Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Філософія



План:


Введення

Філософія

Філософія ( φιλία - Любов, прагнення, жага + σοφία - Мудрість → др.-греч. φιλοσοφία (Дослівно: любов до мудрості)) - дисципліна, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності (буття) і пізнання, буття людини, відносини людини і світу [1] [2] [3]. Філософія зазвичай описується як одна з форм світогляду [4], одна з форм людської діяльності, особливий спосіб пізнання [2], теорія [5] або наука [6].


1. Сутність філософії

Професійні філософи нерідко висловлюють думку про неіснування загальноприйнятого визначення філософії, так само як і загальноприйнятого уявлення про її предмет, оскільки саме визнання тієї чи іншої теорії або методології є філософською процедурою і здійснюється на основі тієї чи іншої системи філософських уявлень [7]. В історії існувало безліч різних типів філософії, що відрізняються як своїм предметом, так і методами.

Традиційно філософія визначається як дослідження першопричин і почав усього сущого - універсальних принципів, в рамках яких існує і змінюється як буття, так і мислення, як осягаються Космос, так і гризе його дух [8]. Мислене в традиційній філософії виступає як буття - предмета однією з основних філософських категорій (пор. теза Парменіда : "Одне і те ж є думка і те, про що думка існує. Бо ж без буття, в якому її вираз, Думки тобі не знайти . І немає і не буде іншого, Над буття, нічого ... " [9]). До буття відносяться не тільки реально відбуваються процеси, а й умосяжні можливості. Оскільки мислиме неозора у своїх деталях, філософи, в основному, концентрують свою увагу на першопричини, гранично загальних поняттях, категоріях. У різні епохи і для різних філософських напрямів ці категорії свої (тому Гегель визначав філософію як сучасну їй епоху, осягнути в мисленні" [10]).

Фрагмент картини Рафаеля " Афінська школа ". Філософи Платон і Аристотель. Приклад різниці філософських інтересів: Платон тримає в руках натурфілософський діалог " Тімей ", Аристотель -" Етику "

Філософія включає в себе такі різні дисципліни, інші, в яких задаються такі питання, як, наприклад, "Чи існує Бог?", "Чи можливе об'єктивне пізнання?", "Що робить той чи інший вчинок правильним чи неправильним?" Фундаментальним методом філософії є ​​побудова умовиводів, які оцінюють ті чи інші аргументи, що стосуються подібних питань. Тим часом, точних меж і єдиної методології філософії не існує. Суперечки йдуть і з приводу того, що вважати філософією, і саме визначення філософії різному в численних філософських школах.

Гегель визначав філософію як науку про мислення, яка має своєю метою осягнення істини за допомогою розгортання понять на основі розвинутого "суб'єктивного мислення" і методу, який "в стані приборкувати думку, вести її до предмета і утримувати в ньому" [11]

У марксизмі-ленінізмі давалося кілька взаємозалежних визначень: філософія є "форма суспільної свідомості; вчення про загальні принципи буття і пізнання, про ставлення людини і світу; наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення" [6]. Хайдеггер в першій лекції свого курса "Основные понятия метафизики" [12], последовательно рассмотрев взаимоотношения философии с наукой, мировоззренческой проповедью, искусством и религией, предложил при сущностном определении философии отталкиваться не от них, а от высказывания немецкого поэта Новалиса : "Философия есть, собственно, ностальгия, тяга повсюду быть дома". Тем самым признав фактически не только возможность, но в данном случае и необходимость использования "взгляда со стороны" (поэзии) для философии.

Современные западные источники дают гораздо более осторожные определения, например: "философией является учение о наиболее фундаментальных и общих понятиях и принципах, относящихся к мышлению, действию и реальности" [13]. Современные белорусские философы определяют философию как "особую форму познания мира, вырабатывающую систему знаний о фундаментальных принципах и основах человеческого бытия, о наиболее общих сущностных характеристиках человеческого отношения к природе, обществу и духовной жизни во всех её основных проявлениях" [2].

Наконец, есть современное " постмодернистское " или "практическое" понимание философии, согласно которому философия - это то, чем занимаются люди, называющие себя философами, некий вид деятельности и её результат.


1.1. Історія терміна

Считается, что само слово "философия" первым придумал Пифагор. Как сообщает Диоген Лаэртский,

Философию философией [любомудрием], а себя философом [любомудром] впервые стал называть Пифагор, когда спорил в Сикионе с Леонтом, тираном Сикиона или Флиунта <>; мудрецом же, по его словам, может быть только Бог, а не человек. Ибо преждевременно было бы философию называть "мудростью", а упражняющегося в ней - "мудрецом", как если бы он изострил уже свой дух до предела; а философ ["любомудр"] - это просто тот, кто испытывает влечение к мудрости [14].

Пифагор не оставил после себя сочинений, так что первый автор, у которого встречается слово "философ", - это Гераклит :

Очень много должны знать мужи-философы [15].

Из Древней Греции термин "философия" распространился в странах Запада и Ближнего Востока.

В восточных традициях философия не выделялась в отдельную область деятельности, и была растворена в культурных, религиозных и политических учениях, так что в них существуют лишь приблизительные аналоги термина "философия".

Например, в индийской философии использовались термины: "брахма-видья" ("знание Абсолюта"), "анвикшики" ("рефлексивное ви́дение"), " даршана " ("теоретическое ви́дение"), " мата " - ("теория") [16].

В китайской философии использовался термин "сюэ" ("теория").

В арабской философской традиции происходящее из древнегреческого слово "фальсафа" применялось в двух значениях: в широком смысле как "философия" и в узком - как название одной конкретной философско-теологической школы (прежде всего, последователей ал-Кинди). В переводах ряда арабских философских трактатов этот " ложный друг переводчика " приводил к недоразумениям, из которых наиболее известным является книга ал-Газали "Самоопровержение философов" (араб. ‎‎ Тахафут аль-фаласифа), являющаяся памфлетом именно против этой конкретной школы, а не самой философии (в некоторых других трудах ал-Газали не столь критичен по отношению к "философам" и признаёт значимость вклада ал-Кинди). Как ни странно, эту ошибку допускает Бертран Рассел в своей "Истории Западной философии".

В обыденном языке слово "философия" также может обозначать общее мировоззрение человека либо его индивидуальные верования или этику.


1.1.1. Философия как мировоззрение

Философия является мировоззренческой дисциплиной (наукой), поскольку её задачей является обозрение мира в целом, поиск ответов на наиболее общие вопросы.

Мировоззрение - система наиболее общих взглядов на мир (природу и общество) и место человека в этом мире. В истории человечества выделяют 4 формы мировоззрения : мифологию, религию, науку и философию.

1.1.2. Философия как образ жизни

В античной, индийской и китайской философии сама философия рассматривалась не только как теория, но и как образ жизни (деятельность) [ источник не указан 667 дней ]. Нередко эту сторону философии акцентируют и в современном контексте [17].


1.1.3. Философия и наука

Ambox scales.svg
Перевірити нейтральність.
На сторінці обговорення повинні бути подробиці.

Имеется, по крайней мере, три вопроса, касающихся соотношения философии и науки:

  • Является ли философия наукой?
  • Как соотносятся между собой философия и частные (конкретные) науки ?
  • Как соотносятся между собой философия и вненаучное знание?
Евклид. Единство философии и математики
Рене Декарт. Единство философии, физики и математики

При рассмотрении первого вопроса о научности философии видно, что на протяжении всей своей истории философия - один из источников развития человеческого знания. Рассматривая её исторически, можно обнаружить преемственность в развитии философского знания, его проблематики, общность категориального аппарата и логики исследования [ источник не указан 206 дней ]. Не случайно Гегель рассматривал философию прежде всего с точки зрения "науки логики" [18].

С другой стороны, каждый отдельный индивид, приобщаясь к поиску ответов на общефилософские вопросы, ничем и никем не обязывается основывать свои размышления на опыте предшественников. Отсутствие общепризнанных результатов, как коренное отличие философии от науки, было отмечено Ясперсом в его работе "Введение в философию" [19].

Задача развертывания философии по образцу науки ставилась в марксизме и диалектическом материализме. Кроме того научный статус зачастую придаётся логике как нормативной науке, традиционно рассматривающейся в качестве составной части философского знания. Примерами подходов, в которых философия строится вне научного образца, могут служить некоторые виды религиозной философии (построения средневековых мистиков, религиозных философов XX века, например Льва Шестова), а также философия, выраженная в форме афоризмов и эссе и нашедшая широкое распространение у таких философов, как Ницше и Кьеркегор.

Отношения науки (частных наук) и философии являются предметом дискуссии.

Философия нередко претендует на то, чтобы быть чем-то большим, чем наука, её началом и итогом, методологией науки и её обобщением, теорией более высокого порядка, метанаукой (наукой о науке, наукой, обосновывающей науку). Наука существует как процесс выдвижения и опровержения гипотез, роль философии при этом заключается в исследовании критериев научности и рациональности. Вместе с тем, философия осмысливает научные открытия, включая их в контекст сформированного знания и тем самым определяя их значение. С этим связано древнее представление о философии как о царице наук или о науке наук.

Однако даже при отсутствии возможности претендовать на роль науки наук, философия может рассматриваться как наука, имеющая дело с более высоким, вторичным уровнем обобщения, воссоединяя частные науки. Первичный уровень обобщения приводит к формулированию законов конкретных наук, а задача второго - выявление более общих закономерностей и тенденций. Надо иметь в виду, что новые открытия в области частных наук могут приводить к утверждению как научно-философских выводов, так и философской ветви, представляющей иррационалистические спекуляции. Также сама философия может влиять на частные науки, как положительно, так и негативно.

Нужно также отметить, что история философии - это гуманитарная наука, основной метод которой - толкование и сравнение текстов.

Ответ на вопрос о соотношении ненаучного знания и философии связан с вопросом о соотношении философии и феномена "заблуждающегося разума". Этот момент необходим с исторической точки зрения в силу самого характера процесса познания, из-за неполноты знания о предмете с одной стороны и стремлением объяснить его, предугадать точное знание (сформулировать гипотезу) - с другой. Он свойственен любому способу познания, в том числе и науке. Философия также не может быть гарантирована от заблуждений.

Отношение философии и паранауки. Многие приверженцы концепции постмодернизма и другие авторы призывают использовать любые учения вплоть до мистики, суеверий, магии, астрологии и т. д., лишь бы это оказывало терапевтическое действие на современное больное общество и индивидов; примером могут служить работы Пола Фейерабенда. Однако подобная позиция абсолютной нейтральности научного мировоззрения к псевдонауке ведёт к интеллектуальному анархизму. Наиболее велико влияние паранауки становится именно в критические моменты развития общества, так как каждый индивид стремится свалить груз ответственности за принятие решений и уйти от необходимости делать свой выбор. Статус и общекультурное значение рационалистической и научной философии не совместимы с псевдонауками.


1.1.4. Философия и религия

Как и философия, религия также имеет своим предметом первопричины бытия (Бог, Брахман, Абсолют), однако философию интересует интеллектуальное постижение знания, а религию - отношение к этому знанию. Для религии характерна вера в знание (принятие его за личное убеждение, кредо), возведение знания в культ, в статус "священного", утверждение ритуалов и т. д. Таким образом, религия представляет собой "священную" философию.


1.1.5. Философия и искусство

В философии немецкого романтизма был выдвинут тезис "философия как искусство".

1.2. Предмет философии

Что именно является предметом философии, зависит от эпохи и интеллектуальной позиции мыслителя. Споры, что такое предмет философии продолжаются.

Свои варианты ответа на вопрос о предмете философии предлагали разные школы. Один из наиболее значимых вариантов принадлежит Иммануилу Канту [ уточнить ]. В марксизме-ленинизме также предлагалась своя формулировка " основного вопроса философии ".

Марксизм-ленинизм относил к числу важнейших вопросов два:

  • "Вопрос об отношении мышления к бытию" (то есть что первично: дух или материя?). Этот вопрос, сформулированный Энгельсом [20], в марксистско-ленинской философии официально назывался " основным вопросом философии ", поскольку утверждалось, что с самого зарождения философии произошло деление на идеализм и материализм; в основе этого деления лежало суждение о главенстве духовного мира над материальным, либо наоборот - материального над духовным.
  • Вопрос о познаваемости мира, который был в марксизме-ленинизме главным вопросом эпистемологии.

Первый из этих вопросов относится к сфере онтологии, второй - гносеологии, которые, таким образом, считались ядром философского знания, хотя большинство работ марксистов и касались более практичных аксиологических вопросов.

Одним из фундаментальных вопросов философии является непосредственно вопрос: "Что такое философия?" Каждая философская система имеет стержневой, главный вопрос, раскрытие которого составляет её основное содержание и сущность.

Философия пытается ответить на вопросы, на которые пока не существует общепризнанного способа получения ответа, типа "Для чего?" (напр., "Для чего существует человек?"). В то же время наука пытается ответить на вопросы, на которые существуют общепризнанные инструменты получения ответа, типа "Как?", "Каким образом?", "Почему?", "Что?" (напр., "Как появился человек?", "Почему человек не может дышать азотом?", "Каким образом возникла Земля?", "Как направлена эволюция?", "Что будет с человеком (в конкретных условиях)?").

Соответственно этому происходило деление предмета философии, философского знания на основные разделы: онтологию (учение о бытии), эпистемологию (учение о познании), антропологию (учение о человеке), социальную философию (учение об обществе) и др.


1.2.1. Смысл и польза философии

Польза философии - формирование у людей, занимающихся ею, навыков самостоятельного, логического, понятийного мышления.


Польза философии часто ставится под сомнение и она критикуется с самых разных позиций (например, в структурализме [21] или в религиозной философии С. Н. Булгакова и Л. Шестова).

2. Історія філософії

История философии - это исторический процесс развития и изменения философских учений. Также историей философии называется историко-философская наука.

Существуют разные точки зрения на соотношение философии и истории философии. Гегельянство и близкие к нему школы считают всю историю философии по своему существу внутренне необходимым, последовательным поступательным движением, которое разумно внутри себя. Каждая система философии необходимо существовала и продолжает ещё и теперь необходимо существовать: ни одна из них, следовательно, не исчезла, а все они сохранились в философии как моменты одного целого. Принципы сохранились, новейшая философия есть результат всех предшествовавших принципов; таким образом, ни одна система философии не опровергнута. Опровергнут не принцип данной философии, а опровергнуто лишь предположение, что данный принцип есть окончательное абсолютное определение. История философии - это не просто собрание случайных событий и мнений, в ней есть существенная связь, это система развития мышления. Содержание этой истории представляет собой научные продукты мышления.

Як би там не було, у філософії співвідношення предмета досліджень і історії досліджень відрізняється від характерного для звичайних наук, де вивчення їх історії не обов'язково для розуміння їх предмета, сучасного стану досліджень, яке завжди вважається більш правдивим по відношенню до попередніх. Якщо історія звичайних гуманітарних чи, тим більше, природних наук являє собою скоріше невеликий розділ історії, ніж розділ самих цих наук, історія філософії сама є змістом філософського знання, предметом філософського осягнення, що швидше ріднить філософію з мистецтвом або релігією. Наступність між філософськими вченнями носить неоднозначний характер, будь-яка з'являється концепція розглядається як розвиток і / або нове поєднання вже існуючих, кимось уже висловлених принципів. В іншому випадку вона взагалі не визнається філософської. Російський мислитель В. Ф. Асмус висловився про це яскраво: "Якщо що-небудь відкрили [у філософії], покопатися в історії філософії; якщо там нічого не знайдете - значить відкрили дурість" [22].

Філософія (як особливий тип суспільної свідомості, або світогляду) виникла паралельно в Стародавній Греції, Стародавньої Індії та Стародавньому Китаї в так зване " Осьовий час "(термін Ясперса), звідки і поширилася згодом по всьому світу. Послідовність епох і взаємний вплив регіонів світу представлена ​​тут у вигляді короткої таблиці.


Періоди Західна філософія Східноєвропейська і близькосхідна філософія Філософія Південної і Центральної Азії Далекосхідна філософія
Сучасна філософія
Сучасна філософія
Філософія Нового часу


Західна філософія XIX століття
Європейська філософія
Новоєвропейська філософія
Американська філософія
Латиноамериканська філософія
Африканська філософія
Австралійська філософія

Мусульманська філософія
Арабська філософія
Перська філософія

Східнохристиянської філософія
Візантійська філософія

Російська філософія

Єврейська філософія
Індійська філософія
Філософія індуїзму

Буддійська філософія
Тибетська філософія
В'єтнамська філософія
Філософія далекосхідного буддизму
Китайська філософія
Корейська філософія
В'єтнамська філософія
Японська філософія
Середньовічна філософія Європейська філософія
Філософія Відродження
Середньовічна західноєвропейська філософія
Стародавня філософія Антична філософія, у тому числі
Давньогрецька філософія
Давньоримська філософія
Давньоіндійська філософія Давньокитайська філософія

3. Сучасна філософія

3.1. Сучасні філософські напрямки

Будова мозку за поданнями Рене Декарта (з його роботи Про людину, 1664). Епіфіз, або пинеальная заліза (на схемі позначений буквою H) - той орган, в якому, на думку Декарта, укладена душа людини. Таким чином він намагався вирішити психофізичну проблему.

3.2. Методи сучасної філософії


4. Розділи філософії

см. також: Розділи філософії

У питанні, які саме дисципліни вважати приналежними до філософії (на які розділи поділяється філософія), не існує загальної згоди. Традиційно до основних філософських дисциплін Однак між цими дисциплінами не проведено чітких кордонів. Існують такі філософські питання, які одночасно належать більш ніж до однієї з цих дисциплін, і існують такі, які не відносяться ні до однієї.

Поза цими широких дисциплін існують і інші сфери філософського пізнання. Історично до області інтересу філософів відносили, і зараз ще часто відносять політику (яка, згідно Аристотелю, охоплює етику і вчення про державу [23]), фізику (в тому випадку, коли вона вивчає сутність речовини та енергії) і релігію. Крім того, є філософські дисципліни, присвячені окремим предметним областям; майже завжди предметна область такої філософської дисципліни збігається з предметною областю відповідної науки. Наприклад, відділення фізики від філософії в Новий час призвело до появи натурфілософії, а відділення політичної теорії - до появи політичної філософії.

Крім поділу філософії на дисципліни існує і більш загальний розподіл її на теоретичну, практичну і раціональну філософію (філософію, досліджує питання розуму і пізнання). Такий поділ сходить до вчення стоїків; сформульовано Боецій; в даний час не є загальноприйнятим, "раціональну" філософію в особливий розділ зазвичай не виділяють.

Нижченаведена класифікація включає як загальні (основні), так і спеціальні дисципліни (філософію окремих предметних областей).


4.1. Загальнофілософські дисципліни

4.2. Філософія засобів і способів пізнання

Філософські дисципліни, що досліджують способи пізнання ("раціональна філософія").


4.3. Теоретична філософія

Теоретична філософія - філософські дисципліни, що досліджують суще.


4.4. Практична філософія

Практична філософія - філософські дисципліни про людської діяльності. Іноді вся практична філософія визначається як аксіологія


4.5. Філософські дисципліни або філософські напрямки

Існують філософські теорії, які можна кваліфікувати і як філософські дисципліни, і як філософські напрямки, тобто їх статус неясний. До їх числа відносяться, по-перше, філософські теорії, які декларують свою релігійну, етнічну чи іншу ідентичність, по-друге, філософські дослідні проекти, якими займаються ті чи інші філософські школи.

4.5.1. Філософські вчення, пов'язані з ідентичністю

До філософських теорій ідентичності належить будь-яка теорія, яка є одночасно філософським дослідженням ідентичності та ідеологією носіїв цієї ідентичності і філософським напрямком.

  • Етнофілософія
  • Філософія статі (філософія сексуальності, гендерна філософія) [24]
  • Філософські теорії, пов'язані з релігійною ідентичністю
  • Філософія традиціоналізму (філософія традиції)

4.5.2. Філософські теорії, що розробляються окремими школами


5. Організація філософії

6. Примітки

  1. Філософія - www.krugosvet.ru / enc / gumanitarnye_nauki / filosofiya / FILOSOFIYA.html / / Кругосвет
  2. 1 2 3 Філософія - slovari.yandex.ru/dict/phil_dict/article/filo/filo-847.htm / / Новітній філософський словник :3-е изд., виправлю. - Мн.: Книжковий Будинок. 2003 .- 1280 с. - (Світ енциклопедій).
  3. Philosophy / / Philosophy Dictionary; Philosophy / / Columbia Encyclopedia - www.answers.com/main/ntquery?s=Philosophy
  4. "Філософія в структурі наукового знання виконує не тільки методологічні, а й світоглядні функції. Світоглядний характер філософії обумовлений тим, що вона являє собою не просто сукупність знань, а ідеї, які піднялися до рівня переконань (у силу загального характеру законів і принципів), що перетворюють ці ідеї в персональні установки і практичні орієнтири " [1] - www.socio.msu.ru/?s=main&p=develop&t=03.
  5. Філософія - Філософський словник - Яндекс. Словники - slovari.yandex.ru/dict/phil_dict/article/filo/filo-847.htm
  6. 1 2 Філософія - slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00084/17900.htm / / Велика радянська енциклопедія
  7. Див, наприклад: Зотов А. Ф. Існує світова філософія? (Провокаційні замітки) - www.philos.msu.ru/vestnik/philos/art/1998/zotov_philos.htm / / Вісник Московського університету. Серія 7. Філософія. № 1. 1998. С. 3-30; Соколов А. В. Як можлива світова філософія (роздуми з приводу "Провокаційних нотаток" і заперечення їм) - www.philos.msu.ru/vestnik/philos/art/1999/sokolov_philos.htm / / / Вісник Московського університету. Серія 7. Філософія. № 2. 1999. С. 3-18.
  8. Філософія - slovari.yandex.ru/dict/hystory_of_philosophy/article/if/if-0623.htm / / Енциклопедія "Історія філософії"
  9. Парменід. Фрагменти. B 8 DK.
  10. Гегель Г. В. Ф. Філософія права / / Твори. Т. 7. М.-Л., 1934. С. 15.
  11. Гегель Енциклопедія філософських наук. Т. 1: Наука логіки. - М.: Думка, 1974. С. 57.
  12. Хайдеггер М. Час і буття. - М.: Республіка, 1993. С. 330.
  13. "Penguin Dictionary of Philosophy" ("Філософський словник видавництва. Penguin")
  14. Діоген Лаертський. Книга I / / Про життя, навчаннях і висловах знаменитих філософів - psylib.org.ua / books / diogenl / / Пер. М. Л. Гаспарова. - М.: Думка, 1986.
  15. Фрагмент B 35 DK. Пер. М. А. Динник. - philosophy.ru / library / antiq / geraklit / ger_othe.html
  16. Парібок А. Філософія в Індії / / Індуїзм. Джайнізм. Сикхизм: Словник. - М .: Республіка, 1996. - С. 432.
  17. Доброхотов А. Л. Філософія як спосіб життя / / Доброхотов А. Л. Введення в філософію - www.philosophy.ru/edu/ref/dobr/
  18. Наука логіки - slovari.yandex.ru/dict/hystory_of_philosophy/article/if/if-0366.htm / / Історія філософії: Енциклопедія.
  19. Введення у філософію - elenakosilova.narod.ru / studia / einfuehrung.htm
  20. Енгельс, Фрідріх. Людвіг Фейєрбах і кінець німецької класичної філософії / Маркс К., Енгельс Ф. Избр. произв. М., 1979. Т. 3. С. 382.
  21. Ільїн І. Структуралізм - terme.ru/dictionary/179/word/ / / Ільїн І. Постмодернізм. Словник термінів.
  22. Грякалов А. А. "Міфологема кріпацтва в сучасній свідомості" / / Кріпосне право та його скасування: Історія і сучасність: Збірник статей (2005) - window.edu.ru/window_catalog/pdf2txt? p_id = 37546 & p_page = 3
  23. Стаття "Політика" - iph.ras.ru/elib/2359.html з Нової Філософської енциклопедії - iph.ras.ru / enc.htm на сайті ІФ РАН
  24. Вороніна OA Філософія статі / / Філософія. Підручник / За ред. В. Д. Губіна та ін М., 1998

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Софія (філософія)
Філософія культури
Ставлення (філософія)
Форма (філософія)
Філософія мови
Відображення (філософія)
Парадигма (філософія)
Філософія права
Мокша (філософія)
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru