Право на судовий захист

Право на судовий захист (англ. Right for Legal Defence) гарантує громадянам захист прав і свобод в судах. Це одне з основних прав людини. Судовий захист - один з найважливіших державних способів захисту прав, свобод і законних інтересів суб'єктів права, здійснюваний у формі правосуддя і гарантований державою.

Загальна декларація прав людини передбачає, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8) і що кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обгрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом (стаття 10).

Європейська конвенція про права людини передбачає, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або встановить обгрунтованість будь-кримінального обвинувачення має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону (пункт 1 статті 6 ).

Крім державних способів захисту прав, свобод та інтересів у сучасних правових системах допускаються й інші способи захисту прав, наприклад, такий як самозахист права (ст.14 Цивільного Кодексу Російської Федерації). Однак, тільки наявність у правовій системі інституту судового захисту права, заснованого на принципі "всяке порушене право підлягає судовому захисту", є необхідною умовою визнання такої правової системи справді демократичної.

Крім цього, в сучасних правових системах повинна бути гарантована незалежність судової гілки державної влади. Ця незалежність, яка забезпечується заходами правового, організаційного, політичного, ідеологічного характеру, є неодмінний атрибут нефіктивного інституту судового захисту порушених прав, в якому судовий захист порушених прав суб'єкта гарантується в тому числі і у випадках посягань на права і свободи людини з боку держави.


Витяги з Конституції РФ

Право на судовий захист задекларовано в Конституції РФ.

У ст. 46 п.1. "Кожному гарантується судовий захист його прав і свобод". Таким чином закріплюється реалізація цього права для всіх і для кожного. Крім того, це право також поширюється на юридичних осіб, оскільки останні є об'єднання фізичних осіб.

У п. 2 ст. 46 закріплюється право громадянина на оскарження дій (бездіяльності) органів державної влади. "Рішення і дії (або бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб можуть бути оскаржені до суду"

Пункт 3 ст.46 закріплює право громадянина РФ звертатися в міжнародні суди ( Європейський суд з прав людини), у разі, якщо вичерпані всі варіанти вирішення питання всередині держави. "Кожен має право відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації звертатися в міждержавні органи по захисту прав і свобод людини, якщо вичерпані всі наявні внутрішньодержавні засоби правового захисту"

Правозастосовна діяльність, здійснювана судом при вирішенні соціальних конфліктів, безпосередньо визначається правами і свободами людини і громадянина (ст. 2, 18 і 46 Конституції РФ).

Необхідність належного захисту цих прав вимагає спеціальних гарантій в самому судочинстві, і названі конституційні норми не тільки вказують на цільову спрямованість судочинства, але й закріплюють основу для контролюючої діяльності суду у сфері правосуддя.