Північна Вей

Династія Північна Вей ( кит. упр. 北魏 , піньінь : Běi Wi, 386 - 534), також відома як Тоба Вей (拓拔魏) або Юань Вей (元魏), найбільш відома об'єднанням Північного Китаю в 439 р.; вона також широко фінансувала розвиток мистецтв, багато творів цього періоду збереглися до наших днів. В 494 р. династія перенесла столицю з Датуна в Лоян і почала будівництво штучних печер Лунмень. У цих печерах виявлено понад 30000 буддійських зображень, що відносяться до періоду династії Північна Вей. Вважається, що династія походить з роду Тоба, який ставився до некитайського племені сяньбі. Рід Тоба змінив своє родове ім'я на Юань в процесі систематичної китаїзації. Ближче до кінця династії стався значний внутрішній розкол, що призвів імперію до поділу на Західну Вей і Східну Вей.


1. Імператори Північної Вей

Посмертне ім'я Особисте ім'я Роки правління Ера правління (年号 ninho) і роки ери
Історично найбільш уживана форма: Бей (Північна) Вей + посмертне ім'я
Дао У-ді
道 武帝 Dowǔd
Тоба Гуй
拓拔 珪 Tub Gūi
386 - 409
  • Денг (登 国 Dēnggu) 386 - 396
  • Хуанші (皇 始 Hungshǐ) 396 - 398
  • Тяньсін (天 兴 Tiānxīng) 398 - 404
  • Тяньц (天赐 Tiānc) 404 - 409
Мін Юань-ді
明 元帝 Mngyund
Тоба Си
拓拔 嗣 Tub S
409 - 423
  • Юнсін (永兴 Yǒngxīng) 409 - 413
  • Шеньжуй (神 瑞 Shnri) 414 - 416
  • Тайчан (泰 常 Tichng) 416 - 423
Тай У-ді
太 武帝 Tiwǔd
Тоба Тао
拓拔 焘 Tub To
424 - 452
  • Шігуан (始 光 Shǐguāng) 424 - 428
  • Шеньцзя (神 麚 Shnjiā) 428 - 431
  • Яньхе (延 和 Ynh) 432 - 434
  • Тайянь (太 延 Tiyn) 435 - 440
  • Тайпінчженьцзюнь (太平 真君 Tipngzhēnjūn) 440 - 451
  • Чженпін (正 平 Zhngpng) 451 - 452
Нань Ань-ван
南安 王 Nnānwng
Тоба Юй
拓拔 余 Tub Y
452
  • Юнпін (永平Yǒngpng) або Ченпін (承平Chngpng) 452
Вень Чен-ді
文 成帝 Wnchngd
Тоба Цзюнь
拓拔 浚 Tub Jn
452 - 465
  • Сін'ань (兴安 Xīngān) 452 - 454
  • Сінгуан (兴 光 Xīngguāng) 454 - 455
  • Тайань (太 安 Tiān) 455 - 459
  • Хепін (和平 Hpng) 460 - 465
Сянь Вень-ді
献 文帝 Xinwnd
Тоба Хун
拓拔 弘 Tub Hng
466 - 471
  • Тяньань (天 安 Tiān'ān) 466 - 467
  • Хуансін (皇 兴 Hungxīng) 467 - 471
Сяо Вень-ді
孝文帝 Xiownd
Юань Хун
元 宏 Yun Hng
471 - 499
  • Яньсін (延 兴 Ynxīng) 471 - 476
  • Ченмін (承 明 Chngmng) 476
  • Тайхе (太和 Tih) 477 - 499
Сюань У-ді
宣武帝 Xuānwǔd
Юань Ке
元 恪 Yun K
500 - 515
  • Цзінмінь (景 明 Jǐngmng) 500 - 503
  • Чженші (正始 Zhngshǐ) 504 - 508
  • Юнпін (永平 Yǒngpng) 508 - 512
  • Яньчан (延昌 Ynchāng) 512 - 515
Сяо Мін-ді
孝 明帝 Xiomngd
Юань Сюй
元 诩 Yun Xǔ
516 - 528
  • Сіпін (熙平 Xīpng) 516 - 518
  • Шеньгуй (神龟 Shngūi) 518 - 520
  • Чженгуан (正光 Zhngguāng) 520 - 525
  • Сяочао (孝昌 Xiochāng) 525 - 527
  • Утай (武 泰 Wǔti) 528
Ю Чжу
幼 主 yu zhǔ
Юань Чжао [1]
元 钊 Yun Zhāo
528 відсутня
Сяо Чжуан-ді
孝庄 帝 Xiozhuāngd
Юань Цзию
元子 攸 Yun Ziyōu
528 - 530 [2]
  • Цзян (建 义 Jiny) 528
  • Юн'ань (永安 Yǒng'ān) 528 - 530
Чан Гуан-ван
长 广 王 Chngguǎngwng
або Цзин-ді
敬 帝 Jngd
Юань Е
元 晔 Yun Y
530 - 531
  • Цзяньмін (建 明 Jinmng) 530 - 531
Цзе Мінь-ді
节 闵 帝 Jimǐnd
Юань Гун
元 恭 Yun Gōng
531 - 532
  • Плутай (普泰 Pǔti) 531 - 532
Ань Дін-ван
安定 王 Āndngwng
або Чу-ді
出 帝 Chūd
Юань Лан
元朗 Yun Lǎng
531 - 532
  • Чжунсін (中兴 Zhōngxīng) 531 - 532
Сяо У-ді
孝 武帝 Xiāowǔd
Юань Сю
元 修 Yun Xiū
532 - 535
  • Тайчан (太 昌 Tichāng) 532
  • Юнсін (永兴 Yǒngxīng) 532
  • Юнсі (永熙 Yǒngxī) 532 - 535

2. Піднесення Тоба

Династія Цзінь вступила в союз з Тоба проти хуннского держави Північна Хань. В 315 р. вождь Тоба був нагороджений титулом князя Дай. Однак після смерті свого засновника, Тоба Мулу, держава Дай перебувало в застої і залишалося частково союзником, почасти васалом держав Пізня Чжао і Рання Янь, і було в кінці кінців завойовано імперією Рання Цинь в 376 р.

Після поразки імператора Ранньою Цинь Фу Цзяня від військ Цзінь в битві біля річки Фейшуй в його невдалій спробі об'єднання всього Китаю, розпочався процес розпаду держави Рання Цинь.


2.1. Тоба Гуй 386 - 409

В 386 р. Тоба Гуй, онук останнього князя Дай, Тоба Шеігяня, повернув собі незалежність, спочатку як князь Дай, згодом як князь Вей, і з цього моменту його держава відомо під ім'ям Північна Вей. У 391 Тоба Гуй розбив Чжужун. У тому ж році хунни Лю Вейченя з Ордоса напали на Тоба Гуя, але він сміливим ударом розбив їх і захопив Ордос. Спочатку Північна Вей була васалом держави Пізня Янь, але до 395 р. підняла проти неї повстання і напала на прикордонні області Янь, тоді як мужуни билися з корейцями за Ляодун. 80 000 воїнів Мужуна Бао атакували тобасцев. Тоба Гуй заманив Яньцю на північний берег Хуанхе і хотів оточити їх своєю сімидесятитисячного армією. Мужуни відступили на південь, а тобасци переправилися по льоду. Тобасци нагнали мужунов і в нічному бою повністю знищили їх армію. В 396 Мужун Чуй захопив ставку тобасцев, які стали розбігатися, але хвороба перешкодила Мужуну Чую вести наступ, незабаром він помер.

Тоба Гуй вирішив діяти негайно і у вересні 396 зібрав 400 тисяч воїнів і підійшов до фортеці Цзіньян. Мужун Бао був розбитий. Намагаючись зупинити тобасцев, він зібрав усі сили, навіть помилував злочинців і напав на тобаско табір. Недисциплінована військо Бао стало грабувати табір, і Тоба Гуй легко знищив його. Мужун Бао бежал в Лунчен у ляодунского залива, где у него было достаточно сил для обороны от тобасцев. До 398 г. захватила большую часть владений Поздней Янь, заняв территорию к северу от Хуанхэ. Мужун Дэ отступил в Шаньдун, где создал Южную Янь. Так мужуны сумели создать Южную Янь в Шаньдуне и Позднюю Лян у Ляодуна. В 399 г., он объявил себя императором, и этот титул носили все правители Северной Вэй до конца её истории.

В 402 году Тоба Гуй попросил руки дочери циньского правителя Яо Сина, поскольку императрицей была мужунка, Яо Син решил, что его дочь будет наложницей, и отказал Тоба Гую.

В 409 Тоба Гуй был убит сыном.


2.2. Тоба Сы 409 - 423

Со смертью Лю Юя У-ди, новый император Южной Сун Лю Ифу готовился к войне с Вэй и воссоединению Китая. Тоба Вэй вступила в союз с Западной Цинь и племенами сычуанцев. Се Цзинь, полководец Вэй, был послан на юг для наесения удара. Князь фамилии Сыма бежал к тобасцам. Тоба Се привёл 50 000 воинов и взял Лоян, Хэнанань и Шаньдун. В 223 импратором стал Тоба Тао.

2.3. Тоба Тао [3] 424 - 452

Правление Тоба Тао считается блистательным, были одержаны большие победы. Император всерьёз заинтересовался даосизмом и утвердил в 444 году даосизм государственной религией. Даос Коу Цяньчжи был провозглашён Небесным Наставником (см. Северные Небесные Наставники), буддизм был запрещён и жестоко подавлялся.

В 424 Тоба Тао разбил жужаней и загнал их в степь.
В 426 тобасцы перешли Хуанхэ и напали на ставку Ся, 10 000 пленных было уведено в Вэй. Си Цзинь, вэйский генерал, захватил Чанъань, тибетское племя танчанов и Хэси вступили в союз с Вэй. В 427 Хэлянь Дин осадил Чанъань, но Тоба Тао отправил 30 000 тобасцев в набег на Ся. Тоба Тао проявил личный героизм и в ожесточённом бою взял хуннскую столицу. Он первым въехал в город, но ворота за ним закрылись и он еле отбился от хуннов; тобаские воины перелезли через стену и захватили город. Тоба Тао раздал воинам всю добычу. В 428 хунны разбили тобаскую армию Се Цзина и взяли его в плен. Хунну вернули Чанъань и готовились напасть на Вэй.

В 430 сунцы вернули Лоян, но той же зимой тобасцы разбили их. Поражение было столь тяжёлым для Южной Сун, что она веменно отказалась от претензий на земли сеернее Хуанхэ.

Тоба Тао торопился и тут же повернул армию на север, где одним ударом подчинил жужаней. Ся лишилось союзников и потеряло много сил, покоряя Западную Цинь. Хэлянь Дин решил, что нужно бежать, пока не напали тобасцы. Он попросил тогонского Мужуна Мугуя дать ему проход на запад, но Мугуй предал его и выдал Тоба Тао. Ся было уничтожено в 431.

В 436 тобасцы вторглись в Северную Янь, правитель которой Фэн Хун бежал в Корею. В этом же году в Вэй прибыли посольства из Сиюя и Согда. В 437 Вэй направило посольство в Сиюй, посольство получило отличный приём в Фергане438 корейцы казнили его из-за подозрения в сговоре с Южной Сун. Тоба Тао стал императором всего северного Китая.

Усилившаяся империя собиралась вернуть себе контроль над Великим Шёлковым путём, а этому мешали Жужани и Тогон. В 439 Тоба Тао приказал войскам атаковать кочевья жужаней, но те успели отступить. Тобасцы увлеклись преследованием, они были окружены, и ван Пи, брат Тобы Тао, попал в плен. Вторая тобаская армия заняла Хэси. Вскоре был занят Ганьчжоу. Жужани пробовали напасть на город Датунфу, но были отбиты. В 441 хунны в Хэси признали себя вассалами Вэй. Тогонцы не решились принять бой с тобасцами, но отступили и в 445 взяли Хотан, который вскоре потеряли. Возможно в это время один из хуннсках князей откочевал из Хэси к Алтаю и стал основателем династии Ашина. Потмок бывшего правящего дома Южной Лян - Туфа Фань Ни, по китайским сведеньям бежал в Тибет и стал основателем Ярлунгской династии. [4]

На юге Тоба Тао стремился контролировать дисское княжество Уду и 439 принял ето княжество в вассальную зависимость. В 442 войска Лю-Сун заняли Уду. В 443 Тоба Тао отбил Уду, но дисцы не желали подчиняться тобасцам и восстали, в чём им помогала Лю Сун. В 448 тобасцы контролировали большую часть Уду, княжество было присоединено к империи, князь Уду бежал в Лю Сун.

В то время, как Тоба Тао воевал за Уду, хуннский князь Ухой с 5000 воинов разгромил Шаньшань и занял её земли. Тоба Тао послал генерала Ван Дугуя для уничтожения хуннов. Ухой не стал сражаться, а ушёл в Турфан. В 442 Ухой создал крепкое хуннское княжество, со столицев в Турфане. Ван Дугуй с 5000 лёгкой кавалерии занял Шаньшань, а местного прохуннского правителя отправил императору. Следующей целью Ван Дугуя был Карашар. Местный правитель (лун) Гюхубин собрал 50,000 воинов и решил отбить тобасцев. Ван Дугуй взял крепости Цзохо и Халгаамань и осадил Юанькюй. В рукопшной схватке с карашарцами тобасцы одержали победу. Правитель Кучи' и зять Гюхубина послал 3000 человек, чтобы напасть на уставшее войско тобасцев. Ван Дугуй атаковал кучасцев в лоб и убив 200 человек одержал победу. Тобасцы не могли удержать Карашар и вернулись в Шаншань. Тоба Тао считал покорение Сиюя завершённым.

В 450 Тоба Тао собрал огромную армию и неожиданно напал на Лю Сун. Меньшие по численности войска южан оказали ожесточённое сопротивление. Крепость Хаунь Пао с 1000 гарнизоном отбила все тобаские атаки. У крепости Ся южане разбили крупные силы тобасцев, неожиданно зайдя им в тыл. Тоба Дао возглавил наступление пяти армий в долине реки Хуай : Хуань Пао была взята, кавалерия тобасцев уничтожила отступающие армии южан. Тобасцы дошли до Янцзы и сожгли все поселения на северном берегу реки. Император Лю Илун из своего дворца Цзянькане мог видеть тобаских всадников на северном берегу реки. В действительности у Тоба Тао не было продовольствия и судов для продалжения войны и он предложил заключить мир; Лю Илун с радостью согласился. Несмотря на мир, на обратном пути тоба Тао приказал взять крепость сунцев Хуи, которую наступающие тобасцы оставили у себя в тылу. Тридцать дней отряды хуннов, телеутов, тангутов и тибетцев штурмовали крепость, а Тоба Тао кричал защитникам крепости, что они могут убивать его подданных сколько смогут, так как они "разбойники". Через 30 дней боёв к крепости приплыли суда с подкреплением и Тоба Тао вернулся в столицу (в 451).

По возвращении в столицу Тоба Тао поверил гвардейсскому офицеру Цзун Айю, который обвинил наследника престола Тоба Хуана и его приближённых в измене. Император казнил многих подозреваемых, а Тоба Хуан покончил с собой. Цзун Ай опасался, что император выместит злость на нём и решил убить императора. Цзун Ай и несколько гвардейцев задушили Тоба Дао в 452.


2.4. Тоба Юй 452

Цзун Ай уничтожил всех кто ему мешал: министров, гвардейцев убивших Тоба Тао и принца Тоба Ханя. После этого он провозгласил Тоба Юя императором. Тоба Юй был любителем охоты, выпивки и безделия. Вскоре он был убит евнухом по приказу Цзун Ая. Офицер гвардии Лю Ни поднял народный бунт. Цзун Ая и его помощников схатили и жестоко убили. На престол взошёл Тоба Цзюнь внук Тоба Тао.

2.5. Тоба Цзюнь 452 - 465

Взойдя на престол Тоба Цзюань разрешил исповедовать буддизм, который подвергся сильным гонениям со стороны даоса Тоба Тао.
В 452 сунцы проверили обороноспособновсть Вэй, но получили отпор у крепости Гаонай и вернулись. Был заключён союз с Муюном Шиинем царём Тогона. В 456 был восстановлен Великий Шёлковый путь, наблюдался крупнейший рост буддийской общины. В целом правление Тоба Цзюаня было спокойным и счастливым в такую неспокойную эпоху.


2.6. Тоба Хун 466 - 471

сын Тоба Цзюня, ревностный буддист, взойдя на престол приказал построить гигантскую статую Будды. В 466 - 469 тобасцы отвоевали Шаньдун у южан и восстановили границу по Хуайхэ. В 470 разбиты жужани и тогонцы, нарушившие мирный договор.
В 471 Тоба Хун отрёкся от престола ушёл с престола, однако обладал реальной властью при дворе. Это дало начало системе Тайшанхуан, при которой императоры со временем уходят со своего поста, однако оставляет за собой реальную власть.


2.7. Юань Хун (Тоба Хун II) 471 - 499

Сын Тоба Хуна. Стал императором в 4 года. Вместо него правила императрица Фэн, отравившая (в 476) Тоба хуна.
В 479 в южном Китае воцарилась Южная Ци. Цисцы отбили княжество Уду и разбили армии Вэй в 480 и 481 годах. В 479 северное племя киданей прислало дань, татабы приняли вэйское подданство, а Тогон завяз в войне с тибетцами. В 484 серией указов в империи была восстановлена традиционная система налогообложения и табгачская знать лишилась многих привилегий, были освобождены рабы, с ремесленников сняли профессиональные ограничения, восстановлено жалование для чиновников. В 490 скончалась императрица Фэн.
В 490 в очередной раз были разбиты жужани, в 491 был разбит Тогон, при этом милостивым обращением с пленными Тоба Хун добился мира с Тогоном. В 493, во время похода на Южный Китай, император остановился в Лояне и 494 перенёс туда столицу.
Тоба Хун был любителем всего китайского и 495 запретил употребление сяньбийского языка, табгачской одежды и косы (коса - отличительный знак табгача= косоплёт). Всем табгачам было приказано взять китайские фамилии, сам Император взял фамилию Юань. Все, кто сопротивлялся приказу императора, были казнены.
В 497 дисское княжество Уду вновь перешло на сторону Ци. Юань Хун отправилл туда войска, но княжество было замирено только к 506 году. В 496 были разбиты восставшие татабы. В цей час эфталиты напали на Сиюй и покорили Хотан и Карашар, Гаочан подчинился жужаням. В 498 телеуты присоединились к жужаням. Юань Хун заверил своих союзиников-кочевников, что не быдет переделывать их в китайцев и замирив север, отправился в поход на Ци и взял город юань в Хэнани.
На войне император заболел, вернулся в столицу и вскоре умер. Наследнику Юань Ке он завещал быть послушным дядьям и казнить неверную мачеху. В 499 Юань Хун умер.


2.8. Юань Ке 500 - 515

Юань Ке, находясь в столице, вёл войну с империей Южная Ци, потом Лян. Тобасцам сопутствовал успех и были захвачены области в долине реки Вэйхэ. На северной границе был установлен мир, так как жужани воевали с телеутами. Эфталиты, хоть и контролировали Сиюй, но были заняты войной в Индии. В общем, Северной Вэй сопутствовал успех в внешней политике.

2.9. Юань Сюй 516 - 528

Вступив на престол в 6 років. Влада перейшла до його матері - імператриці Ху, яка першою справою стратила фаворитку Юань Ке Гао, її брата Гао Чжао і сестру. В 516 Вейських війська взяли місто Сюйші. В 518 буддизм був оголошений державною релігією Тоба Вей. (Роком раніше теж зробив лянская Сяо Янь і навіть жужаньскіх Чеуну.)
В 520 князь Тоба І, за підтримки капітана гвардії Лю Тена, ввів війська до палацу, стратив фаворитів імператриці, а її уклав в темницю. В 523 свавілля наближених Тоба І викликав народні хвилювання. В 525 імператриця Ху вибралася з темниці і Юань Сюй стратив сім'ю Тоба І, а йому послав наказ про самогубство. В 526 Вей програла війну з Лян і втратила фортеця Шоуян. В 526 Тогон перестав підкорятися. Ефталітів повернули Сіюй і уклали союз з Лян. В 524 Жужанна перемогли телеутами. В 525 Вей захлеснуло хвилею народних повстань. В 526 табгачскій генерал Ге Жун проголосив себе імператором Ци, в 527 він підкорив весь Хебей. Талановитий сяньбійскій вождь на ім'я Ерчжу Жун, який разом зі своєю 7000 дружиною напав на величезне військо Ге Жуна, захопив його в полон і привіз до столиці.
Ерчжу Жун, за порадою Гао Хуаня, змовився з князями Тоба повалити імператрицю Ху. В 528 Ху отруїла Юань Ке і проголосила імператором онука Юань Чжао.


2.10. Юань Чжао 528

Поставлений на престол бабусею Ху. Майже відразу повалений Ерчжу Чжуном.

2.11. Юань Цзию 528 - 530

Ставленик Ерчу Жуна, який став чен-Сяном і тестем імператора. У 529 Юань Хао повстав і домовившись з лянская У-ді, вторгся в Лоян. Ерчжу Жун і імператор зібрали армію на півночі і Ерчжу Жун відбив Лоян. Юань Хао був убитий городянами, ляньская армія відступила.
В 530 Юань Цзию викликав Ерчжу Жуна в столицю, оголосивши що викрив його доочь в зраді. Ерчжу Жун приїхав в столицю і був власноручно убитий імператором. з цього приводу імператор влаштував бенкет. Брат убитого Ерчжу Шілун підняв 1000 сяньбійскіх вершників і розметавши імперську гвардію вступив в Лоян. Розлючений Ерчжу Шілун задушив імператора і наказав розграбувати місто.
Ерчжу Шілун і китаєць Гао Хуань встали при владі, імператором призначили Юань Є.


2.12. Юань Е 530 - 531

Призначено Ерчжу Шілуном. У 530 в Хесі повстало плем'я кочівників. Гао Хуань придушив повстання і отримав титул вана і область Гічжоу. У 531 повстав Юань Хуа і повалив рід Ерчжу і Юань Є.

2.13. Юань Гун 531 - 532

Вісім років прикидався глухонімим, щоб вижити в палацових перевороти. Повалений Гао Хуань.

2.14. Юань Лан 531 - 532

Гао Хуань наказав проголосити його імператором у місті Е, поки він боровся з Ерчжунамі. Коли Гао Хуань захопив Лоян, він скинув імператора.

2.15. Юань Сю 532 - 535

Ставленик Гао Хуаня. Гао Хуань стратив трьох екс-імператорів і весь рід Ерчжун. В 534 Юань Сю втік від Гао Хуаня до правителя Шеньсі Юйвень Таю. Юйвень Тай отруїв Юань Сю.
Імперія Північна Вей розкололася на Східну Вей і Західну Вей.

3. Політика

Печерні храми Юньгана - пам'ятка мистецтва епохи Північної Вей

На початку історії Північної Вей імперія зберігала ряд традицій зі своєї попередньої історії (як сяньбійской племінне держава), в тому числі деякі досить незвичайні з китайською точки зору:

  • Чиновники не отримували платні; передбачалося, що все необхідне для життя вони повинні реквізувати у підлеглого їм населення. Надалі цей звичай послужив одним з основних факторів, які породжували корупцію серед чиновників. Минуло понад сто років, перш ніж імперія почала платити платню своїм чиновникам.
  • Імператриці вибиралися не у відповідності з прихильністю імператора або знатністю походження; кандидатки повинні були пройти церемонію, в ході якої кожна особисто виготовляла статуетку із золота як спосіб угледіти прихильність богів. Тільки та дружина імператора, чия робота була визнана найбільш вдалою, могла стати імператрицею.
  • Всі чоловіки, незалежно від національності, були зобов'язані заплітати волосся в косу, яка потім укладалася навколо голови, а зверху одягався головний убір.
  • При проголошенні спадкоємця престолу його мати, якщо ще була жива, принуждалась до самогубства. (Деякі історики сумніваються, що це було у звичаї в табгачей, але схильні думати, що традиція започаткована імператором-засновником Дао У-ді за прикладом імператора Хань У-ді, стратив свою улюблену наложницю Чжао, мати свого молодшого сина Лю Фулінь (майбутнього імператора Чжао-ді) перш проголошення його спадкоємцем).
  • Внаслідок цього, оскільки в імператора не могло бути матері, імператорська годувальниця нерідко скаржилася титулом "вдовуюча імператриця-годувальниця" (保 太后, bǎo ti hu).

У міру китаїзації держави Північна Вей ці звичаї і традиції поступово виходили з ужитку.


3.1. Організація селянства

  • П'ять родин складали сусідську громаду (лин) [5]
  • П'ять лин становили село (чи)
  • П'ять чи становили сільську громаду (тан)

На кожному рівні призначався голова, відповідальний перед урядом. З метою освоєння цілинних і занедбаних земель держава вдосконалило цю систему, виробивши розділ землі пропорційно кількості чоловіків, здатних її обробляти. Династії Сунь і Тан відродили цю систему в VII столітті. [5]


3.2. Переселення

У царювання імператора Дао У-ді (386-409), загальне число переселених з регіонів на схід від Тайханшань (колишній території Пізньої Янь) в Датун оцінюється близько 460,000. Переселення зазвичай проводилися після приєднання нових територій. [5]

Переселення при династії Північна Вей
Рік Народ Кількість Місце призначення
398 Сяньбі з Хебей і Північного Шаньдуна 100000 Датун
399 Китайські сімейства 2000 сімей Датун
399 Китайські селяни з Хунані 100000 Шаньсі
418 Сяньбі з Хебей ? Датун
427 Населення царства Ся 10000 Шаньсі
432 Населення Ляоніна 30000 сімей Хебей
435 Населення Шеньсі і Ганьсу ? Датун
445 Китайські селяни з Хунані і Шаньдуна ? На північ від Хуанхе
449 Ремісники з Чан'ань 2000 сімей Датун

4. Китайський вплив

З ростом імперії Північна Вей росло бажання імператорів мати китайські установи і китайських радників. У цьому процесі значну роль грав Цуй Хао (381-450), радник при дворі в Датуне. [5] Він ввів в Північній Вей китайські методи управління і уложення про покарання, а також створив даоську теократію, що проіснувала до 450 р. Привабливість китайських товарів, смак імператорського двору до розкошів, престиж китайської культури того часу і даосизм були чинниками впливу китайців в державі Північна Вей. Китайський вплив посилився після перенесення столиці в Лоян в 494 р., а імператор Сяо Вень-ді продовжив цей процес введенням політики систематичної китаїзації, яка тривала і за його наступників. Походив широкомасштабний відмова від сяньбійскіх традицій. Наступним кроком на шляху китаїзації стала зміна імператорським домом прізвища на Юань. Заохочувалися мішані шлюби з китайськими родинами. Тим часом, повсюдно виникали буддійські храми, буддизм поступово витісняв даосизм в ролі державної релігії. Храми часто прикрашалися з надмірною марнотратністю і екстравагантністю. [5]


5. Розпад і розділ

Сильне китайський вплив, що продовжувалося в імперії Північна Вей в продовження всього V століття, в основному торкнулося імператорський двір і верхні шари табгачской аристократії. [5] Війська, які охороняли північну межу, і прості сяньбійци, менш схильні китаїзації, почали проявляти ворожість до двору і вищої знаті. [5] На початку історії Північної Вей велика увага приділялася обороні північного кордону від Жужанна, а військова служба на північному кордоні вважалася надзвичайно почесною і давала великі привілеї. В цілому, в період становлення Північної Вей, саме силою меча і лука створювалася і підтримувалася імперія. Але як тільки кампанія китаїзації досягла найбільшого розмаху при імператорі Дао У-ді, військова служба, особливо на північному кордоні, втратила свій почесний статус, а традиційні пологи сяньбійскіх воїнів-прикордонників позбулися свого статусу і привілеїв і опустилися на низ соціальної ієрархії. В 523 р. спалахнули повстання в шести основних гарнізонах на північному кордоні; незабаром повстанням був охоплений весь північ. Ці повстання тривали ціле десятиліття. Ще більш погіршило ситуацію отруєння вдовуюча імператрицею Ху свого сина, імператора Сяо Мін-ді в 528 р., після того як він показав невдоволення її політикою, досягнувши повноліття і збираючись відібрати у вдовуюча імператриці влада, якою вона користувалася від його імені протягом більше десяти років. Незабаром після цього полководець Ерчжу Жун, перш вже покликаний таємним наказом імператора на підтримку в боротьбі з імператрицею Ху, рушив на південь і розорив Лоян, але був зупинений новим наказом, і, поки він чекав розпоряджень, імператриця першим дістатися до імператора і отруїла його. За наказом Ерчжу Жуна імператриця Ху і новий малолітній імператор Юань Чжао (ще одна маріонетка імператриці) були втоплені в Хуанхе, а 2000 придворних зігнані на берег і вбиті, що було сприйнято як справедливе відплата імператриці за її пристрасть до украшательствам і за вбивство власного сина.


6. Два полководця

Ерчжу, зробивши переворот, підпорядкував собі імператорський двір, імператор був зведений до ролі маріонетки. Більшість рішень приймав особисто Ерчжу, хоча йому вдалося придушити більшу частину повстань і в цілому відновити єдність імперії Північна Вей. Однак імператор Сяо Чжуан-ді, не бажаючи залишатися маріонеткою і ставлячись з великою настороженістю до посилення клану Ерчжу і його сумнівною вірності трону, убив Ерчжу Жуна в 530 р., заманивши його в засідку в палаці. Після цього негайно відновилася громадянська війна, спочатку між кланом Ерчжу і імператором Сяо Чжуан-ді, а потім, після їх перемоги над імператором в 531 р., між кланом Ерчжу і тими, хто пручався їх правлінню. В результаті Етій війни два полководця, Гао Хуань (колишній спочатку одним із бунтівних солдатів з північного кордону, хто здався Ерчжу, а потім одним з основних ватажків клану Ерчжу; після оголошення кланом війни імператору він зі своїми людьми негайно виступив проти своїх колишніх союзників), і Юйвень Тай, захопили владу відповідно в східній і західній частинах імперії і висунули кожен свого претендента на трон Північної Вей. Це призвело до подальшого поділу імперії в 534 - 535 рр.. на Східну Вей і Західну Вей.


7. Падіння

Ні Східна Вей, ні Західна Вей не проіснували довго. В 534 р., син Гао Хуаня, Гао Ян примусив до зречення імператора Сяо Цзін-ді, покінчивши з Східної Вей і заснувавши династію Північна Ци. Подібним чином в 536 р. Юйвень Ху, племінник Юйвень Тая, змусив імператора Гун-ді відректися на користь сина Юйвень Тая, Юйвень Цзюе, ліквідувавши Західну Вей і заснувавши династію Північна Чжоу, поклавши край існуванню імперії Північна Вей.


Примітки

  1. Вдовуюча імператриця Ху спочатку проголосила імператором "сина" (насправді дочку) імператора Сяо Мін-ді, але незабаром, усвідомивши помилку, замінила її на Юань Чжао. Таким чином, неназвана дочка імператора Сяо Мін-ді може чисто технічно вважатися "імператором" і його наступником, але зазвичай не розглядається в цій якості. Втім, і сам Юань Чжао часто не включається в списки імператорів.
  2. Принц Північної Вей Юань Хао, за підтримки військ династії Лян, проголосив себе імператором і захопив Лоян в 529 р., змусивши імператора Сяо Чжуан-ді бігти. Влада Юань Хао була визнана провінціями на південь від Хуанхе протягом трьох місяців, перш ніж Ерчжу Жун захопив Лоян. Юань Хао намагався втекти, але був убитий. З причини стислості його правління і обмеженості території, Юань Хао зазвичай не включається в число імператорів Північної Вей.
  3. У Гумільова - Тоба Тао
  4. Бічурін (Іакінф). Історія Тибету і Хухунора, с. 125
  5. 1 2 3 4 5 6 7 Jacques Gernet (1972). "A History Of Chinese Civilization". Cambridge University Press. ISBN 0-521-24130-8