Чорноморець (футбольний клуб, Одеса)

Футбольний клуб "Чорноморець" ( укр. "Чорноморець" ) - український футбольний клуб з міста Одеси. Заснований в 1936. Володар Кубка Федерації футболу СРСР ( 1990, [2] останній розіграш). Перший в новітній історії Україна клуб, що виграв Кубок України з футболу ( 1992).


1. Історія

1.1. Хронологія назв команди

Період Назва
1936-1939 "Динамо" (Одеса)
1940 "Харчовик" (Одеса)
1941 "Спартак" (Одеса)
1944-1950 "Харчовик" (Одеса)
1953-1954 "Металург" (Одеса)
1955-1957 "Харчовик" (Одеса)
з 1958 "Чорноморець" (Одеса)

1.2. 1936-1957

Стадіон "Чорноморець" перед останньою реконструкцією

Нинішній "Чорноморець" як команда майстрів почав своє існування 26 березня 1936, у зв'язку з початком проведення Чемпіонатів СРСР з футболу. Само першість було розіграно за коловою системою у два кола, весняний - з другої половини травня по кінець червня і осінній - з кінця серпня до початку жовтня. Між цими двома колами було прийняте рішення про проведення Кубка СРСР з футболу, в якому брали участь показові команди майстрів і стільки ж команд виробничих колективів. Перший чемпіонат був проведений за участю 28 колективів, які були розбиті на чотири групи (ліги). "А" (Вища ліга), "Б" (Перша Ліга), "В" (Друга ліга) і "Г" (Третя Ліга), відповідно. Тодішній "Чорноморець" був визначений у групу "В". До 1958 року, коли клуб став остаточно називатися Чорноморцем, він поміняв кілька назв, беручи участь у всіх чемпіонатах СРСР, крім двох - у 1951 і 1952 роках. [3]


1.3. 1958-1969

З 1958 року клуб носить ім'я "Чорноморець". На полі під таким ім'ям команда вийшла в Одесі на матч зі "Спартаком" (Станіслав). Сезону 1958 р. залишився в історії клубу одним з найуспішніших, в ньому одесити набрали 26 очок в 30 матчах. У 1950-х роках "Чорноморець" славився своєю полузащітной лінією, до якої входили Володимир Кулагін та Володимир Щегольков, який пізніше був перекваліфікований в центрального захисника. У 1961 р. Щегольков був запрошений в київське "Динамо", де зайняв місце на правому фланзі. Він грав і за збірну СРСР. Також в "Чорноморці" грав ще один талановитий футболіст - Костянтин Фурс. Коли на початку 1959 року команду очолив Анатолій Зубрицький, вона була передана Чорноморському морському пароплавстві. У той час, коли чимало одеситів переходило в київське "Динамо", Анатолій Зубрицький залишався біля керма команди, ставши одним з найкращих тренерів в історії одеського клубу. У ті роки начальником команди був Борис Галінський, який разом з Зубрицький вдало доповнювали один одного. У сезоні 1959 одесити святкували перемогу "Чорноморця" у міжнародних матчах над національною збірною Алжиру - 4:3 і над національною збірною Ефіопії - 2:1. У 1960 році в класі "Б" "Чорноморець" посів лише 4-е місце. У тому ж році збірна Одеси переграла міланський "Інтер" - 5:1.
У сезоні 1961 р. "Чорноморець", перемігши за сумою двох матчів у фіналі українських зон класу "Б" одеський СКА (0:0 і 2:1), повинен був у наступному сезоні зайняти місце української команди, що зайняла останнє місце у вищому дивізіоні. Але українська федерація футболу вирішила призначити перехідні ігри. З "Чорноморцем" повинен був грати донецький "Шахтар", однак, у зв'язку з тим, що донецька команда завоювала Кубок СРСР, перехідні ігри були скасовані. У товариському матчі проти бразильського "Фламенго" "Чорноморець" відсвяткував перемогу - 4:2. У сезоні 1964 першість СРСР у 2-й групі класу "А" розігрувалося серед 27 команд, які були поділені на дві групи. За шість команд з кожної підгрупи виходили у фінальний етап. У 1-й підгрупі грав "Чорноморець". Зайнявши друге місце "моряки" пробилися у фінальний турнір, де зайнявши 4-е місце серед чотирнадцяти команд пробилися у вищий дивізіон радянського футболу - першу групу класу "А".
У сезоні 1965 року, після нерівної гри в першому колі "Чорноморець" посідав останнє місце. Однак ситуацію вдалося виправити і в кінці сезону команда посіла 14-е місце. У 1966 році "моряки" повторили результат попереднього сезону - 14-е місце в чемпіонаті країни. А ось у розіграші кубка СРСР 1965/66 рр.. команда добилася найкращого результату в своїй історії. Обігравши в 1/16 фіналу в Кемерово місцевий "Кузбас" - 2:1 (д.р.), в 1/8 будинку ташкентський "Пахтакор" - 2:0, і в 1/4 будинку свердловський "Уралмаш" - 3:1, "моряки" пробилися в півфінал де поступилися на нейтральному полі в Ленінграді московському "Торпедо" - 0:3. В сезону 1967 року справи у команди не склалися, "моряки" вели боротьбу за збереження прописки у вищому дивізіоні. У колективі змінилися три старших тренера. В кінці сезону біля керма команди встав Микола Морозов, який роком раніше вивів збірну СРСР до півфіналу чемпіонату світу в Англії. В останніх турах першості одесити, змагалися з ленінградським "Зенітом" за збереження місця у вищому дивізіоні, не дали себе обійти, перемігши ленінградців в Одесі 2:1. Команда зберегла місце у вищій лізі, проте Морозов відмовився продовжувати роботу в клубі. Команду очолив Сергій Шапошников. Під його керівництвом "Чорноморець" став одним із найбільш стабільних колективів СРСР, закінчивши сезони 1968 і 1969 рр.. на восьмому місці. Крім цього в сезонах 1966 і 1969 рр.. "Чорноморець" завоював приз "За справедливу гру". [4]


1.4. 1970-1979

Одесити переживали хороші часи. Перший матч сезону "Чорноморець" провів у Львові. Анатолій Шепель, який став грізною ударною силою команди і найкращим бомбардиром Першої ліги, перейшов у "Динамо" з Києва. На зміну йому знайшли Володимира Дзюбу, який грав раннє за вінницький "Локомотив". Клуб вирішив узяти ще одного форварда таранного типу - Віктора Прокопенка. Команда вже тоді показувала хороший футбол. Нападники "Чорноморця" діяли нестандартно. Допомагав команді і високий центральний захисник Віктор Зубков, який забив 6 голів за сезон, що було непоганим результатом для гравця його позиції. Володимир Макаров, який грав на позиції півзахисника, був помічений тренером і за сезон досяг позначки в 13 голів. Моряки, які виграли у серйозних і сильних суперників, займали другу сходинку турнірної таблиці після першого кола. А по закінченні сезону 1974 р. "Чорноморець" завоював бронзові медалі.

В ( 1973 - 1977) рр.. "Чорноморець" тренеровал Алескеров, Ахмед Лятіфовіч.

Але тоді ще у "Чорноморця" в складі не було іменитих гравців. Помітивши успіх одеситів, на стадіоні ЧМП відбувся товариський матч, у присутності більше 45 000 глядачів, між збірними СРСР і Чехословаччини. Збірна СРСР програла 0:1, пропустивши від форварда збірної Чехословаччини Зденека Негоди. [5]


1.5. 1980-1989

У 1980 команду очолив Микита Симонян. Почали сезон "моряки" з нічиєї зі "Спартаком" (0:0) і московським "Динамо" (1:1). У команди почався спад, підсумок - 8 місце в середині першого кола. Однак на міжсезоння команда пішла на 5-ій рядку турнірної таблиці. Закінчили "моряки" сезон двома перемогами над московськими "Торпедо" і "Спартаком" з однаковим рахунком 4:2. Одесити закінчили сезон на 7-му місці.

У 1981 році команда, як і в 1979 зайняла лише 11-е місце. У тому ж сезоні Ігор Бєланов забив 6 голів. У наступному сезоні команда провалила старт, займаючи лише 17-е місце. Кінець сезону приніс одеситам 10-е місце.

У сезоні 1983 року після восьми турів "Чорноморець" йшов на першому місці. Після 16-го туру лише зміцнив свою позицію лідера. Сімнадцятий тур виявився фатальним для команди. Одесити під керівництвом Віктора Прокопенка скотилися до 11-го місця. 8-е місце в підсумку, і Володимир Фінк, як кращий бомбардир команди в одному чемпіонаті, за всю історію першостей СРСР - результати "Чорноморця" того сезону.

У сезоні 1984 р. після нерівного початку "Чорноморець" знайшов свою гру, перемістившись з 16-ої рядку турнірної таблиці на 5-ту. У 9-му турі, завдяки голам Віктора Пасулько і Ігоря Бєланова, одесити вперше у своїй історії перемогли в Києві місцеве "Динамо" - 2:1. В результаті "Чорноморець" після першого кола став 7-м. У 19-му турі "моряки", виграли в гостях у московського "Спартака" 1:0. У тому ж матчі Володимир Плоскіна перервав свою серію з 23-х поспіль забитих пенальті. Плоскіна навіть не пішов на добивання воріт Дасаєва, а через 5 років його рекорд побив Ігор Пономарьов. В кінці сезону навіть виїзна перемога над ЦСКА 6:1 не дозволила "Чорноморцю" фінішувати третіми, поступившись лише очко дніпропетровському "Дніпру".

У 1985 році, "моряки" готувалися до матчу з бременським "Вердером" у розіграші кубка УЄФА, маючи в активі перемогу над "динамівцями" з Києва та "гірниками" з Донецька. Отто Рехагель був упевнений, що його "Вердер" (на той момент срібний призер першості ФРН) пройде "Чорноморець". Але "моряки" за сумою двох матчів вибили німецьку команду з турніру (2:1 в Одесі, 2:3 у Бремені). Зупинив одеситів тільки майбутній переможець турніру - мадридський "Реал" (2:1 в Мадриді, 0:0 в Одесі), навіть незважаючи на гол Олександра Багапова в Мадриді, забитий прекрасним далеким ударом [6]. "Чорноморець" ледь не вилетів, але залишився, як і раніше, у вищій лізі.

У 1986 році пішов явний спад гри одеситів, багато гравців пішли, як і тренер Віктор Прокопенко. У 1986 році біля керма команди став Анатолій Полосін. "Чорноморець" довгий час йшов шостим. Друге коло чемпіонату, в якому за 15 матчів одесити набрали лише дев'ять очок, скрасила лише перемога над киянами. Повернувшись до Одеси Віктор Прокопенко після першого кола мав команду на 13-му місці. [7]


1.6. 1990-1999

У 1991 році "Чорноморець" посів четверте місце в останньому чемпіонаті СРСР з футболу, випередивши у турнірній таблиці всі інші українські команди. У 1992 році команда взяла участь у першому чемпіонаті, і в першому розіграші кубка України. У тому сезоні "Чорноморець" став володарем кубка України, обігравши у фінальному матчі харківський "Металіст" - 1:0 ( д.в.). У сезоні 1993/94 рр.. "Чорноморець" вдруге у своїй історії виграє кубок України, на цей раз обігравши у фіналі сімферопольську "Таврію" - 5:3 в післяматчевих пенальті.


1.7. 2000-2009

Cезон 2000-2001 років в першій лізі "Чорноморець" зустрів зі значними кадровими пертурбаціями. У його складі не виявилося таких досвідчених гравців, як А. Чистов (закінчив виступи), Ю. Букело, О. Галстян, І. Корпонай, В. Мокан, Ю. Сак, О. Собкович, Д. Каряка, А. Спіцин ( перейшов на тренерську роботу), В. Сухомлинов, а вже після перших ігрових днів від паровоза були відчеплені такі аси як Т. Гусейнов і В. Гапон.

Відбулася кардинальна омолодження основного складу команди. У команду прийшли воротар Олександр Сусідко з житомирського "Полісся", захисник Богдан Смішко з овідіопольського "Дністра", півзахисник Олександр Бредіс з ильичевского "Портовика", Сергій Згура з кишинівського "Зімбру".

Деякі зміни відбулися і в тренерському складі команди. Клуб покинув В. С. Поркуян, а на його місце прийшов А. Скрипник з кишинівського "Зімбру". Трохи пізніше ще одним асистентом головного тренера став А. Щербаков. І. Наконечний знову очолив "Чорноморець-2".

Вирішити завдання виходу у вищу лігу команді виявилося не під силу. На перший круг 2001-2002 років чемпіонату України за "Чорноморець" були дозаявлені: захисники Руслан Гілазєв з кишинівського "Зімбру" (Молдова) та Сергій Галюза з луганської "Зорі" (молодший брат Іллі Галюзи), півзахисники Ігор Мігалатюк ("Буковина" Чернівці ) і Хусам Джин ("керамічні" Хомс, Сирія), нападник Раафат Мохаммед ("Аль Вахда" Дамаск, Сирія). Поповнення відбулося і в тренерському штабі моряків, одним з тренерів став колишній гравець команди Леонід Гайдаржі до цього працював на аналогічній посаді в кіровоградській "Зірці". Покинули "Чорноморець" наступні гравці: Андрій Чернов (перейшов у "Карпати" Львів), В'ячеслав Терещенко ("Оболонь" Київ), Івайло Кирилов (виїхав на лікування до Болгарії), Олег Давидов ("Полісся" Житомир), відраховані Денис Кучер, Андрій В'юник і Денис Шудрік.

У середині першого кола Азаренкова на посту головного тренера змінив Скрипник. "Чорноморець" домігся поставленої мети і повернувся в "вище суспільство" українського футболу.


2. Візитна картка

З 1936 по 1991 рр.. виступав у чемпіонатах і розіграшах кубка СРСР з футболу.
З 1992 року - в чемпіонатах і розіграшах кубка України з футболу.

2.1. Символіка клубу

У 1928 році офіційними кольорами стали синій, чорний, білий.

2.1.1. Клубні кольори

Синій Чорний Білий

2.1.2. Герб клубу

Синій колір (лазур) символізує великодушність, чесність, вірність і бездоганність, або просто небо.
Чорний і білий кольори позначають дві стихії: землю і повітря.
Чайка в геральдиці (так само як і ластівка, соловей, павич) позначає гордість.
Футбольний м'яч символізує футбол, як вид спорту.

Адміністративний вхід на стадіон "Чорноморець" з емблемою команди (м. Одессa, 2012 р.)
Емблема команди на поле стадіону "Чорноморець" (м. Одессa, 2012 р.)
Емблема команди на фасаді стадіону "Чорноморець" (м. Одессa, 2012 р.)

2.1.3. Прапор команди

600px Black and Blue Striped.png

2.2. Гімн вболівальників клубу

Слова і музика: Валентин Куба [8]

Гаряче серце - як факел надії,
Веде нас до перемоги завжди.
Гуркочуть трибуни, команди на місці,
Ось скоро почнеться гра.

Зелене поле - рідне до болю,
Прожекторів потужних вогні,
Вибухнуть трибуни, початок відкриє,
Свисток основного судді.

Приспів:
Чорноморське сонце, чорноморське небо,
"Чорноморець" - команда моя,
Тільки сила і розум, тільки воля до перемоги,
Тільки міцне братство плеча. (2 рази)

Над нами кружляють білокрилі чайки,
І Чорне море біля ніг.
Рідна Одеса - як ти величава,
Футбольних витоків урок.

Ми шануємо ветеранів і наші перемоги,
Залишаться в наших серцях.
І де б не стояла команда на рейді,
Ми будемо грати до кінця.

Приспів.


2.3. Екіпіровка і спонсори

Період Титульний спонсор
2005-Н.В. Прапор України АКБ Імексбанк
Період Технічний спонсор
2008-2010 Прапор Великобританії Umbro
2010-Н.В. Прапор США Nike

3. Досягнення

3.1. Офіційні

3.1.1. Прапор СРСР В СРСР


3.1.2. Прапор України На Україні


3.2. Неофіційні

3.2.1. Прапор СРСР В СРСР

У сезоні 1974 р. "Чорноморець", повернувшись у вищий дивізіон радянського футболу, відразу став бронзовим призером чемпіонату СРСР. Таке до нього вдавалося лише двом командам:
- Тбіліським "Динамо", яке повернувшись навесні 1936 р. в вищий дивізіон, стало бронзовим призером в осінньому чемпіонаті СРСР того ж року,
- Мінському "Динамо", яке повернувшись в 1953 р. у вищий дивізіон, стало бронзовим призером чемпіонату СРСР 1954
Це досягнення зміг презвойті лише московський ЦСКА, який повернувшись в 1989 р. у вищий дивізіон, став срібним призером чемпіонату СРСР 1990 р.


3.3. Simple gold cup.svg Футбольні призи

3.3.1. Прапор СРСР В СРСР


3.4. Досягнення гравців "Чорноморця"

3.4.1. Прапор СРСР В СРСР

Гравці "Чорноморця" в списку 33 кращих футболістів сезону в СРСР

Сезон Футболіст Місце Позиція в списку
1938 [9] Прапор СРСР Микола Табачковскій [10] 2 правий захисник
1968 Прапор СРСР Віктор Лисенко 3 правий півзахисник
1978 Прапор СРСР Юрій Роменський 2 воротар
Прапор СРСР В'ячеслав Лещук 3 лівий захисник
1985 Прапор СРСР Віктор Пасулько 3 лівий напівсередня
1991 Прапор СРСР Юрій Никифоров 2 лівий захисник


Гравці "Чорноморця", володарі призу " Кращі дебютанти сезону "

Сезон Футболіст
1965 Прапор СРСР Валерій Поркуян
1967 Прапор СРСР Віктор Лисенко
1969 Прапор СРСР Валерій Москвичов
Прапор СРСР Віктор Прокопенко
1974 Прапор СРСР Володимир Григор'єв
Прапор СРСР В'ячеслав Лещук
Прапор СРСР Володимир Макаров
Прапор СРСР Володимир Дзюба

3.4.2. Прапор України На Україні

  • 1992/93 - Сергій Гусєв - найкращий бомбардир чемпіонату України (17 голів).
  • 1993/94 - Тимерлан Гусейнов - кращий бомбардир чемпіонату України (18 голів).
  • 1995/96 - Тимерлан Гусейнов - кращий бомбардир чемпіонату України (20 голів).
  • 2004/05 - Олександр Косирін - кращий бомбардир чемпіонату України (14 голів).
  • Олександр Косирін автор найшвидшого гола в чемпіонатах України. 1 березня 2005 в матчі 16-го туру між "Чорноморцем" та "Металістом" (2:1) Косирін відзначився через 8,9 секунд після початку поєдинку.

4. Рекорди

4.1. Командні рекорди

4.1.1. Прапор СРСР В СРСР

4.1.1.1. У чемпіонатах СРСР
  • Найбільша перемога - 7:0 ("Металург" Дніпропетровськ у 1949 р., ОДО Петрозаводськ в 1956 р. і "Авангард" Сормово в 1957 р.)
  • Найбільша поразка - 0:8 ("Спартак" Москва в 1939 р., "Локомотив" Запоріжжя в 1949 р. і "Динамо" Київ у 1977 р.)
  • Рекордсмен за кількістю виграних призів " За справедливу гру "- 2 рази (1966, 1969)
  • Рекордсмен за кількістю виграних призів " Справедливої ​​гри "- 4 рази (1974, 1976-о, 1984, 1991)
  • Рекордсмен за кількістю виграних призів " Кубок прогресу "- 3 рази (1974, 1989, 1991) [11]
  • Рекордсмен за кількістю виграних призів " Гроза авторитетів "- 4 рази (1980, 1982, 1984, 1991)
  • Як володар призу "Гроза авторитетів", в матчах чемпіонату СРСР 1984 р. проти призерів першості, набрав 9 очок з 12. Даний результат є абсолютним рекордом чемпіонатів СРСР, з моменту вручення призу "Гроза авторитетів" [12].
  • За підсумками сезону 1974 р. відразу 4 гравці "Чорноморця" (Володимир Григор'єв, В'ячеслав Лещук, Володимир Макаров і Володимир Дзюба) удостоїлися призу " Кращі дебютанти сезону ". Це є абсолютним рекордом для всіх команд, представники яких удостоювалися даного трофею.

4.1.1.2. У розіграшах Кубка СРСР
  • Найбільша перемога - 7:0 ("Червоний прапор" Орехово-Зуєво в 1937 р.)
  • Найбільша поразка - 0:4 ("Динамо" Київ у 1936 р.)

4.1.2. Прапор України На Україні

4.1.2.1. У чемпіонатах України
  • Найбільша перемога - 6:0 ("Нива" Вінниця в 1992, "Буковина" Чернівці у 1998/99 та "Прикарпаття" Івано-Франківськ в 2000/01)
  • Найбільша поразка - 1:8 ("Динамо-2" Київ в 1998/99)
4.1.2.2. У розіграшах Кубка України
  • Найбільша перемога - 7:0 ("Карпати" Мукачево в 1996/97 і "Факел" Івано-Франківськ в 2004/05).
  • Найбільші поразки - 1:4 ("Полісся" Житомир в 1992, "Динамо" Київ у 1997/98, "Поліграфтехніка" Олександрія в 2001/02) і 0:3 ("Нафтовик" Охтирка та "Динамо" Київ у 1997 / 98)

4.1.3. В європейських кубкових турнірах

  • Найбільша перемога - 7:1 ("Вадуц" Ліхтенштейн в 1992/93).
  • Найбільша поразка - 0:4 ("Ланс" Франція в 1995/96).

4.2. Рекорди гравців

4.2.1. Прапор СРСР В СРСР

  • У чемпіонатах СРСР найбільше ігор провів - Володимир Плоскіна (419).
  • У розіграшах Кубка СРСР найбільше ігор провів - Володимир Плоскіна (41).
  • Кращий бомбардир в чемпіонатах СРСР - Костянтин Фурс (82 м'ячі).
  • Кращий бомбардир в розіграшах Кубка СРСР - Леонід Орєхов (10 м'ячів).
  • Найбільша кількість голів у одному сезоні: 16 - Володимир Фінк, сезон 1983.

4.2.2. Прапор України На Україні

  • У чемпіонатах України найбільше ігор провів - Віталій Колесніченко (224).
  • У розіграшах Кубка України найбільше ігор провів - Дмитро Парфьонов (27).
  • Кращий бомбардир в чемпіонатах України - Тимерлан Гусейнов (79 м'ячів).
  • Кращий бомбардир в розіграшах Кубка України - Олександр Косирін (7 м'ячів).
  • Найбільша кількість голів у одному сезоні: 21 - Тимерлан Гусейнов, сезон 1995/96.

4.2.3. В європейських кубкових турнірах

  • Найбільше число ігор провів - Юрій Букело (15).
  • Кращий бомбардир - Юрій Никифоров і Володимир Мусолітін (по 4 м'ячі).

4.3. Гравці-рекордсмени

4.3.1. Гравці з найбільшою кількістю матчів

# Ім'я Рік (и) Чемпіонат Кубок Єврокубки Інші [13] Всього
1 Flag of the Soviet Union.svg Володимир Плоскіна 1975-1988 419! 419 041! 41 ! ! 465! 465
2 Flag of the Soviet Union.svg Василь Іщак 1977-1990 326! 326 ! ! ! 403! 403
3 Flag of the Soviet Union.svg В'ячеслав Лещук 1973-1983 313! 313 ! ! ! 349! 349

4.3.2. Гравці з найбільшою кількістю голів

# Ім'я Рік (и) Чемпіонат Кубок Єврокубки Інші [13] Всього
1 Flag of Ukraine.svg Тимерлан Гусейнов 1993-2000 079! 79 006! 6 002! 2 ! 087! 87
2 Flag of the Soviet Union.svg Костянтин Фурс 1956-1964 082! 82 001! 1 ! ! 083! 83
3 Flag of the Soviet Union.svg Анатолій Шепель 1971-1973
1978-1979
076! 76 005! 5 ! ! 081! 81

5. Статистика виступів

5.1. У чемпіонатах СРСР

  • Брав участь в 52 чемпіонатах СРСР (1936-1941, 1945-1950, 1953-1991 рр..): 1532 гри, 625 перемог, 404 нічиї, 503 поразки, різниця м'ячів 2049-1793.
  • Найвище досягнення - третє місце в чемпіонаті 1974

5.2. У розіграшах кубка СРСР

  • 135 ігор, 62 перемоги, 23 нічиї, 50 поразок, різниця м'ячів 194-159.
  • Найвище досягнення - вихід у півфінал (1966 р.)

5.3. У чемпіонатах України

Після сезону 2011/2012

Дивізіон Період І В Н П МОЗ МП РМ O [14] % O
вищий 1992-1998, 1999/2000, 2002-2010, 2011-Н.В. 510 236 114 185 614 572 42 536 52,5
перший 1998/1999, 2000-2002, 2010/2011 140 81 25 34 222 113 109 187 66,8
  • Найвище досягнення - 2-е місце у вищому дивізіоні чемпіонатів 1994/95 і 1995/96 рр..

5.4. У розіграшах кубка України

Після сезону 2011/2012

Період І В Н П МОЗ МП РМ O [15] % O
1992-Н.В. 73 34 10 29 126 78 48 78 53,4
  • Володар Кубка України 1992 і 1993/94 рр..

5.5. Логотип УЄФА В європейських кубкових турнірах

Сезон Турнір Стадія Країна Клуб Результат
1975/76 Кубок УЄФА Прапор Італії Лаціо 1:0 (Д), 0:3 д.в. (Г)
1985/86 Кубок УЄФА Прапор Німеччини Вердер Бремен 2:1 (Д), 2:3 (Г)
Прапор Іспанії Реал Мадрид 1:2 (Г), 0:0 (Д)
1990/91 Кубок УЄФА Прапор Норвегії Русенборг 3:1 (Д), 1:2 (Г)
Прапор Франції Прапор Монако Монако 0:0 (Д), 0:1 (Г)
1992/93 Кубок володарів кубків Кв. Прапор Ліхтенштейну ФК Вадуц 5:0 (Г), 7:1 (Д)
Прапор Греції Олімпіакос 1:0 (Г), 0:3 (Д)
1994/95 Кубок володарів кубків Прапор Швейцарії Грассхопперс 0:3 (Г), 1:0 (Д)
1995/96 Кубок УЄФА Кв. Прапор Мальти Хіберніанс 5:2 (Г), 2:0 (Д)
Прапор Польщі Відзев 1:0 (Д), 0:1 (6:5 п.п.) (Г)
Прапор Франції РСК Ланс 0:0 (Д), 0:4 (Г)
1996/97 Кубок УЄФА Прапор Фінляндії ХІК Гельсінкі 2:2 (Г), 2:0 (Д)
Прапор Румунії Націонал Бухарест 0:0 (Д), 0:2 (Г)
2006/07 Кубок УЄФА Прапор Польщі Вісла Плоцьк 0:0 (Д), 1:1 (Г)
Прапор Ізраїлю Хапоель Тель-Авів 0:1 (Д), 1:3 (Г)
2007 Кубок Інтертото Прапор Білорусі Шахтар Солігорськ 4:2 (Д), 2:0 (Г)
Прапор Франції РСК Ланс 0:0 (Д), 1:3 (Г)

Після сезону 2011/2012

Період І В Н П МОЗ МП РМ O [15] % O
1975-2007 34 13 8 13 45 41 4 34 50,0
  • Найвище досягнення - вихід до 1/16 фіналу Кубка УЄФА (1985/86, 1990/91, 1995/96) і Кубка володарів кубків (1992/93).

6. Поточний склад

Актуальність
Дані в цьому розділі приведені за станом на 23 серпня 2012 року.
Ви можете допомогти, оновивши інформацію у статті.
Зразковий склад "Чорноморця" в першій половині сезону 2012/2013.
Офіційний складу
Ім'я Країна Дата народження Вік
Воротарі
1 Євген Паст Прапор України Україна 16 березня 1988 24 роки
12 Дмитро Безотосний віце-капітан [16] Прапор України Україна 15 жовтня 1983 29 років
13 Юрій Мартищук Прапор України Україна 22 квітня 1986 26 років
Захисники
2 Петро Ковальчук Прапор України Україна 28 травня 1984 28 років
3 Леу Велозу Прапор Бразилії Бразилія 29 травня 1987 25 років
4 Маркус Бергер Прапор Австрії Австрія 21 січня 1985 28 років
5 Андерсон Сантана Прапор Бразилії Бразилія 24 квітня 1986 26 років
29 Пабло Фонтанельо Віце-капітан [16] Прапор Аргентини Аргентина 25 лютого 1984 28 років
32 Крісті Вангелі Прапор Албанії Албанія 5 вересня 1985 27 років
77 Павло Кутас Прапор України Україна 3 вересня 1982 30 років
Півзахисники
6 Лео Матос Капітан [16] Прапор Бразилії Бразилія 2 квітня 1986 26 років
8 Кирило Ковальчук Прапор України Україна 11 червня 1986 26 років
10 Борис Тащі Прапор України Україна 26 липня 1993 19 років
11 Іван Бобко Прапор України Україна 10 грудня 1991 21 рік
39 Артем Старгородський Прапор України Україна 17 січня 1982 31 рік
42 Євген Зубейко Прапор України Україна 30 вересня 1989 23 роки
89 Сергій Політило Прапор України Україна 9 січня 1989 24 роки
Нападники
7 Віталій Балашов Прапор України Україна 15 січня 1991 22 роки
9 Анатолій Діденко Прапор України Україна 9 червня 1982 30 років
16 Максим Шацьких Прапор України Україна 30 серпня 1978 34 роки
19 Еліс Бакай Прапор Албанії Албанія 25 червня 1987 25 років
20 Лучіан Бурдужан Прапор Румунії Румунія 18 лютого 1984 28 років
23 Франк Джа Джеджу Прапор Кот-д'Івуару Кот-д'Івуар 2 червня 1986 26 років
99 Сито Рієра Прапор Іспанії Іспанія 5 січня 1987 26 років

7. Персоналії

7.1. Президенти клубу

7.2. Всі головні тренери


7.3. Капітани команди

7.3.1. Прапор СРСР В СРСР

Період Капітан Матчі (як капітан)
Чемпіонат Нац. кубок Єврокубки Інші [13] Всього
1991 Прапор СРСР Віктор Гришко

7.3.2. Прапор України На Україні

Сезон Капітан Матчі (як капітан)
Чемпіонат Нац. кубок Єврокубки Інші [13] Всього
2010/11 Прапор України Олександр Бабич 23 1 24
Прапор України Дмитро Гришко 1 1
Прапор України Анатолій Діденко 2 2
Прапор України Євген Паст 1 1
Прапор України Руслан Соляник 1 1
Прапор Аргентини Прапор Польщі Себастьян Сетте 6 6
2011/12 Прапор Аргентини Прапор Польщі Себастьян Сетте 3 3
Прапор України Анатолій Діденко 6 1 7
Прапор України Сергій Політило 17 2 19
Прапор України Дмитро Безотосний 4 4
2012/13 Прапор України Дмитро Безотосний 6 6
Прапор Бразилії Леонардо Матос 1 1
основний капітан в поточному складі "Чорноморця"

7.4. Кращі бомбардири команди [18]

ПЛ - вища ліга ПЛ - Прем'єр-ліга 1Л - перша ліга (1/2) - голи / матчі

7.4.1. Прапор СРСР В СРСР

Сезон Голи
Чемпіонат Нац. кубок Єврокубки Інші [13] Всього
1991 [19] ПЛ Прапор СРСР Ю. Сак (7/26) Прапор СРСР І. Гецко (2/4) Прапор СРСР Іван Гецко (7/30)
Прапор СРСР Юрій Сак (7/30)

7.4.2. Прапор України На Україні

Сезон Голи
Чемпіонат Нац. кубок Єврокубки Інші [13] Всього
1992 ПЛ Прапор України І. Гецко (10/14) [20] Прапор України С. Гусєв (4/6) [21] Прапор України Сергій Гусєв (11/23)
1992/93 ПЛ Прапор України С. Гусєв (17/29) [22] Прапор України В. Яблонський (1/2)
Прапор України О. Кошелюк (1/2)
Прапор України С. Гусєв (1/2)
Прапор України Ю. Нікіфоров (4/4) Прапор України Сергій Гусєв (20/35)
1993/94 ПЛ Прапор України Т. Гусейнов (18/33) [23] Прапор України В. Парахневіч (3/8) Прапор України Тимерлан Гусейнов (20/41)
1994/95 ПЛ Прапор України Т. Гусейнов (12/29) Прапор України В. Парахневіч (2/3) Прапор України Т. Гусейнов (1/2) Прапор України Тимерлан Гусейнов (15/38)
1995/96 ПЛ Прапор України Т. Гусейнов (20/33) [24] Прапор України В. Мусолітін (3/5) Прапор України Тимерлан Гусейнов (21/39)
1996/97 ПЛ Прапор України Т. Гусейнов (9/28) Прапор України В. Мглинець (2/4)
Прапор України С. Ковалець (2/4)
Прапор України С. Мізін (2/4) Прапор України Тимерлан Гусейнов (9/35)
1997/98 ПЛ Прапор України Г. Щекотілін (13/27) Прапор Білорусі А. Серьогін (2/3) Прапор України Геннадій Щекотілін (13/31)
1998/99 Прапор України А. Голоколосов (15/16) Прапор України В. Гапон (2/2) Прапор України Олександр Голоколосов (15/16)
1999/00 ПЛ Прапор України О. Мочуляк (5/28) Прапор України Олег Мочуляк (5/29)
2000/01 Прапор України К. Балабанов (7/21) Прапор України О. Мочуляк (1/1) Прапор України Сергій Драніцкій (8/28)
2001/02 Прапор України К. Балабанов (10/26) Прапор України С. Пономаренко (2/4) Прапор України Костянтин Балабанов (10/28)
2002/03 ПЛ Прапор України А. Косирін (9/23) Прапор України К. Балабанов (3/2) Прапор України Костянтин Балабанов (10/21)
2003/04 ПЛ Прапор України А. Косирін (14/27) [25] Прапор України А. Косирін (5/6) [26] Прапор України Олександр Косирін (19/33)
2004/05 ПЛ Прапор України А. Косирін (14/29) [27] Прапор України К. Балабанов (3/2) Прапор України Олександр Косирін (16/31)
2005/06 ПЛ Прапор України А. Косирін (7/7) Прапор України С. Згура (1/2) [28] Прапор України Олександр Косирін (7/7)
2006/07 ПЛ Прапор України С. Даниловський (8/28) Прапор України П. Скоропад (1/1) [29] Прапор України С. Шищенко (1/4)
Прапор України Прапор Росії Г. Ніжегородов (1/4)
Прапор України Сергій Даниловський (8/31)
2007/08 ПЛ Прапор Білорусі В. Коритько (8/28) Прапор Білорусі В. Коритько (3/5) Прапор Молдавії І. Бугайов (3/2) Прапор Білорусі Володимир Коритько (11/37)
2008/09 ПЛ Прапор України А. Косирін (8/19) Прапор України Олександр Косирін (8/20)
2009/10 ПЛ Прапор України В. Балашов (4/25) Прапор України Віталій Балашов (4/25)
2010/11 Прапор України А. Діденко (9/28) Прапор України А. Діденко (1/1) Прапор України Анатолій Діденко (10/29)
2011/12 ПЛ Прапор Бразилії Л. Матос (7/20) Прапор Молдавії І. Цигирлаш (2/2) [30] Прапор Бразилії Леонардо Матос (8/22)
2012/13 ПЛ Прапор Албанії Е. Бакай (5) Прапор Албанії Еліс Бакай (6)

7.5. "Клуб бомбардирів 50" імені Володимир Плоскіна

Володимир Плоскіна став першим гравцем команди, який забив 50 м'ячів у вищому дивізіоні чемпіонату і Кубку СРСР, та інших офіційних клубних турнірах (єврокубки, кубок федерації футболу СРСР). На честь цього одеська газета "Час спорту" назвала його ім'ям заснований нею "Клуб бомбардирів 50" одеського "Чорноморця". Його членами можуть стати футболісти, які забили за "Чорноморець" 50 і більше м'ячів у вищому дивізіоні чемпіонату і Кубку країни, і інших офіційних клубних турнірах (єврокубки, кубки федерації, кубки ліги). Членами "Клубу 50" крім самого Плоскіна (52 м'ячі) є Тимерлан Гусейнов і Олександр Косирін.


7.6. Відомі гравці

Повний список гравців клубу "Чорноморець" Одеса, про які є статті у Вікіпедії, знаходиться тут

7.7. "Легіонери" у складі команди

7.8. Гравці "Чорноморця" в різних збірних

7.9. Гравці "Чорноморця" на великих міжнародних турнірах

Турнір Учасники
Прапор Мексики Чемпіонат світу 1970 Прапор СРСР Валерій Поркуян
Прапор Венесуели Кубок Америки 2007 Прапор Перу Де ла Аса

8. Стадіон

Заготівля розділу
Цей розділ не завершений.
Ви допоможете проекту, виправивши і доповнивши його.

9. Одеське дербі [31]

У свій час в Одесі, крім "Чорноморця", була ще одна сильна команда - СКА (ПКВО, ТДВ). Матчі між ними були довгоочікуваними і навколо них був великий ажіотаж. Щоб купити квиток на таке дербі, потрібно було займати чергу з ночі.

Перша зустріч відбулася на стадіоні армійців в рамках першого кола чемпіонату СРСР 1959 р. (клас "Б", 4 зона) - 3 червня 1959 "Чорноморець" здобув мінімальну перемогу, єдиний гол забив Костянтин Фурс. У матчі другого кола, який проходив на стадіоні ЧМП, з таким же результатом переміг "СКВО".

Всього таких зустрічей на офіційному рівні в чемпіонатах СРСР було одинадцять. Загальний рахунок усіх зустрічей 12-5 на користь "Чорноморця". Кращим бомбардиром цих матчів став Василь Москаленко, він забив три м'ячі за "Чорноморець" і один за СКА.

Всього матчі цього протистояння відвідали 560 000 уболівальників (в середньому 46 666 глядачів за матч). Дев'ять з одинадцяти "дербі" пройшли на поле стадіону ЧМП, трибуни якого заповнили 540 000 глядачів (в середньому 49 090 за гру). Рекордним за відвідуваністю став матч "Чорноморця" і СКА, який відбувся в 1966 році на стадіоні ЧМП в рамках 28-го чемпіонату СРСР (55 000 глядачів). Один матч армійці і "моряки" провели на полі стадіону СКВО (СКА), і ще один проходив за межами Одеси, в Гурзуфі на стадіоні "Артек".

Очевидці відзначають терпимість між уболівальниками обох команд, конфлікти траплялися дуже рідко.

З середини першого національного чемпіонату України 1992 року, команда одеського СКА, зберігши від свого колишнього назви дві початкові літери, перейшла під заступництво "цивільних" організацій і стала називатися СК "Одеса". "Новий" клуб міг би помірятися силами з "Чорноморцем", але не дотягував до рівня вищої ліги української першості. Однак "одеське дербі" отримало свій новий розвиток у матчах розіграшів кубка України, де жереб двічі зводив "городян" і "моряків". Так у сезоні 1992/93 рр.., Матчі проходили на стадії 1/16 фіналу. Будинки (матч проходив на стадіоні СКА) "городяни" поступилися "Чорноморцю" - 0:1. Але перемігши в матчі-відповіді на стадіоні ЧМП 3:2, СК "Одеса" вибив володаря кубка України з розіграшу і тим самим вийшов в 1/8 фіналу. У сезоні 1998/99 рр.. команди зустрілися на стадії 1/32 фіналу. У першому матчі на стадіоні ЧМП була зафіксована нічия - 1:1. У матчі-відповіді на стадіоні "Спартак", СК "Одеса" (господарі поля) впевнено переміг - 3:1, і тим самим знову вибив "Чорноморець" з розіграшу кубка України. Примітно, що і на цей раз СК "Одеса" дійшов до 1/8 фіналу кубка України, повторивши тим самим своє досягнення сезону 1992/93 рр..

У 1999 році СК "Одеса" припинив своє існування, коли на його базі був створений "Чорноморець-2". З тих пір "Чорноморець" поки єдина одеська команда в прем'єр-лізі українського чемпіонату.


10. Уболівальники

10.1. Соборка

Соборна площа (Соборка) - місце в Одесі, де свого часу збиралися фанати футболу, обговорювали склади команд, достоїнства і недоліки гравців. Розповідають, що в дні матчів "Чорноморця" вболівальники збиралися там з ранку, щоб якомога раніше "підзарядитися" інформацією перед майбутньою грою. [32] Але і після матчів, першим місцем де збиралися вболівальники була Соборка. Адже там починався докладний розбір гри. [33] Приблизно з кінця 80-х років ХХ століття футбольні теми на Соборки поступово поступилися своє місце темам "за життя". [32]


10.2. "Король вболівальників" Ісаак Гроссман

Найвідомішим уболівальником одеського "Чорноморця" за всю історію клубу був Ісаак Гроссман - одесит, який прославився своїм фанатизмом, неабиякою кмітливістю і відчуттям гумору. У нього було власне довічне місце на 38-й трибуні, яке не продавалося, поки він був живий. До війни він супроводжував клуб на всіх виїзних матчах. У післявоєнний період відомо тільки про одну, пропущеної Гроссманом грі. Цікаво, що 18 травня 1936, на урочистому відкритті "Стадіону у моря" Ісаака Гроссмана не було. Були присутні генсек КПУ Косіор і генсек ЛКСМУ Андрєєв. "Король уболівальників", як величали Гроссмана, прийти однак не зміг - за день до цього його забрали в НКВД. Там йому довелося дати розписку із зобов'язанням не йти на стадіон. Компетентні органи не могли допустити, щоб він своїми "жартами" відволікав 22 000 радянських людей, які, звичайно ж, мріють дивитися на т. Косіора і т. Андрєєва, а не на якогось там Гроссмана. [34]


10.3. Ультрас

Рух "Ультрас", або просто Ультрас - це організовані групи з уболівальників для підтримки спортивних команд, головним чином футбольних команд Європи та Південної Америки, а також країн інших континентів. Історія розвитку Ультрас не обійшла своєю увагою Україну, і зокрема Одесу. Ультрас одеського "Чорноморця" є практично єдиною групою вболівальників, що активно підтримують команду на її виїзних матчах. Мають власний сайт. [35]. У 2011 році була створена єдина організація ультрас "Південний Фронт" (Ю. Ф.). Ця організація об'єднує різні фірми і фанатські групи в єдиний рух, для здійснення більш масштабної і якісної підтримки улюбленої команди [36]. Ультрас Ю. Ф. дотримуються проросійських поглядів і на кожному матчі вивішують прапор російської імперії та герб Одеси часів російської імперії, як на домашніх матчах [37], так і на виїзних [38].


11. Примітні факти

В 1964 абсолютний рекорд встановили футболісти Одеси. Єдиний раз за всю історію післявоєнних чемпіонатів СРСР два клуби одного міста - "Чорноморець" і СКА, одночасно завоювали путівки у вищу лігу [39].

В 1990 відбувся останній розіграш Кубка Федерації футболу СРСР. Володарем призу вперше став одеський "Чорноморець", обігравши у фінальному матчі дніпропетровський "Дніпро" - 2:0.

Збірна України з футболу провела перший офіційний матч у своїй історії 29 квітня 1992. Це був товариський матч зі збірною Угорщини. У стартовому складі збірної України найбільше число гравців представляли київське "Динамо" і одеський "Чорноморець" - по чотири. Після перерви в гру вступили ще троє "моряків", таким чином у першому матчі збірної України найбільше число гравців-учасників української команди представляли одеський "Чорноморець" - сім. Ось їх імена - Юрій Никифоров, Сергій Третяк, Ілля Цімбаларь, Юрій Шелепницький, Іван Гецко [40], Юрій Сак [40], Сергій Гусєв [40].

У тому матчі гравець одеського "Чорноморця", Юрій Шелепницький вивів команду України на поле, носячи капітанську пов'язку. Таким чином він увійшов в історію українського футболу як найперший капітан збірної України. Це був перший і останній матч Юрія за національну команду. У цьому ж матчі автором першого в історії гола збірної України став інший гравець одеського "Чорноморця" - Іван Гецко. Першим головним тренером збірної України був наставник одеського "Чорноморця" - Віктор Прокопенко. Він очолював національну команду в її перших 3-х матчах.

Волею футбольного календаря 1-й матч вищої ліги першого чемпіонату незалежної України відбувся 6 березня 1992 року в Одесі, де місцевий "Чорноморець" приймав львівські "Карпати" (результат - 2:2). У тому ж сезоні (1992) "Чорноморець" став володарем першого кубка України з футболу. У сезоні 1993/94 рр.. "Чорноморець" знову виграв цей трофей (2-й титул), ставши таким чином першим клубом в історії українського футболу, якому вдалося повторити цей успіх. Також примітно, що в фінальному матчі за Кубок України 1993/94. переможний післяматчевий пенальті у ворота сімферопольської "Таврії" забив голкіпер одеського "Чорноморця" Олег Суслов, який став першим воротарем, який забив гол у фінальному матчі Кубка України.

Юрій Никифоров - єдиний з гравців "Чорноморця", якому довелося зіграти в трьох різних збірних: в олімпійської збірної СРСР, в збірної СНД і в збірної України, причому в двох останніх він грав протягом одного року (1992). З 1993 року граючи за московський "Спартак", прийнявши при цьому російське громадянство, він став виступати за збірну Росії.