Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Уйгури



План:


Введення

Уйгури ( уйг. ئۇيغۇرلار , Уйғурлар , Uyghurlar ; кит. 维吾尔 , Wiw'ěr) - корінний народ Східного Туркестану, нині Сіньцзян-Уйгурський автономний район КНР. За віросповіданням - мусульмани- суніти. Уйгурський мова належить до тюркської мовної групи алтайської мовної сім'ї.


1. Історія етноніма

Cneast-turkestan.gif Національно-визвольний рух уйгурського народу
Історія Держави Організації Особистості Символіка
  • Актагликі
  • Каратагликі
  • ІРСТ
  • ВУК


Уйгури - один з найдавніших тюркомовних народів. Вперше етнонім "уйгур" починає зустрічатися в джерелах з початку н. е.., спочатку як ім'я тільки одного з тюркомовних телеско племен, за часів третя уйгурського каганату (8-9вв) серед племен входили в конфедерацію 19-ти племен, етнонім "уйгур" став загальним, в цей період поряд з цим етнонімом, також широко отримав роспространеніе екзоетнонім "токкуз огуз" [5]. Після міграції уйгурських племен на територію Східного Туркестану (9в.), самоназва "уйгур" продовжує вживатися групами населення Турфана, Кумула, Купи аж до 16-17ст., Коли остаточно завершився процес ісламізації населення Східного Туркестану [6] [7] [8]. З прийняттям ісламу, населення Східного Туркестану стало іменувати себе просто "мусульманами" або "тюрками", а також на ім'я своєї етнографічної групи (юрту) - кашгарец, Долан, Мачін, таранчі.

З національним-територіальним розмежуванням в Середній Азії, в Ташкенті в 1921 році на з'їзді представників тюркського населення Східного Туркестану, було прийнято рішення відновити етнічне самоназва "уйгур" [9]

Існує кілька версій етимології етноніма "уйгур":

  • Абулгазі (1603-1663) в літописі "Родовідне древо тюрків" вивів етнонім "уйгур" з тюркського кореня: " Огуз-хан дарував їм найменування Уйгур. Уйгур - тюркське слово, значення якого відоме всьому світу, воно означає прихильник (япишгур) ". [10]

Також згідно Рашид ад-Діну, легендарний Огузхан дав ім'я "уйгур" племені яке приєдналося до нього, щоб надати йому допомогу.

На азербайджанською мовою це слово означає "той, хто йде слідом, що приєднався". [11]

  • За версією М. Кашгар, самоназва "уйгур" сходить до часу Олександра Македонського. Він називав вершників протистоять йому в Центральній Азії "худхуранд", "подібні соколу, від яких не може вислизнути при полюванні жоден звір". "Худхуранд" з часом скоротилася до "Худхур", а останнє слово перетворилося в "уйгур".

2. Етнографічні групи

Історично сучасний уйгурська етнос формувався в складних політико-географічних умовах регіону Східного Туркестану, з віддалених територіально один від одного груп населення, часто різного етнічного походження. В даний час в Уйгурському етносі зберігається розподіл на етнографічні групи ( субетнос) - юрти ( уйг. юртлар):

  • кучарци ( уйг. кучарліклар)
  • корлінци ( уйг. корлаліқләр)
  • Мачін ( уйг. мачінләр)
  • полурци ( уйг. полурлуқлар)

3. Антропологія уйгурів

Антропологічно уйгури є населенням представляюшім суміш східної і західної антропометричних ознак. Уйгури, безперечно, є продуктом змішування двох компонентів рас, європеоїдної і монголоїдної. Тим не менш, різні наукові дослідження розходяться в думках щодо розміру кожного компонента. У науковому дослідження Сюй і Джин виявили, що уйгури 60% європеоїдної і 40% східно-азіатських походження. За їхніми оцінками, можлива подія змішана відбулося близько 126 поколінь назад, або 2520 років тому. [12] [13] В іншій науковій роботі Лі і Кід виявили лише близько 30% європеоїдної домішки. [14]


4. Розселення і чисельність

Вследствие целенаправленной государственной политикии ханьской миграции, этноареал уйгуров размыт ханьскими мигрантами, 80 % уйгуров СУАР проживают на юго-западе (в префектурах Кашгар, Хотан, Кызылсу-Киргизский автономный округ и Аксу, также крупные анклавы уйгуров в Кумуле, Турфане, Урумчи, Чугучаке, Или, и в районе Лобнора). [15]

Общая численность приблизительно 10 млн человек. Из них более чем 9 млн проживают в Восточном Туркестане / СУАР, а также в крупных городах восточной части Китая. Небольшой анклав уйгуров численностью около 7 тыс.человек, имеется также в провинции Хунань, на юго-востоке КНР, где они проживают уже несколько столетий [16]

Уйгурская община, за рубежом, общей численностью около 500 тыс., представлена во многих странах, но основная часть проживает в республиках Центральной Азии, численность центральноазиатской общины составляет приблизительно ~ 350 тыс. Из них в Республике Казахстан ~ 250 тыс., в Кыргызской Республике ~ 60 тыс., в Узбекистане ~ 50 тыс. [ источник не указан 267 дней ], в Туркменистане ~ 3 тыс.

Крупная уйгурская диаспора существует в Турецкой Республике численностью около 40 тыс., а также Королевстве Саудовская Аравия ~ 30 тыс. Также уйгурские общины имеются в Пакистане, ОАЕ, Німеччині, Бельгії, Нидерландах, Великобританії, Швеции, Канаді, США, Росії, Японии, Австралії. Уйгурские анклавы можно обнаружить в таких городах мира, как Сідней, Пекин, Шанхай, Мекка, Алматы, Бишкек, Мюнхен. Уйгурским общинам свойственна традиционная самоорганизация в виде малля, во главе которых стоят выборные старшины жигит-беши ( йигит-беши). Обычно общины входят в уйгурские общественные организации, объединяющей организацией которых, в свою очередь, является Всемирный уйгурский конгресс.


5. Історія

Настенные росписи, "Тысяча будд", Безеклик, 9-13вв

Процесс формирования уйгурского этноса был сложным и длительным. Их предки - кочевые племена Восточного Туркестана играли значительную роль в державе Хунну (III в. до н. э. - IV вв. н. э.).

В письменных источниках предки уйгуров упоминаются с III в. н. е.. (в том числе в орхонских надписях VIII в.). В III-IV вв. У. входили в объединение, которое в китайских династийных хрониках носило название гаогюй (букв. "высокие телеги"). В V в. в китайских источниках появляется новое название этого союза - теле (тегрег "тележники"). Значительная группа племен теле мигрировала на запад, в степи Казахстана и Юго-Восточной Европы. Оставшиеся в центральноазиатских степях были подчинены тюрками и вошли в состав их государства. Основные земли теле были тогда в Джунгарии и Семиречье. Но в 605 г., после предательского избиения западнотюркским Чурын-каганом нескольких сот вождей теле, предводитель У. увел племена в Хангайские горы, где они создали обособленную группу, названную китайскими историографами "девятью племенами" (токуз-огузами). С 630 г., после падения первого Тюркского каганата, токуз-огузы выступают как значительная политическая сила, лидерство внутри которой утвердилось за десятью племенами уйгуров во главе с родом Яглакар. В V-VIII вв. уйгуры входили в состав каганата жужаней и затем Тюркского каганата. Процес этнической консолидации уйгуров завершился в VIII в. после распада Тюркского каганата и образования Уйгурского раннефеодального государства (Уйгурский каганат) на р. Орхон. Во главе каганата стояли каганы из уйгурского рода яглакар (кит. Yao-luo-ko;745-795). Именно в этот момент официальной религией было признано манихейство. В 795 к власти пришло племя эдизов(795-840), которое также приняло название яглакар.

Гумилев считает этот эпизод приходом к власти манихейской теократии: в 795 г. на престол был возведён приёмный сын одного из вельмож Кутлуг, на условиях ограничения власти. "Вельможи, чиновники и прочие доложили: Ты, небесный царь, сиди спустя рукава на драгоценном престоле, а помощника должен получить обладающего способностями управления мерой с море и гору: законы и повеления должны быть даны: должно надеяться на небесную милость и благосклонность. Иными словами, у хана были отняты исполнительская и судебная власть, а политика взята под контроль небесной милости", то есть манихеев. Союз племен превратился в теократию. [17]

Уйгурский идыкут, государство Кочо, 9-13 вв.

В 840 году власть в каганате на 7 лет вернулась к племени Яглакар. В 840-е годы вследствие сложных внутри политических и экономических причин, а также внешнего нашествия древних кыргызов государство уйгуров распалось.

Уйгурский манихейский жрец, фреска из Кочо, 9-13 вв. Из собрания музея индийского искусства, Берлин.

Часть уйгуров переселилась в Восточный Туркестан и западную часть Ганьсу, где были созданы три независимых государства - с центрами в Ганьсу около современного города Чжанъе, в Турфанском оазисе и Кашгаре.

Караханидское государство в Кашгаре и Уйгурское государство турфанских идыкутов Кочо в Турфане просуществовали более 400 лет.

Здесь уйгуры постепенно ассимилировали местное, преимущественно ирано - и тохароязычное население, передав ему свой язык и культуру и, в свою очередь, переняв традиции оазисного земледелия и некоторые виды ремёсел. В этот период среди уйгуров Турфана, Комула, религией которых был манихейство и шаманизм, распространились буддизм, затем и христианство (несторианство) [18]. В этот же исторический период, начиная с X века, среди уйгуров Кашгара, Яркенда, Хотана распространяется ислам, к XVI в. вытеснивший другие религии на всей территории Восточного Туркестана.

С принятием ислама арабской графикой было вытеснено староуйгурское письмо.

К этому времени относится формирование современного уйгурского этноса с новоуйгурским языком. Последним крупным этническим компонентом вошедшим в состав современного уйгурского этноса стали могулы (тюркизированные монголы) Манглай-Субе, осевшие в Восточном Туркестане в 14-15вв, состоявшие из таких племен как барлас, дуглат, нюгейт, арлат, чурас и другие. [19] Политико-административная разобщённость в период 15-16 вв. а также ряд других причин привели к тому, что этноним "уйгур" стал мало употребляться, и был вскоре вытеснен религиозным самосознанием. Уйгуры именовали себя прежде всего " мусульманами ", а также по региону происхождения - кашкарлык (кашгарец), хотанлык (хотанец) и др. или по роду занятия - таранчи (земледелец).В XVII-XVIII вв. в Восточном Туркестане существовало государство уйгуров, которое в 1760 г. было захвачено маньчжурскими правителями Китая. Национальное угнетение и жестокая эксплуатация вызывали многочисленные восстания уйгуров против маньчжуро - цинских, а позднее гоминьдановских поработителей. В 1921 году на съезде представителей уйгуров в Ташкенте древнее самоназвание "уйгур" было восстановлено как общенациональное.

С уничтожением последней уйгурской государственности, в 1949 году, и с образованием в 1955 г. Синьцзян-Уйгурского автономного района, властями КНР проводится целенаправленная политика по ассимиляции уйгуров, прежде всего путем массового переселения в СУАР этнических ханьцев и искусственным ограничением рождаемости коренного уйгурского населения. В целом, достижения в области просвещения и здравоохранения, развития культуры, осложнены демографической, этнической и религиозной политикой китайского правительства. Большой проблемой является нарастание в среде уйгуров исламского экстремизма и жестокость репрессий со стороны государства.


6. Государства средневековья и нового времени, национально-освободительное движение

Турфанские послы в Пекине (1656 г)

На протяжении двух тысячелетий предками уйгуров были созданы около десятка государств и полугосударственных образований сыгравших огромную роль в истории Азии. Некоторые государства простирались от Тихого океана до Средней Азии, другие были небольшими городами-государствами, одни существовали сотни лет, другие не продерживались и года.

Последние уйгурские государства просуществовали недолго (Илийский султанат, Йеттишар, ТИРВТ, ВТР), но оставили сильные традиции в стремлении к приобретению своей государственности в мировоззрении уйгурского народа.

  1. Уйгурский каганат - VIII-IX вв.
  2. Уйгурское государство турфанских идыкутов Кочо - IX-XIV вв.
  3. Государство Караханидов - IX-XIII вв.
  4. Ганьсуйское государство - IX-XI вв.
  5. Яркендское Саидийское ханство - XV-XVII вв.
  6. Теократическое государство ходжей - XVII-XVIII вв.
  7. Уйгурское государство Йаттишяр - 1864-1878 гг.
  8. Илийский султанат - 1864-1871 гг.
  9. Исламская республика Восточный Туркестан - 1933-1934 гг.
  10. Восточный Туркестан (ВТР) - 1944-1949 гг.
Uyghur Khaganate.png
Караханидское государство.png
Могулия.png
Ilii sultanati Илийский султанат.gif
Уйгурский каганат Караханидское государство Яркендское ханство Илийский султанат

7. Язык и письменность

Фрагмент твору, на Уйгурському мовою уйгурським листом "Хуастуаніфт" - "Покаянна молитва", була датована радянським ученим С. Є. Маловим близько 5-6 ст. н. е..

Сучасний уйгурська мова (новоуйгурскій) є прямим наступником уйгурської-Караханидского мови. Входить до карлукской групу тюркських мов. Ділиться на три діалекти (центральний, хотанский, лобнорскій) і безліч говірок.

Протягом історії уйгури і їх предки змінили кілька писемностей. Приблизно в 6 столітті предки уйгурів створюють древнеуйгурское лист на основі согдийского. Уйгурська лист отримав широке розповсюдження серед східних народів (тюрки, монголи, маньчжури) і було одним з офіційних письмен Монгольської імперії і держави Тимуридів. Цей вид письма використовувався деякими групами уйгурів ( кумульци, турфанци) аж до 16в.

Починаючи з 10в. з прийняттям частиною корінного населення Східного Туркестану ( кашгарци, атушци, хотанци) ісламу, серед уйгурів набуває поширення арабське письмо, яке поступово до 16в. витісняє остаточно староуйгурское лист і до теперішнього часу використовується уйгурами в Східному Туркестані. Уйгури Центральної Азії використовують лист на основі кирилиці, введену в радянський час.

В даний час все більшу популярність в інтернеті і західних виданнях, набувають два різновиди латинського алфавіту, один розроблений в дидактичних цілях у Сіньцзянських університеті (остаточно прийнятий в листопаді 2000 року), другий - різні модифікації на основі турецького латинського алфавіту.


8. Культура, традиції, віра

8.1. Віра

Абсолютна більшість віруючих уйгурів - мусульмани- суніти ханафітського мазхаба, останнім часом широко поширюється салафізм [джерело не вказано 267 днів]. Прийняття ісламу предками уйгурів відноситься до періоду правління Караханидского правителя Сутук Абдукерім Бограхана (X століття).


8.2. Культура

Традиційні заняття уйгурів - торгівля, землеробство, різні види ремесел, отгонное тваринництво, у деяких груп пасовищне тваринництво (кумульци, мачінци та ін.) Для лобнорскіх уйгурів, було характерне заняття рибальством і полюванням.

Уйгури створили багату і своєрідну культуру (монументальна культова архітектура, музичні та літературні твори, образотворче мистецтво особливо в мініатюрного живопису), що зробила вплив на культуру багатьох народів Сходу.

Мініатюрний живопис. З розширенням монгольської імперії, уйгурська школа мініатюрного живопису почала поширюватися по Сходу. Однією з таких напрямків є [тебрізской школа мініатюри] (південний Азербайджан) сучасний Іран. http://varvar.ru/arhiv/slovo/miraj.html

Example.jpg

8.2.1. Уйгурська архітектура

Turpan-bezeklik-cuevas-d01.jpg
Sutuq Bughraxan Qebrisi.JPG
Yarkand-tumbas-reyes-d06.jpg
Печера Мин Уй (рос. "Тисяча будинків"), архітектура доісламського періоду, 8-10вв., Безеклік, Турфан, Східний Туркестан ( СУАР) Мавзолей султана засновника Караханидского держави Сутук Абдукерім Бограхана (X ст.), м. Атуш, Східний Туркестан ( СУАР) Мавзолей правителів Яркендского ханства, 16-18ст., Яркенд, Східний Туркестан ( СУАР)

Уйгурська архітектуру можна умовно розділити на два історичних періоду - архітектура доисламская і ісламська.


8.3. Традиції

8.3.1. Чоловічі союзи

Серед уйгурів, до теперішнього часу широко поширені чоловічі союзи, "оттуз Гамузом". "Оттуз оғул" в перекладі з уйгурського мови - "тридцять хлопців" або "тридцять джигітів", [20] зазвичай в союз вступають чоловіки певної вікової групи, які очолюються обираються лідерами. У функції "оттуз Гамузом" входять взаємодопомога та підтримка членів союзу будь-яким способом.

"Мешреп" - загальні збори членів спілки "оттуз Гамузом", ритуал проведення "мешрепа" розробляється до дрібниць, аж до того, в який момент учасники яку позу повинні приймати. Серед судових вироків мають місце, наприклад, обливання водою поставленого до стіни провинився - імітація побиття камінням або стрілами, прив'язування провинився в арик до дерева на березі, посилка ночувати на кладовищі, імітація крику тварин і птахів (півня, осла, барана) і т. д. Практикувався сувора система штрафів: стягували баранів (вносили відповідне число яблук), верблюдів (гранат), коней (груша), корів (слива). В даний час зазвичай штрафи стягуються з винних у грошових сумах.

В даний час китайським урядом офіційно заборонені "мешрепи", після подій 1997 року, в Кульджі. Але незважаючи на заборони уйгури від своїх традицій не відмовляються.

У уйгурів Східного Туркестану, збереглася традиція повсякденного носіння холодної зброї, національні уйгурські ножі, " пчак "." Пчак ", протягом століть були чоловічим символом і традиційним холодною зброєю уйгурів. З дитячих років, хлопчикам у колиску, під подушку кладуть" пчак ". Ремеслом виготовлення ножів, займаються сім'ї зброярів" пчакчі ", протягом багатьох поколінь. Найбільш відомий район виготовлення ножів, древній уйгурська місто Янгігісар, де майже все населення з найдавніших часів, займається цим ремеслом.

Знамениті уйгурські ножі з набірними рукоятками і логотипом майстра, вигравіруваним арабською в'яззю на воронованою лезі, лежать всюди. І шмигають в темряві фігури з традиційними ножами на поясах. [21]


8.3.2. Сімейні традиції

У уйгурських сім'ях існує традиція, за якою молодший або єдиний син залишається в домі батьків, старші ж, обзавелися сім'єю, відокремлюються від батьків.

Шлюби полягають виключно між одновірцями, суворо засуджується видача дівчата заміж за іновірця. За традицією вирішальним фактором при виборі нареченого (нареченої) є воля батьків. Акт одруження повинен бути підтверджений духовною особою - Ахунов, імамом. Згідно зі звичаями, після прочитання імамом сури з Корану, молодята з'їдають корж, розмочену у воді, куди додається сіль. [22]


8.3.3. Фотогалерея


9. Примітки

  1. Агентство Республіки Казахстан зі статистики: Чисельність населення Республіки Казахстан за підсумками перепису населення 2009 - www.stat.kz/news/Pages/pr_04_02_10.aspx ... Чисельність населення Республіки Казахстан за підсумками перепису населення 2009 року на момент рахунку на 12 годину ночі з 24 на 25 лютого 2009 р. склала 16004,8 тис. чоловік. Частка уйгурів в загальній чисельності населення країни склала - 1,4%. Чисельність казахів збільшилася в порівнянні з попереднім переписом на 26,1% і склала 10098,6 тис. чоловік. Збільшилася чисельність узбеків на 23,3%, склавши 457,2 тис. осіб, уйгур - на 6%, склавши 223,1 тис. осіб. Знизилася чисельність росіян на 15,3%, склавши 3797,0 тис. осіб; німців - на 49,6%, склавши 178,2 тис. осіб; українців - на 39,1%, склавши 333,2 тис. осіб; татар - на 18,4%, склавши 203,3 тис. осіб; інших етносів - на 5,8%, склавши 714,2 тис. осіб.
  2. Національний статистичний комітет Киргизької Республіки: Перепис населення і житлового фонду Киргизької Республіки 2009 року в цифрах і фактах - Архів Публікацій - КНИГА II (частина I в таблицях): 3.1. Чисельність постійного населення за національностями - 212.42.101.100:8088 / nacstat/sites/default/files/3.1.pdf
  3. Етнічний атлас Узбекистану - www.library.cjes.ru/online/?a=con&b_id=416&c_id=4481
  4. Перепис населення Росії 2002 - www.perepis2002.ru/ct/doc/TOM_04_01.xls
  5. Тихонов Д. І. Господарство і суспільний лад Уйгурського держави 10-14 ст. М-Л., 1966. с.29.
  6. Г. С. Садвакасов Китайські документи і матеріали з історії Східного Туркестану, Середньої Азії та Казахстану XIV-XIX ст.
  7. Мухаммад Хайдар Тарихи Рашиді http://www.vostlit.info/Texts/rus14/Tarich_Rashidi_II/frametext.htm - www.vostlit.info/Texts/rus14/Tarich_Rashidi_II/frametext.htm
  8. "МІН ШИ Сань Сіюй І" http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/China/XVII/1680-1700/Kit_ist_Sr_az/1-20/prim3.htm - www.vostlit.info / Texts / Dokumenty / China / XVII/1680-1700/Kit_ist_Sr_az/1-20/prim3.htm
  9. Кайдаров, А. Т., "Розвиток сучасного уйгурського літературної мови (Т.1 Уйгурські діалекти і діалектна основа літературної мови)", Алма-Ата, "Наука", 1969, стор 322
  10. В. В. Радлов. До питання про уйгурів. Записки Імператорської академії наук. Додаток 2 до Т. 72. СПб, 1893. С. 3 - books.google.com / books? id = 5eYAAAAAYAAJ & pg = RA2-PA3
  11. ФАЗЛЛАЛЛАХ Рашид ад-Дін. ОГУЗ-наме [1] - www.vostlit.info/Texts/rus2/Rasiddaddin/frametext1.htm
  12. Uyghurs are hybrids | Gene Expression | Discover Magazine - blogs.discovermagazine.com/gnxp/2008/03/uyghurs-are-hybrids /. Blogs.discovermagazine.com.
  13. AJHG - Analysis of Genomic Admixture in Uyghur and Its Implication in Mapping Strategy - www.cell.com/AJHG/abstract/S0002-9297 (08) 00166-3. Cell.com.
  14. "{{{Title }}}".
  15. Dillon, Michael (2004). Xinjiang: China's Muslim far northwest. Routledge. ISBN 978-0-415-32051-1. p.24
  16. Ethnic Uygurs in Hunan Live in Harmony with Han Chinese - english.people.com.cn/english/200012/28/eng20001228_59085.html
  17. Л. Гумільов. Тисячоліття навколо Каспію. гл.6
  18. Селезньов, Н., Уйгури-християни і їх релігійно-історична доля / / Чарівна Гора: Традиція, релігія, культура, вип. XI. М.: ВГ, 2005, С. 72-76.
  19. В.П. Юдін Про родоплемінному складі могул Могулістана і могул http://www.kyrgyz.ru/?page=37 - www.kyrgyz.ru/?page=37
  20. Чвирь Л.А., Обряди та вірування уйгурів в XIX-XX ст.: Нариси народного ісламу в Туркестані; - М .: Східна література, 2006. - С. 124. - ISBN 5-02-018493-4.
  21. Роман Вантажу "Про зникаючої натурі Кашгара", Афіша-Світ. № 034, 1 лютого 2007
  22. "Синьцзян: Етнографічний нарис", Сюе Цзунчжен, 2001 р.

10.1.2. Теорії, версії

10.2.3. Інші статті


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Жовті уйгури
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru