Іспанська мова

Червоним кольором відмічені країни, в яких іспанська мова є офіційною

Іспанська або кастильська мова (ісп. espaol, castellano ) - плюріцентріческій іберо-романська мову, що зародився в середньовічному королівстві Кастилія, яке включало в себе сучасну територію провінції Бургос і автономних областей Ла-Ріоха і Кантабрія.

Відноситься до індоєвропейської сім'ї мов ( романська група, іберо-романська підгрупа). Писемність на основі латинського алфавіту.

За різними оцінками, в усьому світі на іспанською мовою говорять від 450 ^[1] до 500 ^[2] мільйонів людей (включаючи тих людей, для яких іспанська є другою мовою).

1. Географічне поширення

Іспанською мовою говорять 34500000 чоловік у США, в Пуерто-Ріко він, разом з англійським, визнано державною. У штаті Нью-Мексико він фактично має офіційний статус, законодавство штату не передбачає статус офіційної мови, але говорить про обов'язковість або можливості використання іспанської мови в офіційних документах поряд з англійською.

Крім того, кілька мільйонів носіїв іспанської мови проживають у штатах Каліфорнія, Флорида, Техас і Нью-Йорк. Також на іспанською мовою говорять 15% населення Американських Віргінських островів.

Іспанським мовою володіє більшість населення британській території Гібралтару, хоча державною на ній є англійська. Також там використовується суміш іспанської і англійської, звана яніто.

Іспанська мова широко використовується в Андоррі і Белізі (60%), на Арубі (85%) і Кюрасао (65%). Також на ньому говорять Бонайре (35%), в Бразилії, Тринідаді і Тобаго, Західній Сахарі (на території, контрольованій Фронтом Полісаріо), на Філіппінах (за різними даними на іспанському спілкуються від 0,01% населення або 2658 осіб ^[4] до 2% або 2900000 ^[5]) і в громадах сефардів в Марокко, Сербії і Чорногорії, Туреччини та Ізраїлі.

У Бразилії, де населення розмовляє португальською мовою, за іспанським закріпився статус другої мови серед студентів і дипломованих фахівців. У міру ослаблення залежності економіки країни від торгових операцій з США і Європою і збільшення торгового обороту з сусідніми країнами іспаномовними (особливо з вхідними в блок Меркосур), більше уваги стало приділятися білінгвізму і знання іспанської мови. 7 липня 2005 Національний Конгрес Бразилії схвалив закон, який закріпив за іспанським статус другої мови в державних і приватних школах країни ^[6]. Популярність іспанської мови в Бразилії збільшує те, що він дуже схожий на португальську і майже у всіх сусідніх країнах є офіційним. У прикордонних містах Бразилії (особливо, на бразильсько-уругвайської кордоні) також говорять на суміші іспанської та португальської під назвою портуньол.

Іспанська - офіційна мова Організації Об'єднаних Націй, Європейського союзу, Африканського союзу і Організації Американських Держав.

1.1. Діалекти і мовні варіанти іспанської мови

• Діалекти іспанської мови в Іспанії
  • Північні діалекти
    • Кастильська діалект
    • Ріохскій діалект
    • Арагонський діалект
    • Чурро
    • Каталонська діалект
    • Галісійська діалект
  • Південні діалекти
    • Мадридський діалект
    • Ла-Манчскій діалект
    • Мурсійскій діалект
    • Естремадурського діалект
    • Андалузький діалект
    • Канарський діалект
• Діалекти іспанської мови в Африці
  • Сахарський діалект іспанської мови
  • Діалект іспанської в Екваторіальній Гвінеї
• Діалекти іспанської мови в Америці
  • Амазонський іспанська
  • Андський іспанська
  • Антіохскій іспанська
  • Східно-болівійський іспанська
  • Карибський іспанська
    • Північно-колумбійський іспанська
    • Кубинський іспанська
    • Домініканський іспанська
    • Панамський іспанська
    • Пуерторіканський іспанська
    • Центральновенесуельскій іспанська
    • Маракайбскій іспанська
  • Центральноамериканський іспанська
  • Чилійський іспанська
  • Діалект іспанської в Чилое
  • Центральноколумбійскій іспанська
  • Екваторіальний іспанська
  • Діалекти іспанської в Мексиці
    • Северомексіканскій іспанська
    • Юкатанський іспанська
  • Парагвайський іспанська
  • Перуанський прибережний іспанська
  • Північно-перуанський прибережний іспанська
  • Ріоплатскій іспанська
    • Соціолект лунфардо
• Іспанська Екваторільной Гвінеї
• Філіппінська іспанська
  • Іспансько-креольська мова чавакано

1.2. Похідні мови

Існують ряд похідних від нього мов. Серед них є й креольські зі спрощеної граматичної структурою: чабакано ( Філіппіни), папьяменту - різновид папьяменто ( Аруба, Антильські острови) і паленкеро ( Колумбія). Змішані та контактні мови з іспанською основою і потужним іншомовним суперстрат або субстратом :

• іспано-англійська суміш в іспано-американській прикордоння, відома як спангліш;
• іспано-англійська суміш на Гібралтарі - яніто;
• іспано-індіанська суміш в республіці Парагвай ( йопара);
• зниклий іспано-італійський социолект Буенос-Айреса ( лунфардо);
• іспано-португальська суміш в бразильсько- уругвайському прикордоння - портуньол
• іспано- каталанська суміш, відома як валенсійська мову
• староіспанському мова євреїв Леванту - ладіно

1.3. Іспанська або кастильська?

Як у Іспанії, так і в Латинській Америці іспанська мова також називають кастильською (ісп. castellano ) Відповідно до назви регіону, в якому він зародився. Цим підкреслюється його відмінність від інших мов Іспанії. Такий поділ досить популярно серед населення країн Південного конуса і носіїв каталанської, галісійської, баскської та ін мов Іспанії.

Багато філологи вважають, що кастильским слід називати мову, якою говорили в Кастилії в середні століття. Однак з ними не згодні інші - вони пропонують не використовувати назву "іспанський", так як воно вказує на те, що ця мова в Іспанії один, що каталанська, галісійська, баскська, Аранська, арагонська і Астурійський - не іспанські мови.

Іспанці зазвичай називають свою мову іспанською, коли він згадується разом з іноземними мовами, і кастильским при згадці разом з іншими мовами Іспанії. В іншому іспаномовному світі використовуються обидві назви. "Іспанський" переважає в Колумбії, Панамі, Нікарагуа, Сальвадорі, Коста-Ріці, Гватемалі, Гондурасі, Мексиці, США, Домініканській Республіці та Венесуелі (тобто в основному в Північній і Центральній Америці); "кастильська" переважає на Кубі, в Еквадорі, Перу, Болівії, Парагваї, Чилі, Аргентині і Уругваї.

2. Антропоніміці

3. Історія

Історія сучасного літературного іспанської мови та його численних усних і письмових мовних варіантів відображає розвиток місцевого народно-латинського діалекту Іберії. В хронологічному порядку розвиток іспанської мови виглядає наступним чином:

• до III ст до н. е..: переважають автохонние середземноморські мови неіндоевропейского походження (древній баскська мова), в прибережні райони проникають мови перших колоністів ззовні ( кельтські мови Галісії, фінікійський мову Карфагена, давньогрецька мова прибережних колоній). Всі вони згодом стають субстратом іспанської мови.
• II ст до н. е. - V в н. е..: антична романізація, коли практично всі автохонние мови і мови ранніх колоністів витісняються народної латиною, що стала основною мовою Римської імперії. Саме еволюція народно-латинської мови в ході його взаємодії з мовами підкорених та сусідніх народів привела до утворення сучасної іспанської мови.
• V в н. е.. - VII ст н. е..: остаточний занепад і децентралізація імперії призводять до дивергентному розвитку народної латини в колишній імперії в цілому і на півострові зокрема. Німецьке наріччя захопили владу вестготів надає суперстратное вплив на місцеві романські ідіоми даного періоду. Виникає розрив між нормами класичної латини і живої розмовної мови.
• VIII ст. - XII ст.: Посилення діалектної роздробленості в романському мовному ареалі півострова при паралельному поширенні арабської мови, привнесеного мусульманськими завойовниками ( адстрат). Сильні арабські впливу в іспанській мові зберігаються до наших днів.
• XII-XV вв. Староіспанському мову : відтискування мусульман в ході процесу Реконкісти призводить до падіння престижу арабської мови і становленню староіспанському літературної мови. Починається процес централізації півострова під владою Кастилії і Мадрида. Кастильська діалект поширюється широко по всьому півострову, повністю витіснивши арабська мова, і частково інші місцеві романські ідіоми ( мосарабской мову, галісійська мова, меншою мірою каталонська мова та ін)
• XVI-XVIII вв.: В ході епохи великих географічних відкриттів відбувається становлення Іспанської колоніальної імперії ( Латинська Америка, Філіппіни, ряд опорних пунктів в Африці. Іспанська мова поширюється широко за межами Іспанії і стає одним з основних світових мов.
• XIX - перша половина XX ст.: Відбувається процес географічної диференціації іспанської мови, розвиваються і стандартизуються його мовні варіанти у кожній окремо взятій іспаномовної країні. У ряді регіонів іспанську мову під тиском англійської здає свої позиції ( Південний захід США, Луїзіана, Флорида) або ж зовсім практично зникає ( Гуам, Каролінські острови, Маріанські острови, Тринідад і Тобаго, Філіппіни). Спостерігається падіння його престижу у світі.
• Друга половина XX - початок XXI ст.: Консолідація іспаномовного світу ( Іспанідад, Латинський союз, Інститут Сервантеса, Королівська академія іспанської мови), розвиток і розширення інтересу до іспанської мови, іспанською та латиноамериканським (суб) культури по всьому світу, відродження іспанської та мови в місцях його колись традиційного побутування ( Тринидад и Тобаго после 2000 г., Аруба, Флорида, Филиппины с 2008 р. и др.). При этом особняком стоит процесс маргинализации испанского языка в самой Испании, где власти местных автономных регионов предпринимают довольно успешные попытки возрождения местных идиом, некогда оттеснённых испанским в сферу бытового общения. Наиболее заметен этот процесс в автономных областях Каталония, Страна Басков, в меньшей степени выделяется Галисия.

4. Алфавіт

Испанский язык использует латинский алфавит, с дополнительной буквой "" ([ɲ]). Традиционно ch (che, произносится как [ч]), "ll", и "rr" до 1994 считались отдельными буквами, со своими именами и местом в алфавите (a, b, c, ch, d, , l, ll, m, n, , ,q, r, rr, s, t ,). С 1994 года они не считаются отдельными буквами, и слова с "ch" сейчас находятся между "ce" и "ci", вместо размещения после "cz", и соответственно это изменение в силе и для "ll" и "rr".

Кроме , испанская орфография использует следующие дополнительные буквы:

. (буквы с акутным ударением - для исключений из общих правил ударения и для смыслоразличения и с диэрезой - для обозначения читаемости этой буквы после g и q.)

В диалектах испанского можно встретить буквы с грависным ударением:

и - се-седилья.

Если в шрифте отсутствует диакритика, ударения передаются апострофом (a', e', i', o', u'), - как u:, а - как nn, реже gn.

4.1. Правила чтения

Елементарні. В основному все читається так само, як пишеться. Цьому сприяє таке поняття, як "вокалізм", тобто чітка вимова всіх голосних (які складають 47 відсотків фоніческого матеріалу), в той час як приголосні все ж можуть ковтати або асимілюватися і т. д.

Основні правила:
ch - в кастильском читається приблизно як тверде білоруське год або польське cz; в чилійському діалекті - як м'яке російське [ч '].
ll - читається як "дж", "ї" або "ль" (є різні нац. варіанти)
h - не читається ніколи, однак у старому андалузькому говірці [h] зберігається.
с - перед a, o, u - як "до"; перед e, i - як "c" ( Латинська Америка) або англійське "th" (Іспанія)
z - як "c" ( Латинська Америка) або англійське "th" (Іспанія)
g - перед i і e - як російське "х", перед іншими голосними "г".
j - як російське "х", але більш напружений.
s - як російське [c], але, як правило, з дещо відсунутим до альвеолам мовою.
x - залежно від слова: як російські [с], [х]. Староіспанському читання - ш.

поєднання gu - перед e, i читається як "г", "u" не вимовляється (крім написання g);
поєднання qu - перед e, i читається як "к", "u" не вимовляється. (Крім поєднання q);

b і v - "фрикативний б". На початку слова і після носових і губних приголосних ці букви позначають проривних звук [b], за вимовою відповідний російській "б". В інших випадках ці букви позначають полусмичний звук між "б" і "в".

4.2. Наголос в іспанській мові

Наголос в іспанських словах падає на останній склад, якщо слово закінчується на приголосну (крім n або s). Якщо слово закінчується на голосну або на приголосні n або s, то наголос падає на передостанній склад.

У разі виключення при листі обов'язково ставиться наголос на ударній гласною.

Наголос також вказується при необхідності розбити дифтонг : "conoca" (знав), "tena" (мав) або для розрізнення частин мови ("cmo" (як?), "como" (як, подібно), "s" (знаю), "se" (зворотний займенник) і т. д.).

4.3. Практична транскрипція на російську мову

Див. статтю Іспансько-російська практична транскрипція

5. Іспанська мова в світі

У листопаді 2004 в Росаріо ( Аргентина) пройшов Третій міжнародний конгрес іспанської мови, організований іспанської Королівською академією іспанської мови, Інститутом Сервантеса та королівської подружжям Іспанії. Конгрес, що проходив на найвищому рівні, відкрили король Іспанії Хуан Карлос I і президент Аргентини Нестор Карлос Кіршнер. Більшість виступаючих склали найвідоміші латиноамериканські письменники.

Проблеми, що обговорювалися конгресом, стосувалися не тільки іспанської, а й будь-якої мови міжнародного спілкування, і мова при цьому йшла не стільки про лінгвістичні зміни, скільки про політичні фактори, що впливають на його долю.

По-перше, як зазначали виступаючі, іспанська мова все більше роз'єднується на рівні діалектів. По-друге, процес глобалізації та стрімкий розвиток технічного прогресу спрощують мова, яка все більше розглядається його носіями лише як засіб елементарної комунікації, внаслідок чого він позбавляється літературної глибини та художнього різноманітності.

В Аргентині, обраної місцем обговорення цих проблем, відмінність іспанської мови від класичного варіанту кастильського особливо помітно. В Аргентині і Уругваї маси кажуть на так званому лунфардо (lunfardo), діалекті іспанських каторжників, яких засилали в ці краї в XVII - XVIII століттях. До того ж у XX столітті країну захлеснула хвиля імміграції з Італії (зараз нащадки італійців складають половину всіх жителів країни), внаслідок чого мова збагатилася масою італійських запозичень, морфологічно оформлених відповідно до правил іспанської мови.

Як стверджують фахівці, в даний час люди однієї іспаномовної нації все менше здатні розуміти розмовну мову іншої нації. Як заявив король Хуан Карлос, "іспанська мова - це єдиний, але поліфонічний голос. Це єдиний голос, що складається з безлічі голосів, які різною мірою пішли від первісної конфігурації".

Конгрес став також місцем гострої дискусії про наслідки глобалізації для іспанської мови. Більшість виступаючих вважають, що глобалізація і розвиток Інтернету призводять до зайвого спрощення іспанської мови та засмічення його англіцизмами.

Примітки