Одіссея

Одіссей і Каліпсо

"Одіссея" ( др.-греч. Ὀδυσσεία ) - Друга (після " Іліади ") класична поема, приписувана давньогрецького поета Гомеру. Створена, ймовірно, в VIII столітті до н.е.. або трохи пізніше. Розповідає про пригоди міфічного героя на ім'я Одиссей під час його повернення на батьківщину після закінчення Троянської війни, а також про пригоди його дружини Пенелопи, яка чекала Одіссея на Ітаці.

Як і інше знаменитий твір Гомера, "Іліада", "Одіссея" рясніє казковими елементами, яких тут навіть більше (зустрічі з циклопом Полифемом, чарівницею Киркою, богом Еолом і т. п.). Більшість пригод у поемі описує сам Одиссей під час бенкету у царя Алкіноя.

1. Поема

Поема, написана гекзаметром (шестистопним дактилем), складається з 12110 віршів. Нинішній вигляд - поділ на 24 пісні, вона придбала в III в. до н. е.., коли один з перших бібліотекарів Олександрійської бібліотеки Зенодот Ефеський, вивчивши поеми Гомера "Іліада" і "Одіссея", розділив кожну на 24 пісні (рапсодії) - по числу букв грецького алфавіту і позначив кожну пісню літерами грецького алфавіту ( заголовними - "Іліаду", рядковими - "Одіссею")

1.1. Перша строфа

Як і " Іліада "," Одіссея "також починається зі звернення - до Музі ( Андра мій еннепе, Муса, полютропон, Ἄνδρα μοι ἔννεπε, Μοῦσα, πολύτροπον ):

Муза, скажи мені про те досвідченим чоловіка, який,

Мандруючи довго з дня, як святий Іліон їм зруйнований,

Багатьох людей міста відвідав і звичаї бачив

1.2. Зміст поеми

• 1-а пісня. Початок оповідання в "Одіссеї" віднесено до 10-го року після падіння Трої. Одиссей нудиться на острові Огігії, насильно утримуваний німфою Каліпсо; в цей час на Ітаці за його дружину Пенелопу сватаються численні женихи, бенкетуючі у його будинку і марнують його багатства. За рішенням ради богів, покровительствують Одіссею Афіна направляється в Ітаку і спонукає юного Одіссееви сина Телемаха відправитися в Пілос і Спарту розпитати про долю батька.
• 2-а пісня. За допомогою Афіни Телемах (марно намагався видалити зі свого будинку женихів) таємно їде з Ітаки в Пілос.
• Третя пісня. Старий цар Пілоса Нестор повідомляє Телемахові відомості про деякі ахейских вождів, але за подальшими довідками направляє його в Спарту до Менелая.
• 4-а пісня. Привітно прийнятий Менелаем і Оленою, Телемах довідується, що Одіссей знаходиться у полоні у Каліпсо. Між тим женихи, перелякані від'їздом Телемаха, влаштовують засідку, щоб погубити його на зворотньому шляху.
• 5-а пісня. З V книги починається нова лінія ведення розповіді: боги посилають Гермеса до Каліпсо з наказом відпустити Одіссея, який на плоту пускається по морю. Врятувавшись дивом від бурі, піднятої ворожим йому Посейдоном, Одіссей випливає на берег острова Схаріі, де живе щасливий народ - феаки, мореплавці з казково швидкохідними кораблями.
• 6-а пісня. Зустріч Одіссея на березі з Навсікаю, дочкою царя феаків Алкіноя.
• 7-а пісня. Алкіной приймає мандрівника у своєму розкішному палаці.
• 8-а пісня. Алкіной влаштовує на честь мандрівника бенкет і ігри. На іграх сліпий співак Демодок співає про подвиги Одіссея.

Йорданс, Якоб. Одиссей в печері Поліфема. XVII століття, Музей імені Пушкіна, Москва

• 9-а пісня. Одиссей нарешті відкриває своє ім'я і розповідає про свої пригоди. Розповіді ("апологи") Одіссея: Одиссей відвідав країну лотофагів, що харчуються лотосом, де всякий, хто покуштував лотоса, забуває про батьківщину; велетень-людожер, циклоп Поліфем, зжер у своїй печері декількох товаришів Одіссея, але Одіссей обпоїв і осліпив циклопа і врятувався з іншими товаришами з печери під вовною баранів; за це Поліфем закликав на Одіссея гнів свого батька Посейдона.
• 10-а пісня. Одиссей продовжує розповідати свої пригоди. Прибуття на острів Еолію. Бог вітрів Еол прихильно вручив Одіссею хутро з зав'язаними в ньому вітрами, але вже недалеко від батьківщини супутники Одіссея розв'язали міх, і буря знову відкинула їх до еолові острову. Але роздратований Еол велить Одіссею піти. Людожери-лестригони знищили всі кораблі Одіссея, крім одного, який пристав до острова чарівниці Кирки, що звернула супутників Одіссея в свиней; подолавши чари за допомогою Гермеса, Одіссей протягом року був чоловіком Кірки.
• 11-а пісня. Одиссей спускається в пекло запитати віщуна Тіресія і розмовляє з тінями матері і померлих друзів.
• 12-а пісня. Потім Одиссей пропливає повз Сирен, які заманюють мореплавців чарівним співом і гублять їх; проїжджав між скелями, на яких живуть чудовиська Сцилла і Харибда. На острові сонячного бога Геліоса супутники Одіссея вбили биків бога, і Зевс послав бурю, погубила корабель Одіссея з усіма супутниками; Одиссей виплив на острів Каліпсо.
• Тринадцята пісня. Феаки, обдарувавши Одіссея, відвозять його на батьківщину, і розгніваний Посейдон звертає за це їхній корабель у стрімчак. Перетворений Афіною в жебрака старого, Одіссей відправляється до вірного свинопаса Евмея.
• 14-а пісня. Перебування у Евмея - жанрова ідилічна картинка.
• 15-а пісня. Що повертається зі Спарти Телемах благополучно уникає засідки женихів.
• 16-а пісня. Телемах зустрічається у Евмея з Одіссеєм, який відкривається сину.
• 17-а пісня. Одіссей повертається у свій будинок у вигляді жебрака, піддаючись образам з боку наречених і слуг.
• 18-а пісня. Старий-Одиссей б'ється з місцевим жебраком Іром і піддається подальшим знущанням.
• 19-а пісня. Одиссей робить приготування до помсти. Тільки стара няня Евріклея дізнається Одіссея по рубцю на нозі.
• 20-а пісня. Злі знамення утримують женихів, які мають намір погубити прибульця.
• 21-а пісня. Пенелопа обіцяє свою руку тому, хто, зігнувши лук Одіссея, пропустить стрілу через 12 кілець. Жебрак прибулець єдиний виконує завдання Пенелопи.
• 22-а пісня. Одиссей вбиває женихів, відкрившись їм, і страчує змінили йому слуг.
• Двадцять третя пісня. Пенелопа впізнає нарешті Одіссея, який повідомляє їй відому лише їм двом альковних таємницю.
• 24-а пісня. Сценами прибуття душ наречених у пекло, побачення Одіссея з його батьком Лаерт і укладення миру між Одіссеєм та родичами убитих закінчується поема.

1.3. Хронологічні рамки

В. Сєров. Одіссей і Навсікая

Незважаючи на те, що сама одіссея (тобто мандри) головного героя зайняли 10 років, усі події в "Одіссеї" відбуваються протягом 40 діб. Причому головними подіями наповнене всього 9 днів. Тимчасові рамки твори розширюються за рахунок численних вставних новел.

У поемі міститься ряд астрономічних вказівок, які деякі дослідники трактують як дозволяють визначити "точний час" подорожі. Так, згідно з дослідженнями вчених Національної академії наук США Одіссей повернувся додому 16 квітня 1178 до н. е.., ця дата була визначена завдяки безлічі згадок положення небесних тіл ( Меркурій, Місяць, Венера, сузір'я Волопас і Плеяди). ^{[1] [2]}

1.4. Структура поеми

Так само, як і в "Іліаді", композиція поеми симетрична. Початок і кінець поеми присвячені епізодам на Ітаці, а композиційний центр віддано розповіді Одіссея про його мандрах, в яких головне місце займає спуск в Аїд, безпосередньо перегукується з "Іліадою" (розмова Одіссея з душами Ахілла і Агамемнона).

• Ітака. Останні дні перед поверненням царя. Перші 4 пісні поеми, зосереджують увагу на Телемаха, іноді позначаються під назвою "Телемаха", спочатку, можливо, самостійна поема.
• Одіссей.
  • 5-а по 8-й пісні поеми - останні дні з десятилітнього мандри перед поверненням Одіссея додому.
  • "Апологія" - розповіді про пригоди Одіссея (з 9-ї по 12-й пісня). Деякі дослідники ^{[ хто? ]} вважають, що історія мандрівок склалася з двох самостійних колись циклів:
    • Перший епічний цикл - розповідь про події в західному Середземномор'ї, де героя переслідував бог Посейдон і тримала в полоні Каліпсо.
      • Центральна історія перебування героя в загробному царстві. Поєднує обидва циклу. Т. н. "Nekuia" - розповідь про подорож у світ мертвих (цей літературний термін застосовується також до подібного подорожі Енея в " Енеїді ". Частина катабасіса).
    • Другий епічний цикл розповідає про дії в районі Чорного моря, де гнів бога Геліоса через вбивство священних корів прирікає героя на поневіряння, а роль Каліпсо виконувала Кірка. "Апологія" закінчуються прибуттям Одіссея на острів Каліпсо (з відбуття Одіссея з цього ж острова починається 5-а пісня - композиція закільцьовують, сім років, що минули у Каліпсо, викреслено).
• Ітака. Остаточне прибуття чоловіка додому (13-23 пісні) і відплата.
  • Остання, 24-а пісня (550 рядків) деякими вченими вважається більш пізнім додаванням до оригінального тексту, зробленим кимось іншим.

1.5. Компоненти "Одіссеї"

"Одіссея" побудована на досить архаїчному матеріалі. Головний герой - Одіссей, у етрусків Uthsta, лат. Ulixes - Старовинна, очевидно ще догрецької фігура з дещо еллінізованним народною етимологією ім'ям.

У поемі використані широко розповсюджені фольклорні сюжети:

• сюжет про чоловіка, який після довгих мандрів повертається на батьківщину невпізнаним і потрапляє на весілля дружини. Його впізнають триразовим ознаками (шрам, цибуля, конструкція ліжка).
• сюжет про сина, який вирушає на пошуки батька.

Майже всі епізоди мандрівок Одіссея мають численні казкові паралелі. Їх зіставлення зі спорідненими казками показує, що в поемі казковий матеріал зазнав значної переробки в раціоналістичному напрямку. Багато казкові моменти збережені лише в рудиментарному вигляді. Казка отримує тенденцію перетворитися на побутову новелу. Багато моментів, що належали в колишніх варіантах розвитку сюжету до надприродного світу, отримують реалістично-описову трактування.

Форма розповіді від першої особи, яка використовується для оповідань про мандри Одіссея - традиційна для цього жанру (пор. фольклор мореплавців) і відома з єгипетської літератури початку 2-го тисячоліття (оповідання "потерпілого аварію корабля"). В оповіданнях, вкладених в уста Одіссея ("Апології"), могли відкластися географічні спостереження іонійських мореплавців. Але численні спроби географічної локалізації мандрівок Одіссея не привели до однозначних і задовільним результатам.

Одіссей як персонаж і приписувані йому мандрівки могли бути придумані не одночасно: багато що в "Одіссеї" може бути запозиченням з переказів про інших героїв, наприклад з циклу аргонавтів, на популярність якого вказується в самій "Одіссеї". В усякому разі, в тексті поеми залишилися незгладжені численні сліди попередніх розробок сюжету.

У дослідників поширена гіпотеза Кірхгофа, що "Одіссея" є переробкою декількох малих епосів (Телемаха", "мандри", "повернення Одіссея" і т. п.). Також правдоподібна гіпотеза існування однієї або кількох "праодіссей", тобто поем, які містили в собі сюжет повністю і лягли в основу канонічної "Одіссеї". "Унітарна" теорія розглядає поему як цілісний твір єдиного автора, який використав всілякої джерела. Деякі з "унітаріїв" підтримують і традиційне уявлення про єдиного автора "Іліади" й "Одіссеї" (Гомера), вважаючи "Одіссею" лише більш пізнім твором Гомера.

2. Головний герой

Детальніше.

Хоча поема - героїчна, в образі головного героя героїчні риси - не головне. Вони відступають на задній план у порівнянні з такими якостями, як розум, хитрість, винахідливість і розважливість. Основна риса Одіссея - непереборне бажання повернутися додому, до сім'ї.

Судячи по обидва гомерівським поем, Одіссей - справді епічний герой і разом з тим те, що називають "всебічно розвиненою особистістю" ( πολύτροπον ἀνέρος ): Хоробрий воїн і розумний воєначальник, досвідчений розвідник, перший в кулачному бою і бігу атлет, відважний мореплавець, вправний тесляр, мисливець, торговець, дбайливий господар, сказитель. Він люблячий син, чоловік і батько, але він же і коханець підступно-прекрасних німф Кирки і Каліпсо. Образ Одіссея витканий з протиріч, гіпербол і гротеску. У ньому на перший план виділена плинність людської природи, її здатність до метаморфоз у вічному пошуку все нових сторін буття. Одіссею протегує мудра і войовнича Афіна, а сам він часом нагадує морського бога Протея своєю здатністю легко змінювати свій вигляд. Протягом десяти років повернення додому він постає мореплавцем, розбійником, шаманом, що викликає душі мертвих (сцени в Аїді), жертвою корабельної аварії, жебракам старим і т. д.

Відчувається, що герой при цьому як би "роздвоюється": він щиро переживає загибель друзів, страждання, жадає повернутися додому, але він і насолоджується грою життя, легко і майстерно грає ролі, пропоновані йому обставинами (людини на ім'я "Ніхто" в печері Поліфема , жителя Криту, мешканця острова Сіра і пр.). У його особистості і долі сплітаються нерозривно трагічне і комічне, високі почуття (патріотизм, повага до богів) і життєві прозовий. Одіссей і поводиться часом не найкращим чином: він скупитися, відкладає собі найкращий шматок на бенкеті, чекає подарунків навіть від Поліфема, проявляє жорстокість до рабів, бреше і викручується заради якоїсь вигоди. І все ж загальний баланс і симпатія - на користь Одіссея - страждальця, патріота і невтомного мандрівника, воїна, мудреця, першовідкривача нових просторів і нових можливостей людини.

Мірча Еліаде надавав міфу про Одіссея виключне значення, що видно з його наступних слів: "Одиссей для мене - прототип не тільки людини сучасної епохи, а й людину прийдешнього, оскільки він представляє собою тип гнаного мандрівника. Його поневіряння - це шлях до Центру, в Ітаку, тобто шлях до себе. Він - досвідчений мореплавець, але доля, а іншими словами, Ініціатичні випробування, з яких він повинен вийти переможцем, весь час змушують його відтягувати повернення до своїх пенатів. Міф про Одіссея, я думаю, для нас дуже важливий. У кожному з нас є щось від Одіссея, коли ми шукаємо самих себе, сподіваємося дійти до мети і тоді вже точно знову знайти батьківщину, свій осередок, знову знайти себе. Але, як у лабіринті, в кожних поневіряння існує ризик заблукати . Якщо ж тобі вдається вийти з лабіринту, дістатися до свого вогнища, тоді ти стаєш іншим ". ^[3]

2.1. Паралелі в інших культурах

• Подорож Гільгамеша
• Індуїстський бог Рама
• Наль, один з персонажів " Махабхарати ", цар, розлучений з дружиною.
• Синдбад-мореплавець, герой арабського середньовічного фольклору.
• Кельтська одіссея - "Мандри Мел Дуіно" ("Мандри Мелдьюна")

3. Список персонажів "Одіссеї"

Афіна в образі Ментора супроводжує Телемаха

• Одиссей
  • Псевдоніми Одіссея
    • Ніхто (для Поліфема)
    • син критянин Кастора, якому Афіна надала вид старого (для свинопаса Евмея)
    • критянин Ефон, син Девкаліона і брат Ідоменея (для Пенелопи)

3.1. Супутники Одіссея

• Антифа, з'їдений Полифемом
• Елпенор, заснув п'яним на даху палацу Кірки, впав і розбився
• Перімед
• Трімед
• Еврілох, родич Одіссея (за схолія - чоловік сестри), загинув разом з кораблем під час бурі, насланої Зевсом на прохання Геліоса

3.2. Мешканці островів на шляху прямування Одіссея

• Алкіной, цар феаків
• Антіфат, цар лестригонов
• Арета, цариця феаків
• Демодок, сліпий аед в будинку Алкіноя
• Каліпсо
• Навсікая, дочка Алкіноя
• Поліфем, циклоп
• Кірка (у Жуковського Цирцея)

3.2.1. Тіні померлих, з якими спілкується Одиссей в Аїді

Одиссей спускається в підземний світ

• Агамемнон
• Антіклея, мати Одіссея
• Антіопа, мати Зета і Амфіона, Епікаста, мати і дружина Едіпа, велика кількість інших прославлених жінок
• Ахілл
• Аякс Теламонід
• Геракл (людська сутність - у той час, як божественна - на Олімпі)
• Елпенор, супутник Одіссея
• Патрокл
• Тіресій

3.3. Жителі Ітаки

• Ір, жебрак
• Лаерт
• Ментор
• Евмей, свинопас

3.3.1. Домочадці Одіссея

• Аргус, пес Одіссея
• Еврінома, ключниця
• Меланфій, раб, козиний пастух
• Меланфо, рабиня, коханка Еврімаха, нареченого
• Пенелопа, дружина Одіссея
• Телемах, син Одіссея та Пенелопи
• Філойтій, корівник
• Евріклея

3.3.2. Наречені Пенелопи

всього 116 чоловік, але на ім'я в поемі названі далеко не всі

• Антіной
• Еврімах
• Евріном, син Антифа
• Леод, провісник
• Ктесіпп

Також:

• Медонт, вісник
• Фемій, кіфаредів

3.4. Боги

• Афіна
  • Люди, чий образ приймає Афіна:
    • Ментор
    • Мент, син Анхіал, цар тафосцев
    • Іфтіма, сестра Пенелопи, відвідує її у вигляді примари
    • дочка мореплавця Дімант, подруга Навсікаю
    • дівчина, що несе воду, в місті феаків
    • вісник царя феаків Алкіноя
    • пастух на Ітаці
• Геліос
• Гермес
• Зевс
• Іно, дочка Кадма, морська богиня
• Посейдон
• Еол

3.5. Мешканці островів на шляху прямування Телемаха

• Олена
• Менелай
• Нестор
• Пісістрат - син Нестора
• Феоклімен, віщун

4. Історія і мова поеми

Одиссей з супутниками виколюють очей Поліфему. Розпис чернофигурного килики

Поема написана гекзаметром - традиційним розміром героїчної поезії. Складається з 12 110 віршів. Розділена на 24 пісні (пізнішими античними видавцями). Мабуть, вона була складена на малоазійському узбережжі Греції, заселеному іонійськими племенами (нинішня Туреччина), або на одному з прилеглих островів. Ймовірно, її автор був уже знайомий з алфавітом, і створював її в письмовому, а не в усному вигляді (вважають дослідники, посилаючись на складність її структури). Але в ній зустрічаються значні відбитки традиційної манери усного віршування, наприклад, повтори і т. н. формульний епічний стиль, який вимагає вживання складних епітетів ("швидконогий", "розовострокатий"), вжиті для метричної гладкості. Ці формули повсюдно були у вживанні в аїдів і перших творців письмової поезії. Факт все ж у тому, вперше гомерівські поеми в письмовому вигляді були опубліковані в IV ст. до н. е.., передаючись до цього в усному вигляді. Пізні джерела ( Цицерон, Павсаній, Еліан та ін) згадують, що для запису поем при Пісістрат в Афінах була створена спеціальна комісія. Це було подією державного значення.

Вважається, що пра-Іліади або пра-Одіссеї не було, проте перед створенням поем існував певний набір міфологічних і героїчних сюжетів, пісень, які стали матеріалом для творців гомерівських поем. Крім ранньої грецької поезії у Гомера зустрічаються відгомони минойской культури, і навіть зв'язок з хеттськой міфологією. Але головний матеріал для нього - мікенський період.

Мова "Іліади" й "Одіссеї" не відповідає жодному регіональному діалекту або якому-небудь етапові розвитку грецької мови. По фонетичному вигляді мова Гомера найближче стоїть до ионийскому діалекту, але демонструє безліч архаїчних форм, які нагадують про грецьку мову мікенської епохи (відомому завдяки табличок з лінеарним листом). Також часто зустрічаються флективні форми, ніколи не вживалися одночасно в живій мові. Багато елементів, властивих еолійськом діалекту, походження яких не з'ясовано.

4.1. Вплив на європейську літературу

Середньовічна Європа, в V ст. втратила знання давньогрецької мови, з "Іліадою" і "Одіссеєю" знайома не була. Лише тільки після падіння Константинополя, наприкінці XV ст. візантійські вчені познайомили ренесансну Італію з гомеровскими творами (перше видання "Одіссеї" в 1488).

У пізнішій долі гомерівських поем Одіссея грала значно меншу роль, ніж "Іліада", навколо якої головним чином і розігрувалися літературні суперечки про епічної поеми. Невідома в середні століття і справила вплив на європейську літературу лише за посередництвом " Енеїди " Вергілія (мотив сходження в пекло), "Одіссея" викликала помітний інтерес у XV - XVI століття. Ганс Сакс драматизував її у своєму "Мандри Улісса", а оскільки "чудесне" входило майже обов'язковою складовою частиною в європейську поему, казково-фантастична сторона Одіссеї неодноразово використовувалася поетами цього часу ( Боярдо, Аріосто, Спенсер), поки ідеологія католицької реакції не віддала і тут переваги християнським чудовому елементу (merveilleux chrtien).

Але, взагалі кажучи, нравоопісательний ("етичний", з античної термінології, на відміну від "патетичної" "Іліади") характер "Одіссеї" зближав її в літературній свідомості нового часу скоріше з романом, ніж із епопеєю. Порівняльна простота гомерівських моралі (наприклад царівна Навсікая, що пере білизну), жанрістско-ідилічний інтерес до простолюдина ("божественний" свинопас Евмей) і т. п. - ці "низинні" елементи (bassesse) робили "Одіссею" ще менш прийнятною, ніж " Іліада ", для поетики французького класицизму. Зате "природність" і "невинність" моралі, зображених у "Одіссеї", викликала захоплення теоретиків народжуваної буржуазної літератури XVIII століття (попередником їх є Фенелон як в теоретичних роботах, так і в моралістичному романі "Пригоди Телемаха"), і матеріал "Одіссеї" був широко використаний поряд з "Іліадою" для побудови теорії буржуазного епосу ( Гете, Шиллер, Гумбольдт).

Переносне значення після цієї поеми придбали власні імена: одіссея, лотофаги, циклопи (латинська форма імені кіклопов), Пенелопа, Цирцея (латинська форма імені Кирки), Телемах, Ментор, Сцилла і Харибда та ін.

4.2. Переклади на російську мову

Класичним перекладом "Одіссеї" на російський стала робота В. А. Жуковського (1849), відомі також переклади В. Вересаєва (1953), П. А. Шуйського (1948, Свердловський Університет).

Переклад Ісраеля Шаміра виконаний з перекладу поеми на англійську мову Лоуренсом Аравійським. Цей сучасний переклад позбавлений архаїзмів і написаний не гекзаметром, а прозою. ^[4].

4.3. Залежні твори

Див Одиссей # Образ в мистецтві

5. Література

5.1. Переклади

• Одіссея. Героїчне творіння Оміра. Перекладено з елліногреческого мови [прозою П. Є. Екимова]. Ч. 1-2. М., 1788.
• Одіссея. / Пер. [Прозою] І. Мартинова. У 4 ч. СПб., 1826-1828.
• Гомер. Одіссея. / Пер. П. А. Шуйського. Свердловськ, 1948. 424 стр. 1000 прим.
• Гомер. Одіссея. / Пер. В. Вересаєва. М., 1949.

Докладний коментар:

• Гомер. Одіссея. / Пер. В. А. Жуковського. Ст. і прим. В. Н. Ярхо. Відп. ред. М. Л. Гаспаров. (Серія "Літературні пам'ятники"). М.: Наука, 2000. 544 стор 5000 екз.

Навчальні видання:

• Дрбоглав І. Ф. Словник до Одіссеї Гомера в порядку віршів. Тифліс, 1894. 300 стр.
• Голінкевіч Н. Т. Читаємо Гомера. Одіссея: Пісня 1-я. Коментар з перекладом і словником. М.: Вища. шк., 1996. 222 стр. 1500 екз. ISBN 5-06-003391-0

5.2. Дослідження

• Шестаков С. П. Про походження поем Гомера. Вип. 1. Про походження Одіссеї. Казань, 1892. 238 стр.
• Шталь І. В. "Одіссея" - героїчна поема мандрівок. (Серія " З історії світової культури "). М.: Наука, 1978. 165 стор 50000 екз.
• Мальчугова Т. Г. "Одіссея" Гомера і проблеми її вивчення: Учеб. посібник по спецкурсу. Петрозаводськ, 1983. 92 стор 500 екз.
• Антипенко А. Л. "Міфологія богині": За даними "Одіссеї" Гомера. М.: Ладомир, 2002. 256 стор 1000 прим. ISBN 5-86218-419-8
• Тихонов А. А. Одіссея розуму і розум Одіссея. Ульяновск, КТП, 2003. 166 стр. ISBN 5-86045-144-X

5.3. Античні схолії до Одіссеї

Текст схолий до "Одіссеї" по виданню Діндорфа ( 1855):

• Vol. I. Пісні I-VIII
• Vol. II Пісні IX-XXIV. Покажчики.

Нове видання схолий (розпочато):

• Filippomaria Pontani (ed.), Scholia Graeca in Odysseam: 1. Scholia ad libros ab. Rome: Edizioni di storia e letteratura, 2007. Pp. xl, 382. ISBN 978-88-8498-446-3. (рецензія)