Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Географія (Страбон)



План:


Введення

Титульний аркуш "Географії" в латинському перекладі Ксіландером. Видання Казобона в передруці 1620

"Географія" ( др.-греч. Γεογραφικά ) Страбона у 17 книгах - твір, що дає поняття про античну географічній науці періоду еллінізму, а одно що знайомить і з попередньою історією науки, і з різними її напрямками. За текстом "Географії" реконструюються багато літературні пам'ятники античності, втрачені згодом.


1. Назва роботи, термінологія, метод

За Г. А. Стратановскій, "Географія" належить до жанру "пам'ятних записок" (hypomnēmata), будучи науково-практичним твором. [1] Трактат Страбона відображає римське практичний світогляд, не терпить наукових теорій, від яких немає негайної користі. За стилем Страбон нагадує Діодора Сицилійського або Діонісія Галікарнаського - він сухий і природність.

Критичний метод Страбона легко реконструюється: критика його спрямована на вишукування протиріч в джерелах, які потім досліджуються методами шкільної логіки. Страбон може сторінками цитувати тих чи інших авторів, а потім оголосити їх негідними. [1] Метод його суто описовий, Страбон обмежується констатацією фактів і явищ. Джерел своїх він ніколи не приховує, але часто змінює порядок чужих думок чи комбінує окремі місця. Про природної продуктивності описуваних земель Страбон не говорить з тією докладністю, яку вважали необхідною Аристотель і Феофраст. Взагалі опис земель у Страбона далеко не рівномірно; увагу його нерідко зупиняється на предметах маловажних або анекдотичних, але для тодішнього читача цікавих. У нападках на попередників він нерідко переступає міру спокійною і грунтовної критики, буває прискіпливий і дріб'язковий в полеміці, наприклад з Гиппархом або Посідоній.

Страбон використав кілька назв для своєї роботи [2], а саме:

  • geōgraphia - "географія"
  • chōrographia - "землеопісаніе" [3], звідси сучасний термін орографія.
  • periēgēsis - "опис" [4]
  • periodos gēs - "опис Землі" [5]
  • periodeia tēs chōrās - "розташування місцевостей" [6]

Єдиного методу вивчення та описи Землі Страбон не призводить, але різноманітні судження з цього питання розкидані по всьому тексту "Географії", наприклад:

Море найбільше визначає обриси суші і надає їм форму, утворюючи затоки, відкриті моря, протоки, а також перешийки, півострова і миси. У цьому відношенні морю допомагають річки і гори. Звідси ми отримуємо ясне уявлення про материках, народності, про сприятливому розташуванні міст і про усьому розмаїтті подробиць, якими сповнена наша географічна карта. [7]

У сучасній термінології, Страбон під "географією" розумів фізичну географію, а під "орографією" - політичну географію і почасти етнографію.

Страбон не може бути названий самостійним дослідником, але також не може бути названий і компілятором. Його завданням було дати географічний опис всієї античної Ойкумени, виправивши при цьому карту світу відомостями, накопиченими з часів Ератосфена. Це - перша спроба зіставити всі географічні відомості свого часу і дати їх систематичний огляд, саме тому основний блок літератури періоду еллінізму нам відомий тільки з цитат, що приводяться Страбоном. [8]


1.1. Джерела

Величезну начитаність не тільки в географічній та історичній літературі, але й в поезії та філософії, Страбон доповнив подорожами, обіймалися Малу Азію, Елладу, Іспанію, Єгипет; подовгу він залишався в Афінах, в Римі і в Олександрії. Однак Страбон набагато більше літературно освічена оповідач і критик, ніж спостерігач навколишнього і вчений дослідник.

Головними джерелами служили йому Ератосфен, Артемідор, Аполлодор з Афін, особливо в звістках про Греції, Полібій і Посідоній - в описі Іберії, Кельтики, Італії, Антіох - в звістках про Сицилії і Нижньої Італії, Феофан, історик походів Помпея на схід; з Мегасфена, Неарха, Онесікріта Страбон виписував цілі сторінки про Індії та сусідніх до неї землях. Набагато менше користувався Страбон римськими письменниками, але Галлію він описує по Ю. Цезарю; опису походів Августа, записки Агріппи служили йому джерелом для багатьох вимірів і для звісток про альпійські народи. Через цих письменників йому були відомі багато інших.

З давніх авторів найбільшим його повагою користується Гомер, якого він разом з Аполлодором і стоїками вважав найбільшим, всеосяжним, точним мислителем і географом, творцем географії: потрібно тільки вміння відкривати дійсну основу під поетичним вимислом. Страбон з жорстокістю нападає на Ератосфена за низведення Гомера на рівень поета-байкаря; тим же способом і інші міфи та легенди Страбон перетворює в дійсну історію і географію, примикаючи в цьому відношенні до Полібію.


1.2. Світ у представленні Страбона

Карта Європи за Страбоном

У побудові географічної карти, в якій не тільки розміщується побутової та історичний матеріал, але яка обіймає всю земну кулю, Страбон залишається верньм послідовником Ератосфена і супротивником Полібія. Кулясті землі він доводить тими самими даними і міркуваннями, які і тепер містяться в елементарних посібниках. Земля представляється розділеної екватором і меридіаном на 4 сегменти, з яких два лежать на північ від екватора і два на південь; тільки в одному з північних сегментів міститься та частина землі, яку знають греки і римляни; частину цього сегменту і три інші були невідомі; за межами відомих земель знаходяться не моря тільки, але і простори суші і притому населені людьми.

Жила земля має вигляд величезного острова, омиваного зовнішнім океаном, і ділиться на п'ять або шість поясів, з яких жаркий пояс Страбон помилково вважав ненаселеним всупереч запевненням Ератосфена, Полібія і географів родосской школи. Довжину вселенної в напрямку із заходу на схід, від крайньої краю Іберії до східної околиці Індії, Страбон визначає в 70 000 стадій (13 тис. км), а ширину - в 30 000 (5,5 тис. км), рахуючи від паралелі південної краю вселенної (Ajan), що над Мерое, до паралелі Іерни ( Ірландії): в населеність більш північного пункту, Фули, Страбон не вірить.


2. Історія створення

Величезний обсяг "Географії" (840 с. У виданні Казобона 1587 р., 943 с. В російській перекладі 1964 р.) змушує припустити, що на створення своєї основної праці Страбон витратив більшу частину життя. Він, безсумнівно, багато подорожував, і бував у найбільших інтелектуальних центрах Середземномор'я - Римі та Олександрії, з їх багатими книгосховищами і громадами чужоземців. Редактор англійського перекладу Страбона Стеррет вважав, що він прибув до Риму близько 44 р. до н. е.. у віці приблизно 19-20 років, і навчався там у Тіраніон з Амасії - свого земляка, наставника дітей Цицерона. Тіраніон був відомий і як видатний географ, і, ймовірно, зацікавив цим предметом Страбона. [9]

Ті ж коментатори вважають, що збір матеріалу для "Географії" закінчився приблизно до 25-23 рр.. до н. е.., до часу, коли Страбон влаштувався в Олександрії. Численні праці попередників, з якими він дискутує, були, безсумнівно, доступні йому в Олександрійській бібліотеці. Г. А. Стратановскій стверджує, що Страбон закінчив "Географію" близько 7 р. до н. е.., а в світ вона вийшла вже після його смерті, без авторської правки. [10]


2.1. Рукописне переказ і перші видання

Найближчі наступники Страбона Пліній і Птолемей не згадують його "Географії". Йосип Флавій, Плутарх і Афіней вже користуються Страбоном. Для Стефана Візантійського (VI в.) він вже головний авторитет у питаннях географії, так само як і для Євстафія Солунського (XII в.).

На Заході в середні віки Страбон не був відомий. Одну рукопис "Географії" в 1423 р. привіз у Венецію Джіованні Ауріспа (її купив знаменитий Чіріако д'Анкона). Вчений візантієць Георгій Ге Пліфон в 1438 р. привіз інші рукописи Страбона і звернув на них увагу гуманістів.

Найкраща рукопис "Географії" - Codex Parisinus 1397 (А) 2 - містить тільки книги I-IX (книгу VII - в уривках) з великими пропусками. Інші рукописи містять, навпаки, тільки кінець - книги X-XVII. Повністю всі 17 книг збереглися тільки в Codex Parisinus 1393, з великими пропусками (особливо книга VII). У 1875-1895 рр.. Г. Коцца-Луца відкрив і видав фрагменти "Географії" на Палімпсест (близько 500 р. н. е..). З палімпсести видно, що текст ще в V в. був у хорошому стані і зберіг особливості серпневій орфографії. Архетип, написаний минускул (близько I-II ст. н. е..), мав деякі недоліки: пропуски, плями, обірвані поля. У 1956 р. палімпсест був транскрибувати і знову виданий В. Алі.

"Географія" з'явилася у пресі в 1472 р. спочатку в латинському перекладі, зробленому за поганої рукописи. У 1480 р. по спонуканню тата Миколи V (засновника Ватиканської бібліотеки) вийшов новий латинський переклад Гуаріно. Перше видання грецького тексту з'явилося в 1516 р. у Альда Мануція (на підставі поганий рукописи). У 1587 р. в Парижі вийшло критичне видання "Географії", підготовлене та коментоване знаменитим філологом Казобон з перекладом Ксіландером (по сторінкам цього видання зазвичай цитують Страбона). У 1815 р. (за ініціативою Наполеона I) в Парижі з'явилося критичне видання Коре (в 4 томах); потім Г. Крамера (Берлін, 1844-1852, в 3 томах), А. Мейнеке (1866, в "Bibliotheca Teubneriana"), К. Мюллера - Ф. Дюбнер (Париж, 1853-1858, у 2 частинах). [11]


2.2. Російські переклади

Перший повний переклад "Географії" здійснив Ф. Г. Міщенко: Географія Страбона. М., 1879.

У 1947 р. на сторінках журналу " Вісник древньої історії "(1947 р., № 4) була опублікована добірка перекладів текстів Страбона, що описують землі, що знаходяться в той час у складі СРСР : В. В. Латишев. Известия древніх письменників про Скіфію і Кавказі. ВДИ, 1947, № 4, стор 177-192; С. В. Мірошников, там же, № 4, стор 192-207; В. В. Латишев, там же, стор 207; П. І. Прозоров, там же, стор 208-226; В. В. Латишев, там же, стор 226-241; П. І. Прозоров, там же, стор 241-247 (уривки).

Повний сучасний переклад був виданий Г. А. Стратановскій під ред. О. О. Крюгер в серії " Пам'ятки історичної думки "в 1964 р., і в 1994 р. був перевиданий репринтне способом.

У 2007 р. Г. А. Таронян для своєї антології "Стародавній Схід в античній і ранньохристиянської традиції (Індія, Китай, Південно-Східна Азія)" наново зробив ряд перекладів з "Географії". Вони включають фрагменти книг I, II, XV (всі опис Індії). [12]


3. Композиція

Композиція "Географії" в першу чергу диктується самим матеріалом (крім перших двох книг), виклад абсолютно безплановість, яке часто переривається довгими вставками, не пов'язаними з основною темою.

Сам Страбон визначав змістовні і композиційні боку свого твору так:

22.Говоря коротко, ця книга повинна бути корисною взагалі - однаково корисною і для державного діяча, і для широкої публіки, - так само як і моя праця з історії. У сьогоденні працю, як і в тому, під ім'ям державного діяча ми маємо на увазі не зовсім неосвіченої людини, але пройшов відомий цикл наук, звичайний для людей вільнонароджені або займаються філософією. Адже людина, яка не цікавиться питаннями доброчесності, практичної мудрості і тим, що було написано на цю тему, не міг би правильно висловлювати осуду або похвали або вирішувати, які історичні факти гідні згадки в цій праці. [13]

23. Отже, після того як я видав мої "Історичні записки", які, як я думаю, принесли користь для моральної і політичної філософії, я вирішив написати і даний твір. Адже ця праця має однаковий план з колишнім і призначений для того ж кола читачів, переважно для людей, що займають високе положення. Далі, як в моїх "Історичних записках" згадано тільки події з життя видатних людей, а дрібні і безславні діяння опущені, так і в сьогоденні творі я не повинен торкатися маловажних і непомітних явищ, а зайнятися предметами славними і великими, містять практично корисне, достопам'ятної або приємне. Подібно до того як в судженні про гідність колосальних статуй ми ретельно не досліджуємо кожну окрему частину, а скоріше оцінюємо загальне враження і намагаємося побачити, чи хороша статуя в цілому, так само слід судити і мою книгу, бо вона є деяким чином працею про колосальний, який зачіпає явища величезної важливості і весь світ, за винятком тих випадків, коли незначні предмети можуть викликати інтерес у людини допитливого або в практичному діяча. Все це сказано для того, щоб показати, наскільки справжній працю важливий і гідний філософа. [13]


4. Зміст

4.1. Книга I

У Казобона - с. 1 - 67. Містить опис науки географії та концепцію праці Страбона.

Глава 1. Географія як предмет діяльності філософа. Кулястість Землі, питання про климатах, світовому Океані, теорії Анаксимандра і Гекатея, питання про антиподах і інш.

Глава 2. Погляди римлян і парфян на географію. Критика поглядів Гомера і Ератосфена.

Глава 3. Фізична географія: припливи і відливи, вулкани, землетрус, теорія освіти морів, переселення народів, питання про гіперборейців.

Глава 4. Політична географія: вплив широти і довготи на вдачу та звичаї народів, що населяють ці місця, опис трьох континентів - Європи, Азії та Лівії.


4.2. Книга II

У Казобона - с. 67 - 136. Опис математичних методів у вивченні географії. Власні погляди Страбона на пристрій Ойкумени.

4.3. Книга III

У Казобона - с. 137-176. Опис Іберійського півострова.

4.4. Книга IV

У Казобона - с. 177-209. Опис Галлії, Британії, Альпійських областей.

4.5. Книга V

У Казобона - с. 210-251. Опис Північній Італії (до Кампанії).

4.6. Книга VI

У Казобона - с. 252-289. Опис Південній Італії і Сицилії.

4.7. Книга VII

У Казобона - с. 289-331. Опис Німеччини (Страбон називає її по-грецьки Кельтики), Істра, Таврики, Північного Причорномор'я ( Скіфії). Найбільш постраждала від часу книга, частиною збереглася фрагментарно, у викладах середньовічних схоліастов: Євстафія, Стефана Візантійського, Афінея та ін У виданні Казобона вони не наводяться.

4.8. Книга VIII

У Казобона - с. 332-389. Опис Пелопоннеса.

4.9. Книга IX

У Казобона - с. 390-444. Опис Аттики, Мегаріди, Фокиды, Локриды, Фессалии.

4.10. Книга Х

У Казобона - с. 444-489. Опис Эвбеи, Этолии, Акарнании, Крита.

4.11. Книга XI

У Казобона - с. 490-533. Опис Кавказа, Гиркании, Парфии, Бактрии, Мидии, Армении.

4.12. Книга XII

У Казобона - с. 533-580. Опис Каппадокии, Понта, Вифинии, Галатии, Мисии, Фригии.

4.13. Книга XIII

У Казобона - с. 581-631. Опис Троады, Лесбоса, Пергама.

4.14. Книга XIV

У Казобона - с. 632-685. Опис Ионии, Карии, Памфилии, Киликии.

4.15. Книга XV

У Казобона - с. 685-736. Опис Індії, Арианы, Персії.

4.16. Книга XVI

У Казобона - с. 736-785. Опис Ассирии, Вавилона, Месопотамии, Сирии, Финикии, Иудеи, Аравии.

4.17. Книга XVII

У Казобона - с. 785-840. Опис Египта, Эфиопии, Ливии. Финал книги - описание административного деления Римской державы.

5. Видання і переклади

5.1. На древнегреческом языке

  • Kramer, Gustav, ed., Strabonis Geographica, 3 vols, containing Books 1-17. Berlin: Friedericus Nicolaus, 1844-52.

5.2. Билингва (древнегреческий-английский)

  • Strabo The Loeb Classical Library: The Geography of Strabo: in Eight Volumes. - Cambridge, Massachusetts; London, England: Harvard University Press; William Heinemann LTD, 1917-1932. - ISBN 0-674-99055-2 Полное издание книг 1-17, двуязычный текст на развороте: греческий на левой странице, английский перевод - на правой. Стеррет перевёл книги 1 и 2, и написал Предисловие к книге. Данное издание основано на научных достижениях до 1917 г.

5.3. На англійській мові

  • Англійський переклад Гамільтона та Фальконер в 3 т. (1854): Vol. I; Vol. II; Vol. III.

5.4. Французькою мовою

  • Tardieu Amde (Translator, Critical Apparatus, Avertissement du Traduction) Gographie de Strabon: Traduction Nouvelle: Deuxime dition: Tome Premier. - Paris: Librairie Hachette. Books I-VI only. Downloadable Google Books.
  • Tardieu Amde (Translator, Critical Apparatus) Gographie de Strabon: Traduction Nouvelle: Tome Deuxime. - Paris: Librairie Hachette. Books VII-XII only. Downloadable Google Books.
  • Видається в серії "Collection Bud" (грецький текст з французьким перекладом і коментарем): (вийшло 9 томів, кн. I-XII)

5.5. Російською мовою

  • Географія Страбона у 17 кн. / Пер. Ф. Г. Міщенко. М., 1879. 856, CCLXXIX стр.
  • Страбон. Географія. / Пер., Ст. і комм. Г. А. Стратановскій. Під заг. ред. С. Л. Утченко. (Серія "Пам'ятки історичної думки"). М.: Наука. 1964. 943 стр. 2500 прим.
    • 2-е изд., Репро. М., Ладомир. 1994. 944 стр.
  • Тексти про Індію. / / Стародавній Схід в античній і ранньохристиянської традиції (Індія, Китай, Південно-Східна Азія). / Пер. і приміт. Г. А. Тароняна. М.: Ладомир, 2007. С. 68-95.

Примітки

  1. 1 2 Географія. М., 1994. С. 779.
  2. Dueck, Daniela (2000). Strabo of Amasia: A Greek Man of Letters in Augustan Rome. London, New York: Routledge: Taylor & Francis Group. p. 145. ISBN 0415216729.
  3. З 136. Тут і далі - посилання на сторінки первоізданія Казобона, стандартні для цитування "Географії" Страбона.
  4. З 158.
  5. З 253.
  6. З 435.
  7. С. 121. Пер. Г. А. Стратановскій. М., 1994. С. 121.
  8. Географія. М., 1994. С. 780.
  9. Loeb Classical Library: The Geography of Strabo: in Eight Volumes. Cambridge, Massachusetts; London, England: Harvard University Press; William Heinemann LTD, 1915. Vol. 1. P. XVII
  10. Географія. М., 1994. С. 778.
  11. Страбон. Географія. Рукописне переказ і перші видання Страбона - ancientrome.ru / antlitr / strabo / geography / firsted.htm
  12. За Казобон: с. 39, 103, 685-720, 723-724.
  13. 1 2 Географія. М., 1994. С. 19.

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Страбон
Географія
Географія Литви
Географія Ліхтенштейну
Географія Латвії
Географія Люксембургу
Географія Італії
Географія Іспанії
Географія Ірландії
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru