Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Сумські козаки



План:


Введення

Ця стаття входить в тематичний блок
Козацтво
Козацькі війська
Донське Уральське Терское Кубанське Оренбурзьке Астраханське Сибірське Забайкальський Запорізьке Амурське Семіречинські Уссурійське Козаки Енисейской Губернії Козаки Іркутської Губернії Якутський козачий полк Камчатські козаки
Історичні козачі війська
Реєстрове козацтво Азовське військо Башкирська військо Бузьке військо Волзьке військо Кавказьке лінійне військо Задунайська січ Запорізька Січ Слобідські козацькі полки Чорноморське військо Городові козаки Станичні козаки Дунайське військо
Козачі чини
Козак Наказним П'ятдесятник Молодший урядник Старший урядник Вахмістр Підхорунжий Хорунжий Сотник Подосавул Осавул Військовий старшина Козачий Полковник Козачий генерал Генерал від кавалерії
Різне
Отаман Гетьман Гетьманщина Донський курінь Євреї в українському козацтві Зимівник Козаки в Туреччині Курінь Некрасівці Панцирні козаки Папаха Перська козача бригада Пластун Розкозачення Слобожанщина Рада українського козацтва Станиця Царська сотня Шашка

Сумські козаки або Сибірське Козаче Військо - іррегулярне військо в XVII-XX столітті в Російській імперії, на території Сибіру і Північного Казахстану, старшинство з 6 грудня 1582 з козаків, які служили з XVI століття в містах і на прикордонній лінії. Військовий свято, військовий круг - 6 (19) грудня, день св. Миколи Чудотворця. "Столицею" війська був р. Омськ, де знаходилися всі загальновійськові установи.


1. Загальні відомості

Військо складалося з трьох військових відділів: 1-й - з центром в Кокчетаве, 2-й - в Омську, 3-й - в Усть-Каменогорську. Відділи ділилися на станиці (до 1914 р. всього 48 сторінок).

Населення війська до 1 січня 1914 (ст. ст.) налічувало 298 284 чол., у тому числі 167 985 душ військового стану, інші були різночинцями ("іногородні") [1]. Козаки поділялися так: 1349 чол. - Генерали, офіцери та чиновники з сім'ями, нижніх чинів з сім'ями - 166 636 чол [2].

Етнічний склад: 94,3% - козаки, 4,89% - мордва, 0,81% - татари [3]. Останні - мусульмани. Розкольників і сектантів серед Сибірцев був 1%, решта 98,19% - православні [4].

Проживали козаки в 48 станичних поселеннях (центрах станиць), 123 селищах і 16 висілках [5]. В 1917 більшість козацьких селищ виділилося в самостійні станиці, число яких до 9 серпня 1917 (ст. ст.) досягло 133.

Сибірське козацьке військо - це особливе, історично склалося станово-державна установа Російської імперії, що існувала в XIX-початку XX ст. и имевшее собственные территорию, управление, военную организацию, систему учебных заведений и хозяйственные структуры. Казачье население войска, составлявшее отдельное войсковое сословие, отбывало особую воинскую повинность, в основе которой лежали прежде всего принципы пользования землей за военную службу, а также материального, полного или частичного, самообеспечения при выходе казаков на эту службу. Войско было государственным учреждением, а не автономной единицей, так как настоящее самоуправление существовало до революции только на уровне казачьей общины - посёлка. Поселковый сбор и атаман занимались распределением между членами общины сельскохозяйственных угодий и земских повинностей. Станичные атаманы и сбор выполняли главным образом военные функции (учёт служилого состава, подготовка приготовительного разряда, контроль над состоянием снаряжения и лошадей и т. п.) и жёстко зависели от вышестоящего начальства. Атаманы отделов назначались свыше. Войсковым атаманом автоматически становился человек, которого Император назначал Степным генерал-губернатором. Его называли наказным атаманом, то есть служившим по наказу и повелению Государя. Войсковое самоуправление возникло только в 1917 году, когда стали созываться большой и малый войсковые круги, когда были избраны члены Войсковой управы и войсковой атаман (генерал-майор П.С.Копейкин).


2. Гимн Сибирского казачьего войска

Сибирь, Сибирь, Сибирь, Сибирь Летят над тобой журавли.

Бессмертной былью на серых крыльях Слава сибирской земли. (2раза)

Сибирь, Сибирь, Сибирь, Сибирь Встают, оживая, века.

Идут удачи сотни казачьи Все под рукой Ермака. (2раза)

Сибирь, Сибирь, Сибирь, Сибирь Она ублажала царя.

К державной славе земли прибавив, Вольнице благодаря. (2раза)

Сибирь, Сибирь, Сибирь, Сибирь Священные птицы кричат

Гордые думы хана Кучума Развеял славный отряд. (2раза)

Сибирь, Сибирь, Сибирь, Сибирь Летят над тобой журавли.

Не подведите, вольно несите

Славу сибирской земли. (2раза)

Сибір

Слова и музыка В. Есикова


3. История Сибирского Казачьего Войска

Официально войско вело и ведёт своё начало от 6 грудня 1582 г.(19 декабря по новому стилю), когда, по летописному преданию, царь Иван IV Грозный в награду за взятие Сибирского ханства дал дружине Ермака наименование "Царская Служилая Рать". Такое старшинство было даровано войску Высочайшим приказом от 6 грудня 1903 г. И оно, таким образом, стало считаться третьим по старшинству казачьим войском России (после Донского и Терского). Однако реальная связь между войском и дружиной Ермак мало ощутима и выявляется с трудом. Ядро войскового сословия Сибирского войска генетически восходило к городовому казачеству Западной Сибири XVII в. Уцелевшие ермаковцы и их дети, положив начало военно-служилому сословию русской Сибири, скоро растворились в массе так называемых новоприбраных казаков. В течение следующего, XVIII в. часть городовых казаков переселили на пограничные линии, и они дали начало сибирскому линейному казачеству. Войско как таковое было сформировано только во второй половине XVIII-первой половине XIX в. целым рядом разновремённых, вызванных военной необходимостью распоряжений центральной власти. Рубежом можно считать Положение 1808 г., от которого обычно и ведут отсчёт истории собственно Сибирского линейного казачьего войска, которое комплектовалось из разных источников людских ресурсов. Особенно показательны в этом отношении 1846 и 1849 гг., когда за счёт зачисления в казаки крестьян (как старожилов, так и переселенцев из Европейской России) численность войска возросла чуть ли не в два раза! Поэтому-то "коренные" сибирцы, являвшиеся прямыми потомками городовых казаков Западной Сибири XVII в., и составили лишь часть войскового сословия, его ядро. [6]

К началу XX в. основная масса казачества превратилась в "военное крестьянство": в земледельцев, отбывавших воинскую повинность на отличных от остальных граждан основаниях. Чем сильнее втягивалось казачье хозяйство в рыночные отношения, тем болезненнее чувствовалась двойственность положения казака как "военного крестьянина". Самоснаряжение на службу, лагерные сборы, поверки амуниции и обмундирования отнимали силы, время и средства казака, он не мог максимально сконцентрироваться на производительном труде и тяготился своей обременительной воинской повинностью. [7]

В 1916 р. население ок. 172 тыс. человек, ок. 5 млн десятин земли.

В Первую мировую войну выставило 9 конных полков, 3 дивизиона, 5 сотен, 3,5 батареи. В 1918 году упразднено. Казаки Сибири принимали активное участие в Гражданской войне в войсках Колчака.

Під час Второй мировой войны большинство сибирских казаков сражались в советских частях, но из эмигрировавших казаков в августе 1943 был сформирован 2-й Сибирский казачий полк 1-й казачьей дивизии 15-го казачьего кавалерийского корпуса СС.


4. Основные даты в истории Сибирского Казачьего войска (СКВ)

Если брать за основу истории СКВ Положение 1808 г., то основные даты следующие [1] :

  • 1808 г., 19 августа (ст.ст.) - Войско по новому положению названо "Сибирское линейное казачье войско" и впервые получило правильное военное устройство в составе десяти отделов мирного времени, которые в военное время преобразовались в 10 Сибирских линейных казачьих конных полков N 1 - N 10 и двух конно-артиллерийских рот. В Сибирском линейном казачьем войске состояло 5950 человек, с обязанностью служить с 17-летнего возраста пожизненно, получать земельный надел по 6 десятин на душу, пользоваться жалованием по 6 руб. 16.5 коп., муки - 3 четверти и овса 7 четвертей каждому в год, заготовлять сено по цене 2 коп. с пуда и производить рыбную ловлю в Иртыше, выше Бухтармы.
  • 1809 р. - полкам пожалованы десять знамен в виде бунчуков, а войсковым знаменем стало знамя томских казаков, полученное в 1690 г. Офицерам пожалованы шарфы на мундиры.
  • 1812 р. - отделы в мирное время названы полками N 1 - N 10. За заслуги перед Россией войску пожалованы:
    • особая форменная одежда уланского типа, не имевшая аналогов ни в каких других казачьих войсках;
    • на казачьи пики флюгера установленных цветов "В ввящее отличие, усердие и исправности в высочайшей службе". Только сибирским казакам разрешили носить оружие по старинному обычаю сибиряков - карабин на левой стороне, а боеприпасы на правой.
  • 1813 г. - многие из военнопленных поляков, пожелавшие навсегда остаться в Сибирском казачьем войске, зачислены в казачье звание. В Омске открыто казачье училище на войсковые средства. Сибирское военное войско остаётся единственной кавалерией в Западной Сибири.
    • управление Сибирским линейным казачьим войском возложено на начальника 24-й дивизии (бывшего инспектора войск Сибирской инспекции - он же командующий войсками Сибирской линии), а с учреждением в 1816 р. Отдельного Сибирского корпуса - на командира корпуса. Была учреждена войсковая канцелярия под председательством войскового атамана, двух членов, двух асессоров и прокурора, подчинялась она местным губернским властям и сибирскому генерал-губернатору.
  • 1816 р. - учрежден Отдельный Сибирский корпус.
  • 1824 г. - в киргизской степи образованы внешние округа - Каркаралинский и Кокчетавский.
  • 1824 - 1847 рр.. - Сибирские казаки вели борьбу с восстанием киргизов под руководством Кенесары Касымова.
  • 1825 г., 18 февраля (ст.ст.) - все военные поселяне в Сибири обращены в станичные казаки. Казакам Сибирского линейного казачьего войска предоставлено право торговать без установленных свидетельств в своих станицах и городах Омске, Семипалатинске, Петропавловске, Усть-Каменогорске.
  • 1825 г. - численность населения в войске достигла 37 тыс. человек обоего пола, из них на действительной службе находилось свыше 8 тыс. казаков. По отзыву генерал-майора Гурко, инспектировавшего войско, в 30-е годы "сибирские казаки, заменившие выведенных из Сибири драгун, получили регулярное устройство и, составляя непременные полки, расположенные на самой границе, содержатся по строевой части на тех же почти правилах, какие существуют ныне в целой армии. Снабженные казенным довольствием, они более почитаться должны посланными кавалерийскими полками, нежели казаками".
  • 1833 г., 31 января (ст.ст.) - утверждена отправка 30 сибирских линейных казаков для службы в Лейб-гвардии Конно-гренадерском полку (служба продолжалась в течение 48 лет до 1881 г.).
  • 1846 г., 5 декабря (ст.ст.) - к войску приписано свыше 6 тыс. государственных крестьян и 4 тыс. переселенцев, в результате чего его численность выросла до 29 138 человек мужского пола.
    • утверждено новое "Положение о Сибирском линейном казачьем войске": устанавливались 9 полковых округов, выставлявших на службу 9 конных полков (№ 1-9), 3 конные батареи (№ 20-22), 1 команду в Лейб-Гвардию и 9 резервных команд. При этом конные полки были разделены на 3 бригады.
    • Омское казачье училище преобразовано в Сибирский кадетский корпус.
  • 1849 г., лето - часть казаков и крестьян из Оренбургской и Саратовской губерний поселились в юго-восточной части киргизской степи и основали здесь станицы Щучинскую, Котуркульскую, Зерендинскую, Лобановскую, Аканбурлукскую.
  • 1849 г., 6 декабря (ст.ст.) - высочайшим указом чинам войска предоставлены права и преимущества чинов армии.
  • 1850 г., 6 сентября (ст.ст.) - из прибывших в новые кокчетавские станицы линейных казаков и крестьян-переселенцев был сформирован 10-й полк, командование которым было поручено войсковому старшине Казачинину.
  • 1851 г., 2 декабря (ст.ст.) - 10-й полк переименован и назван "Сибирским линейным казачьим конным № 1 полком". Все полки войска разделены на 4 бригады.
  • 1853 г. - учреждено в войске торговое общество из 200 казаков. Поступающие в торговое общество казаки вносят в продолжении 30 лет в войсковой капитал по 57 руб. 50 коп. каждый год и затем никакой личной службы не несут, и содержания ни от казны, ни от войска не получают.
  • 1860 - 1861 гг. - Сибирские казаки участвовали в "делах" с кокандцами и киргизами при Узун-Агаче, Пишпеке, Токмаке и пр.
  • 1861 г., 5 марта (ст.ст.) - утверждено новое положение о войске. Войско названо "Сибирское казачество", к нему причислены Тобольский казачий конный полк, Тобольский казачий пеший батальон и Томский Городовой казачий полк. В результате - установлен комплект войска из 12 полковых округов, набирающих 12 конных полков (N1-12, 11 и 12 полки составились из новопричисленных частей); трёх пеших полубатальонов N 1, 2, 3 со стрелковыми полуротами; одной команды в Лейб-гвардии; одной конно-артиллерийской бригады из трёх батарей N 20,21 и 22 (впоследствии батареи были обращены в регулярные: одна включена в состав Оренбургской артиллерийской бригады в 1865 г. и две в состав 2-й Туркестанской артиллерийской бригады в 1870 г.).
  • 1863 и 1865 гг. - Сибирские казаки были в отряде Черняева и участвовали во взятии Ташкента, Чимкента, Туркестана и Аулиэ-Аты.
  • 1864 р. - Сибирские казаки участвовали в столкновении с китайцами при Борохудзире.
  • 1865 г., 20 октября (ст.ст.) - почтовая гоньба (была обязанностью войска) по сибирской кордонной линии и в Киргизской степи передана в гражданское ведомство. Земская гоньба оставлена на обязанности войска и должна была отбываться казаками или натурою, или наймом, без всякого пособия от казны или войска.
  • 1867 г., 14 июля (ст.ст.) - из 9 и 10 полковых округов образовано особое Семиреченское Казачье Войско.
  • 1868 г. - 11-й и 12-й казачьи округа обращены в гражданское состояние, исключение составили березовские, сургутские и нарымские казаки, из которых образовали казачьи пешие команды, позднее упраздненные.
    • Также при образовании степных областей, земли 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го и части 6-го полковых округов вошли в состав Акмолинской области, а другая часть земель 6-го, а также 7-го и 8-го полковых округов вошла в состав Семипалатинской области. Главное управление этими областями и войском было вверено генерал-губернатору Западной Сибири, который одновременно был и командующим войсками Западно-Сибирского в.о. в звании войскового наказного атамана. Военным губернаторам вышеуказанных областей присваивались права наказных атаманов частей войска, расположенных в их областях. Делами войска ведало казачье отделение, существовавшее при Главном управлении. Хозяйственные вопросы решались в войсковых хозяйственных правлениях, учрежденных в областях, а в военном отношении земли войска были разделены на четыре военных отдела.
  • 1870 г., 6 августа (ст.ст.) - издано положение об общественном управлении в казачьих войсках: казачье население в административном отношении подчинено общей областной и уездной администрации.
  • 1870 г. - в Семипалатинской области основаны станицы Алтайская и Зайсанская.
  • 1871 г. - Сибирские казаки участвовали в Кульджинском походе.
    • Новое положение о воинской повинности - состав Сибирского казачьего войска определялся в мирное время комплектом из 3-х полков по 6 сотен и команды из 30 казаков в Лейб-Гвардии, в военное время оно должно было выставлять 9 полков по 6 сотен, пешие батальоны при этом были упразднены.
  • 1872 г. - образовано войсковое хозяйственное правление, войско поделили на три военных отдела, и губернаторы были лишены званий наказных атаманов.
  • 1873 р. - Сибірські козаки брали участь у Хивинском поході.
  • 1875 р. - Сибірські козаки брали участь "у справах" проти кокандців при Хаке-ховати і штурмі Андижана.
  • 1877 р., 7 травня, 9 червня (ст.ст.) - сибірським козакам надано право: нижнім чинам виділяти на земельний наділ від 30 до 60 десятин на душу, а козацьким офіцерам при їх відставку давати посилені земельні наділи.
  • 1877 р. - Скасовано козацьке відділення Західного Сибіру, ​​все діловодство з управління Сибірським козачим військом зосереджено в козацькому відділенні при штабі Західно-Сибірського військового округу.
    • В Омську відкрито підготовчий пансіон для підготовки дітей офіцерів і чиновників Сибірського козачого війська для вступу в Сибірську військову гімназію (кадетський корпус).
  • 1879 р. - В Омську засновано войскововая ветеринарно-фельдшерська школа.
  • 1880 р. - Затверджено закон про військову повинність. Сумські козаки були зобов'язані в мирний час давати на "государеву службу" 3 кінних шестісотенних полку і у воєнний час - 9 таких же полків.
  • 1880 - 1882 рр.. - Участь 1-го козачого полку в Кульджінском поході і окупації Ілійський долини.
    • При Імператорі Олександра II були нагороджені знаками на головні убори "За відзнаку" (в 1861 р. - 2-й дивізіон 21-й кінно-артилерійської батареї, 1-а і 2-а сотні 1-го кінного полку) і срібними Георгіївськими трубами (у 1876 ​​р. - 4-а сотня 1-го кінного полку).
  • 1882 р., 12 грудня (ст.ст.) - в пам'ять 300-річчя підкорення Сибіру та з метою увічнити ім'я славного її завойовника, козака Єрмака Тимофійовича, наказано ім'я його привласнити Сибірському козачому N 1 полку.
  • 1890 р., 24 грудня (ст.ст.) - встановлений день військового свята - 6 грудня.
    • 1890 - е рр.. - Закінчено наділення козаків і офіцерів війська землями.
  • 1894 р., 24 травня (ст.ст.) - встановлено нове найменування полків: без номера, але з цифрою перед назвою.
  • 1900 р., 2 серпня (ст.ст.) - подаровано просте прапор 9-му Сибірському козачому полку.
    • Сумські козачі полки 4, 5, 7, і 8 у складі Сибірської козачої дивізії брали участь у поході до Маньчжурії, але за припиненням військових дій в справах не були.
  • 1903 р., 6 грудня (ст.ст.) - подаровано військове Георгіївське прапор "доблесним Сибірському козачому війську за відмінну, бойовими подвигами ознаменований службу" 1582-1903 "з Олександрівської ювілейної стрічкою. Встановлено старшинство війська з 6 грудня 1582 року й затверджена напис на скобі військового прапора.
  • 1904 - 1905 рр.. - Сибірські козачі полки 4, 5, 7 і 8 брали участь у Російсько-Японської війни.
  • 1904 р., 31 травня (ст.ст.) - Височайше завітала у військову власність десятіверстной смуга в 1,5 млн десятин.
  • 1905 - 1906 рр.. - Для підтримки порядку всередині Імперії було мобілізовано все військо.
  • 1906 р., 23 квітня (ст.ст.) - за військом закріплені "на вічні часи" всі землі, якими вона раніше володіло й користувалося.
    • 10 вересня (ст.ст.) - подаровані Георгіївські прапори "За відзнаку у війну з Японією в 1904-1905 рр.." - 4, 5, 7, 8 Сибірським козацьких полків.
      • - Державна Рада на увазі особливих заслуг Сибірського козачого війська в Російсько-Японську війну склав з його населення весь борг у військовій капітал.
        • Знову почалося формування Лейб-гвардії зведеного козачого полку, до складу якого включена півсотня від ВКВ.
  • 1908 р., 6 грудня (ст.ст.) - в ознаменування особливого монаршого благовоління і в нагороду за вірну і ревну службу, як в мирний, так і у воєнний час, подаровані поодинокі Белев петлиці на коміри і рукава одностроїв нижніх чинів стройових частин війська.
  • 1909 р., 14 квітня (ст.ст.) - подаровані прості ювілейні прапори "1582-1909" з Олександрівської ювілейної стрічкою 1, 2, 3 Сибірським козацьких полків.
  • 1910 р., 29 березня (ст.ст.) - Імператор дав згоду "на залишення на зберігання в Сибірському козачому війську старих прапорів 1-го Єрмака Тимофійовича, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 Сибірських козачих полків і Найвищі грамоти на дарування цих прапорів ".
Старі прапори Сибірських козачих полків були здані на зберігання в Військову Нікольську церкву.
  • 1912 р., 18 лютого (ст.ст.) - Найвищим зволенням послідувало затвердження нагрудного знака Сибірського козачого війська.
  • 1913 р., 21 лютого (ст.ст.) - в столичних урочистостях, присвячених 300-річчю царювання Дому Романових, взяла участь депутація від Сибірського козачого війська. До складу депутації ввійшли військовий наказний отаман Є. О. Шміт, генерал-лейтенант у відставці Г. Є. Катанаев, генерал-майор у відставці Г. Путинцев, радник Військового господарського правління військовий старшина Волосников, вахмістр станиці Вознесенської Я. Терехов і урядник станиці Устькаменогорской В. Дрозденко.
    • 15-30 листопада (ст.ст.) - проведення I-го з'їзду агрономів і доглядачів військових земель ВКВ.
  • 1914 - 1917 рр.. - Сибірське козацьке військо виставило на фронт 8 козацьких полків, 3 окремих козачі сотні, а з травня 1916 р. - 3 кінні козачі батареї. Сумські козачі частини були об'єднані в Сибірську козачу дивізію (Західний фронт) і Сибірську козачу бригаду (Кавказький фронт). У січні-лютому 1917 р. були сформовані ще 3 особливі сибірські козачі сотні.
  • 1914 р., 31 липня (ст.ст.) - бунт козаків 4 і 7 Сибірських козачих полків в мобілізаційному таборі під Кокчетаве, спровокований жорстокістю одного з офіцерів. 8 учасників бунту були розстріляні, 20 засуджені до різних термінів каторги.
    • 21 грудня (ст.ст.) - 1-й Сибірський козачий Єрмака Тимофійовича полк кінної атакою розгромив 8-й турецький піхотний полк і захопив його прапор.
  • 1915 р., 12 листопада (ст.ст.) - військовою радою прийнято рішення про заснування при Військовому господарському правлінні друкарні та редакції газети "Сумські військові відомості".
  • 1916 р., 13 липня (ст.ст.) - указом Святійшого Синоду Омська Миколаївська військова церква звернена в соборну з найменуванням "Військовий Микільський собор Сибірського козачого війська".
    • 7 грудня (ст.ст.) - Государ Імператор Микола II прийняв шефство над 1-м Сибірським козачим Єрмака Тимофєєва полком і зарахував царевича Олексія - Отамана всіх козачих військ - до списків полку.

5. Відродження. Сибірське козацьке військове товариство

У радянський період на території сибірського регіону козацтво як стан і як самоорганізація перестало існувати. Відродження Сибірського козацтва почалося з кінця 80-х - початку 90-х років ХХ століття.

Указ Президента РФ № 632 від 15 червня 1992 р. "Про заходи з реабілітації репресованих народів щодо козацтва" та Постанови Верховної Ради про реабілітацію козацтва № 3321-1 від 16 липня 1992 дані

документи дозволили на вищому рівні обговорити проблему відродження козацтва. З початку 90-х років відбувався бурхливий ріст козацьких товариств у формі громадських організацій, що спричинило за собою появу "лже-отаманів" представляються Козацькими генералами.

В даний час Сибірське козацьке військове товариство складається з: Омського отдельских козачого товариства (ОКО) (Омська область) - 2-й відділ, Алтайського ОКО (Алтайський край), Об-іртишських ОКО (ХМАО), Обско-Полярного ОКО (ЯНАО), Кемеровського ОКО (Кемеровська область), Томського ОКО (Томська область), Південно-Тобольського ОКО (південь Тюменської області), Новосибірського ОКО (Новосибірська область), Горно-Алтайського ОКО (Республіка Алтай). Засновані і сформовані: Посольська станиця СВКО в Москві і Московській області (м. Істра), Посольська станиця в Південному федеральному окрузі (м. Железноводск), Посольська станиця в ФРН (м. Берлін), Посольська станиця у Франції (м. Ліон).

Центром Сибірського козачого військового товариства є м. Київ.


6. Військові частини

  • 1-й Сибірський козачий Єрмака Тимофєєва полк 1909.14.4. ЮБ. прапор обр. 1900. Полотнище темно-зелене, облямівка червона, шиття срібне. Навершя обр.1857 (Арм.) висеребренное. Держак чорне. "1582-1909". Спас Нерукотворний. Олександр. ЮБ. стрічки "1909 року". Стан ідеальний. Доля невідома.
  • 2-й Сибірський каз. полк. 1909.14.4. Юб.знамя обр. 1900. Полотнище темно-зелене, облямівка червона, шиття срібне. Навершя обр. 1857 (Арм.) висеребренное. Держак чорне. "1582-1909". Спас Нерукотворний. Олександр. ЮБ. стрічки "1909 року". Стан ідеальний. Доля невідома.
  • Третій Сибірський каз. полк. 1909.14.4. ЮБ. прапор обр. 1900. Полотнище темно-зелене, облямівка червона, шиття срібне. Навершя обр. 1857 (Арм.) висеребренное. Держак чорне. "1582-1909". Спас Нерукотворний. Олександр. ЮБ. стрічки "1909 року". Стан ідеальний. Доля невідома.
  • 4-й Сибірський каз. полк. 1906.10.9. Георг. прапор обр. 1900. Полотнище темно-зелене, облямівка червона, шиття срібне. Навершя обр. 1857 (Арм.) висеребренное. Держак чорне. "За отлічіе Вь війну з Японіей Вь 1904-1905 годах'" (на отр. Георг. Стрічки). Спас Нерукотворний. Стан ідеальний. Доля невідома.
  • 5-й Сибірський каз. полк. 1906.10.9. Георг. прапор обр. 1900. Полотнище темно-зелене, облямівка червона, шиття срібне. Навершя обр. 1857 (Арм.) висеребренное. Держак чорне. "За отлічіе Вь війну з Японіей Вь 1904-1905 годах'" (на отр. Георг. Стрічки). Спас Нерукотворний. Стан ідеальний. Доля невідома.
  • 6-й Сибірський каз. полк. 1809.20.4. Просте прапор (бунчук). Верхня половина зелена, нижня малинова; в середині червоний хрест у золотому сяйві. Шиття золоте. Навершя - спис з вензелем. Держак чорне. Стан погане. Доля невідома.
  • 7-й Сибірський каз. полк. 1906.10.9. Георг. прапор обр. 1900. Полотнище темно-зелене, облямівка червона, шиття срібне. Навершя обр. 1857 (Арм.) висеребренное. Держак чорне. "За отлічіе Вь війну з Японіей Вь 1904-1905 годах'" (на отр. Георг. Стрічки). Спас Нерукотворний. Стан ідеальний. Доля невідома.
  • 8-й Сибірський каз. полк. 1906.10.9. Георг. прапор обр. 1900. Полотнище темно-зелене, облямівка червона, шиття срібне. Навершя обр. 1857 (Арм.) висеребренное. Держак чорне. "За отлічіе Вь війну з Японіей Вь 1904-1905 годах'" (на отр. Георг. Стрічки). Спас Нерукотворний. Стан ідеальний. Доля невідома.
  • 9-й Сибірський каз. полк. 1900.2.8. Просте прапор обр. 1900. Полотнище темно-зелене, облямівка червона, шиття срібне. Навершя обр. 1857 (Арм.) висеребренное. Держак чорне. Спас Нерукотворний. Стан ідеальний. Доля невідома.
  • Сибірська Козача Артилерія.

7. Станиці і селища Сибірського Козачого Війська (на 1910 рік)

Всі ВКВ, для зручності управління у військовому відношенні, було розділено на три частини, які називалися військовими відділами. Кожен військовий відділ складався з кількох станиць, а кожна станиця - з декількох селищ.

Усім військом керує Військовий Наказний Отаман, кожним військовим відділом - Отаман відділу, кожній станицею - станичний отаман, а селищем - селищний отаман.

Козачий полк ділиться на 6 сотень. Сотня ділиться на 4 взводу: 1 і 2 взводи становлять 1-у півсотню, 3 і 4 взводи - 2-ю.


7.1. Перший (Кокчетавської) військовий відділ


7.2. Другий (Омський) військовий відділ

  • Станиця Новорибінская
    • Селище Кладбінскій
    • Селище Миролюбівської
    • Селище Багатий
    • Селище Залізний
    • Селище Станівського
    • Селище Сенжарскій
    • Селище Дубровний
    • Селище Михайлівський
  • Станиця Вознесенська
    • Селище Боголюбовский
    • Селище Надійний
    • Селище Новокаменскій
  • Станиця Новомикільське
  • Станиця Архангельська
  • Станиця Петропавлівська
    • Селище Крівоозерний
    • Селище Бішкульскій
    • Селище Новопавлівський
    • Селище Плоский
    • Селище Камишловскій
    • Селище Токушінскій
  • Станиця Медвежінская
    • Селище Лебяжінскій
    • Селище Полудьонний
    • Селище Ганькіний
    • Селище Рявкіний
    • Селище Чистий
    • Селище Первотаровскій
    • Селище Полтавський
  • Станиця Конюховская
  • Станиця Миколаївська
    • Селище Лосівський
    • Селище Солоозерний
    • Селище Вовчанський
    • Селище Покровський
    • Селище Курганський
    • Селище Орловський
  • Станиця Омська
  • Станиця Отаманська
    • Селище Степнінскій
    • Селище Мірошницький
    • Селище Захламенскій
    • Селище Новий
    • Селище Черемуховскій
    • Селище Устьзаостровскій
  • Станиця Ачаірская
    • Селище Покровське-іртишських
  • Станиця Черлаковская
    • Селище Іллінський
    • Селище Ізилбашскій
    • Селище Соляний
    • Селище Єлизаветинський
    • Селище Большеатмаскій
    • Селище Малоатмаскій
    • Селище Татарський
    • Селище Крутоярскій

7.3. Третій (Усть-Каменогорськ) військовий відділ

  • Станиця Урлютюпская
    • Селище Башмачний
    • Селище Железінскій
    • Селище Пяторижскій
    • Селище Бобровський
  • Станиця Песчанівської
    • Селище Осьморижскій
    • Селище Качіровскій
    • Селище Прісний
    • Селище Чернорецкій
  • Станиця Павлодарская
    • Селище Григорівський
    • Селище Черноярскій
    • Селище Підстепне
    • Селище Ямишевскій
  • Станиця Каркаралінска
  • Станиця Баян-Аульський
  • Станиця Семіярская
  • Станиця Долонская
    • Селище Грачевський
    • Селище Вапняний
    • Селище Черемуховскій
    • Селище Белокаменська
    • Селище Глухівський
    • Селище Стеклянскій
  • Станиця Семіпалатінська
    • Селище Зарічна
    • Селище Слобідка
    • Селище Старо-Семипалатинський
    • Селище Озерний
    • Селище Талицкий
  • Станиця Убинское
    • Селище Шульбінскій
    • Селище Пьяноярскій
    • Селище Баришівський
    • Селище Азовський
  • Станиця Устькаменогорская
    • Селище Таврійський
    • Селище Красноярський
    • Селище Уваровський
    • Селище Донський
    • Селище Новоустькаменогорскій
    • Селище Ульбінскій
  • Станиця Бухтармінська
    • Селище Феклістовскій
    • Селище Ермаковский
    • Селище Північний
    • Селище Олександрівський
    • Селище Березовський
    • Селище Вороний
    • Селище Черемшанскій
  • Станиця Батінская
    • Селище Казнаковскій
    • Селище Чістоярскій
    • Селище Малокрасноярскій
    • Селище Большенаримскій
    • Селище Малонаримскій
  • Станиця Алтайська
    • Селище Урильскій
  • Станиця Зайсанськая
    • Селище Кондерликскій
  • Станиця Кокпетінская
    • Селище Буконскій
  • Станиця Верх-Алейск
    • Селище Бобровський
    • Селище Секісовскій
    • Селище Верх-Убинское
    • Селище Плоский
    • Селище Ключевський
    • Селище Белорецкий
    • Селище Андріївський
  • Станиця Чаришская
  • Станиця Антоньевская
    • Селище Маральевскій
    • Селище Слюденскій
    • Селище Миколаївський
    • Селище Терської
    • Селище Смоленський [2]

8. Знаки відмінності

  • У генералів на погонах немає смужок.
  • Генерал від кавалерії на погонах не має зірочок, у генерал-лейтенанта - 3 зірочки, у генерал-майора - 2 зірочки.
  • У штаб-офіцерів на погонах по дві кольорові смужки.
  • Полковник на погонах не має зірочок
  • У військового старшини - 3 зірочки.
  • У обер-офіцерів - на погонах по одній кольоровій смужці
  • У осавула на погонах немає зірочок, у подосавул - 4 зірочки, у сотника - 3, у хорунжого - 2.
  • У підхорунжих - на гонитві поздовжня галуна нашивка, офіцерська кокарда і темляк.
  • У кандидата - на лівому рукаві галуни шеврон.
  • У вахмістра - на погонах галуна поперечна нашивка.
  • У взводного урядника - на погонах по три вузьких поперечних нашивки з тасьми.
  • У молодшого урядника - на погонах по дві нашивки
  • У наказного на погонах по одній нашивки. [3]

Примітки

  1. Звіт про стан Сибірського козачого війська за 1913 рік. Омськ, 1914. Ч. II (гражская). С. 15.
  2. Там же. Додаток № 1. Підрахунок.
  3. Там же. С. 18.
  4. Див: Там же. С. 19-20, додаток № 2.
  5. Там же. С. 10.
  6. Шулдяков Вл. А. Загибель Сибірського Козачого війська: в 2-х томах: I т. - 1917-1920 рр.., II т. - 1920-1922 рр.. - М., Центрполіграф. - 2004.
  7. Шулдяков В. А. Козацтво Приишимья на початку Громадянської війни (літо 1918 р.) / / Коркіна слобода. Краєзнавчий альманах. Випуск 4 - Ішим: вид-во ІГПІ ім. П. П. Єршова, 2002. - С. 30-48.

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Козаки
Амурські козаки
Забайкальський козаки
Астраханські козаки
Оренбурзькі козаки
Ісетським козаки
Городові козаки
Голутвенного козаки
Українські козаки
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru