Країни народної демократії

Країни народної демократії - загальна назва ряду держав з формою політичної організації суспільства, що склалася в них після Другої світової війни в контексті народно-демократичних революцій [1]. Це була нова форма переходу до соціалізму, яка розвинулася в ході Другої світової війни і тривала по її закінченні в ряді країн Європи та Азії [2] (у тому числі в Центральної і Східній Європі - Албанії, Болгарії, Угорщини, В'єтнамі [3], НДР [3], КНР [4], КНДР, Польщі, Румунії, Чехословаччини, Югославії). Народна демократія розглядалася як проміжний етап при переході від "буржуазної демократії" до "соціалістичної державності".


1. Політика

У політичному плані країни народної демократії характеризувалися багатопартійністю і перебуванням при владі урядів Національних ( Народних) фронтів на чолі з комуністичними партіями.

Національні фронти в Європі виникли для вирішення загальнонаціональних завдань - звільнення від фашизму, відновлення національної незалежності, забезпечення демократичних свобод населенню. До складу фронтів входили робітники, селянські, дрібнобуржуазні, а в деяких країнах і буржуазні партії. Уряду Національних фронтів прийшли до влади у всіх країнах Центральної і Південно-Східної Європи в 1943-1945 роках. В Албанії та Югославії, де провідну роль у народно-визвольній боротьбі та Національних фронтах грали комуністи, вони і очолили нові уряди, в інших країнах були створені коаліційні уряди.

Соціалістичні перетворення в рамках "Народно-демократичної революції" здійснювалися з використанням парламенту, в рамках буржуазної конституції. Злам старої державної машини відбувався більш поступово, ніж в СРСР, деякий час зберігалися старі політичні форми. Однією з відмінних рис народної демократії було, зазвичай, збереження загального і рівного виборчого права за всіма громадянами, включаючи буржуазію. При цьому в Румунії, Угорщині та Болгарії зберігся інститут монархії.


2. Економіка і соціальна сфера

Політикою Національних фронтів передбачалося вилучення власності фашистів і їх спільників, такі підприємства переходили під державне управління. Прямої вимоги ліквідації капіталістичної власності не висувалося. При збереженні приватних і кооперативних підприємств значно більшу, ніж у довоєнний період, роль став грати державний сектор.

У країнах народної демократії проводилася аграрна реформа, в результаті якої проводилася ліквідація великого поміщицького землеволодіння за принципом "Земля належить тим, хто її обробляє". Конфіскована земля, в першу чергу - у співпрацювали з окупантами землевласників - передавалася частково селянам (за невисоку плату), частково переходила до держави. У тих країнах, з територій яких відбувалося виселення німців на територію Німеччини (Польщі, Чехословаччини та Югославії), їх землі також конфісковувалися.


3. Міжнародні відносини

У своїй зовнішній політиці країни народної демократії в значній мірі орієнтувалися на Радянський Союз. З низкою урядів ще під час війни були підписані договори про дружбу, взаємну допомогу і післявоєнне співробітництво (з Чехословаччиною - грудень 1943 року народження, з Югославією та Польщею - квітень 1945 року). У колишніх союзниках гітлерівської Німеччини (Болгарія, Угорщина і Румунія) діяли Союзні контрольні комісії за участю представників СРСР, США і Великобританії, проте присутність радянських військ дозволяло СРСР чинити більший вплив на політику і економіку цих країн.


4. Цілі і підсумки

Створення народно-демократичних урядів дозволило комуністам прийти до влади і розпочати будівництво соціалізму мирним шляхом, без громадянських воєн і суспільних потрясінь, на основі міжкласового союзу і залучення в політичне життя широкого кола політичних сил, тобто інакше, ніж це відбувалося в СРСР. Однак з початком Холодної війни і посиленням економічного і політичного протистояння відбулося посилення політичного режиму і прискорення в багатьох країнах переходу до соціалістичних форм в економіці. До середини 1947 року в багатьох країнах комуністичні партії витіснили з Національних фронтів своїх союзників справа і зміцнили свої позиції в керівництві державою і економічним життям.

У 50-ті - 80-ті роки XX століття термін країни народної демократії часто застосовувався для позначення сукупності всіх соціалістичних країн з багатопартійною системою.


5. Країни та фронти

Прапор Назва республік Народно-демократична революція Фронт
Flag of Albania 1946.svg Народна Соціалістична Республіка Албанія (НСРА) 1944-1945 рр.. Демократичний фронт Албанії
Flag of Bulgaria (1971-1990). Svg Народна Республіка Болгарія (НРБ) 1944 Вітчизняний фронт
Flag of Hungary.svg Угорська Народна Республіка (УНР) 1944 Угорський національний фронт незалежності
Вітчизняний народний фронт
Flag of North Vietnam.svg Демократична республіка В'єтнам (ДРВ) 1945 Вьетмінь / Льен-єт
Вітчизняний фронт В'єтнаму
Flag of East Germany.svg Німецька Демократична Республіка (НДР) 1949 Національний фронт демократичної Німеччини
Flag of the People's Republic of China.svg Китайська Народна Республіка (КНР) 1949 Єдиний народно-демократичний фронт
Flag of North Korea.svg Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) 1948 Єдиний демократичний вітчизняний фронт
Flag of Poland.svg Польська Народна Республіка (ПНР) 1947 Фронт єдності народу
Flag of Romania (1965-1989). Svg Соціалістична Республіка Румунія (СРР) 1944-1947 рр.. Фронт соціалістичної єдності
Flag of Czechoslovakia.svg Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР) 1945-1948 Національний фронт ЧССР
Flag of SFR Yugoslavia.svg Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (СФРЮ) 1945 Народний фронт Югославії
Соціалістичний союз трудового народу Югославії

Примітки

  1. Бутенко А. П. Народно-демократична революція. - Вікіпедія, 3-е вид.
  2. Бутенко А. П. Народна демократія. - Вікіпедія, 3-е вид.
  3. 1 2 Науковий комунізм. - М.: Политиздат, 1988
  4. Конституції соціалістичних держав. - Т.1 - М.: Юридична література, 1987