Діалект

Діалект ( греч. διάλεκτος - " прислівник "від греч. διαλέγομαι - "Говорити, висловлюватися") - різновид мови, яка вживається як засіб спілкування між людьми, яких не розуміє більшість громадськості.

Діалект є повноцінною системою мовного спілкування (усної або знаковою, але не обов'язково письмовій) зі своїми власними словником і граматикою.

Традиційно під діалектами розумілися передусім сільські територіальні діалекти. Останнім часом з'явилося чимало робіт і про міські діалектах; зокрема, до них відносять мова негритянського міського населення США, чий англійська мова істотно відрізняється від інших різновидів американської англійської. Французькі лінгвісти поряд з терміном "діалект" (dialecte) використовують термін " патуа "(patois), який також позначає локально обмежену мова певних груп населення, головним чином сільського ^[1].

1. Функціональне розуміння

В соціолінгвістиці і на побутовому рівні діалекти протиставляються стандартного, або літературній мові. З цієї точки зору, для діалекту характерні такі особливості:

• соціальна, вікова та статева почасти обмеженість кола носіїв діалекту (в Росії це головним чином мешканки села старшого покоління);
• обмеження сфери використання діалекту сімейними і побутовими ситуаціями;
• освіта напівдіалект як результат взаємодії і взаємовпливу різних говірок і пов'язана з цим перебудова відносин між елементами діалектних систем;
• нівелювання своєрідності діалектної мови під впливом літературної мови (через засоби масової інформації, книги, систему освіти і т. п.) і виникнення проміжних форм - наприклад, мовно пофарбованої літературної ПРОМОВІ

2. Лінгвістичне розуміння

У той же час існує й інша тенденція: діалектом називається будь-який різновид мови, незначно відрізняється від інших різновидів. Тобто кожна людина говорить на якомусь діалекті, в окремому випадку на стандартному літературному діалекті.

У рамках такого розуміння існує стандартні діалекти (або літературні мови) і традиційні (або нестандартизовані) діалекти. Основним їх відмінністю є той факт, що перші використовуються на листі, підтримуються спеціальними інститутами, викладаються в школах, вважаються більш "правильної" формою мови. У деяких мов буває кілька стандартних діалектів. У такому випадку говорять про поліцентричної мовою або діасістеме.

Для лінгвіста не існує більш "правильної" форми мови, більш того, часто інформація з традиційного сільського діалекту виявляється більш цінною порівняно з тією, яка отримана на основі літературного варіанта.

2.1. Таксономічне вживання

Лінгвістичне розуміння особливо важливо для мовної систематики, в рамках якої терміну діалект присвоєно таксономічний статус на шкалі з чотирма рівнями близькості: мова - наріччя - діалект - говір ^[2]. Згідно виробленому визначенням, два ідіома є діалектами однієї прислівники, якщо між ними спостерігається практично повна взаімопонятность, хоча носії відзначають особливості кожного діалекту, зазвичай, у вимові ( акцент) і вживанні деяких слів. Як правило, такий рівень близькості відповідає 97 і більш відсоткам збігів у списку Сводеша.

З одного боку діалекти можуть об'єднуватися у прислівники або групи діалектів, а з іншого - ділитися на говірки. Визначення таксономічного статусу того чи іншого ідіома залежить від загальної діалектної дробности в даному мовної спільності і визначаються для кожної мови індивідуально.

3. Мова чи діалект

Не існує єдиного розуміння і відповідно єдиних критеріїв для розмежування мови і діалекту, тому, говорячи, що даний ідіом є мовою або діалектом, необхідно пояснювати, що розуміється під тим або іншим терміном. У випадку, коли потрібно уникнути вибору, лінгвісти зазвичай використовують термін ідіом, що позначає будь-яку мало-мальськи відмінну від інших різновид мови.

Ідіом може вважатися діалектом, наприклад, якщо:

• він не є стандартизованим літературною мовою;
• його носії не мають власної держави або автономного освіти;
• він не є престижною формою спілкування.

Примітки