Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Українська автокефальна православна церква



План:


Введення

Українська автокефальна православна церква (скорочено УАПЦ, укр. Українська автокефальна православна церква ) - Канонічно невизнана православна церква Україна та української діаспори Північної Америки та Західної Європи. У середовищі прихильників канонічного православ'я російській традиції прихильників УАПЦ в XX столітті зазвичай принизливо іменували "самосвятами". На Україну парафіяни УАПЦ проживають в основному в Київській, Харківській, Полтавської, Одеській, Черкаській, Львівській, Вінницькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях. Предстоятель УАПЦ з 14 вересня 2000 - Мефодій (Кудряков) з титулом Митрополит Київський і всієї України.


1. УАПЦ 1920-1934

УАПЦ зародилася після Лютневої революції 1917 в результаті руху за відділення Української православної церкви від державної влади і одночасно від Православної російської церкви.

В 1919 автокефалію Української православної церкви проголосила Директорія Української Народної Республіки на чолі з Симоном Петлюрою. 5 травня 1920 група священиків РПЦ та активістів українського націоналістичного руху проголосили на Україну автокефальну (самостійну) українську православну церкву. Жоден діючий єпископ не брав участі в цьому оголошенні, тоді як ні свячення священиків, ні хіротонія єпископів без діючих єпископів неможливі. Пошуки православного єпископа, який би погодився увійти до складу УАПЦ, тривали до 30 жовтня 1921, проте успіхів не принесли.

В жовтні 1921 прихильники автокефалії скликали в Києві "Всеукраїнський собор духовенства і мирян", в якому ніхто з архієреїв Православної Російської Церкви не прийняв участі. На своєму соборі вирішено було самостійно, без участі єпископів, зробити хіротонію, що і було незабаром виконано.

Цей псевдособор проголосив утворення "Української автономної Православної Церкви". Керівник сепаратистів, на той час відлучений протоієрей, Василь Липківський був обраний учасниками "собору" у єпископа нової "церкви". "Архієрейське" поставлення Василя Липківського було скоєно всупереч всім канонічним правилам (Ап. пр. 1; Антіох. Соб. Пр. 19; 1 Всел. Соб. Пр. 6 та ін.) Сама "хіротонія" була виконана відлученими пресвітерами і мирянами з покладанням на Липківського мощей (руки) священномученика Макарія, митрополита Київського. Сей блюзнірський акт був повторений при подальшій "хіротонії" у "єпископа" також відлученого протоієрея Нестора Шараєвського. Характер цих "хіротоній" дав підставу до поширення в віруючу народі найменування нових розкольників "самосвятами". [1]

Підтримуване ГПУ Обновленського рух в Російській Церкві на Соборі в 1923 визнало автокефалію Церкви в УРСР. В 1930, зважаючи нових політичних реалій, УАПЦ прийняла рішення про саморозпуск. Духовенство УАПЦ було майже повністю знищено, і лише єпископ Іоанн (Теодорович) продовжував служіння в Канаді та США, де церква встигла створити свою єпархію.


2. Відновлення УАПЦ в 1942

У 1942 році сан священиків, висвячених в 1920-і роки, був підтверджений ієрархами УАПЦ (хіротонія яких сходить до Польської православної церкви), відновленої на окупованій німецькими військами території Україні. Однак повторні хіротонії не проводилися.

Під час захоплення території Україні вермахтом Третього рейху, в серпні 1941, митрополит Київський Микола (Ярушевич) втік до Москви. Головою структур в юрисдикції Московського Патріархату на території Рейхскомісаріату України був обраний архієпископ Волинський (до 1940 ієрарх Польської Православної Церкви) Алексій (Громадський), який заснував автономне церковне управління (Українську Автономну Православну Церкву), отримав титул екзарха Україна і іменувався митрополитом (єпископ Московського Патріархату Веніамін (Новицький) писав у своїх спогадах, що за Алексієм (Громадським) єпископами в його юрисдикції було визнано право носіння титулу Митрополита [2]).

Разом з тим, митрополитом Варшавським Діонісієм (Валединський) 24 грудня 1941 єпископ Полікарп (Сікорський) був призначений "Тимчасовим адміністратором Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях України". 8 - 10 лютого 1942, з благословення митрополита Діонісія (Валединського), в Пінську відбувся "Собор автокефальних українських єпископів" у складі Полікарпа (Сікорського) і Олександра (Іноземцева), які висвятили ще трьох архієреїв.

4 травня 1942 влади Рейхскомісаріату визнали УАПЦ, але згодом позбавили її своєї підтримки у зв'язку з усе більш тісним співробітництвом між УАПЦ та українськими націоналістичними організаціями.


3. Післявоєнний період

Після відновлення на Україну радянської влади в 1944, УАПЦ була заборонена, багато її ієрархи арештовані і засуджені. Парафії УАПЦ були передані під юрисдикцію Московського Патріархату, так само як і приходи Української грекокатолицької церкви (УГКЦ). Більшість єпископів і багато священиків емігрували до Західної Європи, США, Канаду, Південну Америку, Австралію.

Прихожанами УАПЦ після війни були виключно українські емігранти, в основному вихідці із Західної України. У США і Канаді збереглася численна єпархія, яку очолював єпископ Іоанн Теодорович, спрямований на Захід ще Василем Липківським в 1923 році. З 1947 канадську єпархію взяв у свої руки митрополит Мстислав (Скрипник) (1898-1993), племінник Симона Петлюри, один з ієрархів УАПЦ, відтвореної під час окупації.


4. Відновлення легальної діяльності

В 1989 УАПЦ відновила легальну діяльність в УРСР. В УАПЦ перейшов пішов на спокій єпископ Російської православної церкви Іоанн (Боднарчук). Священики та миряни визнали своїм предстоятелем Митрополита Мстислава (Скрипника). В 1989 у львівському Петропавлівському соборі було офіційно проголошено відновлення УАПЦ. На Помісному Соборі УАПЦ 1990 в Києві було прийнято новий Статут УАПЦ, а Митрополит Мстислав був проголошений Патріархом Київським і всієї України. Однак українська влада відмовилися повернути УАПЦ її храми і майно.

УАПЦ отримала офіційну державну реєстрацію в 1995, а в її користування було передано Андріївський собор у Києві.


5. Сучасний стан

За даними УАПЦ, на 2001 вона мала 11 єпархій, 561 прихід і 404 священнослужителя. Більше 80% прихожан припадали на три області Західній Україні ( Львівську, Івано-Франківську та Тернопільську). За даними УАПЦ 2005 року, число її релігійних організацій зросла вже майже до 1200 - але в той же час церква мала лише близько 700 священиків. Менша кількість священиків ніж парафій пояснюється тим, що, найчастіше, один священик обслуговує більш ніж один населений пункт (відповідно, і прихід).


6. Спроби нормалізації канонічного статусу

Канонічний статус і взаємовідносини УАПЦ з іншими православними церквами залишаються неврегульованими. Діалог ведеться в двох напрямках - з Константинопольським Патріархатом за посередництва підлеглої останньому Української Православної Церкви в США і Української Православної Церкви в Канаді та інших українських єпископів еміграції; з Українською Православною Церквою (Московського Патріархату). У 2009 році УАПЦ висловила прагнення увійти до складу Вселенського Патріархату на правах автономії [3]. Але діалог з Константинополем ускладнюється через жорстку позицію в цьому питанні Московського Патріархату. Діалог з УПЦ (КП) більш плідний - в 2006 році була створена загальна богословська комісія з об'єднання. Результатом її роботи поки є лише ряд публікацій у ЗМІ (о. Петра Зуєва, арх. Іоанна), що, втім, свідчить про спільність богословського розуміння у вченні про Церкву і готовності сторін йти на певні поступки.

В кінці серпня 2009 було оголошено, що УАПЦ заявила про намір увійти до складу Вселенського Патріархату на правах автономії [4]. На початку жовтня того ж року в Києві відбулася зустріч митрополита Мефодія (Кудрякова) з делегацією Константинопольського Патріархату, в ході якої сторони обговорювали можливе прийняття УАПЦ в юрисдикцію Вселенського престолу [5]. 16 липня 2010 в Києві відбувся Архієрейський Собор УАПЦ, який затвердив обов'язкове поминання за всіма богослужіннями імені Константинопольського Патріарха [6].


Література


Примітки

  1. (Указ. в списку літератури соч. № 1, стор 169)
  2. Архієпископ Веніамін (Новицький). Трагічні сторінки історії Церкви на окупованій території. / / ЖМП. 1975, № 7, стор 13.
  3. УАПЦ проситися до Константинопольського патріархату | Українська правда - www.pravda.com.ua/news/2009/8/28/100598.htm
  4. УАПЦ хоче увійти до складу Вселенського Патріархату на правах автономії - www.rian.ru/religion/20090831/183095635.html РИА "Новости" 31 серпня 2009.
  5. Грецький вогонь - religion.ng.ru/facts/2009-10-07/2_greece_fire.html? mthree = 3 " НГ Релігії "7 жовтня 2009.
  6. Перерукоповложів свого "єпископа", УАПЦ зробила черговий крок до зближення з Константинопольським Патріархатом - www.anti-raskol.ru/pages/1370

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Українська автокефальна православна церква канонічна
Українська автокефальна православна церква (оновлена)
Білоруська автокефальна православна церква
Українська православна церква в США
Українська православна церква в Канаді
Українська реформаторська православна церква
Київська єпархія (Українська православна церква)
Українська православна церква Київського патріархату
Українська православна церква (Московського патріархату)
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru