Знаймо![]() приховати рекламу
| Цей текст може містити помилки.
ВведенняМіжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей ( англ. United Nations Convention on the Protection of the Rights of All Migrant Workers and Members of Their Families ). Конвенція була розроблена за ініціативи ООН і прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 45/158 від 18 грудня 1990. Вступила в силу 1 липня 2003. Є міжнародним договором універсального характеру, присвяченим прав конкретної групи населення, яка потребує захисту: всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей. У сферу дії конвенції входить весь процес міграції, включаючи підготовку до міграції, від'їзд, транзит і весь період перебування й заняття оплачуваною трудовою діяльністю в державі роботи за наймом, а також повернення до держави походження або звичайного місця проживання. 1. Цілі конвенціїОсновна мета прийняття конвенції - захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей на міжнародному рівні. До прийняття конвенції окремі положення, що регулюють правовий статус трудящих-мігрантів, містилися в основному в документах, напрацьованих в рамках Міжнародної організації праці: в Конвенції про трудящих-мігрантів (№ 97), в Конвенції про зловживання в галузі міграції і про забезпечення трудящим-мігрантам рівності можливостей і поводження (№ 143), у Рекомендації про трудящих-мігрантів (№ 86), в Рекомендації про трудящих-мігрантів (№ 151), в Конвенції про примусову чи обов'язкову працю (№ 29) та Конвенції про скасування примусової праці (№ 105). Узагальнивши знання та досвід Міжнародної організації праці, органів Організації Об'єднаних Націй (зокрема, Комісії з прав людини і Комісії соціального розвитку), Продовольчої і сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй, Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, Всесвітньої організації охорони здоров'я, з урахуванням практики, виробленої державами на регіональній або двосторонній основі у відношенні захисту прав трудящих-мігрантів і членів їх сімей, спеціально створена робоча група підготувала проект конвенції, яка була прийнята і відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 45/158 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1990. Основна мета конвенції полягає в тому, щоб сприяти поважанню прав людини трудящих-мігрантів. До мігрантам слід ставитися не тільки як до працівників, але і як до особистостей. Конвенція не створює нових прав для мігрантів, але спрямована на забезпечення рівного ставлення і рівних умов праці для мігрантів і громадян приймаючої країни. Конвенція спирається на основоположне поняття про те, що всім мігрантам повинна надаватися захист певного мінімуму їх прав. Конвенція визнає, що легальні мігранти повинні володіти великим набором прав, ніж нелегальні, проте в ній підкреслюється, що й у відношенні нелегальних мігрантів повинні дотримуватися основні права людини. У той же час, конвенція пропонує вжити заходів по виявленню та недопущенню незаконних або таємних переїздів трудящих-мігрантів і членів їх сімей, зокрема, шляхом: боротьби проти оманливої інформації, а також підбурювання людей до нелегальної міграції; застосування санкцій проти осіб, груп чи утворень, які займаються організацією, здійсненням або наданням допомоги в організації нелегальної міграції, в тому числі шляхом вжиття заходів до наймачам нелегальних мігрантів. 2. Ратифікація та підписанняУ відповідності зі статтею 87 Конвенція набирає чинності в перший день місяця після закінчення трьох місяців з дати здачі на зберігання двадцятого документа про ратифікацію чи приєднання. Цей поріг був досягти 14 березня 2003 року, коли конвенцію ратифікували Сальвадор і Гватемала. Конвенція набула чинності 1 липня 2003. Станом на квітень 2010 року конвенцію ратифікували 42 держави (з них 14 - із застереженнями або заявами), підписали, але не ратифікували 16. [1]
По сей день країни, які ратифікували Конвенцію, є в більшості своїй країнами походження мігрантів (як, наприклад, Мексика, Марокко та Філіппіни). Для цих країн Конвенція є важливим інструментом для захисту своїх громадян, що живуть за кордоном. Приміром, Філіппіни ратифікували Конвенцію після того, як мали місце кілька випадків жорстокого поводження з філіппінськими робітниками за кордоном. Разом з тим, багато ратифікували країни є також країнами транзиту та призначення. Жодна з країн, які є великими реципієнтами іноземної робочої сили, так і не підписала і не ратифікувала Конвенцію. 3. Зміст конвенціїКонвенція складається з преамбули та 9 частин, розділених на 93 статті [1]. У першій частині окреслена сфера застосування Конвенції і дано визначення основних понять. Друга частина розкриває зміст вимоги про недискримінацію щодо прав трудящих-мігрантів. У третій-п'ятій частинах Конвенції викладаються, по-перше, права всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, незалежно від їх статусу мігрантів, і, по-друге, додаткові права трудящих-мігрантів і членів їх сімей, які мають документи. При визначенні громадянських і політичних прав трудящих-мігрантів Конвенція досить суворо слід формулювань Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. У деяких статтях права викладаються в трохи іншій формулюванні з урахуванням особливого становища трудящих-мігрантів; це, наприклад, відноситься до прав, пов'язаних з повідомленням консульських установ при арешті, і конкретних положень, що стосуються порушень міграційного законодавства і знищення посвідчень особи, а також заборони колективної висилки. Крім того, у відношенні трудящих-мігрантів безпосередньо застережене право на володіння майном, яке спочатку було проголошено в Декларації, але не міститься в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права. У шостій частині Конвенції йдеться про сприяння держав створенню нормальних, справедливих, гуманних і законних умов щодо міжнародної міграції трудящих і членів їх сімей. У сьомій частині передбачається створення Комітету з захисту прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, для контролю за дотриманням положень Конвенції. Восьма і дев'ята частини містять відомості про застосування Конвенції, загальні та заключні положення. Конвенція визначає економічні, соціальні і культурні права трудящих-мігрантів з урахуванням їх конкретного становища. Так, наприклад, встановлено, що трудящим-мігрантам повинна надаватися як мінімум невідкладна медична допомога, причому в тій же мірі, в якій вона надавалася б громадянинові, а діти трудящих-мігрантів мають основне право доступу до освіти незалежно від їхнього юридичного статусу. Додаткові права передбачені відносно трудящих, що мають належні документи, а також таких особливих категорій трудящих-мігрантів, як прикордонні трудящі, сезонні трудящі, трудящі, робота яких пов'язана з переїздами, і трудящі на проекті. 4. Комітет з захисту прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімейКомітет з захисту прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, створений для спостереження за здійсненням положень конвенції державами-учасницями. Комітет складається з чотирнадцяти експертів, які повинні мати високі моральні якості, неупередженістю та визнаною компетентністю в галузі, охоплюваній конвенцією. Комітет розглядає доповіді держав - учасниць конвенції з питань дотримання її положень. У відповідності зі статтею 73 держави - учасники Конвенції повинні представити першу доповідь про вжиті ними заходи щодо закріплення визнаних у Конвенції прав та прогрес, досягнутий у здійсненні цих прав, протягом одного року після вступу Конвенції в силу для відповідної держави - учасниці, а потім - через кожні п'ять років. [2] 5. Міжнародний день мігрантаГенеральна Асамблея ООН, натхнена зростаючої зацікавленістю міжнародного співтовариства в ефективної та всебічної захисту прав людини всіх трудящих-мігрантів, постановила проголосити 18 грудня - день прийняття Конвенції - Міжнародним днем мігранта, підкресливши цим потреба в подальших зусиллях по забезпеченню поваги прав людини та основних свобод всіх мігрантів. [3] Примітки
7. Зовнішні посилання
Цей текст може містити помилки. Схожі роботи | скачати Схожі роботи: Комітет із захисту прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації Міжнародна конвенція для захисту всіх осіб від насильницьких зникнень Рамкова конвенція про захист національних меншин Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту Захист прав споживачів |