Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Християнство


Christian cross.svg

План:


Введення

Християнство
Портал: Християнство
Christian cross.svg

Біблія
Старий Завіт Новий Завіт
Апокрифи
Євангеліє
Десять заповідей
Нагірна проповідь

Трійця
Бог Батько
Бог Син (Ісус Христос)
Святий Дух

Історія християнства
Хронологія християнства
Раннє християнство
Апостоли
Вселенські собори
Великий розкол
Хрестові походи
Реформація

Християнське богослов'я
Гріхопадіння Гріх Благодать
Іпостасні союз Викупна жертва
Порятунок Друге пришестя
Богослужіння
Чесноти Таїнства Есхатологія

Гілки християнства
Католицизм Православ'я Протестантизм
Давньосхідні церкви Антитринітарії


Християнство (від греч. Χριστός - "Помазаник", "месія") - авраамічних світова релігія, заснована на житті і навчанні Ісуса Христа, описаних в Новому Завіті [1]. Християни вірять, що Ісус з Назарета це Месія, Син Божий і Спаситель людства [2].

Християнство - найбільша світова релігія як за чисельністю прихильників, яких близько 2,1 млрд, так і по географічній поширеності - майже в кожній країні світу є хоча б одна християнська громада [3].

Християнство виникло в I столітті в Палестині, яка перебувала на той момент під владою Римської імперії, спочатку в середовищі євреїв, але вже в перші десятиліття свого існування набуло поширення і в інших провінціях і серед інших етнічних груп [4]. В якості державної релігії християнство вперше було прийнято в Великої Вірменії в 301 році.


1. Виникнення християнства

Християнство зародилося в I столітті в Палестині, в іудейській середовищі в контексті месіанських рухів старозавітного іудаїзму. Вже за часів Нерона християнство було відоме у багатьох провінціях Римської імперії.

Коріння християнського віровчення пов'язані з старозавітним іудаїзмом. Згідно церковного переказу, Ісус прийняв обрізання, виховувався як іудей, дотримував Тору, відвідував синагогу в Шаббат (суботу), дотримував свята. Апостоли і інші перші послідовники Ісуса були євреї. Вже через 20 років після заснування церкви християнство почало поширюватися серед інших народів [5].

По свидетельству новозаветного текста Деяния апостолов (Деян. 11:26), существительное "Χριστιανοί" - христиане, приверженцы (или последователи) Христа, впервые вошло в употребление для обозначения сторонников новой веры в сирийско-эллинистическом г. Антиохия в I веке.

Первоначально христианство распространялось в среде еврейства Палестины и средиземноморской диаспоры, но, уже начиная с первых десятилетий, особенно благодаря деятельности апостола Павла оно приобрело множество последователей среди других народов ("язычников"). До V века распространение христианства происходило главным образом в географических пределах Римской империи, а также в сфере её культурного влияния (Армения, вост. Сирия, Эфиопия), в дальнейшем (в основном во 2-ой половине 1-го тысячелетия) - среди германских и славянских народов, позднее (к XIII-XIV вв.) - также среди балтийских и финских народов. В новое и новейшее время распространение христианства вне Европы происходило за счёт колониальной экспансии и деятельности миссионеров.


2. Численность

В настоящее время число приверженцев христианства во всём мире превышает 2 млрд [3], из них в Европе - по различным оценкам от 400 до 550 млн [6], в Латинской Америке - около 380 млн [7], в Северной Америке - 180-250 млн (США - 160-225 млн [8], Канада - 25 млн [9]), в Азии - около 300 млн [10], в Африке - 300-400 млн [11], в Австралии - 14 млн [12].

Приблизительное число приверженцев различных христианских конфессий: католиков - около 1,15 млрд [13], в том числе около 17 млн католиков восточных обрядов [14]. Протестантов - около 426 млн [15] (в том числе 105 млн пятидесятников, 70 млн методистов, 70 млн баптистов, 64 млн лютеран, 16 млн Адвентистов седьмого дня [16], около 75 млн пресвитериан и близких к ним течений), около 88 млн англикан [15]. Приверженцев автокефальных православных церквей от 240 до 300 млн [17], приверженцев Древневосточных церквей ("нехалкидонские" церкви и Ассирийская церковь Востока) - около 70-80 млн, в том числе последователей Армянской апостольской церкви - около 9 млн [18].


3. Христианские конфессии и учения

Ветви христианства

Автокефальные православные церкви

Автономные православные церкви

Старообрядчество

Неканонические православные объединения

В наши дни в христианстве существуют следующие основные направления:


3.1. Католицизм

3.2. Православное христианство

3.3. Давньосхідні церкви

Церкви, не принявшие исповедание веры, утвержденное на Халкидонском соборе 451 г. (IV Вселенском), называются сегодня древневосточными или нехалкидонскими (см. неполный список ниже); некоторые из них исторически вышли из общин монофизитов и несториан. Хотя нехалкидонские церкви иногда называют "древнеправославными", они не имеют евхаристического общения с православными церквями.


3.4. Протестантизм


4. Вероучение

Троица, икона Андрея Рублёва

4.1. Теологія

Христианство принимает ветхозаветную, восходящую к Аврааму, традицию почитания единого Бога (монотеизм), творца Вселенной и человека. Вместе с тем основные направления христианства привносят в монотеизм идею Троицы: трёх ипостасей (Бог Отец, Бог Сын, Святой Дух), единых по своей божественной природе.


4.2. Основные черты христианской религии

  1. Спиритуалистическое единобожие, углублённое учением о троичности Ипостасей в едином существе Божества. Это учение дало и даёт повод к философским и религиозным спекуляциям, обнаруживая глубину своего содержания в течение веков всё с новых и новых сторон (см. Троица)
  2. Понятие о Боге как абсолютно совершенном Духе, не только абсолютном Разуме и Всемогуществе, но и абсолютной Благости и Любви (Бог есть любовь)
  3. Учение об абсолютной ценности человеческой личности как бессмертного, духовного существа, созданного Богом по Своему образу и подобию, и учение о равенстве всех людей в их отношениях к Богу: все равно возлюблены Им, как дети Отцом Небесным, все предназначены к вечному блаженному бытию в соединении с Богом, всем подаются средства к достижению этого предназначения - свободная воля и божественная благодать.
  4. Учение об идеальном назначении человека, заключающемся в бесконечном, всестороннем, духовном усовершенствовании ("..будьте совершенны, как совершенен Отец ваш Небесный")
  5. Учение о полном господстве духовного начала над материей : Бог - безусловный Владыка материи, как её Творец: человеку им вручено господство над материальным миром, чтобы через материальное тело и в материальном мире осуществить своё идеальное назначение; таким образом христианство, дуалистическое в метафизике (так как оно принимает две инородные субстанции - дух и материю), монистично как религия, ибо ставит материю в безусловную зависимость от духа, как творение и среду деятельности духа.
  6. Одинаковая отдалённость как от метафизического и морального материализма, так и от ненависти к материи и материальному миру. Зло считается коренящимся не в материи, а в извращённой свободной воле духовных существ (ангелов и людей), от которых оно переходит на материю (" Проклята земля в делах твоих ", - говорит Бог Адаму. При творении же всё было " добро зело ").
    Благовещение
  7. Учение о воскресении плоти и о блаженстве воскресшей плоти праведников вместе с их душами в просветлённом, вечном, материальном мире
  8. Вчення про Богочеловеке - воплотившемся и вочеловечившемся для спасения людей от греха, проклятия и смерти Предвечном Сыне Божием, отождествляемом христианской церковью с её основателем - Иисусом Христом. " Бог вочеловечился, чтобы человек обожился " (св. Афанасий Великий).

Отсюда можно видеть, что христианство, исповедуя идеализм, уделяет большое внимание и материальному, стремясь к гармонии материи и духа. Оно не отрицает ни одной из сфер жизни, но стремится облагородить их все, считая, однако, лишь средствами к достижению человеком духовного богоподобного совершенства.

Кроме перечисленных черт, христианской религии свойственны:

  1. Существенная метафизичность её содержания
  2. Для католических церквей Востока и Запада - учение о непогрешимости церкви в вопросах догмата, в силу действующего в ней во все времена Духа Святого.

4.3. Христология

Христология - это учение об Иисусе Христе. Ортодоксальная (католики, православные и протестанты) точка зрения утверждает, что Иисус Христос - это Богочеловек - не полубог или герой, но существо, соединяющее в себе во всей полноте как божественную, так и человеческую природу. Вочеловечившийся Сын Божий, единосущный своему Отцу. Арианство считало Иисуса Христа совершенным творением Бога, созданным прежде мира. Несторианство разделяло божественную природу Логоса и человеческую природу Иисуса. Монофизитство, напротив, говорящее о поглощении человеческой природы Иисуса божественной природой Логоса.


4.4. Христианская антропология

Согласно христианскому вероучению, человек создан по образу и подобию Божьему. Он был совершенен изначально, но пал вследствие грехопадения. Падший человек обладает грубым, видимым телом, исполненной страстей душой и духом, устремленным к Богу. Между тем, человек един, посему спасению (воскресению и обожению) подлежит не только душа, но весь человек, включая тело. Совершенным человеком, неслиянно соединенным с божественной природой, является Иисус Христос. Однако христианство подразумевает и иные формы посмертного существования: в аду, раю и в чистилище (только у католиков).


4.5. Вчення про таинствах

С концепцией непостижимо высокого замысла Бога относительно человека связано чуждое другим религиям понятие "таинства" как совершенно особого действия, выходящего за пределы ритуала, обряда; если обряды символически соотносят человеческий быт с божественным бытием и этим гарантируют стабильность равновесия в мире и человеке, то таинства (греч. mysterion, лат. sacramentum), по традиционному христианскому пониманию, реально вводят божественное присутствие в жизнь человека и служат залогом грядущего "обожения", прорыва эсхатологического времени.

Найважливіші з таїнств, визнані всіма віросповіданнями, хрещення (ініціація, що вводить в християнське життя і символізує з'єднання з Богом, покаяння) і Євхаристія, або причастя (куштування хліба і вина, із церковної вірі незримо пресуществлення в тіло і кров Христа ради сутнісного з'єднання віруючого з Христом, щоб Христос "жив у ньому"). Православ'я і католицизм визнають ще 5 таїнств, сакраментальне статус яких заперечується протестантизмом: миропомазання, що має метою повідомити віруючому містичні дари Святого Духа і як би увінчує Хрещення; покаяння (сповідь перед Богом у присутності священика і відпущення гріхів); свячення або ординацію (зведення у духовний сан, дає не тільки повноваження вчити і "пасторський" вести віруючих, але також на відміну від суто юридичного статусу рабина в іудаїзмі або мулли в ісламі, перш за все влада здійснювати таїнства); шлюб, зрозумілий як співучасть у містичному шлюбі Христа і церкви ( Еф. 5:22, 5:32); соборування (супроводжується молитвами помазання єлеєм тіла хворого). Поняття таїнства, завжди тілесно-конкретного, і етика аскетизму супідрядні в християнстві поданням про високе призначення всього людського єства, включаючи тілесне начало, яке повинне бути підготовлене до есхатологічного просвітління і аскетизмом, і дією таїнств.


5. Історія християнської церкви

5.1. Донікейський період ( I - початок IV століття)

Ранній період церковної історії охоплює три століття - до Никейского (I Вселенского) Собора.

5.1.1. Апостольский век

I век обычно называют апостольским. По преданию, в течение 12 лет после Пятидесятницы апостолы оставались в окрестностях Иерусалима, а затем отправились на всемирную проповедь.

После разрушения Иерусалима значение церковного центра переходит к столице империи - Риму, освященному мученичеством апп. Петра и Павла. С правления Нерона начинается период гонений. Последний апостол Иоанн Богослов умирает ок. 100 годa, и с ним заканчивается апостольский век.


5.1.2. "Апостольские мужи"

Время первохристианства II - III вв. отмечено деятельностью т. н. "апостольских мужей", то есть первохристианских писателей, бывших учениками самих апостолов. К числу наиболее известных из них относят священномученика Игнатия Богоносца, осужденного на смерть во времена гонений императора Траяна, и священномученика Поликарпа Смирнского, который был сожжён на костре в гонение императора Марка Аврелия ( 167 г).


5.1.3. "Апологеты"

Апостольские мужи явились переходной группой от самих апостолов к т. н. апологетам. Апология (греч. "оправдание") - это слово о заступничестве, направляемое к императорам-гонителям. Оправдывая христианство как справедливую и разумную религию, апологеты вольно или невольно переводили истины веры на язык разума, и так рождалось христианское богословие. Первым из подобных апологетов-богословов был мч. Иустин Философ из Самарии, философ-платоник, после своего обращения (ок. 133 г.) прибывший в Рим, где основал богословскую школу для борьбы с еретиками-гностиками. Иустин Философ погиб в гонение имп. Марка Аврелия в 166 г.

Доникейский период завершился крупнейшим за всю историю христианства "Диоклетиановым гонением" (302 - 311 гг.), целью которого было полное уничтожение Церкви. Однако гонение только способствовало утверждению и распространению христианства.


5.1.4. Христианизация Армении

В 301 году Великая Армения стала первой страной, принявшей христианство в качестве государственной религии [21] [22], что связано с именами святого Григория Просветителя и армянского царя Трдата III Великого.

Именно начало Диоклетианова гонения (302 год) заставляет общину девичьего аскетерия бежать в Армению . Св. девы были замучены армянским царём Тиридатом. Но это способствовало обращению его царства через проповедь св. Григория Просветителя, крестившего Армению в 301 году и ставшего первым епископом Армении. Таким образом, Армения стала первым в мире христианским государством [23].

Эпоха гонений закончилась с воцарением св. равноап. Константина Великого. Начался новый период истории Церкви.


5.1.5. Христианизация Грузии

Грузинская христианская церковь основана, по преданию, в I веке апостолом Андреем Первозванным [24] [25]. В 324 году трудами святой равноапостольной Нины христианство стало государственной религией Грузии. Церковная организация находилась в пределах Антиохийской Церкви [26]. Грузинская церковь считается одной из древнейших христианских церквей в мире [27] [28] [29] [30] [31].


5.2. IV - VIII ст.

При Константина Великого і його наступників християнство швидко стає державною релігією. Цей процес має ряд особливостей. Звернення величезних мас вчорашніх язичників різко знижує рівень Церкви, сприяє виникненню масових єретичних рухів. Втручаючись у справи Церкви, імператори часто стають покровителями і навіть ініціаторами єресей (напр., монофелітство - типово імператорська єресь). Аскетично налаштовані християни ховаються від цих смут в пустелях. Саме в IV ст. швидко розцвітає чернецтво, і з'являються перші монастирі. Процес подолання єресей відбувається через формування і розкриття догматів на семи Вселенських Соборах.


5.2.1. Розквіт чернецтва в Єгипті, Сирії та Палестині

У всіх трьох названих областях чернецтво виникло незалежно один від одного. Але єгипетське чернецтво вважається найдавнішим. Його засновник преподобний Антоній Великий ще в 285 р. віддалився в глибину пустелі на гору Колізму. Його учень - преподобний Макарій Єгипетський поклав початок подвижництву в Скитській пустелі, а преподобний Пахомій Великий заснував ок. 330 р. перший єгипетський монастир в Тавеннісі.

В Палестині засновниками чернецтва були преподобний Харитон Сповідник - будівельник Фаранської Лаври ( 330 -і рр..) і преподобний Іларіон Великий - будівельник Лаври у Маюмі (бл. 338 р.).

В Сирії - преподобний Яків Нізібійскій ( 340 -і рр..) і його учень преподобний Єфрем Сирін ( 373 р.), який також відомий як родоначальник Едесское-Нізібійской богословської школи.


5.3. IX - XI ст.

На початку VIII століття у всьому християнському світі відбулися великі зміни, пов'язані з експансією ісламу. В 711 р. араби переправилися через Гібралтарську протоку, швидко захопили Іспанію і рушили вглиб сучасної Франції.

5.3.1. Поділ церков (формально 1054 р.)

Приводом Великої схизми 1054 послужила суперечка через земель в Південній Італії, формально належали Візантії. Дізнавшись, що грецький обряд там витісняється і забувається, Константинопольський патріарх Михайло Керуларій закрив усі храми латинського обряду в Константинополі. Одночасно він вимагав від Риму визнати себе рівним по честі Вселенським патріархом. Лев IX відмовив йому в цьому і незабаром помер. Тим часом у Константинополь прибутку папські посли на чолі з кардиналом Гумбертом. Ображений патріарх не приймав їх, а лише пред'являв письмові викриття латинських обрядів. Гумберт, в свою чергу, звинуватив патріарха в декількох єресях, а 16 липня 1054 самовільно оголосив анафему патріархові і його послідовникам. Михайло Керуларій відповів Соборним постановою (відтворюючим всі звинувачення Фотія в 867 року) і анафемою на все посольство. Таким чином, за жанром це була чергова схизма, далеко не відразу усвідомлена як остаточний розрив між Сходом і Заходом.

Дійсне поділ церков було тривалим процесом, що проходили протягом чотирьох століть (з IX по XII ст.), А його причина полягала в зростаючому відмінності еклезіологічних традицій.


6. Святі

Більше 150-ти тисяч людей зараховані християнами до лику святих (див. Канонізація). Святі, канонізовані до поділу церков, шануються як католиками, так і православними.

7. Примітки

  1. BBC, BBC-Religion & Ethics-566, Christianity - www.bbc.co.uk/religion/religions/christianity/
  2. Briggs, Charles A. The fundamental Christian faith: the origin, history and interpretation of the Apostles 'and Nicene creeds. C. Scribner's sons, 1913. Online: http://books.google.com/books?id=VKMPAAAAIAAJ - books.google.com / books? id = VKMPAAAAIAAJ
  3. 1 2 Major Religions of the World Ranked by Number of Adherents - www.adherents.com / Religions_By_Adherents.html
  4. Християнство - bse.sci-lib.com/article119835.html - стаття з Великої радянської енциклопедії (3-е видання)
  5. Макс Даймонт. Євреї, Бог і історія
  6. Adherents.com: By Location - www.adherents.com/adhloc/Wh_95.html
  7. Adherents.com - Religion by Location - www.adherents.com / adhloc / indexWhere.html
  8. Largest Religious Groups in the USA - www.adherents.com / rel_USA.html
  9. Adherents.com: By Location - www.adherents.com/adhloc/Wh_57.html
  10. Adherents.com: By Location - www.adherents.com/adhloc/Wh_19.html
  11. Adherents.com: By Location - www.adherents.com/adhloc/Wh_2.html
  12. Adherents.com: By Location - www.adherents.com/adhloc/Wh_23.html
  13. Catholic News | Vatican: Priest numbers show steady, moderate increase | American Catholic - www.americancatholic.org/news/report.aspx?id=759
  14. Annuario Pontificio - www.cnewa.org/source-images/Roberson-eastcath-statistics/eastcatholic-stat08.pdf
  15. 1 2 Status of Global Mission 2011 - www.sent2all.com/Status Of Global Mission 2011.pdf
  16. Statistical report. Annual council of the General Conference Committee, October 9-14, 2009 - www.adventistarchives.org/docs/Stats/ACRep2009.pdf
  17. Eastern Orthodox Church - Information on the Eastern Orthodox Church Denomination - christianity.about.com / od / easternorthodoxy / p / orthodoxprofile.htm
  18. The Armenian Church Today - 66.208.37.78/index.jsp? sid = 1 & id = 7746 & pid = 3 & lng = en)
  19. Вірменська Церква і халкидон - aniv.ru / view.php? numer = 10 & st = 13 & rub = 8
  20. Encyclopedia Coptica - www.coptic.net/EncyclopediaCoptica/
  21. Всесвітня рада церков -
  22. National Geographic - travel.nationalgeographic.com / travel / countries / armenia-facts /
  23. Всесвітня рада Церков -
  24. Грузинська Православна Церква-сайт Московської патріархії - www.patriarchia.ru/db/text/134461.html
  25. Грузинська Православна Церква - www.pravoslavie.ru/cgi-bin/sykon/client/display.pl?sid=356
  26. Рональд Робертсон. Східні християнські церкви: церковно-історичний довідник - www.krotov.info/history/20/1960/robe_085.html
  27. Коротка історія Грузинської Православної Церкви - georgia.orthodoxy.ru / index.php? cat = _history
  28. Офіційний сайт Грузинської православної церкви - www.patriarchate.ge/?action=istoria
  29. грузинська православна церква, Енциклопедичний словник - dic.academic.ru/dic.nsf/es/17138/грузинская
  30. БСЕ - bse.sci-lib.com/article015455.html
  31. Православ'я в наші дні, MN Bessonov, Видавець-Политиздат, 1990. Стор.80

8. Література

9.1. Наукова література


9.1.2. Християнська література


9.2.3. Критична література


Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Милосердя (християнство)
Кафедра (християнство)
Біс (християнство)
Християнство і антисемітизм
Християнство в Туреччині
Іудаїзм і християнство
Порятунок (християнство)
Християнство в Казахстані
Християнство в Єгипті
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru