Знахідний відмінок

Знахідний відмінок, або аккузатів ( др.-греч. αἰτιατική , лат. casus accusativus ) - відмінок, яким у мовах читача-аккузатівного ладу позначається об'єкт дії (пряме доповнення): рус. читаю книжок- у , лат. libr- um lego . У мовах ергатівного ладу знахідного відмінка немає, а у функції об'єкта виступає абсолютів (в іншій трактуванні - називний відмінок).

Назва відмінка в російській і в багатьох інших мовах є перекладом з латинської accusativus, в свою чергу є калькою з грецької назви др.-греч. αἰτιατική . У грецькому це слово може означати "причинний" і "знахідний". Римляни, що навчилися грецьким граматичним термінам, перевели цю назву як "знахідний", хоча "причинний" було б більш відповідним перекладом. ^[1]

Назва походить від давньогрецької граматичної традиції, де для відповідного терміна допустимо також переклад "причинний відмінок".

У природних мовах світу невідомі двухпадежние системи, де знахідний відмінок протиставлявся б не-знахідному; така система є тільки в плановому мовою есперанто ( Еспер. libro - mi legis libro-n ). У вигаданому мовою на'ві знахідний відмінок представлений поряд з називним і ергатівний відмінками.

У всіх індоєвропейських мовах називний і знахідний відмінок середнього роду збігаються. За сучасними поглядами, це стало наслідком того, що праіндоєвропейської мови на певному етапі розвитку була мовою активного ладу, пізніше імена активного класу перейшли в чоловічий і жіночий, а інактивність - в середній рід.

У слов'янських мовах, крім древненовгородского діалекту, ще в глибоку давнину збіглися також називний і знахідний відмінки неживих іменників чоловічого роду відмінювання на -* o в однині (стоїть будинок - бачу будинок, але в древненовгородском Ім. будинку), потім в різні історичні періоди те саме сталося у іменників відмінювання на -* i-feminina (даху [Ім.] - кров [Вінн.]> кров - кров), у множині всіх відмін (у російській починаючи з XIV ст.: доми [Ім.] - доми [Вінн. ]> доми - доми). У одушевлених іменників другої відміни і в множині знахідний збігся з родовим (рука брата - бачу брата, древнє бачу брат), так само і у особистих займенників (мене, тебе, його, її, нас, вас, їх). У сучасній російській мові єдиний словозмінної тип, в якому знахідний відмінок не збігається ні з яким іншим і має особливу форму - це відмінювання іменників на-а,-я в однині (рука - руку). Тому в російській мові знахідний відмінок є "морфологічно слабо самостійним відмінком", по термінології А. А. Залізняка ("Русское іменна словозміна").

Примітки