Маніфест про непорушність самодержавства

Маніфест про непорушність самодержавства - прийняте в історіографії позначення Найвищого Маніфесту, даного 29 квітня ( 11 травня) 1881 імператором всеросійським Олександром III на початку свого царювання; мав наступний заголовок: Про призов всіх вірних підданих до служіння вірою і правдою Його Імператорській Величності і Державі, до викорінення брудної крамоли, до утвердження віри та моральності, доброму вихованню дітей, до винищування неправди і розкрадання, до водворению порядку і правди в дії установ Росії. Опубліковано 30 квітня 1881 ^[1].

За своє сходження 1 березня 1881, після вбивства свого батька, Олександра II, на всеросійський престол Олександр виявляв деяке коливання у виборі стратегічного курсу свого царювання, займаючи видимий нейтралітет між двома протиборчими партіями, обравши в підсумку курс, відстоювати Костянтином Побєдоносцевим і графом Сергієм Строгановим.

1. Текст маніфесту

Оголошуємо всім вірним Нашим підданим:
Богу, в несповідимих ​​долях Його, вгодно було завершити славне Царювання Коханого Батька Нашого мученицькою кончиною, а на Нас покласти Священний обов'язок Самодержавного Правління.
Підкоряючись волі Провидіння і Законом спадщини Державного, Ми прийняли тягар оце в страшний час всенародної скорботи і жаху, перед лицем Всевишнього Бога, віруючи, що наперед Нам справу Влада в настільки тяжке і багатотрудна час, Він не залишить нас Своєю всесильну допомогу. Віруємо також, що гарячі молитви благочестивого народу, у всьому світі відомого любов'ю і відданістю своїм государем, привернуть благословення Боже на Нас і на передлежачої Нам праця Правління.
У Бозе почилий Батько Наш, прия від Бога самодержавної влади на благо ввіреного Йому народу, зміцнився вірний до смерти прийнятому Їм обітниці і кровію відобразив велике Своє служіння. Не стільки строгими веліннями влади, скільки добротою її та лагідністю скоїв Він найбільшу справу свого царювання - звільнення кріпосних селян, встигнувши привернути до сприяння в тому і дворян-власників завжди слухняних гласу добра і честі; затвердив у Царстві Суд, і підданих Своїх, яких всіх без відмінності учинив він на завжди вільними, закликав до розпорядження справами місцевого управління і суспільного господарства. Нехай буде пам'ять Його благословенна на віки!
Низьке і злочинно вбивство Російського Государя, посеред вірного народу, готового покласти за Нього життя своє, негідними нелюдами з народу, - є справа страшне, ганебне, нечуване в Росії, і затьмарило всю землю нашу скорботою і жахом.
Але посеред великої Нашої скорботи Глас Божий велить Нам стати бадьоро на справу Правління в сподіванні на Божественний Промисел, з вірою в силу і істину самодержавної влади, яку Ми покликані стверджувати і охороняти для блага народного від всяких на неї намірів.
Та підбадьорило ж уражені збентеженням і жахом серця вірних Наших підданих, всіх люблячих Отечество і відданих з роду в рід Спадкової Царської Влади. Під захистом Її і в нерозривній з Нею союзі земля наша переживала не раз великі смути і приходила в силу і в славу посеред тяжких випробувань і лих, з вірою в Бога, і дорогу долі її.
Присвячуючи Себе великому Нашому служінню, Ми закликаємо всіх вірних підданих Наших служити Нам і Державі вірою і правдою, до викорінення брудної крамоли, ганьбить землю Руську, - до утвердження віри та моральності, - до доброго вихованню дітей, - до винищування неправди і розкрадання, - до водворению порядку і правди в дії установ, дарованих Росії Благодійником її, Коханим Нашим Батьком.
Дан в С.-Петербурзі, в 29-й день Квітня, в літо від Різдва Христового тисяча вісімсот вісімдесят перше, Царювання ж Нашого в перше. ^[2]

2. Реакція чиновництва і суспільства

У листі з Петербурга від 4 травня 1881 К.П.Побєдоносцев, який був автором проекту тексту, обраного Олександром III, писав імператору: "<...> У середовищі тутешнього чиновництва маніфест зустрінутий смутком і якимось роздратуванням: не міг і я очікувати такого шаленого засліплення. Зате всі здорові і прості люди несказанно радіють. У Москві тріумфування, - вчора там читали його в соборах і було подячний молебень з торжество. Із міст приходять звістки про загальної радості від появи маніфесту. <...> Лише б тільки не забарилися тепер виразні знаки тієї політики, яка об'явилась в маніфесті. Тепер підступили люди нові, у всякому разі з прямою і чесною думкою, які не будуть говорити одне, а думати інше. Гр.Ігнатьєва Ви зволите знати, а Островський справді чесна людина і з серцем. <...> " ^[3].
Відомо, що завдяки мовному звороту "... а на Нас покласти Священний обов'язок Самодержавного Правління" маніфест був прозваний в народі "ананасовим".

Примітки