Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Тридцятирічна війна


Europe map 1648.PNG

План:


Введення

Тридцятирічна війна
Пльзень - Ломніца - Саблат - Вестерніц - Біла Гора -

Віслох - Вімпфен - Хехст - Флерюсе - Штадтлон - Бреда - Дессау - Луттера - Штральзунд - Вольгаст - Франкфурт - Магдебург - Вербена - Брайтенфельд - Лех - Фюрт - Альті Весті - Лютцен - Ольдендорф - Нердлінген - Віттшток - Райнфельден - Брайза - Хемніц - Даунс - Ля Марфи - Honnecourt - Брайтенфельд - Данія і Норвегія - Рокруа - Тутлинген - Фрайберг - Jterbog - Янков - Хюлст - Mergentheim - Нердлінген2 - Цусмаргаузен - Ланс - Прага - Вестфальський мир

Тридцятирічна війна ( 1618 - 1648) - один з перших загальноєвропейських військових конфліктів, що торкнулася в тій чи іншій мірі практично всі європейські країни (в тому числі і Росію), за винятком Швейцарії. Війна почалася як релігійне зіткнення між протестантами і католиками Німеччині, але потім переросла в боротьбу проти гегемонії Габсбургів в Європі.


1. Розстановка сил в Європі

З часу Карла V провідна роль в Європі належала Австрійському будинку - династії Габсбургів. На початку XVII століття іспанська гілка будинку володіла крім Іспанії також Португалією, Південними Нідерландами, державами Південної Італії і, крім цих земель, мала в своєму розпорядженні величезну іспано-португальську колоніальну імперію. Німецька гілка - австрійські Габсбурги - закріпили за собою корону імператора Священної Римської імперії, були королями Чехії, Угорщини, Хорватії. Гегемонію Габсбургів всіляко прагнули послабити інші великі європейські держави. Серед останніх лідируючі позиції займала Франція, що була найбільшим з національних держав.

У Європі існувало кілька вибухонебезпечних регіонів, де перетиналися інтереси ворогуючих сторін. Найбільша кількість протиріч накопичилося в Священної Римської імперії, яка, на додаток до традиційної боротьбі між імператором і німецькими князями, була розколота за релігійним принципом. До Імперії пряме відношення мав і другий вузол протиріч - Балтійське море. Протестантська Швеція (а також, частково, Данія) прагнула перетворити його в своє внутрішнє озеро і зміцнитися на його південному узбережжі, в той час як католицька Польща активно чинила опір шведсько-датської експансії. Інші європейські країни виступали за свободу балтійської торгівлі.

Третім спірним регіоном була роздрібнена Італія, за яку боролися Франція з Іспанією. У Іспанії були свої супротивники - Республіка Сполучених провінцій ( Голландія), відстояти свою незалежність у війні 1568 - 1648 рр.., і Англія, яка оскаржувала іспанське панування на морі і робила замах на колоніальні володіння Габсбургів.


2. Назрівання війни

Аугсбургский религиозный мир (1555) на время завершил открытое соперничество лютеран и католиков в Германии. По условиям мира немецкие князья могли выбирать религию (лютеранство или католичество) для своих княжеств по своему усмотрению, согласно принципу "Кто правит, того и вера" (лат. Cuius regio, eius religio ).

Вместе с этим католическая церковь желала отвоевать потерянное влияние. Усилились цензура и инквизиция, укрепился орден иезуитов. Ватикан всячески подталкивал оставшихся правителей-католиков к искоренению протестантизма в своих владениях. Габсбурги были ярыми католиками, но императорский статус обязывал их придерживаться принципов веротерпимости. Поэтому они уступили главное место в Контрреформации баварским правителям. Росла религиозная напряжённость.

Для организованного отпора растущему давлению протестантские князья Южной и Западной Германии объединились в Евангелическую унию, созданную в 1608 г. В ответ католики объединились в Католическую Лигу (1609). Оба союза немедленно были поддержаны иностранными государствами. В этих условиях деятельность общеимперских органов - Рейхстага и Судебной палаты - оказалась парализована.

В 1617 г. обе ветви династии Габсбургов заключили тайное соглашение - договор Оньяте, урегулировавший существовавшие разногласия. По его условиям Испании были обещаны земли в Эльзасе и Северной Италии, которые обеспечили бы связь по суше испанских Нидерландов с итальянскими владениями Габсбургов. Взамен испанский король Филипп III отказался от притязаний на корону империи и согласился поддержать кандидатуру Фердинанда Штирийского. Правящий император Священной Римской империи и король Чехії Матиас не имел прямых наследников, и в 1617 г. он принудил чешский сейм признать своим преемником своего племянника Фердинанда Штирийского, ярого католика и воспитанника иезуитов. Он был крайне непопулярен в преимущественно протестантской Чехии, что и послужило поводом к восстанию, переросшему в длительный конфликт.


3. Периоды войны. Противоборствующие стороны

Тридцатилетняя война традиционно делится на четыре периода: Чешский, Датский, Шведский и Франко-шведский. Вне Германии было несколько отдельных конфликтов: Война Испании с Голландией, Война за мантуанское наследство, Русско-польская война, Польско-шведская война и др.

На стороне Габсбургов были: Австрия, большинство католических княжеств Германии, Испания, объединённая с Португалией, Папский престол, Польша. На стороне антигабсбургской коалиции - Франція, Швеція, Дания, протестантские княжества Германии, Чехия, Трансильвания, Венеция, Савойя, Республика Соединённых провинций, оказывали поддержку Англия, Шотландия и Россия. В целом война оказалась столкновением традиционных консервативных сил с крепнущими национальными государствами.

Габсбургский блок являлся более монолитным, австрийские и испанские дома поддерживали связь друг с другом, нередко ведя совместные боевые действия. Более богатая Испания оказывала императору финансовую поддержку. В стане их противников существовали крупные противоречия, но все они отступили на задний план перед угрозой общего врага.

Османская империя (традиционный противник Габсбургов) в первой половине XVII-го века была занята войнами с Персией, в которых турки понесли несколько серьёзных поражений [1]. Речь Посполитая не была затронута Тридцатилетней войной, однако польский король Сигизмунд III в помощь союзным Габсбургам послал элитный и жестокий отряд наёмников - лисовчиков. В 1619 году они разбили войско трансильванского князя Дьёрдя I Ракоци в битве при Гуменном, после чего Трансильвания обратилась к османскому султану за военной помощью. Турки в Хотинской битве были остановлены армией Речи Посполитой. Последовавший мирный договор не принёс каких-либо изменений границ.


4. Ход войны

Map Thirty Years War-fr.svg

4.1. Чешский период 1618 - 1625

23 мая 1618 оппозиционные дворяне во главе с графом Турном выбросили из окон Чешской Канцелярии в ров королевских наместников Вильгельма Славату, Мартиницу и их секретаря Фабриция (" Вторая пражская дефенестрация "). После смерти императора Матвея королём Богемии был выбран лидер Евангелической Унии Фридрих V, курфюрст Пфальцский.

Осенью того же года 15 000 имперских солдат во главе с графом Бюкуа и Дампьером вступили в Чехию. Чешская директория сформировала войско во главе с графом Турном, в ответ на просьбы чехов Евангелическая уния направила 20000 солдат под командованием Мансфельда. Дампьер был разбит, и Бюкуа пришлось отходить к Ческе Будеёвице.

Благодаря поддержке протестантской части австрийского дворянства в 1619 граф Турн подступил к Вене, однако встретил упорное сопротивление. В это время Бюкуа разбил Мансфельда около Ческе Будеёвице (Битва при Саблате 10 червня 1619), и Турну пришлось отходить на выручку. В кінці 1619 года трансильванский князь Бетлен Габор с сильной армией тоже двинулся против Вены, однако ему в тыл ударил венгерский магнат Другет Гомонаи и заставил его отступить от Вены. На территории Чехии велись затяжные бои с переменным успехом.

Тем временем Габсбурги добились определённых дипломатических успехов. 28 августа 1619 г. Фердинанд был избран императором. После этого ему удалось получить военную поддержку от Баварии и Саксонии. За это саксонскому курфюрсту были обещаны Силезия и Лужицы, а герцогу баварскому - владения курфюрста Пфальцского и его курфюршеский сан. В 1620 Испания прислала на помощь императору 25-тысячное войско под командованием Амброзио Спинолы.

Под командованием фельдмаршала графа фон Тилли армия Католической Лиги усмирила верхнюю Австрию, пока Имперские войска наводили порядок в нижней Австрии. Затем, объединившись, они двинулись в Чехию, обходя армию Фридриха V, пытавшегося дать оборонительное сражение на дальних рубежах. Сражение произошло около Праги (Битва на Белой Горе) 8 листопада 1620 года. Армия протестантов потерпела сокрушительное поражение. В результате Чехия осталась во власти Габсбургов ещё на 300 лет.

Поражение вызвало распад Евангелической Унии и потерю Фридрихом V всех его владений и титула. Фридрих V был изгнан из Священной Римской империи. Он попытался заручиться поддержкой Нидерландов, Дании и Швеции. Чехия пала, Бавария получила Верхний Пфальц, а Испания захватила Пфальц, обеспечив себе плацдарм для очередной войны с Нидерландами. Первая фаза войны в восточной Европе окончательно завершилась, когда Габор Бетлен подписал мир с императором в январе 1622, получив себе обширные территории в восточной Венгрии.

Некоторые историки выделяют отдельный период Тридцатилетней войны 1621 - 1625, как Пфальцский период. Окончание действий на востоке означало освобождение имперских армий для действий на западе, а именно в Пфальце. Протестанты получили небольшое подкрепление в лице герцога брауншвейгского Христиана и маркграфа Георга-Фридриха Баден-Дурлахского. 27 апреля 1622 Мансфельд победил Тилли при Вислохе. 6 травня 1622 Тилли и пришедший из Нидерландов с испанскими войсками Гонсалес де Кордоба нанесли поражение Георгу-Фридриху при Вимпфене. Маннгейм и Гейдельберг пали в 1622, а Франкенталь в 1623. Пфальц был в руках императора. В битве при Штадтлоне 6 августа 1623 года последние силы протестантов были разбиты. 27 серпня 1623 Георг-Фридрих заключил мирный договор с Фердинандом.

Первый период войны закончился убедительной победой Габсбургов. Это послужило толчком к более тесному сплочению антигабсбургской коалиции. 10 червня 1624 Франция и Голландия заключили Компьенский договор. К нему присоединились Англия (15 июня), Швеция и Дания (9 июля), Савойя и Венеция (11 июля).


4.2. Датский период 1625 - 1629

Ostfriesland.png

Кристиан IV, Король Дании (1577 - 1648), лютеранин, опасаясь за собственный суверенитет в случае поражения протестантов, направил свою армию им на помощь. Кристиан выступил во главе наёмной армии 20 000 солдат.

Для борьбы с ним Фердинанд II пригласил чешского дворянина Альбрехта фон Валленштейна. Валленштейн предложил императору набрать большую армию и не тратить денег на её содержание, а кормить за счёт разграбления захваченных территорий. Армия Валленштейна стала грозной силой, и в разное время её численность составляла от 30 000 до 100 000 солдат. Кристиан, который ранее представления не имел о существовании Валленштейна, теперь был вынужден спешно отступать перед объединёнными войсками Тилли и Валленштейна. Союзники Дании не смогли прийти на помощь. Во Франции и Англии шла гражданская война, Швеция воевала с Польшей, Нидерланды отбивались от испанцев, а Бранденбург и Саксония старались любой ценой сохранить хрупкий мир. Валленштейн нанёс поражение Мансфельду при Дессау (1626), а Тилли разбил датчан в битве при Люттере (1626).

Армия Валленштейна оккупировала Мекленбург и Померанию. Полководец получил титул адмирала, что свидетельствовало о больших планах императора в отношении Балтики. Однако, не имея флота, Валленштейн не мог захватить столицу Дании на острове Зеландия. Валленштейн организовал осаду Штральзунда, вольного крупного порта с военными верфями, но потерпел неудачу.

Это привело к подписанию мирного договора в Любеке в 1629.

Закончился ещё один период войны, однако Католическая Лига стремилась вернуть потерянные по Аугсбургскому миру католические владения. Под её давлением император издал Эдикт о Реституции (1629). По нему предстояло вернуть католикам 2 архиепископства, 12 епископств и сотни монастырей. Мансфельд и Бетлен Габор, первые из военных начальников протестантов, умерли в тот же год. Только порт Штральзунд, брошенный всеми союзниками (кроме Швеции) держался против Валленштейна и императора.


4.3. Шведский период 1630 - 1635

И католические, и протестантские князья, так же как и очень многие из окружения императора считали, что Валленштейн хочет сам захватить власть в Германии. В 1630 Фердинанд II уволил Валленштейна. Однако, когда началось шведское наступление, пришлось позвать его ещё раз.

Швеция была последним крупным государством, способным изменить расклад сил. Густав II Адольф, король Швеции, как и Кристиан IV, стремился остановить католическую экспансию, а также установить свой контроль над балтийским побережьем северной Германии. Как и Кристиана IV, его щедро субсидировал кардинал Ришелье, первый министр Людовика XIII, короля Франции.

До этого Швецию от войны удерживала война с Польшей в борьбе за Балтийское побережье. До 1630 году Швеция закончила войну и заручилась поддержкой России (Смоленская война).

Шведская армия имела на вооружении передовое стрелковое оружие и артиллерию. В ней не было наёмников, и поначалу она не грабила население. Этот факт возымел положительный эффект. В 1629 году Швеция прислала на помощь Штральзунду 6 тыс. солдат под командой Александра Лесли. На початку 1630 года Лесли захватил остров Рюген, в результате был установлен контроль над Штральзундским проливом. А 4 июля 1630 года Густав II Адольф, король Швеции, высадился на континенте, в устье Одера.

Фердинанд II зависел от Католической Лиги с тех пор, как распустил армию Валленштейна. В битве при Брейтенфельде (1631) Густав Адольф нанёс поражение армии Католической лиги под командованием Тилли. Через год они снова встретились, и снова шведы победили, причём Тилли погиб (1632). Со смертью Тилли Фердинанд II снова обратил внимание на Валленштейна.

Валленштейн и Густав Адольф сошлись в ожесточённой битве при Лютцене (1632), где шведы с трудом победили, но Густав Адольф погиб. В марте 1633 Швеция и немецкие протестантские княжества образовали Хайльброннскую лигу (Англ.) рос. ; вся полнота военной и политической власти в Германии перешла к выборному совету во главе со шведским канцлером Акселем Оксеншерной. Но в войсках протестантов стало сказываться отсутствие единого авторитетного военачальника, и в 1634 непобедимые до того шведы потерпели серьёзное поражение в битве при Нердлингене (1634).

Подозрения Фердинанда II опять взяли верх, когда Валленштейн начал вести собственные переговоры с протестантскими князьями, лидерами Католической лиги и шведами (1633). Кроме того, он заставил своих офицеров принести ему личную присягу. По подозрению в измене Валленштейн был отстранён от командования, был издан указ о конфискации всех его имений. 25 лютого 1634 Валленштейн был убит офицерами собственной охраны в замке Эгер.

Після цього князі і імператор почали переговори, які завершили шведський період війни Празьким миром ( 1635). За його умовами передбачалося:

  • Анулювання "Едикту про реституцію" і повернення володінь до рамок Аугсбургского світу.
  • Об'єднання армії імператора і армій німецьких держав в одну армію "Священної Римської імперії".
  • Заборона на утворення коаліцій між князями.
  • Легалізація Кальвінізму.

Цей світ, проте, не міг влаштувати Францію, так як Габсбурги, в результаті, ставали сильнішими.


4.4. Франко-шведський період 1635 - 1648

Вичерпавши всі дипломатичні резерви, Франція вступила у війну сама ( 21 травня 1635 оголошено війну Іспанії). З її втручанням конфлікт остаточно втратив релігійне забарвлення, так як французи були католиками. Франція залучила в конфлікт своїх союзників в Італії - герцогство Савойської, герцогство Мантуанського і Венеціанську республіку. Їй вдалося запобігти нову війну між Швецією і Республікою обох народів (Польщею), які уклали Штумсдорфское перемир'я, що дозволило Швеції перекинути значні підкріплення з-за Вісли до Німеччини. Французи атакували Ломбардію і Іспанські Нідерланди. У відповідь у 1636 іспано-баварська армія під командуванням принца Фердинанда іспанського перейшла річку Сомма і увійшла в Компьень, а імперський генерал Матіас Галас спробував захопити Бургундію.

Влітку 1636 саксонці і інші держави, які підписали Празький мир, повернули свої війська проти шведів. Разом з імперськими силами вони відтіснили шведського командувача Банера на північ, проте були розбиті в битві у Віттштока.

В 1638 в Східній Німеччині іспанські війська під командуванням баварського генерала Готфріда фон Гелейн напали на переважаючі сили шведської армії. Уникнувши розгрому, шведи провели важку зиму в Померанії.

Останній період війни протікав в умовах виснаження обох протиборчих таборів, викликаного колосальним напругою і перевитратою фінансових ресурсів. Переважали маневрені дії і невеликі битви.

В 1642 кардинал Рішельє помер, а через рік помер і король Франції Людовик XIII. Королем став п'ятирічний Людовик XIV. Його регент, кардинал Мазаріні, почав мирні переговори. В 1643 французи остаточно зупинили вторгнення іспанців у битві при Рокруа. В 1645 шведський маршал Леннарт Торстенсон розбив імперців у Битві під Янковий біля Праги, і принц Конде розбив Баварську армію в Битві при Нердлінгені. Останній видатний католицький воєначальник, граф Франц фон Мерсі, загинув у цій битві.

В 1648 шведи (маршал Карл Густав Врангель) і французи ( Тюренн і Конде) розбили імперсько-баварську армію в битві при Цусмаргаузене і при Лансі. Тільки імперські території і власне Австрія залишалися в руках Габсбургів.


5. Інші конфлікти в той же час


6. Вестфальський мир

Ще в 1638 Папа Римський і датський король закликали до припинення війни. Два роки по тому ідею підтримав зібрався вперше після тривалої перерви німецький рейхстаг. 25 грудня 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор, що представляв також Іспанію, а з іншого боку Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати в вестфальских містах Мюнстері і Оснабрюке конгрес для укладення загального миру. У Мюнстері велися переговори між Францією і імператором. В Оснабрюці - між імператором і Швецією.

Запекла боротьба розгорнулася вже навколо питання про те, хто має право брати участь у роботі конгресу. Франції і Швеції вдалося подолати опір імператора і добитися запрошення суб'єктів імперії. У результаті конгрес вийшов найбільш представницьким нарадою в історії Європи: на ньому були присутні делегації 140 суб'єктів імперії і 38 інших учасників. Імператор Фердинанд III був готовий піти на великі територіальні поступки (більші, ніж довелося віддати у результаті), але Франція зажадала таку поступку, про яку він спочатку не думав. Імператор повинен був відмовитися від підтримки Іспанії і навіть не втручатися у справи Бургундії, яка формально була частиною імперії. Національні інтереси взяли гору над династичними. Імператор підписав всі умови фактично сепаратно, без іспанського кузена.

Ув'язнений 24 жовтня 1648 року одночасно в Мюнстері і Оснабрюке мирний договір увійшов в історію під найменуванням Вестфальського. Окремий договір, підписаний дещо раніше, припиняв війну між Іспанією та Сполученими провінціями. Сполучені провінції, а також Швейцарія, визнавалися незалежними державами. Неврегульованою залишилася тільки війна між Іспанією і Францією, яка тривала до 1659.

За умовами миру, Франція отримала Південний Ельзас і лотарінгський єпископства Мец, Туль і Верден, Швеція - острів Рюген, Західну Померанію і герцогство Бремен, плюс контрибуцію в 5 млн талерів. Саксонія - Лузацію, Бранденбург - Східну Померанію, архієпископство Магдебург і єпископство Мінден. Баварія - Верхній Пфальц, баварський герцог став курфюрстом.


7. Наслідки

Жахи війни. Повішені. Жак Калло 1633

Тридцятирічна війна була першою війною, що торкнулася всі верстви населення. У західній історії вона залишилася одним з найважчих європейських конфліктів ряду попередників Світових воєн XX століття. Найбільших втрат було завдано Німеччини, де, за деякими оцінками, загинуло 5 млн осіб [2]. Багато регіонів країни були спустошені і довгий час залишалися безлюдними. Нищівного удару було завдано продуктивним силам Німеччини. Шведи спалили і зруйнували в Німеччині практично всі металургійні та ливарні заводи і рудні копальні, а також третина німецьких міст. Особливо легкою здобиччю для мародерства армій були села. Демографічні втрати війни були заповнені в Німеччині лише через 100 років.

В арміях обох протиборчих сторін виникли епідемії, незмінні супутники воєн. Приплив солдатів з закордону, постійна дислокація військ з одного фронту на інший, а також втеча цивільного населення, поширювали мор все далі від осередків захворювань. Інформація про численні епідеміях збереглася в парафіяльних книгах і податкових звітах. Спочатку ця проблема існувала лише локально, але коли датські і Імперські армії зустрілися в Саксонії і Тюрінгії протягом 1625 та 1626 роках, хвороби збільшилися і прийняли більших масштабів. Місцеві хроніки згадують про так звану "угорської хвороби" і "головною хвороби", які ідентифікувалися як висипний тиф. А після зіткнень Франції та Габсбургів в Італії, північ італійського півострова був охоплений бубонною чумою. Чума стала значущим чинником війни. Під час облоги Нюрнберга армії обох сторін вразила цинга і висипний тиф. В останні десятиліття війни Німеччина була охоплена безперервними спалахами дизентерії та висипного тифу.

Негайним результатом війни стало те, що понад 300 дрібних німецьких держав отримали повний суверенітет при номінальному членстві в Священній Римській імперії. Ця ситуація зберігалася аж до кінця існування першої імперії в 1806.

Війна не привела до автоматичного краху Габсбургів, але змінила розстановку сил в Європі. Гегемонія перейшла до Франції. Занепад Іспанії став очевидним. Крім того, Швеція стала великою державою, значно зміцнивши свої позиції на Балтиці.

Прихильники всіх релігій (католицизму, лютеранства, кальвінізму) здобули в імперії рівні права. Головним підсумком Тридцятилітньої війни стало різке ослаблення впливу релігійних чинників на життя держав Європи. Їх зовнішня політика стала грунтуватися на економічних, династичних і геополітичних інтересах.

З Вестфальського миру прийнято вести відлік сучасної епохи в міжнародних відносинах.


8. Військова тактика і стратегія

Вивчення військовими теоретиками успіхів шведських військ під керівництвом Густава Адольфа дало свої результати. Передові армії Європи стали робити основну ставку на підвищення ефективності вогню. Збільшилася роль польової артилерії. Змінилася структура піхоти - до кінця війни мушкетери стали чисельно переважати над пікінерів.

У ході війни армії часто були змушені відступати через відсутність постачання навіть після перемог. Багато держав за прикладом Густава Адольфа стали створювати організоване постачання військ боєприпасами і провіантом. Стали з'являтися "магазини" (склади військових запасів). Зросла роль транспортних комунікацій.

Магазини і комунікації, також як і безпосередньо війська, стали розглядатися, як об'єкти атаки і оборони. Серією майстерних маневрів можна було перервати комунікації супротивника і примусити його відступити, не втративши при цьому жодного солдата. З'явилося поняття "маневрена війна".

У той же час, Тридцятирічна війна стала піком епохи найманих армій. Обидва табори використовували ландскнехтів, що набиралися з різних соціальних шарів і не оглядаючись на віросповідання. Вони служили за гроші і перетворили військову справу на професію. Саме поняття " мародерство "народилося в епоху війни. Його походження пов'язується з ім'ям одного з двох відомих командирів, що носили прізвище Мерод і брали участь у Тридцятилітній війні: це німець, генерал граф Іоганн Мерод або швед, полковник Вернер фон Мерод.


Примітки

  1. війна з Персією 1603-12 рр.. мала Сумні наслідки для Османської імперії - турки зазнали декілька серйозних поразок і повинні були поступитися Східно-Грузинські землі, Східну Вірменію, Ширван, Карабах, Азербайджан з Тавризе і деякі інші місцевості.
  2. Оцінки щодо демографічних втрат внаслідок війни сильно різняться. Згідно з оцінками радянських істориків (Абрамсон М. Л., Гуревич А. Я., Колесницкий Н. Ф. "Історія середніх віків". - М., 1964.), В Тридцятилітню війну загинуло 2071000 солдатів (тільки одна Німеччина втратила 300 000 солдатів) і більше 6 000 000 мирних жителів, населення Франції за час війни скоротилося більш ніж на 1 000 000 чоловік, Чехії з 2 000 000 до 700 000 жителів, а Німеччині з 17 000 000 до 10 000 000. Більш обережні розрахунки містяться в роботах німецьких дослідників: так, Гюнтер Франц (Franz, G. Der Dreissigjahrige Krieg un das deutsche Volk. - Stuttgart, 1979) і ряд інших істориків (Schmidt, G. Geschichte des Alten Reiches. - Munchen, 1999) оцінюють сукупні людські втрати в 5-6 мільйонів осіб. Існують і більш оптимістичні точки зору, засновані на більш низькій оцінці населення Німеччини перед війною.

10. Битви Тридцятирічної Війни


Література

  • Поршнев Б. Ф. Тридцатилетняя война и вступление в неё Швеции и Московского государства. - М., 1976.
  • Ивонина Л. И., Прокопьев А. Ю. Дипломатия Тридцатилетней войны. - Смоленск., 1996.
  • Абрамсон М. Л., Гуревич А. Я., Колесницкий Н. Ф. История средних веков. - Москва., 1964.
Історія Європи
Доісторична Європа Європа кам'яного століття Європа новокаменного століття Європа бронзового століття Європа залізного віку
Античність Класична Греція Римская республика Еллінізм Римська імперія Пізня Античність Раннє християнство Кризис Римской империи III века Падіння Західної Римської імперії
Середні століття Раннє Середньовіччя Великое переселение народов Візантійська імперія Християнізація Київська Русь Зріле Середньовіччя Священна Римська імперія Хрестові походи Феодалізм Пізніше Середньовіччя Столітня війна Відродження
Новий час Реформація Великі географічні відкриття Бароко Тридцатилетняя война Абсолютизм Османська імперія Португальська імперія Іспанська імперія Старий порядок Річ Посполита Шведська імперія Голландська республіка Британська імперія Імперія Габсбургів Російська імперія
Сучасна історія Епоха Просвітництва Європейське диво Велика французька революція Наполеонівські війни Націоналізм Революції 1848-1849 років Індустріалізація Перша світова війна Жовтнева революція Інтербеллум Друга світова війна Холодна війна Європейська інтеграція
Див також Генетична історія Європи Історія західної цивілізації Історія Середземномор'я Военная история Европы Історія європейського мистецтва Морська історія Європи Історія Європейського союзу


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Війна
Війна в Хорватії
Ламійская війна
Піррова війна
Війна за незалежність
Югославська війна
Беотійской війна
Коринфська війна
Самоський війна
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru