Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Перелом кістки


Broken fixed arm.jpg

План:


Введення

Перелом кістки - повне чи часткове порушення цілісності кістки при навантаженні, що перевищує міцність травміруемим ділянки скелета. Переломи можуть виникати як внаслідок травми, так і в результаті різних захворювань, що супроводжуються змінами в характеристиках міцності кісткової тканини.

Тяжкість стану при переломах обумовлена ​​розмірами пошкоджених кісток і їх кількістю. Множинні переломи великих трубчастих кісток призводять до розвитку масивної крововтрати і травматичного шоку. Також хворі після таких травм повільно відновлюються, одужання може зайняти кілька місяців. [1]


1. Значимість проблеми

Перелом кістки є досить поширеним типом травми в живій природі.

Переломи кісток у людини нічим принципово не відрізняються від аналогічних переломів у інших хребетних тварин. Далі розглядаються переломи на прикладі людського організму, але всі наведені методики і ознаки, з поправкою на особливості скелета, можуть бути віднесені до всіх хребетним тваринам.

Проблема лікування переломів завжди була значущою, як для окремого індивіда, так і для соціуму. У всіх людських цивілізаціях є аналог професії "костоправа" - людину, яка професійно займається відновленням зламаних кінцівок людей і тварин. Так, при аналізі 36 скелетів неандертальців, які мають переломи, лише у 11 результати лікування перелому визнані незадовільними. Це показує, що вже на такому рівні розвитку ефективність медичної допомоги при переломах перевищувала 70%, первісні люди знали про переломах і вміли їх лікувати. [L 1]

Основні принципи лікування переломів не змінилися з епохи античності [L 2] [2], хоча сучасна хірургія і дозволила відновлювати анатомічну структуру кісток при складних, вколоченних, многооскольчатих переломах, переломах, неправильно зрощених, без відновлення нормального положення кістки, і багатьох інших видах травм [L 3].


2. Класифікація

Типи переломів класифікують за кількома критеріями, це пов'язано з відсутністю єдиних причин і локалізації переломів.

У сучасних класифікаціях виділяють типи переломів в залежності від наступних ознак:

З причини виникнення
  • Травматичні - викликані зовнішнім впливом.
  • Патологічні - виникають при мінімальному зовнішньому впливі внаслідок руйнування кістки якимсь патологічним процесом (наприклад, туберкульозним, пухлинним або іншим).
По тяжкості поразки
  • Повні.
  • Без зміщення (наприклад, під окістям).
  • Зі зміщенням уламків [3].
  • Неповні - тріщини і злами.
За формою і напрямком перелому
  • Поперечні - лінія перелому умовно перпендикулярна осі трубчастої кістки.
  • Поздовжні - лінія перелому умовно паралельна осі трубчастої кістки.
  • Косі - лінія перелому проходить під гострим кутом до осі трубчастої кістки.
  • Гвинтоподібні - відбувається обертання кісткових відламків, кісткові уламки "повернені" щодо свого нормального положення.
  • Осколкові - немає єдиної лінії перелому, кістка в місці пошкодження роздроблена на окремі уламки.
  • Клиновидні - як правило виникає при переломах хребта, коли одна кістка вдавлюється в іншу, утворюючи клиноподібну деформацію.
  • Вколоченние - кісткові відламки зміщуються проксимального по осі трубчастої кістки або розташовуються поза основної площини губчастої кістки.
  • Компресійні - кісткові відламки дрібні, чіткої, єдиної лінії перелому немає.
За цілісності шкірних покривів
  • Закрытые - не сопровождаются ранениями тканей, проникающих к месту перелома, и не сообщаются с внешней средой. Единичные - если один перелом одного сегмента опорно-двигательного аппарата. Множественные - если перелом в пределах одного сегмента или различных сегментов опорно-двигательного аппарата.
  • Открытые - (огнестрельные и неогнестрельные), переломы костей сопровождающиеся ранениями мягких тканей и сообщающиеся с внешней средой. Сочетанные - если перелом сочетается с травмой внутренних органов, черепа. Комбинированные - если поражение в одной анатомической области или в разных анатомических областях.
По локализации перелома

В пределах трубчатой кости выделяют

  • диафиза
  • эпифиза
  • метафиза
По осложнениям
  • Осложнённые :
  • Неосложнённые.

Также наиболее распространённые типы переломов имеют общепринятые названия - по имени автора, впервые их описавшего.

Так, например, перелом шиловидного отростка лучевой кости называется переломом Коллеса. Также к довольно известным типам травм верхней конечности относятся перелом Монтеджа, возникающий при переломе локтевой кости в верхней трети и вывихе головки лучевой кости с повреждением ветви лучевого нерва, и перелом Голеацци, представляющий собой перелом лучевой кости в нижней трети с разрывом дистального радио-ульнарного сочленения и вывихом в этом суставе. [4] [5]

В детском и юношеском возрасте наблюдаются переломы по неокостеневшей ростковой (эпифизарной) линии - эпифизиолизы. В пожилом возрасте переломы происходят при значительно меньшей травмирующей нагрузке и сроки восстановления увеличиваются. Это связано с изменением соотношения минерального и органического компонентов кости.


3. Этиология

Переломы костей возникают в результате нагрузки, превышающей предел их прочности. Для каждой кости, по разным осям, величины предельной нагрузки отличаются. Тип перелома в каждом конкретном случае зависит от направления вектора приложенной силы. Например, если удар приходится перпендикулярно трубчатой кости, то возникает поперечный перелом, при приложении вектора силы параллельно оси кости возникают продольные и оскольчатые переломы. [6]

Соотношение различных типов переломов менялось с течением времени, так, например, если до массового внедрения автомобильного транспорта бамперные переломы голени и разгибательные переломы шейных позвонков встречались довольно редко, то теперь они составляют значительный процент переломов при автомобильных травмах. [7] [8]

С развитием техники возрастает кинетическая энергия, которой может управлять человечество. Мощность современных технических устройств значительно превышает прочность человеческого скелета. Сейчас стало вполне обыденным воздействие на человека энергии такого порядка, которая всего лишь сто лет назад была бы уникальной или вовсе невозможной. В связи с этим, по мере роста уровня технического развития, перед травматологией и ортопедией ставятся новые, всё более сложные задачи. [9] [2]

Существуют типичные места переломов. Как правило, они находятся в тех местах, где кость испытывает наибольшую нагрузку, или там, где её прочность ниже. К наиболее распространённым переломам относятся:

  • Перелом лучевой кости в типичном месте. В 70 % случаях по механизму травмы он является разгибательным переломом.
  • Перелом хирургической шейки плеча.
  • Оскольчатый перелом голени в средней трети - так называемый "бамперный перелом" - широко распространённый вид травмы, возникающий, как правило, при автодорожных травмах.
  • Перелом медиальной и латеральной лодыжек.
  • Перелом шейки бедра. Трудноизлечимый, но довольно распространённый перелом, особенно у пожилых людей. Наиболее эффективный способ лечения - установка искусственного тазобедренного сустава.
  • Различные переломы костей черепа.

Помимо этих мест переломов возможны и многие другие. Фактически, любая кость может быть сломана в любой точке на всем её протяжении. [L 4]


4. Патогенез

Костная ткань состоит из минерального и органического компонентов. Состав кости достаточно сложен, органическая часть кости составляет 30 % её массы, минеральная 60 %, на воду приходится 10 %. Минеральный компонент обеспечивает прочность и состоит преимущественно из кальция, фосфора и микроэлементов. Органический компонент представляет собой коллаген, который делает кость более эластичной. Прочность коллагена на растяжение - 150 кг/см, прочность при надрезе - 680 кг/см, разрывное удлинение - 20-25 %. При нагревании коллагеновые волокна сокращаются примерно на треть своей длины. [L 5] Трубчатые кости наиболее устойчивы к нагрузке вдоль своей оси. Губчатые менее прочны, но одинаково устойчивы к нагрузке по всем направлениям.

При переломе костной ткани возникает кровотечение, которое плохо останавливается из-за того, что сосуды фиксированы в минеральной части кости и не могут спадаться. Объём кровотечения зависит от типа перелома и его локализации, так, например, при переломах костей голени пострадавший теряет 500-700 мл крови. В результате этого кровоизлияния формируется гематома, которая впоследствии окружает костные отломки. [3]

В месте кровотечения возникает отёк и происходит выпадение нитей фибрина, которые служат впоследствии основой для формирования белкового матрикса костной ткани. Остановка кровотечения из костной ткани представляет собой нелёгкую задачу и при сложных оскольчатых открытых переломах возможна только в оборудованной операционной. [L 5]


4.1. Механизм возникновения

Травматический перелом - это повреждение структуры костной ткани под воздействием внешней силы, превышающей стандартные прочностные характеристики повреждённого элемента скелета. Данный тип переломов наиболее распространён в настоящее время. [10] Возникать он может по множеству причин, начиная от падения с высоты и заканчивая огнестрельными ранениями. Наиболее тяжёлыми считаются сочетанные и комбинированные переломы - переломы нескольких костей или их сочетание с другими повреждениями, например, ранами или ожогами.

Патологический перелом кости - перелом кости в зоне её патологической перестройки (поражения каким-либо заболеванием - опухолью, остеомиелитом, остеопорозом и др.).

Наиболее ярким симптомом, свидетельствующим о патологическом характере, является возникновение перелома от неадекватной по силе травмы (или без травмы). В некоторых случаях при анамнезе можно выявить боли или дискомфорт в области перелома перед его появлением. Более достоверны в диагностике патологического характера перелома методы рентгенографии, компьютерной или магнитно-резонансной томографии. В отдельных случаях природу патологического процесса, вызвавшего перелом, позволяет установить только биопсия. [11]


4.2. Последствия травмы

После возникновения перелома происходит нарушение целостности кости, возникает кровотечение и сильная боль. При полных переломах трубчатых костей происходит также смещение костных отломков. Это связано с тем, что при возникновении болевой импульсации мышцы рефлекторно сокращаются, а так как они крепятся к костям, то они тянут за собой концы костных отломков, усугубляя тяжесть травмы и зачастую приводя к дополнительным повреждениям. В области закрытого перелома формируется гематома, а при открытом переломе и сильное наружное кровотечение. Чем более массивен мышечный слой в районе сломанной кости, тем труднее репозиция костных отломков и их удержание в правильном положении для адекватного восстановления кости. [L 5] В случае переломов бедренных костей возможно развитие жировой эмболии из желтого костного мозга, приводящее к резкому ухудшению состояния и даже к летальному исходу.


4.3. Регенерация

Срастание отломков после перелома сопровождается образованием новой ткани, в результате которого появляется костная мозоль. Сроки заживления переломов колеблются от нескольких недель до нескольких месяцев, в зависимости от возраста (у детей переломы срастаются быстрее), общего состояния организма и местных причин - взаимного расположения отломков, вида перелома и т. д.

Восстановление костной ткани происходит за счёт деления клеток камбиального слоя надкостницы, эндоста, малодифференцированных клеток костного мозга и мезенхимальных клеток (адвентиции сосудов). [L 6]

В процессе регенерации можно выделить 4 основные стадии:

  1. Аутолиз - в ответ на развитие травмы развивается отёк, происходит активная миграция лейкоцитов (в частности остеокластов), аутолиз погибших тканей. Достигает максимума к 3-4 дню после перелома, затем постепенно стихает.
  2. Пролиферация и дифференцировка - активное размножение клеток костной ткани и активная выработка минеральной части кости. При неблагоприятных условиях сначала формируется хрящевая ткань, которая затем минерализуется и заменяется костной.
  3. Перестройка костной ткани - восстанавливается кровоснабжение кости, из костных балок формируется компактное вещество кости.
  4. Полное восстановление - восстановление костномозгового канала, ориентация костных балок в соответствии силовыми линиями нагрузки, формирование надкостницы, восстановление функциональных возможностей повреждённого участка.

На месте перелома формируется костная мозоль. Выделяют 4 вида костной мозоли:

  1. Периостальную - формируется небольшое утолщение вдоль линии перелома.
  2. Эндоостальную - костная мозоль расположена внутри кости, возможно небольшое уменьшение толщины кости в месте перелома.
  3. Интермедиальную - костная мозоль расположена между костными отломками, профиль кости не изменён.
  4. Параоссальную - окружает кость достаточно крупным выступом, может искажать форму и структуру кости.

Тип сформировавшейся костной мозоли зависит от регенерационных способностей человека и локализации перелома. [L 7]


5. Диагностика

Есть относительные и абсолютные признаки перелома, относительные являются ориентировочными, и позволяют только заподозрить травму данного типа. Абсолютные признаки подтверждают факт перелома, и позволяют отличить его от других, похожих по клиническим признакам травм.

5.1. На месте травмы

Поставить диагноз "перелом" позволяет наличие определённых критериев. Перелом является диагнозом, который выставляется клинически и только подтверждается рентгенологически.

5.1.1. Относительные признаки перелома

  • Боль - усиливается в месте перелома при имитации осевой нагрузки. Например, при постукивании по пятке резко усилится боль при переломе голени.
  • Отёк - возникает в области повреждения, как правило, не сразу. Несёт относительно мало диагностической информации.
  • Гематома - появляется в области перелома (чаще не сразу). Пульсирующая гематома свидетельствует о продолжающемся интенсивном кровотечении.
  • Нарушение функции повреждённой конечности - подразумевается невозможность нагрузки на повреждённую часть тела и значительное ограничение подвижности.
Изменение формы конечности при переломе лучевой кости.

5.1.2. Абсолютные признаки перелома

  • Неестественное положение конечности.
  • Патологическая подвижность (при неполных переломах определяется не всегда) - конечность подвижна в том месте, где нет сустава.
  • Крепитация (своеобразный хруст) - ощущается под рукой в месте перелома, иногда слышна ухом. Хорошо слышна при надавливании фонендоскопом на место повреждения.
  • Костные отломки [3] - при открытом переломе они могут быть видны в ране.

5.2. В стационаре

Рентгеновское исследование позволяет более точно установить вид перелома и положение отломков. Рентгенография - стандартный метод диагностики при подтверждении перелома. Именно наличие рентгеновского снимка повреждённого участка служит объективным подтверждением факта перелома. На снимке должны быть изображены два сустава, расположенные дистальней и проксимальней места поражения, кость должна быть изображена в двух проекциях, прямой и боковой. При соблюдении этих условий рентгеновское исследование будет адекватным и полноценным, а возможность ошибочной диагностики минимальна. [L 8]

Рентгеновское изображение консолидирующегося перелома обеих берцовых костей с фиксацией перелома большеберцовой кости методом интрамедуллярного остеосинтеза UTN со статическим блокированием.
  • Верхняя треть голени

  • Нижняя треть голени

На рентгенограмме изображён перелом большеберцовой кости, подвергшийся хирургическому лечению. 4 снимка в 2 проекциях. На первой паре снимков - верхняя треть голени и коленный сустав (сустав, расположенный проксимальней места перелома), на второй паре снимков - голеностопный сустав (сустав, расположенный дистальней места перелома). Большеберцовая кость фиксирована антероградно введённым в костно-мозговой канал гвоздём (UTN - unreamed tibial nail), блокированным 5 винтами. Такая конструкция позволяет фиксировать отломки и обеспечивает адекватную регенерацию. После формирования костной мозоли металлофиксатор удаляется.


6. Лікування

В случае перелома очень важно своевременное оказание медицинской помощи. Вовремя оказанная медицинская помощь может спасти жизнь пострадавшему и предотвратить развитие серьёзных осложнений. Зачастую опасны не сами переломы, а сопровождающие их патологические состояния, такие как травматический шок и кровотечение.


6.1. Первая доврачебная помощь

Человек, оказывающий первую доврачебную помощь может:

  1. Оценить тяжесть состояния пострадавшего и локализацию повреждений.
  2. При наличии кровотечения - остановить его.
  3. Определить, возможно ли перемещение пострадавшего, до прибытия квалифицированного медицинского персонала. Не рекомендуется переносить или передвигать больного при травмах позвоночника и множественных переломах.
  4. При изолированной травме иммобилизовать [12] повреждённый участок, наложить шину. Шиной может служить любой предмет, который предотвратит движения в повреждённой конечности (захватывая суставы выше и ниже места перелома).
  5. При отсутствии противопоказаний к перемещению пострадавшего транспортируют в медицинское учреждение.
  6. Если доступ медицинского персонала затруднён или невозможен и имеются противопоказания к перемещению пострадавшего, обеспечивают по возможности полную иммобилизацию повреждённых участков, после чего используются носилки с твёрдым основанием, к которым надёжно фиксируется пострадавший.

Задача первой помощи - уменьшить боль, обеспечить раненому полный покой и, главное, не допустить повреждение мягких тканей (мышц, сухожилий), окружающих место перелома. Пострадавшего следует уложить, успокоить, дать обезболивающее средство (анальгин, промедол) и создать неподвижность поврежденной конечности. Оказывая помощь при закрытых переломах, не следует без особой необходимости снимать одежду, обувь с поврежденной части тела. Их лишь разрезать в нужном месте. При открытых переломах после остановки кровотечения на рану накладывается стерильная повязка. Вправление перелома допускается лишь в том случае, если кто-либо из спутников владеет техникой этой процедуры.


6.2. Перша лікарська допомога

Перша лікарська допомога може бути надана як на місці, так і в травмпункті або стаціонарі. У цей момент важливо оцінити тяжкість стану потерпілого, запобігти або полегшити ускладненнями травми, визначити обсяг подальшого лікування.

6.2.1. Тактика лікаря

Якщо лікар підозрює перелом у потерпілого, він проводить наступні заходи:

  1. Оцінює тяжкість стану потерпілого. У разі виникнення ускладнень у першу чергу починає боротися з найбільш небезпечними для життя. Найбільш часті ускладнення - шок і крововтрата.
  2. Проводить диференціальний діагноз, переконується, що наявна травма є саме переломом, а не вивихом, розтяганням або забоєм.
  3. При клінічному підтвердженні діагнозу і купировании станів, що загрожують життю, проводить максимально ефективну в існуючих умовах іммобілізацію пошкодженої ділянки.
  4. Після здійснення адекватної іммобілізації приймає рішення про необхідність госпіталізації потерпілого в стаціонар або про проведення амбулаторного лікування.

6.2.2. Правила іммобілізації

При здійсненні транспортної (тимчасової) іммобілізації кінцівок людина, що здійснює її, повинен дотримуватися таких правил:

  • Фіксувати кінцівку в тому положенні, в якому вона перебуває після травми, але не намагатися вправити кістку на місце.
  • Фіксувати мінімум 2 суглоба (вище і нижче перелому). При травмі стегна і плеча фіксувати 3 суглоба.
  • При накладенні шини і наявності ран спочатку обробити рани і зупинити кровотечу.

6.3. Кваліфікована лікарська допомога

Кваліфікованої медична допомога особливо потрібна при складних осколкових переломах, коли утримання кісткових відламків в правильному положенні ускладнене або неможливе без спеціалізованих методів лікування. При лікуванні переломів як консервативним, так і оперативним методом кожні 5-7 днів проводиться рентген-контроль - оцінюється ефективність репозиції і регенерації. [L 5]

Лікування переломів може включати в себе наступні заходи:


6.3.1. Анестезія та знеболювання

Біль - сигнал пошкодження, але після перевищення певного порогу вона стає небезпечною. Тому при будь травмі, в тому числі і переломах, потрібно контролювати інтенсивність больових відчуттів.

При переломах ефективне знеболювання може бути досягнуто тільки поєднанням препаратів для загальної та місцевої анестезії. Кожен з цих методів має свої переваги і недоліки: загальна анестезія простіше у виконанні, але більш токсична і менш вибіркова; місцева анестезія при переломах вимагає відточеної техніки виконання, особливо в складних локалізаціях, наприклад, при переломах хребта. Так само слід зазначити, що підтримувати місцеву анестезію більш складно і трудомістко, ніж загальне знеболювання. [L 9]


6.3.2. Консервативне лікування

Методи консервативного лікування переломів відомі людству з давніх-давен і практично не змінилися з античних часів. Їх можна умовно розділити на три групи.

6.3.2.1. Іммобілізаційному методи

Іммобілізаційному (фіксаційні) - використання гіпсових пов'язок (або полімерних аналогів) після закритої репозиції або без репозиції, якщо перелом без зміщення.

При формуванні іммобілізірующей пов'язки виділяють наступні етапи:

  • Підготовка гіпсових бинтів або їх аналогів - бинт, просочений гіпсом або його полімерним аналогом, викладається в безпосередній близькості від місця проведення іммобілізації. Підготовляється вода для їх подальшого змочування. Гіпсовий бинт змочують попередньо, полімерний в процесі формування лонгети.
  • Формування гіпсової лонгет - на рівну чисту поверхню викладають шар за шаром бинт певної, заздалегідь виміряної довжини. Для різних частин тіла кількість шарів гіпсової лонгет різному. Для передпліччя, плеча - 5-6 шарів, для гомілки - 8-10 шарів, для стегна - 10-12 шарів.
  • Накладення пов'язки - після обробки саден розчином антисептика на всі кісткові виступи, що потрапляють під іммобілізірующую пов'язку, укладаються шматочки вати або тканини для запобігання виникнення пролежнів. Потім на кінцівку встановлюють гіпсову лонгет або її полімерний аналог, здійснюють циркулярное бинтування. При цьому дотримуються наступні правила:
  1. Кінцівка, по можливості, знаходиться у фізіологічно вигідному положенні.
  2. Пов'язка повинна обов'язково охоплювати два суглоби - один дистальної, інший проксимальний місця перелому.
  3. Бинт не перекручують, а підрізають.
  4. Дистальні ділянки кінцівки (кінчики пальців) повинні залишатися відкритими.

Останній пункт особливо важливий. Після накладення пов'язки може розвинутися набряк м'яких тканин, і при появі ознак набряку на дистальних частинах кінцівки потрібно розітнути пов'язку подовжньо, щоб запобігти розвитку трофічних змін. [L 10]


6.3.2.2. Тракційні методи

Використання різних видів витягнення - скелетного, рідше - манжеточное, Лейкопластирна, клейового. Метою тракції є створення витягнення, яке покликане нейтралізувати дію м'язових пластів, що кріпляться до кісткових відламків, запобігти зміщенню їх один щодо одного і створити умови для адекватної регенерації кісткової тканини.

Скелетневитягування - метод тракції, при якому вантаж, забезпечує підтримання кісткових уламків в положенні, оптимальному для регенерації, кріпиться до спиці, проведеної через кістку. Так, наприклад, при переломах гомілки спиця проводиться через п'яткову кістку. При переломах стегна - через горбистість великогомілкової кістки.

Вантаж, як правило, складається з набору круглих пластин заданої маси, надягнутих на стрижень. Маса пластин стандартна і складає 500 і 1000 грамів. Він з'єднується з металевим тросом, який з'єднаний з пружинним демпфером. Завданням демпфера є гасіння коливань, що неминуче виникають при русі пацієнта в ліжку і зсуві вантажу.

Скелетневитягування володіє як своїми достоїнствами, так і недоліками. До достоїнств відноситься відносна простота виконання і ефективність тракції, надійність фіксації вантажу. Недоліком є ​​тривала вимушена іммобілізація пацієнта, негативно позначається на його загальному стані.

Інші методи витягнення застосовуються відносно рідко через низьку ефективність. Це пов'язано з неможливістю при даних методах фіксації кріплення вантажу масою більше 4-5 кілограмів. Відповідно, воно може бути застосоване лише при переломах невеликих кісток, які можуть бути адекватно репоніровани і без тракційних методів лікування.

Принципи однакові для всіх тракційних методів: дистальної місця ураження кріпиться вантаж, що забезпечує адекватне витягування. Маса вантажу залежить від кістки, для якої проводиться тракція. Види витягнення відрізняються тільки способом кріплення вантажу. [L 11]


6.3.2.3. Функціональні методи

Функціональними називаються методи лікування без іммобілізації або з мінімальною іммобілізацією пошкодженого сегмента. Застосовуються відносно рідко - у разі переломів невеликих кісток або тріщин у трубчастих кістках. Полягають у забезпеченні відносного спокою ураженої ділянки.

6.3.3. Оперативне лікування

Методи оперативного лікування виникли відносно недавно. Так, у Росії перша операція остеосинтезу була проведена в 1805 Е. О. Мухіним. [L 5]

Найчастіше переломи губчастих кісток не можуть бути адекватно відновлені консервативними методами лікування. Так, наприклад, переломи кісток склепіння черепа вимагають проведення металоостеосинтезу, а переломи верхньої або нижньої щелепи для адекватного репонірованія найчастіше потребують апаратах зовнішньої фіксації.

  • Закрита репозиція і Чрезкожная металлостеосінтез. Фіксація кісткових відламків за допомогою спиць або пластин, що проводяться через шкіру.
  • Малоінвазивний металлостеосінтез. Фіксація кісткових відламків пластиною, що фіксується в кістках гвинтами і розташованої підшкірно.
  • Відкрита репозиція. Ручне репонірованіе кісткових уламків із наступною фіксацією штифтами, скобами або пластинами (в залежності від ситуації) під час операції.
  • Накладення апарату позаосередкового компресійно-дистракційного остеосинтезу. Фіксація кісткових відламків за допомогою апарата зовнішньої фіксації (наприклад, апарата Ілізарова). [13]

У разі неадекватності відновлення кістки після проведеного лікування допускається повторна репозиція. В умовах операційної проводиться акуратне руйнування неправильно зрослася кістки, і потім застосовується один з хірургічних методів лікування. Вибір методики здійснюється лікарем в залежності від локалізації перелому, стану пацієнта та багатьох інших факторів.


7. Реабілітація

Допоміжні методи лікування: лікувальна гімнастика, масаж, фізіотерапевтичне лікування, CPM-терапія. Терміни відновлення при переломах багато в чому визначаються складністю і локалізацією перелому. Вони варіюються від декількох тижнів до декількох місяців. У деяких випадках відновлення після перелому не відбувається, формується помилковий суглоб. У таких ситуаціях застосовують різні методи ендопротезування. [L 12]


Примітки

  1. В. Г. Климовицький, В. Ю. Худобін, В. Н. Пастернак, Ю. В. Прудніков. Принципи стабільно-функціонального позаосередкового остеосинтезу при переломах довгих кісток кінцівок - mosmedclinic.ru/conf_library/2003/15/871 /. Науково -практична конференція з міжнародною участю. Донецький НДІ травматології та ортопедії (11 квітня 2003). Читальний - www.webcitation.org/64z9cyNIs з першоджерела 26 січня 2012.
  2. 1 2 Історія травматології - trauma.by.ru / istoriatravm.htm. Травматологія та ортопедія. Білоруський державний медичний університет. (Недоступна посилання - історія - web.archive.org / web / * / http://trauma.by.ru/istoriatravm.htm)
  3. 1 2 3 Кісткові відламки - осколки кістки, що виникли в результаті травматичного впливу.
  4. Рентгенодіагностика переломів скелета - nmu-s.net/load/10-1-0-225. Сайт НМУ. - (Конспект, російською). Читальний - www.webcitation.org/64z9dtiu5 з першоджерела 26 січня 2012.
  5. Хірургія в питаннях і відповідях - lechebnik.info/603/46.htm. Навчальна література для студентів медичних вузів. Читальний - www.webcitation.org/64z9fkswG з першоджерела 26 січня 2012.
  6. Лекція 10. Механізми виникнення пошкоджень кісток при дії тупих предметів. Пошкодження кісток черепа. 1. Механізми виникнення пошкоджень кісток - www.medkurs.ru/lecture6/forensic_medicine/section1865/9444.html. Лекції 6 курс. Судова медицина. Медкурс.ру. Читальний - www.webcitation.org/64z9h69G8 з першоджерела 26 січня 2012.
  7. Поширеність травматизму за результатами роботи травматологічного пункту Лівобережного району м. Воронежа - www.vsma.ac.ru/deps/smu/DOC/SB2004/skorov.htm. Конференції для молодих вчених. Товариство молодих вчених ВГМА ім. М. М. Бурденка. (Недоступна посилання - історія - web.archive.org / web / * / http://www.vsma.ac.ru/deps/smu/DOC/SB2004/skorov.htm)
  8. Види травматизму та організація травматологічної допомоги - travmatism.info /. Медична інтернет-бібліотека. (Недоступна посилання - історія - web.archive.org / web / * / http://travmatism.info/)
  9. Травматологія та ортопедія - curemed.ru/medarticle/articles/41904.htm. Енциклопедія здоров'я. Curemed.ru. Читальний - www.webcitation.org/64z9inXnW з першоджерела 26 січня 2012.
  10. Травматизм - www.dzhmao.ru / health / prophylaxis / traumatism.php. Департамент охорони здоров'я Ханти-Мансійського Автономного округу - Югри. Читальний - www.webcitation.org/64z9kl7cE з першоджерела 26 січня 2012.
  11. Довідник по травматології та ортопедії. Патологічні переломи - www.orthoped.ru / biblioteka / spravochnik-po-travmatologii-i-ortopedii / patologicheskie-perelomyi.html. Дитяча ортопедія. (Недоступна посилання - історія -
  12. Іммобілізація - забезпечення нерухомості кісткових уламків щодо один одного
  13. Закриті переломи і несправжні суглоби кісток - www.trauma.ru/info/tr4.shtm. Trauma.ru. (Недоступна посилання - історія - web.archive.org / web / * / http://www.trauma.ru/info/tr4.shtm)
Використана література
  1. Петров С. В. Указ. соч. - С. 398.
  2. Петров С. В. Указ. соч. - С. 398-399.
  3. Петров С. В. Указ. соч. - С. 400, 437-441.
  4. Петров С. В. Указ. соч. - С. 392-398.
  5. 1 2 3 4 5 Поляков В. А. Лекція 6. Про переломах кісток, їх лікуванні і регенерації кісткової тканини. IV / / Указ. соч.
  6. Петров С. В. Указ. соч. - С. 423.
  7. Петров С. В. Указ. соч. - С. 422-424.
  8. Петров С. В. Указ. соч. - С. 426-427.
  9. Поляков В. А. Лекція 4. Пролонговані внутрішньокістковий блокади в лікуванні травм і їх ускладнень / / Указ. соч.
  10. Петров С. В. Указ. соч. - С. 433-434.
  11. Петров С. В. Указ. соч. - С. 435-436.
  12. Петров С. В. Указ. соч. - С. 441.

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Великий перелом
Перелом (фільм)
Великий перелом (фільм)
Череп і кістки
П'ястно кістки
Кістки (телесеріал)
Пухлина кістки
Кістки (гра)
Кістки (музичний інструмент)
© Усі права захищені
написати до нас