) (O) (Я) 55.765556 , 37.630278

Стрітенський монастир - православний чоловічий ставропігійний монастир на честь Стрітення Володимирської ікони Божої Матері, розташований в центрі сучасної Москви, на вулиці Велика Луб'янка (до кінця XIX століття - Сретенці, на Кучкова поле).

Один з найдавніших московських монастирів.


1. Історія

1.1. Заснування монастиря

Історія заснування монастиря пов'язана з чудотворною Володимирській іконою Пресвятої Богородиці.

В 1395 на територію Русі вторгся з військом Тамерлан. Захопивши Рязань і Єлець, він наближався до Москви.

26 серпня (8 вересня н.ст.) 1395 митрополит Кипріан з хресним ходом зустрів на Кучкова поле [1] чудотворний образ Володимирської ікони Божої Матері, перенесений з Володимира-на-Клязьмі. Було звершено молебень, ікона була поставлена ​​в Успенському соборі Кремля.

Через день Тимур-Тамерлан повернув на південь. Беззахисна Москва була врятована. Свято Стрітення Володимирської ікони став головним місцевим святом Москви. [2] У цьому ж році на місці зустрічі ікони була побудована дерев'яна церква Стрітення Володимирської ікони Божої Матері.

Незабаром біля церкви був створений Стрітенський чоловічий монастир, і церква стала головним монастирським храмом. Тоді ж було встановлено хресний хід з Володимирської іконою 26 серпня.

До недавнього часу вважалося, що монастир був заснований на тому місці, де знаходиться нині. У 1984 році М.М.Сухман висловив гіпотезу, що монастир спочатку знаходився в районі Стрітенські (Нікольських) воріт Китай-міста і був перенесений звідти у зв'язку з будівництвом Китайгородської стіни [3].

Ця гіпотеза, що викликала спочатку заперечення [4], підтверджується літописними джерелами [5]. Наприклад, як зазначає Друкарський літопис, ікону зустрічали "на Кучково поле близь граду Москви, на самій на велице дорозе володимирського" - а нинішня Сретенка ніколи не була частиною Володимирської дороги.

У 1552 році монастир знаходився ще на первісному місці - на шляху від Яузи до Кремля: народ, зустрічало царя, стояв "від річки від Яузи і до посаду і по самій град" [6].

Після перенесення монастиря на його місці була споруджена каплиця; у 1692 році на каплиць місці була споруджена Володимирська церква, до якої був переорієнтований в 1722 році хресний хід 21 травня.


1.2. Дореволюційна історія

Монастир відігравав велику роль в житті Москви, будучи центром головних московських хресних ходів:

  • Хресний хід 26 серпня (на згадку чудесного порятунку від військ Тамерлана; головне свято Москви до XX століття). Володимирську ікону Божої Матері урочисто переносили з Успенського собору Кремля в обитель. В ході регулярно брали участь великий князь і митрополит, пізніше - цар і патріарх.
  • Хресний хід 23 червня - з 1480, в пам'ять позбавлення від нашестя хана Великий Орди Ахмата.
  • Хресний хід 21 травня - з 1521, в подяку за позбавлення від нашестя кримського хана Мехмет-Гірея. До 1695 хресний хід здійснювався в Стрітенський монастир, після - в храм Стрітення Володимирської ікони Божої Матері у Нікольських воріт Китай-міста.
  • Оскільки монастир був першою оселею на шляху з Москви в Троїце-Сергієву лавру, його відвідували паломники, що відправляються на прощу.

У зв'язку з високим статусом монастиря, йому протегували в різний час багато осіб царюючого прізвища.

При великому князі Івана III (час розквіту кам'яного зодчества в Москві) храми Володимирської ікони Божої Матері та преподобної Марії Єгипетської були перебудовані в камені.

8 листопада 1552 у Стрітенського монастиря москвичі і духовенство на чолі з митрополитом Макарієм зустрічали царя Івана IV Васильовича, який повертався в Москву після переможного взяття Казані. [7] Цар Іван Грозний відвідав тоді монастир і обдарував його щедрими пожертвуваннями.

В Смутні часи, коли московським Кремлем заволоділи інтервенти, тут розташовувався штаб російських ополченців, що билися під прапорами Мініна і Пожарського. У Стрітенському монастирі надали першу допомогу князю Д. М. Пожарському після важкого поранення, отриманого в бою на Сретенці в березні 1611.

2 травня 1613 в Стрітенському монастирі зустрічали новообраного царя Михайла Романова і його матір черницю Марфу. На чолі духовенства був митрополит Ростовський і Переяславський Кирило. Незабаром ігумен Стрітенського монастиря Єфрем був посланий царем "в польське сидіння" за батьком царя митрополитом Філаретом і залишався з ним до повернення митрополита в 1619 і наречення його "Патріархом всія Русі". [8]

В XVII столітті царська сім'я вносила в Стрітенський монастир щедрі внески. За царя Михайла Феодоровича Романові були зведені келійний і настоятельский корпусу. Найбільшого розквіту Стрітенський монастир досяг до кінця XVII століття, за царя Феодора Олексійовича.

В 1679 году на средства царя Феодора Алексеевича был возведен новый собор во имя Сретения Владимирской иконы Божией Матери, сохранившийся до наших дней. Государь вместе с царицей Агафьей Семеновной Грушецкой поставили в иконостас собора образы святых покровителей царской семьи. На одинаковом удалении от царских врат были расположены иконы святого Феодора Стратилата и святой мученицы Агафии. [9] В 1706 году к южной стене храма был пристроен придел в честь Рождества Иоанна Предтечи. В 1707 году собор был расписан по заказу стольника С. Ф. Грибоедова, прямого предка известного драматурга. [10] Фрески собора Сретенского монастыря являются уникальными - это последний шедевр древнерусского искусства в Москве. [11]

В 1680-х годах была возведена надвратная церковь во имя святителя Николая Чудотворца с колокольней.

В 1706 году из Константинополя была привезена частица мощей преподобной Марии Египетской и положена в освящённой в её честь церкви. В это же время к церкви был пристроен придел в честь праздника Сретения Господня.

В XVIII веке обитель стала приходить в упадок. В 1737 году часть построек была уничтожена пожаром, а в 1764 году в результате секуляризации церковных земель при императрице Екатерине II монастырь был объявлен заштатным (оставлен на содержании из его собственных доходов), и в нём запрещалось жить более чем 7 насельникам. [12]

В 1761 году в соборе Сретения Владимирской иконы был установлен т. н. Шумаевский Крест - изготовленная купцом и мастером Г. С. Шумаевым огромная (высотой около 8 метров) резная композиция с Распятием в центре, иллюстрирующее значение для всего мира искупительной жертвы Иисуса Христа. [11]


1.3. XIX століття

В XIX веке монастырь начал возрождаться. Активное участие в благоустройстве Сретенской обители принимали московские митрополиты Платон (Левшин) и святитель Филарет (Дроздов).

В Отечественную войну 1812 года в монастыре не прерывалось богослужение, даже во время нахождения французов в Москве.

В день Бородинской битвы (26 августа 1812 года, в праздник Сретения Владимирской иконы Божией Матери) из обители отправился всенародный крестный ход с чудотворными иконами.

От Сретенских ворот до Арбатских крестный ход шел посреди тянувшихся обозов с ранеными и умирающими солдатами. Этих солдат, взиравших и молившихся на чудотворные иконы Божией Матери и на древние хоругви, священники окропляли святой водой. Когда в этом крестном ходу все пламенно молили Богоматерь спасти уже не одну Москву, но всю Россию от всепобеждающего завоевателя, тогда за 100 верст от Москвы пылала великая Бородинская битва и Наполеон, столь жадно и давно желавший сразиться с русской армией, в разгаре этого боя был, по свидетельству достоверных очевидцев, мрачен, задумчив, тревожен, нерешителен. Думали даже, что он болен: то он давал один приказ, то через мгновение отменял приказы своим полкам

- Токмаков И.Ф. Краткий исторический очерк московского Сретенского мужского монастыря.

Немного позже в Сретенском монастыре разместился госпиталь для раненных в Бородинском сражении воинов; многие из них были похоронены на монастырском кладбище.

Когда французские войска вступили в Москву, в Сретенском монастыре оставались два иеромонаха и несколько братий. Здесь оставались мощи прп. Марии Египетской, которые было запрещено вывозить из города, чтобы избежать ропота и уныния в народе. В двух древних храмах монастыря французы, после разграбления, жили, потом устроили лазарет. Богослужение совершалось в надвратном храме свт. Николая. [12]

В "Походных записках русского офицера" мы находим свидетельства героического поведения московских священников в то время, в том числе и насельников Сретенского монастыря:

"Священник Сретенского монастыря, известный примерною жизнью своей, не устрашился жестокостей иноплеменных. Верный своему государю и правилам совести, во всех молитвах своих возносил он к престолу Бога имя помазанника Его. Буонапарт, узнав о сем, послал к нему грозный приказ: исключить сие имя из церковных молитв и впредь упоминать в них Наполеона - императора Франции и прочих земель.

- Я присягал одному царю русскому, и не хочу знать никакого другого, - с твердостью сказал пастырь посланным, и продолжал с большим рвением молиться о здравии законного государя. Ему угрожают виселицею на Сретенском бульваре.

- Донесите Наполеону, - отвечал он исполнителям приказов его, - донесите ему, что под рукою палача буду ещё молиться об Александре. Не страшна смерть тому, кто умирает за царя и веру.

К чести доносителей должно сказать, что они нашли ответ сей геройским, достойным даже французского народа, изобразили его таковым предводителю своему и оставили неколебимого священника исполнять долг его до самого побега великих легионов из Москвы"

- Лажечников И. Походные записки русского офицера.

В Большом московском пожаре Сретенский монастырь не пострадал. C 7 ноября здесь находилась архиерейская кафедра митрополита Августина. Владимирская и Иверская иконы Пресвятой Богородицы стояли в монастыре до весны 1813 года, до восстановления Успенского собора.

Снесённая колокольня монастыря. 1882 г.

В 1895 году в Сретенской обители торжественно праздновали 500-летие Сретения Владимирской иконы Божией Матери.

К концу XIX века обитель была одной из известнейших в Москве, в том числе благодаря своим колокольным звонам. Братия обители составляла 25 человек. При монастыре была церковно-приходская школа и гостиница. На монастырском кладбище, находившемся между собором и вратами монастыря, были похоронены многие представители дворянских фамилий Москвы. [11]


1.4. XX століття

Після революции Сретенский монастырь стал одним из главных центров православия в Москве. Здесь часто служил Святейший Патриарх Тихон. Настоятелем обители в 1920-1923 годы был сподвижник Патриарха Тихона священномученик Иларион (Троицкий), выдающийся богослов и проповедник.

В 1917 году началось выселение монахов из монастыря и захват монашеских келий.

В 1922 году под предлогом помощи голодающим Поволжья в монастыре изъяли все иконы, серебряные напрестольные кресты, Евангелия в драгоценных окладах, митры, богослужебные предметы и сосуды. [13] В том же году епископ Иларион был отправлен в ссылку в Архангельскую область.

Монастырь на год был захвачен раскольниками- обновленцами. Здесь служил обновленческий "митрополит" Антонин (Грановский). Престол из алтаря был перенесен на середину храма; литургию Антонин стал совершать на русском языке по собственному чину. [14]

21 червня 1923 года настоятель обители епископ Иларион (Троицкий) был возвращен из ссылки.

5 июля 1923 года, накануне праздника Владимирской иконы Божией Матери, святитель Иларион на Всенощном бдении совершил великое освящение оскверненного обновленцами собора Сретенского монастыря. [15] Священство, вступившее в обновленчество, принесло публичное покаяние. 6 июля, в день праздника, литургию в Сретенском монастыре служил Патриарх Тихон. На этих богослужениях присутствовало более 1000 человек, так что народ заполнял не только храм, но и монастырский двор и сад. [16]

15 ноября архиепископ Иларион (Троицкий) был арестован и отправлен в свою последнюю ссылку в Соловецкий лагерь особого назначения. Его преемником на посту настоятеля Сретенского монастыря стал епископ Борис (Рукин). [17]

4 грудня 1925 в Сретенском монастыре с именем Платон был пострижен в рясофор Сергей Извеков, будущий Патриарх Московский и всея Руси Пимен.

В кінці 1925 года обитель была окончательно закрыта.

В 1928 - 1930 годах многие храмы и сооружения монастыря были разрушены.

Газета "Рабочая Москва" за 1 сентября 1928 года поместила фотографию обнесенных забором строений Сретенского монастыря, снабдив её сообщением: "Для расширения уличного движения сносится Сретенский монастырь". Была разобрана древняя церковь Сретения Господня, затем - храм святителя Николая. Потом снесли Святые Врата с колокольней, настоятельский и братские корпуса и церковь св. Марії Єгипетської. В оставшихся помещениях разместились общежития офицеров НКВД. На территории бывшего монастыря совершались расстрелы людей.

"Здесь, на Большой Лубянке, отдали жизнь и пострадали за Христа тысячи и тысячи новых мучеников и исповедников Российских. И наша земля, на которой стоит монастырь, по которой мы ходим, в буквальном смысле пропитана кровью святых мучеников и является антиминсом, тем благословенным платом, на котором совершается Божественная литургия в храме"

- архимандрит Тихон (Шевкунов), наместник Сретенского монастыря [18]

На месте монастырского кладбища в 50-е годы была построена средняя школа.

В 1958 - 1962 годы собор в честь Сретения Владимирской иконы Божией Матери был отреставрирован. Однако реставрация коснулась только фасада - внутреннее состояние, в том числе состояние уникальных фресок, оставалось плачевным.

С 1960-х годов до начала 1990-х в соборе находился Всесоюзный художественный научно-реставрационный центр им. Грабаря.


1.5. Возрождение монастыря

В 1991 году собор Сретения Владимирской иконы Божией Матери был передан Русской Православной Церкви и открыт для богослужения в качестве приходского храма; настоятелем созданного прихода стал священник Георгий Кочетков.

В 1993 году в Сретенском монастыре указом Святейшего Патриарха Алексия II было открыто подворье Псково-Печерского монастыря (приход о. Георгия Кочеткова был со временем переведен в соседний храм Успения в Печатниках). Настоятелем подворья был назначен игумен Тихон (Шевкунов). [19]

Восстановлением монашеской жизни в обители руководил духовник Псково-Печерского монастыря архимандрит Иоанн (Крестьянкин).

"Всегда - в дни радостей и испытаний - нас поддерживала молитва, благословение, горячая поддержка, а иногда и строгое взыскание отца Иоанна. Он передал для Сретенского множество своих икон, в том числе и любимую его икону Владимирскую, и иконы, которые достались ему от великих валаамских старцев. Отец Иоанн благословил создание монастырского издательства, семинарии, подсобного хозяйства. Вообще, особенно в первые, самые сложные годы, батюшка буквально следил за каждым шагом в возрождающейся обители".

- архимандрит Тихон (Шевкунов), наместник Сретенского монастыря [20]

Монастырь начал интенсивно развиваться и строиться как за счет средств благотворителей, так и за счет созданного книжного издательства, которое в скором времени стало одним из крупнейших в Русской Православной Церкви. Поддержку в восстановлении зданий монастыря и фресок Владимирского собора оказывало государство. Правительством Москвы монастырю были переданы некоторые находящиеся на его исторической территории здания, что послужило поводом для нескольких конфликтных ситуаций. [21]

В 1995 году указом Святейшего Патриарха Алексия II подворье было преобразовано в Сретенский ставропигиальный мужской монастырь. Наместником монастыря стал игумен (с 1998 года - архимандрит) Тихон (Шевкунов).

9 апреля 1995 года Патриархом Алексием II было совершено освящение соборного храма великим чином, третье за его историю.

8 вересня 1995 года отмечалось 600-летие Сретения Владимирской иконы Божией Матери. Чудотворная икона была принесена в обитель из Государственной Третьяковской галереи и находилась здесь два дня. В крестном ходу, несмотря на проливной дождь, участвовало более 30 тысяч человек. [22]

Также в сентябре 1995 года при входе в монастырь был установлен поклонный крест, освящённый Патриархом Алексием II - в память о невинных людях, пострадавших за веру при советской власти.

В 1997 году монастырь отметил свое 600-летие.

9-10 мая 1999 года в монастырском соборе состоялось прославление священномученика Илариона, архиепископа Верейского (1929). Мощи священномученика Илариона были перенесены из Санкт-Петербурга и положены во Владимирском соборе Сретенского монастыря.

25 березня 2004 з грецького монастиря Святителя Миколая на острові Андрос в монастир був переданий ковчег з мощами преподобної Марії Єгипетської. Святиню урочисто зустріли духовенство, братія і прихожани обителі. [23]


2. Cовременная життя обителі

Відспівування схиархімандрита Анастасія (Попова), відомого насельника монастиря

Монастир налічує більше 40 насельників; літургія в соборі звершується щоденно. Серед парафіян монастиря половина - молодше 40 років. [24]

При монастирі організовані катехізичні курси, які відвідуються недавно вступили в церковне життя людьми. [25]

З 1997 Стрітенський монастир неодноразово організовував збір благодійної допомоги жителям Чечні, духовенство обителі супроводжувало гуманітарну допомогу в Грозний і регіони, що постраждали від війни. [26]

Влітку 2010 монастир брав участь у благодійній акції Руської Православної Церкви зі збору коштів для постраждалих від лісових пожеж, а також сприяв її інформаційного висвітлення. [27]

На початку 2000-х років тут працював центр "Подолання", що займається медичною, духовної та соціальної реабілітацією наркозалежних дітей і підлітків. [28] [29]

Монастир часто відвідують російські і зарубіжні церковні ієрархи. [30] [31]

В 2006 - 2007 роках Стрітенський монастир відіграв велику роль у відновленні канонічного спілкування (возз'єднання) Руської Православної Церкви і Руської Православної Церкви Закордоном. У монастирі зупинялися багато представників РПЦЗ. [32] [33] Спеціально створений інформаційний сайт "Так однодумністю визнавати" публікував новини, документи та матеріали дискусії про возз'єднання Церкви. [34]

17 травня 2007, в день підписання Акту про канонічне спілкування, в Стрітенському монастирі було скоєно друге спільне богослужіння російських і зарубіжних ієрархів, в якому брав участь Митрополит Нью-Йоркський та Східно-Американський Лавр. Після всеношної відбувся вечір братського спілкування кліриків і парафіян перш розділеної Церкви. [35] 18 травня в обителі знову служив Митрополит Лавр - вперше очоливши богослужіння на російській землі. [31] 19 травня хор Стрітенського монастиря співав на богослужінні в храмі Новомучеників і сповідників Російських на Бутовському полігоні, в ході якого Святійший Патріарх Алексій II і Митрополит Лавр спільно вчинили велике освячення храму. [36]


2.1. Святині монастиря

Головною святинею монастиря є мощі священномученика Іларіона (Троїцького), небесного покровителя обителі. У монастирі також зберігаються частки мощей преподобної Марії Єгипетської, святителя Миколая Чудотворця, святителів Іоанна Златоуста, Василія Великого, преподобного Серафима Саровського та інших святих.

У крипті Володимирського собору знаходиться точна копія Туринської Плащаниці в натуральну величину (негатив і позитив), освячена Патріархом Алексієм II як Нерукотворний образ Спасителя. Храмової іконою є шанований список Володимирської ікони Божої Матері.


2.2. Храми та будівлі монастиря

2.2.1. Собор на честь Стрітення Володимирської ікони Божої Матері

П'ятиглавий соборний храм монастиря (єдиний вцілілий в XX столітті) побудований в 1679 на кошти царя Феодора Олексійовича.

Стиль собору - московсько-ярославський, з характерними рисами церковного зодчества епохи патріарха Никона. Храм має квадратну форму, тринефний, з трехчастной апсидою, двухстолпний. Зовні верхня частина кожної стіни храму прикрашена трьома арками, в просвітах центральних арок - великі ікони. Собор увінчаний п'ятьма банями, барабан центрального купола світловий, інші мають декоративні "вікна".

До храму примикають два придела і галерея з дзвіницею. Південний приділ Різдва Іоанна Предтечі влаштований в 1706; північний боковий вівтар преподобної Марії Єгипетської влаштований в 2000 і освячений в 2008.

В 1707 собор був розписаний Костромської і Ярославської майстрами на замовлення царського стольника С. Ф. Грибоєдова. [37] Фрески собору Стрітенського монастиря є унікальними з двох причин: це останній шедевр давньоруського стенопісного мистецтва в Москві [38]; в той же час розпису собору отличаются от других памятников своего времени строгим "монастырским" характером. Художники отказались от многочисленности сюжетов и деталей в пользу лаконичности и большего размера изображений.

У центральному куполі знаходиться зображення Христа Пантократора, в простінках барабанів - чотири архангела. Верхній ярус собору цілком відданий подій земного життя Спасителя, чудесам, євангельським притч; в наступному ярусі зображені сцени Страстей Господніх. На стовпах, написані мученики, в арках - апостоли зі знаряддями своєї мученицької смерті, в простінках між вікнами - преподобні в ріст. У нижньому ярусі розташовувався цикл, присвячений Володимирської ікони Божої Матері, але від первинних фресок збереглося лише декілька фрагментів.

В 1920-х роках у соборі було влаштовано гуртожиток працівників НКВД. Храм був розділений на кілька поверхів, встановлені печі. Температурний режим не дотримувався; крім того, більшовики, зриваючи хрести, пошкодили обшивку купола, що призвело до протікання. Фрески сильно постраждали і могли б загинути зовсім, але завдяки тому, що стіни собору були пофарбовані і обклеєні шпалерами, збереглися. [39] У 1960-х роках, після виселення мешканців, шпалери й фарба були зняті, живопис укріплена яєчної емульсією. Повна реставрація фресок проведена в 2005.

Сучасний іконостас собору - п'ятиярусний (містить місцевий, Деісісний, святковий, пророчий і праотеческий ряди), тябловий - виконаний у стилі XV-XVI століть. Створений в 1995, до 600-річчя перенесення Володимирської ікони Божої Матері з Володимир (місто) а в Москву. [40]

У нижньому поверсі собору влаштована крипта з боковим вівтарем Воскресіння Христова (за образом храму Гробу Господнього в Єрусалимі; освячений в 2008), в якому знаходиться точна копія Туринської плащаниці. Оздоблення крипти (мозаїка з древньою символікою, білий мармур) нагадує про давньохристиянських катакомбних храмах.


Примітки

  1. Міф про те, що зустріч відбувалася біля храму преподобної Марії Єгипетської, нібито побудованого в 1385 році, виникла в кінці XVIII століття.
  2. Стрітенський монастир: минуле і сьогодення - www.pravoslavie.ru/sm1/030903164524
  3. Чудотворна ікона в Візантії і Давньої Русі. М., 1996. Тези статті М.М.Сухмана "Нове в історії Стрітенського монастиря" поміщені на с.316-318.
  4. Бєляєв Л.А. Чудотворна ікона в сакральній топографії середньовічного міста: перший престол ікони Володимирської Богоматері в Москві. / / Чудотворна ікона в Візантії і Давньої Русі. М., 1996.
  5. Див: Рачинський Я. З. "Во ім'я Пречистої Богородиці Чесного Стрітення": до питання про початковий місцезнаходження московського Стрітенського монастиря / / Московський журнал. Історія держави Російської. - 2011. - № 11 (251). - С. 78-86. ISSN 0868-7110.
  6. ПСРЛ. Т.12. Ч.2. С.518.
  7. "Тут, у Стрітенського монастиря, Іоан переодягнувся: зняв військові обладунки і надів одяг царську - на голову надів шапку Мономахового, на плечі барми, на груди хрест - і пішов пішки за хрестами в Успенський собор, а звідти до палацу". Соловйов С. М. Історія Росії з найдавніших часів. Книга III. - С. 1463-1584.
  8. Філарет Романов-Юр'єв - dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/29064/Филарет
  9. http://chron.eduhmao.ru/img_6_8_0_4.html - chron.eduhmao.ru/img_6_8_0_4.html Ікона "Св. Федір Стратилат і вмч. Агафія"
  10. Стрітенський монастир - www.allaboutmoscow.ru/sretenskii2.html
  11. 1 2 3 Монастирі Москви. Стрітенський монастир - ecology-mef.narod.ru/mos/sretenskiy.htm
  12. 1 2 Іван Токмаков. Короткий історичний нарис московського Стрітенського чоловічого монастиря. Частина 2 / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/sm/31444.htm
  13. Стрітенського ставропігійного ... - schools.keldysh.ru/sch444/projekts/monast/m-3.htm
  14. Дмитро Сафонов. Святитель Іларіон (Троїцький) і обновленський розкол в Російській Православній Церкві. Стаття 2, частина 1 / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/sm/35187.htm
  15. Повторне освячення храму великим чином вчиняється в разі осквернення єретиками.
  16. Дмитро Сафонов. 80 років тому священномученик Іларіон заново освятив храм Стрітенського монастиря, вигнавши з нього оновленців / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/sm/5819.htm
  17. Дмитро Сафонов. Святитель Іларіон (Троїцький) і обновленський розкол в Російській Православній Церкві. Стаття 2, частина 2 / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/sm/35224.htm
  18. Храм Новомучеників і сповідників Російських може бути зведений на Луб'янці: Православ'я і світ - www.pravmir.ru/xram-novomuchenikov-i-ispovednikov-rossijskix-mozhet-byt-vozveden-na-lubyanke/
  19. Переклад братства супроводжувався труднощами: перше богослужіння було відслужено о. Тихоном і новими прихожанами на вулиці. Детальніше див: http://www.pravmir.ru/arhim-tihon-o-mashinah-tipikone-karjerah/ - www.pravmir.ru/arhim-tihon-o-mashinah-tipikone-karjerah/
  20. Про батька Іоанна (Крестьянкіна). Частина 2 / Православ'я - www.pravoslavie.ru/sm/33022.htm
  21. Коментар Прес-служби Московської Патріархії у зв'язку з повідомленнями глави Всеросійського музичного товариства Олексія Жидкова про передачу приміщень, орендованих Товариством, Сре ... - www.patriarchia.ru/db/text/387482.html
  22. Петро Паламарчук. Стрітенський ставропігійний необщежітельний чоловічий монастир / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/sm/5797.htm
  23. Церква Марії Єгипетської в Стрітенському монастирі: Церковно-Науковий Центр "Православна енциклопедія" - www.sedmitza.ru/text/1050038.html
  24. Щоденник - Російський біографічний інститут - www.whoiswho.ru/politdnevnik/item/?id=2211
  25. Стрітенський ставропігійний чоловічий монастир / Організації / Патріархія.ru - www.patriarchia.ru/db/text/250117.html
  26. Історії монастирів. Стрітенський монастир в Москві - www.vidania.ru / booksretensky.html
  27. Патріарше звернення у зв'язку зі стихійними лихами - засухою і масовими лісовими пожежами в Росії / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/news/38527.htm
  28. Досвід роботи центру "Подолання" - www.pravoslavie.ru / sobytia / narckonf / opytpreodolenia.htm
  29. http://orthodox.etel.ru/2000/25/pomosh.htm - orthodox.etel.ru/2000/25/pomosh.htm
  30. http://www.pravoslavie.ru/sm/29581.htm - www.pravoslavie.ru/sm/29581.htm http://www.pravoslavie.ru/sm/29137.htm - www.pravoslavie.ru / sm / 29137.htm
  31. 1 2 Митрополит Лавр очолив богослужіння в Стрітенському монастирі / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/sm/5809.htm
  32. Ми знову будемо разом. Бесіди зі священнослужителями Російської Православної Церкви Закордоном напередодні підписання "Акту про канонічне спілкування" по завершенні всенічного бдіння в ... - pravoslavie.ru/guest/4746.htm
  33. Напередодні возз'єднання / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/sm/5807.htm
  34. Розпочав роботу сайт на підтримку діалогу між РПЦ і РПЦЗ / Новини / Патріархія.ru - www.patriarchia.ru/db/text/99612.html
  35. Олександр Парменов. Вечеря любові в Стрітенському монастирі / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/sm/5786.htm
  36. Історія Стрітенського хору - bestchoir.ru / info /
  37. Максим Паршин. Фотовиставка "Фрески собору Стрітенського монастиря". Інтерв'ю зі Світланою Миколаївною Ліпатова, науковим співробітником музею імені Андрія Рубльова, автором і Курата ... - www.pravoslavie.ru/guest/4685.htm
  38. Монастирі Москви. Стрітенський монастир - ecology-mef.narod.ru/mos/sretenskiy.htm
  39. Максим Паршин. Фотовиставка "Фрески собору Стрітенського монастиря". Інтерв'ю зі Світланою Миколаївною Ліпатова, науковим співробітником музею імені Андрія Рубльова, автором і Курата ... - pravoslavie.ru/guest/4685.htm
  40. Олексій Котов. Архітектурні роботи в Стрітенському монастирі (1995-1998, 2004-2005 роки) / Православ'я. Ru - www.pravoslavie.ru/sm/44736.htm