Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Умовний спосіб



План:


Введення

Умовний спосіб (кон'юнктів, суб'юнктів, лат. modus conjunctivus або subjunctivus) - ряд особливих форм дієслівного способу більшості індоєвропейських мов [1], що виражають через суб'єктивне ставлення можливе, можливе, бажане або описується дію.


1. Значення

Умовний спосіб, що існує в індоєвропейських мовах, сходить до загальноіндоєвропейської епохи і було властиво вже індоєвропейської прамови. Не все, втім, форми, відомі під ім'ям умовного способу, сходять до древніх споконвічним індоєвропейським формам умовного способу; багато з них є різного роду новоутвореннями, тільки мають функції умовного способу [1].

За своїм значенням умовний спосіб близько до нахилах бажаного, наказовому і до дійсного майбутнього часу. Від бажаного воно відрізняється тим, що позначає волю, нерідко вимога мовця, тоді як бажане висловлює тільки його бажання. Від наказового способу умовний відрізняється тим, що виражає намір, здійснення якого є залежним від відомих певних обставин, а від дійсного способу майбутнього часу - тим, що означає головним чином намір, волю мовця, тоді як дійсного способу майбутнього часу висловлює переважно передбачення дії. Проте іноді умовний спосіб має значення дійсного способу майбутнього часу. Відповідно до цього, розрізняють два типи умовного способу: умовний спосіб волі або бажання (Conjunctivus volitivus) і умовний спосіб передбачення (Conjunctivus prospectivus). Перший, по-видимому, як і наказовий спосіб, вживався первинно тільки в позитивних реченнях. За допомогою умовного способу також запитують про щось, що має статися [2]. Зразок умовного способу хотіння, волі: лат. Hoc quod coepi primum enarrem ( Теренцій : "спочатку я хочу розповісти, що я зробив"); зразок проспективного умовного способу (із значенням майбутнього часу): санскр. uv sosh uch c са n - "ранкова зоря з'явилася і з'явиться і тепер" (RV I, 48, 3); грец. καί ποτέ τις εϊπησι - "і якщо коли-небудь хто-небудь скаже" і т. д. [1]


2. Морфологічні ознаки

2.1. В індоєвропейських мовах

З формального боку, утворення стародавнього індоєвропейського умовного способу не представляє яких-небудь спеціально йому одному властивих формальних ознак. Так звані тематичні або сполучні голосні е, про властиві і дійсне, і умовному способі; наприклад-е-в умовному способі індоєвроп. * Es-e-ti, санскр. As-a-ti, лат. Er-it, др.-греч. αλ-ε-ται (Дійсного αλτο - "стрибнув") тотожне з таким же-е-в індоєвропейському дійсного способу * ag-e-ti, санскр. aj-a-ti , лат. ag-it . Точно так само вельми ймовірно тожество гласного--в латинській умовному способі fer--s з тим , яке є в дійсного способу після слабкої форми кореня (СР лат. Умовний спосіб fu--mus і ind. Imperf. На -b -mus з * fu--mos), a також і у основ жіночого роду на- в кінці теми. Точно так же--в латинських (і италийских) формах умовного способу тотожне з--дійсного способу дієслів на зразок flre, 1 л. мн. flmus, valre, 2 л. од. vals і т. д. [1]

Деякі форми умовного способу, що мали значення майбутнього часу, дали початок формам, що приймаються в описових граматиках окремих мов за майбутнє. Так, латинські форми майбутнього часу, на зразок ero, vider, по суті, походять від стародавніх форм умовного способу. Деякі окремі індоєвропейські мови зовсім або майже зовсім втратили умовний спосіб. До перших належить вірменську мову, до других німецькі та балтійсько-слов'янські мови, в яких від нього залишилися тільки незначні уламки. В слов'янському залишком умовного способу може бути форма 1 особи однини теперішнього часу у тематичних дієслів: бєрѫ, вєзѫ від індоевр. * bher--m, * vegh--m. Бругман ("Grundiss der vergl. Grammatik", т. II, 929) висловлює припущення, що подібні форми були первинними формами умовного способу зі значенням майбутнього часу, які витіснили давні форми 1 особи однини дійсного способу на- (індоевр. * bher, лат. fer, грец. φέρω) спочатку у дієслів доконаного виду. Крім того, під ім'ям умовного способу в окремих індоєвропейських мовах відомий ряд новоутворень, що володіють значенням умовного способу. До них належать умовний спосіб минулого недосконалого, досконалого і давно пройшов у латинській, так зване умовне нахил в слов'янських мовах, до якого зводяться форми і так званого умовного способу і в російською мовою [1].


2.1.1. У російській мові

У дієслів в умовному способі немає морфологічних показників часу і особи. Час вказується лексичними засобами (вчора, зараз, на наступному тижні, і т. д.) або ситуацією. Особа вказується за допомогою особових займенників.

Умовний спосіб утворюється за допомогою поєднання дієслова в минулому часі з незмінною часткою б або в поєднанні частинки б з невизначеною формою дієслова ( інфінітив). В складних пропозиціях частка б може бути частиною союзу щоб [3].


3. У культурі

Існує фразеологізм: "Історія не терпить умовного способу". Мається на увазі те, що при оцінці історичних процесів некоректно вживати фрази на кшталт: "Якби А. Македонський не дійшов би до Індії, то він би ...", так як історія пішла так, як вона пішла, а все інше - безпідставні спекуляції. Слід диференціювати з " альтернативної історією "як жанром фантастики.

Примітки

  1. 1 2 3 4 5 Умовний спосіб / / Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона : В 86 томах (82 т. і 4 доп.) - СПб. , 1890-1907.
  2. Дельбрюк. Vergleichende Syntax der indoger manischen Sprachen, т. II, Страсбург, 1897, 122
  3. Распопов І. П., Ломов А. М. Морфологія і синтаксис / / Основи російської граматики - Воронеж: Изд-во Воронезького Університету, 1984. - Т. 3. - С. 115-116. - 351 с.

Література

  • Moulton, "The Suffix of the Subjunctive", в "American Journal of Philology" (т. X);
  • Bartholomae, "Indisch ai in den Medialausg ngen des Coiyunctivs" ("Kuhn's Zeitschr. Fr vergl. Sprachforschung", т. XXVII);
  • J. Paech, "De vetere coniunctivi Graeci formatione" (Бреславль, 1861);
  • H. Stier, "Bildung des Conjunctivs bei Homer" ("Curtius'Studien etc.", Т. II);
  • Thurneysen, "Der italokeltische Conjunctiv mit a" ("Bezzenberger's Beitrge fr die Kunde der indogerm. Sprachen", т. VIII);
  • Bral, "Un mot sur les subjonctifs latins en am" ("Mmoires de la Socit de Linguistique", т. VI);
  • L. Job, "Le subjonctif latin en-am" (там же);
  • V. Henry, "Esquisses morphologiques. III: Le subjonctif latin" (Дуе, 1885);
  • G. Curtius, "Der latein. Conjunctiv des Imperfects" (його ж "Studien" etc., Т. VIII). Синтаксичні відносини розглядають:
  • Delbruck, "Ueber den Gehrauch des Konjunktivs und Optativs im Sanskrit und Griechischen" ("Syntaktische F o rschungen", I, Галле, 1871);
  • WG Hale, "The anticipatory Subjunctive in Greek and Latin" ("Studies in classical Philology", Чикаго, 1894, т. I);
  • Burckhardt, "Der Gehrauch des Konjunktivs bei Ulfilas" (Grimma, 1872) і т. д.

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Умовний екстремум
Наказовий спосіб
Спосіб виробництва
Спосіб життя
Азіатський спосіб виробництва
Плавання (спосіб пересування)
Голозойним спосіб харчування
Спосіб виробництва матеріальних благ
Презентація (спосіб подання інформації)
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru